Геноцидальне зґвалтування як форма сексуального насильства під час збройного конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Геноцидальне зґвалтування як форма сексуального насильства під час збройного конфлікту

Запорожець Анастасія Андріївна аспірантка кафедри кримінального права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м.Харків,

Анотація

Під час збройного конфлікту злочинність виходить за межі воюючих держав та набуває міжнародного характеру. Саме такі злочини визнаються найнебезпечнішими та найжорстокішими. Вони становлять загрозу міжнародному миру та правопорядку, наражають на небезпеку усе людство. Від них часто потерпають цілі нації та держави. Для боротьби з цими кримінальними правопорушеннями сформовано широке коло конвенційних та інших норм міжнародного права, засновувалися спеціальні міжнародні суди (Міжнародні трибунали по колишній Югославії та по Руанді) і створений МКС. Їхня діяльність сколихнула міжнародну спільноту вперше після Нюрнберзького трибуналу та оголила страшну правду щодо наївності думки про геноцид як діяння, що ніколи не повториться. Більше того, їхня діяльність дала підстави для виділення геноцидального зґвалтування як одного з видів геноциду та форм сексуального насильства.

Метою кожного з трибуналів, крім покарання було також застереження для інших країн світу про кару, яка слідує за спробу втягнути людство у нові війни та порушити закони і звичаї війни. Задля уможливлення здійснення справедливого й ефективного міжнародного судочинства і реалізації міжнародно-правової відповідальності існує необхідність у проведенні аналізу такого кримінального правопорушення як геноцидального зґвалтування. Це кримінальне правопорушення є однією з форм вчинення геноциду, як злочину, що передбачений ст. 442 КК України.

Значення цього наукового дослідження полягає в тому, що чітке встановлення та окреслення кримінально-правової норми, за якою особа повинна підлягати відповідальності, надає можливість слідчим, прокурорам, суддям, експертам з міжнародних інституцій та дослідникам використовувати методологію, методи та спеціальні методики у ході проведення їх діяльності та під час визначення кримінальної відповідальності, встановлення покарання особам за злочин геноцидального зґвалтування.

Ключові слова:геноцид, сексуальне насильство, кримінальна

відповідальність, міжнародні злочини, кримінальне право, міжнародне кримінальне право

Zaporozhets Anastasia Andriivna PhD student, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

GENOCIDAL RAPE AS A FORM OF WARTIME SEXUAL VIOLENCE

Abstract. During the war, crime goes beyond the borders of the warring states and acquires an international character. It is these crimes that are recognized as the most dangerous and cruel. They pose a threat to international peace and law and order, endanger all of humanity. Entire nations and states often suffer from them. To combat these criminal offenses, a wide range of convention and other norms of international law has been formed, special international courts have been established (the International Tribunals for the former Yugoslavia and Rwanda) and the International Tribunals have been established. Their activities stirred up the international community for the first time since the Nuremberg Tribunals and exposed the terrible truth about the naivety of the thought of genocide as a never- repeated act. Moreover, their activities provided grounds for singling out genocidal rape as one of the types of genocide and forms of sexual violence.

The purpose of each of the tribunals, in addition to punishment, was also a warning to other countries of the world about the punishment that follows an attempt to draw humanity into new wars and violate the laws and customs of war. For the implementation of fair and effective international justice and the implementation of international legal responsibility, there is a need to analyze such a criminal offense as genocidal rape.

The significance of this scientific study lies in the fact that it is possible for investigators to clearly identify and define the criminal law rule under which a person should be held liable Prosecutors, judges, experts on international institutions and researchers should use methodology, methods and special techniques in the conduct of their work and in determining criminal responsibility, determining punishment of persons for the crime of genocide rape.

Keywords: genocide, sexual violense, criminal liability, international crimes, criminal law, international criminal law

Постановка проблеми

З 24 лютого 2022 року наша Батьківщина живе у нових реаліях. Дійсність продовжує страшні та жорстокі речі: російські солдати вчиняють військові злочини у жахливій кількості. Багато скоєних ними діянь підпадають під визначені нормами міжнародного кримінального права ознаки геноциду. Однією із найнебезпечніших та найжахливіших його форм є геноцидальне зґвалтування, яке ставить під загрозу не тільки статеву свободу та статеву недоторканність визначеної певними ознаками групи осіб, але й їхню свободу, а через це - і забезпечення миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Масштабність цього кримінально-караного діяння сколихнула людську спільноту досить давно. Неможливо замовчувати той факт, що розслідування геноцидального зґвалтування та притягнення винних за його вчинення є надзвичайно складним процесом, який потребує спеціальних знань та умінь не тільки в проведенні розслідування, збиранні та закріпленні доказів, але передусім - у чіткому визначенні меж складу відповідного кримінального правопорушення, що необхідно для його кваліфікації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Засади наукового дослідження проблематики геноцидального зґвалтування закладені в наукових трудах українських (О. О. Дудоров, О. В. Харитонова та ін.), американських (Р. Лемкін, І. Марочко, К. Маккіннон, Л. Шарлах та ін.) та інших учених. Істотне значення для нього мають матеріали Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії та Міжнародного трибуналу по Руанді.

Мета статті

Метою статті є визначення змісту та ознак геноцидального зґвалтування, як форми сексуального насильства та виду злочину геноциду, надання йому кримінально-правової характеристики і вирішення питання про його кваліфікацію за національним і міжнародним кримінальним правом.

Виклад основного матеріалу

У ст. 2 Конвенції про запобігання геноциду і покарання за нього, ухваленої ООН у 1948 р., визначено геноцид як будь-які дії, що чиняться з наміром знищити, цілком або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: а) вбивство членів такої групи; б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи; в) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на цілковите або часткове фізичне винищення її; г) заходи, розраховані на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи; ґ) насильна передача дітей з однієї групи людей в іншу. Закріплення саме у такій формі визначення «геноциду» стало вінцем наукової діяльності Рафаеля Лемкіна, який вперше у своїй науковій праці «Влада Осі Європи» надав та обґрунтував нищення народів нацистською Німеччиною.

Термін «геноцид» має роз'яснення від ООН, у якому виділяються дві обов'язкові групи вичерпних елементів: психічний - «намір знищити, цілком або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку» (мовою оригіналу: «intent to destroy, in whole or in part, a national, ethnical, racial or religious group, as such») та фізичний - вбивства членів групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи, навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на цілковите або часткове фізичне винищення, заходи, розраховані на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи, насильна передача дітей з однієї групи людей в іншу. [1] геноцидальне зґвалтування сексуальне насильство

Важливо зазначити що своєрідним «потерпілим» від геноциду виступає не так окремо взята особа, що належить до тієї чи іншої національної, расової, етнічної чи релігійної групи, як сама ця група. Виходячи зі змісту умислу винуватого жертвою його діяння стає виключно група осіб обрана ним через приналежність до певної національної, етнічної, расової або релігійної групи. Інакше кажучи, геноцид також може бути лише щодо частини певної групи людей, яку можна ідентифікувати. При цьому як відзначалося у рішенні Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди у справі Prosecutor v. Rutaganda, суспільно небезпечні наслідки, котрі спричиняє геноцид, полягають у «серйозній шкоді (serious harm)», «що не обов'язково спричиняє постійну чи невиправну шкоду». Це ще раз підкреслює, що шкода від геноциду може полягати не лише у позбавленні життя членів певної соціальної спільноти.

Така особливість «потерпілого» від геноциду обумовлює і специфічний зміст «спеціального умислу» (мовою оригіналу «dolus specialis») злочинця, який направлений на знищення, цілком або значною мірою, якої-небудь національної, етнічної, расової або релігійної групи як такої, діяннями, перерахованими у ст. 2 Конвенції про запобігання геноциду і покарання за нього.

Закріплення злочину геноциду містяться також у ст. 4 Статуту Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії, ст. 2 Статуту Міжнародного трибуналу по Руанді та ст. 6 Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду. Визначення, котрі закріпленні у цих документах, є аналогічними та містять тотожні ознаки складу злочину, як і у визначенні, закріпленому у Конвенції про запобігання геноциду і покарання за нього. Саме тому під час подальшого аналізу буде використовуватись визначення геноциду, закріплене у ст. 2 Конвенції про запобігання геноциду і покарання за нього, ухваленій ООН.

Звернемо увагу на два способи вчинення геноциду, а саме: б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи та г) заходи, розраховані на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи.

У офіційному виданні «Елементи злочинів» Міжнародного Кримінального Суду, опублікованому в Гаазі у 2013 р., містяться прояснення елементів геноциду. Саме там відтворені тлумачення з офіційних звітів Асамблеї держав-учасниць Римського Статуту МКС та з офіційних звітів Конференції з перегляду Римського статуту МКС. У виданні міститься пояснення, що перелічені елементи злочинів допомагають Суду тлумачити та застосовувати статті 6, 7 та 8 відповідно до Статуту МКС [2, с.4].

Діяння, яке полягає у заподіянні серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу одній або групі осіб певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Така поведінка не має виключного переліку діянь, але може включати акти тортур, зґвалтування, сексуального насильства або нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження. Суб'єкт злочину має чітко окреслену мету знищити, повністю або частково, цю національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Діяння має ознаки в контексті явної моделі подібної поведінки, спрямованої проти цієї групи, або була поведінкою, яка могла спричинити на таке знищення.

Необхідним елементом виділяють спричинення суб'єктом тяжкої тілесної або психічної шкоди одній або більше особам, що належали до такої групи. При цьому така поведінка суб'єкта може включати акти катування, зґвалтування, сексуального насильства чи нелюдського або принижуючого гідність поводження, але не обов'язково обмежується такими діяннями [2, с.9].

Діяння що полягають у вжитті заходів, розрахованих на запобігання народженню дітей у середовищі певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи, необхідними елементами є такі: суб'єкт вчинив заходи щодо однієї або більше осіб зі складу такої групи; такі заходи були вжиті з наміром запобігти народженню дітей у середовищі такої групи [2,с. 10].

Сексуальне насильство у контексті збройного конфлікту включає зґвалтування, примусову проституцію, примусову вагітність, примусову стерилізацію та будь-які інші форми сексуального насильства щодо жінок та/або чоловіків. Воно виступає засобом політичного залякування та військової тактики, яка використовується однією зі сторін збройного конфлікту.

Метою такого діяння постає як, залякування певної етнічної групи за для витворення їх із території так і вторгнення та знищення не тільки матеріальних цінностей, а й моральних, кровних та сімейних устоїв. До того ж, метою може постати повне знищення етнічної групи, так як після жорстоких геноцидальних зґвалтувань відсоток дітонародження надмалий та етнічна група може постати на межі зникнення. Саме остання мета сексуального насильства межує з геноцидом та породжує виникнення такої форми кримінально-караного діяння, як геноцидальне зґвалтування.

У контексті геноциду та сексуального насильства, ми можемо говорити виключно про зґвалтування. Адже фізичне втручання у тіло потерпілої особи не є обов'язковою ознакою деяких форм сексуального насильства, але зґвалтування може бути констатоване виключно через фізичні дії направлені на вагінальне, анальне, оральне проникнення частиною тіла або предметом, або статевим органом, як порушника так і жертви. Мета геноциду прямо констатує дії щодо знищення, повністю або частково, цю національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Тобто діяння вчиняються шляхом фізичного та психічного страждання осіб.

Звісно ж зґвалтуванню під час війни можуть піддаватися як жінки так і чоловіки. Однак саме жінки у наслідку таких жорстоких дій можуть завагітніти від ґвалтівника. Як наслідок такого діяння реалізується геноцидальна мета, тобто запобігання народженню дітей у середовищі такої групи та спричинення суб'єктом тяжкої тілесної або психічної шкоди одній або більше особам, що належали до такої групи. Адже жінка після перенесення такого травмуючого досвіду, може або взагалі не мати фізичної змоги завагітніти або отримати психічну травму, яка або перешкоджатиме її подальшому сексуальному життю або не дозволить їй спокійно ставитись до дітонародження, що призводить до зменшення народження дітей у середовищі певної етнічної групи. Також може бути інструмент примусового вигнання етнічної групи з їх території, адже такий травмуючим досвід змушує покинути свою землю та втратити бажання ще колись повертатися назад.

Задля розуміння місця геноцидального зґвалтування серед міжнародних злочинів звернемось до кримінально-правової характеристика геноциду в контексті Конвенції про запобігання геноциду і покарання за нього. Об'єктом цього злочину виступає безпека певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої. Потерпілими є національна, етнічна, расова чи релігійна група. Об'єктивна сторона окреслюється діяннями, котрі чиняться з наміром знищити, цілком або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: а) вбивство членів такої групи; б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи; в) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на цілковите або часткове фізичне винищення її; г) заходи, розраховані на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи; ґ) насильна передача дітей з однієї групи людей в іншу.

Місце вчинення злочину нормативно не визначене та воно не прив'язується до території проживання національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом та має чітко визначену мету знищення, повністю або частково, цю національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.

Суб'єкт злочину є загальним.

У багатьох військових нарисах міститься думка про те, що використання геноцидального зґвалтування під час війни не є побічним продуктом збройного конфлікту, а є заздалегідь спланованою та обдуманою військовою стратегією.

Така теза має місце на своє існування й під час цієї кровопролитної війни на території України. Адже росія наративно пропагує своєму народу, те що українська нація не має права на існування; що українського етносу ніколи не існувало; що усі чи переважна більшість тих, хто ідентифікує себе українцями, є крайніми праворадикалами тощо. І попри повні нікчемність усіх перерахованих тез, що окупаційна політика росії направлена на знищення, цілком або частково, українців як національної групи, у тому числі, але й не виключно, шляхом геноцидального зґвалтування.

Геноцид українців повинен бути визнаний міжнародною спільнотою та винні постати перед судом. Задля цього потрібно чітко окреслити кваліфікацію вчинюваних та кримінально-караних діянь. З точки зору кримінально-правовоїхарактеристики геноцидальне зґвалтування

охоплюється діяння передбачене ч. 1 ст. 442 КК України, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.

Кримінально-правова характеристика цього злочину за законодавством України, зокрема - елементи та ознаки його складу, загалом, збігаються з аналогічними його характеристиками за міжнародним правом. Водночас, на відміну від об'єктивної сторони кримінального правопорушення, описаного ч. 1 ст. 442 КК, стаття 2 Конвенції про запобігання геноциду і покарання за нього, охоплює більш широкий перелік кримінально караних діянь. Вона містить (п. «б») також і вказівку на заподіяння розумового розладу членам такої групи, тобто передбачає відповідальність за умисне психічне насильство з метою знищення, повністю або частково певної групи людей, з суспільно небезпечним наслідком у виді розумового розладу членів цієї національної, етнічної, расової або релігійної групи.

Актуальним є питання відмежування геноцидального зґвалтування від злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК - порушення законів і звичаїв війни. Дійсно, передбачене об'єктивною стороною цього злочину жорстоке поводження з цивільним населенням водночас може полягати і в сексуальному насильстві, у тому числі й зґвалтуванні цивільних осіб. Відмежування цих складів кримінальних правопорушень, на мою думку, необхідно проводити, принаймні, за двома ознаками. По-перше, жорстоке поводження з населенням може охоплювати і будь-які одиничні випадки сексуального насильства над цивільними, тоді як геноцид у будь-яких його формах (у тому числі, й геноцидальне зґвалтування) - це завжди масове діяння, що складається часто з невизначеної кількості конкретних проявів. По-друге, порушення законів і звичаїв війни може вчинятися з різною метою або без будь-якої мети взагалі. Натомість геноцидальне зґвалтування, як і всякий геноцид, вчиняється виключно з метою повного або часткового знищення певної соціальної групи людей. Можна стверджувати, що у випадку геноцидального зґвалтування ч. 1 ст. 438 КК України є загальною нормою по відношенню до ч. 1 ст. 442 КК України, а остання - виступає спеціальною щодо першої [3].

Кваліфікація у такому випадку повинна здійснюватись за загальним правилом, зміст якого полягає у тому, що якщо кримінально-каране діяння передбачене як загальною, так і спеціальною кримінально-правовими нормами, кваліфікація відбувається за спеціальною нормою. Відповідно до абз. 3 п. 12 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. якщо за певне діяння передбачено відповідальність загальною і спеціальною (за об'єктом посягання, суб'єктом злочину тощо) нормами Особливої частини КК, таке діяння кваліфікується, як правило, за спеціальною нормою Особливої частини КК і додаткової кваліфікації за загальною нормою не потребує.

Висновки

Підводячи підсумок проведеного аналізу, зґвалтування може бути актом прямого геноциду коли реалізує мету суб'єкта вчинюваного діяння у вигляді знищення, повністю або частково, певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої. Кваліфікація даного кримінального правопорушення за законодавством України повинна відбуватись за ч. 1 ст. 442 КК України.

Література:

1. United Nations Office on genocide prevention and the responsibility to protect. Source: https ://www.un.org/en/genoci depreventi on/genocide.shtml

2. Elements of Crimes / Published by the International Criminal Court. - The Hague (The Netherlands) : International Criminal Court, 2013. - 30 p. [Electronic resource] // The site of the International Criminal Court. - Access mode : https://www.icc-cpi.int/resource-library/Documents/ ElementsOfCrimesEng.pdf.

3. Грицай, С. "Цифрова валюта центральних банків: нестандартний методологічний підхід у правовому полі України." Філософські та методологічні проблеми права (2022): 25-34. https://doi.org/10.33270/01222302.25

References

1. United Nations Office on genocide prevention and the responsibility to protect. Source: https ://www.un.org/en/genoci depreventi on/genocide.shtml

2. Elements of Crimes / Published by the International Criminal Court. - The Hague (The Netherlands) : International Criminal Court, 2013. - 30 p. [Electronic resource] // The site of the International Criminal Court. - Access mode : https://www.icc-cpi.int/resource-library/Documents/ ElementsOfCrimesEng.pdf.

3. Hrytsai, S. "Digital currency of central banks: a non-standard methodological approach in the legal field of Ukraine." Philosophical and methodological problems of law (2022): 25-34. https://doi.org/10.33270/01222302.25

Размещено на Allbest.ru