Визначення місця проживання дитини з одним із її батьків

Размещено на http://allbest.ru

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Навчально-науковий гуманітарний інститут

Визначення місця проживання дитини з одним із її батьків

Кирильчук Інна Альвіанівна аспірантка третього курсу,

кафедри публічного та приватного права

м. Київ

Анотація

У статті висвітлюються окремі правові аспекти вирішення питання про визначення місця проживання дитини з одним із її батьків. Обґрунтовано, що під час визначення місця проживання дитини з одним із її батьків має бути дотримано принцип врахування найкращих інтересів дитини.

Автором визначено та охарактеризовано правові підстави та умови визначення місця проживання дитини з одним із її батьків у разі встановлення такого місця проживання у договірному порядку та у разі виникнення спору між батьками за рішенням суду.

Проведено огляд судової практики у справах, що виникають зі спорів, пов'язаних із визначенням місця проживання дитини. На підставі аналізу правових висновків Верховного Суду, викладених під час вирішення окремих категорій спорів, пов'язаних із визначенням місця проживання дитини, виокремлено критерії, які, зазвичай, враховуються судом під час визначення місця проживання дитини з одним із її батьків.

Автором обґрунтовано, що важливе значення для встановлення у судовому порядку місця проживання дитини з одним із її батьків має психоемоційний зв'язок дитини з тим із батьків, з яким визначено місце проживання дитини.

Доведено, що відповідно до сталої судової практики під час встановлення місця проживання дитини з одним із її батьків суди враховують такі критерії, як сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан дитини.

Аргументовано, що при визначенні місця проживання дитини з одним із її батьків, у разі недосягнення згоди між батьками з цього питання, суди мають дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Визначено, що у судовій практиці склалася відносно стала позиція стосовно того, що при розлученні батьків залишення дитини з одним із батьків не може ототожнюватися з встановленням місця проживання дитини з батьком або матір'ю, якщо питання про це не вирішувалося одночасно з розглядом справи про розлучення.

Ключові слова: місце проживання, дитина, найкращі інтереси дитини, місце проживання одного з батьків, органи опіки та піклування.

Abstract

Determining the place of residence of the child with one of its parents

Kyrylchuk Inna Alvianivna third-year postgraduate student of the Department of Public and Private Law of the Educational and Scientific Humanitarian Institute, Tavria National University named after V.I. Vernadskogo, Kyiv

The article highlights certain legal aspects of solving the issue of determining the place of residence of a child with one of his parents. It is justified that when determining the place of residence of a child with one of his parents, the principle of taking into account the best interests of the child must be observed.

The author defined and characterized the legal grounds and conditions for determining the place of residence of a child with one of his parents in the case of establishing such a place of residence in a contractual manner and in the event of a dispute between the parents based on a court decision.

A review of judicial practice in cases arising from disputes related to the determination of the child's place of residence was conducted. Based on the analysis of legal conclusions of the Supreme Court, presented during the resolution of certain categories of disputes related to the determination of the child's place of residence, the criteria that are usually taken into account by the court when determining the place of residence of the child with one of its parents are singled out.

The author substantiates that the child's psycho-emotional connection with the parent with whom the child's place of residence is determined is of great importance for judicially establishing the child's place of residence with one of his parents. It has been proven that, in accordance with established judicial practice, when determining the place of residence of a child with one of its parents, the courts take into account such criteria as permanent social ties, the place of education, and the psychological state of the child. It is argued that when determining the place of residence of a child with one of its parents, in the event of failure to reach an agreement between the parents on this issue, the courts must maintain a balance between the interests of the child, the rights of the parents to raise the child and the duty of the parents to act in their interests. It has been determined that in court practice there is a relatively stable position regarding the fact that in case of parental divorce, leaving a child with one of the parents cannot be equated with establishing the child's place of residence with the father or mother, if the issue was not resolved simultaneously with the consideration of the divorce case.

Keywords: the place of residence, the child, the best interests of the child, the place of residence of one of the parents, guardianship and guardianship authorities.

Вступ

Постановка проблеми. На відміну від повнолітньої фізичної особи, яка володіє повною дієздатністю, дитина, у силу своїх фізичних та психічних особливостей, залежно від її віку, може мати часткову (у віці до 14 років або малолітня дитина) або неповну (у віці від 14 до 18 років - неповнолітня фізична особа) дієздатність. Виключення становлять випадки, якщо особа, яка не досягла 18 років, вступила у шлюб (ч. 2 ст. 22 Сімейного кодексу України (далі - СК України) [1]). З огляду на загальні обмеження, встановлені для осіб, які мають часткову (ст. 31 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [2]) або неповну (ст. 32 ЦК України [2]) дієздатність, дитина не має юридичної можливості самостійного вибору місця проживання, у тому числі проживати окремо (крім деяких встановлених законодавством винятків). З огляду на таке, у разі розлучення батьків або якщо батьки дитини з різних причин мають відмінне один від одного (окреме) місце проживання, відповідно, місцем проживання дитини, якщо це відповідає її інтересам, є місце проживання одного з батьків. При цьому визначення місця проживання з одним із батьків дитини може здійснюватися як за домовленістю між батьками дитини, так і у судовому порядку. Головною умовою визначення місця проживання дитини з одним із її батьків є узгодженість з принципом щодо врахування найкращих інтересів дитини. Поміж тим, огляд судової практики засвідчує існування доволі широкого кола правових підстав, які приймаються судом до уваги під час вирішення спорів про визначення місця проживання дитини. З огляду на таке, виникає необхідність у визначенні та систематизації таких підстав та умов, що є сумісними з принципом врахування найкращих інтересів дитини та на підставі яких може бути встановлено місце проживання дитини з одним із її батьків.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі питання, пов'язані з визначенням місця проживання дитини у договірному або судовому порядку, досліджували такі науковці, як К. М. Аніщенко, І. А. Коваленко, О. Кучеренко, А. М. Мамульчик та ін. Між тим, необхідно зауважити, що ґрунтовних наукових досліджень, заснованих на аналізі актуальної судової практики у питаннях щодо визначення місця проживання дитини з одним із її батьків, наразі не достатньо.

Метою статті є окреслення правових підстав та умов визначення місця проживання дитини з одним із її батьків за домовленістю між батьками або, у разі існування спору між ними, у судовому порядку.

Виклад основного матеріалу

У силу положень Сімейного та Цивільного кодексів України, за звичайних умов, місцем проживання дитини у будь-якому віці до досягнення нею повноліття є місце проживання її батьків. Разом з тим, у разі виникнення обставин, за яких батьки дитини мають різне місце проживання, то, відповідно, місце проживання дитини може бути визначено за місцем проживання одного з батьків. проживання дитина розлучення батько суд

За загальним правилом, у разі відсутності спору між батьками про визначення місця проживання дитини, яка не досягла 10 років таке місце визначається за згодою батьків; після досягнення дитиною 10 років, відповідне місце проживання дитини з одним із батьків визначається вже за спільною згодою між батьками та самою дитиною. У той же час, після досягнення дитиною 14-річного віку, така дитина має право самостійно вирішувати, з ким із батьків вона буде проживати. (ст. 160 СК України [1]).

Досліджуючи особливості договірного порядку вирішення питання про визначення місця проживання дитини з одним із її батьків, К. М. Аніщенко звертає увагу, що саме такий порядок визначення місця проживання дитини є найбільш ефективним та таким, що дозволяє врахувати найкращі інтереси дитини, оскільки завдяки такому способу: по-перше, стає можливим своєчасно визначити місця проживання дитини; по-друге, є змога уникнути спорів, сварок між батьками, що позитивно впливає на психо-емоційний стан дитини, а також дозволяє врахувати думку дитини, бабусі, дідусі інших родичів без залучення органів опіки та піклування та без звернення до суду [3, с. 362 -363].

Як правило, договірний порядок встановлення місця проживання дитини з одним із її батьків реалізується шляхом звернення до реєстраційного органу з відповідною заявою одним із батьків та проведення таким органом державної реєстрації (або декларування) місця проживання дитини. Між тим, у деяких випадках може виникнути ситуація, яка потребує підтвердження визначення місця проживання дитини з одним із її батьків (наприклад, для тимчасового виїзду за кордон з метою лікування, навчання тощо). Підтвердження місця проживання дитини з одним із її батьків здійснюється службою у справах дітей у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» [4]. Зокрема, п. 72-1 цієї постанови визначено, що Служба у справах дітей за результатами розгляду поданих одним із батьків дитини документів (перелік яких визначений цією ж постановою), відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України за встановленою формою або про відмову у такому підтвердженні [4].

Характерно, що вказаною постановою № 866 визначено підстави для відмови у затвердженні висновку про встановлення місця проживання дитини з одним із її батьків, а також можливість оскарження, як позитивного, так і негативного висновку. В іншому порядку місце проживання дитини з одним із її батьків визначається у разі виникнення спору між батьками з цього приводу. Законодавство України визначає два способи розв'язання таких спорів - судовий та позасудовий (за рішенням органу опіки та піклування).

Позасудовий спосіб визначення місця проживання дитини з одним із її батьків здійснюється відповідно до п. 72 вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України. Зокрема, на підставі аналізу цього пункту можна дійти висновку, що для вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, той з батьків, з ким фактично проживає дитина звертається за місцем такого проживання до Служби у справах дітей та подає відповідні документи, перелік яких визначений цим пунктом; за результатом розгляду документів та обстеження місця проживання Служба у справах дітей готує акт, що передається на розгляд органам опіки та піклування, які вже й приймають рішення про встановлення місця проживання дитини з одним із батьків. Важливо зазначити, що п. 72 постанови № 866 закріплено обов'язок відповідних органів при розв'язанні спору між батьками дитини щодо визначення її місця проживання керуватися принципом найкращих інтересів дитини. При цьому, за змістом абзацу шостого п. 72 цієї постанови, місце проживання дитини не може бути визначено з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини [4].

Крім того, важливо зазначити, що на визначення місця проживання дитини з одним із батьків безпосередньо не впливають майнові права дитини на відповідне житло, оскільки розпоряджатись цим майном дитина, яка не досягла 14 років, не може [5, с. 53 -54]. При цьому, якщо інтересам дитини не відповідає встановлення її місця проживання за адресою, за якою знаходиться належне їй житло, то зберігаючи право власності на таке житло за дитиною, суд або орган опіки та піклування може визначити місцем проживання дитини інше житло, зокрема й те, що належить або перебуває у користуванні одного з батьків дитини.

Загалом, на думку деяких науковців, чинне законодавство передбачає достатньо ефективний механізм забезпечення прав дитини під час визначення її місця проживання під час розірвання шлюбу між батьками, проте на практиці непоодинокими є випадки формального підходу до визначення якнайкращого для дитини місця проживання як із боку органів опіки та піклування, так і з боку судів [6, с. 45 -46].

Така точка зору є цілком слушною, оскільки практика застосування принципу врахування найкращих інтересів дитини під час визначення її місця проживання є досить різноманітною, а за наявності відносно однакових умов проживання кожного з батьків дитини, такі спори вирішуються, як правило, на користь матері. При цьому, відповідність такого рішення дійсним інтересам дитини залишається поза межами судового розгляду. Разом з тим, у судовій практиці є певні виключення. Наприклад, розглядаючи справу № 146/346/22, в якій розглядався позов матері та зустрічний позов батька про встановлення місця проживання дитини, відповідно, з матір'ю та батьком. Важливою особливістю цієї справи стало те, що попри висновок органів опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір'ю, суди залишили позов матері без задоволення, а зустрічний позов батька задовольнили, таким чином встановивши місце проживання дитини саме з батьком. При цьому суди надали перевагу думці самої дитини над висновком органу опіки та піклування.

Верховний Суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та у постанові від 8 листопада 2023 р. зазначив, що складовими принципу врахування найкращих інтересів дитини є: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, а саме: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною; можливість створення дитині умов для виховання і розвитку тощо.

Крім того, у цій постанові Верховний Суд виклав правовий висновок стосовно доводів скаржниці про те, що батько дитини перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною, зокрема зазначив, що сам по собі факт перешкоджання одним із батьків іншому в спілкуванні з дитиною, не може бути підставою для визначення (зміни) місця проживання дитини з тим із батьків, якому чиняться перешкоди, якщо таке проживання дитини з батьком (матір'ю) не буде відповідати її якнайкращим інтересам [7].

Аналогічні висновки щодо необхідності врахування, передусім, найкращих інтересів дитини, а не висновків органів опіки та піклування, під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, викладені у постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 р. під час вирішення справи № 761/43925/19. У цій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання; вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Крім того, Суд вказав на важливість у таких спорах суддівського розсуду та, вирішуючи питання про необхідність призначення судово-психологічної експертизи, погодився із судами про те, що обов'язком судів є врахування психологічного стану дитини [8].

Досить неоднозначним є питання про наявність доходів та стану здоров'я того з батьків, з яким встановлюється місце проживання дитини. Зокрема, розглядаючи справу № 550/1201/16, Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 р. погодився із судами першої та апеляційної інстанцій про необхідність визначення місця проживання з батьком дитини, попри те, що останній є інвалідом.

Суд у вказаній постанові звернув увагу, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При цьому, Верховний Суд наголосив, що відсутність самостійного доходу у батька дитини спростована судами під час розгляду справи, оскільки останній отримує пенсію по інвалідності, соціальну допомогу по безробіттю, сезонно працює оператором газової котельні, має у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку здає в оренду, власне підсобне господарство, яке використовує для задоволення потреб сім'ї, тобто має матеріальну можливість забезпечити малолітню дитину усім необхідним для її нормального розвитку. Суди також відхилили посилання скаржниці на те, що батько дитини має проблеми зі здоров'ям, які унеможливлюють здійснення ним належного догляду за дитиною, оскільки нею не надано належних доказів на підтвердження такого [9]. В іншій справі № 487/7241/18 за позовом батька дитини про встановлення місця проживання дитини з ним та за зустрічним позовом матері дитини суди для застосування принципу найкращого врахування інтересів дитини звернулися до психологічних досліджень та спостережень під час психокорекційної роботи практичного психолога з дитиною. У процесі розгляду справи судами було встановлено, що дитина виявляє однакову прихильність як до матері, так і до батька. Тому, суд апеляційної інстанції звернувся до додаткових критеріїв, за якими можна встановити, проживання з ким із батьків відповідатиме найкращим інтересам дитини, а саме: вік дитини, створені одним із батьків більш сприятливі умови для проживання дитини, її гармонійного психологічного розвитку та ін.

Верховний Суд у постанові від 9 листопада 2020 р. погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що з метою забезпечення найкращих прав та інтересів дитини, враховуючи вік дитини та інші обставини справи, місце проживання малолітньої дитини має бути визначено разом із матір'ю. При цьому Верховний Суд звернув увагу, що з огляду на малолітній вік дитини, думка дитини щодо її бажання проживати разом з батьком, є непереконливою. Також Суд не прийняв до уваги доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо тривалості часу проживання дитини з батьком, існування конфлікту між батьками щодо визначення місця її проживання [10].

Окрему увагу необхідно звернути увагу на справу № 339/143/20, в якій розглядався позов про розлучення. Особливістю цієї справи стало те, що суди разом з позовом про розірвання шлюбу вирішили питання про те, з ким залишається проживати малолітня дитина, а саме - зазначили у резолютивній частині рішення, що малолітня дитина залишається проживати з матір'ю. Разом з тим, переглядаючи цю справу у касаційному порядку, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 р. зауважив, що таке формулювання резолютивної частини судів попередніх інстанцій зовсім не свідчить про те, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю. Такий висновок Верховного Суду ґрунтувався на тій обставині, що на момент розгляду справи про розірвання шлюбу між сторонами був відсутній спір щодо встановлення місця проживання дитини, оскільки з відповідним позовом до суду не звертався ані позивач, ані відповідач. Відтак, за висновком суду касаційної інстанції, суд першої інстанції у резолютивній частині лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання.

Разом з тим, Верховний Суд звернув увагу, що, за загальним правилом, за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу; у разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини [11]. Установлюючи критерії, які відповідають найкращим інтересам дитини, під час вирішення спорів між батьками дитини про визначення її місця проживання, суди приймають до уваги різні обставини, виходячи, зокрема з віку дитини, особистої приязні до одного з батьків, враховують умови проживання, які може забезпечити кожен із батьків тощо. Проте, такі принципи, як рівність батьків у їх праві на виховання дитини, особисті відносини між батьками та деякі інші обставини не приймаються до уваги судами, оскільки не впливають на права дитини та її найкращі інтереси.

Наприклад, у справі № 554/5428/21 -ц суди першої та апеляційної інстанцій одностайно задовольнили позов батька дитини, на стороні якого виступала й Служба у справах дітей, та визначили місце проживання дитини разом з батьком. Суди виходили, зокрема з того, що норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постанові від 10 травня 2023 р. Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди правильно врахували не тільки вік дитини, але і її фактичне тривале проживання з батьком, а також, що не менш важливо - бажання дитини й надалі проживати разом з батьком, який піклується про її фізичне та духовне виховання, займається її оздоровленням. Важливим при вирішенні цього питання Верховний Суд визначив і факт того, що дитина залишиться у звичному для себе середовищі, продовжує відвідувати школу, у якій навчалася, спілкуватися зі своїми однокласниками, дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, що відповідатиме найкращим інтересам самої дитини.

Разом з тим, Суд звернув увагу, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливає на її взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків [12].

Висновки

Таким чином, за результатом проведеного у цій статті дослідження можна дійти висновку про те, що місце проживання дитини може бути визначено з одним із її батьків у разі, якщо батьки з різних причин проживають окремо або мають різне місце проживання. Зазвичай, така ситуація виникає у разі розлучення батьків. У цьому випадку питання про визначення місця проживання дитини з одним із батьків може вирішуватися за згодою батьків, у тому числі за спільною згодою батьків та дитини (у разі досягнення дитиною 10 років) та за бажанням дитини (після досягнення нею 14 років).

Водночас, у разі виникнення між батьками дитини спору щодо встановлення її місця проживання з одним із них, такий спір може бути вирішено у судовому або позасудовому порядку (за рішенням органу опіки та піклування). Під час вирішення такого питання суди або інші органи мають виходити з принципу найкращих інтересів дитини, що на практиці означає встановлення місця проживання дитини з тим із батьків, до якого дитина виявляє найбільшу прихильність та з яким у неї найбільш тісний психо - емоційний зв'язок; який може забезпечити дитині найбільш сприятливі умови проживання, включаючи її фізичний та психічний розвиток, а також збереження звичного середовища тощо. На користь визначення місця проживання дитини з матір'ю, зазвичай, впливає малолітній вік дитини. Разом з тим, не мають пріоритетного значення під час визначення місця проживання дитини з одним із її батьків: переваги у матеріальному становищі одного з батьків, взаємовідносини між самими батьками, а також висновок Служби у справах дітей (може враховуватися, але не має заздалегідь визначеного доказового значення на користь одного з батьків).

Література

1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/2947-14#Text.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/43 5-15#T ext.

3. Аніщенко К. М. Виокремлення основних засад визначення місця проживання дитини в сімейному праві України. Проблеми цивільного права та процесу: тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (Вінниця, 19 травня 2023 р.). С. 258-265.

4. Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text.

5. Коваленко І. А. Управління майном малолітньої дитини: сімейно -правовий аспект. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2019. Т. 30(69). № 2. С. 50 -55.

6. Кучеренко О. Особливості визначення місця проживання дитини в разі розірвання шлюбу. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 4. С. 43 -46.

7. Постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 146/346/22. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/114835117.

8. Постанова Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 761/43925/19. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/102634125.

9. Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 550/1201/16. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/88834136.

10. Постанова Верховного Суду від 9 листопада 2020 року у справі № 487/7241/18. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/92842114.

11. Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/102149370.

12. Постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 554/5428/21 -ц. URL : https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/110849713.

References

1. Simeinyi kodeks Ukrainy vid 10.01.2002 № 2947 -III [Family Code of Ukraine dated January 10, 2002 No. 2947-Ш]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text [in Ukrainian].

2. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 № 435-IV [Civil Code of Ukraine dated January 16, 2003 No. 435-IV]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

3. Anishchenko, K.M. (2023) Vyokremlennia osnovnykh zasad vyznachennia mistsia prozhyvannia dytyny v simeinomu pravi Ukrainy [Highlighting the main principles of determining the child's place of residence in the family law of Ukraine]. Problemy tsyvilnoho prava ta protsesu: tezy dop. uchasnykiv nauk.-prakt. konf., prysviach. 98-y richnytsi vid dnia narodzhennia O. A. Pushkina, 258-265 [in Ukrainian].

4. Pytannia diialnosti orhaniv opiky ta pikluvannia, poviazanoi iz zakhystom prav dytyny: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 24.09.2008 № 866 [The issue of activities of guardianship and guardianship bodies related to the protection of children's rights: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated September 24, 2008 No. 866]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

5. Kovalenko, I.A. (2019) Upravlinnia mainom malolitnoi dytyny: simeino-pravovyi aspekt [Property management of a minor child: family law aspect]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: yurydychni nauky, 30(69), 2, 50-55 [in Ukrainian].

6. Kucherenko, O. (2021) Osoblyvosti vyznachennia mistsia prozhyvannia dytyny v razi rozirvannia shliubu [Peculiarities of determining the child's place of residence in case of divorce]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo, 4, 43-46 [in Ukrainian].

7. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 8 lystopada 2023 roku u spravi № 146/346/22 [Resolution of the Supreme Court of November 8, 2023 in case No. 146/346/22]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/114835117 [in Ukrainian].

8. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 20 sichnia 2022 roku u spravi № 761/43925/19 [Resolution of the Supreme Court of January 20, 2022 in case No. 761/43925/19]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/102634125 [in Ukrainian].

9. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 15 kvitnia 2020 roku u spravi № 550/1201/16 [Resolution of the Supreme Court dated April 15, 2020 in case No. 550/1201/16]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/88834136 [in Ukrainian].

10. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 9 lystopada 2020 roku u spravi № 487/7241/18 [Resolution of the Supreme Court of November 9, 2020 in case No. 487/7241/18]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/92842114 [in Ukrainian].

11. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 22 hrudnia 2021 roku u spravi № 339/143/20 [Resolution of the Supreme Court of December 22, 2021 in case No. 339/143/20]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/102149370 [in Ukrainian].

12. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 10 travnia 2023 roku u spravi № 554/5428/21 -ts [Resolution of the Supreme Court dated May 10, 2023 in case No. 554/5428/21-ts]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/110849713 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru