Основні тенденції розвитку соціально-побутової складової сільської інфраструктури України: публічно-управлінський аспект
Аналіз сучасного стану соціально-побутової складової сільської інфраструктури України та організації публічного управління відповідними галузями. Визначення основних тенденцій і проблем в розвитку сільської інфраструктури, подолання кризових процесів.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.02.2024 |
| Размер файла | 30,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Кафедра соціальної і гуманітарної політики
Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»
Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Основні тенденції розвитку соціально-побутової складової сільської інфраструктури України: публічно-управлінський аспект
Оробей Віктор Вікторович, аспірант
Анотація
Стаття присвячена аналізу сучасного стану соціально- побутової складової сільської інфраструктури України та організації публічного управління відповідними галузями, визначенню основних тенденцій і проблем в їх розвитку.
З'ясовано, що українське село переживає занепад, який супроводжується кризовими процесами: зникнення сіл на мапі країни та збільшення кількості дрібних сіл; старіння населення; зростання рівня безробіття; низький рівень доходів селян; низькі демографічні показники народжуваності та високі показники смертності; низький рівень розвитку сільської соціальної інфраструктури; збільшення потоків міграції молодих людей до великих міст та за кордон з метою працевлаштування, здобуття професійної освіти та кращого, комфортного життя
Узагальнення статистичних даних щодо стану соціально-побутової сільської інфраструктури дозволяє виділити основні тенденції та проблеми у розвитку її складових: в житлово-комунальному господарстві - низький рівень забезпеченості сільських населених пунктів водою, газом та теплом; зруйновані чи пошкоджені лінії електропередач, трубопроводи внаслідок російської агресії; низький рівень організації послуг вивозу сміття та благоустрою сільських територій; у соціальному забезпеченні - високий рівень охоплення сільського населення різних категорій соціальними послугами; розташування служб соціального захисту на значній відстані від місця проживання людини, необхідність організації під'їзду селян до них; високий рівень влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячі будинки сімейного типу та в прийомні сімці, але при цьому спостерігається зростання криміногенної ситуації серед підлітків і молоді; в транспортному забезпеченні-низький рівень дорожньо-транспортної інфраструктури у сільській місцевості; необхідність інституційно-правового врегулювання процедури відкриття та закриття автостанцій; формування взаємовідносин між суб'єктами дорожньо-транспортного руху, їх соціальної відповідальності; не організовано взаємодію органів управління на всіх рівнях з організації та контролю пасажирських перевезень тощо; в інфраструктурі зв'язку - значний цифровий розрив між селом і містом, що заважає отримати соціальні послуги за допомогою цифрових технологій; велика частка сільських населених пунктів не охоплена оптичними мережами операторів зв'язку; відсутній чи нестабільний фіксований Інтернет, низька його швидкість; висока вартість послуги підключення до Інтернету; низький відсоток селян мають комп'ютерну техніку вдома тощо; в управлінні - потреба в розробці ефективних механізмів публічного управління, які б дозволили владі територіальних громад вирішувати питання з об'єктами соціальної інфраструктури, що знаходяться на території громади; зняття з балансу міністерств об'єктів соціальної інфраструктури та передача їх утримання на баланс громади.
Ключові слова: публічне управління, аграрний сектор економіки, соціальна сфера, соціальна інфраструктура сільських територій, соціально- побутова складова, житлово-комунальне господарство, торгівля, транспортне забезпечення, інфраструктура зв'язку.
Orobei Viktor Viktorovych Postgraduate student of the Department of Social and Humanitarian Policy, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration" V.N. Karazin Kharkiv National University
Key trends in the development of the socio-behavioral component of rural infrastructure in Ukraine: public administration aspect
Abstract
The article is dedicated to the analysis of the current state of the socio-behavioral component of rural infrastructure in Ukraine and the organization of public administration in the respective sectors, identifying key trends and problems in their development.
It has been revealed that the Ukrainian village is undergoing a decline accompanied by crisis processes: disappearance of villages from the country's map and an increase in the number of small villages; aging population; rising unemployment rates; low income levels for rural inhabitants; low demographic birth rates and high mortality rates; low development level of rural social infrastructure; increased migration of young people to large cities and abroad for employment, professional education, and a better quality of life.
Generalization of statistical data on the state of the socio-behavioral rural infrastructure allows for identifying key trends and problems in the development of its components: in housing and communal services - low provision of rural settlements with water, gas, and heating; disrupted or damaged power lines and pipelines due to Russian aggression; low level of waste disposal services and beautification of rural territories; in social welfare - high coverage of rural population by various social services; remote placement of social protection services from individuals' place of residence, necessitating access for rural residents; high placement of orphaned and parentless children in family-type children's homes and foster families, with a simultaneous increase in juvenile delinquency; in transportation - low level of road and transportation infrastructure in rural areas; the need for institutional and legal regulation of procedures for opening and closing bus stations; establishment of relationships between traffic participants, their social responsibility; lack of coordinated interaction between management bodies at all levels regarding the organization and control of passenger transportation, etc.; in communication infrastructure - significant digital divide between rural and urban areas, hindering the access to social services through digital technologies; a large portion of rural settlements not covered by optical networks of communication operators; absent or unstable fixed-line Internet, low Internet speed; high cost of Internet connection; a low percentage of rural residents having personal computers at home; in management - the need for developing effective mechanisms of public administration that would enable local authorities to address issues with objects of social infrastructure within their community; removal of social infrastructure objects from ministry balance sheets and their transfer for maintenance to the community balance.
Keywords: public administration agricultural sector of the economy, social sphere, social infrastructure of rural areas, socio-behavioral component, housing and communal services, trade, transportation provision, communication infrastructure.
Вступ
Постановка проблеми. Стан соціальної інфраструктури сільських територій в Україні залежить від рівня розвитку аграрного виробництва, суттєвих економічних і соціальних перетворень, організації ефективного та відповідального управління. Водночас рівень економічного розвитку села залежить від рівня розвитку соціальної інфраструктури, головним завданням якої є підвищення рівня добробуту й життя громадян та відтворення робочої сили на селі. Наголосимо, що соціальну інфраструктуру сільських територій ми розглядаємо, як комплекс галузей, об'єктів і споруд, що функціонують на певній сільській території з метою забезпечення життєдіяльності людей на цій території.
Починаючи з 80-х років минулого століття українське село зазнало значних змін - відбувся поступовий занепад, який супроводжувався такими кризовими процесами, як «вмирання» (зникнення сіл на мапі країни) та збільшення кількості дрібних сіл, старіння населення, зростання рівня безробіття, низький рівень доходів селян, низькі демографічні показники народжуваності, низький рівень розвитку інфраструктури (виробничої, транспортної, соціальної). За останні 30 років чисельність сільського населення України скоротилась на 4,6 млн. Хоча при цьому частка сільського населення є практично незмінною і складає третину від усього населення країни. Так, у 1989 р. загальна кількість населення країни складала 41,707 тис., з них сільського населення - 33,1 %; станом на 1 січня 2022 р. загальна кількість населення України - 41,167 тис., з них сільського населення - 30,3 % [10]. За останні 10 років загальна кількість сільського населення в Україні скоротилась майже на 2 млн осіб. Області з найбільшим скороченням сільського населення (щорічно скорочується від 8 до 12 і більше тисяч осіб) - це Вінницька, Дніпропетровська, Полтавська, Хмельницька і Черкаська. Таке скорочення відбувається внаслідок складної демографічної ситуації, а саме внаслідок високої смертності та низької народжуваності (до 70 %), а також міграцій.
Одним з впливових факторів, що впливає на добробут сільського населення, є рівень розвитку соціально-побутової складової сільської соціальної інфраструктури. Основними галузями, які формують соціально- побутову інфраструктуру села, є житлово-комунальне господарство, соціальне забезпечення, транспортне забезпечення, інфраструктурі зв'язку, управління тощо. Спробуємо визначити сучасний стан, тенденції та проблеми розвитку основних галузей, які формують соціально-побутову інфраструктуру сільських територій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню теоретичних і практичних аспектів розвитку соціальної сфери сучасного села присвячена значна кількість наукових праць. Результати аналізу основних показників розвитку соціальної інфраструктури українського села висвітлено в роботах таких науковців, як І. Ажаман, А. Андрющенко, О. Боднар, Н. Бурда, Л. Воркун, Л. Демкович, М. Ігнатенко, С. Кириченко, О. Клокар, Л. Ключко, С. Коломієць, І. Куліш, А. Максименко, О. Микула, Р. Мудрак, О. Нища, М. Парфенюк, О. Полєвич, В. Рябоконь, О. Серьогіна-Берестовська, М. Тимошенко, В. Ткачук, В. Чемерис, О. Шебаніна, Н. Шпік та ін. Потребою часу є здійснення аналізу сучасного стану соціально-побутової складової інфраструктури сільських територій в Україні з метою визначення основних тенденцій і проблем, що заважають її розвитку.
Мета статті - здійснити аналіз сучасного стану соціально-побутової складової сільської інфраструктури України та організацію публічного управління відповідними галузями, визначити основні тенденції і проблеми в їх розвитку.
Виклад основного матеріалу
Розвиток сільської соціальної інфраструктури та розвиток сільського господарства є взаємопов'язаними та взаємозалежними процесами. Чим більш диференційованим є комплекс соціальних послуг, що пропонується об'єктами соціальної інфраструктури, тим більша ефективність сільськогосподарського виробництва, та навпаки, чим краще матеріальне виробництво сільського господарства, має високі показники та значні прибутки, тим більше є можливостей для фінансування розвитку соціальної інфраструктури.
Щодо розвитку сільського господарства, то слід зазначити, що найважливішою функцією Української держави є забезпечення економічної, зокрема продовольчої безпеки, яка визначається як стан захищеності населення країни від недостатнього харчування. Україна є одним із ключових постачальників продовольчих продуктів у різні країни світу. Вона входить в десятку лідерів країн по виробленню зернових культур, зокрема пшениці. Однак, при цьому аграрна політика країни не є ефективною, здебільшого носить фрагментарний характер, хоча заснована на системних засадах. Невдалі спроби реформувати цей сектор економіки, адаптувати його до сучасних ринкових умов призвели до накопичення комплексу проблем, які загрожують, у тому числі й існуванню сільських територій, які складають основу агарного сектору. Серед виробничо-інфраструктурних проблем називають такі: «нерозвиненість інформаційної та консультаційної підтримки підприємництва на селі; застаріла матеріальна технічна база АПК та низький рівень інноваційного розвитку пріоритетних галузей сільського господарства; недоступність фінансової (кредитної) підтримки на селі; нерозвиненість транспортно-логістичної мережі, мереж зв'язку та відсутність підключення до мережі Інтернет» [2].
Як свідчить практика, житлові умови селян суттєво відрізняються від житлових умов міського населення та в цілому оцінюються, як незадовільні. Станом на 1 січня 2021 р. загальна площа житлових приміщень у сільській місцевості складає 389,9 млн м2, житлова площа - 253,2 м2; кількість квартир у житлових будинках та нежитлових будівлях нараховує 6,1 млн загальною площею 388,5 млн м2, з них житлова площа - 252,3 млн м2. Найбільше житлової площі житлових приміщень (від 15 млн м2) розташовано у Вінницькій, Київській і Львівській областях, найменше (до 5 млн м2) - у Донецькій і Луганській областях. Кількість незаселених комунальних квартир у сільській місцевості складає 2 545 одиниць (з них 748 у новобудових) та 704 у нежитлових будівлях. Лише 33 % квартир у сільських житлових будинків і нежитлових будівель мають водопровід, 20 % - гаряче водопостачання, 29 % - каналізацію, 1,8 % - центральне опалення, 83 % -природний та скраплений газ [4]. В цілому забезпеченість сільських населених пунктів водою та газом за 14 років представлено в табл. 1.
соціальний побутовий сільська інфраструктура
Таблиця 1
Забезпеченість сільських населених пунктів водою та газом, 2001-2014 рр.
|
Населені пункти, що мають |
Селища міського типу, за роками |
Сільські населені пункти, за рокам |
|||||
|
2001 |
2010 |
2014 |
2001 |
2010 |
2014 |
||
|
Водопровід |
790 |
771 |
570 |
6616 |
6298 |
4709 |
|
|
Газофіковані тільки природним та природним і зрідженим газом |
473 |
617 |
562 |
7838 |
13965 |
14733 |
|
|
Газофіковані тільки зрідженим газом |
389 |
203 |
155 |
19063 |
12836 |
9981 |
Складено за джерелом [5]
Як видно з таблиці, з кожним роком ситуація із забезпеченістю сільських населених пунктів водою та газом лише погіршується. Практично половина сільських мешканців носять воду цеберками та ходять в туалет, збудований на вулиці. Часто люди самостійно за власні гроші проводять воду у свої будинки, шукають альтернативні варіанти обігріву приватного житла та системи газопостачання. Щодо електропостачання, то ще з радянських часів в усі сільські населені пункти було проведено лінії електропередач, тож вважається, що вони забезпечені електроенергією на 100 %. Тому державні статистичні органи ці дані не збирають. Хоча саме сьогодні виникає така необхідність, оскільки багато українських сільських населених пунктів, які потрапляють під обстріли з боку російських військ, залишились без електропостачання, води та газу. Також не враховують державні статистичні органи кількість ванн та електроплит у сільських житлових будинках, а це ті показники, які відображають комфортність життя селян. Зазначимо, що, як правило, в українських селах ванни відсутні.
Щодо такої послуги, як вивезення сміття, то це одна з болючих проблем сільської місцевості. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами» [8], такі послуги надаються на підставі укладеного договору між споживачем та виконавцем. У сільській місцевості (для житлових приватних будинків) виконавець визначається органом місцевого самоврядування. Послуги надаються з урахуванням розміру території та інших, передбачених законодавством, умов. У територіальних громадах з чисельністю населення понад 500 тис. осіб визначається адміністратор послуги. Зазвичай, раніше цим займались керівники сільських, селищних громад (рад). За новим порядком, адміністратор послуги має займатися лише діяльністю, що пов'язана з адмініструванням послуги з управління побутовими доходами. На жаль, у державній статистичній базі ці дані відсутні. Однак, слід наголосити, що невиконання цієї послуги серйозно шкодить екологічній безпеці сільських територій. Отже, розвиток житлово-комунального господарства та благоустрою в українських селах є не менш значимою складовою соціальної інфраструктури, ніж у містах. Рівень її розвитку значно позначається на добробуті сільського населення.
Основу соціального захисту селян складають наявні соціальні інфраструктурні об'єкти, що розміщені у сільській місцевості. Основне завдання галузі соціального забезпечення полягає у наданні соціальних послуг у першу чергу вразливим категоріям населення: пенсіонерам, перемішеним особам, інвалідам, ветеранам праці та війни, учасникам бойових дій, малозабезпеченим і багатодітним сім'ям та ін. Соціальне обслуговування населення здійснюється за такими напрямами, як надання соціально-медичних послуг (інформаційне консультування, здійснення профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів, психологічні послуги та ін.), послуг соціально-побутової адаптації (підтримка соціальної незалежності, навчання трудовим навичкам, педагогічні послуги, бесіди, зустрічі, лекції, психологічна корекція тощо), організація надання адресної натуральної та грошової допомоги, соціально-медична реабілітація осіб, які цього потребують [1; 7].
За даними Державної служби статистики України, у сільській місцевості спостерігається тенденція щодо скорочення чисельності пенсіонерів, які одержують пенсію в органах Пенсійного фонду України. Зокрема, в 2021 р. пенсію одержували 4 237,2 тис. осіб, що на 1 211,3 тис. осіб менше, ніж отримували у 2001 р. Лідерами серед регіонів з найбільшою кількістю пенсіонерів, які одержують пенсію в органах Пенсійного фонду України, є Львівська (279,7 тис. осіб), Київська (255,5 тис. осіб), Вінницька (250,5 тис. осіб), Харківська (236,0 тис. осіб), Одеська (209,0 тис. осіб) та Івано-Франківська (205,5 тис. осіб) області. Середній розмір призначених місячних пенсій пенсіонерам у 2021 р. склав 2 915,24 грн. У 2020 р. було вперше визнано 43 148 осіб з інвалідністю (на 19,5 тис. осіб менше, ніж у 2000 р.), з них 85,4 % інвалідність отримали від загального захворювання, 9,5 % - інваліди з дитинства, 3,6 % - з числа військовослужбовців та 1,5 % - від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання. За соціальною допомогою в 2018 р. звернулись 409.8 тис. малозабезпечених сімей, із них 380,1 тис. сімей було призначено допомогу, середній розмір якої склав 3 934,27 грн. Протягом 2020 р. адресну натуральну допомогу отримало 235,4 тис. осіб на суму 169 207,5 тис. грн. та 23.8 тис. осіб отримали адресну грошову допомогу на суму 238 945,7 тис. грн. 148 870 непрацездатним громадянам із мінімальними доходами було призначено цільову грошову допомогу, середній розмір місячної допомоги склав 44,17 грн. Також було надано соціальні послуги 647,2 тис. громадянам, які перебували на обліку у зв'язку зі складними життєвими обставинами [9].
Також слід зазначити, що станом на кінець 2020 р. у сільській місцевості налічується 586 дитячих будинків сімейного типу та 1 618 прийомних сімей, у яких виховується 4 033 та 3 174 дитини відповідно. 62,3 % до загальної кількості сільських дітей перебували у притулках за окремими ознаками, з них 52,3 % мають неповну сім'ю, інші - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Причинами потрапляння у притулок були: 57,2 % - вилучення дитини з сім'ї, 23,3 % - самовільно залишили сім'ї, 5,1 % - знайдені на вулиці, 4,9 % - самостійне звернення, 4,6 % - переведення з інших притулків та ін. У центрах соціально-психологічної реабілітації у 2020 р. перебувало 2 757 дітей, більшість з них (71,9 %) потрапили до центрів внаслідок складних життєвих обставин. Ці та вище наведені дані (щодо розвитку інфраструктури культури) свідчать про зростання криміногенної ситуації в сільській місцевості серед підлітків й молоді.
Щодо стану розвиненості дорожньо-транспортної інфраструктури, то слід зазначити її низький рівень у сільській місцевості: занедбані або взагалі відсутні автобусні станції та кінцеві зупинки руху пасажирського транспорту; технічно несправний, застарілий (переобладнаний з вантажних автобусів) автобусний пасажирський транспорт (розбивається на маршрутах із-за неякісного дорожнього покриття або його відсутності); матеріальний та моральний знос приміщень і залів очікування транспорту; нерозвиненість на вокзалах торговельно-сервісної інфраструктури та систем оповіщення пасажирів; практично відсутність автоматизованої системи продажу та бронювання квитків на пасажирський транспорт; відсутність автотранспортних зупинок та приміщень для відпочинку на віддалених маршрутах; відсутність освітлення, технологічного зв'язку, дорожніх знаків руху у межах під'їзних шляхів до сіл; невеликі обсяги вантажних і пасажирських перевезень; відсутність дорожнього ремонту (понад 30 років) та ліквідації ямковості на автошляхах місцевого значення, особливо тих, що ведуть до віддалених сільських населених пунктів; безконтрольність та неврегульованість інституційно-правового забезпечення функціонування автостанцій, процедури їх відкриття та закриття; формування взаємовідносин між суб'єктами дорожньо-транспортного руху, їх соціальної відповідальності; не організовано взаємодію органів управління на всіх рівнях з організації та контролю пасажирських перевезень тощо.
В умовах цифровізації суспільства, російсько-української війни та дистанційного формату навчання і роботи одним з актуальних питань є доступ селян до мережі Інтернет. На жаль, у порівнянні з містами, сільські населені пункти мають у цьому питанні значні складнощі, зокрема: 61 % сільських населених пунктів (приблизно понад 4 млн осіб) не охоплені оптичними мережами жодного оператора, отже не мають якісного фіксованого Інтернету; понад 1,5 млн селян, хоча й мають у своїх селах оптичного провайдера, однак вартість підключення до Інтернету в 1,5 рази перевищує середню ринкову вартість цієї послуги; 92 % сільських бібліотек також не підключені до Інтернету; 62,4 % учасників освітнього процесу шкіл не мають необхідної техніки вдома (8,8 % взагалі не мають комп'ютер), а 46,9 % вказують на низьку швидкість Інтернет-зв'язку [3]. Відтак, відбувається цифровий розрив між селом і містом, зокрема в отримані соціальних послуг за допомогою цифрових технологій. Всі вище означені обставини свідчать про низький рівень розвитку освітньо-культурної інфраструктури та інфраструктури зв'язку, що водночас загострює соціальну нерівність серед сільського населення.
Стосовно управлінської складової, то слід відмітити, що в 2015 р. в Україні створені умови для розвитку спроможних громад, які змінюють організаційні та ресурсні підходи в управлінні територією з метою забезпечення її ефективного соціально-економічного розвитку. Як було зазначено, наявна сільська соціальна інфраструктура не відповідає сучасним потребам людини, крім того, внаслідок російської військової агресії на територію України інфраструктура значно постраждала, тому зусилля громад спрямовується на формування нової або модернізація наявної інфраструктури, а також розробляються нові управлінські підходи до її утриманні й розвитку.
В ході проведення реформи децентралізації, коли органи місцевого самоврядування отримали право на певну автономію, відбувається формування нової системи адміністративно-територіального устрою базового рівня - утворюються територіальні громади. Більшість з них - 71,2 % - це громади, утворені на сільських територіях (селищні, сільські). До комунальної власності громад перейшло 99,9 % об'єктів спільної власності громад району. 238 територіальних громад уклали 118 угод міжмуніципального співробітництва (житлово-комунальне господарство та благоустрій, освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення та ін.). У 70 % громад відкриті й функціонують центри надання адміністративних послуг. Практично 80 % від всіх клубних установ складають сільські клуби [6]. Про їх утримання, ремонт та переобладнання тепер мають піклуватися новоутворені територіальні громади, які поки що не мають ефективних механізмів для вирішення цього питання. До того ж, проблема стає більш загрозливою, оскільки громади не мають права самостійно, без погодження з Міністерством культури України, виключати клубні установи з базової мережі закладів культури. А, отже, змушені їх утримувати за власний кошт, навіть, якщо вони не функціонують.
Така ж ситуація, на жаль, і з іншими установами та закладами соціальної інфраструктури.
Підсумовуючи вище зазначене, слід наголосити, що соціально-побутова складова сільської інфраструктури є одним із вагомих внутрішніх чинників якості життя сільського населення, його соціальної захищеності. Однак, її сучасний стан і розвиток є незадовільним і лише загострює низку невирішених питань на селі. Крім того, із-за російського вторгнення в Україну коло загроз і викликів у соціальній сфері розширилось, а пріоритетом тепер є збереження наявної сільської інфраструктури.
Висновки
Отже, в ході дослідження з'ясовано, що українське село переживає занепад, який супроводжується кризовими процесами, такими як: зникнення сіл на мапі країни та збільшення кількості дрібних сіл; старіння населення; зростання рівня безробіття; низький рівень доходів селян; низькі демографічні показники народжуваності та високі показники смертності; низький рівень розвитку сільської інфраструктури, у тому числі й соціальної; збільшення потоків міграції молодих людей до великих міст та за кордон з метою працевлаштування, здобуття професійної освіти та кращого, комфортного життя. Незважаючи на спроби українського уряду реформувати аграрний сектор та соціальну сферу, зупинити занепад сільських територій, на жаль, не вдається.
Крім того, українські реалії розвитку сільських територій засвідчують розбалансованість взаємозалежних процесів: з одного боку, аграрний сектор є важливою складовою національної економіки, який забезпечує економічну безпеку своїх громадян та виступає одним з головних експортерів продовольчої продукції за кордон; з іншого - неефективна аграрна політика держави призводить до накопичення проблем в цьому секторі економіки, що в цілому загрожує існуванню сільських територія як системоутворюючого фактору розвитку аграрного сектору.
Узагальнення статистичних даних щодо стану соціально-побутової складової сільської інфраструктури дозволяє виділити основні тенденції та проблеми у розвитку її складових:
-- в житлово-комунальному господарстві - спостерігається суттєва різниця житлових умов міського і сільського населення, що проявляється у низькому рівні забезпеченості сільських населених пунктів водою, газом та теплом; унаслідок російської агресії відбувається руйнування чи пошкодження ліній електропередач, трубопроводів; низький рівень організації послуги вивозу сміття та благоустрою сільських територій;
-- в соціальному забезпеченні - спостерігається високий рівень охоплення сільського населення різних категорій соціальними послугами; розташування служб соціального захисту на великій відстані від місця проживання людини, необхідність організації під'їзду селян до них; високий рівень влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячі будинки сімейного типу та в прийомні сімці, але при цьому спостерігається зростання криміногенної ситуації серед підлітків і молоді;
-- в транспортному забезпеченні - спостерігається низький рівень дорожньо-транспортної інфраструктури у сільській місцевості; необхідність інституційно-правового врегулювання процедури відкриття та закриття автостанцій; формування взаємовідносин між суб'єктами дорожньо- транспортного руху, їх соціальної відповідальності; не організовано взаємодію органів управління на всіх рівнях з організації та контролю пасажирських перевезень тощо;
-- в інфраструктурі зв'язку - спостерігається значний цифровий розрив між селом і містом, що заважає отримати соціальні послуги за допомогою цифрових технологій; велика частка сільських населених пунктів не охоплена оптичними мережами операторів зв'язку; відсутній чи нестабільний фіксований Інтернет, низька його швидкість; висока вартість послуги підключення до Інтернету; низький відсоток селян мають комп'ютерну техніку вдома тощо;
-- в управлінні - існує потреба в розробці ефективних механізмів публічного управління, які б дозволили владі територіальних громад вирішувати питання з об'єктами соціальної інфраструктури, що знаходяться на території громади; зняття з балансу міністерств об'єктів соціальної інфраструктури та передача їх утримання на баланс громади.
Література
1. Бульба В. Г. Соціальні функції держави: монографія. Харків: Вид-во Асоціації докторів наук державного управління, 2011. 264 с.
2. Газуда Л. М., Готько Н. М., Лалакулич М. Ю. Розвиток сільських територій: монографія. Ужгород: Видавництво ФОП Сабов А.М., 2015. С. 49.
3. Гриневич Л., Ільїч Л., Морзе Н., Прошкін В., Шемелинець І., Линьов К., Рій Г. Організація освітнього процесу в школах України в умовах карантину: аналітична записка. Київ: Київський ун-т ім. Бориса Гринченка, 2020. С. 31.
4. Житловий фонд за регіонами у 2020 році / Державна служба статистики України. https://ukrstat.gov.ua/.
5. Забезпеченість сільських населених пунктів водою та газом за 2011-2014 роки / Державна служба статистики України, https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/pr/etgv/etgv_ u/zab nas 11u.html.
6. Моніторинг процесу децентралізації. Децентралізація дає можливості. https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/755/07.10.2021.pdf.
7. Поступна О. В., Тамм А. Є. Сучасні підходи до реалізації державної соціальної політики на регіональному рівні. Реалізація державної соціальної політики сталого розвитку регіону органами публічної влади України: монографія / Л. О. Бєлова, Д. В. Карамишев, Л. В. Набока та ін.; за заг. ред. д.держ.упр., проф. Д. В. Карамишева, к.держ.упр., доц. Л. В. Набоки. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2016. С. 122-135.
8. Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами: постанова Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2023 р. № 835. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 835-2023-%D0%BF#n96.
9. Соціальний захист населення 2021 / Державна служба статистики Україн. https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/07/zb_szn_2021.pdf.
10. Чисельність та структура наявного населення за типом місцевості / Державна служба статистики України. http://db.ukrcensus.gov.ua/.
References
1. Bul'ba, V. H. (2011). Sotsial'ni funktsii derzhavy [Social functions of the state]: monohrafiia. Kharkiv: Vyd-vo Asotsiatsii doktoriv nauk derzhavnoho upravlinnia [in Ukrainian].
2. Hazuda, L. M., Hot'ko, N. M., Lalakulych, M. Yu. (2015). Rozvytok sil's'kykh terytorij [Development of rural arens]: monohrafiia. Uzhhorod: Vydavnytstvo FOP Sabov A. M. [in Ukrainian].
3. Hrynevych, L., Il'ich, L., Morze, N., & Rij H. (2020). Orhanizatsiia osvitn'oho protsesu v shkolakh Ukrainy v umovakh karantynu: analitychna zapyska [Organization of the educational process in schools of Ukraine under quarantine conditions: an analytical note]. Kyiv: Kyivs'kyj un-t im. Borysa Hrynchenka [in Ukrainian].
4. Zhytlovyj fond za rehionamy u 2020 rotsi [Housing stock by region in 2020] / Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. https://ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
5. Zabezpechenist' sil's'kykh naselenykh punktiv vodoiu ta hazom za 2011-2014 roky [Provision of rural settlements with water and gas for 2011-2014] / Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/pr/etgv/etgv_u/zab_nas_11u.html [in Ukrainian].
6. Monitorynh protsesu detsentralizatsii. Detsentralizatsiia daie mozhlyvosti [Monitoring of the decentralization process. Decentralization provides opportunities]. https://decentralization.gov.ua/ uploads/library/file/755/07.10.2021.pdf [in Ukrainian].
7. Postupna, O. V, Tamm, A. Ye. (2016). Suchasni pidkhody do realizatsii derzhavnoi sotsial'noi polityky na rehional'nomu rivni [Modern approaches to the implementation of state social policy at the regional level]. Realizatsiia derzhavnoi sotsial'noi polityky staloho rozvytku rehionu orhanamy publichnoi vlady Ukrainy: monohrafiia / L. O. Bielova, D. V. Karamyshev, L. V. Naboka ta in.; za zah. red. d.derzh.upr., prof. D. V. Karamysheva, k.derzh.upr., dots. L. V. Naboky. Kharkiv: Vyd-vo KharRI NADU «Mahistr» [in Ukrainian].
8. Pro zatverdzhennia Pravyl nadannia posluhy z upravlinnia pobutovymy vidkhodamy ta typovykh dohovoriv pro nadannia posluhy z upravlinnia pobutovymy vidkhodamy [On the approval of the Rules for the provision of household waste management services and standard contracts for the provision of household waste management services]: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 08 serpnia 2023 r. № 835. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/835-2023- %D0%BF#n96 [in Ukrainian].
9. Sotsial'nyj zakhyst naselennia 2021 [Social protection of the population] / Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/07/zb_szn_2021.pdf.
10. Chysel'nist' ta struktura naiavnoho naselennia za typom mistsevosti [Number and structure of the existing population by type of areа] / Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. http://db.ukrcensus.gov.ua/ [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз земельного законодавства України. Порядок введення Державного земельного кадастру. Складання та затвердження індексно-кадастрових карт. Фізико-географічна та еколого-економічна характеристика Ново-Миколаївської сільської ради; кадастрові зони.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 11.12.2015Сільська рада в сучасній Україні: порядок формування та організація діяльності. Встановлення чисельності працівників органів місцевого самоврядування. Історична довідка на фонд Човновицької сільської Ради: склад депутатів та виконавчого комітету.
курсовая работа [165,4 K], добавлен 25.02.2013Розробка рекомендацій щодо удосконалення інституціональних умов партнерства приватного та державного секторів у комунальній сфері України. Огляд механізму відбору претендентів на право отримання об'єкту комунальної інфраструктури в приватне управління.
статья [30,1 K], добавлен 23.07.2013Вищі органи державного управління економікою в Україні. Основні функції державного управління економікою. Національні особливості державного регулювання економічними процесами. Основні форми державного управління економікою.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 18.03.2007Інформаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ України - одна з проблем сучасного етапу розвитку правоохоронних органів України. Специфіка застосування комп’ютерних технологій для фіксації, обробки криміналістично значущої інформації.
статья [10,9 K], добавлен 19.09.2017Аналіз стану світової системи інтелектуальної власності. Основні аспекти державної політики інтелектуальної безпеки України на сучасному етапі її розвитку. Визначення основних загроз у сфері інтелектуальної власності, рекомендації по їх нейтралізації.
реферат [23,1 K], добавлен 01.03.2014Дослідження та аналіз особливостей угоди про асоціацію, як складової права Європейського Союзу відповідно до положень Конституції України, як складової законодавства України. Розгляд і характеристика правового фундаменту узгодження норм правових систем.
статья [29,7 K], добавлен 11.09.2017Поняття кризи державного управління та його складові. Причини виникнення криз державного управління у соціально-економічних системах, аналіз процесу їх розвитку. Антикризове державне управління в Україні. Моніторинг розвитку системи державного управління.
контрольная работа [48,3 K], добавлен 20.05.2015Відсутність в українців на протязі тривалого часу власної держави як основна проблема розвитку українського суспільства. Етапи творення державності України. Проблема розвитку малого та середнього бізнесу. Вироблення адекватної стратегії розвитку України.
реферат [25,8 K], добавлен 26.03.2010Вивчення нормативно-правової бази зовнішньої і безпекової політики Євросоюзу та динаміки змін сучасної системи міжнародних відносин. Аналіз етапу від Маастрихтського до Лісабонського договорів. Розгляд військово-політичної інфраструктури Євросоюзу.
статья [30,1 K], добавлен 11.09.2017Аналіз сучасного стану пенсійного забезпечення в Україні і оцінка соціально-економічних чинників, що впливають на пенсійну систему. Стратегічні напрями пенсійної реформи і вивчення персоніфікованого обліку як складової частини реформи пенсійної системи.
дипломная работа [503,1 K], добавлен 21.08.2011Дослідження основних поколінь повноважень особистості. Аналіз тенденцій подальшого розвитку теорії прав людини та її нормативно-правового забезпечення в рамках національної правової системи. Особливість морально-етичної та релігійної складової закону.
статья [24,0 K], добавлен 18.08.2017Дослідження форми держави на прикладі України, її складових частин: форм правління, державних устрою та режиму. Президентсько-парламентська форма. Унітарна держава, демократія як політичний режим. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 27.09.2011Аналіз історії становлення та розвитку поняття виконавчої влади, класифікація основних її конституційних моделей. Дослідження системи органів виконавчої влади України, характер їх конституційно-правового регулювання та конституційні принципи організації.
автореферат [33,6 K], добавлен 11.04.2009Тенденції розвитку наукового потенціалу України. Управління інтелектуальною власністю у вищих навчальних закладах України. Проблема справедливого розподілу прав на об'єкти права інтелектуальної власності при управлінні правами на результати досліджень.
реферат [230,6 K], добавлен 03.08.2009Загальні положення Закону України про вибори Президента України. Правила та законодавче регулювання передвиборної агітації. Гарантії діяльності кандидатів у Президенти України та інших учасників виборів. Тенденції розвитку політичної системи на Україні.
контрольная работа [33,1 K], добавлен 06.12.2010Конституційні засади органів безпеки України: їхні повноваження та обов'язки. Основні завдання, обов’язки та функції Ради Національної безпеки і оборони України. Проблеми та перспективи розвитку системи органів державного управління безпекою України.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 08.09.2012Сутність та генез європейської ідеї. Специфіка європейської моделі розвитку. Відмінності між європейською моделлю розвитку світу та сучасною глобалізаційною стратегією. Основні проблеми та шляхи європеїзації України на сучасному етапі.
творческая работа [23,4 K], добавлен 12.04.2007Розвиток і взаємодія регіонів, взаємовідносини регіональних і центральних органів влади. Територіальні чинники регіонального розвитку. Чинники формування політичних та геополітичних пріоритетів розвитку регіонів України. Транскордонне співробітництво.
реферат [26,1 K], добавлен 31.08.2011Сутність, основні напрями, функції та інструменти державного регулювання в галузі туризму, проблеми її розвитку. Позитивний досвід побудови рекламно-інформаційної інфраструктури туризму в європейських країнах та можливість його впровадження в Україні.
автореферат [60,8 K], добавлен 16.04.2009
