Стандартизація доказування слідчим суддею при реалізації ним повноважень з розгляду клопотань про надання дозволу на проведення процесуальних дій

Спробуємо уніфікувати зазначені підходи. На наш погляд, стандарти доказування слід розглядати як сукупність правил, якими повинен послуговуватися суб'єкт кримінального провадження під час прийняття процесуального рішення і які забезпечують формування в нього рівня переконання, необхідного для відповідності такого рішення критеріям законності та обґрунтованості. Стандарт доказування не слід розглядати як рівень переконання або як рівень знань. Найімовірніше, вони є кінцевим результатом доказування із дотриманням стандартів цієї діяльності. Тобто стандарти доказування - це правила, дотримання яких забезпечує формування в суб'єкта доказування рівня знань або переконання для винесення законного та обґрунтованого рішення.

Отже, розгляд клопотань про надання дозволу на проведення процесуальних дій здійснюється слідчим суддею у формі доказування і як діяльність потребує дотримання стандартів її здійснення (доказування). Ми погоджуємось із позицією тих науковців, які виокремлюють такі види стандартів доказування у вітчизняному кримінальному процесі, як «обґрунтована підозра», «переконання поза розумним сумнівом» та «достатні підстави».

Прийняття рішень слідчим суддею щодо надання дозволів на проведення слідчих (розшукових) дій має здійснюватися із застосуванням стандарту доказування «достатні підстави». Це випливає із самого змісту положень КПК України, які регулюють зазначені процедури. Наприклад, згідно з пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 234 КПК України «слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав (курсив наш. - Р. Б.) вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування».

Так само й відповідно до ч. 3 ст. 248 КПК України «слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати (курсив наш. - Р. Б.), що: 1) вчинене кримінальне правопорушення відповідної тяжкості; 2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення або встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення».

Так само відповідно до пунктів 1, 2 ч. 5 ст. 163 КПК України «слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати (курсив наш. - Р. Б.), що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні».

При прийнятті рішення про арешт майна слідчий суддя також повинен керуватися цим стандартом доказування. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України «у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будьякої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу».

Це стосується й процедури вирішення питання про надання слідчим суддею дозволу на затримання особи з метою її приводу. Так, у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України йдеться, що «слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави (курсив наш. - Р. Б.) вважати, що: 1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду».

Вимога щодо застосування вказаного стандарту прямо передбачена і при вирішенні слідчим суддею питання про застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 152 КПК України «слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати (курсив наш. - Р. Б.), що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого...».

Таким чином, можна констатувати, що законодавець прямо визначає, що застосування стандарту доказування «достатні підстави» є обов'язковим при розгляді слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення таких процесуальних дій: 1) окремих слідчих (розшукових) дій; 2) негласних слідчих (розшукових) дій; 3) окремих заходів забезпечення кримінального провадження; 4) запобіжних заходів.

Водночас кримінальний процесуальний закон вимагає застосування слідчим суддею стандарту доказування «обґрунтована підозра» при вирішення питання про застосування запобіжних заходів. Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України «підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри (курсив наш. - Р. Б.) у вчиненні особою кримінального правопорушення.».

Розглянемо зміст стандартів доказування «обґрунтована підозра» та «достатні підстави» більш детально. Враховуючи раніше висловлену позицію щодо визначення стандартів доказування у кримінальному процесі, вважаємо за можливе зазначити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» (враховуючи предмет нашого дослідження) слід розуміти як передбачену кримінальним процесуальним законом вимогу, дотримання якої передбачає формування у слідчого судді такого рівня переконання щодо дійсності обставин і фактів кримінального правопорушення, які дозволяють йому прийняти законне й обґрунтоване рішення при розгляді клопотань про надання дозволу на проведення процесуальних дій. При цьому тягар доведення обставин, за наявності або відсутності яких формується зазначений рівень переконання слідчого судді, покладений законодавцем на сторони кримінального провадження.

Щодо стандарту доказування «обґрунтована підозра» при розгляді слідчим суддею питання про обрання запобіжних заходів, то, на нашу думку, він полягає в такому рівні наявних у справі відомостей про обставини або факти кримінального правопорушення, що підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які дозволяють слідчому судді дійти висновку поза розумним сумнівом про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Саме вирішення цього питання вимагає від слідчого судді також звернення до стандарту «поза розумним сумнівом». В іншому разі наявність розумних сумнівів щодо вчинення певною особою кримінального правопорушення має наслідком незадоволення клопотання слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора про застосування до такої особи заходів забезпечення кримінального провадження. Можна стверджувати, що при вирішенні слідчим суддею питання про застосування до особи запобіжних заходів він повинен також керуватися стандартом «поза розумним сумнівом», хоче це прямо не передбачено кримінальним процесуальним законом.

Висновки

Підсумовуючи результати проведеного дослідження, можна дійти таких висновків: 1) поняття «функції» та «повноваження слідчого судді» є різнорівневими, повноваження мають факультативне, допоміжне значення щодо функції. Функція судового контролю знаходить свою практичну реалізацію через формальну наявність певного кола повноважень слідчого судді та через їх здійснення під час кримінального провадження; 2) розгляд клопотань про надання дозволу на проведення процесуальних дій є різновидом повноважень слідчого судді, спрямованих на реалізацію ним функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні; 3) розгляд клопотань про надання дозволу на проведення процесуальних дій здійснюється у формі доказування, яка стандартизована законодавцем; 4) стандарти доказування - це сукупність правил, якими повинен послуговуватися суб'єкт кримінального провадження і які забезпечують формування в нього рівня переконання, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого рішення; 5) під час розгляду клопотань про проведення процесуальних дій (залежно від виду процесуальної дії) слідчий суддя повинен керуватися такими стандартами доказування, як «достатні підстави», «обґрунтована підозра» та «поза розумним сумнівом»; 6) настанова до застосування слідчим суддею стандарту «поза розумним сумнівом» під час вирішення питання про обрання запобіжних заходів прямо не передбачена законом, проте випливає із сутності та завдання цієї процедури.

Список бібліографічних посилань

1. Крет Г. Р. Система стандартів доказування у кримінальному процесі України. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2019. № 19. С. 132-239.

2. Скрипіна Ю. В. Слідчий суддя в системі кримінально-процесуальної діяльності (порівняльно-правове дослідження): дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2008. 219 с.

3. Скрипіна Ю. В. Слідчий суддя в системі кримінально-процесуальної діяльності (порівняльно-правове дослідження): автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2008. 20 с.

4. Нагачевський С. В. Функції слідчого судді під час здійснення досудового розслідування. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2015. Вип. 3. С. 301-310.

5. Філін Д. Функції суду в досудових стадіях кримінального процесу. Право України. 2005. № 1. С. 63-65.

6. Слюсарчук Х. Р. Стандарти доказування у кримінальному провадженні: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. Львів, 2017. 24 с.

7. Вапнярчук В. В. Теорія і практика кримінального процесуального доказування: монографія. Харків: Юрайт, 2017. 408 с.

8. Настільна книга професійного судді (кримінальне провадження) / Н. О. Марчук, В. В. Касько, Р. О. Куйбіда та ін. ; за ред. Н. О. Марчук. Київ: Арт-Дизайн, 2015. 248 с.

9. Гловюк I. В., Степаненко А. С. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» у кримінальному провадженні. Правова позиція. 2018. № 1. С. 13-20.

10. Слюсарчук Х. Р. Стандарт доказування в кримінальному провадженні: яка його ідея? Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 3. С. 219-223.

11. Ратушна Б. П. Стандарт доказування як критерій достовірності результату судового пізнання. Право України. 2012. № 6. С. 282-291.

12. Степаненко А. С. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» у кримінальному провадженні: автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09. Одеса, 2017. 20 с.

13. Слюсарчук Х. Р. Стандарти доказування у кримінальному провадженні: дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09. Львів, 2017. 258 с.

Размещено на Allbest.ru