Вплив парадигми "Good Governance" на конкурентоспроможність держави: теоретичний аналіз та практичні рекомендації для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально - науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Вплив парадигми «good governance» на конкурентоспроможність держави: теоретичний аналіз та практичні рекомендації для України

Магеррамов Алі аспірант кафедри державного управління

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню впливу парадигми публічного управління на стан та перспективи конкурентоспроможності держави. Надано рекомендації для України щодо підвищення конкурентоспроможності держави на основі особливостей парадигми публічного управління «Good Governance». Автором визначаються поняття парадигми публічного управ - ління та конкурентоспроможності держави. Проаналізовано характеристики основних моделей публічного управління, виявлено чинники, які впливають на зміну парадигми публічного управління в різних країнах та регіонах. Розглядаються аспекти, через які парадигма публічного управління впливає на конкурентоспроможність держави в глобальному та регіональному контексті. Автор порівнює переваги та недоліки моделі «Good Governance», як сучасної парадигми публічного управління, висвітлює проблеми та виклики, які стоять перед публічним управлінням в умовах глобалізації, інформатизації, екологізації та культурної різноманітності. Запропоновано шляхи та інструменти модернізації публічного управління в Україні з урахуванням європейських стандартів та національних особливостей. Стаття має теоретичний та практичний характер, базується на аналізі наукової літератури, нормативно-правових актів, звітів, експертних оцінок, використовує історичний, компаративний та емпіричний методи дослідження. Стаття містить висновки та рекомендації щодо використання впливу парадигми публічного управління для підвищення конкурентоспроможності держави, а також вказує на обмеження та перспективи подальших досліджень.

Ключові слова: парадигма публічного управління, конкурентоспро - можність держави, модель «Good Governance», еволюція парадигм, чинники впливу, проблеми та виклики, шляхи та інструменти модернізації.

Abstract

Magerramov Ali Graduate student of the Department of Public Administration Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

THE INFLUENCE OF THE «GOOD GOVERNANCE» PARADIGM ON STATE COMPETITIVENESS: THEORETICAL ANALYSIS AND PRACTICAL RECOMMENDATIONS FOR UKRAINE

The article is devoted to the study of the influence of the paradigm of public management on the state and prospects of the state's competitiveness. Recommendations are provided for Ukraine on increasing the state's competitiveness based on the features of the public management paradigm of «Good Governance». The author defines the concepts of the public administration paradigm and state competitiveness. The characteristics of the main models of public administration have been analyzed, and the factors affecting the change in the paradigm of public administration in different countries and regions have been identified. The aspects through which the paradigm of public administration affects the competitiveness of the state in the global and regional context are considered. The author compares the advantages and disadvantages of the «Good Governance» model as a modern paradigm of public administration and highlights the problems and challenges facing public administration in the conditions of globalization, informatization, environmentalization, and cultural diversity. Ways and tools for the modernization of public administration in Ukraine are proposed, taking into account European standards and national characteristics. The article has a theoretical and practical nature, is based on the analysis of scientific literature, legal acts, reports, and expert assessments, and uses historical, comparative, and empirical research methods. The article contains conclusions and recommendations regarding the use of the influence of the public management paradigm to increase the state's competitiveness, and also indicates limitations and prospects for further research.

Keywords: paradigm of public administration, state competitiveness, «Good Governance» model, evolution of paradigms, influencing factors, problems and challenges, ways and tools of modernization.

Постановка проблеми

Проблема впливу парадигми «Good Governance» на конкурентоспроможність держави є актуальною науковою проблемою для розвитку теорії та практики державного управління, особливо в контексті європейської інтеграції України. Щоб визначити цей вплив та мати змогу сформувати практичні рекомендації, необхідно проаналізувати основні принципи, критерії, індикатори та моделі «належного врядування» та їх співвідношення з показниками конкурентоспроможності держави, а також визначити основні чинники, механізми та ефекти впливу «Good Governance» щодо конкурентоспроможності держави на різних рівнях державного управління. Припускається, що парадигма «належного врядування» має позитивний і значний вплив на конкурентоспроможність держави, і що впровадження «Good Governance» в Україні потребує вдосконалення законодавчої бази, інституційної спроможності та ширшої та якісної участі громадськості в публічному управлінні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Тема впливу парадигми «Good Governance» на конкурентоспроможність держави є актуальною та важливою для розвитку теорії та практики державного управління в Україні та інших країнах, особливо в умовах глобалізації, інтеграції, демократизації, і процесів децентралізації. Основні аспекти цієї теми включають визначення та характеристику поняття «Good Governance», його принципи, критерії, індикатори та моделі, аналіз взаємозв'язку «Good Governance» та конкурентоспроможності держави, визначення чинників, механізмів та ефектів впливу «Good Governance» на конкурентоспроможність держави, оцінка сучасного стану та перспектив впровадження «Good Governance» в Україні та інших країнах, розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного управління відповідно до стандартів та кращих практик «Good Governance». Основними джерелами інформації та знань з даної теми є наукова література, нормативно -правові акти, звіти, експертні оцінки, міжнародні рейтинги, кейс -стаді, а також приклади належної практики «Good Governance» в різних країнах. Основні виклики та труднощі цієї теми полягають у відсутності чіткого та єдиного визначення та вимірювання «Good Governance», різноманітності та складності вимірів і компонентів «Good Governance», мінливості та контекстуальності моделей і практик «належного врядування», розрив між нормативними та емпіричними аспектами «Good Governance», опір та інертність існуючих систем державного управління та учасників змінам і реформам, яких вимагає «Good Governance», зовнішній і внутрішній тиск та ризики, які впливають на реалізацію та сталість «Good Governance». Основними способами та інструментами вирішення цих проблем і труднощів є розробка та застосування концептуальних і методологічних основ, порівняльних та емпіричних методів дослідження, інструментів моніторингу та оцінки, підходів до навчання та інновацій, механізмів діалогу та партнерства, заходи з розбудови потенціалу та підвищення обізнаності, стратегії адвокації та просування, а також програми реформ та модернізації. Деякі з публікацій, які стосуються цих аспектів, викликів і способів цієї теми, зокрема, висвітлюють питання європейського досвіду та українські реалії впровадження «Good Governance» як чинника конкурентоспроможності держави, основні досягнення та виклики реформи державного управління в Україні, роль і вплив євроінтеграційного процесу на систему державного управління в Україні, перспективи та напрямки подальшого розвитку «Good Governance» в Україні в контексті Угоди з Європейським Союзом. Також, «Good Governance» та конкурентоспро- можність держави розглядаються в умовах глобалізації.

Разом з тим, окреслені нами в даній статті завдання в проаналізованих публікаціях не ставляться.

Мета статті - визначити вплив еволюції парадигм публічного управління на прикладі «Good Governance» на стан та перспективи конкурентоспроможності держави та надати практичні рекомендації щодо використання цього впливу парадигми «Good Governance» для підвищення конкурентоспроможності держави Україна. Основними завданнями у цьому дослідженні є завдання з'ясувати, як еволюція парадигми державного управління впливає на конкурентоспроможність держави, що таке парадигма публічного управління та які її основні характеристики, які чинники впливають на зміну парадигми публічного управління, які переваги та недоліки має модель «Good Governance» як сучасна парадигма публічного управління, надати рекомендації для підвищення конкурентоспроможності держави в Україні. конкурентоспроможність публічний управління стандарт

Для досягнення мети нашого дослідження використано низку теоретичних та практичних наукових методів. Для дослідження еволюції парадигм публічного управління можна ми використали різні методи, але з розрахунку, які б найбільше відповідали меті, об'єкту, предмету, гіпотезі та завдання нашого дослідження. Перш за все, історичний метод - це метод, який дозволяє вивчати розвиток публічного управління в різні історичні періоди, виявляти особливості, закономірності, фактори, причини та наслідки змін управлінських парадигм, порівнювати різні моделі та школи управління, аналізувати вітчизняний та зарубіжний досвід. З допомогою цього методу нами досліджено історичні джерела, такі як документи, хроніки, мемуари, статистичні дані тощо. Проаналізовано еволюцію управлінської думки та її вклад у розвиток теорії управління в контексті впливу на конкуренто - спроможність держави. По-друге, компаративний метод - це метод, який дозволяє порівнювати різні парадигми публічного управління за певними критеріями, такими як цілі, принципи, функції, механізми, результати, ефективність, проблеми тощо. Для застосування цього методу ми використали наукову літературу, нормативно -правові акти, звіти, експертні оцінки тощо. Зокрема, нами порівняно найвідоміші моделі управління, а саме: «Old Public Management», «New Public Management», «Good Governance». По -третє, емпіричний метод - це метод, який дозволяє перевіряти гіпотези та теорії публічного управління на основі спостереження, експерименту, анкетування, інтерв'ювання, кейс-стаді тощо. Для застосування цього методу нами використано первинні та вторинні дані, які були зібрані упродовж 2020-2023 років, оброблено, проаналізовано, інтерпретовано за допомогою статистичних, математичних, соціологічних та інших методів. Зокрема, ми досліджували зміну впливу держави на суспільство в процесі застосування інформаційно-комунікаційних технологій в контексті реформи публічного управління в Україні та впив саме на публічне управління в Україні за допомогою анкетування та SWOT-аналізу.

Виклад основного матеріалу

Парадигма публічного управління - це сукупність цінностей, принципів, цілей, функцій, механізмів та результатів, які визначають спосіб організації та функціонування публічної влади в певний історичний період [1 -3]. Парадигма публічного управління зазнає постійної еволюції під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, таких як глобалізація, інформатизація, екологізація, культурна різноманітність, соціально - економічні та політичні трансформації, громадянське суспільство, інновації тощо.

У світі існують різні моделі публічного управління, які, на наш погляд, можна вважати парадигмами публічного управління, адже вони відображають різні підходи, принципи, цілі, механізми та результати управління державними та публічними справами [3]. Зокрема, зауважимо на кількох таких: Традиційна (бюрократична) модель управління (Old Public Management), модель нового публічного менеджменту (New Public Management), модель доброго управління (Good Governance).

Традиційна (бюрократична) модель управління (Old Public Management) - це модель, яка базується на принципах ієрархії, формалізму, регламентації, стабільності, контролю, нейтральності, професіоналізму [3; 14; 17]. Ця модель має за ціль забезпечити законність, порядок, дисципліну, раціональність, економність у публічному управлінні. Механізми цієї моделі включають чітке розмежування функцій, компетенцій, відповідальності, регулювання процедур, норм, правил, стандартів, критеріїв, індикаторів, звітності, аудиту, санкцій. Результати цієї моделі полягають у забезпеченні легітимності, прозорості, відповідальності, ефективності, економічності публічного управління.

Модель нового публічного менеджменту (New Public Management) - це модель, яка базується на принципах ринку, конкуренції, вибору, результату, гнучкості, інновації, підприємництва [3; 14; 15; 17]. Ця модель має за ціль забезпечити якість, продуктивність, задоволення, вартість у публічному управлінні. Механізми цієї моделі включають децентралізацію, делегування, аутсорсинг, приватизацію, контрактування, бенчмаркінг, моніторинг, оцінку, стимулювання, мотивацію. Результати цієї моделі полягають у забезпеченні якості, продуктивності, задоволення, вартості публічних послуг.

Модель хорошого управління (Good Governance) - це модель, яка базується на принципах демократії, правової держави, громадянського суспільства, децентралізації, регіоналізації, партнерства, відкритості, відповідальності, участі [3; 17]. Ця модель має за ціль забезпечити легітимність, довіру, справедливість, стабільність, розвиток, інтеграцію у публічному управлінні. Механізми цієї моделі включають консенсус, діалог, консультацію, співробітництво, координацію, мережеву взаємодію, публічне обговорення, громадський контроль, зворотний зв'язок. Результати цієї моделі полягають у забезпеченні легітимності, довіри, справедливості, стабільності, розвитку, інтеграції публічного управління.

З огляду на мету нашого дослідження, розглянемо парадигму доброго управління (Good Governance) більш детально. «Good Governance» - це поняття, яке виникло в контексті розвитку демократичних та гуманістичних цінностей у суспільстві. «Good Governance», добре управління означає ефективне, прозоре, відповідальне та сучасне вирішення публічних справ з урахуванням інтересів та потреб різних груп населення. Добре управління також передбачає дотримання прав людини, верховенства права, боротьбу з корупцією та сприяння сталому розвитку.

Історичний контекст поняття «Good Governance» можна простежити від античності до сучасності. У античних державах, таких як Греція та Рим, управління було пов'язане з політикою, філософією та етикою. Античні мислителі, такі як Платон, Аристотель, Цицерон та ін., розглядали питання справедливості, добра, демократії, закону та влади [2; 12]. Вони також розвивали ідеї про раціональне, моральне та естетичне управління.

У середньовіччі управління було підпорядковане релігійним доктринам та феодальним відносинам. Управління базувалося на ієрархії, авторитеті, традиції та божественному праві. Управління було спрямоване на збереження порядку, стабільності та безпеки. Управління було мало чутливим до потреб та інтересів народу.

У Новий час управління зазнало значних змін під впливом Просвітництва, Реформації, Революції та Індустріалізації. Управління стало більш науковим, раціональним, систематичним та інноваційним [14]. Управління також стало більш демократичним, громадянським, правовим та соціальним. Управління почало враховувати різноманітність, свободу, рівність, солідарність та прогрес. Управління також почало включати різні зацікавлені сторони, такі як громадськість, громадські організації, приватний сектор та міжнародні інституції.

У сучасному світі управління стикається з новими викликами та можливостями, пов'язаними з глобалізацією, інформатизацією, екологізацією, культурною різноманітністю та ін. Управління потребує постійного вдосконалення, адаптації, навчання та творчості. Управління також потребує більшої відкритості, прозорості, відповідальності, участі та партнерства. Управління також повинно сприяти досягненню цілей сталого розвитку, які визначені Організацією Об'єднаних Націй [11].

Вважаємо за доцільне також узагальнити основні причини зміни парадигм публічного управління. А саме: по -перше, це зміна соціальних, політичних, економічних, технологічних та інших умов суспільства, які вимагають адаптації публічного управління до нових викликів, потреб та інтересів громадян, бізнесу, держави та міжнародної спільноти. По-друге, це зростання вимог до якості, ефективності, результативності, відповідальності, прозорості, участі, партнерства та інших характеристик публічного управління, які визначають його легітимність, довіру та задоволення зацікавлених сторін. По -третє, це розвиток наукових, теоретичних, методологічних, практичних та інноваційних підходів, моделей, інструментів, технологій та практик публічного управління, які сприяють його модернізації, реформуванню, вдосконаленню та відповідності сучасним стандартам та критеріям. По-четверте, це вплив міжнародних організацій, ініціатив, програм, проектів, рекомендацій, вимог, оцінок та інших факторів, які стимулюють публічне управління до постійного навчання, порівняння, обміну, адаптації, інтеграції та кооперації.

Парадигма публічного управління впливає на конкурентоспроможність держави, яка визначається, як здатність держави досягати високого рівня життя населення, забезпечувати національну безпеку, реалізовувати національні інтереси та цінності, займати лідерські позиції в регіональному та світовому просторі [11 -16].

Парадигма публічного управління впливає на конкурентоспроможність держави через такі аспекти: формування стратегічної візії розвитку держави, встановлення пріоритетів та цілей публічної політики, забезпечення ефективності, прозорості, відповідальності, участі та партнерства в публічному управлінні, створення сприятливого інституційного та правового середовища для розвитку економіки, науки, освіти, культури, соціальної сфери тощо, використання інноваційних технологій та практик в публічному управлінні, здійснення моніторингу, оцінки та корекції публічної політики та управління.

Сучасна парадигма публічного управління, яка називається «Good Governance», базується на таких цінностях та принципах [18]: демократія, права людини, верховенство права, боротьба з корупцією, сталий розвиток, громадянське суспільство, публічний інтерес, публічна віддача, публічна служба, публічна етика, публічна відкритість, публічна відповідальність, публічна участь, публічне партнерство тощо.

Сучасна парадигма публічного управління має свої переваги та недоліки. Перевагами є: відповідність сучасним викликам та потребам суспільства, сприяння розвитку демократії та гуманізму, підвищення якості публічних послуг та задоволення громадян, зміцнення довіри до публічної влади, підвищення престижу публічних службовців, забезпечення адаптації та інноваційності публічного управління. Недоліками є: складність та витратність реалізації, неоднозначність та багатозначність поняття, відсутність чітких критеріїв та індикаторів оцінки, ризик маніпуляції та зловживання, недостатність наукового обґрунтування та емпіричного підтвердження, неврахування національних особливостей та контексту.

У цьому зв'язку варто розглянути історичний контекст публічного управління в Україні. Це складний та багатогранний процес, який відбувався в різні історичні епохи та включав різні моделі, форми, методи та практики управління державними та громадськими справами. Ось деякі основні етапи та характеристики цього процесу.

Давній період (IX-XIII ст.) - це етап формування державності та публічного управління на території України, який пов'язаний зі створенням Київської Русі та Галицько-Волинської держави [8]. У цей період публічне управління базувалося на принципах варіантності, виборності, колегіальності, участі та контролю. Основними органами публічного управління були князь, віче, рада, суд, дружина, тисяча, сотня тощо. Публічне управління спрямовувалося на забезпечення оборони, правопорядку, справедливості, розвитку торгівлі, ремесел, містобудування, культури, освіти тощо.

Середній період (XIV-XVIII ст.) - це етап руйнування державності та публічного управління на території України, який пов'язаний з монгольським навалою, польсько-литовським пануванням, козацьким рухом, російською агресією. У цей період публічне управління базувалося на принципах феодалізму, магнатизму, сегрегації, експлуатації, репресії [8]. Основними органами публічного управління були король, сейм, сенат, гетьман, рада, старшинство, суд, реєстр, січ, курінь тощо. Публічне управління спрямовувалося на збереження національної ідентичності, віри, мови, культури, традицій, боротьбу за свободу, незалежність, автономію, соціальну справедливість тощо.

Новий період (XIX-XX ст.) - це етап відродження державності та публічного управління на території України, який пов'язаний з національно - визвольним рухом, Українською революцією, Українською Народною Республікою, Західноукраїнською Народною Республікою, Голодомором,

Другою світовою війною, Українською Радянською Соціалістичною Республікою. У цей період публічне управління базувалося на принципах націоналізму, соціалізму, комунізму, тоталітаризму, централізму, бюрократизму [8; 9]. Основними органами публічного управління були президент, уряд, парламент, рада, комітет, міністерство, відділ, підрозділ тощо. Публічне управління спрямовувалося на зміцнення державності, економіки, промисловості, сільського господарства, освіти, науки, культури, охорони здоров'я, соціального захисту тощо.

Сучасний період (XXI ст.) - це етап реформування державності та публічного управління на території України, який пов'язаний з проголошенням незалежності України, прийняттям Конституції України, вступом до міжнародних організацій, проведенням революцій, анексією Криму, війною на Донбасі, євроінтеграцією. У цей період публічне управління базується на принципах демократії, правової держави, громадянського суспільства, децентралізації, регіоналізації, партнерства, відкритості, відповідальності, участі [8]. Основними органами публічного управління є президент, уряд, парламент, рада, комітет, міністерство, агенція, служба, департамент, управління тощо. Публічне управління спрямовується на забезпечення національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, європейської інтеграції, сталого розвитку, реформування публічної служби, впровадження електронного управління, забезпечення якості публічних послуг, задоволення потреб та інтересів громадян тощо [9].

Наведемо узагальнені результати SWOT аналізу моделі «Good Governance», яка має переваги та недоліки, які можна розглянути з різних точок зору. Ось деякі з них. Зокрема, з точки зору держави, перевагами моделі «Good Governance» є:

зміцнення легітимності, довіри, репутації та підтримки держави з боку громадян, партнерів та інших зацікавлених сторін;

підвищення ефективності, якості, доступності та різноманітності публічних послуг, які надаються державою;

розвиток стратегічного, комплексного, багаторівневого та багатосто - роннього підходу до публічного управління, який враховує цінності, інтереси, очікування, права, потреби, проблеми, виклики, можливості тощо;

створення умов для інновацій, підприємництва, освіти, досліджень, культури, екології та інших сфер державного життя.

Недоліками моделі «Good Governance» з цієї точки зору є: складність, витратність, часомісткість та ризикованість процесів публічного управління, які вимагають більшої координації, інтеграції, адаптації, медіації, арбітражу тощо;

нестабільність, непередбачуваність, неоднорідність та конфліктність інтересів, очікувань, прав, потреб, проблем, викликів, можливостей тощо між різними акторами публічного, приватного та громадського секторів;

недостатність, нерівномірність, нерівноправність, недоступність, некомпетентність, неконтрольованість, незалежність та інші проблеми з ресурсами, інструментами, механізмами, каналами тощо для забезпечення громадянської участі, партнерства, співробітництва тощо;

несумісність, невідповідність, невідповідальність, незаконність, нелегітимність, несправедливість, порушення, зловживання, корупція та інші порушення принципів демократії та верховенства права.

Розглянемо з точки зору громадян, для яких перевагами моделі «Good Governance» є:

забезпечення задоволення, лояльності, довіри, підтримки, захисту, гарантії, регулярності, якості тощо щодо публічних послуг, які надаються державою;

забезпечення впливу, участі, партнерства, співробітництва, діалогу, консенсусу, компромісу, медіації, арбітражу тощо щодо процесів публічного управління, які здійснюються державою;

забезпечення можливостей, ресурсів, інструментів, механізмів, каналів тощо для надання публічних послуг, здійснення громадських ініціатив, реалізації громадських проектів, зайняття громадським підприємництвом, інноваціями, освітою, дослідженнями тощо;

забезпечення доступу, прозорості, відкритості, відповідальності, звітності, справедливості, верховенства права тощо щодо діяльності держави. Також, є недоліки моделі «Good Governance»:

складність, витратність, часомісткість та ризикованість процесів публічного управління, які вимагають більшої активності, ініціативи, самоорганізації, саморегулювання, самофінансування, саморозвитку тощо з боку громадян;

нестабільність, непередбачуваність, неоднорідність та конфліктність інтересів, очікувань, прав, потреб, проблем, викликів, можливостей тощо між різними акторами публічного, приватного та громадського секторів;

недостатність, нерівномірність, нерівноправність, недоступність, некомпетентність, неконтрольованість, незалежність та інші проблеми з ресурсами, інструментами, механізмами, каналами тощо для забезпечення громадянської участі, партнерства, співробітництва тощо;

несумісність, невідповідність, невідповідальність, незаконність, нелегітимність, несправедливість, порушення, зловживання, корупція та інші порушення принципів демократії та верховенства права.

Для модернізації публічного управління в Україні необхідно враховувати європейські стандарти та національні особливості [15]. Європейські стандарти передбачають: гармонізацію законодавства та інституцій з Європейським Союзом, впровадження принципів «Good Governance», здійснення децентралізації та регіонального розвитку, забезпечення тендерної рівності та захисту прав меншин, співпрацю з громадськими організаціями та міжнародними інституціями тощо.

Національні особливості передбачають: врахування історичного, культурного, етнічного, релігійного, мовного, соціально -економічного та політичного контексту України, використання національних цінностей, традицій, символів, ідентичності, інтересів та цілей, забезпечення національної безпеки, суверенітету, територіальної цілісності України, розв'язання конфліктів та проблем, що виникли внаслідок анексії Криму та війни на Донбасі тощо.

Для модернізації публічного управління в Україні необхідно використовувати такі шляхи та інструменти: реформування публічної служби, підвищення кваліфікації та мотивації публічних службовців, впровадження електронного управління, е-демократії, е-послуг, відкритих даних, аналітичного забезпечення, стратегічного планування, бюджетування, контролю, аудиту, звітності, залучення громадян, експертів, донорів, медіа, громадських організацій до публічного управління тощо.

Висновки

Парадигма «Good Governance» має позитивний вплив на конкурентоспроможність держави, оскільки сприяє підвищенню якості публічного управління, задоволенню потреб та інтересів громадян, забезпеченню стабільності, безпеки, розвитку та інтеграції держави в світову спільноту.

Для використання впливу парадигми «Good Governance» для підвищення конкурентоспроможності держави необхідно реалізувати такі практичні заходи: розробити та прийняти національну стратегію «Good Governance» для України, забезпечити її координацію, моніторинг, оцінку та корекцію на всіх рівнях публічної влади, залучити до її реалізації всіх зацікавлених сторін, включаючи громадськість, приватний сектор, міжнародні організації тощо, забезпечити належне фінансування, технічну підтримку та інформаційну просвіту щодо парадигми «Good Governance», створити ефективні механізми відповідальності, контролю, звітності та санкцій за порушення принципів «Good Governance».

Обмеженнями та перспективами подальших досліджень цієї проблеми є те, що існує необхідність більш глибокого та детального аналізу впливу парадигми «Good Governance» на конкурентоспроможність держави за різними секторами, регіонами, групами населення тощо, необхідність розробки та застосування чітких критеріїв та індикаторів оцінки ефективності та результативності парадигми «Good Governance» в Україні, необхідність врахування специфіки та особливостей українського контексту та культури при адаптації та впровадженні парадигми «Good Governance» в період війни та повоєнного відновлення.

Література

1. Бегей І. (2015). Основні теоретичні складові сучасних моделей державного управління. Державне управління та місцеве самоврядування. Дніпро, 2015. Вип. 2. С. 16-26.

2. Бережний В. О. (2011). Основні світові моделі державного управління. Державне будівництво. Харків, 2011. № 2.

3. Болотіна Є. В., Нікітенко А. В. (2017). Сучасні західні концепції управління та моделі публічного адміністрування. Економічний вісник Донбасу. Київ, № 1 (47). С. 96-100.

4. Босак О. З. (2010). Публічне управління як нова модель управління у державному секторі. Державне управління: теорія та практика. Київ, № 2.

5. Гордон М. В., Оленцевич Н. В., Колісник І. О. (2018). Моделі публічного управління: порівняльний аналіз та пропозиції для України. Державне управління: удосконалення та розвиток. Дніпро, № 3.

6. Делія О. В. Governance як концептуальний підхід до розуміння публічного управління. Державне управління: удосконалення та розвиток. Дніпро, 2015. № 7.

7. Забейворота Т. В. (2017). Модернізація системи державного управління в умовах децентралізації влади : дис. ...канд. наук з держ. управл. : 25.00.01. Харків, 276 с.

8. Козак В. І. (2015). Публічне управління в системі координат української державності. Ефективність державного управління. Львів. Вип. 44(1). С. 64-70.

9. Козлов К. І. (2013). Розвиток публічного врядування в умовах еволюції політико - адміністративних систем. Теорія та практика державного управління. Харків, 2013. Вип. 2. С. 59-66.

10. Кухарева Г. П. (2016). Класична (традиційна) концепція публічного управління - її дієвість у світовому просторі та доцільність подальшого застосування в публічному управлінні України. Теорія та практика державного управління. Харків, 2016. Вип. 3. С. 54-61.

11. Мельник Р. С. (2012). Категорія “публічне управління” у новій інтерпретації. Право і суспільство. Дніпро, № 6. С. 95-98.

12. Мельниченко Б. Сучасна парадигма публічного управління: практичний вимір для України. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки. Львів, 2021. № 1 (29). С. 104-109.

13. Оболенський О. Ю. (2014). Публічне управління: цивілізаційний тренд, наукова теорія і напрям освіти. Публічне управління: шляхи розвитку: матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 26 лист. 2014 року). Київ. Т. 1. С. 3-10.

14. Обушна Н. І. (2015). Публічне управління як нова модель організації державного управління в Україні: теоретичний аспект. Ефективність державного управління. Львів, Вип. 44(1). С. 53-63.

15. Розвиток системи управління в ЄС: досвід для України (2013): наук. розробка / О. Я. Красівський, О. С. Киричук та ін. ; за заг. ред. О. Я. Красівського. Київ : НАДУ, 2013. 56 с.

16. ^mmission on the future delivery of public services - Produced by APS Group Scotland. 2011. 90 р.

17. Солових В. П. (2010). “Good governance” як одна із сучасних моделей державного управління. Науковий вісник Академії муніципального управління. Київ. Вип. 1. С. 112-121.

18. Солових В. П. (2014). Становлення та загальна характеристика сучасних моделей державного управління. Публічне управління: теорія та практика. Харків, Вип. 1. С. 18-25.

19. Червякова О. (2017). Нова парадигма орієнтирів публічного управління. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. Київ. № 1. С. 171-175.

20. Denhardt R.B. The New Public Service. Serving, not steering. New York: Business Park Driv, 2007. - 240 р.

21. Drechsler W. The ReEmergence of “Weberian” Public Administration after the Fall of New Public Management: The Central and Eastern European Perspective / Wolfgang Drechsler // Halduskultuur Administrative Culture. - 2005. - № 06 - P. 94-108.

22. Public management developments: [Survey]. Paris: OECD Publications, 1993, 39 p.

23. Reinventing Government. By David Osborne & Ted Gaebler. Addison-Wesley Publ. Co., 1992, 427 p.

References

1. Behei I. (2015). Osnovni teoretychni skladovi suchasnykh modelei derzhavnoho upravlinnia. [Basic theoretical components of modern models of public administration]. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia. Dnipro, Vyp. 2. P. 16 -26. [inUkrainian].

2. Berezhnyi V. O. (2011). Osnovni svitovi modeli derzhavnoho upravlinnia. [Public administration's main models in the world]. Derzhavne budivnytstvo. Kharkiv. No. 2.

3. Bolotina Ye. V., Nikitenko A. V. (2017). Suchasni zakhidni kontseptsii upravlinnia ta modeli publichnoho administruvannia [The modern western concepts of management and models in public administration]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu. Kyiv. No. 1 (47). P. 96-100. [inUkrainian].

4. Bosak O. Z. (2010). Publichne upravlinnia yak nova model upravlinnia u derzhavnomu sektori. [Public Management as a New Model of Management in Public Sector]. Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka. Kyiv. No. 2.

5. Hordon M. V., Olentsevych N. V., Kolisnyk I. O. (2018). Modeli publichnoho upravlinnia: porivnialnyi analiz ta propozytsii dlia Ukrainy. [Models of public administration: a comparative analysis and proposals for Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. Dnipro. No. 3.

6. Deliia O. V. (2015). Governance yak kontseptualnyi pidkhid do rozuminnia publichnoho upravlinnia. [Governance as a conceptual approach to understanding public administration]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. Dnipro, No. 7.

7. Zabeivorota T. V. (2017). Modernizatsiia systemy derzhavnoho upravlinnia v umovakh detsentralizatsii vlady. [Modernization of the public administration system in the conditions of decentralization of power]. Candidate's thesis. Kharkiv [inUkrainian].

8. Kozak V. I. (2015). Publichne upravlinnia v systemi koordynat ukrainskoi derzhavnosti [Public management in the coordinate system of Ukrainian statehood]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. Lviv. Vyp.44(1). P. 64-70. [inUkrainian].

9. Kozlov K. I. (2013). Rozvytok publichnoho vriaduvannia v umovakh evoliutsii polityko-administratyvnykh system. [Development of public governance in the evolution of political and administrative systems]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. Kharkiv, Vyp. 2. Р. 59-66.

10. Kukhareva H. P. (2016). Klasychna (tradytsiina) kontseptsiia publichnoho upravlinnia - yii diievist u svitovomu prostori ta dotsilnist podalshoho zastosuvannia v publichnomu upravlinni Ukrainy. [Classical (traditional) concept of public administration - its effectiveness in the world and the global spase and feasibility of further use in public administration in Ukraine]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. Kharkiv. Vyp. 3. P. 54-61. [inUkrainian].

11. Melnyk R. S. (2012). Katehoriia “publichne upravlinnia” u novii interpretatsii [The category of “public management” in a new interpretation]. Pravo i suspilstvo. Dnipro. No. 6. P. 95-98. [inUkrainian].

12. Obolenskyi O. Yu. (2014). Publichne upravlinnia: tsyvilizatsiinyi trend, naukova teoriia i napriam osvity [Public management: civilization trend, scientific theory and direction of education]. Publichne upravlinnia: shliakhy rozvytku : materialy nauk.-prakt. konf. (m. Kyiv, 26 lyst. 2014 roku). Kyiv, T. 1. P. 3-10. [inUkrainian].

13. Obushna N. I. (2015). Publichne upravlinnia yak nova model orhanizatsii derzhavnoho upravlinnia v Ukraini: teoretychnyi aspekt [Public management as a new model of public administration in Ukraine: a theoretical aspect]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. Lviv. Vyp. 44(1). P. 53-63. [inUkrainian].

14. Krasivskyi O. Ya., Kyrychuk, O. S. ta in. (2013). Rozvytok systemy upravlinnia v YeS: dosvid dlia Ukrainy. [Development of the management system in the EU: experience for Ukraine]. Kyiv : NADU [inUkrainian].

15. Solovykh V. P. (2010). “Good governance” yak odna iz suchasnykh modelei derzhavnoho upravlinnia. [“Good governance” as one of the modern models of public administration].Naukovyi visnyk Akademii munitsypalnoho upravlinnia. Kyiv, Vyp. 1. P. 112 -121.

16. Solovykh V. P. (2014). Stanovlennia ta zahalna kharakterystyka suchasnykh modelei derzhavnoho upravlinnia. [Formation and general characteristics of modern models of public administration]. Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka. Kharkiv. Vyp. 1. P. 18 -25.

17. Cherviakova O. (2017). Nova paradyhma oriientyriv publichnoho upravlinnia [A new paradigm of public management guidelines].Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy. Kyiv. No. 1. P. 171 -175. [inUkrainian].

18. Denhardt R.B. The New Public Service. Serving, not steering. New York: Business Park Driv, 2007. - 240 p.

19. Drechsler W. The ReEmergence of “Weberian” Public Administration after the Fall of New Public Management: The Central and Eastern European Perspective / Wolfgang Drechsler // Halduskultuur Administrative Culture. - 2005. - № 06 - P. 94-108.

20. Public management developments: [Survey]. Paris: OECD Publications, 1993, 39 p.

21. Reinventing Government. By David Osborne & Ted Gaebler. Addison-Wesley Publ. Co., 1992, 427 p.

Размещено на Allbest.ru