Моральна відповідальність - критерій оцінки якості діяльності представницьких органів влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Моральна відповідальність - критерій оцінки якості діяльності представницьких органів влади

Даниленко Лідія Іванівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри парламентаризму

Анотація

Актуалізовано проблему якості діяльності представницьких органів влади, до яких віднесено ті, що формуються шляхом виборів і мають повноваження представляти суспільні інтереси та потреби громадян держави та відповідних її територій. З'ясовано, що в Україні до представницьких органів влади на регіональному рівні віднесені обласні, місцеві та районні ради, територіальні громади, інші органи самоорганізації населення; на загальнонаціональному рівні - найвищий орган народного представництва (парламент) - Верховна Рада України, в якій інтегровані інтереси, потреби і цінності всього суспільства. Визначено, що якість діяльності представницьких органів влади характеризується сукупністю критеріїв, які визначають ступінь їх спроможності виконувати законодавчо визначені ним повноваження. Для парламентів, зокрема, - це: репрезентативність, незалежність, транспарентність, відповідальність, суб'єктність, прозорість. Наголошено, що серед зазначених критеріїв якості діяльності особливе значення в умовах сучасних глобальних викликів у системі публічної влади має відповідальність посадових осіб представницьких органів влади. Охарактеризовано її базові складові (моральна, соціальна, правова, професійна (у т.ч., політична), компетенційна, юридична), які, з одного боку, є категорією законодавчо визначеного обов'язку, а з іншого - категорією дотримання моральних, політичних, культурних цінностей, що склалися в конкретному суспільстві у конкретний період часу. З'ясовано, що для посадових осіб представницьких органів влади, які не є державними службовцями, важливе значення має моральна відповідальність, що характеризується сумлінням особистості, яка усвідомлює наслідки своїх вчинків, керуючись нормами моралі; вона не виникає спонтанно, а формується в процесі виховання і є результатом всієї практичної діяльності. Для депутатів вона характеризується персональним голосуванням, відповідальним ставленням до депутатського мандату, дотриманням депутатської присяги, доброчесністю. З'ясовано, що правила такої поведінки депутатів у демократичних країнах світу регулюються відповідними правовими актами, моральними кодексами, окремими правилами етики, порушення яких впливає не лише на імідж окремого депутата, а й негативно позначається на якості діяльності всього представницького органу влади. Запропоновано запровадити в Україні Кодекс законів про владу, в якому врахувати моральну відповідальність як один із базових критеріїв якості діяльності.

Ключові слова: публічне управління, представницькі органи влади, управління якістю, якість діяльності, критерій оцінки якості, відповідальність, моральна відповідальність, парламент, місцева влада, територіальна громада, стандарти якості, поведінка, етика.

Abstract

Danylenko Lidia Ivanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor Department of Parliamentarism, Taras Shevchenko Kyiv National University

MORAL RESPONSIBILITY - A CRITERIA FOR EVALUATING THE QUALITY OF THE ACTIVITIES OF REPRESENTATIVE AUTHORITY BODIES

The problem of the quality of activity of representative authorities, which include those formed through elections and authorized to represent the public interests and needs of citizens of the state and its respective territories, has been updated. It was found out that in Ukraine, regional, local and district councils, territorial communities, and other bodies of self-organization of the population are classified as representative authorities at the regional level; at the national level - the highest body of people's representation (parliament) - the Verkhovna Rada of Ukraine, which integrates the interests, needs and values of the entire society.

It was determined that the quality of the activity of representative authorities is characterized by a set of criteria that determine the degree of their ability to fulfill their legally defined powers. For parliaments, in particular, these are: representativeness, independence, responsibility, subjectivity, transparency.

It was emphasized that among the specified criteria of the quality of activity, the responsibility of officials of representative authorities is of particular importance in the conditions of modern global challenges in the system of public power. Its basic components (moral, social, legal, professional (including political), competence) are characterized on one hand as a category of legally defined obligation, and on the other as a category of compliance with moral, political, cultural values that have developed in a specific society in a specific period of time.

It was found that for officials of representative authorities, who are not civil servants, moral responsibility is important, characterized by the conscience of an individual who is aware of the consequences of his actions, guided by moral standards; it does not arise spontaneously, but is formed in the process of upbringing and is the result of all practical activities.

For deputies, it is characterized by personal voting, a responsible attitude to the deputy's mandate, compliance with the deputy's oath, integrity. It was found that the rules of such behavior of deputies in the democratic countries of the world are regulated by relevant legal acts, moral codes, separate rules of ethics, the violation of which affects not only the image of an individual deputy, but also negatively affects the quality of the activity of the entire representative body of power. It is proposed to introduce in Ukraine the Code of Laws on Power, in which moral responsibility is taken into account as one of the basic criteria for the quality of activity.

Keywords: public administration, representative authorities, quality management, quality of activity, quality assessment criterion, responsibility, moral responsibility, parliament, local government, territorial community, quality standards, behavior, ethics.

Постановка проблеми

Кращими представниками є не лише ті, які наділені офіційними повноваженнями, а й ті, які мають особливі якості і є моральними авторитетами.

Макс Вебер

Основна ідея дослідження полягає в тому, що в умовах глобальних викликів, які нині існують у системі публічного управління, важливе місце займають представницькі органи влади, що формуються в результаті виборів і створюють державну чи регіональну політики, в залежності від рівня законодавчо визначених для них повноважень.

Насьогодні такими глобальними викликами для публічної влади в Україні є війна з рф, пандемія Covid - 19, екологічна катастрофа, пов'язана з підривом рф Каховської ГЕС, політична криза, обумовлена існуванням тривалий час у державі біполярного вектору розвитку держави.

Вирішення цих та інших питань в основному лежать у площині законодавства та нормативно-правової бази держави, яке забезпечують відповідні посадові особи на своєму рівні (президент, депутати, міністри, мери, голови місцевих рад, голови територіальних громад) і від діяльності яких залежить добробут країни та її територій, їхній соціально-економічний та політичний розвиток.

Тому питання, пов'язані з оцінюванням якістю діяльності представницьких органів влади (далі - ПОВ) нині на часі. Особливо важливою є її оцінка, яка, з однієї сторони, забезпечується дотриманням посадовими особами законодавчо визначених для них повноважень та вимог до їх діяльності та діяльності органів влади; з іншої - дотриманням ними моральних, політичних, культурних цінностей, що склалися в суспільстві у конкретний час. представницький влада відповідальність закон

Особливе значення, на наш погляд, має моральна відповідальність посадових осіб ПОВ, яка залежить від їхнього сумління щодо забезпечення якості діяльності в сучасних умовах глобальних криз і невизначеності. Такими особами в ПОВ в Україні є президент, урядовці, парламентарі всіх рівнів публічної влади, голови обласних та міських рад, голови територіальних громад.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Підґрунтям дослідження проблеми моральної відповідальності посадових осіб ПОВ як критерія оцінки якості їх діяльності стали наукові праці, покладені в основу сучасних теорій публічного управління, а саме: парламентаризму як особливої системи публічного управління, в якій пріоритетну роль відіграє «парламент як державний орган народного представництва, що обирається шляхом прямих, загальних, вільних і періодичних виборів» [2]; Новий публічний менеджмент (New Public Menedgment) та менеджмент якості (TQM) [1], які активно застосовуються з кінця ХХ століття в провідних демократичних державах світу і виникли внаслідок пошуку більш ефективних моделей управління у бізнесі.

Сучасна теорія парламентаризму у системі публічного управління розробляється групою вчених Наукової школи вітчизняного парламентаризму під керівництвом В.Гошовської. Вона спрямована на розвиток представницької, учасницької, компетентної, деліберативної та інших видів демократії в Україні шляхом застосування наукових засад політичного менеджменту в управлінні не лише в органах державного управління (далі - ОДВ) та органах місцевого самоврядування (далі - ОМС), а й у представницьких органах влади.

Концепція New Public Menedgment (Т. Пітерсон, Р. Уотерман) передбачає перехід від адміністрування до менеджменту, від системи відповідальності за виконання правил та норм до системи відповідальності за досягнення результатів згідно з цільовою діяльністю публічного управління. Таке зміщення акцентів у діяльності публічних організацій на результати потребує від них більш чіткого визначення своєї місії, цілей і завдань.

Суттєвою ознакою цієї концепції є об'єднання зусиль громадських, державних і міжнародних інституцій, приватних, державних і змішаних організацій для забезпечення задоволення суспільних інтересів і розв'язання суспільних проблем.

Концепція менеджменту якості (TQM) ґрунтується на принципах, сформульованих Е.Демінгом, що суттєво вплинули на формування відповідальної поведінки менеджерів у команді професіоналів, які постійно вирішують проблеми якості й управління якістю, а також - визнають, що такі управлінські функції, як планування, виконання робіт (дія), контроль результатів, коригування дій, є стандартними і можуть бути покладені в основу Міжнародних стандартів якості (серія ISO 9000).

Теорія менеджменту якості (TQM) передбачає підвищення результативності й ефективності діяльності будь якої організації та проведення відповідної сертифікації продукції чи послуги як одного з важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку її відповідності визначеним стандартам та видачу певного документа- сертифіката. Для ПОВ головним сертифікатом якості є результат наступних виборів та довіра виборців. Це - їхній бонус і премія одночасно.

Мета статті - розглянути феномен моральної відповідальності посадових осіб представницьких органів влади різних рівнів публічного управління як одного з критеріїв оцінки якості їхньої діяльності.

Виклад основного матеріалу

Нині вклад кожного громадянина України у процвітання України та в перемогу над ворогом (рф) - це вибір між морально відповідальними та безвідповідальними посадовими особами, тобто це вибір осіб, яких народ наділяє правом представляти їхні інтереси та діяти від їхнього імені в державі, чи у конкретній галуззі, чи на конкретній території.

Мова йде не про призначенців, а саме про тих, кого обирають громадяни для виконання державних (в ОДВ) чи місцевих (в ОМС) справ. Однак, не всі виборці знають, що ця категорія посадовців не є державними службовцями і не є посадовими особами місцевого самоврядування. Їхня діяльність не підпорядковується законам України «Про державну службу в Україні» та «Про місцеве самоврядування в Україні», в яких достатньо чітко визначені посадові (компетенційні) та професійні повноваження. Їхня діяльність, на відміну від державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є політично визначеною і тому регламентується Конституцією України і такими Законами України, як:

«Про Регламент Верховної Ради України», «Про статус народного депутата», «Про політичні партії в Україні» - для народних депутатів України;

«Про Кабінет Міністрів України» - для міністрів та прем'єр міністра;

«Про місцеве самоврядування - для депутатів місцевих рад»;

«Про Президента України» - для президента країни.

Наявність такої, на наш погляд, розпорошеної нормативно-правової бази в Україні ускладнює процедуру оцінювання якості діяльності ПОВ з боку громадянського суспільства за дотриманням їхніми посадовцями всіх видів відповідальності. Тому є потреба у прийнятті Кодексу законів про владу в Україні.

Вважаємо, що така розпорошеність законодавчо визначених вимог до виборних посадовців ОДВ та ОМС призводить до того, що на запитання: «У який спосіб народ може здійснювати владу в Україні?», більшість респондентів відповідає «тільки безпосередньо», тоді як правильна відповідь: «безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Про це свідчить зміст статті 5 частини 2 Конституції України: «Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» [9] .

Таке не чітке трактування Конституції України, зокрема щодо вибору депутатів до представницьких органів державної і місцевої влади (парламенту, обласних та місцевих рад) свідчить про загальну недостатню політичну компетентність виборців у сфері конституціоналізму і парламентаризму як основ формування і функціонування держави, а також про недотримання значною кількістю посадових осіб вимог до різних видів їхньої відповідальності.

Як показують результати сучасних досліджень, більше ніж половина респондентів (53,2%) мають потребу у створенні нової системи політичної освіти в Україні, яка обумовлена низкою питань, пов'язаних із особливостями політичної культури громадян, а саме:

низьким рівнем знань про політичну систему та її інститути - 76,8%;

уразливістю до популістських гасел і обіцянок - 66,4%;

піддатливістю до маніпулятивних політичних технологій - 56,0%;

нерозумінням соціально-економічних засад і механізмів функціонування держави (бюджет, податки й видатки та ін.) - 51,2%;

нерозумінням механізмів представницької демократії - 47,6%;

політичною і громадянською пасивністю - 42,8%;

відсутністю інтересу до політики та бажання розбиратися у ній - 32,8%;

патерналізмом у ставленні до влади - 32,0%;

політичною нетерпимістю (несприйняттям інших політичних поглядів) - 23,2% [7].

Маючи такі показники політичної культури стає зрозумілим, чому більшість респондентів не знає, що відповідальність буває різною - моральною, соціальною, правовою, професійною (у т.ч., політичною), компетенційною, юридичною і кожна з них одночасно виступає як категорією обов'язку, так і категорією дотримання моральних, політичних, культурних цінностей, що склалися в суспільстві у конкретний час.

Тобто, комплекс відповідальності посадової особи ПОВ характеризується:

не лише нормативними актами, прийнятими в державі,

а й традиціями і цінностями народу чи його частини у конкретний час, у конкретній територіальній громаді.

Традиції і цінності визначають характер їхньої поведінки - моральної чи аморальної, спрямованої на суспільні цінності та потреби чи на особисті. І залежить це від того, на скільки посадові особи ПОВ усвідомлюють, що відповідальність - це не тільки обов 'язок, а й свобода поведінки. А морально відповідальна посадова особа ПОВ (парламентар, депутат, мер, президент) - це сумлінна особистість, яка усвідомлює наслідки своїх вчинків, керуючись нормами моралі. Вона не виникає спонтанно, а формується в процесі виховання і є результатом всієї практичної діяльності. Саме така особистість спроможна забезпечити якість діяльності ПОВ і сприятиме набуттю ними більш стабільнішого статусу в системі публічного управління.

Кожна історична епоха по-своєму інтерпретує цінності: в епоху Середньовіччя, наприклад, державна влада розглядалась як порядок панування і підпорядкування, установлений Богом; в епоху Нового часу - як засіб досягнення цілей певних соціальних груп; нині - як засіб узгодження соціальних інтересів, регулювання суспільних відносин, утвердження свободи, рівності можливостей і справедливості.

Відомий класик теорії управління, Макс Вебер, вважав кращими представниками не тих, які наділені офіційними повноваженнями, а тих, які є моральними авторитетами.

На сучасному етапі функціонування нашої держави для неї морально авторитетною є влада, яка спрямовує вектор розвитку держави на європейську та євроатлантичну інтеграцію і яка спроможна застосовувати, як нові управлінські механізми, які ґрунтуються на сучасних теоріях менеджменту (парламентаризм, нове публічне управління, управління якістю тощо), так і моделі забезпечення якісних змін в управлінні державою (Вестмінстерська, американська), які продемонстрували свою результативність в європейських країнах і США під час їхнього виходу з глибинних криз.

Так, за рахунок застосування Вестмінстерської (структурно- функціональної) й Американської (поведінкової) моделей публічного управління в США, наприклад, успішно подолали Велику депресію у 30-х роках ХХ століття; у Німеччині та Японії відновили економіку у повоєнні 40-і роки XX ст.

При цьому, Вестмінстерська (англійська) модель управління потребувала від посадових осіб в будь яких організаціях застосування наукових засад New Public Menedgment та постійної реструктуризації владних організаційних структур; поведінкова (американська) модель - дебюрократизувати поведінку управлінців на всіх рівнях управління та передбачала зміну їхніх функцій і повноважень.

Ці моделі управління змінами забезпечили часту зміну управлінців в органах влади і відбір тих, які володіють новими поведінковими звичками, більш прийнятними для конкретного часу і вимог суспільства.

В Україні у системі публічного управління ці моделі мають також застосовуватись більш активно. Однак, як зазначено, наприклад, у звіті НАДС України про результати опитування державних службовців у травні 2022 року, загальна «результативність та якість роботи серед державних службовців, переважно залишилися без змін»; у 70,4% державних службовців без змін залишилися посадові обов'язки; у 23% ОДВ відбулася зміна структури або штатного розпису [8].

Тобто, лише в одній чверті ОДВ частково відбулися структурні зміни; про поведінкові - у звіті взагалі не йдеться.

А саме вони забезпечують результативність влади, яка вимірюється (оцінюється) за різними індикаторами і критеріями, встановленими Міжнародними стандартами якості ISO, зокрема такими як індекси демократії, людського розвитку, глобальної конкурентоспроможності, сприйняття корупції, online-послуг тощо, за якими Україна посідає не високі рівні, але при цьому має достатній потенціал для їх підвищення.

На наш погляд, для цього в Україні потрібно суттєво змінити поведінку публічних службовців; вона має стати морально відповідальною - такою, що характеризується, наприклад, для депутатів, персональним голосуванням, відповідальним ставленні до депутатського мандату, дотриманням депутатської присяги, доброчесністю й іншими особистісними чеснотами.

Однак, як зазначив перший заступник спікера українського парламенту Олександр Корнієнко в своєму інтерв'ю газеті «Українська правда», «парламентарі, як і раніше, продовжують потрапляти у скандали та навіть під час війни обзавелися коштовними маєтками, про які не прозвітували»; а також - про те, що парламентарі - мажоритарники можуть переходити з однієї парламентської фракції до іншої, тому що це не заборонено чинним законом; також - про те, що поки він не бачить підстав забирати мандат у Льовочкіна та ін. [6].

Віце спікер українського парламенту також наголосив і на деяких позитивних тенденціях у роботі - це злагодженість, оперативність, конструктивність: «Верховна Рада України 24 лютого 2022 року зібралась о 6:30, а о 8 годині ранку вже голосувала введення воєнного стану, а за тиждень провела перше засідання. За чотири місяці від початку повномасштабної війни рф проти України було ухвалено майже дві сотні законів і постанов. Більшість із них проголосована конституційною більшістю (57%); понад 80% ухвалених законів були подані народними депутатами України» [4].

Ми погоджуємось із думкою про те, що це сучасне досягненням українського суспільства, в якому парламентарі, як представники різних ідеологічних груп населення, приходять до загальної згоди, демонструючи «консенсусну поведінку» і «консенсусний спосіб мислення», що свідчить про підвищення їхньої відповідальності, у тому числі, моральної.

У провідних демократичних країнах «за формування відповідальної поведінки парламентарів, як політичних лідерів, відповідають політичні партії, які є «охоронцями етичних норм» [5]. Саме вони першими перевіряють і відбирають політичних кандидатів і діють як «етичні фільтри». Саме вони підтримують лише тих кандидатів, які поводяться відповідно до високих етичних стандартів.

У країнах розвинутої демократії, зокрема в Австрії, Великобританії, Нідерландах, Польщі, США, Угорщині, Франції, діють чіткі норми регулювання службової поведінки депутатів; «діють повноваження головуючого як відповідального за порядок; встановлюються правила поведінки депутатів на пленарному засіданні; визначаються санкції недопущення до засідання за порушення правил службової поведінки» [5].

Правила поведінки депутатів у багатьох парламентах світу регулюються різними правовими актами, моральними кодексами, окремими правилами етики. У Франції, наприклад, з 2017 року діє закон «Про моралізацію політичного життя», який забороняє парламентарям брати на роботу родичів. Адже, порушення правил службової поведінки не лише впливає на імідж окремого депутата, але й створює негативний імідж політичній партії, яку він представляє та імідж парламенту (як представницького органу влади на державному рівні) загалом, що негативно позначається на ефективності всього законодавчого процесу.

В Україні також у 2017 році у рамках міжнародного проекту МАТРА (Посольство Королівства Нідерланди) розроблений Етичний кодекс парламентаря, який включив базові принципи (самовідданість, непідкупність, об'єктивність, відповідальність, відкритість, чесність, лідерство), правила їх застосування у професійному житті парламентарів, інструкцію для щоденного використання. Однак, на жаль, цей кодекс комплексно не знайшов свого відображення у чинному законодавстві України. Його ідеї розпорошені по різним законом.

Висновки

Внаслідок проведеного дослідження виникає висновок про те, що система публічної влади в Україні - це другий фронт, на якому держава має здобути перемогу, подолавши стару систему державного управління і сформувавши нову, яка ґрунтується на критеріях якості й управління якістю, дотримується демократичних цінностей, визнаних у провідних демократичних державах світу, серед яких особливе місце займає цінність формування сучасної моделі менеджменту та ведення бізнесу високо моральними і професійно підготовленими фахівцями.

Вважаємо, що до системи публічної влади мають потрапляти морально відповідальні особистості, які своїми діями сприятимуть «темпам економічних реформ й економічного зростання нашої держави в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції» [10]. Адже, за умов сформованості морально відповідальної влади, Україна зможе вийти з кризи і з повоєнної розрухи, а громадянське суспільство матиме можливість сповна оцінити вплив морально відповідальної влади на якість її діяльності.

Також вважаємо, що якщо в Україні не підвищиться рівень моральної відповідальності посадових осіб, зокрема представницьких органів влади на всіх рівнях публічного управління, то наслідки будуть такими, як у 1917 році. Ми матимемо професійних фахівців у владі, але зі старою системою цінностей, які зруйнують досягнення, отримані у таких важких боях за незалежність України у війні з рф.

Моральна відповідальність має стати цінністю посадових осіб представницьких органів влади та одним із основних критеріїв оцінки якості їхньої діяльності. Адже, саме представницька форма народовладдя є основною формою здійснення державної влади в демократичному суспільстві, в якому реалізується конституційне право громадян брати участь у політичному житті суспільства через конкретних осіб та виборні органи.

Література

1. Даниленко Л. І., Гошовська В. А., Куйбіда В. С. та ін. Стандарти якості діяльності представницьких органів влади. Представницька влада у державотворчому процесі України : монографія. Київ : НАДУ, 2018. 398 с. С. 251-266.

2. Даниленко Л. І., Гошовська В. А., Голубь В. В., Григорович Л. С. та ін. Універсальні цінності вітчизняного парламентаризму. Парламентаризм як особлива система публічного управління : навч. посібник / за заг. ред. В. А. Гошовської. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2023. 239 с. С. 173-184.

3. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. управ. при Президентові України ; наук.-ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ : НАДУ, 2011. Т. 2. 692 с.

4. Закони воєнного часу: які рішення ухвалила Рада за чотири місяці.

5. Когут А., Савчук О. Етичне та правове регулювання поведінки парламентарів: міжнародний досвід та пропозиції для України (Policy Paper). Європейський інформаційно- дослідницький центр. 2015. С. 3-4.

6. Олександр Корнієнко. Поки не бачу підстав забирати мандат у Льовочкіна. Українська Правда. 2023.

7. Політична освіта в Україні: стан і перспективи удосконалення. 2019.

8. Результати опитування «Організація роботи державних службовців та оплата праці в умовах воєнного стану». Травень 2022 рік

9. Тестові питання: Конституція України (290 питань).

10. Valentyna Goshovska, Lydiia Danylenko, Iryna Dudko, Liliia Makarenko, Nadiia Maksimentseva. (2021). Formation of political leaders in countries of democratic transit: experience for Ukraine. Laplage em Revista (International), vol. 7. N. 2. May. - Aug. 2021. Р. 385-398.

References

1. Danylenko L. I., Hoshovska V. A., Kuibida V. S. ta in. Standarty yakosti diialnosti predstavnytskykh orhaniv vlady. Predstavnytska vlada u derzhavotvorchomu protsesi Ukrainy : monohrafiia. [Standards of the quality of activity of representative authorities. Representative power in the state-building process of Ukraine : monograph]. Kyiv : NADU, 2018. 398 s. S. 251-266. [in Ukrainian].

2. Danylenko L. I., Hoshovska V. A., Holub V. V., Hryhorovych L. S. ta in. Universalni tsinnosti vitchyznianoho parlamentaryzmu. Parlamentaryzm yak osoblyva systema publichnoho upravlinnia : navch. posibnyk [Universal values of national parliamentarism. Parliamentarism as a special system of public administration : education. manual] / za zah. red. V. A. Hoshovskoi. Kyiv : VPTs «Kyivskyi universytet» - in general ed. V. A. Goshovskaya. Kyiv: VOC "Kyiv University", 2023. 239 s. S. 173-184. [in Ukrainian].

3. Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia : u 8 t. [Encyclopedia of public administration : in 8 volumes] / Nats. akad. derzh. uprav. pry Prezydentovi Ukrainy ; nauk.-red. kol. : Yu. V. Kovbasiuk (holova) ta in. - National Acad. state management under the President of Ukraine; scientific-ed. number : Yu. V. Kovbasiuk (chairman) and others. Kyiv : NADU, 2011. T. 2. 692 s. [in Ukrainian].

4. Zakony voiennoho chasu: yaki rishennia ukhvalyla Rada za chotyry misiatsi. [Laws of wartime: what decisions the Council made in four months].

5. Kohut A., Savchuk O. Etychne ta pravove rehuliuvannia povedinky parlamentariv: mizhnarodnyi dosvid ta propozytsii dlia Ukrainy (Policy Paper). [Ethical and legal regulation of behavior of parliamentarians: international experience and proposals for Ukraine (Policy Paper)]. Yevropeiskyi informatsiino-doslidnytskyi tsentr - European Information and Research Center. 2015. S. 3-4.

6. Oleksandr Korniienko. Poky ne bachu pidstav zabyraty mandat u Lovochkina. [I still don't see any reason to take away Lyovochkin's mandate]. Ukrainska Pravda - Ukrainian Pravda. 2023.

7. Politychna osvita v Ukraini: stan i perspektyvy udoskonalennia. [Political education in Ukraine: state and prospects for improvement]. 2019.

8. Rezultaty opytuvannia «Orhanizatsiia roboty derzhavnykh sluzhbovtsiv ta oplata pratsi v umovakh voiennoho stanu». Traven 2022 rik. [The results of the survey "Organization of the work of civil servants and wages under martial law". May 2022].

9. Testovi pytannia: Konstytutsiia Ukrainy (290 pytan). [Test questions: Constitution of Ukraine (290 questions)].

10. Valentyna Goshovska, Lydiia Danylenko, Iryna Dudko, Liliia Makarenko, Nadiia Maksimentseva. (2021). Formation of political leaders in countries of democratic transit: experience for Ukraine. Laplage em Revista (International), vol. 7. N. 2. May. - Aug. 2021. Р. 385-398.

Размещено на Allbest.ru