Особливості проведення допиту під час розслідуванні провокації підкупу

Размещено на http://www.allbest.ru/

АО «ДЕФЕНСОРЕС»

Особливості проведення допиту під час розслідуванні провокації підкупу

Федоренко Ігор, кандидат юридичних наук, адвокат

м. Київ, Україна

Анотація

Розслідування провокації підкупу є цілеспрямованою діяльністю, яка спрямована на встановлення всіх обставин, що становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, Основними засобами доказування є проведення слідчих (розшукових) дій. У зв'язку з цим актуальним є питання про особливості проведення допиту з метою збирання достатнього обсягу доказової інформації, встановлення всіх елементів учинення провокації підкупу та вирішення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Ключові слова: провокація підкупу, допит, предмет доказування, слідчі дії.

Аннотация

Расследование провокации подкупа является целенаправленной деятельностью, направленной на установление всех обстоятельств, составляющих предмет доказывания в уголовном производстве, Основными средствами доказывания является проведение следственных (розыскных) действий. В этой связи актуален вопрос об особенностях проведения допроса с целью сбора достаточного объема доказательной информации, установления всех элементов совершения провокации подкупа и решения задач уголовного производства, предусмотренных ст. 2 УПК Украины.

Ключевые слова: провокация подкупа, допрос, предмет доказывания, следственные действия.

Abstract

FEATURES OF CONDUCT OF INTERROGATION DURING THE INVESTIGATION OF PROVOCATION OF BRIBERY

Fedorenko Igor,

Ph.D in law, lawyer of DEFENSORES Law Firm

Investigating provocation of bribery is a purposeful activity aimed at establishing all the circumstances that constitute the subject of proof in criminal proceedings. The main means of proof are conducting investigative (search) actions. In this regard, the question of the peculiarities of the interrogation to collect a sufficient amount of evidentiary information, establish all the elements of provocation of bribery and solve the tasks of criminal proceedings provided for in Art. 2 of the CCP of Ukraine.

Key words: provocation of bribery, interrogation, object of proof, investigative actions.

Вступ

У криміналістичній науці панівною є думка про те, що ефективність слідчих (розшукових) дій залежить від дотримання тактичних основ їх проведення. Саме від якісного проведення слідчих (розшукових) дій як процесуального способу збирання, перевірки, оцінювання й використання доказів залежить ефективне отримання доказів, а тому й установлення істини в кримінальному провадженні [1, с. 151, 157]. Це безпосередньо стосується і особливостей розслідування провокації підкупу.

Аналіз результатів останніх досліджень

Теоретичним підґрунтям дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі криміналістики, кримінального процесу та теорії оперативно-розшукової діяльності, які розглядали концептуальні питання виявлення та розслідування злочинів узагалі. Серед них: О.П. Бабіков, В. П. Бахін Р. С. Бєлкін, П. Д. Біленчук, Д. А. Бондаренко, В. К. Весельський, А. Ф. Волобуєв, А. Є. Голубов, М. В. Даньшин, О. О. Дудоров, В. А. Журавель, А. В. Іщенко, Л. М. Казанська, Н. І. Клименко, І. І. Когутич, А. В. Курман В. Г. Лукашевича Є.Д. Лук'янчикова, О. В. Одеріи, І. А. Петров, І. В. Пирог, С. С. Чернявськии, В. Ю. Шепітько та ін. розслідування провокація підкуп доказування

Питанням з'ясування особливостей проведення допиту під час розслідування провокації підкупу згадані автори не займались.

Метою цієї статті є дослідження та з'ясування особливостей проведення допиту під час розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 370 КК України.

Виклад основного матеріалу

Ґрунтуючись на матеріалах кримінальних проваджень про провокацію підкупу, а також узагальненнях результатів опитування працівників правоохоронних органів, що здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі вказаної категорії, показано, що основний масив доказової інформації в кримінальному провадженні отримується в ході проведення такої слідчої (розшукової) дії як допит (100%). З наведеного помітно, що «допит є єдиною слідчою (розшуковою) дією, без якої не може обійтися розслідування жодного кримінального провадження» [2, с. 174].

Допит є засобом процесуального доказування на досудовому слідстві, що виступає в ролі зв'язуючої ланки між засобами збирання доказів, які спрямовані на отримання показань, та їх перевіркою, яка здійснюється шляхом проведення слідчих (розшукових) дій [3, с. 125, 126]. Разом із тим за своєю суттю допит, фактично, є формою спілкування між особою, яка здійснює досудове розслідування, і учасником кримінального провадження, а саме підозрюваним, потерпілим чи свідком, яке відбувається у порядку, визначеному КПК України, и у ході якого отримується доказова інформація. При цьому в результаті такого спілкування відбувається процес передачі та сприйняття інформації від того, хто говорить, до того, хто слухає [4, с. 140]. Відповідно допит полягає в отриманні інформації за допомогою вербальних методів спілкування, а тактико-психологічна основа його проведення «виявляється саме в процесі взаємодії, безпосередньому предметно-чуттєвому контакті». Більш вдалим і повним уважаємо визначення допиту, запропоноване О. О. Посашковим. Учений пропонує під допитом розуміти «закріплений нормами кримінального процесуального законодавства інформаційно-психологічний процес спілкування слідчого з особою, яка володіє відомостями про обставини, що підлягають з'ясуванню під час розслідування злочину, з метою отримання повних і правдивих показань» [5, с. 125].

Виходячи з вищенаведеного, вбачається, що допит - це вербальна слідча (розшукова) дія. У криміналістичній науці все більший науковий інтерес викликає питання щодо виокремлення технологічного аспекту вербальних слідчих (розшукових) дій, які пов'язані з безпосереднім контактом із носієм інформації, що має значення для розслідування кримінально-релевантної події минулого [6, с. 132]. Тому, особливу увагу при формуванні методики розслідування провокації підкупу варто приділити виокремленню та висвітленню особливостей тактики проведення такої вербальної слідчої (розшукової) дії як допит. Загальноприйнято тактику слідчої (розшукової) дії висвітлювати з урахуванням етапів її проведення. Зокрема, розрізняють підготовчий, робочий і заключний етапи проведення допиту. Правильне планування та застосування тактичних прийомів на кожному з етапів проведення допиту дозволяє вирішити основні завдання, які стоять перед слідством.

Окрім вищезазначеного, допит проводиться з урахування усталених криміналістичних рекомендацій стосовно обрання тактичних прийомів залежно від процесуального статусу допитуваного; позиції, яку він займає в кримінальному провадженні; змісту тактичних завдань, що підлягають вирішенню. Зокрема, особливу увагу слід приділяти саме тактичним прийомам, спрямованим на виявлення неправдивих свідчень і схиляння особи до дачі правдивих показань у повному обсязі обізнаності допитуваного. Тому велика роль відводиться ретельній підготовці до проведення допиту, чіткому визначенню предмету допиту, обранню тактичних прийомів допиту з урахуванням прогнозованої поведінки допитуваного.

Дійсно, на першому етапі допиту слідчий повинен проаналізувати наявні в нього матеріали кримінального провадження з тим, щоб визначитися з повнотою доказової інформації, що в них міститься; з'ясувати зміст обставин, які необхідно встановити й імовірних носіїв такої інформації; встановити вид і черговість проведення допиту; здійснити аналіз слідчої ситуації, що склалася на даний момент розслідування, і спланувати проведення допиту з її урахуванням і прогнозованої лінії поведінки допитуваного; визначити тактичні прийоми, які будуть використовуватися під час проведення допиту.

Так, під час допиту підозрюваного - особи, яка підбурювала на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, та потім викрила того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду, - слід ураховувати не тільки процесуальний статус особи, а й наявність у неї звання службової особи, особливо правоохоронних органів. Тому під час допиту підозрюваного у вчиненні провокації підкупу з'ясовуються обставини, які: характеризують його службову діяльність; вказують на обумовленість способів учинення протиправного діяння його службовими повноваженнями й пов'язаними з ними можливостями; підтверджують наявність умислу спровокувати підкуп, а не вчинити інші діяння; вказують на бажання правопорушника викрити підбурену на підкуп особу; визначають час, місце, обстановку, способи, знаряддя та засоби вчинення правопорушення; дозволяють встановити співучасників провокації підкупу и їх ролі, всі епізоди протиправної діяльності.

Не менш важливою и інформативною слідчою (розшуковою) діє є допит потерпілого - особи, яку провокували на вчинення підкупу. Основним завданням указаної процесуальної дії є застосування тактичних завдань, спрямованих на деталізацію (уточнення), в чому саме полягало його підбурювання на скоєння підкупу та чому він переконаний в протиправності діянь правопорушника. Зокрема, предметом допиту потерпілого в досліджуваній категорії кримінальних проваджень є з'ясування наступних обставин:відомостей про соціальний статус особи, місце роботи;наявність, характер і тривалість відносин із підозрюваним;

умови, за яких відбулося знайомство із підозрюваним;

осіб, які поінформовані про його зв'язки з підозрюваним та/чи були присутні при їх зустрічах, сприяли їм; час, коли особа злочинця розпочав учиняти дії, спрямовані на його підбурювання на підкуп; способи та тривалість здійснення підбурювання на підкуп; час, місце, предмет, способи та мотиви вчинення ним спровокованого підкупу; причини, чому особа не звернулася до правоохоронних органів, а піддалася діям з підбурювання на підкуп; час і способи його викриття.

Щодо допиту свідків, то специфіка його проведення напряму залежить від їх соціального статусу, наявності та характеру відносин із злочинцем та/чи потерпілим. Як було встановлено раніше, особами, які є носіями ідеальних слідів і можуть бути допитані в якості свідків, є колеги правопорушника, колеги особи, яку підбурювали на вчинення підкупу, очевидці події, близькі особи і знайомі правопорушника та потерпілого, інші осіб. Відповідно предмет допиту, а також система тактичних прийомів під час їх допиту буде відрізнятися та характеризуватися специфікою. Зокрема, предметом допиту: колег правопорушника, близьких осіб і знайомих правопорушника будуть, передусім, обставини, які характеризують злочинця як особу, а також його службову діяльність;колег, близьких осіб і знайомих потерпілого - відомості про сферу діяльності потерпілого, наявність певних труднощів і фактів здійснення на нього різного роду впливу, факт знайомства, тривалість і характер відносин між ними; очевидців, інших осіб - відомості про умови, час та способи підбурювання на підкуп, поведінку злочинця та потерпілого на момент учинення кримінального правопорушення й одразу після нього, особливості організації діяльності в окремій сфері суспільного життя, тощо.

Слідчий, готуючись до допиту, визначає предмет допиту й обирає тактичні прийоми з урахуванням змісту обставин, що підлягають з'ясуванню в ході допиту, конфліктності та сприятливості слідчих ситуації. При цьому, важлива роль відводиться прогностичній діяльності. Як цілком слушно зазначає О. В. Пчеліна, під час готування до проведення допиту потрібно використовувати метод криміналістичного прогнозування з метою: передбачення всіх можливих варіантів поведінки допитуваного; визначення черговості проведення допитів; визначення доцільності застосування певних тактичних прийомів, зокрема, пов'язаних із пред'явленням доказів і т. п. Це, на її думку, дозволить спланувати різні варіанти, моделі проведення допиту [7, с. 346].

Робочий етап допиту полягає у безпосередньому спілкуванні слідчого з допитуваним із застосуванням обраних найефективніших тактичних прийомів, що сприяють отриманню повних і об'єктивних (правдивих) показань [8, с. 271]. При цьому з-поміж загальних тактичних прийомів, що застосовують під час допиту, в науковій літературі пропонують виокремлювати: встановлення комунікативного контакту; викладення показань у формі «вільної розповіді»; постановку запитань; пред'явлення доказів; актуалізацію забутого в пам'яті допитуваного.

Безперечно, спрямованість і результативність проведення допиту напряму залежить від того, чи вдасться слідчому встановити психологічний контакт із допитуваним і переконати її в доцільності давання повних і правдивих показань. Тому під час проведення допиту потрібно пам'ятати й враховувати той факт, що отримання (сприйняття) певної інформації, так і її передача (відтворення) під час допиту є сугубо психологічними процесами особи [9, с. 128].

З метою встановлення психологічного контакту при допиті під час розслідування провокації підкупу, потрібно роз'яснити допитуваній особі, що співпраця з органами досудового розслідування дозволить встановити істину, в чому зацікавлений кожен. Слід указати, що в разі відмови особи від дачі показань, а також їх неповноти, в слідства буде в розпорядженні виключно доказова інформація, представлена протилежно стороною й яка підтверджує її позицію. Окрім того, доречно проявити зацікавленість до становища допитуваного та його подальшої долі в кримінальному провадженні. Окрім встановлення психологічного контакту, під час проведення допиту важливо застосовувати тактичні прийоми, спрямовані на отримання повних, детальних і правдивих показань.

Зокрема, під час розслідування провокацій підкупу з метою отримання максимально повних і деталізованих показань на допиті рекомендується використовувати змішану форму доповіді, яка включає водночас вільну розповідь та постановку запитань. При цьому, формулюючи запитання, слід визначати черговість їх постановки, не допускати використання навідних питань, змінювати темп допиту в режимі «запитання-відповідь», регулярно задавати деталізуючі та контрольні питання, неодноразова постановка одних і тих же питань зі зміненим формулюванням.

Проводячи допит під час розслідування провокації підкупу, слід ураховувати, що підозрюваний і потерпілий перебувають у стані постійного протистояння. Тому їх показання, зазвичай, містять показання, які суперечать одне одному. Відповідно, в окремих випадках з рахуванням ступеню тактичних ризиків, рекомендується як тактичний прийом подолання розбіжностей і суперечностей у показаннях допитуваних використовувати проведення одночасного допиту таких осіб.

Більше того, з метою попередження змін свідчень допитуваними особами, звинувачень слідчого в упередженості й фальсифікації матеріалів досудового розслідування рекомендується як тактичний прийом використовувати додаткові технічні засоби фіксації ходу та результатів допиту. Вказана рекомендація безпосередньо визначає особливість заключного етапу допиту під час розслідування провокації підкупу.

Окрім того, фіксуючи хід і результати проведення допиту, слід робити записи в протоколі допиту від першої особи та по можливості дослівно; поставлені запитання та відповіді на них у разі необхідності записувати дослівно; на прохання допитуваного йому надавати можливість власноручно викласти показання.

На заключному етапі проведення допиту важливо не тільки забезпечити суцільний і системний опис показань допитуваного в протоколі допиту, але й не допускати помилок стилістичного характеру та значеннєві помилки.

Висновки

Основною вербальною слідчою (розшуковою) дією, під час проведення якої отримується основний обсяг криміналістично значимої інформації, є допит. Під час допиту підозрюваного слід ураховувати не тільки процесуальний статус особи, а й наявність у неї звання службової особи, особливо правоохоронних органів. Також під час допиту підозрюваного у вчиненні провокації підкупу з'ясовуються обставини, які: характеризують його службову діяльність; вказують на обумовленість способів учинення протиправного діяння його службовими повноваженнями й пов'язаними з ними можливостями; підтверджують наявність умислу спровокувати підкуп, а не вчинити інші діяння; вказують на бажання правопорушника викрити підбурену на підкуп особу; визначають час, місце, обстановку, способи, знаряддя та засоби вчинення правопорушення; дозволяють встановити співучасників провокації підкупу й їх ролі, всі епізоди протиправної діяльності. Водночас, під час допиту потерпілого слідчий повинен деталізувати, в чому саме полягало його підбурювання на скоєння підкупу та чому він переконаний в протиправності діянь правопорушника. Тактичні прийоми допиту свідків залежать від їх соціального статусу, наявності та характеру відносин із злочинцем та/чи потерпілим.

Отже, під час розслідування провокацій підкупу, залежно від конкретної слідчої ситуації, з метою збирання доказової інформації, проводяться допити підозрюваного, потерпілого та свідків. Вдало проведені допити можуть стати джерелом для прийняття слідчим процесуального рішення або проведення процесуальної дії (обшуку, пред'явлення для впізнання тощо).

Література

1. Весельськии В.К. Концептуальні основи тактики слідчих дій (слідчий огляд, допит, призначення і проведення судових експертиз). Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2012. № 2 (28). С. 151-158.

2. Климчук М. П., Фурман Я. В. Тактичні особливості допиту підозрюваних - членів організованих злочинних угруповань. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 1. С. 174-177.

3. Удалова Л. Д. Допит як засіб процесуального доказування на досудовому слідстві. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2002. № 4. С. 123-126.

4. Чаплинський К. О. Тактика проведення окремих слідчих дій: монографія. Дніпропетровськ, 2006. 415 с.

5. Посашков О. О. Методика розслідування втручань в діяльність судового експерта: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2020. 200 с.

6. Тіщенко В. В., Барцицька А. А. Теоретичні засади формування технологічного підходу в криміналістиці: монографія. Одеса: Фенікс, 2012. 198 с.

7. Пчеліна О. В. Теоретичні засади формування та реалізації методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2017. 571 с.

8. Ковальчук О. В. Особливості тактики проведення допиту під час розслідування шахрайства в сфері діяльності кредитної спілки. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2018. Вип. 1. С. 268-276.

9. Перлін В. С. Методика розслідування самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Х., 2018. 270 с.

Размещено на Allbest.ru