Адміністративно-правове регулювання та управління економічною діяльністю суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове регулювання та управління економічною діяльністю суб'єктів господарювання

Сидоренко Вікторія Володимирівна кандидат юридичних наук, доцент кафедри інформаційного, господарського та адміністративного права, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ,



Анотація

У статті розглядаються правові основи адміністративно- правового управління господарськими товариствами в Україні. Автор аналізує основні нормативно-правові акти, які регулюють таку діяльність, а також основні принципи адміністративно-правового управління діяльністю товариств. Досліджено, що державна політика в Україні передбачає надання свободи та вільного вибору виду діяльності. Однак, разом з тим зберігає за собою право здійснювати державний нагляд. Господарська діяльність суб'єктів господарювання сприяє розвитку економіки, підвищенню благополуччя і покращення атмосфери у суспільстві. Крім того, великі підприємства у сфері корпоративного права, здійснюючи вільно свою діяльність сплачують податки до бюджетів різних рівнів та є осередком робочих місць для людей.

Держава може сприяти розвитку суб'єктів господарювання шляхом реалізації низки заходів із забезпечення дотримання прав та інтересів суб'єктів господарювання; створення сприятливого податкового і регуляторного середовища; створення умов для розвитку підприємницької інфраструктури. Економічна діяльність суб'єктів господарювання забезпечує створення матеріальних благ та послуг, сприяє розвитку економіки та підвищенню добробуту населення.

Адміністративно-правове регулювання економічної діяльності суб'єктів господарювання здійснюється на основі таких принципів: законності, рівності перед законом всіх суб'єктів господарювання, ефективності, прозорості, прогнозованості.

Стаття містить коротку об'єктивну та важливу інформацію про розвиток суб'єктів господарювання в Україні. Державна політика щодо розвитку суб'єктів господарювання повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для їхньої діяльності, зокрема на забезпечення дотримання прав та інтересів підприємців, захист їх від недобросовісної конкуренції та монополізму. На думку автора, суб'єкти господарювання повинні відповідально ставитися до своїх обов'язків перед суспільством, зокрема дотримуватися вимог трудового законодавства, екологічних норм та інших нормативно-правових актів.

Клювочі слова: статут, рейдерство, адміністративно-правове регулювання, публічні владні повноваження, установчі документи, господарські товариства. статут рейдерство адміністративний право



Sydorenko Viktoriia Volodymyrivna PhD of law, associate professor of the Department of Information, Economic and Administrative Law, National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”, Kyiv

ADMINISTRATIVE AND LEGAL REGULATION AND MANAGEMENT OF ECONOMIC ACTIVITY OF ECONOMIC ENTITIES

Abstract. The article examines the legal basis of administrative and legal regulation of the economic activity of business entities in Ukraine. The author analyzes the main regulatory and legal acts that regulate such activities, as well as the main principles of administrative and legal regulation of the economic activity of business entities. State policy is characterized by granting entrepreneurs a stipulated amount of freedom, but at the same time retains state supervision (control) in the private sector of the economy. The author notes that the activity of business entities contributes to the growth of the involvement of monetary and material assets in various spheres of the economy, increasing the well-being and prosperity of society. It is the large corporate enterprises that are the largest taxpayers, which are a significant source of financial income the state budget of Ukraine and the center of creation of new jobs. The state can promote the development of business entities by implementing a number of measures to ensure compliance with the rights and interests of business entities; creation of a favorable tax and regulatory environment; creation of conditions for the development of business infrastructure. The economic activity of business entities ensures the creation of material goods and services, contributes to the development of the economy and improvement of the welfare of the population.

Administrative and legal regulation of the economic activity of business entities is carried out on the basis of the following principles: legality, equality before the law of all business entities, efficiency, transparency, predictability.

The article contains brief objective and important information about the development of business entities in Ukraine. State policy regarding the development of business entities should be aimed at creating favorable conditions for their activity, in particular at ensuring compliance with the rights and interests of entrepreneurs, protecting them from unfair competition and monopolies. In the author's opinion, business entities should be responsible for their obligations to society, in particular, comply with the requirements of labor legislation, environmental norms and other legal acts.

Keywords: statute, raiding, administrative and legal regulation, public authority, founding documents, business associations.



Вступ

Адміністративно-правове регулювання економічної діяльності - інструмент державного впливу на економіку. Воно спрямоване на забезпечення законності,правопорядкутаефективногофункціонуванняекономічної системи та реалізовується через встановлення правил та процедур, які регулюють такі аспекти діяльності, як:

• державна реєстрація;

• ліцензування окремих видів господарської діяльності;

• порядок провадження;

• контроль та відповідальністьзапорушеннязаконодавства про

господарську діяльність.

Господарські товариства є юридичними особами, які створені для спільної господарської діяльності на основі поєднання майна та/або підприємницької діяльності їх учасників.



Постановка проблеми

Адміністративно-правоверегулювання економічної діяльності господарських товариств спрямоване на забезпечення законності,правопорядкутаефективногофункціонуванняекономічної системи. Законодавство України про господарські товариства містить значну кількість норм, які регулюють різні аспекти їх діяльності. Однак, незважаючи на це, існують певні проблеми, які негативно впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання їхньої економічної діяльності. До основних проблем можна віднести:

1. недостатню прозорість та зрозумілість норм адміністративного права, що регулюють економічну діяльність. Багато норм складні та заплутані, що ускладнює їх застосування суб'єктами господарювання;

2. надмірну кількість регулятивних актів, які часто суперечать один одному створює невизначеність для суб'єктів господарювання та може призвести до порушення їх прав;

3. недосконалість процесів функціонування, яка сприяє нехтуванню законодавства про господарську діяльність і призводить до порушення прав інших учасників господарських відносин.

Вдосконалення адміністративно-правового регулювання економічної діяльності господарських товариств є важливим завданням забезпечення ефективного функціонування суб'єктів господарювання та економіки України вцілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання функціонування господарських товариств багато разів ставали предметом розгляду українських та закордонних науковців у сфері права. Питанням та проблемам адміністративного права і державного управління присвятили свої доробки такі науковці як Д.В. Бабенко [1], О.М. Бандурко, В.О. Заросила, В.М. Селіванова, А.М. Чорна. Питання захисту, дотримання конституційних прав, свобод та законних інтересів суб'єктів господарювання досліджували Т.О. Коломоєць, Ю.А. Компанієць, Н.М. Пархоменко, О.Ф. Скакун та інші. Процеси взаємодії із суб'єктами владних повноважень досліджувалися у працях О.В. Гарагонича, В.Б. Авер'янов [2], О.Р. Кібенко, М.В. Руденко, Ю.О. Тихомирова, В.С. Шестака та інших. Попри достатньо великий інтерес з боку дослідників до сьогодні тема не вивчена повною мірою.

Створення господарського товариства здійснюється шляхом прийняття рішення про його заснування та укладання установчого договору (статуту). Установчий договір (статут) господарського товариства є його установчим документом і визначає його учасникам права та обов'язки.

Метою статті є узагальнення теоретико-адміністративних і правових положень регулювання економічної діяльності господарських товариств в Україні. Для досягнення поставленої мети стаття вирішує такі завдання:

1. висвітлює теоретичні основи адміністративно-правового регулювання економічної діяльності суб'єктів господарювання;

2. аналіз законодавства України про господарські товариства;

3. визначення основних проблем адміністративно-правового регулювання економічної діяльності господарських товариств;

4. розробка шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Предмет адміністративно-правового регулювання економічної діяльності - суспільні відносини, які виникають у процесі провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання. Зокрема відносин, пов'язаних зі створенням, функціонуванням, управлінням та припиненням діяльності. Нормальний розвиток суспільства та окремих соціальних груп застосовується через правовий вплив та регулювання його норм.

Основний орган, до компетенції якого відноситься встановлення базових основ і засад діяльності, а також правових механізмів функціонування комерційних суб'єктів, створених людьми та об'єднаних спільною метою є Верховна Рада України.

У пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено «суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг» [3]. Тобто вони є носіями публічних інтересів, наділені компетенцією адміністративно-правового регулювання.

О.Ф. Скакун називає правове регулювання діяльності держави через сукупність правових засобів, спрямована на упорядкування суспільних відносин, юридичне закріплення, охороні та розвиток [4, с. 450-488].

З точки зору правової доктрини адміністративно-правове регулювання визначено як цілеспрямований вплив на рівень законності, правопорядку та ефективного функціонування держави. Воно містить такі ключові елементи:

• адміністративно-правове регулювання спрямоване на досягнення певних цілей, таких як забезпечення законності, правопорядку та ефективного функціонування держави;

• вплив норм права реалізується за допомогою норм права, які є загальнообов'язковими правилами поведінки, встановленими державою;

• поширюється на суспільні відносини управління державою.

Адміністративно-правове регулювання відіграє важливу роль у забезпеченні законності, правопорядку та ефективного функціонування держави.

Положення статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи діяти на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законодавством [5]. Держава впливає на суб'єкта господарювання безпосередньо через інституційні утворення, які приводять до конкретного результату. Тому, слід вважати, що процес адміністративного регулювання об'єднує різні елементи впливу, включаючи самих посадових осіб.

Н.М. Пархоменко вважає, що до основних способів правового регулювання слід віднести [6, с. 111-112] такі документи та дозволи, які встановлюють певні вимоги до суб'єктів господарювання і повинні бути дотримані для того, щоб вони могли здійснювати господарську діяльність. Наприклад, для того, щоб відкрити магазин, необхідно отримати погодження графіку роботи від органу місцевого самоврядування. Залежно від сфери діяльності, може бути дозвіл, який встановлює певні вимоги до приміщення, в якому буде розташований магазин чи обладнання. Документи та дозволи, які надають право на ведення окремих видів господарської діяльності, мають свої особливості:

-вони є актами індивідуального регулювання, а отже видаються для

конкретного суб'єкта господарювання;

- встановлюють певні вимоги та надають суб'єктам господарювання право на ведення конкретного виду господарської діяльності.

Г осподарські товариства - це юридичні особи, які утворюються шляхом об'єднання майна і підприємницької діяльності засновників (учасників) з метою одержання прибутку. Відповідно до чинного законодавства, господарські товариства поділяються на такі види:

• товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - юридична особа, статутний капітал якої визначений статутом та поділений на частки;

• товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) - юридична особа, статутний капітал якої залежить від суми внесених коштів і визначений установчими документами. Учасники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки у межах внесених внесків, а й за не внесених ними вкладів;

• акціонерні товариства (АТ) - юридична особа, статутний капітал якої поділений на акціі, які є цінними паперами, що засвідчують право власності на частку в статутному капіталі товариства;

• повне товариство (ПТ) - юридична особа, учасники якої несуть повну відповідальність (повні партнери);

• командитне товариство (КТ) - юридична особа, учасники якої (повні партнери) несуть повну відповідальність, а вкладники - у межах своїх вкладів.

Господарські товариства створюються на основі установчого договору, який підписується засновниками (учасниками) товариства. У статуті товариства визначаються його організаційно-правова форма, найменування, місцезнаходження, предмет та мета діяльності, а також права та обов'язки учасників товариства, порядок управління товариством, порядок розподілу прибутку та збитків, умови та порядок припинення діяльності товариства.

Господарські товариства мають право:

• самостійно визначати напрями своєї діяльності;

• укладати угоди;

• набувати майнових прав і обов'язків;

• бути позивачем і відповідачем у суді;

• мати печатку та інші реквізити.

Таким чином, документи та дозволи, які надають право на ведення господарської діяльності - спосіб адміністративно-правового регулювання цієї діяльності, які сприяють забезпеченню законності та правопорядку у сфері господарювання, а також захисту інтересів держави, суспільства та інших суб'єктів господарювання. Крім того, до документів, які надають право на ведення господарської діяльності належать:

• статут, як основний документ, в якому прописані права та обов'язки, а також основні аспекти діяльності юридичної особи (акціонерного товариства чи іншої форми);

• установчі документи (зокрема протокол зборів засновників);

• свідоцтво про реєстрацію і є вичерпною підставою для здійснення будь-якої господарської діяльності;

• ліцензія - офіційний документ, який надає право на здійснення деяких видів діяльності (наприклад, на торгівлю підакцизним товаром);

• дозвіл - документ, який надає право провадити окрему діяльність на конкретній території та інші.

Тип адміністративно-правового регулювання для корпоративних підприємств визначає загальну спрямованість впливу права на суспільні відносини у процесі підприємницької діяльності і відображає співвідношення між свободою підприємницької діяльності та публічними інтересами, які захищаються державою.

У сучасному світі, який характеризується розвитком ринкової економіки, принцип свободи підприємницької діяльності - один із основних. Цей принцип означає, що компанії на власний розсуд визначають напрями діяльності, види продукції та послуг, які виробляють, надають або реалізовують, а також встановлюють ціни. Однак, свобода підприємницької діяльності не є абсолютною. Держава має право обмежувати діяльність при наявності підстав, якщо це необхідно для захисту публічних інтересів. Ці обмеження можуть встановлюватися шляхом видання нормативно-правових актів, які містять правила та процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти господарювання. Адміністративно-правове регулювання корпоративних підприємств - один із способів захисту публічних інтересів у сфері підприємницької діяльності, спрямований на забезпечення безпеки, здоров'я, навколишнього середовища, а також на захист прав споживачів.

У більшості випадків, адміністративно-правове регулювання корпоративних підприємств має змішаний характер. Воно поєднує в собі елементи свободи підприємницької діяльності та обмежень, які встановлюються державою.

Наприклад, корпоративні підприємства мають право самостійно визначати напрями своєї діяльності, види продукції та послуг, які вони виробляють або надають, але можуть мати обмеження щодо конкретних видів продукції. Наприклад, не можна реалізовувати алкоголь чи інший підакцизний товар, без наявності ліцензії та касового апарату.

Корпоративне законодавство - це сукупність нормативно-правових актів, які пов'язані з управлінням корпоративними підприємствами. Корпоративне законодавство спрямоване на забезпечення законності, ефективності та прозорості діяльності корпоративних підприємств. Контроль за дотриманням корпоративного законодавства реалізується через органи державної влади, органи, а також спеціально уповноважені структури. Органами державної влади, які здійснюють контроль за дотриманням корпоративного законодавства, є, зокрема:

• Міністерство юстиції;

• Державна регуляторна служба;

• Антимонопольний комітет;

• Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України.

Уповноваженими органами, які здійснюють діяльність у сфері контролю

за дотриманням корпоративного законодавства є: національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; комісія з питань регулювання ринків фінансових послуг; національна комісія з телебачення і радіомовлення України.

Контроль за дотриманням корпоративного законодавства реалізується через проведення перевірок діяльності корпоративних підприємств (господарських, акціонерних товариств); розгляду звернень громадян та юридичних осіб; аналізу інформації від органів місцевого самоврядування та спеціально уповноважених органів. У разі виявлення порушень корпоративного законодавства органи, які здійснюють контроль, можуть застосовувати до корпоративних підприємств заходи адміністративної відповідальності тощо. Таким чином, призначення органів, які здійснюють контроль за дотриманням корпоративного законодавства, полягає у забезпеченні дотримання суб'єктами господарювання, які є корпоративними підприємствами, норм корпоративного законодавства. Цей контроль спрямований на захист прав і інтересів держави, суспільства та інвесторів [7, с. 80-83].

Компетенції суб'єктів владних повноважень можна умовно розділити на групи:

1. повноваження, спрямовані на котроль у сфері управління державним майном;

2. на захист прав та інтересів;

3. управління корпоративними правами держави;

Відповідно до останніх змін, у разі виявлення державним реєстратором фактів неподання або несвоєчасного подання юридичною особою передбаченої законом інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність реєстратором, не пізніше наступного робочого дня, інформується повідомлення в територіальний орган Міністерства юстиції України за місцезнаходженням відповідної юридичної особи про виявлення порушення.

Це положення має на меті забезпечити своєчасне виявлення та реагування на порушення законодавства щодо кінцевого бенефеціара [8]. Ці зміни - важливий кроко у напрямку посилення контролю за дотриманням законодавства. Вони передбачають, що державні реєстратори зобов'язані здійснювати контроль за своєчасністю подання юридичними особами інформації про кінцевого бенефіціарного власника. Державний реєстратор зобов'язаний повідомити про будь-які порушення територіальний орган за місцезнаходженням відповідної юридичної особи. Цей контроль має на меті забезпечити своєчасне виявлення та реагування на порушення законодавства. Захист порушених прав учасників корпоративних відносин є одним із важливих завдань, яке виконується розгалуженою системою органів, до яких, зокрема, входять:

• судова система України;

• офіс протидії рейдерству;

• правоохоронні органи;

• інші структурні підрозділи держави.

Таким чином, система забезпечує захист порушених прав учасників корпоративних відносин, є досить розгалуженою. Кожний із цих органів має свої повноваження та виконує певну роль у цьому процесі. Однак, для забезпечення ефективного захисту прав учасників корпоративних відносин необхідно, щоб між цими органами була налагоджена ефективна співпраця. Це дозволить забезпечити своєчасне виявлення та реагування на порушення законодавства, а також захист прав учасників корпоративних відносин [9].

У справах про стягнення з учасників фондового ринку штрафу, накладеного НК з цінних паперів зазстосовується частина перша ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства (зокрема, пункт 8 постанови Вленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» [10]. Фонд державного майна, в частині управління державними корпоративними правами має повноваження:

- здійснювати управління правами держави щодо об'єктів нерухомого майна;

- організовує підготовку та проведення аукціонів з продажу майна та корпоративних прав;

- організовує підготовку та проведення конкурсів з продажу;

- укладає договори купівлі-продажу, договори оренди, договори за таким майном;

- контролює використання прав;

- представляє інтереси держави у відносинах з іншими суб'єктами господарювання в частині копоративних прав.

Фонд державного майна реалізовує свою політику на принципах прозорості, ефективності та відповідальності. Фонд державного майна України є важливим суб'єктом владних повноважень, який відіграє значну роль у сфері управління правами. Фонд державного майна України забезпечує ефективне сприяння розвитку економіки України та покращенню ефективності використання майна. Однак, для забезпечення ще більшої ефективності необхідно, на мій погляд, провести наступні заходи:

• посилити контроль за використанням державних корпоративних прав;

• підвищити ефективність взаємодії державних інституцій;

• удосконалити законодавство.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", дана уствнова не має права розпоряджатися майном юридичної особи, якщо корпоративні права держави становлять менше 25 відсотків.

Це обмеження спрямоване на захист прав приватних власників майна юридичних осіб, які мають у статутному фонді корпоративні права держави.

У постанові від 30 травня 2018 р. у справі № 926/4643/16 Велика палата Верховного Суду зазначила, що у відносинах, які виникли між сторонами, Фонд державного майна України здійснює повноваження власника державного майна у процесі приватизації підприємств, установ і організацій, а не реалізує в цій частині владні управлінські функції.

Наявність у статутному капіталі господарського товариства державної частки не змінює правового режиму його майна, якщо воно перебуває у приватній власності господарського товариства.

У разі, якщо частка держави в статутному капіталі підприємства становить менше 25%, регулятор не має права розпоряджатися майном цього підприємства [11].



Висновки

Адміністративно-правове регулювання економічної діяльності суб'єктів господарювання здійснюється шляхом видання нормативно- правових актів, які містять правила та процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти господарювання, здійсснюючи свою діяльність. Це важлива складова частина системи адміністративного права. Воно спрямоване на забезпечення законності, порядку та ефективності такої діяльності і має свої особливості: рівностть перед законом всіх суб'єктів господарювання та захист прав споживачів; поєднує в собі елементи свободи підприємницької діяльності та обмежень, які встановлюються державою з метою забезпечення публічних інтересів.



Література:

1. Бабенко Д.В. Функціонування корпоративних підприємств як об'єкт адміністративно- правового регулювання в сучасних умовах. Адміністративно-правова доктрина і практика в умовах сучасних викликів : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 4-5 червня 2020 р., Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2020. С. 5-9.

2. Авер'янов В.Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики : посібник, Київ : Факт, 2003. 384 с.

3. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, редакція від 04.11.2023. URL: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2747-15. (дата звернення 19.12.2023).

4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник. Харків : Консум, 2001. 656 с.

5. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254 к/96-ВР. Відомості Верховної Ради. 1996. № 30. С. 141.

6. Ромашов Р.А. та ін. Теорія держави та права : навчальний посібник. Київ : КЮІ МВС України, 2005. 131 с.

7. Галунько В.В. та ін. Адміністративне право України. Повний курс : підручник Видання друге. Херсон : Олді-Плюс, 2019. 520 с.

8. 7-8 Наказ Міністерства юстиції України № 1626/5 від 12 травня 2020 р. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/z0429-20. (дата звернення 19.12.2023).

9. 8-9 Положення про Національну комісію із цінних паперів та фондового ринку, затверджене Указом Президента України від 23.11.2011 №1063/2011, редакція від 07.07.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1063/2011. (дата звернення 19.12.2023).

10. 9-10 Про практику розгляду судами корпоративних спорів : постанова Пленуму Верховного Суду України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-08. (дата звернення 19.12.2023).

11. 10-11 Постанова Великої палати Верховного Суду від 30 травня 2018 р. у справі № 926/4643/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74506044. (дата звернення 19.12.2023).

12. Про Фонд державного майна України. Закон України від 09.12.2011 № 4107-VI, редакція від 22.06.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4107-17. (дата звернення 19.12.2023).

References:

1. Babenko, D.V. (2020). Funktsionuvannya korporatyvnykh pidpryyemstv yak ob"yekt administratyvno-pravovoho rehulyuvannya v suchasnykh umovakh [Functioning of corporate enterprises as an object of administrative and legal regulation in modern conditions], Administratyvno-pravova doktryna i praktyka v umovakh suchasnykh vyklykiv - Administrative- legal doctrine and practice in the conditions of modern challenges, materials of the International Scientific and Practical Conference, Kyiv, June 4-5, 2020, Taras Shevchenko Kyiv National University. Kyiv, P. 5-9.

2. Averyanov, V.B. (2003). Derzhavne upravlinnya: problemy administratyvno-pravovoyi teoriyi ta praktyky [State management: problems of administrative and legal theory and practice], manual, Kyiv: Fakt, 384 p.

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2023). Code of Administrative Procedure of Ukraine. available at: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15. (Accessed 19 December 2023).

4. Skakun, O.F. (2001). Teoriya derzhavy i prava [Theory of the state and law], textbook. Kharkiv, Konsum, 656 p.

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996). Konstytutsiya Ukrayiny [Constitution of Ukraine] dated June 28, 1996 No. 254 k/96-VR. Verkhovna Rada information, No. 30. P. 141.

6. Romashov, R.A. etc. (2005). Teoriya derzhavy ta prava [Theory of the state and law], study guide. Kyiv, KYUI of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, 131 p.

7. Galunko, V.V. and others. (2019). Administratyvne pravo Ukrayiny [Administrative law of Ukraine], Complete Course Textbook Second Edition. Kherson: Oldi-Plus, 520 p.

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (2020). Order of the Ministry of Justice of Ukraine No. 1626/5 dated May 12, 2020. available at: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/z0429-20. (Accessed 19 December 2023).

9. Decree of the President of Ukraine (2020). Regulations on the National Securities and Stock Market Commission, version dated July 7. available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1063/2011. (Accessed 19 December 2023).

10. On the practice of consideration of corporate disputes by courts: resolution of the. available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-08. (Accessed 19 December 2023).

11. Resolution of the Grand Chamber of the Supreme Court of May 30, 2018 in case No. 926/4643/16. available at: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74506044. (Accessed 19 December 2023).

12. The Verkhovna Rada of Ukraine (2023). About the State Property Fund of Ukraine. Law of Ukraine dated 09.12.2011 No. 4107-VI, version dated 22.06.2023. available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4107-17. (Accessed 19 December 2023).

Размещено на Allbest.ru

...