Тенденції десоціалізації правового режиму соціальної безпеки державних службовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тенденції десоціалізації правового режиму соціальної безпеки державних службовців

Костенко В. Г.

кандидат юридичних наук, суддя Ковпаківського районного суду міста Суми

Стаття присвячена з'ясуванню та аналізу основних тенденцій десоціалізації правового режиму соціальної безпеки державних службовців в Україні. Автором встановлюється, що основним виявом такого явища, як десоціалізації правового режиму соціальної безпеки державних службовців, є зниження соціальних норм і стандартів у сфері праці та зайнятості. Для десоціалізації сфери праці та зайнятості у цілому характерними є низка ознак. По-перше, це явище пов 'язується із появою та поширенням нетипових форм зайнятості, які сприяють прекаризаціїзайнятості, що формує загальний негативний фон для забезпечення соціальної безпеки працездатного населення загалом та держслужбовців, зокрема. По-друге, вказане явище виражається у посиленні неоліберальних тенденцій у сфері праці та зайнятості, які відображаються в підходах нормативно-правового забезпечення правового статусу працівників, організації трудових правовідносин, а отже - статусу держслужбовців та організації правовідносин за їх участі. По-третє, десоціалізація сфери праці та зайнятості посилюється технологічним прогресом у виконанні роботи, а також «оптимізацією» кадрового складу працівників не лише приватного, але й публічного сектору. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження та окреслюються пріоритетні питання подальших досліджень проблематики десоціалізації правового режиму соціальної безпеки державних службовців.

Ключові слова: глобалізація, державний службовець, десоціалізація, соціальна безпека, соціальний захист, сфера зайнятості, сфера праці.

The article focuses on clarifying and analyzing the primary trends in the desocialization of the legal regime for the social security of civil servants in Ukraine. The author determines that the principal indication of desocialization in the legal regime for civil servants' social security is a reduction in social norms and standards related to labor and employment. Desocialization within the realm of labor and employment manifests itself through several indicators. Firstly, this phenomenon is linked to the rise and proliferation of atypical employment forms, leading to employment precarization. This creates an overall adverse backdrop for ensuring the social security of the broader working population, specifically civil servants. Secondly, this phenomenon manifests itself in the intensification of neoliberal tendencies within the domain of labor and employment. These tendencies influence the normative legal frameworks surrounding workers' legal statuses, the organization of labor law relations, and subsequently, the status of civil servants, as well as the structuring of legal relations involving them. Thirdly, desocialization in the labor and employment domains is amplified by technological advancements in work execution as well as by efforts to "optimize " the composition of the workforce, both in the private and public sectors. The article's conclusions summarize the study's findings and highlight priority topics for subsequent research regarding the desocialization of the legalframeworkfor civil servants' social security. глобалізація державний службовець десоціалізація

Keywords: desocialization, the field of employment, the field of work, globalization, social protection, social security, state employees.

Постановка питання

Протягом всього періоду становлення та розвитку людської цивілізації праця людини служила однією з основоположних моделей людської взаємодії в суспільному житті, а також життєво важливим процесом взаємодії людини із природою [1, с. 145]. З розвитком гуманістичного правового світогляду, а також з еволюцією трудового права людина стала вже не об'єктом сфери зайнятості, а особливим суб'єктом, який володіє людською гідністю, повага та охорона якої забезпечується через упорядкування, охорону та захист трудових і соціальних прав працівника. Вказане має важливе соціально-правове значення як у концептуальному, так і в практичному плані, адже, як відомо, здійснення працівником власних трудових прав пов'язується не лише із реалізацією норм законодавства, а забезпечення реалізації таких прав - не лише із дотриманням і виконанням вимог законодавства. На сьогоднішній день реалізація працівником суб'єктивних трудових прав встановлює основу для соціально-правових можливостей особистості. Це включає володіння, користування, розпорядження та інші повноваження, необхідні для задоволення їхніх законних потреб та інтересів у соціальній та суміжних сферах [див., напр.: 2, с. 51]. Разом із тим, слід констатувати, що в сучасній глобальній динаміці ринок праці пережив значні трансформації, які були обумовлені таким явищем, як десоціалізація сфери праці та зайнятості, що також негативним чином позначається на соціальній безпеці державних службовців, що є особливою актуальною проблемою забезпечення соціальної безпеки державної служби в умовах глобалізації, яка потребує окремої наукової розвідки.

Аналіз наукової літератури та невирішені раніше питання

Таке соціально ризиковане явище як десоціалізація досліджувались рядом українських і зарубіжних учених, серед яких: Л. Вакан (Lo'ic Wacquant) [3], В.В. Гладкий [4], Ю.Ю. Івчук [5],І.Ф. Коваленко [6], А.М. Колот [7], К.Г. Паркер (Carleton H. Parker) [8],О.М. Поплавська [9] та ін. науковці. Разом із тим, слід зауважити, що ученими і дослідниками ще не досліджувались актуальні тенденції десоціалізації правового режиму соціальної безпеки державних службовців, зокрема, обумовлені глобалізаційними процесами.

Отже, мета статті полягає у з'ясуванні та аналізі поточних ключових тенденцій десоціалізації правового режиму соціальної безпеки державних службовців в Україні. Для досягнення цієї мети необхідно виконати наступні завдання: 1) окреслити загальний зміст поняття «десоціалізації сфери праці та зайнятості»; 2) виокремити основні вияви десоціалізації сфери праці та зайнятості; 3) з'ясувати вплив відповідних тенденцій на стан соціальної безпеки держслужбовців.

Виклад основного матеріалу

Поняття «десоціалізації сфери праці та зайнятості» можна пояснити в якості процесу, коли усталені прогресивні трудо-правові стандарти і норми, соціальні норми, цінності і структури, які упорядковують трудові відносини, забезпечуючи соціально безпечні умови виникнення, перебігу, трансформації, призупинення та припинення таких правових відносин, починають розмиватися або скасовуватись. Тобто, явище десоціалізації сфери праці та зайнятості є ефектом часто соціально безвідповідальної, соціально шкідливої діяльності суб'єктів, які здійснюють різноманітні соціально-економічних зміни на глобальному, регіональному міжнародно- правовому, національному або ж локальному рівнях, що мають значні наслідки для формування характеру роботи, трудових відносин і загальної соціальної згуртованості суспільства, а найголовніше - обумовлюють зниження соціальної безпеки працівників (також працездатних осіб на етапі реалізації права на працю та після завершення трудових правовідносин).

Для десоціалізації сфери праці та зайнятості у цілому характерним, серед іншого є:

1) поява нетипових форм зайнятості, які сприяють прекаризації зайнятості. Так, на ринку праці заохочується збільшення часткової зайнятості, тимчасової роботи та роботи у рамках моделі аутстафінгу чи аутсорсингу (замість повної зайнятості, перебування на постійній посаді, у правовідносинах з безпосереднім роботодавцем тощо). Нажаль, не оминув цей вияв десоціалізації сфери праці та зайнятості й Україну. Зокрема, О.М. Поплавська констатує, що «соціально-трудові відносини в Україні характеризуються певною нестійкістю, що є джерелом ризиків для економічної та соціальної безпеки країни, котрі проявляються через сфери реалізації людського капіталу, тобто сферу докладання праці, та формування трудового потенціалу». При цьому учена вважає, що вказане слід пов'язувати: «по-перше, зі зміною моделі соціально-трудових відносин у країні й, по-друге, з глобалізацією» [9, с. 138]. Стосовно впливу глобалізації на такий стан справ О.М. Поплавська зазначає, що вона безпосереднім чином «вплинула на зміну моделі соціально-трудових відносин - вони стали більш гнучкими (з'явилися нові форми зайнятості, викристалізувалися нові підходи до оплати праці, тощо). Тож процеси на ринку праці, у сфері соціально-трудових відносин стали менш прогнозованими» [9, с. 139], а отже стали характеризуватись прекаризацією працівників, наслідком чого стає поява так званих «бідних працівників» (тобто таких, які неспроможні задовольнити свої базові потреби, отримуючи заробітну плату за виконану роботу);

2) посилення неоліберальних тенденцій у сфері праці та зайнятості. Неолібералізм є економічною ідеологією, яка підкреслює пріоритетність ролі ринкових сил й тому спрямована на зменшення державного втручання в сферу економіки, а отже - у питання праці та зайнятості. При цьому, визнання пріоритетності ролі ринкових сил означає, що інтереси ринку повинні превалювати над реалізацією соціальної функції держави та інших суб'єктів економічної діяльності. За таких умов, як зазначає В.В. Гладкий, в дійсності з'являються так звані «хижацькі роботодавці», які «використовують трудові правовідносини не за моделлю “кредитор ^ боржник”, а за моделлю “експлуататор ^ жертва”» [4, с. 39]. Наслідком цього, як вважає науковець, є розпад інституту трудових правовідносин, а також спотворення соціальної спрямованості ринкової економіки. У зв'язку із цим, «збільшується соціальне напруження, а сама держава знаходиться під значним ризиком здійснення революцій, переворотів, знищення загалом. Це є цілком закономірним з огляду на те, що соціальна держава ґрунтується на цивілізаційних ідеях та ідеалах, які вона втілює в об'єктивну дійсність. Одним з таких ідеалів є людиновимірне трудове право, провідними ідеями якої є соціальне партнерство й соціальна безпека працівників і роботодавців, гідна праця працівників, яка заснована на активному здійсненні працівником власної свободи праці, результатом якої є певна соціальна користь. Ці ідеї є фундаментальними, цивілізаційними ідеями, у тій чи іншій мірі спрямованими на захист сьогочасної найвищої соціальної цінності у сфері праці (цією цінністю є не виробництво, як за часів заводського та фабричного права, а людина, її життя та здоров'я)» [4, с. 40].

Слід визнати, що глобалізація загострила та абсолютизувала відповідну несоціальну логіку, адже глобалізаційні процеси загострюють конкуренцію як між підприємствами, так і між державами. Відтак, держави часто соціально безвідповідальним чином змагаються за залучення інвестицій, що призводить до того, що такі держави поступаються базовими стандартами праці заради зменшення розміру заробітної плати, зменшення обсягу пільг та інших гарантій для працівників, що: по-перше, робить ведення бізнесу в такій державі більш привабливим для підприємців, а особливо для транснаціональних корпорацій; по - друге, позбавляє права на працю характеристики суб'єктивного права, реалізація якого посилює соціальну безпеку працівника.

Необхідно наголосити на тому, що хоча посилення неоліберальних тенденцій у сфері праці та зайнятості переважно стосується працівників приватного сектору, такі тенденції негативним чином позначаються також і на професійних публічних службовцях, зокрема - на державних службовцях, соціальна безпека яких в умовах глобалізації спрямована на «формування та забезпечення сприятливого для вчасної, повної та ефективної реалізації державними службовцями комплексу належних їм соціальних прав стабільного соціально - правового, економічного, політичного, екологічного та культурного стану в умовах, коли під впливом глобалізаційних процесів виникають нові та посилюються існуючи глобальні, регіональні та локальні соціальні ризики, які впливають чи можуть в перспективі вплинути на державних службовців» [10, с. 56]. Вказане обумовлено наступним: по-перше, державні службовці - це працівники, частина правового статусу та реалізація ними якого, неврегульована спеціальним законодавством України про державну службу та статутними нормативно-правовими актами, врегульовується законодавством України про працю. Таким чином, норми трудового законодавства, які поширюються на державних службовців, й послаблюються під впливом неоліберальних тенденцій, автоматично послаблюють рівень соціальної безпеки держслужбовців. По-друге, норми законодавства про державну службу, що містять ті чи інші трудові (службові) та соціальні гарантії для державних службовців, послаблюються разом із відповідними нормами трудового законодавства.

Зазначимо, що в межах популяризації неоліберального підходу в сфері праці та зайнятості у цілому набули поширення наступні тенденції:

а) тенденція дерегуляції сфери праці та зайнятості, що виявляється у невиправданому зменшенні публічного контролю і нагляду за дотриманням правопорядку в означеній сфері. При цьому слід мати на увазі, що зменшення чи скасування державного регулювання закономірним чином може призвести до послаблення правопорядку у відповідній сфері, що шкодить задоволенню потреб у впровадженні стандартів гідної праці на підприємствах (в установах, організаціях), норм охорони праці, соціальних стандартів в сфері праці та зайнятості тощо. На проблематичність цього питання звертає увагу Ю.Ю. Івчук, зокрема, наголошуючи на тому, що «досягнення сталого економічного та соціального розвитку України безпосередньо пов'язано з добробутом суспільства, який формується на базі гідної, безпечної і продуктивної праці трудящих та водночас забезпечує високий рівень соціального захисту всього населення» [5, с. 9];

б) тенденція обмеження можливостей працівника реалізувати свободу асоціації в сфері праці та зайнятості, а отже й колективного впливу працівників на ринок праці, роботодавців та ін., адже це шкодить неоліберальному розумінню пріоритетності ролі ринкових сил. Відповідні обмеження, як правило, відбуваються через: унеможливлення (чи ускладнення) створення профспілки (інших об'єднань працівників), набуття членства в профспілках, впливу на профспілкову діяльність; нівелювання ролі профспілок (інших об'єднань працівників) в забезпеченні соціально безпечних умов виникнення, перебігу та припинення трудових правовідносин;

в) тенденція зменшення пільг та інших соціальних гарантій, які повинні надаватись працівникам державою та роботодавцем. У цьому сенсі йдеться про розмивання ефективності інструментів забезпечення соціальної безпеки працівників шляхом зменшення пенсій (збільшення пенсійного віку, а особливо тоді, коли він є неадекватно високим порівняно із середньою тривалістю життя в державі), медичних послуг та інших соціальних благ, які мають ключове соціально захисне значення для працівників. При цьому в контексті держави слід констатувати, що такі заходи десоціалізації переваж но аргументуються заходами жорсткої економії, що є меркантицентричною політикою держави, спрямованою на зменшення державних видатків і скорочення об'єму дефіциту шляхом скорочення державних видатків на соціальну сферу. Відповідна «економія» впливає на спроможність держави виконувати належним чином соціальну функцію, зокрема, через фінансування системи надання соціальних послуг, реалізацію програм соціального забезпечення, а також через виплату заробітної плати працівника (державним службовцям) у публічному секторі тощо;

г) тенденція широкої та не завжди достатньо критичної приватизації, яка виявляється у продажі публічних активів приватним суб'єктам економічної діяльності, що може призвести: по-перше, до скорочення робочих місць для працівників публічного сектору. При цьому, як зазначає Д. Арнольд (David Arnold), вивільнені внаслідок приватизації працівники, як правило, вимушені переходити на роботу з меншим розміром заробітних, не володіючи вільним часом, шукати адекватну роботу без шкоди для власної соціальної безпеки. У той же час працівники, які залишаються працювати на приватизовану підприємстві, часто зазнають заходів зниження заробітної плати або ж звуження їх соціальних гарантій, на що вони погоджуються, уникаючи ймовірності їх долучення до числа вивільнених працівників [11, с. 344-345]. По-друге, може зменшити спроможність органів влади забезпечувати соціальну безпеку працівників (службовців) у приватизованих секторах;

ґ) тенденція ігнорування проявів нерівності (дискримінації) в сфері праці та зайнятості. Насамперед йдеться про ігнорування збільшення розриву в доходах і соціальному статусі між різними групами працівників (як правило, на основі віку, гендерної належності, стану здоров'я та наявності інвалідності, сексуальної орієнтації тощо), коли така нерівність знаходить економічну аргументацію, яка не узгоджується із правилами та стандартами соціально орієнтованої ринкової економіки;

д) тенденції переосмислення трудової етики, під якою традиційно розуміється набір цінностей і стандартів прийнятної поведінки у сфері праці, який: по-перше, виражається у твердій вірі у те, що старанна, сумлінна та доброчесна трудова діяльність у відповідності до умов трудового договору (контракту) та правил внутрішнього трудового розпорядку, службових інструкцій та інших локальних актів, крізь призму яких така діяльність вважається правомірною, в дійсності приносить для працівника моральну користь і задоволення, будучи важливою цінністю, а також фактором, який сприяє зміцненню характеру та індивідуальних здібностей (професійних навичок) працівника. По-друге, зосереджує увагу працівника під час його робочого часу на важливості належного (рішучого, наполегливого) виконання посадових обов'язків [див., напр.: 12].

При цьому слід мати на увазі, що ставлення до праці, яке окреслюється постулатами трудової етики, в дійсності часто є поєднанням: сукупності мотивації працівника займатись певною діяльністю, котра збігається із його посадовими обов'язками; справедливого та адекватного чергування у використанні позитивних (заохочення) і негативних (відповідальність) стимулів добросовісно, сумлінно та ефективно виконувати посадові обов'язки; характеристик ставлення роботодавця до працівника;

3) технологічний прогрес у виконанні роботи. Стрімкий розвиток технологій за останнє десятиріччя різко змінив характер роботи, а також актуалізував питання роботизації ряду типів виробничих відносин й розширив можливості працівників укладати трудові договори (контракти) з роботодавцями по всьому світу. Так, зокрема, автоматизація рутинних трудових завдань призводить до того, що такі завдання можуть виконуватись працівниками з більш нижчою кваліфікацією, а тому: по-перше, це хоча й призводить до створення нових типів робочих місць, утім, не передбачає надання працівникам, які займають відповідні посади, «соціального пакету», який надавався більш кваліфікованим працівникам, які виконували відповідну роботу до її автоматизації; по-друге, кваліфіковані працівники, які позбавляються частини рутинної роботи, що стала автоматизованою, підлягають кількісній оптимізації (наприклад, з трьох кваліфікованих працівників залишається два працівника, між якими розподіляються його посадові обов'язки нерутинного характеру) або ж оптимізації зазнає організація трудових відносин за їх участі (переведення таких працівників на неповний робочий день та ін.).

Висновки

Отже, як випливає з викладеного, десоціалізація правового режиму соціальної безпеки держслужбовців пов'язана із загальним нівелюванням соціальної функції держави, а також десоціалізації сфери праці та зайнятості. Вказане обумовлено тим, що десоціалізації сфери праці та зайнятості спричинена множиною взаємопов'язаних соціально-правових, економічних, політичних і технологічних чинників, які сукупно сприяють зниженню можливостей соціального захисту працездатних громадян, які бажають реалізувати право на працю чи вже реалізували це право, зокрема, шляхом доступу до державної служби. Крім того, десоціалізації сфери праці та зайнятості спричиняє зменшення соціальної безпеки, а відтак - правопорядку в означеній сфері та соціальної безпеки населення держави у цілому, що негативним чином також позначається й на державних службовцях. Тобто, глобальні процеси десоціалізації мають далекосяжні наслідки, які позначаються на соціальній безпеці державних службовців, адже десоціалізація режиму соціальної безпеки (зокрема, в рамках сфери праці та зайнятості) у своїй об'єктивації взагалі невіддільна від публічного сектору. У зв'язку із цим, порушене питання потребує більш детального дослідження, а саме: 1) з'ясування ключових ознак десоціалізації правового режиму соціальної безпеки держслужбовців в Україні та в державах-членах ЄС; 2) осмислення кореляції десоціалізації сфери праці та зайнятості в державі, а також збільшення нових та посилення існуючих соціальних ризиків, які позначаються на держслужбовцях; 3) дослідити перелік факторів, що спричиняють десоціалізацію правового режиму соціальної безпеки держслужбовців в Україні;

4) окреслити перспективні шляхи унеможливлення десоціалізації зазначеного правового режиму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Панченко М.В. Право на захист трудових прав у світлі концепції гідної праці державних службовців. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 12. С. 145-149.

2. Остапенко Ю.О. Особливості зловживання здійсненням трудових прав працівниками. Проблеми розвитку соціально-трудових прав та профспілкового руху в Україні: матеріали VIII Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 28 травня 2020 р.). Харків: ХНУВС, 2020. С. 213-216.

3. Wacquant L. The advent of the penal state is not a destiny. Social Justice. 2001. Vol. 28 (3). P. 81-87.

4. Гладкий В.В. Застережливі зауваження щодо процесу десоціалізації у світі праці. Scientific discoveries: projects, strategies and development: Proceedings of the Internat. Scient. and Pract. Conf. (Edinburgh, October 25, 2019). Edinburgh: ESP, 2019. Vol. 3. P. 38-44.

5. Івчук Ю.Ю. Співвідношення понять «безпечні і здорові умови праці (безпека праці)» і «соціальний захист (соціальна безпека)». Вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 2015. № 4. С. 8-12.

6. Коваленко І.Ф., Кицак Т.Г., Шевчук О.В. Соціалізація та десоціалізація відносин між працею і капіталом як тенденція розвитку соціально-трудових відносин на рубежі XX-XXI століття. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2013. № 1. С. 104-112.

7. Kolot A., Herasymenko O. The deficit of decent work as a global problem of social and labor segment. International Economic Policy. 2016. № 2 (25). P. 20-39.

8. Parker C.H. The Decline in Trade Union Membership. The Quarterly Journal of Economics. 1910. Vol. 24 (3). P. 564-569. doi:10.2307/1885213.

9. Поплавська О.М. Стратегія соціальної безпеки України в умовах глобалізаційних змін. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2015. № 2 (10). С. 137-142.

10. Костенко В.Г. Мета і завдання соціальної безпеки державної служби в умовах глобалізації. Соціальне право. 2022. № 4. С. 54-59. doi:10.32751/2617-5967-2022-04-09.

11. Arnold D. The Impact of Privatization of State-Owned Enterprises on Workers. American Economic Journal: Applied Economics. 2022. Vol. 14 (4). P. 343-380.

12. Ali A.J., Falcone T., Azim A.A. Work ethic in the USA and Canada. Journal of Management Development. 1995. Vol. 14 (6). P. 26-34. doi:10.1108/02621719510086156.

Размещено на Allbest.ru