Деякі питання адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства: засади методології

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності

Деякі питання адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства: засади методології

Мех Ю.В., к.ю.н., доцент

м. Харків



Анотація

Стаття присвячена виявленню сучасного стану адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства в контексті методологічного аналізу. Зауважено, що вченими методологія в цілому використовується для цілей по об'єднанню, інтеграції, структуризації об'єкта дослідження з акцентуванням уваги на зроблені доктринальні висновки, їх відповідність чинному нормативно-правовому регулюванню, а також виокремлення пріоритетних напрямів подальших наукових розвідок.

Виокремлено напрями дослідження адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства:

1) визначення концепту державно-приватного партнерства та особливостей його правового регулювання;

2) детермінація державно-приватного партнерства як способу владного управлінського впливу на суспільні відносини;

3) окреслення адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства;

4) виявлення проблем втілення ідеї державно-приватного партнерства в правову дійсність Української держави тощо.

Звернуто увагу на фактичне вироблення порівняно нової правової регламентації державно-приватного партнерства за допомогою усталених інструментів публічної адміністрації.

Застосування діалектичного методу дозволило сформувати тезу про те, що в основному адміністративно-правове регулювання означеної сфери торкнулось питань, пов'язаних з: процедурами, що супроводжують державно-приватне партнерство; суб'єктного складу державно-приватного партнерства та умов залучення до нього; юридичного оформлення державно-приватного партнерства та наслідків його застосування тощо.

За необхідне при детермінації державно-приватного партнерства як способу владного управлінського впливу на суспільні відносини прийнято врахування загальнотеоретичних напрацювань при специфікації положень теорії загального адміністративного права для виявлення взаємозв'язку між приватним та публічним партнером. До адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства зараховано:

1) нормативно-правове регулювання забезпечення державно-приватного партнерства;

2) інституційне забезпечення державно-приватного партнерства;

3) інструменти забезпечення державно-приватного партнерства реалізації;

4) принципи державно-приватного партнерства;

5) процедури державно-приватного партнерства.

Ключові слова: методологія, адміністративно-правове регулювання, державно-приватне партнерство, ретроспективний аналіз, діалектичний метод.



Abstract

Some issues of administrative and legal regulation of public-private partnership: methodological principles

Mekh Yu.V., PhD in Law, associate professor, associate professor of the Department of Administrative Law and Administrative Activities, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

The article is devoted to identifying the current state of administrative and legal regulation of public-private partnership in the context of methodological analysis.

Emphasis is placed on the fact that the methodology in legal science is used for the purposes of unification, integration, structuring of the object of research with an emphasis on the doctrinal conclusions made, their compliance with the current regulatory and legal regulation, as well as the identification of priority directions for further scientific investigations.

The research areas of administrative and legal regulation of public-private partnership are singled out:

1) definition of the concept of public-private partnership and features of its legal regulation;

2) determination of public-private partnership as a way of powerful managerial influence on social relations;

3) outline of the administrative and legal mechanism of public-private partnership;

4) identifying the problems of implementing the idea of public-private partnership into the legal reality of the Ukrainian state, etc.

Attention is drawn to the actual development of a relatively new legal regulation of public-private partnership using established tools of public administration. The application of the dialectical method made it possible to formulate the thesis that mainly the administrative and legal regulation of the specified sphere touched on issues related to: procedures accompanying public-private partnership; the subject composition of the public-private partnership and the conditions of involvement in it; legal registration of public-private partnership and consequences of its application, etc.

When determining public-private partnership as a method of powerful managerial influence on social relations, it is necessary to take into account general theoretical developments when specifying the provisions of the theory of general administrative law to identify the relationship between a private and public partner. The administrative-legal mechanism of public-private partnership includes:

1) normative-legal regulation of public-private partnership;

2) institutional support of public-private partnership;

3) tools for ensuring public-private partnership implementation;

4) principles of public-private partnership;

5) public-private partnership procedures.

Keywords: methodology, administrative and legal regulation, public-private partnership, retrospective analysis, dialectical method.



Постановка проблеми

Доктринальне опрацювання адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства є необхідним та своєчасним елементом при формуванні сучасної доктрини адміністративного права. Вказане обґрунтовується потребами виявлення як місця цього способу впорядкування суспільних відносин в системі адміністративного права, так і здійсненням його сутнісних ознак, що мають адміністративно-правову природу, типу впорядкування механізму адміністративно-правового регулювання та його елементів. Одночасно, аналіз засад методології державно-приватного партнерства здійснюється крізь призму зростання кількості проблем, які мають бути вирішеними під час дії правового режиму воєнного стану. Пошук оптимальних способів та технологій взаємодії публічних та приватних інституцій призвів до виділення державно-приватного партнерства як одного з провідних напрямів удосконалення управлінської діяльності в цілому. Використання державно-приватного партнерства як регулятора суспільних відносин якісно корелює з визнанням ідеї належного врядування як основи управлінської діяльності. Таким чином, для формування якісно нового підходу до способів впорядкування суспільних відносин, своєчасним та актуальним є дослідження методологічних засад державно-приватного партнерства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика детермінації методології в адміністративно-правовому вчинені як один з основних постулатів загального адміністративного права виступила предметом дослідження В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.В. Галунька, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, О.С. Проневича, В.В. Сокуренка та інших вчених. Специфікація методології, що стосуються державно-приватного партнерства та його адміністративно-правового регулювання, містяться у працях І.М. Комарницького, В.В. Круглова, І.С. Нейкової, К.В. Павлюка,

Дж. Паолетто, В.І. Якуніна. Водночас до теперішнього часу визначення стану адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства не є завершеним процесом. Вказане свідчить про важливість аналізу засад методології державно-приватного партнерства.

Мета статті здійснення наукового дослідження окремих методологічних засад державно-приватного партнерства в секторі безпеки України.



Виклад основного матеріалу

Методологія в правому вчені використовується для цілей по об'єднанню, інтеграції, структуризації об'єкта дослідження з акцентуванням уваги на зроблені доктринальні висновки, їх відповідність чинному нормативно-правовому регулюванню, а також виокремлення пріоритетних напрямів подальших наукових розвідок. При цьому, метод дослідження не має ототожнюватись з методологією, останній є способом пізнання явищ; прийомом або системою прийомів, що можуть бути застосованими [1, с. 617]. Тому вибір методів дослідження буде залежати від потреб вивчення особливостей досліджуваного явища, системи суспільних відносин, в яких воно знаходиться. В свою чергу, методологія буде втілювати підхід до обраних способів адміністративно-правового впливу на суспільні відносини та обраних засобів впливу, які при цьому застосовуються.

Можливо виокремити такі напрями дослідження адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства:

1) визначення концепту державно-приватного партнерства та особливостей його правового регулювання;

2) детермінація державно-приватного партнерства як способу владного управлінського впливу на суспільні відносини;

3) окреслення адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства;

4) виявлення проблем втілення ідеї державно-приватного партнерства в правову дійсність Української держави тощо.

Перший напрям визначення концепту державно-приватного партнерства та особливостей його правового регулювання на доктринальному рівні зводиться до аналізу положень таких нормативно-правових актів: законів України «Про державно-приватне партнерство» [2], «Про концесію» [3], постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку спрямування коштів на підготовку проектів державно-приватного партнерства та виконання довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної власності» [4], «Про порядок проведення концесійного конкурсу та конкурентного діалогу в електронній торговій системі» [5], «Порядок заміни приватного партнера (концесіонера) за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором)» [6], «Методика проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства» [7], «Про затвердження Порядку ведення Реєстру довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства» [8] тощо. адміністративний правовий державний приватний україна

За допомогою методу ретроспективного аналізу, приходимо до висновку про вироблення порівняно нової правової регламентації державно-приватного партнерства за допомогою усталених інструментів публічної адміністрації. Застосування діалектичного методу дозволяє сформувати тезу про те, що в основному адміністративно-правове регулювання означеної сфери торкнулось питань, пов'язаних з: процедурами, що супроводжують державно-приватне партнерство; суб'єктного складу державно-приватного партнерства та умов залучення до нього; юридичного оформлення державно-приватного партнерства та наслідків його застосування тощо. Концепт державно-приватного партнерства є сукупністю поглядів, ідей, що характеризують вибрану сферу суспільних відносин. Специфічними ознакам концепту державно-приватного партнерства є обов'язковість врахування громадського контролю та нагляду при реалізації заходів публічного адміністрування.

Другий напрям детермінація державно-приватного партнерства як способу владного управлінського впливу на суспільні відносини потребує врахування загальнотеоретичних напрацювань при специфікації положень теорії загального адміністративного права для виявлення взаємозв'язку між приватним та публічним партнером. Шляхом застосування методу моделювання можливо виявити можливі зв'язки, що супроводжують адаптацію взаємодії приватного сектору з публічними інституціями. Наукова позиція сформована таким чином, щоб тлумачити державно-приватне партнерство залежно від обраної ключової ознаки, типу: форми взаємодії, що спрямована на вирішення суспільно значущих завдань на взаємовигідних умовах; виду співробітництва держави з приватним сектором для реалізації суспільно значущих проектів на засадах пріоритетності інтересів держави, її політичної підтримки, консолідації ресурсів сторін, ефективного розподілу ризиків між ними, рівноправності і прозорості відносин для забезпечення поступального розвитку суспільства [9]; інституту права, що складається з сукупність правових норм, які регулюють діяльність державних органів влади і приватного сектору на основі набору альтернатив поведінки [10]. Окремого значення при цьому, матимуть дослідження особливостей державно-приватного партнерства в окремих сферах суспільних відносин або по окремим об'єктам державно-приватного партнерства.

Третій напрям наукових досліджень державно-приватного партнерства стосується окреслення адміністративно-правового механізму впливу на означене правове явище. В цілому, визначаючи адміністративно-правовий механізм, слід розуміти, що йдеться про систему правових засобів, яких інтегровано та організовано таким чином, щоб сприяти визначеним особам послідовно реалізовувати визначені дії за допомогою заходів організаційно-правового характеру та заходів адміністративного примусу [11]. Структура механізму передбачає можливість виокремлення таких елементів: система управління, що представлена відповідним суб'єктним складом та визначеними способами їх взаємодії; сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечується безпосереднє застосування владного впливу; безпосередньо управлінський вплив [12]. За широкого підходу до визначення формальних елементів механізму адміністративно-правового регулювання, виокремлюється множинність елементів, зокрема норми права, юридичні факти, правовідносини, тлумачення норм права, реалізація норм права, принципи, юридична відповідальність тощо [13, с. 212].

Для досягнення мети цього дослідження, до адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства слід зараховувати:

1) нормативно-правове регулювання забезпечення державно-приватного партнерства;

2) інституційне забезпечення державно-приватного партнерства;

3) інструменти забезпечення державно-приватного партнерства реалізації;

4) принципи державно-приватного партнерства;

5) процедури державно-приватного партнерства.

В контексті дослідження адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства особливу роль присвячено інституційному забезпеченню. В цілому суб'єктам, що уповноважені регулювати державно-приватне партнерство та його окремі аспекти чи напрями будемо вважати: Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки України та Комісію при ньому, органи місцевого самоврядування. Ключову роль при цьому відведено Міністерству економіки України та Комісії з підготовки рекомендацій щодо розподілу бюджетних коштів при ньому. Зазначимо, що суб'єкт, що вповноважений регулювати державно-приватне партнерство не є тотожним суб'єктові, що є стороною державно-приватного партнерства. До останньої групи можуть бути віднесені: державні органи, що на нормативному рівні мають повноваження здійснювати управління об'єктами державної власності; органи місцевого самоврядування щодо об'єктів комунальної власності; Національна академії наук України, національні галузеві академій наук [2].

Четвертий напрям наукових досліджень державно-приватного партнерства виявлення проблем втілення ідеї державно-приватного партнерства в правову дійсність Української держави. Щодо цього напряму, то він має певне розмивання: з одного боку, при вивченні будь-якого аспекту, що певним чином стосується державно-приватного партнерства має бути виокремлено недоліки нормотворчого характеру чи правозастосування, а з іншого, можливим є виокремлення пробілів та перспективних напрямів розвитку державно-приватного партнерства в цілому. Якщо взяти за основу другий варіант, то наукові розвідки мають стосуватися засадничих характеристик державно-приватного партнерства, а саме:

1) його учасників, що є державними та приватними суб'єктами;

2) взаємовідносин сторін у партнерстві та їх визначеності на рівні офіційних документів (договорів);

3) взаємовідносин партнерського (рівноправного) характеру;

4) умов поєднання всіх видів активів (внески і ресурси) партнерів;

5) розподілення ризиків між партнерами, які беруть участь у використанні отриманих результатів, згідно із взаємними домовленостям.

Окремого значення матиме дослідження державно-приватного партнерства залежно від сфери суспільних відносин та його об'єкту. Станом на теперішній час, до таких об'єктів Законом України «Про державно-приватне партнерство» віднесено: існуючі, зокрема відтворювані (шляхом реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення) об'єкти, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, або майно господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим; створювані або новозбудовані об'єкти відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства [2]. Вказаний перелік потребує адміністративно-правової детермінації.

Щодо видової приналежності державно-приватного партнерства, то її окреслено межами суспільних відносин, де надаються суспільно значущі послуги або тих, що стосуються національних інтересів. Наприклад, виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування; збір, очищення та розподілення води і т.д.) [2]. Можливість широкого тлумачення критеріїв сфер суспільних відносин, що стосуватимуться національних інтересів розширює межі здійснення державно-приватного партнерства. Вважаємо, що їх не потрібно обмежувати, а навпаки вивчати можливі напрями застосування державно-приватного партнерства як способу взаємодії влади та приватного сектору.



Висновки

Підсумовуючи зазначимо, що методологічні засади адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства втілюють підхід до обраних способів адміністративно-правового впливу на визначену сферу суспільних відносин. Виокремлено напрями доктринальних пошуків адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства:

1) визначення концепту державно-приватного партнерства та особливостей його правового регулювання;

2) детермінація державно-приватного партнерства як способу владного управлінського впливу на суспільні відносини;

3) окреслення адміністративно-правового механізму державно-приватного партнерства;

4) виявлення проблем втілення ідеї державно-приватного партнерства в правову дійсність Української держави тощо.

Симбіоз наукових висновків та результатів здійснених досліджень дозволить сформувати наявну та бажану моделі державно-приватного партнерства в Україні.

Акцентовано увагу на тому, що концепт державно-приватного партнерства є сукупністю поглядів, ідей, що характеризують вибрану сферу суспільних відносин. Специфічними ознакам концепту державно-приватного партнерства є обов'язковість врахування громадського контролю та нагляду при реалізації заходів публічного адміністрування.



Література

1. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т.: т. 2 / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. К.: Аконіт, 1999. С. 617.

2. Про державно-приватне партнерство: Закон України від 01.07.2010 р.

3. Про концесію: Закон України від 03.10.2019 р. №155-IX.

4. Про затвердження Порядку спрямування коштів на підготовку проектів державно-приватного партнерства та виконання довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2023 р. №222.

5. Про порядок проведення концесійного конкурсу та конкурентного діалогу в електронній торговій системі: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.2020 р. №909.

6. Порядок заміни приватного партнера (концесіонера) за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором): Постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 р. №541.

7. Методика проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.12.2021 р. №1967.

8. Про затвердження Порядку ведення Реєстру довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства: Постанова Кабінету Міністрів України від 4.11.2022 р. №1241.

9. Павлюк К.В. Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави. Наукові праці КНТУ. Економічні науки. 2010. №17. С. 10-19.

10. Полякова О.М. Державно-приватне партнерство в Україні: проблеми становлення. Коммунальное хозяйство городов: Научно-технический сборник. К.: Техніка, 2009. №87. С. 317-322.

11. Алфьоров С.М. Адміністративно-правовий механізм протидії корупції в органах внутрішніх справ: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2011. 38 с.

12. Тиндик Н.П. Адміністративно-правовий механізм регулювання міграції в Україні: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь, 2009. 40 с.

13. Галунько В.В., Курило В.І., Короєд С.О. та ін. Адміністративне право України: навчальний посібник. Т.1. Загальне адміністративне право / за ред. проф. В.В. Галунька. Херсон: Грінь Д.С., 2015. 272 с.



References

1. Yaremenko, V., Slipushko, O. (1999). Novyy tlumachnyy slovnyk ukrayinskoyi movy [New explanatory dictionary of the Ukrainian language]. K.: Akonit [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy «Pro derzhavno-pryvatne partnerstvo» [The Law of Ukraine «About public-private partnership»]. (n.d.).

3. Zakon Ukrainy «Pro kontsesiiu» [The Law of Ukraine «About concession»]. (n.d.).

4. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Poriadku spriamuvannia koshtiv na pidhotovku proektiv derzhavno-pryvatnoho partnerstva ta vykonannia dovhostrokovykh zoboviazan u ramkakh derzhavno-pryvatnoho partnerstva shchodo obiektiv derzhavnoi vlasnosti» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On Approval of the Procedure for Directing Funds for the Preparation of Public-Private Partnership Projects and the Fulfillment of Long-Term Obligations within the Framework of Public-Private Partnership on State Property»].

5. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro poriadok provedennia kontsesiinoho konkursu ta konkurentnoho dialohu v elektronnii torhovii systemi» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On the procedure for concession tender and competitive dialogue in the electronic trading system»].

6. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Poriadok zaminy pryvatnoho partnera (kontsesionera) za dohovorom, ukladenym v ramkakh derzhavno-pryvatnoho partnerstva (kontsesiinym dohovorom)» [Cabinet of Ministers of Ukraine «Procedure for replacing a private partner (concessionaire) under an agreement concluded within the framework of a public-private partnership (concession agreement)»].

7. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Metodyka provedennia analizu efektyvnosti zdiisnennia derzhavno-pryvatnoho partnerstva» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine «Methodology for analyzing the effectiveness of public-private partnership»].

8. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Poriadku vedennia Reiestru dovhostrokovykh zoboviazan u ramkakh derzhavno-pryvatnoho partnerstva» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On Approval of the Procedure for Maintaining the Register of Long-Term Obligations within the Framework of Public-Private Partnership"].

9. Pavlyuk, K.V. (2010). Sutnist i rol derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sotsialno-ekonomichnomu rozvytku derzhavy [The essence and role of public-private partnership in the socioeconomic development of the state]. NaukovipratsiKNTU. Ekonomichni nauky [Scientific works of KNTU. Economic Sciences], 17, 10-19 [in Ukrainian].

10. Poliakova, O.M. (2009). Derzhavno-pryvatne partnerstvo v Ukraini: problemy stanovlennia [Public-private partnership in Ukraine: problems of formation]. Kommunalnoe khoziaistvo horodov: Nauchno-tekhnycheskyi sbornyk. K.: Tekhnika, 87, 317-322 [in Ukrainian].

11. Alforov, S.M. (2011). Administratyvno-pravovyi mekhanizm protydii koruptsii v orhanakh vnutrishnikh sprav [Administrative and legal mechanism for combating corruption in the internal affairs bodies]. Extended abstract of Doctor's thesis. Kharkiv, Khark. nats. un-t vnutr. sprav [in Ukrainian].

12. Tyndyk, N.P. (2009). Administratyvno-pravovyi mekhanizm rehuliuvannia mihratsii v Ukraini [Administrative and legal mechanism of migration regulation in Ukraine]. Extended abstract of Doctor's thesis. Irpin [in Ukrainian].

13. Halunko, V.V., Kurylo, V.I., & Koroied, S.O. (2015). Administratyvnepravo Ukrainy: navchalnyi posibnyk. T.1. Zahalne administratyvne pravo / za red. prof. V.V. Halunka. [Administrative law of Ukraine: textbook. T.1. General Administrative Law]. Kherson: Hrin D.S. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru

...