Напрямки удосконалення адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Науково-дослідного інституту публічного права

Напрямки удосконалення адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні

Євгеній Артюхов здобувач

Анотація

В даній статті виокремлено напрямки удосконалення адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні. Напрямки удосконалення адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні включають ряд важливих аспектів, що можуть сприяти підвищенню ефективності та впровадженню сучасних стандартів захисту прав громадян: Розширення повноважень: необхідно розглянути можливість розширення повноважень омбудсмена з метою включення контролю за діяльністю публічних органів, реагування на системні порушення та вжиття заходів для їх усунення.

Забезпечення незалежності: для забезпечення незалежності омбудсмена необхідно встановити жорсткі норми, що гарантують відсутність впливу з боку владних структур та політичних сил. Співпраця з громадськістю: важливим аспектом є активна співпраця омбудсмена з громадськістю та громадськими організаціями з метою виявлення проблем та порушень прав громадян.

Механізми реагування: важливо встановити чіткі та ефективні механізми реагування на звернення громадян та системних порушень, зокрема, вживання негайних заходів при документованих фактах порушень. Рекомендації та звітність: омбудсмен повинен мати право вносити рекомендації публічним органам та має бути зобов'язаний публікувати регулярні звіти про свою діяльність для громадськості. Захист прав дітей та уразливих груп: серед пріоритетних напрямків -- розробка механізмів захисту прав дітей, осіб з інвалідністю, ветеранів та інших уразливих груп населення. Моніторинг законодавства: омбудсмен повинен здійснювати моніторинг законодавства та ініціювати його вдосконалення з метою гармонізації з міжнародними стандартами. Розвиток міжнародної співпраці: важливим є розширення міжнародної співпраці омбудсмена з аналогічними інститутами інших країн для обміну досвідом та впровадження найкращих практик. Взаємодія з органами влади: рекомендації щодо покращення взаємодії омбудсмена з органами влади та органами правопорядку підвищать рівень довіри громадян до інституту омбудсмена. Освіта та інформування: розвиток програм освіти та інформування про права громадян та роль омбудсмена сприятиме підвищенню правової культури та активності громадян у захисті своїх прав.

Ключові слова: омбудсмен, захист прав людини і громадянина, механізм адміністративно-правового регулювання, норма права, акти реалізації, адміністративні правовідносини, правова свідомість.

Abstract

Directions for improving the administrative and legal regulation of the ombudsman institute in Ukraine

Yevgeniy Artyukhov

Student of the Research Institute of Public Law

This article highlights the directions for improving the administrative and legal regulation of the ombudsman institute in Ukraine.

Directions for improving the administrative and legal regulation of the ombudsman institute in Ukraine include a number of important aspects that can contribute to increasing efficiency and implementing modern standards for the protection of citizens' rights:

Expanding powers: it is necessary to consider the possibility of expanding the powers of the ombudsman in order to include control over the activities of public bodies, responding to systemic violations and taking measures to eliminate them.

Ensuring independence: in order to ensure the independence of the ombudsman, it is necessary to establish strict norms that guarantee the absence of influence from power structures and political forces. Cooperation with the public: an important aspect is the active cooperation of the ombudsman with the public and public organizations in order to identify problems and violations of citizens' rights.

Response mechanisms: it is important to establish clear and effective mechanisms for responding to citizens' appeals and system violations, in particular, the use of immediate measures in case of documented violations. Recommendations and reporting: The ombudsman should be empowered to make recommendations to public bodies and should be required to publish regular reports on his activities to the public. Protection of the rights of children and vulnerable groups: development of mechanisms for the protection of the rights of children, persons with disabilities, veterans and other vulnerable population groups is among the priority directions. Monitoring legislation: the ombudsman should monitor legislation and initiate its improvement in order to harmonize it with international standards. Development of international cooperation: it is important to expand the international cooperation of the ombudsman with similar institutes of other countries for the exchange of experience and implementation of best practices.

Interaction with authorities: recommendations for improving the ombudsman's interaction with authorities and law enforcement agencies will increase the level of trust of citizens in the institution of the ombudsman. Education and information: the development of education and information programs about the rights of citizens and the role of the ombudsman will contribute to increasing the legal culture and the activity of citizens in protecting their rights.

Keywords: ombudsman, protection of human and citizen rights, mechanism of administrative and legal regulation, rule of law, acts of implementation, administrative legal relations, legal consciousness.

Вступ

Постановка проблеми. Інститут омбудсмена, як незалежного посередника між громадянами та державними органами, відіграє надзвичайно важливу роль у гарантуванні та захисті прав і свобод людини. В умовах сучасної геополітичної ситуації, спричиненої агресією Росії, цей інститут набуває ще більшого значення. Наслідки військової агресії призвели до тяжких результатів для безлічі людей: поранення, інвалідність, діти, що залишилися сиротами, втрати домівок, саме тому в такий непростий час інститут омбудсмена стає ключовим гарантом захисту прав громадян.

Навіть при нормальних обставинах, державні інститути можуть мати обмежені ресурси та можливості в забезпеченні повного виконання своїх обов'язків у сфері прав людини. У контексті воєнного конфлікту, коли на громадянське суспільство лягають особливі труднощі та виклики, реалізація прав та свобод стає ще складнішою. За таких обставин, інститут омбудсмена стає останньою надією для тих, хто потерпає від наслідків війни. У цей критичний період, важливо не лише підтримувати роботу існуючого інституту омбудсмена, але і вдосконалювати його, адаптувати до нових реалій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження функціонування інституту омбудсмена в сфері гарантій прав і свобод людини здійснено в роботах таких учених як: В.В. Бойцової, С.В. Банаха, Ю.М. Грошевого, Л.В. Голяк, Н.Ю. Заворотнюк, К.О. Закоморної, Н.І. Карпачової, М.В. Косюти, В.Г. Клочкова, О.Г. Маркєлової, О.В. Марцеляка, Г.О. Мурашина, В.Я. Тація, М.В. Цвіка, Ю.С. Шемшученка тощо.

Метою статті є виокремлення напрямків удосконалення та розвитку інституту омбудсмена в Україні.

Виклад основного матеріалу

Одним із можливих шляхів є запровадження спеціалізованих омбудсменів, які несуть на собі завдання систематичного аналізу ситуації, зокрема оцінки дотримання міжнародного гуманітарного права і прав людини під час конфлікту. Вони мають глибоке розуміння природи конфлікту, його історії, політичних та соціальних аспектів, що дозволяє їм виявляти та документувати порушення. Ці омбудсмени, як правило, володіють відповідною експертизою та аналітичними навичками для ретельного вивчення конфлікту. Вони здатні надавати обґрунтовані рекомендації щодо покращення ситуації, а також ініціювати діалог між сторонами конфлікту для досягнення компромісу та миру. Крім того, спеціалізовані омбудсмени можуть сприяти процесу реабілітації та реконструкції після завершення конфлікту. Вони можуть взаємодіяти з урядами, міжнародними організаціями та громадськістю, сприяючи відновленню і покращенню умов життя постраждалих.

Доречним є запровадження та розширення повноважень місцевих омбудсменів. Вони мають ближчий доступ до ситуації на місцях, адже воєнна агресія може мати відмінні від загальнонаціональних проблеми на рівні конкретних регіонів. Шляхом надання їм більших повноважень, ми можемо забезпечити ефективний та оперативний захист прав місцевого населення. право адміністративний публічний омбудсмен

Важливо зазначити, що будь-яка реформа інституту омбудсмена повинна бути направлена на покращення захисту прав людини та забезпечення демократичних стандартів у всіх аспектах суспільного життя. Проведення реформи повинно мати системний підхід, який врахує всі аспекти роботи омбудсмена та забезпечує ефективне вирішення питань щодо прав людини у складних умовах військової агресії з боку Росії.

Розглянемо основні напрямки удосконалення адміністративно- правового регулювання інституту омбудсмена в Україні, які включають ряд важливих аспектів, що можуть сприяти підвищенню ефективності та впровадженню сучасних стандартів захисту прав громадян:

Розширення повноважень: даний напрямок в умовах воєнного стану в Україні представляє важливий аспект щодо удосконалення інституту правозахисної діяльності та гарантування захисту прав громадян. Цей процес відображає спробу адаптувати інститут омбудсмена до нових реалій, пов'язаних із воєнним станом та військовими діями на території нашої держави, зокрема шляхом впровадження нових функцій та розширення сфери впливу. Це важливий крок потрібен для вдосконалення механізмів захисту прав людини, що зазнають впливу негативних наслідків воєнного конфлікту.

Розширення повноважень омбудсмена, по суті, відображає стратегічний підхід до забезпечення захисту прав та свобод громадян, починаючи від документування порушень міжнародних гуманітарних норм до забезпечення їх попередження, реагування та компенсації. Особливий акцент робиться на захисті уразливих груп, що стають особливо вразливими в умовах конфлікту.

Суттєвим аспектом розширення повноважень є повага та врахування норм міжнародного гуманітарного права, які визначають обов'язки сторін конфлікту щодо захисту цивільного населення. Зокрема, нові функції можуть включати в себе моніторинг забезпечення гуманітарних норм, виявлення порушень та сприяння усуненню їх.

Провідним вектором розширення повноважень омбудсмена є включення його до процесу врегулювання конфлікту. Це передбачає взаємодію омбудсмена з конфліктуючими сторонами, використання інструментів діалогу та медіації для досягнення компромісу та миру. Такий підхід сприяє конструктивному вирішенню конфлікту, зменшенню напруженості та покращенню життєвих умов постраждалих громадян.

У контексті розширення повноважень омбудсмена варто акцентувати увагу на створенні ефективних механізмів взаємодії з іншими публічними органами, правозахисними організаціями та міжнародними структурами. Це сприятиме координації зусиль та обміну інформацією для ефективного реагування на ситуації, що вимагають втручання.

Наприклад, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин та його Офіс за результатами звіту уповноваженого за 2022 рік, організував 16 передач тіл загиблих, повернувши 869 тіл; створив 7 груп для пошуку тіл, речей і документів загиблих людей, які здійснили понад 50 виїздів на раніше окуповані території та провели ексгумацію більш як 700 тіл, речей і документів; розшукав та повернув для поховання понад 3000 тіл загиблих із зон бойових зіткнень.

Всього було розпочато близько 14 тисяч справ із розшуку зниклих безвісти осіб. У травні 2023 року в Україні ним був ініційований та запроваджений Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. На цей час офіційно було підтверджено приблизно 23 тисячі осіб, які вважаються зниклими безвісти через воєнні дії [1].

Разом з тим, погана взаємодія між всіма публічними органами з цього питання привели до ліквідації Уповноваженого та його офісу Кабінетом Міністрів України з передачею повноважень за підвідомчістю.

Слід зазначити, що розширення повноважень омбудсмена вимагає відповідної підготовки та кваліфікації. Омбудсмени повинні мати глибоке розуміння міжнародного гуманітарного права, конфліктології, медіації та інших аспектів роботи в умовах конфлікту. Важливою є наявність комунікативних та переговорних навичок для ефективного взаємодії з різними сторонами конфлікту та громадськістю.

У підсумку, розширення повноважень омбудсмена є ключовим аспектом удосконалення інституту захисту прав людини в умовах воєнного конфлікту.

Це передбачає введення нових функцій, зміцнення ролі омбудсмена у процесах медіації та врегулювання конфлікту, а також встановлення ефективних механізмів взаємодії для забезпечення успішного виконання нових завдань.

Забезпечення незалежності: Забезпечення незалежності омбудсмена є невід'ємною частиною підвищення довіри громадськості до його ролі та функцій.

Відсутність політичного впливу дозволяє омбудсмену працювати об'єктивно та безперешкодно, захищаючи права громадян незалежно від їхньої соціальної статі, етнічного походження, політичних переконань тощо. Незалежний омбудсмен є важливим гарантом того, що порушення прав людини в умовах воєнного конфлікту будуть виявлені та звернуті належну увагу.

Важливо зазначити, що забезпечення незалежності омбудсмена є постійним процесом, який вимагає постійного вдосконалення законодавства та практичних механізмів.

Для досягнення цієї мети, спільні зусилля правозахисних організацій, міжнародних партнерів та державних органів є надзвичайно важливими, адже незалежний омбудсмен є запорукою захисту прав і свобод людини в умовах конфлікту та наступного відновлення суспільства.

Співпраця з громадськістю: співпраця омбудсмена з громадськістю та громадськими організаціями відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності його діяльності, особливо в умовах воєнного конфлікту.

Цей напрямок дозволяє активно залучати громадськість до процесів моніторингу, реагування на порушення прав людини та реалізації заходів для їх захисту.

Омбудсмен виступає як посередник між громадськістю і державними органами, допомагаючи виявити та вирішити проблеми, з якими стикаються громадяни, особливо в умовах конфлікту.

З метою удосконалення співпраці омбудсмена з громадськістю в сучасних умовах важливо врахувати такі аспекти:

1. Прозорість та доступність інформації: Омбудсмен повинен активно інформувати громадськість про свою діяльність, рішення та рекомендації. Це може включати публікацію щорічних звітів, організацію громадських заходів, лекцій та інших ініціатив для роз'яснення своєї ролі та функцій.

2. Створення платформ спілкування: Удосконалення співпраці може передбачати створення платформ для прямого спілкування омбудсмена з громадянами, включаючи публічні прийоми, консультації та діалогові зустрічі.

3. Активна реакція на звернення: Омбудсмен повинен оперативно реагувати на звернення громадян, надавати їм інформацію щодо ходу розгляду справи та результатів.

4. Сприяння роботі громадських організацій: Важливо сприяти активній участі громадських організацій у процесах моніторингу та захисту прав людини.

Омбудсмен може надавати їм інформацію, консультації та підтримку.

5. Ефективне використання онлайн-технологій: Застосування сучасних засобів комунікації та інформаційних технологій дозволяє омбудсмену швидко та ефективно спілкуватися з громадськістю, виявляти проблеми та порушення.

6. Громадські слухання та консультації: Омбудсмен може організовувати громадські слухання з питань захисту прав людини в умовах конфлікту, а також проводити консультації з громадськістю для визначення пріоритетів та проблем, які потребують найбільшої уваги.

7. Створення мережі об'єктивних спостерігачів: Удосконалення може передбачати створення спеціальної мережі спостерігачів, які відстежуватимуть ситуацію з правами людини в різних регіонах та повідомлятимуть про можливі порушення.

Механізми реагування: зазначений напрямок передбачає впровадження ефективних стратегій, спрямованих на вирішення скарг щодо порушеннями прав громадян.

Для якісного реформування механізмів реагування омбудсмена в сучасних умовах можливе використання таких заходів:

Покращення процедур прийому звернень громадян: реалізація зручних та доступних способів подання звернень, включаючи онлайн-платформи та гарячі лінії.

Розробка оперативних процедур розгляду справ: визначення чітких та ефективних процедур розгляду звернень допомагає негайно реагувати на скарги громадян.

Підвищення рівня обізнаності громадян: розширення грамотності громадян щодо їхніх прав для отримання допомоги є важливим елементом удосконалення механізмів реагування.

Забезпечення прозорості розгляду справ: доступність інформації про розгляд звернень та скарг забезпечує довіру до роботи омбудсмена.

Реалізація системного моніторингу: організація постійного моніторингу порушень прав громадян допомагає вчасно виявляти проблеми та реагувати на них.

Співпраця з державними структурами: ефективна взаємодія з правоохоронними та судовими органами допомагає вживати заходів для припинення порушень.

Реалізація негайних заходів при фактах порушень: важливість негайного реагування на вчинені порушення дає можливості припинення порушень та захисту прав громадян.

Використання експертної підтримки: залучення фахівців для аналізу ситуацій та розробки рекомендацій, що допомагає приймати обґрунтовані рішення.

Проведення аналізу та рекомендацій для системних змін: реалізація аналізу порушень та розробка рекомендацій для внесення змін у законодавство та практику сприяє попередженню подібних порушень у майбутньому.

Удосконалення механізмів реагування омбудсмена є невід'ємною частиною розвитку інституту захисту прав людини, особливо в умовах воєнного конфлікту.

Рекомендації та звітність: один із важливих аспектів удосконалення діяльності інституту омбудсмена полягає у наданні йому можливості вносити рекомендації публічним органам. Ця можливість не лише підсилює роль омбудсмена як незалежного захисника прав громадян, але й сприяє вдосконаленню діяльності державних структур у напрямку дотримання та захисту прав і свобод людини та громадянина.

Здатність вносити рекомендації до публічних органів надає омбудсмену можливість здійснювати конструктивний внесок у поліпшення роботи публічної адміністрації.

Це дозволяє виявляти системні недоліки та пропонувати шляхи їх вирішення, що в свою чергу сприяє підвищенню ефективності та довіри до державних органів.

Особливо важливим аспектом є те, що надання рекомендацій публічній адміністрації є обов'язком омбудсмена, що надає йому можливість здійснювати контрольні дій по перевірці впровадження рекомендацій, які надані ним публічним органам управління.

Крім цього, значущим елементом удосконалення діяльності інституту омбудсмена є публікація регулярних звітів про його діяльність. Ці регулярні звіти є елементом забезпечення прозорості та відкритості діяльності омбудсмена перед громадськістю та іншими структурами. Цей підхід дозволяє здійснювати об'єктивний облік та аналіз діяльності, визначати досягнення та виклики, що виникають перед інститутом омбудсмена, і розробляти стратегії подальшого удосконалення.

Публікація звітів також сприяє підвищенню свідомості громадян стосовно ролі та функцій омбудсмена. Це створює механізм для зворотного зв'язку між омбудсменом та суспільством, а також надає можливість громадськості бути осведомленою про те, як здійснюється захист їхніх прав та як вирішуються подані звернення.

Рекомендації та звітність становлять ключові складові в удосконаленні роботи омбудсмена, сприяючи підвищенню ефективності його діяльності, забезпеченню прозорості та взаємодії з громадськістю, а також сприяючи вдосконаленню механізмів захисту прав та свобод громадян у сучасних умовах.

Захист уразливих груп населення: цей напрямок є одним із ключових аспектів розвитку інституту омбудсмена. Під уразливими групами розуміються особи, які знаходяться у більш вразливому становищі через соціальні, економічні, фізичні чи інші обставини. Основні напрямки удосконалення цього аспекту включають:

1. Розробка та впровадження спеціалізованих програм та законодавчих норм, спрямованих на захист прав дітей. Це передбачає створення механізмів гарантування їхньої безпеки, освіти та підтримки в умовах вразливості.

2. Створення ефективних механізмів захисту осіб з інвалідністю, зокрема шляхом забезпечення доступного середовища та рівних можливостей для навчання та працевлаштування.

3. Розробка програм психологічної підтримки та соціальної реінтеграції для ветеранів, які повертаються до мирного життя після воєнних подій.

4. Встановлення спеціалізованих програм та служб для інших уразливих груп, зокрема для людей похилого віку, мігрантів та жертв насильства.

5. Забезпечення інклюзивного підходу та недискримінаційного обслуговування уразливих груп в усіх сферах життя.

Моніторинг законодавства: один із важливих аспектів ролі омбудсмена, що полягає в активному моніторингу законодавства та ініціюванні його вдосконалення з метою досягнення гармонізації з міжнародними стандартами прав людини та забезпечення вищого рівня захисту прав громадян.

Внесення рекомендацій щодо вдосконалення законодавства є ключовою функцією омбудсмена. Він аналізує закони та нормативно-правові акти з огляду на їхню відповідність міжнародним стандартам та принципам прав людини. Якщо виявляються розходження або недоліки, омбудсмен вносить рекомендації щодо внесення змін до законодавства з метою його гармонізації та покращення захисту прав громадян.

Ця функція омбудсмена сприяє підвищенню якості законодавства та його відповідності міжнародним стандартам.

Це важливо для забезпечення додержання прав та свобод громадян у всіх сферах життя. Крім того, цей моніторинг сприяє попередженню та усуненню можливих негативних наслідків невідповідності законодавства міжнародним стандартам.

Омбудсмен також може виступати ініціатором процесу вдосконалення законодавства.

Він може вносити пропозиції щодо створення нових нормативно-правових актів або внесення змін до існуючих з метою покращення захисту прав громадян та вирішення актуальних проблем.

Здійснення моніторингу та ініціатив щодо вдосконалення законодавства є необхідною складовою функції омбудсмена. Це сприяє підвищенню якості правового середовища, забезпеченню вищого рівня захисту прав та свобод громадян та гармонізації законодавства з міжнародними стандартами.

Розвиток міжнародної співпраці: ефективне розширення міжнародної співпраці омбудсмена з аналогічними інститутами інших країн має велике значення для покращення діяльності та розвитку цього важливого інституту. Це сприяє обміну цінним досвідом, впровадженню найкращих практик та забезпеченню вищої якості захисту прав та свобод громадян.

Важливим аспектом міжнародної співпраці є можливість обміну досвідом між омбудсменами різних країн. Цей обмін дозволяє виявити схожі виклики та проблеми, з якими стикаються інститути, та знайти оптимальні рішення шляхом адаптації досвіду партнерів.

Також міжнародна співпраця може включати організацію спільних семінарів, тренінгів та конференцій, на яких представники омбудсменів з різних країн можуть обговорювати актуальні питання та шукати спільні підходи до їх вирішення.

Додатково, об'єднання зусиль омбудсменів різних країн може сприяти підвищенню впливу на міжнародному рівні. Спільна позиція та обгрунтовані рекомендації від інститутів омбудсменів можуть впливати на прийняття рішень національними та міжнародними органами з питань прав людини.

Забезпечення практичної реалізації співпраці передбачає встановлення механізмів обміну інформацією та координації заходів. Такі механізми дозволяють оперативно реагувати на виклики та обговорювати можливі спільні ініціативи.

Отже, розширення міжнародної співпраці омбудсмена є ключовим аспектом вдосконалення його діяльності.

Це сприяє обміну досвідом, впровадженню найкращих практик та підвищенню впливу на захист прав та свобод громадян як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Взаємодія з органами влади: спеціалізовані рекомендації, спрямовані на вдосконалення взаємодії омбудсмена з органами влади та органами правопорядку, відіграють важливу роль у підвищенні рівня довіри громадян до інституту омбудсмена та забезпеченні більш ефективного захисту їхніх прав та свобод.

По-перше, такі рекомендації можуть включати конкретні кроки для зміцнення взаємодії між омбудсменом і органами влади. Наприклад, це можуть бути рекомендації щодо регулярних зустрічей, спільних нарад чи обміну інформацією між цими сторонами.

По-друге, спеціалізовані рекомендації можуть стосуватися покращення процедур співпраці при вирішенні конкретних ситуацій. Наприклад, вони можуть рекомендувати більш ефективні шляхи обговорення та вирішення проблем, які виникають у зв'язку з діяльністю органів влади.

По-третє, такі рекомендації можуть стосуватися встановлення стандартів співпраці між омбудсменом та органами правопорядку. Це може включати рекомендації щодо прозорості, відкритості та ефективності співробітництва.

По-четверте, важливим аспектом є розробка механізмів моніторингу взаємодії. Спеціалізовані рекомендації можуть надати напрямки для створення систем, які дозволять відстежувати та оцінювати результати співпраці омбудсмена з органами влади та правопорядку.

По-п'яте, такі рекомендації можуть включати пропозиції щодо зміцнення механізмів взаємодії в сферах, де виникають найбільше конфліктів або де права громадян найбільше порушуються.

Отже, спеціалізовані рекомендації щодо покращення взаємодії омбудсмена з органами влади та правопорядку є важливим інструментом для забезпечення ефективного захисту прав і свобод громадян. Вони сприяють підвищенню довіри громадян до інституту омбудсмена та сприяють зміцненню взаємодії між різними сторонами для досягнення спільних цілей у забезпеченні справедливості та захисту прав людини.

Освіта та інформування: підвищення правової культури громадян та поширення інформації про роль омбудсмена є однією з ключових складових удосконалення інституту омбудсмена. Розвиток спеціалізованих програм освіти та інформування громадян про їхні права сприяє формуванню свідомого громадянського суспільства, активності та залученості громадян до процесів захисту та вдосконалення правового статусу.

Програми освіти мають на меті підвищити рівень розуміння громадянами їхніх прав та обов'язків. Це може бути досягнуто шляхом розробки та впровадження освітніх курсів, семінарів, вебінарів та інших форм навчання, спрямованих на пояснення основних правових норм, принципів та механізмів захисту прав громадян. Такі програми можуть бути орієнтовані як на дорослу аудиторію, так і на молодь, сприяючи вихованню поколінь, свідомих своїх прав та обов'язків у суспільстві.

Паралельно з освітніми програмами, важливим є розвиток інформаційних інструментів та ресурсів, що сприяють інформуванню громадян про роль омбудсмена та механізми доступу до його послуг. Це може включати створення веб-порталів, інформаційних брошур, відеоматеріалів та інших засобів, які пояснюють функції та завдання омбудсмена, процедури подання звернень та скарг, а також переваги звернення за допомогою цього механізму.

Окрім цього, важливим аспектом є сприяння активній участі громадян у захисті своїх прав. Створення можливостей для громадян виявляти порушення прав та звертатися за допомогою до омбудсмена робить інститут ближчим та доступним. Розробка імовірних сценаріїв ситуацій, які можуть вимагати звернення до омбудсмена, також може стати частиною інформаційних програм, надаючи громадянам знання та навички для ефективного захисту своїх прав.

Висновки

Реалізація виокремлених напрямків сприятиме підвищенню ролі і ефективності діяльності інституту омбудсмена в Україні, забезпеченню ефективних результатів захисту прав людини та громадянина.

Література/ References

1. В Україні ліквідують Офіс уповноваженого з питань зниклих безвісти URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/ofis-upovnovazhenogo-z-pitan-osib-zniklih-bezvisti-likviduyut- novini-ukrajini-50345406.html

1. V Ukraini likviduiut Ofis upovnovazhenoho z pytan znyklykh bezvisty [The Office of the Commissioner for Missing Persons is being liquidated in Ukraine]. Retrieved from https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/ofis-upovnovazhenogo-z-pitan-osib-zniklih-bezvisti-likviduyut- novini-ukrajini-50345406.html

Размещено на Allbest.ru