Основні засади становлення та розвитку партисипації

Цей термін за змістом відповідає українському словосполученню громадянська участь. Зважаючи на те, що в кожній країні застосовується осібний підхід щодо громадянської участі, вона визначається як загальноосвітня тенденція.

Показано, що основною засадою партисипації є сприйняття законності та авторитетності влади та її єдність з групами та організаціями громадян. За сучасних умов виділяється два види партисипації: громадську та публічну.

Громадська партисипація визначається як самоорганізація учасників відповідної громади, що створена з метою забезпечення колективної роботи та реалізації управлінських рішень й вирішення конкретних проблем.

Публічна партисипація є вертикальною. Це прийняття участі громадян у формуванні та реалізації публічної політики; взаємодія громадян з місцевими, регіональними та центральними органами влади.

Доведено, що для забезпечення ефективної партисипації потрібно формувати складники цього процесу, а саме: розвивати бажання участі громади, формувати політичну волю та підтримку з боку органів влади, враховувати наявність ресурсів, розробляти методи, якими забезпечуватиметься як сам процес партисипації, так і підготовка громади та політичної влади. Врахування означених факторів забезпечить комплексний підхід до розвитку партисинацїї.

Партисипативний підхід слід визначати як потенціальний напрямок розвитку громади, як інструмент активізації та акумулювання внутрішніх можливостей розвитку.

Партисипативне управління є одним з найперспективніших напрямів у теорії та практиці управління, оскільки забезпечує умови повніше розкрити творчий та трудовий потенціал працівників.

Shustrova K., PavlichenkoYe. Basicprinciplesofestablishmentanddevelopmentofparticipation

Thearticleshowsthatcurrentlytherearecommunicationsamongdifferentgroupsofcitizens. Participatorypracticeisthemostactualdirection.

ThemeaningofthistermcorrespondstotheUkrainianphrasecivicparticipation. Giventhateachcountryhasitsownapproachtocivicparticipation, itisdefinedas a generaleducationaltrend.

Itisshownthatthemainprincipleofparticipationistheperceptionofthelegitimacyandauthorityofthegovernmentanditsunitywithgroupsandorganizationsofcitizens. Undermodernconditions, twotypesofparticipationaredistinguished: civicandpublicone.

Civicparticipationisdefinedas self-organizationoftheparticipantsoftherelevantcommunity, createdtoensurecollectiveworkandimplementationofmanagementdecisionsandsolvingspecificissues.

Publicparticipationisverticalparticipation. Thisistheacceptanceofcitizens'participationintheformationandimplementationofpublicpolicy; interactionofcitizenswithlocal, regionalandcentralauthorities.

Ithasbeenproventhattoensureeffectiveparticipation, itisnecessarytoformthecomponentsofthisprocess, namely: todevelopthecommunity'sdesireforparticipation, toformpoliticalwillandsupportfromtheauthorities, totakeintoaccounttheavailabilityofresources, todevelopmethodsthatwillensureboththeparticipationprocessitselfandthepreparationofthecommunityandpoliticalpower. Takingthesefactorsintoaccountwillprovide a comprehensiveapproachtothedevelopmentofparticipation.

Theparticipatoryapproachshouldbedefinedas a potentialdirectionofcommunitydevelopment, as a toolforactivationandaccumulationofinternaldevelopmentopportunities.

Participatorymanagementisoneofthemostpromisingdirectionsinthetheoryandpracticeofmanagement, asitprovidestheconditionstofullyrevealthecreativeandlabourpotentialofemployees.

На основі партисипації створюються умови приймати до уваги потреби та досвід людей різного віку, соціально-економічного статусу, фізичного стану тощо, розробки, впровадження, моніторингу та оцінювання. різних ситуацій.

Термін «партисипація» взято із зарубіжної теорії і практики управління. Він визначає залучення працівників до прийняття управлінських рішень. Ідея партисипативного управління вказує, що участь працівника в діяльності організації спричиняє підвищення ефективності організаційно-управлінських рішень, реалізації потреб працівника. Отже, парти-сипативне управління є інноваційним методом управління, що вказує на його демократизацію. На початкових етапах партисипативне управління відносилось до нових методів мотивації праці. На сьогодні воно представляється як ефективний спосіб використання потенціалу людських ресурсів організації.

До цілей партисипативного управління відноситься підвищення рівня задоволення працівників своєю діяльністю в організації та забезпечення якнайефективнішого функціонування виробництва.

Усе вищевикладене вказує на актуальність представленргр дослідження.

Вчені Т. Бєльська, О Горбань, М. Ільїн досліджували проблеми формування громадянського суспільства і роль у цьому процесі інститутів громадянського суспільства.

Проте, не дивлячись на важливі наукові розробки багатьох науковців, проблеми вдосконалення механізмів парти-сипації не були остаточно вирішеними.

Зазначене доводить необхідність комплексного дослідження питань розвитку теорії, організації та методології сучасного партиципалізму. налагодження ефективної взаємодії органів публічного управління з інститутами громадянського суспільства та зумовлює актуальність обраної теми дослідження, постановку його мети та завдань.

Основною засадою партисипації є сприйняття законності та авторитетності влади та її єдність з групами та організаціями громадян. Питання ефективного залучення громадян до процесу прийняття рішень залишається на даний час особливо актуальним. Це пов'язане із такими чинниками як проблеми розвитку демократії, ослаблення рівня легіти-мізації, обмеження засобів впливу, дефіцит публічних фінансів, потреба визначення пріоритетів тощо.

За сучасних умов виділяється два види партисипації: громадську та публічну.

Громадська партисипація визначається як самоорганізація учасників відповідної громади, що створена з метою забезпечення колективної роботи та реалізації управлінських рішень й вирішення конкретних проблем. Вона визначається як послідовна зміна станів або явищ, при якій громадяни мають змогу мати вплив на рішення органів державної влади та проводити контроль за їх запровадженням, за умови коли ці рішення стосуються інтересів громадян. Громадяни мають можливість приймати участь у процесах регулювання управління та більш активно залучаються до процесів безпосередньої реалізації.

Отже, за змістом партисипація передбачає громадянську участь, залучення громади, учасницьке прийняття рішень, учасницьке управління. Партисипація це процес участі громадян у прийнятті тих рішень, яка впливають на діяльність спільнот у вагомих для них соціальних, культурних, гуманітарних, економічних, екологічних та інших областях. Це одночасно як просте, так і складне явище. Просте тому, що має прямий зв'язок з демократією, залишається провідним важелем формування демократії. Складність партисипації полягає в тому, що забезпечити та розвинути партисипацію на практиці досить складно.

Виділять певні рівні партисипації. Рівень участі громадськості на різних стадіях процесу прийняття управлінських рішень може змінюватись у залежності від глибини залучення. Вони передбачають інформування, консультування, спільне прийняття рішень, спільну діяльність, підтримку незалежних ініціатив громади.

На розвиток партисипації мають вплив певні перешкоди: владні стосунки, рівень організації громадян, навички партисипації, політична воля тощо. З метою уникнення перешкод потрібно враховувати: культурні особливості громади, попередній досвід та готовність брати участь у спільній діяльності, політичну зрілість, рівень розвитку демократії, владні стосунки. З цією метою необхідно проводити тре-нінги, запроваджувати партисипативне бюджетування, підготовку підзвітності обраних чиновників громадянам.

Для забезпечення ефективної пар-тисипації потрібно формувати складники цього процесу, а саме: розвивати бажання участі громади, формувати політичну волю та підтримку з боку органів влади, враховувати наявність ресурсів, розробляти методи, якими забезпечуватиметься як сам процес партисипації, так і підготовка громади та політичної влади. Врахування означених факторів забезпечить комплексний підхід до розвитку партисинації.

На даний час доцільно використовувати досвід європейської партиси-пативної моделі управління об'єднаними територіальними громадами.

У європейських країнах визначається тривалий період використання партисипативного управління, яке представлено основною моделлю управління територіальними структурами та громадами. В її основі покладено те, що кожен член громади бере активну участь у її життєдіяльності.

Запровадження європейського досвіду розвитку партисипації створить можливості для підвищення активності кожного громадянина, забезпечить координацію зусиль для досягнення цілей усієї громади.

Отже, партисипативний підхід слід визначати як потенціальний напрямок розвитку громади, як інструмент активізації та акумулювання внутрішніх можливостей розвитку.

Суттєві зміни, що відбуваються в суспільно-політичному й економічному житті України потребують формування інноваційної системи управління територіальним розвитком. До такої системи можна віднести партисипативне управління. Його ключовою ознакою є партнерські відносини працівників між собою та з керівництвом, участь працівників у прийнятті рішень, постановці завдань і в їх наступній реалізації.

Партисипативне управління є одним з найперспективніших напрямів у теорії та практиці управління, оскільки забезпечує умови повніше розкрити творчий та трудовий потенціал працівників, підвищити мотивацію, збільшити продуктивність праці, поліпшити якість продукції та трудову дисципліну, зменшити конфліктність.

До основних напрямів реалізації партисипативношо управління в Україні слід віднести наступне:

Таким чином, партисипативне управління передбачає демократизацію, участь працівників в управлінні виробництвом, використання потенціалу людських ресурсів організації та розвитку підприємства. Використання ідей партисипативного управління дає менеджерам ключ до побудови ефективної системи мотивації працівників підприємства.

Партисипативне управління відкриває працівникові доступ до ухвалення рішення з питань, пов'язаних з його діяльністю в організації, мотивує до кращого виконання своєї роботи.

Партисипативне управління не тільки сприяє тому, що робітник краще справляється зі своєю роботою, а й приводить до більшої віддачі, більшого внеску окремого робітника в життя організації. являє собою один із загальних підходів до управління людиною й організацією.

До основних умов запровадження партисипативного управління можна можна віднести наступне:

У практичній діяльності усі переховані вище напрями можна запроваджувати у певній комбінації, оскільки вони взаємопов'язані та доповнюють один одного.