Відкритість та громадська залученість у забезпеченні принципів ефективності та прозорості публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради»

Відкритість та громадська залученість у забезпеченні принципів ефективності та прозорості публічного управління

Доброгорський Олександр Володимирович аспірант кафедри публічного управління та права

м. Дніпро

Анотація

У статті визначено термінологічну базу дослідження, що включила такі категорії як «відкритий уряд», «відкрите управління» «цифровий уряд», «цифрова трансформація». Визначено, що у багатьох країнах світу було проведено реформи відкритого управління. До найбільш поширених цілей реформ відкритого управління належало забезпечення належного управління, більш продумане прийняття рішень, підвищення суспільної довіри, скорочення корупції та підвищення ефективності надання публічних послуг. Підкреслено важливість впровадження цифрових трансформацій в публічному управлінні, оскільки зараз цифрові технології стають базою для створення нових продуктів, цінностей та, загалом, базисом отримання конкурентних переваг на більшості ринків, що приводить до появи нових, часто унікальних продуктів з новою ціннісною сутністю. Охарактеризовано 5 рівнів громадської участі за Міжнародною асоціацією з питань участі громадськості (IAP2), а саме інформування, консультації, залучення, співробітництво та розширення повноважень. Досліджено французький, італійський та іспанський досвід взаємодії влади з громадськістю для розбудови принципу транспарентності в публічному управлінні. Визначено принципи відкритого управління: транспарентність, участь та підзвітність. Доведено їх необхідність застосування до п'яти основних завдань територіального управління: складання бюджету, укладання контрактів, законотворчої діяльності, розробки політики та надання послуг. Представлена позиція, що сучасна практика публічного управління у розвинених країнах орієнтується на модель «нового громадського управління», основними сутнісними ознаками якої є залученість населення до управлінського процесу, переважання прямих методів управління, транспарентність, розвинений зворотний зв'язок, відкритість та прозорість діяльності органів влади. Обґрунтована важливість реалізації концепції електронного уряду, що розглядається як організація системи публічного управління за допомогою інформатизації управлінських процесів, електронних ресурсів та технічних засобів на користь реалізації принципів громадського управління. Виділено лідерство та формування команди (колективу) як ключові елементи створення в системі публічного управління умов взаємодії з громадськістю для забезпечення концепту ефективності.

Ключові слова: відкрите управління, громадське управління, електронний уряд, ефективність, транспарентність, трансформація

Abstract

Dobrogorsky Oleksandr Volodymyrovych PhD student of Department of Public Administration and Law, Communal Institution of Higher Education «Dnipro Academy of Continuing Education» of Dnipropetrovsk Regional Council, Dnipro

OPENNESS AND PUBLIC INVOLVEMENT ENSURING THE PRINCIPLES OF EFFICIENCY AND TRANSPARENCY OF PUBLIC ADMINISTRATION

The article defines the terminological base of the research, which includes such categories as «open government», «open administration», «digital government», «digital transformation». It was determined that in many countries of the world, reforms of open administration were carried out. The most common goals of open government reforms included ensuring good governance, more thoughtful decision-making, increasing public trust, reducing corruption, and improving the efficiency of public service delivery. The importance of implementing digital transformations in public administration is emphasized, as digital technologies are now becoming the basis for creating new products, values and, in general, the basis for obtaining competitive advantages in most markets, which leads to the emergence of new, often unique products with a new value essence. 5 levels of public participation according to the International Association for Public Participation (IAP2) are characterized, namely information, consultation, involvement, cooperation and empowerment. The French, Italian and Spanish experience of the interaction between the government and the public for the development of the principle of transparency in public administration was studied. The principles of open management are defined: transparency, participation and accountability. The necessity of their application to the five main tasks of territorial management is proven: budgeting, contracting, law-making, policy development and service provision. The position is presented that the modern practice of public administration in developed countries is oriented towards the model of «new public management», the main essential features of which are the involvement of the population in the management process, the predominance of direct management methods, transparency, developed feedback, openness and transparency of the activities of authorities. The importance of the implementation of the concept of electronic government, which is considered as the organization of the public administration system with the help of informatization of management processes, electronic resources and technical means in favor of the implementation of the principles of public administration, is substantiated. Leadership and the formation of a team (collective) are highlighted as key elements of creating conditions for interaction with the public in the public administration system to ensure the concept of efficiency.

Keywords: open management, public administration, e-government, efficiency, transparency, transformation

Постановка проблеми

В сучасному світі прозорість та громадська залученість стають ключовими елементами успішності діяльності публічних управлінців. Проте, існують серйозні виклики, пов'язані з недостатньою відкритістю та активною участю громадськості у процесах управління. Проблема полягає в тому, що в часто відсутні чіткі механізми та стимули для забезпечення відкритості та залучення громади у прийняття рішень.

Недостатня прозорість може призвести до виникнення корупції, втрати довіри громадян до владних структур та невідповідності прийнятих рішень реальним потребам суспільства. Також, низький рівень громадської залученості може впливати на легітимність урядових ініціатив та зменшувати відчуття власної відповідальності перед громадянами представниками влади.

Тож викликає інтерес дослідження причин та наслідків відсутності відкритості та громадської залученості в публічному управлінні, а також розгляд можливих шляхів подолання цієї проблематики. Зокрема, акцент зроблено на необхідності розвитку механізмів відкритості, підвищення рівня інформаційної доступності та створення ефективних інструментів для залучення громадськості до управлінських процесів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз останніх досліджень у галузі публічного управління розкриває важливі тренди забезпечення ефективності та прозорості. Зокрема, вчені акцентують увагу на зростаючій ролі громадськості та відкритих механізмів у прийнятті рішень та в управлінні державними ресурсами. Один із ключових трендів - це активна участь громади в процесах управління. Дослідження підтверджують, що ефективність публічного управління підвищується за умови широкої громадської залученості. Механізми зворотного зв'язку, публічні консультації та інші інструменти стають важливими компонентами, що формують відкритий та демократичний процес управління. Ще одним трендом є застосування сучасних технологій для підвищення прозорості. Цифрові платформи, електронні системи звітності та відкриті дані надають можливість громадськості та зацікавленим сторонам моніторингу дії владних структур, підвищуючи рівень відкритості та відповідальності. Зазначимо також тенденцію до розвитку нових методів вимірювання ефективності управління. Більше уваги приділяється визначенню ключових показників ефективності, які враховують якість обслуговування громади, клієнсервісного підходу, а не лише кількість виконаних завдань. Всі ці тренди вказують на поступовий розвиток системи публічного управління в напрямі більшої відкритості, прозорості та участі. Важливим є подальше вдосконалення механізмів залучення громадськості, впровадження новітніх технологій та розробка об'єктивних критеріїв для оцінки ефективності управлінських рішень.

В роботі були використані дослідження таких вчених як М. Бойд, В. Ван Доорен, Т. Гаррісон, К. Десуза, О. Карпенко, Г. Козбур, В. Куйбіда, Р. Медалія, В. Наместнік, В. Пержун, І. Струтинська, К. Хенслі. Слід зазначити, що підкреслюючи ґрунтовність науково -практичної значимості робіт вказаних авторів, доцільним є подальше ґрунтовне дослідження забезпечення ефективності та прозорості публічного управління.

Мета статті. Метою статті є обґрунтування концептуальних засад забезпечення принципів ефективності та прозорості публічного управління на основі відкритості та громадської залученості.

Виклад основного матеріалу

Терміни «відкритий уряд», «відкрите управління» «цифровий уряд», «цифрова трансформація» стали одними з ключових елементів публічно-управлінського дискурсу ХХІ ст. [1]. В основі концепції «відкритого управління» лежить проста ідея про те, що дії держави більш ефективні, коли вони прозорі і ґрунтуються на участі громадян. Відкрите управління простою, але дієвою ідеєю про те, що органи публічного управління краще працюватимуть на благо суспільства, якщо будуть прозорими, відкритими для участі громадськості та підзвітними.

Відкрите управління - це узагальнюючий термін для широкого кола практичних методів, які просувають ці принципи, включаючи ініціативи в галузі відкритих даних, закони про доступ до інформації, політичні права, захист інформаторів, відкриті консультації та процеси взаємодії тощо. Вільний потік інформації від органів публічного управління до громадськості та, наприклад, засобів масової інформації, а також від громадськості до органів влади, лежить в основі добре функціонуючих відкритих урядів, які успішно проходять шлях цифрової трансформації в розвинених країнах [2].

У багатьох країнах світу було проведено реформи відкритого управління. До найбільш поширених цілей реформ відкритого управління належать забезпечення належного управління, більш продумане прийняття рішень, підвищення суспільної довіри, скорочення корупції та підвищення ефективності надання публічних послуг.

Механізми відкритого управління часто ґрунтуються на припущенні, що громадяни та громадянське суспільство будуть запитувати інформацію, отримувати до неї доступ та використовувати для впливу на осіб, які приймають владні рішення. Це можливо лише в тому випадку, якщо громадянське суспільство вільне від обмежень і не боїться можливих наслідків. За таких умов необхідна свобода і можливість для окремих осіб та організованих груп висловлюватися, отримувати доступ до інформації, об'єднуватися, організовувати та брати участь у прийнятті публічних рішень. Це є необхідною умовою відкритого управління.

Під участю громадян розуміється залучення громадян та активна взаємодія влади з громадянами, громадянським суспільством та іншими зацікавленими сторонами.

Знаходячись в сучасному світі технологій, прихильники цифрової трансформації стверджують, що з новими можливостями онлайн -спілкування громадяни можуть активніше брати участь у демократичному ухваленні рішень та публічному управлінні, ніж будь -коли раніше. Нові інтернет- платформи дозволяють громадянам висловлювати свою думку та взаємодіяти з органами влади. Крім цього, ці платформи можуть також оптимізувати прийняття політичних рішень, оскільки громадяни можуть краще розуміти, хто та скільки людей підтримує рішення. Ініціативи відкритого уряду також можуть підвищити громадську довіру до органів влади [3, 4]. цифровий трансформація транспарентність влада

Загалом цифрові трансформації' є спричиненими використанням цифрових технологій змінами у природі людини, іі ' життєдіяльності, мисленні та управлінні [5].

До цифрових трансформацій схильні більшість звичних для громадян видів діяльності, оскільки зараз цифрові технології стають базою для створення нових продуктів, цінностей та, загалом, базисом отримання конкурентних переваг на більшості ринків, що приводить до появи нових, часто унікальних продуктів з новою ціннісною сутністю (наприклад Airbnb, цифровий банкінг і т.д.).

Громадянська участь можлива на будь-якому етапі здійснення публічного управління, починаючи з визначення пріоритетів, інформування та прийняття рішень та закінчуючи здійсненням та оцінкою діяльності. Воно також може відбуватися на різних рівнях, починаючи з таких процесів як консультації з громадськістю, де зацікавлені сторони інформують про процес ухвалення рішень, і закінчуючи такими процесами, як складання бюджету на основі принципу участі, коли громадяни самі ухвалюють остаточне рішення. Міжнародна асоціація з питань участі громадськості (IAP2) визначає 5 рівнів участі:

інформування: надавати громадськості збалансовану та об'єктивну інформацію, щоб допомогти їй зрозуміти проблему, альтернативи, можливості та/або рішення;

консультації: для отримання зворотного зв'язку від громадськості про аналіз, альтернативи та/або рішення;

залучення: працювати безпосередньо з громадськістю протягом усього процесу, щоб забезпечити стійке розуміння та врахування інтересів та сподівань громадськості;

співробітництво: співпрацювати з громадськістю щодо кожного аспекту рішення, включаючи розробку альтернатив та визначення кращого рішення;

розширення повноважень: передача прийняття остаточного рішення громадськості [6].

Є багато прикладів застосування можливостей залучення громадськості до прийняття рішень.

Так, наприклад, у 2014 році Париж провів свій перший захід щодо складання бюджету за участю громадськості, в ході якого більше 40 тис. голосуючих обґрунтували рішення для виділення 17,7 млн. євро на дев'ять проектів. У цьому експериментальному процесі пропозиції були висунуті департаментами міста. Місцеві органи влади повинні публікувати ключові бюджетні документи для того, щоб мешканці та інші зацікавлені сторони могли ретельно проаналізувати, як розподіляються та витрачаються державні фінанси. Вони мають публікуватися своєчасно та на регулярній основі. Місцеві органи влади повинні складати щорічний бюджет, в якому основні показники бюджету надаються у зручному для розуміння форматі, наприклад, з використанням інфографіки чи інших візуальних та інтерактивних засобів.

Органи влади повинні залучати своїх мешканців до участі у визначенні пріоритетів у витратах бюджетних коштів. Це може включати проведення консультацій щодо бюджету для обґрунтування його розробки в конкретному населеному пункті.

Актуальним для України може бути іспанський приклад, де діє «Decide Madrid» - веб-платформа мадридської міської ради для забезпечення участі громадськості у прийнятті рішень. Однією із чотирьох основних функцій платформи є забезпечення доступу до інформації для кожного мешканця, щоб пропонувати новітнє місцеве законодавство, за яке інші мешканці можуть проголосувати. Пропозиції, що одержують підтримку від одного відсотка населення, виносяться на обов'язкове громадське голосування. Після цього Раді надається один місяць для підготовки технічних звітів про законність, здійсненність та вартість успішних пропозицій, що публікуються на платформі.

Перше голосування щодо успішних пропозицій громадян відбулося у лютому 2017 року, коли мешканці Мадриду проголосували за «100% екологічний Мадрид» та «Єдиний квиток на громадський транспорт». Обидві пропозиції були прийняті, отримавши 94 % (198 905 голосів) та 89 % (188 665 голосів) підтримки відповідно, а потім місто опублікувало технічні документи за обома проектами. Поряд із пропозиціями та голосуванням платформа Decide Madrid підтримує дискусії та складання бюджету за участю громадськості [6].

В рамках такого досвіду доцільними кроками в Україні можуть бути наступні дії:

опубліковувати в доступному форматі інформацію про процес прийняття рішень, порядок денний та протоколи: місцеві органи влади повинні надавати доступну інформацію про демократичний процес прийняття рішень. Це має дозволити мешканцям та іншим зацікавленим сторонам зрозуміти, які рішення приймаються від їхнього імені, коли і ким, і як приймаються остаточні рішення;

зробити засідання відкритими для відвідування представниками громадськості, громадянського суспільства та преси та для звітності щодо них;

надати громадянам можливість пропонувати зміни нормативно - правового поля, що стосується відповідної території.

Релевантним є досвід італійський досвід, де політика регіональної участі (наприклад, в Тоскані) започатковує партисипативний і дорадчий процес як постійний елемент адміністративного управління та керівництва на всій території. Законодавство встановлює для місцевої регіональної влади зобов'язання розробляти різні процеси широкої участі для того, щоб залучити громадян до створення державної політики та проектів. Ці зобов'язання ґрунтуються на принципі, згідно з яким участь є одним із основних прав людини, та державні установи несуть відповідальність за надання можливостей для цього та забезпечення наявності належних інструментів, що гарантують ефективну участь.

Законодавство також передбачає створення незалежного інституту, який відповідає за заохочення процесів, що ґрунтуються на широкій участі: «Право на участь». Процес покликаний здійснювати моніторинг поширення культури ширшої участі у всьому регіоні та розподіляти фінансування для підтримки інноваційних підходів до участі (включаючи використання нових інформаційно-комунікативних технологій) з метою розвитку нових форм обміну між установами та громадянами.

В ракурсі означеного досвіду доцільним є:

опублікувати у доступному форматі інформацію про процес розробки політики, включаючи оновлену інформацію про поточні процеси;

залучати мешканців до участі у високопріоритетних питаннях: органи влади повинні визначити питання, що мають першочергове значення для мешканців, та залучити їх до розробки, перегляду або ухвалення рішень. Процес повинен відображати щире бажання залучити до процесу розробки громадськість, він повинен здійснюватися відповідно до принципів передової практики і включати отримання зворотного зв'язку від мешканців за підсумками процесу.

Під відкритим управлінням мається на увазі саме транспарентність діяльності влади, заснована на участі громадськості, підзвітної громадянам. Це поняття, яке стосується будь-якого органу влади, незалежно від його рангу і того, чи є він місцевим чи центральним.

Відкритий уряд є урядом, чия діяльність зрозуміла громадськості. Це означає, що громадяни мають можливість вивчити те, що було обговорено та підготовлено їх урядом, та запросити інформацію у місцевої адміністрації. Зі свого боку, органи влади повинні полегшувати доступ до своєї інформації, надавати доступ до неї завдяки використанню відкритих систем даних та впроваджувати надійну політику та процедури ведення документації.

Поряд із транспарентністю та участю третьою невід'ємною рисою відкритого управління є підзвітність. Це ключова риса демократії, яка означає, що громадськість може закликати органи управління до відповіді за їхні дії. Підзвітність може заохочуватись внутрішніми засобами, наприклад, через кодекси етики, або зовнішніми засобами, наприклад, аудиторські перевірки, та контроль з боку громадянського суспільства та засобів масової інформації.

Ці три принципи відкритого управління - транспарентність, участь та підзвітність - можуть і повинні застосовуватися до п'яти основних завдань територіального управління: складання бюджету, укладання контрактів, законотворчої діяльності, розробки політики та надання послуг [7].

Перехід до відкритого публічного управління державою і суспільством - вимога часу, а роль і значення управлінської культури у цих процесах важлива, оскільки вона являє собою основу усієї управлінської діяльності [8].

Сучасна практика публічного управління у розвинених країнах орієнтується на модель «нового громадського управління», основними сутнісними ознаками якої є:

залученість населення до управлінського процесу;

переважання прямих методів управління;

транспарентність;

розвинений зворотний зв'язок;

відкритість та прозорість діяльності органів влади.

Ця модель характеризується найвищою ефективністю управління соціально-економічним розвитком, і передбачає активне використання сучасних інформаційно-технологічних ресурсів, що забезпечують високу швидкість та безпеку обміну інформацією між усіма учасниками управлінського процесу. Система публічного управління на даний момент в повній мірі не відповідає найпрогресивнішим зарубіжним практикам у частині взаємодії та обміну інформацією між публічними структурами, громадянами, бізнесом. Це обмежує можливості розвитку як країни загалом, так і її окремих територій, знижує ефективність (результативність) діяльності органів влади всіх рівнів і вимагає формування цілісного концептуального підходу до підвищення рівня публічності системи державного управління з використанням інформаційно-технологічних факторів.

Інформаційно-технологічний чинник стосовно публічного управління сприймається як об'єднання інформаційних ресурсів і технологічних можливостей для їх реалізації. Інформаційний ресурс як категорія менеджменту є сукупністю знань природного, наукового, соціально - економічного та іншого характеру, що використовуються з метою підвищення ефективності управлінського процесу. У зв'язку з цим інформаційно - технологічний фактор є одним із ключових у розвитку системи публічного управління, забезпечуючи технологічну та інформаційну можливість формування взаєморозуміння та партнерської взаємодії між суспільством та владою, перехід системи взаємовідносин громадянського суспільства та держави до інформаційно відкритих відносин.

Однією з нових управлінських концепцій кінця ХХ століття - початку XXI століття є «електронний уряд», що розглядається як організація системи публічного управління за допомогою інформатизації управлінських процесів, електронних ресурсів та технічних засобів на користь реалізації принципів громадського управління. У сучасних умовах категорія «електронний уряд» із просто інструменту підвищення ефективності публічного управління за рахунок розширення можливостей та характеристик інформаційно - комунікаційних технологій перетворюється на форму сучасної держави, орієнтованої на соціальні стандарти, публічні цінності. Роль електронного уряду виходить за суто технологічні рамки, ідентифікуючи його як інструмент залучення громадян у публічне управління, реалізацію демократичних принципів, що передбачає розробку нових підходів до його розвитку.

Впровадження принципів моделі нового громадського управління в Україні з допомогою інформаційно-технологічних чинників має супроводжуватися підвищенням ефективності управління та діяльності регіональних органів влади. Проте на даний час в українській практиці діє обмежена кількість розрізнених методів оцінки різних сторін управління, і немає загальноприйнятої методики, що дозволяє оцінити внесок інформаційно-технологічних факторів у зростання ефективності публічного управління. Крім цього, діючі методики майже не враховують зарубіжний досвід такої оцінки. Це вимагає розробки нових підходів до вдосконалення методики оцінки ефективності публічного управління з урахуванням інформаційно-технологічних чинників.

Подальший розвиток системи публічного управління передбачає усвідомлене формування уявлення бажаного майбутнього стану та розвитку. Виникає низка проблем майбутнього розвитку системи публічного управління з урахуванням інформаційно-технологічних факторів (недостатня інформаційна, електронна активність населення; труднощі становлення інформаційно-технологічних засобів управління; опір публічних службовців впровадженню нових форм управління), що в цілому доводить до роз'єднаності потоків інформаційних ресурсів між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, дублювання, втрати актуальності та достовірності інформації, додаткових фінансових витрат. Для вирішення даних проблем доцільно використовувати новітні технології, до яких належать форсайт і дорожнє картування, орієнтовані визначення можливих бажаних варіантів майбутнього з урахуванням експертних оцінок і відбивають можливі шляхи розвитку об'єкта управління з досягнення бажаного результату.

Важливим елементом системи публічного управління має стати електронний уряд, який у сучасних умовах є невід'ємною частиною інформаційного суспільства та має розглядатися як важливий інструмент протидії корупції. Застосування передових методів збору, обробки та аналізу інформації дозволить використовувати її при прийнятті важливих державних рішень.

Для України електронний уряд має стати необхідним компонентом ефективного управління. Впровадження технологій електронного уряду дозволить:

підвищити прозорість підготовки та прийняття рішень, законодавчих

актів;

скоротити бюрократичний апарат та витрати на його утримання;

значно спростити процедури для громадян та бізнесу під час надання публічних послуг, що значно скоротить можливість корупційних дій;

підвищити рівень ефективності публічного управління та, як наслідок, міжнародний імідж держави.

Крім цього, впровадження електронного уряду може зробити певний внесок у збільшення темпів зростання економіки. Вибудувавши систему зворотного зв'язку з основними споживачами публічних послуг та перевівши частину функцій у сферу віртуальних комунікацій, уряд зможе значно підвищити ефективність своєї діяльності. Для забезпечення прав споживачів публічних послуг має бути розроблене та прийняте спеціальне законодавство, основні положення якого ставили б публічного управлінця у залежність від якості його роботи.

Результати цифровізації виливаються у створення нових електронних сервісів чи цифрових платформ [9, 10]. Одним із прикладів такої платформи є «challenge.gov», де урядові установи можуть повідомляти про проблеми та очікувати можливих рішень від громадян. Як показують дослідження порталів відкритих інновацій, отримання таких знань може бути дуже корисним. Приклад - peertopatent.org. На цій платформі громадяни мають можливість переглядати патентні заявки, що знаходяться на розгляді. Рецензент може проінформувати патентне відомство США, якщо заявка на патент містить запатентовані або опубліковані знання.

Функції державного апарату мають включати рішення стратегічних завдань. У структурах державної влади має концентруватися інтелектуальна еліта нації, здатна розробити та послідовно реалізовувати концепцію та стратегію розвитку країни на тривалу перспективу, надати економіці динамічного та сталого характеру.

У політиці підбору та розстановки кадрів на високому державному рівні доцільно дотримуватись управлінського принципу меритократії, згідно з яким керівні посади повинні обіймати найздібніші люди незалежно від їхнього соціального та економічного походження.

Слід підкреслити, що, хоча бюрократизація історично й означала кінець класичної ери індивідуалізму, одночасно вона створювала можливість для виняткових особистостей досягти реалізації своїх ідей, перебуваючи на чолі організації, якщо процес соціального відбору дозволяв їм зайняти таке становище. З цього погляду жодна модернізація і жодне реформування, неможливі без ефективного лідерства, зокрема у вищому та середньому ланках публічного управління. Лідери, що перебувають у центрі системи вироблення та прийняття рішень, зобов'язані забезпечити основу для підготовки чітко сформульованих національних інтересів як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Вони повинні мати вміння мислити стратегічно, чітко визначати основні проблеми та пропонувати оптимальні шляхи їх вирішення, особисто впливати на перебіг подій, зосередивши зусилля на виконанні заданої функції. Тому необхідно забезпечити можливості для незалежного лідерства в економічній та політичній сферах, яке, зрештою, здатне підкорити владу чиновників ефективному контролю. Вирішити це завдання може націлена на перспективу програма підготовки лідерів до різних рівнів державної служби.

Крім лідерства, важливим аспектом публічного управління є створення ефективно працюючої команди (колективу). Необхідно звернути особливу увагу на методи, які забезпечують свідому та активну участь управлінця у реалізації поставлених цілей. Досвід показує, що державний службовець досягає більш високих результатів за наявності віри в керівництво та правильно вибудуваної системи пріоритетів у роботі, визнання заслуг та винагороди за успіхи у роботі (не обов'язково у грошовій формі). Чиновники високо цінують довіру керівництва, можливість пройти перепідготовку, здобути нові навички чи підвищити кваліфікацію.

Ефективність публічного управління багато в чому залежить від професіоналізму, гнучкості та відповідальності державних службовців та системи їх підготовки. Всім державним службовцям має бути забезпечено рівність можливостей, щоб стимулювати їх до нестандартних рішень та освоєння нових методів роботи. Широке залучення талантів, відкритість нових ідей - значний крок уперед з погляду зміни корпоративної культури публічного управління. Для тих, хто надає найбільшого значення застосуванню спеціальних знань до вирішення державних проблем, ефективність означає створення такої організаційної структури, в якій фахівці можуть якнайкраще використовувати свої професійні якості, власний потенціал, часто прихований. При цьому необхідно розробити систему оцінки компетентності, за допомогою якої можна визначати якості, необхідні державним службовцям.

Висновки

Проведені дослідження забезпечення принципів ефективності та прозорості публічного управління через відкритість та громадську залученість показали, що ці концепти взаємодіють та суттєво впливають на якість управління в сучасному суспільстві. Перш за все, відкритість управління створює основу для прозорості. Органи публічної влади, які діють відкрито, надають доступ до інформації та рішень, забезпечуючи громадськість можливістю ефективно відстежувати їхню діяльність, створюють атмосферу довіри громадян до влади та підвищенню легітимності урядових ініціатив.

Громадська залученість, у свою чергу, забезпечує необхідність зворотного зв'язку. Активна участь громади в процесах прийняття рішень гарантує, що вони відповідають реальним потребам суспільства. Цей взаємодійний процес робить управління більш адаптивним та реагуючим на виклики, з якими стикається сучасне суспільство. Обґрунтування концептуальних засад, які базуються на відкритості та громадській залученості, дозволяє розширити розуміння сутності публічного управління. Ці принципи стають фундаментальними для створення ефективних та прозорих механізмів управління, які сприяють сталому розвитку та досягненню стратегічних цілей суспільства. Завдяки взаємодії владних структур та громадськості формується нова парадигма управління, орієнтована на спільний інтерес та взаємну довіру. Важливо враховувати, що цей процес вимагає постійного вдосконалення механізмів взаємодії та розвитку культури відкритості для підтримки прогресу в управлінні. Такий підхід відкриває шлях до сучасного, адаптивного та ефективного публічного управління, яке відповідає викликам сучасного суспільства.

Література

1. Hensley K. An Exploration of the Impact of an Open Governance Approach on Strategic Decision Making, Collaboration, Organizational Change, and Sustainability. Walden University: College of management and technology, 2011. 177 p.

2. Boyd M., Wilson N. Rapid developments in artificial intelligence: how might the New Zealand Government respond? // Policy Quarterly, 2017. P. 36-44.

3. Harrison T.M. Creating open government ecosystems: a research and development agenda. Future Internet, 2012. № 4. P. 900-928.

4. Van Dooren W. Measuring Public Administration: A Feasibility study for better comparative indicators in the EU. Publications Office of the European Union, 2018. 36 p.

5. Куйбіда В.С., Карпенко, О.В., Наместнік В.В. Цифрове врядування в Україні: базові дефініції понятійно-категоріального апарату. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, 2018. № 1. С. 5-10.

6. Decide Madrid: portal de participation ciudadana del Ayuntamiento de Madrid

7. Declaration du gouvernement ouvert

8. Пержун В.В. Сучасні методологічні підходи до дослідження управлінської культури. Право та державне управління: збірник наукових праць / [За ред. О.В. Покатаєвої]. Запоріжжя : КПУ, 2020. №3. С. 75 -81.

9. Desouza K.C., Dawson G.S., Chenok D. Designing, developing, and deploying artificial intelligence systems: Lessons from and for the public sector. Kelley School of Business, 2019. P. 205-213

10. Qian T., Medaglia R. Mapping the challenges of artificial intelligence in the public sector: Evidence from public healthcare. Government Information Quarterly, 2018. P. 1 -16.

References

1. Hensley, K. (2011). An Exploration of the Impact of an Open Governance Approach on Strategic Decision Making, Collaboration, Organizational Change, and Sustainability. Walden University: College of management and technology, 177 p.

2. Boyd, M. and Wilson, N. (2017). Rapid developments in artificial intelligence: how might the New Zealand Government respond?. Policy Quarterly, 36-44.

3. Harrison, T.M. (2012). Creating open government ecosystems: a research and development agenda. Future Internet, 4, 900-928.

4. Van Dooren, W. (2018). Measuring Public Administration: A Feasibility study for better comparative indicators in the EU. Publications Office of the European Union, 36 p.

5. Kuybida, V.S., Karpenko, O.V. and Namestnik, V.V. (2018). Digital governance in Ukraine: basic definitions of the conceptual and categorical apparatus [Tsyfrove vryaduvannya v Ukrayini: bazovi definitsiyi ponyatiyno-katehorial'noho aparatu]. Visnyk Natsional'noyi akademiyi derzhavnoho upravlinnyapry Prezydentovi Ukrayiny, 1, 5-10 [in Ukrainian].

6. Decide Madrid: portal de participacion ciudadana del Ayuntamiento de Madrid [Decide Madrid: citizen participation portal of the Madrid City Council].

7. Declaration du gouvernement ouvert [Open Government Statement].

8. Perzhun, V.V. (2020). Modern methodological approaches to the study of managerial culture [Suchasni metodolohichni pidkhody do doslidzhennya upravlins'koyi kul'tury]. Pravo ta derzhavne upravlinnya: zbirnyk naukovykhprats' / [Za red. O.V. Pokatayevoyi]. Zaporizhzhya : KPU, 3. С. 75-81 [in Ukrainian].

9. Desouza, K.C., Dawson, G.S. and Chenok, D. (2019). Designing, developing, and deploying artificial intelligence systems: Lessons from and for the public sector. Kelley School of Business, 205-213.

10. Qian, T., Medaglia, R. (2018). Mapping the challenges of artificial intelligence in the public sector: Evidence from public healthcare. Government Information Quarterly, 1-16.

Размещено на Allbest.ru