Актуальні питання повернення обвинувального акта прокурору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні питання повернення обвинувального акта прокурору

Бережний Сергій Дмитрович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та процесу, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, м. Хмельницький

Анотація

повернення обвинувальний акт прокурору

Єдність правозастосовної практики є передумовою забезпечення верховенства права та панування законності. Єдність системи судоустрою забезпечується, у тому числі, єдністю судової практики. Кримінальний процесуальний кодекс України детально регулює питання перебігу строків досудового розслідування до моменту направлення обвинувального акта до суду, при цьому якщо останнє було здійснено після закінчення визначеного в ст. 219 КПК строку досудового розслідування, то кримінальне провадження підлягає закриттю (п. 10 ч. 1 ст. 284). Водночас КПК не містить чітких вказівок стосовно того, чи відновлюється перебіг строку досудового розслідування після повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам закону, прокурору. А якщо відновлюється то які процесуальні дії можуть бути вчиненні в цей строк та які їх правові наслідки для кримінального провадження? Чи будуть вони визнанні судом допустимими в сенсі вимог КПК?

Метою статті є критичне осмислення нинішнього стану та аналіз того чому в правозастосовної практиці виникає ситуація, за якої порушується вимога одностайності і сталості вітчизняної судової практики в питаннях повернення обвинувального акту прокурору, що є причиною такого явища та показ на реальних прикладах того, як до її існування прикладається законодавство та теорія кримінально процесуального права.

Констатується недолугість ситуації, коли повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам КПК (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК), не поновлює досудове розслідування та, не відновлює перебігу строку досудового розслідування, а з другого боку у деяких випадках усунення недоліків обвинувального акта неможливо без вчинення тих чи інших процесуальних дій ( наприклад уточнення кваліфікації тощо). Наголошується на необхідності дотримання прав потерпілих у випадку закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків досудового розслідування.

Відзначається позитивна роль Верховного суду у забезпеченні єдності судової практики у спосіб, передбачений кримінально процесуальним законодавством, шляхом формулювання висновків щодо застосування норм права.

Ключові слова: кримінальне процесуальне право; обвинувальний акт; строки досудового розслідування; судова практика.

Abstract

Berezhnyi Serhii Dmytrovych PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Criminal Law and Procedure, Khmelnytskyi University of Management and Law, Khmelnytskyi,

TOPICAL ISSUES OF RETURNING THE INDICTMENT TO THE PROSECUTOR

Uniformity of law enforcement practice is a prerequisite for ensuring the rule of law and the rule of law. The unity of the judicial system is ensured, among other things, by the unity of judicial practice. The Criminal Procedure Code of Ukraine regulates in detail the issue of the pre-trial investigation period until the indictment is sent to the court, and if the latter is carried out after the expiration of the pre-trial investigation period specified in Article 219 of the CPC, the criminal proceedings are subject to closure (Article 284(1)(10) of the CPC). At the same time, the CPC does not contain clear instructions as to whether the pre-trial investigation period is restored after the court returns an indictment that does not meet the requirements of the law to the prosecutor. And if it does, what procedural actions can be taken during this period and what are their legal consequences for the criminal proceedings? Will they be recognized by the court as admissible within the meaning of the CPC requirements?

The purpose of the article is to critically analyze the current situation and to analyze why a situation arises in law enforcement practice when the requirement of unanimity and consistency of national judicial practice in matters of returning an indictment to the prosecutor is violated, and to show with real-life examples how legislation and the theory of criminal procedure law are applied to its existence.

The author notes that the situation when the return of an indictment to the prosecutor due to the fact that it does not meet the requirements of the CPC (clause 3, part 3, Article 314 of the CPC) does not resume the pre-trial investigation and does not restore the pre-trial investigation period, and on the other hand, in some cases, it is impossible to eliminate the deficiencies of the indictment without performing certain procedural actions (for example, clarification of qualifications, etc.). The author emphasizes the need to respect the rights of victims in case of closure of criminal proceedings on the grounds of expiration of the pre-trial investigation.

The author notes the positive role of the Supreme Court in ensuring the unity of judicial practice in the manner provided for by criminal procedure legislation by formulating conclusions on the application of the law.

Keywords: criminal procedural law; indictment; pre-trial investigation; court practice.

Постановка проблеми

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Питання форми та змісту обвинувального акта регулюється ст.ст. 109, 110, 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі -- КПК) [1].

Положення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК вимагають викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначення правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Логіко - граматичний аналіз положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК дає підстави для висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення не є тотожними з поняттям «формулювання обвинувачення».

Фактичні обставини кримінального правопорушення це об'єктивні та суб'єктивні ознаки (обов'язкові та факультативні) певного складу кримінального правопорушення, вчиненого особою. При цьому обов'язкові ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін кримінального правопорушення мають суттєве значення для правильного встановлення вчиненого суспільно небезпечного діяння.

Факультативні ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін, як правило, не мають впливу на кваліфікацію суспільно небезпечного діяння, разом з тим також зазначаються у фабулі обвинувачення з метою встановлення повної картини вчиненого діяння [2, с.12].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Після викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, дається правова кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Мета статті - дослідження актуальних питань повернення обвинувального акта прокурору.

Виклад основного матеріалу

Під кваліфікацією злочинів у доктрині кримінального права та правозастосовній практиці розуміють точне встановлення відповідності вчиненого суспільно небезпечного діяння складу конкретного кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Сам же процес кваліфікації виражається у послідовному встановленні точної відповідності об'єктивних та суб'єктивних ознак вчиненого суспільно небезпечного діяння об'єкту, об'єктивній стороні, суб'єкту та суб'єктивній стороні складу конкретного кримінального правопорушення, передбаченого в «Особливій частині» КК України.

Етап формулювання результатів кваліфікації у обвинувальному акті складає три етапи:

- викладення фактичних обставин справи;

- складання юридичної формули кваліфікації, а саме - статті (частини статті) КК України;

- викладення юридичного формулювання обвинувачення;

Формулювання обвинувачення згідно з доктриною кримінального права

є словесним посиланням на ті кримінально - правові норми, які відображенні у формулі кваліфікації, юридичні формулювання, що містять норми закону, в яких встановлена відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

У формулюванні відображається суть обвинувачення, пред'явленого особі. Тобто вказується, у вчиненні якого кримінального правопорушення її обвинувачують. Формулювання обвинувачення не замінює формулу кваліфікації, а використовується разом з нею у процесуальних документах органів досудового розслідування, слідчого судді та суду.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

До набрання чинності КПК України 2012 року діяли положення Кримінально - процесуального кодексу Української РСР 1960 року [3] які передбачали повернення кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування в тому числі і у випадку не відповідності обвинувального висновку вимогам закону. Що виключало закриття кримінальних справ з підстав не дотримання строків досудового слідства.

Чинний КПК суттєво змінив підхід у цьому питанні. Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року детально регулює питання перебігу строків досудового розслідування до моменту направлення обвинувального акта до суду, при цьому якщо останнє було здійснено після закінчення визначеного в ст. 219 КПК строку досудового розслідування, то кримінальне провадження підлягає закриттю (п. 10 ч. 1 ст. 284).

Проте чинний КПК не містить відповіді на питання:

- чи відновлюється перебіг строку досудового розслідування після повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам закону, прокурору?

- якщо відновлюється то на який термін?

- які процесуальні дії можуть бути вчиненні в цей строк?

- які їх правові наслідки для кримінального провадження?

Ці питання є неоднозначними та викликають дискусії у правозасто- совній діяльності.

Так у постановах колегії суддів Першої судової палати від 18 жовтня 2022 року у справі 753/6486/21 (провадження № 51-5845км21); [4] від 08 листопада 2022 року у справі № 636/336/21 (провадження № 51-5720км21); [5] колегії суддів Третьої судової палати від 26 жовтня 2022 року у справі № 686/10785/16-к (провадження № 51-1321км22); [6] від 07 грудня 2022 року у справі № 618/1033/20 (провадження № 51-717км22); [7] зазначено, що повернення обвинувального акта не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування. Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування... стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також. скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування» [8].

Крім того у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі 753/6486/21 (провадження № 51-5845км21) [4] колегія суддів Першої судової палати зазначила, що КПК не передбачає не лише обов'язку, але й можливості відновлення досудового розслідування у випадку повернення обвинувального акта прокурора, оскільки відповідно до ст. 282 КПК ця обставина не є підставою для такого відновлення.

У постанові колегії суддів Третьої судової палати від 07 грудня 2022 року у справі № 618/1033/20 (провадження № 51- 717км22), [7] а також у постанові колегії суддів Першої судової палати від 05 жовтня 2023 року у справі № 759/12245/22 (провадження № 51-2041км23) [9] зазначено, що якщо сторона обвинувачення направила обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування, однак його було повернуто, то період між поверненням обвинувального акта і направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування, адже його закінчено зверненням до суду з обвинувальним актом вперше, і не може йтися про будь-яке досудове розслідування в цей період.

Колегія суддів Другої судової палати в постанові від 04 жовтня 2018 року у справі № 752/4900/15-к (провадження № 51-3742км18) [10] також зазначила, що досудове розслідування може бути відновлене лише у разі його зупинення, виключно з підстав передбачених кримінальним процесуальним законом. Відновлення уже завершеного досудового розслідування КПК не передбачено.

У найбільш загальному вигляді сформований у попередніх висновках підхід Суду полягає в тому, що повернення судом обвинувального акта прокурору не поновлює досудове розслідування, а відтак не поновлює і перебіг строку досудового розслідування, крім випадків, коли сторона обвинувачення своїми діями фактично поновила таке розслідування.

Існує і думка, що після першого направлення обвинувального акта до суду в межах строку визначеного у ст. 219 КПК перебіг строку досудового розслідування припиняється, оскільки досудове розслідування вже закінчено і після цього зазначений строк вже не має обраховуватись, незалежно від того скільки разів суд повертав прокурору обвинувальний акт, а період між поверненням обвинувального акта і направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування. Тобто органи обвинувачення не обмеженні будь яким строком в цей період часу [11].

Аналіз кримінально процесуального закону свідчить про те що повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК), не поновлює досудове розслідування та, за загальним правилом, не відновлює перебіг строку досудового розслідування.

Проте чи означає це, що після такого повернення обвинувального акту сторона обвинувачення має необмежений час для усунення недоліків обвинувального акту та повторного його направлення до суду?

Норми КПК наразі прямо не регулюють це питання, різні колегії суддів Касаційного кримінального суду, відповідаючи на це питання, вважали, що в цій ситуації слід керуватися ч. 2 ст. 113 КПК.

Так, у постанові від 18 жовтня 2022 року колегія суддів Першої судової палати у справі 753/6486/21 (провадження № 51-5845км21) [4] зазначила, що КПК не містить положення, яке б визначало строк, протягом якого після повернення судом обвинувального акта прокурору сторона обвинувачення має виправити недоліки обвинувального акта і звернутися до суду з виправленим обвинувальним актом. У той же час відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК будь-яка процесуальна дія має бути виконана без невиправданої затримки.

Такого ж висновку дійшла й колегія суддів Третьої судової палати у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 618/1033/20 (провадження № 51-717км22), [7] вказавши, що положення КПК не містять конкретного строку, у який прокурор повинен усунути встановлені судом недоліки обвинувального акта, а тому такі недоліки повинні бути усунуті в межах розумного строку, тобто такого, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Тим не менше, практика, на жаль, свідчить про існування випадків, коли сторона обвинувачення попри наведені вище висновки, використовує повернення обвинувального як підставу для фактичного продовження досудового розслідування та/або зволікає з направленням виправленого обвинувального акту до суду протягом явно нерозумного строку, який може обраховуватися місяцями чи навіть роками.

Які наслідки матимуть ці порушення процесуального закону?

Різні колегії Касаційного кримінального суду дотримуються підходу, згідно з яким наведене вище загальне правило (за яким перебіг строку досудового розслідування не відновлюється після повернення обвинувального акта прокурору) має одне виключення - якщо сторона обвинувачення в цей період своїми діями фактично відновила досудове розслідування, то слід вважати, що відновив перебіг і строк досудового розслідування. У такому разі наслідки, передбачені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК можуть бути застосовані, якщо обвинувальний акт повторно був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування.

Так у рішенні колегії суддів Першої судової палати від 08 листопада 2022 року у справі № 636/336/21 (провадження № 51-5720км21), [5] вказано, «... сторона обвинувачення відновила досудове розслідування і вчинила ряд дії: змінила групу прокурорів, яка здійснює контроль над кримінальним провадженням, змінила кваліфікацію злочину тощо, тобто фактично провела додаткове розслідування, можливість якого не передбачена Кодексом у будь- якому разі цими діями сторона обвинувачення поновила перебіг строку досудового розслідування. »

Фактично аналогічну позицію зазначила колегія суддів Другої судової палати у постанові від 14 лютого 2023 року у справі № 543/391/20 (провадження № 51-1718км22), [12] вказавши, що «сторона обвинувачення фактично відновила досудове розслідування у провадженні ., та вчинила ряд дій. Колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що перший раз сторона обвинувачення звернулась з обвинувальним актом до суду із наявністю у неї додаткового часу у півтора місяці строків досудового розслідування. Між цим поновлене нею розслідування тривало більш ніж зазначений строк. Таким чином, направлення другого обвинувального акта до місцевого суду відбулося поза межами цього строку».

Аналізуючи цю позицію касаційної інстанції можна зробити висновок, що у випадку повернення обвинувального акта прокурору орган досудового розслідування може відновити розслідування та/або вчинити ряд процесуальних дій лише в межах строків, досудового розслідування, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом вперше. А у випадку якщо такого часу досудового розслідування не залишилось то відновити досудове розслідування та/або вчинити ряд процесуальних дій не можливо. Зазначена позиція, колегії суддів відрізняється від інших позицій, відсутністю категоричності не можливості відновлення досудового слідства та вчинення певних дій після повернення обвинувального акту прокурору.

Проаналізуємо конкретну ситуацію, яка виникла у судовій практиці.

09 листопада 2021 року Дарницький районний суд м. Києва повернув прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні .№12021105020001716 справа 753/25892/2 [11] через невідповідність кваліфікації діяння викладеним у обвинувальному акті фактичним обставинам, у зв'язку з чим виконання цієї ухвали вимагало перекваліфікації дії обвинуваченого (з кримінального проступку на два епізоди - проступок і злочин), а для цього необхідно було змінити форму досудового розслідування з дізнання на досудове слідство та, відповідно, виконати певні процесуальні дії.

20 грудня 2021 року стороною обвинувачення прийнято низку процесуальних рішень у кримінальному провадженні, а саме: створено групи слідчих і прокурорів; повідомлено сторону захисту про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021105020001716; змінено кваліфікацію кримінального правопорушення (з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст.185 КК на ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК); повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри; надано стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування; складено і затверджено змінений обвинувальний акт. 21 грудня 2021 року змінений обвинувальний акт надійшов до суду.

Дарницький районний суд м. Києва ухвалою від 09 листопада 2022 року закрив кримінальне провадження № 12021105020001716 за обвинуваченням, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування. Таке рішення місцевий суд мотивував тим, що 31 травня 2021 року особі було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК, тому згідно із п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні повинно бути закінчене протягом 72 годин. Отримавши повернутий обвинувальний акт 06 грудня 2021 року у сторони обвинувачення залишилось 48 годин строку досудового розслідування, тобто до 00 год. 00 хв. 08 грудня 2021 року, включно. У зв'язку з цим, місцевий суд дійшов висновку, що проведені 20 грудня 2021 року процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення, вчинені стороною обвинувачення поза межами встановленого п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК строку досудового розслідування і прокурором не надано доказів на підтвердження того, що цей строк було продовжено.

Як свідчить судова практика, включно з цим кримінальним провадженням, у деяких випадках усунення недоліків обвинувального акта неможливе без вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Оскільки суд у наведеній справі повернув обвинувальний акт у зв'язку з невідповідністю кваліфікації викладеним у ньому фактичним обставинам кримінального провадження, виправлення цього недоліку вимагало уточнення кваліфікації (описані в обвинувальному акті дії належало кваліфікувати не як один кримінальний проступок, а як два окремі епізоди - проступок і злочин). Проте у такому разі виправити цей недолік було неможливо просто шляхом внесення змін до обвинувального акту, адже обвинувальний акт щодо злочину мав бути складений в межах процедури досудового слідства, а не дізнання.

За наявного в практиці Верховного Суду підходу, згідно з яким після повернення обвинувального акта прокурору, сторона обвинувачення не може вчиняти будь-яких процесуальних дій, у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення із самого початку опинилася в складній ситуації: для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, необхідно було скласти новий обвинувальний акт, але скласти його вона не могла, оскільки це потребувало зміни форми досудового розслідування та вчинення відповідних процесуальних дій, які вона не могла вчинити з огляду на наведену вище практику Касаційного кримінального суду.

Отже з одного боку, що якщо процесуальний закон встановлює чіткі правила стосовно строків досудового розслідування, порушення яких тягне суворі наслідки у вигляді закриття кримінального провадження, то цей закон не може бути розтлумачений таким чином, щоб через механізм повернення обвинувального акту прокурору це створювало невиправдані й доволі широкі можливості стороні обвинувачення продовжувати досудове розслідування та його строки на невизначений термін, по суті відновивши інститут додаткового розслідування, повністю нівелювавши тим самим зміст відповідних норм закону.

З іншого боку, якщо положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК передбачають повноваження суду повернути обвинувальний акт, який не відповідає вимогам закону, прокурору, то цей закон також не можна тлумачити в спосіб, який унеможливлював би для сторони обвинувачення саму можливість усунення таких недоліків - вона повинна мати для цього розумний час, механізм і необхідні процесуальні інструменти.

Актуальність цього питання викликана і тим, що Конституцією України передбачений обов'язок держави утверджувати і забезпечувати права та свободи кожної людини. У зв'язку з цим важливе значення має точне й однакове застосування норм кримінально - процесуального законодавства, якими визначено права потерпілих від кримінальних правопорушень.

Послідовне і неухильне додержання на всіх стадіях кримінального провадження процесуальних норм, якими передбачені права потерпілих від кримінальних правопорушень, є важливою умовою здійснення закріпленого ст. 55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.

Суттєвим моментом порушення прав потерпілих є ситуації тривалого досудового розслідування та судового розгляду, коли потерпілі, на протязі довгого часу, позбавленні можливості відшкодування заподіяної шкоди за рахунок винних осіб. При цьому слід зазначити, що держава, яка монопольно використовує засоби боротьби зі злочинністю, зобов'язана охороняти громадян від заподіяної кримінальними діяннями шкоди, а у випадку її заподіяння скорішому її відшкодуванню у спосіб передбачений законом.

Законодавець передбачаючи п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК обов'язок закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, тобто з нереабілітуючих підстав ускладнив потерпілим, відшкодування заподіяної шкоди у кримінальному провадженні. Існуючий цивільно-правовий порядок відшкодування шкоди, при відсутності обвинувального вироку суду щодо винної особи, є більш складним та потребує значно тривалішого часу. Законодавець таким чином переклав проблеми доведення вини та відшкодування заподіяної кримінальними правопорушеннями шкоди на потерпілих осіб.

Єдність системи судоустрою забезпечується, у тому числі, єдністю судової практики (п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») [13].

Висновки. З огляду на різноманітність судової практики у питанні повернення обвинувального акту прокурору, з метою забезпечення її єдності, Верховному суду доцільно було б, сформулювати правові висновки щодо застосування норм права які б давали відповіді на запитання:

- чи відновлюється перебіг строку досудового розслідування після повернення судом обвинувального акта прокурору?

- які процесуальні дії (рішення) він може вчинити в період між поверненням обвинувального акта і до звернення до суду зі зміненим обвинувальним актом?

- протягом якого строку прокурор повинен звернутися до суду зі зміненим обвинувальним актом?

- якими мають бути правові наслідки вчинення стороною обвинувачення тих чи інших процесуальних дій після повернення обвинувального акта прокурору та/або порушення розумного строку повторного направлення обвинувального акту до суду?

Відповіді на ці запитання будуть сприяти правильності та єдності судової практики у вирішенні завдань кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного з учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, встановлених у ст. 7 КПК, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/4651-17/conv#n478.

2. С. Бережний. Кримінальне повторення. Закон і Бізнес. 2016. URL: http://surl.li/olbrf.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Кодекс від 28.12.1960 № 1001-05. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05.

4. Постанова від 18 жовтня 2022 року у справі № 753/6486/21. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106940481#_ftnref1

5. Постанова від 08 листопада 2022 року у справі № 636/336/21. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107251728.

6. Постанова від 26 жовтня 2022 року у справі 686/10785/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107023962.

7. Постанова від 07 грудня 2022 року у справі 681/1033/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834075.

8. Пояснювальна записка до проекту Кримінального процесуального кодексу України. Верховна Рада України. URL: http://surl.li/olbse.

9. Постанова від 05 жовтня 2023 року у справі 759/12245/22. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114052728.

10. Постанова від 04 жовтня 2018 року у справі 752/4900/15-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/77181308.

11. Рішення у справі 753/25892/2. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107195422

12. Постанова від 14 лютого 2023 року у справі 543/391/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109075116.

13. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.

References

1. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [The Criminal Procedure Code of Ukraine]. (2012, April 13). Vidomosti VerkhovnoiRady Ukrainy. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n478 [in Ukrainian].

2. Berezhnyi S. (2016). Kryminalne povtorennya [Criminal repetition]. Zakon i Biznes [Law and Business]. Retrieved from: http://surl.li/olbrf [in Ukrainian].

3. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [The Criminal Procedure Code of Ukraine]. (1961, December 29). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1001-05 [in Ukrainian].

4. Postanova u spravi 753/6486/21 [Resolution in case 753/6486/21] (2022, October 18). Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106940481#_ftnref1 [in Ukrainian].

5. Postanova u spravi 636/336/21 [Resolution of in case 636/336/21]. (2022, November 8). Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107251728 [in Ukrainian].

6. Postanova u spravi 686/10785/16-k [Resolution of in case 686/10785/16-k] (2022, October 26) Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107023962 [in Ukrainian].

7. Postanova u spravi 681/1033/20 [Resolution in case 681/1033/20]. (2022, December 7) Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834075 [in Ukrainian].

8. Poyasnuvalna zapyska do proektu Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy [Explanatory Note to the Draft Criminal Procedure Code of Ukraine]. Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from: http://surl.li/olbse [in Ukrainian].

9. Postanova u spravi 759/12245/22. [Resolution in case 759/12245/22]. (2023, October 5) Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114052728 [in Ukrainian].

10. Postanova u spravi 752/4900/15-k [Resolution of in case 752/4900/15-k]. (2018, October 4) Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/77181308 [in Ukrainian].

11. Rishennya u spravi 753/25892/2 [Decision in case 753/25892/2]. (2022, November 9). Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107195422 [in Ukrainian].

12. Rishennya u spravi 543/391/20 [Resolution in case 543/391/20]. (2023, February 14) Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified State Register of Court Decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109075116 [in Ukrainian].

13. Pro sudoustrii i status suddiv [On the Judiciary and the Status of Judges]. (2016, June 2). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru