Адміністративно-правова характеристика принципу гендерної рівності в Міністерстві внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правова характеристика принципу гендерної рівності в Міністерстві внутрішніх справ

Коваленко Юлія Валеріївна

аспірантка кафедри публічного управління та адміністрування, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Анотація

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних тем сьогодення. Зроблене ґрунтовне дослідження принципу гендерної рівності. У XXI ст. однією з головних ознак демократичного розвитку суспільства є ліквідація різних форм дискримінації, подолання гендерної нерівності. Відсутність гендерної рівності зумовлює появу деструктивних процесів у суспільстві, утворює перепони на шляху до соціальної єдності та, як наслідок, призупиняє сталий людський розвиток і процвітання. Тому забезпечення рівності жінок і чоловіків є одним із головних питань становлення Української держави. Гендерна рівність -- це можливість для людей будь-якої статі вільно обирати кар'єру, релігію, спосіб життя тощо.

Із прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2005 року та низки інших законів і підзаконних актів, у їх числі відомчих, в Україні розпочалася системна розбудова національного механізму утвердження гендерної рівності, спрямованого на імплементацію міжнародно-правових стандартів з питань гендерної рівності та недискримінації, а також зобов'язань, узятих Україною за міжнародними договорами. Національний механізм реалізації гендерної рівності містить два основні елементи:нормативно-правовий та інституційний. За приклад реалізації гендерної рівності взято за приклад Міністерство внутрішніх справ, перед яким постав цілий комплекс завдань і функцій для впровадження гендерного компонента в роботу керівництва, особового складу, структурних підрозділів, місій та операцій, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання МВС України тощо. Як і багато зарубіжних країн, Україна має в цій царині наявні значні здобутки, а також певні проблеми, спричинені нерозумінням гендерної термінології, складністю подолання гендерних стереотипів та установок тощо.

Визначено, що дотримання гендерної рівності або паритетної демократії -- система нормативно впорядкованих та передбачених політико-правовими принципами прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, забезпечення можливості їх рівноправного здійснення та дотримання у всіх сферах державно-громадської діяльності за допомогою відповідного механізму реалізації. Міністерство внутрішніх справ є головним органом публічного адміністрування у правоохоронній сфері і тому саме воно повинно бути прикладом забезпечення відповідного принципу. Лише дотримуючись особисто можна вимагати від інших. Гендерна рівність є одним із фундаментальних принципів розвитку громадянського суспільства та правової держави.

Ключові слова: рівність, гендер, паритет, гендерна рівність, правовий статус, ознаки гендеру.

Abstract

Kovalenko Yuliya Valeriivna Graduate student of the Department of Public Management and Administration, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

ADMINISTRATIVE AND LEGAL CHARACTERISTICS OF THE PRINCIPLE OF GENDER EQUALITY IN THE MINISTRY OF INTERIOR AFFAIRS

The article is devoted to the coverage of one of the current topics. A thorough study of the principle of gender equality was made. In the 21st century one of the main signs of the democratic development of society is the elimination of various forms of discrimination, overcoming gender inequality. The lack of gender equality leads to the emergence of destructive processes in society, creates obstacles on the way to social unity and, as a result, stops sustainable human development and prosperity.

With the adoption of the Law of Ukraine «On Ensuring Equal Rights and Opportunities of Women and Men» of 2005 and a number of other laws and by-laws, including departmental acts, in Ukraine began the systematic development of a national mechanism for the establishment of gender equality, aimed at the implementation of international legal standards on issues gender equality and non-discrimination, as well as the obligations undertaken by Ukraine under international treaties. The national mechanism for the implementation of gender equality contains two main elements: normative and legal and institutional. The Ministry of Internal Affairs was taken as an example of the realization of gender equality. Like many foreign countries, Ukraine has significant achievements in this area, as well as certain problems caused by a lack of understanding of gender terminology, the difficulty of overcoming gender stereotypes and attitudes, etc.

It was determined that the observance of gender equality or parity democracy is a system of rights, freedoms and duties of a person and a citizen regulated by regulations and provided for by political and legal principles, ensuring the possibility of their equal implementation and observance in all spheres of state and public activity with the help of an appropriate implementation mechanism. The Ministry of Internal Affairs is the main body of public administration in the field of law enforcement and therefore it should be an example of ensuring the corresponding principle. Only by personally observing can you demand from others. Gender equality is one of the fundamental principles of the development of civil society and the rule of law.

Keywords: equality, gender, parity, gender equality, legal status, gender characteristics.

Постановка проблеми

гендерна рівність міністерство

Із прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» 2005 року та низки інших законів і підзаконних актів, у їх числі відомчих, в Україні розпочалася системна розбудова національного механізму утвердження тендерної рівності, спрямованого на імплементацію міжнародно-правових стандартів з питань гендерної рівності та недискримінації, а також зобов'язань, узятих Україною за міжнародними договорами. Національний механізм реалізації тендерної рівності містить два основні елементи: нормативно-правовий та інституційний. Сучасна система суб'єктів зазначеного механізму, форми й методи їхньої діяльності, методики та інструменти забезпечення гендерної рівності є досить розгалуженими. Варто звернути увагу на здобутки в означеному напрямі в секторі безпеки та оборони України. Зокрема, перед Міністерством внутрішніх справ України постав цілий комплекс завдань і функцій для впровадження гендерного компонента в роботу керівництва, особового складу, структурних підрозділів, місій та операцій, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання МВС України тощо. Як і багато зарубіжних країн, Україна має в цій царині наявні значні здобутки, а також певні проблеми, спричинені нерозумінням гендерної термінології, складністю подолання гендерних стереотипів та установок тощо.

Гендерна рівність -- це можливість для людей будь-якої статі вільно обирати кар'єру, релігію, спосіб життя тощо. Права, можливості та доступ до суспільства не має залежати від статі та гендеру.

Проблема гендерної рівності потребує комплексного вирішення на всіх рівнях, а особливо на державному. Зародження проблеми найчастіше постає саме в ранньому віці, у період зростання насамперед у сімейному середовище тому стратегічним завданням сьогодення є втілення заходів у напрямку формування самодостатньої сім'ї, попередження насильства в сім'ї, протидії торгівлі людьми та тендерної рівності. Вирішення зазначеної проблеми на сімейному рівні допоможе вирішувати її надалі в суспільному житті, зокрема у професійній діяльності людини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання щодо визначення поняття, ознак та принципу гендерної рівності були предметом дослідження таких науковців: В. Авер'янова, М. Блецкана, С. Бобровника, О. Зайчука, І. Бухтіярової, В. Галунька, Т. Коломоєць, В. Колпакова, О. Кузьменко, Р. Сербин, О. Стрельченко, В. Стеценко, С. Стеценка, І. Сенюти, В. Радиша, В. Пашко та ін. Зазначені автори досліджували різноманітні питання, пов'язані із обраною проблематикою, натомість питання забезпечення тендерної рівності в Міністерстві внутрішніх справ не вивчались. Стрімкий розвиток світових процесів загалом та в Україні, зокрема, потребує нагального комплексного теоретичного осмислення цієї проблематики крізь призму політичної, соціальної, економічної та культурної систем, враховуючи їх взаємопов'язаність та взаємозалежність. Враховуючи дослідницький внесок вказаних авторів, подальше вивчення питання понятійно-категоріального апарату у сфері гендеру забезпечить утворення єдиного термінологічного поля та можливість ефективно модернізувати законодавство, що матиме позитивний вплив на розвиток держави та суспільства. Також дослідження змісту принципу гендерної рівності з позиції адміністративного права є важливим для виконання принципу гендерної рівності в органах виконавчої влади на прикладі Міністерства внутрішніх справ.

Мета статті є ґрунтовне дослідження поняття, ознак та принципу гендерної рівності в Міністерстві внутрішніх справ.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі в Україні, як у будь- якій іншій державі світу, що розвивається на демократичних засадах, забезпечення принципу гендерної рівності -- одне з основоположних завдань суспільства та держави.

Рівність людей та громадян є першоджерелом у забезпеченні справедливого розподілу і користування суспільними здобутками й благами, формування ефективних соціальних взаємовідносин. Утвердження соціальної рівності є умовою розвитку відкритої держави та громадянського суспільства. Одним із різновидів соціальної рівності є гендерна рівність, яка передбачає забезпечення рівних прав, свобод та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності.

Забезпечення рівних прав, свобод та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності є однією із функцій правоохоронних органів та Міністерства внутрішніх справ насамперед. Забезпечуючи права та свободи громадян Міністерство внутрішніх справ, по-перше, мають дотримуватися цієї вимоги і у своїй діяльності.

Проблема тендерної рівності існувала завжди, але особливої актуальності щодо вивчення в наукових колах та практичних підрозділах вона набула у ХХІ столітті. Так, одним із векторів України на шляху до євроінтеграції це забезпечення гендерної рівності у суспільстві.

У XX! ст. однією з головних ознак демократичного розвитку суспільства є ліквідація різних форм дискримінації, подолання тендерної нерівності. Разом із тим у низці держав світу, які обрали демократичний шлях розвитку, у тому числі і в Україні, тією чи іншою мірою продовжує існувати гендерний дисбаланс у кожній сфері життєдіяльності, що об'єктивно унеможливлює повноцінне функціонування публічних структур та приватної сфери. Відсутність тендерної рівності зумовлює появу деструктивних процесів у суспільстві, утворює перепони на шляху до соціальної єдності та, як наслідок, призупиняє сталий людський розвиток і процвітання. Тому забезпечення рівності жінок і чоловіків є одним із головних питань становлення Української держави [1].

Глобально тендерна рівність передбачає усунення всіх соціальних бар'єрів, які заважають проявитися як особистості. Ситуацію в галузі гендерних відносин прийнято оцінювати за допомогою Індексу гендерної нерівності. Вперше Індекс був представлений Секретаріатом Всесвітнього економічного форуму в Женеві в 2010 році і використовувався Організацією Об'єднаних націй в доповіді про людський розвиток з 2010 року [2].

Індекс гендерної нерівності (англ. Gender Inequality Index) -- інтегральний показник, який відображає нерівність у можливостях досягнень між чоловіками і жінками в трьох вимірах: репродуктивне здоров'я, розширення прав і можливостей, а також на ринку праці - економічна активність жінок та чоловіків.

За роки незалежності Україна більше ніж вдвічі покращила ситуацію з Індексом гендерної нерівності: в 1991 році він становив 0,472, а в 2021 році - 0,200, з такими показниками Україна посідає 35 місце у світі за значенням показника гендерної рівності [2].

Формування та розвиток знань про гендерну рівність потребує поглибленого осмислення основоположних засад - категорій та термінів у сфері гендерної проблематики. Сьогодні науково-теоретичний інтерес для вітчизняної юриспруденції становить визначення таких ключових понять, як «гендерна рівність», «принцип гендерної рівності», «гендерна дискримінація», «гендерна демократія» тощо. Це наддасть можливість підвищити якість правотворчості та нормотворчої техніки, забезпечити єдність юридичної практики у цій сфері.

Для ґрунтовного дослідження проблематики вважаю за потрібне дослідити зазначені поняття. Варто зауважити що тлумачення та визначення відповідних категорій не лише завдання для науковців у галузі права, але й філософів, соціологів, політологів та державних діячів.

Слід зазначити, що первинними, основоположними категоріями у досліджуваній проблематиці виступають поняття «гендер» та «рівність». І хоча ці терміни вже неодноразово піддавалися аналізу вчених з позицій різних наукових сфер та напрямів, все ж сьогодні так і не вироблено усталеного підходу до цих явищ. Питання рівності належить до фундаментальної філософської, етичної, політико-правової та економічної проблематики[1; 3].

Так, Н. Бокало доходить висновку, що у процесі історичного розвитку сформувалися декілька значень поняття «рівність»: перше ґрунтується на тезі «Бог створив людей рівними, відповідно, всі повинні отримувати однакове» і виражає початкове бачення рівності без урахування індивідуальності кожної людини та зводить ідею рівності до рівності потреб; другий підхід полягає у тому, що кожна людина має рівні стартові можливості і, використовуючи свої інтелектуальні здібності, може досягнути відповідного життєвого рівня; відповідно до третього підходу -- ліберального (у філософії права розглядається як найбільш обґрунтований) -- люди є рівними винятково у своїх правах та рівними перед законом [4, с. 23].

Можемо стверджувати, що поняття «рівності» змінюється разом із змінами у суспільстві. Еволюція людини відбувається разом із визначенням її прав та свобод, а тому і поняття «рівності».

О. Руднєва розуміє рівність людей як фактичну, реальну однаковість їх соціальних можливостей не тільки у використанні своїх прав і свобод, а й у виконанні соціальних обов'язків. Зважаючи на об'єктивно зумовлену, закономірну неоднаковість індивідуальних рис, якостей, властивостей, здібностей, можливостей кожної людини і своєрідність, унікальність індивідуальних умов її життя, соціальну нерівність, як неминучий результат і прояв такої неоднаковості, може бути частково послаблено (пом'якшено) за допомогою спеціальних заходів з боку держави та інших суб'єктів суспільства, підкреслює дослідниця [5, с. 56-57].

О. Дашковська, відносно поняття «рівність», наголошує, що люди не є рівними за своїми фізичними та психічними можливостями, рівнем життя, іншими характеристиками. Права можуть бути неоднаковими для різних груп людей (певні обмеження можуть існувати для іноземців, особливі права можуть надаватися молоді тощо), але вони мають бути рівними в межах групи для всіх її членів [6, с. 118-119].

Підтримую твердження О. Дашковської, враховуючи те, що права і свободи людей дійсно не завжди рівні у різних категоріях і групах. Так, якщо ми кажемо про фізичні можливості жінок, то вони рівні, натомість порівнюючи жінок і чоловіків за фізичними здібностями є відмінності. Але як громадяни України вони мають однакові права і свободи. На противагу цьому доречно зауважити, що жінки та чоловіки іноземці мають однакові особисті права з громадянами України і різні політичні права.

Так, розуміємо, що треба порівняти поняття «рівність» та «рівноправність». На мою думку, їх не можливо ототожнювати. Рівність -- складне і багатоаспектне явище, яке можна розглядати у правовому, економічному, політичному, філософському, моральному та інших аспектах. А рівноправність розуміється як притаманна виключно юридичній сфері; люди між собою є не рівними, а рівноправними.

Рівноправність як правовий принцип визначає вказане поняття як юридичний статус людини в її відносинах з державою та іншими людьми конкретної держави в реалізації її прав і обов'язків. Рівноправність як принцип права є ідеалом (вимогою, очікування) справедливого суспільного устрою, в якому політико-правові реальності забезпечують максимальне дотримання прав людини і громадянських свобод. Рівність, І. Грицай, тлумачить як соціальний ідеал, відповідно до якого людям забезпечуються соціальні умови і можливість дотримання їх прав і свобод, як ключову характеристику демократичного суспільства, одну із вищих політичних цінностей, втілення принципу справедливості [1, с. 17].

Отже, основою рівноправності науковці визначають лише юридичні можливості людей.

Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод [7]. За допомогою конституційного права і норм права у цілому можна гарантувати саме правову рівність, тобто рівні права, свободи і обов'язки, а також рівність всіх перед законом [8, с. 64]. Отже, рівність -- це створення однакових умов та можливостей для кожного.

Тобто рівність це створення таких умов для кожної особи при яких всі будуть мати однакові можливості для реалізації своїх прав.

Вищевикладене вказує на важливість застосування принципу рівності у всіх сферах життя, що стосується юридичної термінології, то доречно використовувати термін «гендерна рівність». Поняття «гендерної рівноправності» доречно використовувати лише у виключних випадках, коли треба звернути увагу на його важливість у правовій сфері.

Доцільно зауважити, що не можливо ототожнювати поняття «стать» та «гендер». Так, якщо мова йде про стать, то наголошується про фізіологічні та біологічні особливості людини, відмінності жінок від чоловіків. Натомість застосовуючи поняття «гендер» висвітлюються відмінності соціально сформованих поведінкових програм та соціально-рольової ідентичності носіїв біологічної статі. Тобто, якщо зі статтю пов'язані лише фізичні відмінності будови тіла, то з гендером -- психологічні, соціальні, культурні відмінності між чоловіками та жінками.

Якщо стать є природною даністю, то гендер формується під впливом соціокультурних чинників і залежить від домінуючих у суспільстві традиційних поглядів на те, якою повинна бути жінка та, яким має бути чоловік [9, с. 4].

Гендер варто розглядати, як організовану модель соціальних відносин між жінками й чоловіками. Гендер -- це система цінностей чоловіків і жінок, їх ролей, характеристик і зв'язків, набутих ними як особистостями в процесі взаємовідносин і взаємодії, що визначається громадсько-політичним і соціально-економічним контекстом їх життя [10, с. 14; 3]. Це все лише підтверджує, що не можливо ототожнювати поняття «статі» та «гендеру». Стать -це лише про біологічні властивості особи, натомість «гендер» про її соціальні та поведінкові властивості.

Зазначаючи про «гендерну рівність» доречно надати визначення відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 р. Відповідно до Закону, гендерна рівність -- рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дає змогу особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах суспільного життя [11].

Відповідно до зазначеного Закону можемо визначити, що гендерна рівність - це рівність правового статусу осіб, однакові можливості для реалізації своїх прав та інтересів, рівність участь у будь-яких сферах суспільного життя.

Тобто під категорією «гендерна рівність» слід розуміти принцип, який закріплює реалізацію прав і свобод жінок та чоловіків, як юридично так і фактично, при однакових умовах та можливостях. «Гендерна рівність» забезпечує однаковими правами та можливостями жінок та чоловіків щодо участі у політичному, державному, суспільному житті.

Проте, забезпечуючи рівність результатів, суспільство, з однієї сторони, начебто встановлює додаткові гарантії для реалізації принципу гендерної рівності, але, з іншої -- нівелюються особливості кожного окремого індивіда, що зумовлено його інтелектуальними, фізичними та іншими здібностями. На підтвердження такої позиції слід навести думку О. Дашковської, яка вважає, що, оскільки, матеріальні і розумові здібності людей, умови й обставини, серед яких вони розвиваються, є нерівними, тому і результати їх діяльності не можуть бути однаковими. Право лише встановлює рівну міру поведінки для всіх. У той же час викорінення владою в людині почуття власної індивідуальності може породити тотальну рівність, але рівність не свободи, а рабства [6, с. 104].

Доцільно зауважити, що гендерна рівність передбачає й справедливе ставлення до будь-якої статі. Так, гендерна справедливість -- це процес справедливого ставлення до жінок і чоловіків, суть якого -- дотримання соціальної справедливості з урахуванням тендерної специфіки статей. Тобто жінки та чоловіки мають однаковий статус у суспільстві та однакові можливості в державі.

Дотримання принципу гендерної рівності органи виконавчої влади повинні запровадити як окремий обов'язковий напрямок своєї роботи. Баланс інтересів статей укріплює соціально-політичну стабільність, без чого неможливий подальший суспільний розвиток держави [12, с. 15]. Забезпечення інтересів кожної статті забезпечується принципом гендерної паритетності або паритетної демократії.

Паритет (від лат. рaritas -- рівність) означає принцип рівного представництва сторін; ідеальна рівність; стан відносної рівноваги сил, рівноцінності цілей, рівності прав і обов'язків; рівність взаємовідносин двох або більше сторін з яких-небудь параметрів; рівне представництво сторін під час вирішення договірних актів, конфліктів, поділу майна, розгляду питань, що стосується двох і більше сторін [13; 1; 3] тощо.

Отже, забезпечуючи паритетну демократію або гендерний паритет держава забезпечує рівний соціально-правовий статус та рівність при взаємовідносинах, за якої жінки і чоловіки мають рівний правовий та політичний статус і як рівноправні представлені й здійснюють діяльність у гендерно-збалансованих органах влади та управлінських структурах.

На сьогоднішній день можна чітко відслідкувати забезпечення відповідних принципів у діяльності Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, одним із ключових завдань МВС є забезпечення та неухильне дотриманням прав людини.

МВС приділяє значну увагу питанню інтеграції гендерної рівності у своїй діяльності, Національної гвардії України та центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, оскільки без урахування гендерної рівності, яка пов'язана з основоположними цінностями демократії, особистою свободою, правами людини та верховенством права, неможливо досягти успіху у безпековій сфері.

Формування політики рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у Міністерстві внутрішніх справ України покладено на Департамент моніторингу дотримання прав людини. Структурним підрозділом підтримуються та впроваджуються всі державні та міжнародні ініціативи, ідеї та програми, які допомагають утвердити інституційний механізм з реалізації гендерної політики та сформувати політику з врахуванням принципів нульової толерантності та поваги до прав людини.

В загальному контексті Міністерство внутрішніх справ України формує тендерну політику, як наскрізний підхід в діяльності відомства, що спрямований на:

>розбудову інституційної спроможності шляхом створення уповнова-жених підрозділів з дотримання тендерної рівності та призначенням уповнова-жених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в МВС, Національній гвардії України та центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України;

>розширення участі жінок у міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки шляхом усунення обмежень;

>включення гендерного аспекту в паспорти бюджетних програм;

>здійснення моніторингу діяльності працівників апарату МВС, визначення прогалин і нерівностей під час просування по службі працівників з метою посилення активної участі жінок і чоловіків у процесі прийняття рішень шляхом заповнення індикаторів гендерного аналізу службової кар'єри державних службовців в апараті МВС;

>включення гендерного компоненту в навчальний процес закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС;

>розробку механізму реагування та запобігання випадкам сексуальних домагань на робочому місці в органах системи МВС [14].

Тобто можемо підсумувати, що дотримання гендерної рівності або паритетної демократії -- система нормативно впорядкованих та передбачених політико-правовими принципами прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, забезпечення можливості їх рівноправного здійснення та дотримання у всіх сферах державно-громадської діяльності за допомогою відповідного механізму реалізації. Міністерство внутрішніх справ є головним органом публічного адміністрування у правоохоронній сфері і тому саме воно повинно бути прикладом забезпечення відповідного принципу. Лише дотримуючись особисто можна вимагати від інших. Гендерна рівність є одним із фундаментальних принципів розвитку громадянського суспільства та правової держави. Розбудова держави з європейськими цінностями потребує подальшого вивчення зазначеної проблематики.

Література:

1.Грицай І. О. Г. Механізм забезпечення принципу гендерної рівності: теорія та практика: монографія. К.: «Хай-Тек Прес», 2018. 560 с.

2.Гендерна рівність в Україні та країнах Європи. URL: https://smu.dsp.gov.ua/news/ henderna-rivnist-v-ukraini-ta-krainakh-ievropy/

3.Бухтіярова І.Г., Бухтіяров. О.А. Особливості генезису гендерного насильства. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2020. Випуск 2. С. 73-76.

4.Бокало Н. І. Формування і розвиток ідеї рівності в праві: філософсько-правовий вимір: дис. ... канд. юрид. наук. Львів, 2014. 205 с.

5.Руднєва О. М. Гендерна рівність у праві України: дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2002. 178 с.

6.Дашковська О. Р. Правове становище жінки в аспекті тендерної рівності: загальнотеоретичний аналіз: дис. ... д-ра юрид. наук. Харків, 2008. 392 с.

7.Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12.04.2012 № 1-10/2012. Офіційний вісник України. 2012. № 32. Ст. 1202.

8.Полховська І. К. Конституційний принцип рівності людини і громадянина в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: Харків, 2007. 197 с

9.Оніщенко Н. М., Львова О. Л. Гендерна рівність: крок до розвитку чи моральна криза сучасного суспільства? Держава і право. Серія: Юридичні і політичні науки. 2013. Вип. 62. С. 3-11.

10.Краснопольська Т. М. Взаємодія інститутів держави та громадянського суспільства в реалізації гендерної політики України: автореф. дис. ... канд. політ. наук. Одеса, 2013. 17 с.

11.Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 08.09.2005 № 2866-IV (зі змін. та допов.). Відомості Верховної Ради України. 2005. № 52. Ст. 561.

12.Кормич Л. І. Принципові засади паритетної демократії. Актуальні проблеми політики. 2011. Вип. 42. С. 12-20

13.Grytsai I. Concept and Interaction of Gender Democracy and Parity Democracy: Theoretical and Legal Aspects. Журнал східноєвропейського права. 2017. № 41. С. 32-36. URL: http://easternlaw.com. ua/uk/teoriya-ta-istoriya-derzhavi-i-prava-istoriya-politichnix-ipravovix- uchen/i-o-hrytsai-concept-and-interaction-of-genderdemocracy-and-parity-democracy-theoretical- and-legal-aspects

14.Рівні права та можливості. URL: https://mvs.gov.ua/uk/activity/rivni-prava-ta- mozlivosti

References:

1.Hrytsai I. O. H. Mekhanizm zabezpechennia pryntsypu hendernoi rivnosti: teoriia ta praktyka: monohrafiia. [The mechanism for ensuring the principle of gender equality: theory and practice]. K.: «Khai-Tek Pres», 2018. 560 s. [in Ukrainian].

2.Henderna rivnist v Ukraini ta krainakh Yevropy. [Gender equality in Ukraine and European countries] URL: https://smu.dsp.gov.ua/news/henderna-rivnist-v-ukraini-ta-krainakh- ievropy/ [in Ukrainian].

3.Bukhtiiarova I.H., Bukhtiiarov. O.A. Osoblyvosti henezysu hendernoho nasylstva. [Peculiarities of the genesis of gender violence]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii. 2020. Vypusk 2. S. 73-76. [in Ukrainian].

4.Bokalo N. I. Formuvannia i rozvytok idei rivnosti v pravi: filosofsko-pravovyi vymir: [Formation and development of the idea of equality in law: philosophical and legal dimension] dys. ... kand. yuryd. nauk. Lviv, 2014. 205 s. [in Ukrainian].

5.Rudnieva O. M. Henderna rivnist u pravi Ukrainy: [Gender equality in the law of Ukraine]: dys. ... kand. yuryd. nauk. Kharkiv, 2002. 178 s. [in Ukrainian].

6.Dashkovska O. R. Pravove stanovyshche zhinky v aspekti hendernoi rivnosti: zahalnoteoretychnyi analiz: [The legal position of women in terms of gender equality: a general theoretical analysis]: dys. ... d-ra yuryd. nauk. Kharkiv, 2008. 392 s. [in Ukrainian].

7.Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinym zvernenniam hromadianyna Troiana Antona Pavlovycha shchodo ofitsiinoho tlumachennia polozhen statti 24 Konstytutsii Ukrainy [Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case of the constitutional appeal of citizen Troyan Anton Pavlovich regarding the official interpretation of the provisions of Article 24 of the Constitution of Ukraine] (sprava pro rivnist storin sudovoho protsesu) vid 12.04.2012 № 1-10/2012. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2012. № 32. St. 1202. [in Ukrainian].

8.Polkhovska I. K. Konstytutsiinyi pryntsyp rivnosti liudyny i hromadianyna v Ukraini: [The constitutional principle of human and citizen equality in Ukraine]: dys. ... kand. yuryd. nauk: Kharkiv, 2007. 197 s [in Ukrainian].

9.Onishchenko N. M., Lvova O. L. Henderna rivnist: krok do rozvytku chy moralna kryza suchasnoho suspilstva? [Gender equality: a step towards development or a moral crisis of modern society?] Derzhava i pravo. Seriia: Yurydychni i politychni nauky. 2013. Vyp. 62. S. 3-11. [in Ukrainian].

10.Krasnopolska T. M. Vzaiemodiia instytutiv derzhavy ta hromadianskoho suspilstva v realizatsii hendernoi polityky Ukrainy: [Interaction of state institutions and civil society in the implementation of gender policy of Ukraine]: avtoref. dys. ... kand. polit. nauk. Odesa, 2013. 17 s. [in Ukrainian].

11.Pro zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv: [On ensuring equal rights and opportunities for women and men]: Zakon Ukrainy vid 08.09.2005 № 2866-IV (zi zmin. ta dopov.). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2005. № 52. St. 561. [in Ukrainian].

12.Kormych L. I. Pryntsypovi zasady parytetnoi demokratii. [Principles of parity democracy]. Aktualni problemy polityky. 2011. Vyp. 42. S. 12-20 [in Ukrainian].

13.Grytsai I. Concept and Interaction of Gender Democracy and Parity Democracy: Theoretical and Legal Aspects. [Concept and Interaction of Gender Democracy and Parity Democracy: Theoretical and Legal Aspects]. Zhurnal skhidnoievropeiskoho prava. 2017. № 41. S. 32-36. URL:http://easternlaw.com. ua/uk/teoriya-ta-istoriya-derzhavi-i-prava-istoriya-

politichnix-ipravovix-uchen/i-o-hrytsai-concept-and-interaction-of-genderdemocracy-and-parity- democracy-theoretical-and-legal-aspects [in Ukrainian].

14.Rivni prava ta mozhlyvosti. [Principles of parity democracy]. URL: https://mvs.gov.ua/ uk/activity/rivni-prava-ta-mozlivosti. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru