Римське право як основа міжнародного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Римське право як основа міжнародного права

Михайло Грабинський

Римське право лягло в основу сучасного континентального приватного права (зокрема права України) та знайшло відголоски у інших національних правових системах. Шляхом рецепції норми, принципи та понятійний апарат римського права застосовується у тотожному (або близькому) значенні усіма державами. Це надає можливість існувати міжнародному приватному праву, яке за допомогою колізійних прив'язок допомагає врегулювати відносини, ускладнені іноземним елементом. А оскільки норми сучасного міжнародного права базуються на загальних принципах права, що розвивались в рамках національних правових систем, то і воно опосередковано рецептувало римське право.

Ключові слова: jus gentium, право народів, римське право, принципи римського права, міжнародне право, міжнародне приватне право.

Roman law serves as the foundational framework for contemporary civil law systems on the continental European model (including Ukraine), while also exerting influence on other national legal systems. Through the process of reception, the norms, principles, and conceptual framework of Roman law are uniformly or closely applied by all states. This uniformity allows for the existence of private international law, which facilitates the regulation of complex relationships involving foreign elements and conflicting connections. Moreover, as the norms of modern international law are rooted in the general principles of law that emerged within national legal systems, Roman law indirectly contributes to the shaping of these norms.

Keywords: jus gentium, law of nations, roman law, principles of roman law, international law, private international law.

The reception of Roman law is a necessary prerequisite for the existence of both private international law and public international law. Reception took place in different legal systems at different times and with different manifestations. Roman law became part of many continental European legal systems, and many of the Roman legal terms and concepts survived in these systems. For example, the term «legal entity» is used in many legal systems and originates from Roman law. In some legal systems, such as German, Italian, and French, Roman law was codified. For instance, in Germany, a code of civil law was created based on Roman law. In the English legal system, Roman law was not explicitly prescribed, but some of its elements became incorporated into English law. For example, the principles of justice underlying English law have their roots in Roman law. In countries like Japan and Korea, Roman law has become part of a hybrid legal system, blending with other legal systems and contributing to the development of a unique legal culture.

Roman law serves as the foundational framework for contemporary civil law systems on the continental European model, while also influencing other national legal systems. Through the process of reception, the norms, principles, and conceptual framework of Roman law are uniformly or closely applied by all states. This uniformity enables the existence of private international law, which facilitates the regulation of complex relationships involving foreign elements and conflicting connections. Additionally, as the norms of modern international law are based on the general principles of law that emerged within national legal systems, Roman law indirectly contributes to shaping these norms.

The influence of the reception of Roman law on national legal systems and law, in general, allows for the identification of certain patterns and similarities in the legal regulation of international relations, both private and public. Therefore, it is necessary to investigate and trace the impact of the theoretical and legal achievements of Roman law on the formation of modern international law in its broadest sense. The reception of Roman law manifests differently in various legal systems, leaving significant traces in areas such as civil law, commercial law, private law, and others. Roman law played a pivotal role in shaping modern law in Europe and worldwide. For example, principles such as non-discrimination and inviolability of property, rooted in Roman law, are used in many countries with a continental legal system. Roman law holds great historical importance in the field of law and continues to be a significant source for the development of legal systems globally. The lack of reception of Roman law in certain countries, such as Japan, China, Korea, Saudi Arabia, etc., can be attributed to their specific history, culture, and legal traditions.

Roman private law greatly influenced the emergence of private international law, providing a legal foundation that underpins the development of this branch of law. In general, Roman private law exerts significant influence on the development of private international law, with many of its principles still in use today and forming the basis of many legal systems. It can also be argued that Roman private law has some influence on public international law, although this influence depends on the specific relationship and context being considered.

Постановка проблеми

Рецепція римського права є необхідною передумовою для існування як міжнародного приватного права, так і міжнародного публічного права. Рецепція відбувалася в різних правових системах у різний час та з різними проявами. Римське право стало частиною багатьох континентальних європейських систем права. Багато з римських правових термінів та понять збереглися в цих системах. Наприклад, термін «юридична особа» використовується у багатьох системах права і походить з римського права. В деяких системах права, таких як німецька, італійська та французька, римське право було кодифіковане. Наприклад, в Німеччині був створений кодекс цивільного права, який грунтується на римському праві.

В англійській системі права римське право не було рецептоване як таке, але деякі його елементи стали частиною англійського права. Наприклад, принципів правосуддя, що лежать в основі англійського права, знайшли своє походження у римському праві. У деяких країнах, таких як Японія та Корея, римське право стало частиною гібридної системи права. У цих країнах римське право поєднується з іншими правовими системами, що сприяє створенню унікальної правової культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Термін «право народів» або «jus gentium» вперше зустрічається у римському праві. Проте, за винятком деяких випадків у ранній історії, римська держава не підтримувала рівноправних відносин і взаємної поваги з іншими державами. Римляни, прагнучи до світового панування, нав'язували своє право підкореним народам. Тому поняття «jus gentium» у розумінні римлян не передбачало систему норм та правил, що регулюють відносини між рівними та незалежними державами, як це розуміється в сучасному міжнародному праві. Замість цього, воно вказувало на особливості римського права, які мали загальноприйняті принципи Київець О.В. Історичні передумови формування сучасної системи джерел міжнародного права. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, 2013, Вип. 3. С. 111-122.. А тому в сучасних умовах римське право для розвитку європейського права має цивілізаційне, історичне та юридичне значення Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Римське право як підгрунтя сучасного права Європи. Актуальні проблеми держави і права, 2005, Вип. 24. С.10-17.. У Інституціях Гая було встановлено розподіл права на дві категорії: jus civile, яке формується кожним народом для своїх внутрішніх потреб, та jus gentium, яке має природні підстави (naturalis ratio) і є загальним для всіх народів Київець О.В. Історичні передумови формування сучасної системи джерел міжнародного права. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, 2013, Вип. 3. С. 111-122..

Римське право народів розглядалося як звичаєве, і природне право jus naturale також мало звичаєву природу, а тому така ситуація не є випадковістю, адже перші норми права і міжнародного в тому числі мають звичаєвий характер Задорожна С.М. Звичаєве право та загальні принципи міжнародного права. Euroasian Academic Research Journal. № 6(06). Yerevan 2016. С.80-88..

В цілому, стародавньоримська міжнародно-правова думка витікала з особливостей зовнішніх відносин Риму. Оскільки кількість нових суб'єктів міжнародних відносин і права зростала, деякі з них вже були сильнішими за Рим або становили потенційну загрозу для нього, імперія наголошувала на важливості права народів, що було розвинуте протягом своєї могутності. Відповідно, необхідно було закріпити повагу до цього права, встановлювати певні інтерпретації його інститутів та закріплювати їх у свідомості народів. Це проявилося у доктринах класичних римських юристів. Тому пояснення конкретних міжнародно-правових інститутів в римській правовій думці мала чітко визначений нормативний характер Буткевич О.В. Теорія і практика докласичного міжнародного права. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009..

У період Античності та Середньовіччя право народів складалося з двох складових - приватно-правової та публічно-правової. У ранній Новий час, з розвитком відносин між державами, виник термін «jus inter gentes», який відносився до права, що регулює взаємовідносини між незалежними державами. З часом термін «jus gentium» став використовуватися для позначення права, визнаного всіма незалежними державами, що регулює відносини між ними. Отже, поняття поступово трансформувалося в напрямку регулювання спочатку приватно-правових, а потім публічно-правових відносин. З течією часу «jus gentium» перейшло до сфери суто міждержавного права і уступило місце новому терміну - «міжнародне право» Яковюк І.В., Житинський О.В. До питання про трансформацію jus gentium у міжнародне право. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. 2020. Т. 31 (70), № 5. С. 118-122..

Не без впливу римських юристів склалися і перші школи міжнародного права: іспанська, голландська, італійська, англійська та інші, а тому виробилась класична доктрина природного міжнародного права Буткевич О.В. Теорія і практика докласичного міжнародного права. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009..

Постановка завдання. Через вплив рецепції римського права на національні правові системи та право загалом, можна простежити певну закономірність і схожість у правовому регулюванні міжнародних відносин (як приватних, так і публічних). Таким чином, слід дослідити та простежити вплив теоретико-правових досягнень римського права на формування сучасного міжнародного права у його широкому розумінні.

Виклад основного матеріалу

Рецепція римського права має різні прояви у різних правових системах. Від римського права залишилися значні сліди в багатьох галузях права, включаючи цивільне право, комерційне право, приватне право та інші галузі. Римське право вплинуло на формування сучасного права в Європі та у всьому світі. Наприклад, в багатьох країнах, що мають континентальну систему права, використовуються такі принципи, як принципи заборони дискримінації та недоторканності власності. Ці принципи мають коріння в римському праві.

Крім того, в багатьох країнах право на спадщину грунтується на римському праві. Наприклад, багато європейських країн використовують концепцію «законного спадкування», яка грунтується на римському праві. У комерційному праві римське право стало основою для формування багатьох правових термінів та понять, таких як банкрутство, прострочка платежу та інші. Також, римське право було важливим джерелом для розвитку міжнародного приватного права. Багато з основних принципів міжнародного приватного права, таких як принципи юрисдикції та визнання рішень, мають коріння в римському праві.

Однак, не на усі країни впливало римське право. Сьогодні існує широке прийняття тези, що стародавнє міжнародне право мало виражений регіональний характер. При цьому часто регіональність стародавнього міжнародного права розглядається з точки зору повної відокремленості міжнародно-правових систем окремих регіонів, таких як Антична Греція та Рим, Стародавній Єгипет, Міжріччя, Індія або Китай, між якими не спостерігалась пряма взаємодія Чернявський А.Л. Зародження міжнародного права у Стародавній Індії. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2012. № 6. С. 163-166..

Відсутність рецепції римського права в певних країнах пов'язана зі специфікою їхньої історії та культури. Наприклад, у більшості країн Сходу, таких як Японія, Китай, Корея та інші, римське право не має значення в історії їхньої правової системи. Це пов'язано з тим, що ці країни мали свої власні правові традиції та системи, які формувалися незалежно від римського права.

Також, у країнах, які мали власні релігійні традиції, римське право не завжди було прийняте як базова правова система. Наприклад, у Саудівській Аравії, де іслам є домінуючою релігією, право грунтується на Корані та суніті.

Британські острови тривалий період перебували в складі Римської імперії, і це тривало приблизно 350 років. Систематичне завоювання Британії Римом почалося у 43 році н.е. і в основному завершилося до 60-х років н.е. Римське панування тривало до 410 року, коли указом імператора Гонорія римський протекторат над Британією був припинений. Необхідно відзначити, що протягом цього часу римське право переважало на підкорених територіях. Проте, після витіснення римлян з Британських островів під час Великого переселення народів, англи та сакси, так само, як і інші германські племена, принесли зі собою своє родове право, що включало характерні елементи для германського родового суспільства, зокрема право примирення Чернецька О., Шилінгов В. Право Англії як класична модель прецедентного права. Часопис Київського університету права, 2015, Вип. 4. С. 348-352..

У країнах, які зазнали впливу англосаксонської правової системи, таких як США, Канада та Австралія, римське право також не має такого значення, як у країнах з континентальною системою права. У цих країнах базовою правовою системою є англосаксонське звичаєве право.

Римське приватне право відіграло важливу роль у виникненні міжнародного приватного права. Римський правовий досвід став основою для розвитку міжнародного приватного права, яке стало вирішувати питання, пов'язані з вибором права, що застосовується до певних правових відносин.

Відповідно до римського права, право, яке застосовується до відносин, залежить від місця знаходження сторін. Це стало основою для розвитку міжнародного приватного права, яке також визнає, що право, застосовуване до певних відносин, залежить від місця їх виникнення.

Крім того, римське право ввійшло до складу правових систем багатьох країн, що зумовило зближення правових норм різних країн. Це також стало одним із факторів, який допоміг створити міжнародне приватне право, яке визнає, що відносини між сторонами можуть мати міжнародний характер, тобто сторони можуть бути з різних країн.

Юридичне значення римського права полягає в тому, що основні поняття, категорії та термінологія, використовувані в сучасному праві, мають своє коріння у ідеях, засадах та визначеннях, розроблених римською класичною юриспруденцією Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Римське право як підгрунтя сучасного права Європи. Актуальні проблеми держави і права, 2005, Вип. 24. С.10-17..

Зароджуючись у різних регіонах стародавнього світу, таких як Близький Схід, Індія, Китай та античний греко-римський світ, основні принципи вже мали характерні риси і напрямки. Усі вони були обумовлені об'єктивними умовами, які вимагали від окремих співтовариств встановлювати відносини між собою з метою забезпечення безпеки та економічного розвитку. Торгівельні інтереси виступали як об'єктивний фактор єднання того часу і є основою для сучасної дипломатії. Принципи були історично зумовлені, і тому кожній історичній епосі були притаманні певні характерні принципи права як основні норми для регулювання поточних відносин, що є необхідною складовою функціонування суспільства. Природне римське міжнародне право, відоме як jus gentium, включало основні принципи міжнародного права та права взагалі, які стали основою як для внутрішнього права Риму, так і для загальнолюдських принципів права, які існують й до сьогодні Задорожна С. Вплив особливостей права стародавнього періоду на формування основних принципів міжнародного права. Jurnalul juridic national: teorie §i practica, 2016, Iss. 22.6. P. 147-151..

Багато інститутів міжнародного приватного права мають коріння в римському приватному праві, так як римське право було першою традицією, яка розробила загальноприйнятні та (що найголовніше) зрозумілі принципи для їх застосування. У сучасному міжнародному приватному праві можна зустріти такі принципи, що були сформульовані у римському праві Задорожна С. Поняття, генетична основа та система принципів міжнародного приватного права. Юридичний журнал «Право України», 2013. № 7. С.34- 47.:

Принцип локусу контракту (місця укладення контракту). Цей принцип полягає в тому, що правові наслідки контракту визначаються правом країни, де було укладено контракт.

Принцип локусу делікту (місця вчинення протиправної дії). Цей принцип полягає в тому, що правові наслідки вчинення протиправної дії визначаються правом країни, де ця дія була вчинена.

Принцип локусу резиденції (місця проживання). Цей принцип полягає в тому, що правові наслідки дійсності документу (наприклад, шлюбу або розлучення) визначаються правом країни, де особа проживає.

Принцип autonomia voluntatis (волевиявлення сторін). Цей принцип полягає в тому, що сторони можуть самостійно визначати правові наслідки своїх дій за допомогою договору.

Принцип forum non conveniens (незручний форум). Цей принцип полягає в тому, що суд може відхилити справу, якщо вважає, що інший суд буде більш підходящим для її розгляду.

Принцип ordre public (громадський порядок). Цей принцип полягає в тому, що суд може відхилити застосування іноземного права, якщо це протирічить фундаментальним принципам громадського порядку країни, де справа розглядається.

Принцип рекогносценції та екзекуції (визнання та виконання рішень). Цей принцип полягає в тому, що рішення, прийняті в іншій країні, визнаються та виконуються в країні, де справа розглядається.

Звісно, що ці принципи стали частиною міжнародного приватного права через посередництво національних правових систем, які рецептували римське приватне право, однак це жодним чином не заперечує той факт, що власне така рецепція у міжнародне приватне право відбулася (хоч і опосередковано).

Загальновизнані принципи міжнародного права також мають свої корені в римському праві та в національних правових звичаях. Принципи, які регулюють дію та взаємодію норм, такі як «lex posterior derogat legi priori», «lex specialis derogat legi generali» та «lex posterior generalis non derogat legi priori specialis», також мають походження з римського права і визнані у всіх правових системах. Вони застосовуються до джерел міжнародного права, таких як договори, звичаї та загальні принципи, за умови, що не порушують норм jus cogens. Римський принцип добросовісності входить до складу норми статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, а стаття 60 Статуту Міжнародного суду ООН закріплює римський принцип res iudicata - принцип обов'язковості рішень суду для сторін Задорожна С.М. Звичаєве право та загальні принципи міжнародного права. Euroasian Academic Research Journal. № 6(06). Yerevan 2016. С.80-88..

Також римське право впливає на міжнародне публічне право і через взаємозв'язок різних галузей права. Наприклад, правила про національність, що містяться в римському приватному праві, можуть мати наслідки для міжнародного публічного права, особливо в контексті громадянства та міграції.

Крім того, римське право є однією з основних правових традицій Європи, і його принципи та поняття використовуються в міжнародних договорах та конвенціях, які регулюють різні аспекти міжнародних відносин.

Наприклад, в міжнародному праві є концепція юрисдикції, яка виникла на основі римського приватного права, та принципи територіальної юрисдикції та юрисдикції національності, які також мають коріння в римському праві.

Також, римське право впливає на міжнародне право через розвиток інституту прецеденту, який є одним з важливих елементів правової системи багатьох країн. Римське право було однією з перших правових систем, що використовували прецеденти, які відображалися у вирішенні подібних справ у майбутньому. Цей підхід використовують і в міжнародному праві, коли суди відповідно до прецедентів вирішують подібні справи.

Висновки

Римське право має велике значення в історії права та залишається важливим джерелом для розвитку правових систем у всьому світі. Відсутність рецепції римського права в окремих країнах (таких як Японія, Китай, Корея, Саудівська Аравія тощо) пов'язана з їхньою історією, культурою та правовими традиціями.

Римське приватне право вплинуло на виникнення міжнародного приватного права, надавши правовий досвід, який став основою для розвитку цієї галузі права. Загалом, римське приватне право має величезний вплив на розвиток міжнародного приватного права. Багато принципів, які були винайдені в римському приватному праві, ще й досі використовуються в міжнародному приватному праві та є основою багатьох правових систем, зокрема континентальної, до якої відноситься Україна.

Можна також стверджувати, що римське приватне право має певний вплив на і міжнародне публічне право, але він залежить від конкретних відносин та контексту, в якому вони розглядаються.

Література

римське право міжнародне

1. Буткевич О. В. Теорія і практика докласичного міжнародного права. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

2. Задорожна С. Вплив особливостей права стародавнього періоду на формування основних принципів міжнародного права. Jurnalul juridic national: teorie §i practica, 2016, Iss. 22.6. P. 147-151.

3. Задорожна С. Поняття, генетична основа та система принципів міжнародного приватного права. Юридичний журнал «Право України», 2013. № 7. С.34-47.

4. Задорожна С. М. Звичаєве право та загальні принципи міжнародного права. Euroasian Academic Research Journal. № 6(06). Yerevan 2016. С.80-88.

5. Київець О. В. Історичні передумови формування сучасної системи джерел міжнародного права. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, 2013, Вип. 3. С. 111-122.

6. Харитонов Є. О., Харитонова О. І. Римське право як підгрунтя сучасного права Європи. Актуальні проблеми держави і права, 2005, Вип. 24. С.10-17.

7. Чернецька О., Шилінгов В. Право Англії як класична модель прецедентного права. Часопис Київського університету права, 2015, Вип. 4. С. 348-352.

8. Чернявський А. Л. Зародження міжнародного права у Стародавній Індії. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2012. № 6. С. 163-166.

9. Яковюк І. В., Житинський О. В. До питання про трансформацію jus gentium у міжнародне право. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 2020. Т. 31 (70), № 5. С. 118-122.

Размещено на Allbest.ru