Значення діяльності адвоката у справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра адміністративного права

Значення діяльності адвоката у справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів

Ус М.В., аспірант

м. Харків

Анотація

В статті проаналізовано особливості діяльності адвоката у справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів. У роботі зазначено про те, що фундаментом європейського стандарту розвитку держави та справедливого судового процесу є право особи на звернення до суду й на справедливий судовий розгляд її скарги.

У справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів видається можливим виокремити учасників такого провадження. По-перше, це - зацікавлені особи у справі (позивачі, відповідачі, сторони процесу, треті особи, представники сторін і третіх осіб); по-друге, це - особи, які сприяють здійсненню адміністративного судочинства (секретарі суду, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі). Згідно з частиною 1-2 ст.57 Кодексу адміністративного судочинства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Певна увага приділена значенню діяльності адвоката у справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів, яке є колосальним. Зокрема, звернено увагу, на те, що у справах незначної складності і в інших випадках (справи з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів), розмежованих у Кодексі адміністративного судочинства України, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч.2 ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Зазначено, що в порядку адміністративного судочинства до адміністративного суду можуть звертатися в інтересах іншої особи адвокати або законні представники і їх участь у розгляді справ з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів регламентована відповідно до Конституції України та процесуального законодавства. Додамо, що суд, визнаючи індивідуальний або нормативно-правовий акт незаконним, захищає не суб'єктивне право, а інтерес особи, оскільки він є передумовою й метою суб'єктивного права особи, тобто особа реалізує свій інтерес через відповідне суб'єктивне право. Серед інтересів особи є такі, що опосередковані суб'єктивним правом і не опосередковані ним.

Перспективи подальших досліджень передбачають удосконалення діяльності адвоката у справах з оскарження індивідуальних та нормативно- правових актів.

Результати дослідження можуть бути корисними для юристів, студентів та будь-яких інших осіб, які цікавляться питаннями адміністративного судочинства та ролі адвоката в певних категоріях справ.

Ключові слова: адвокат, індивідуальний акт, нормативно-правовий акт, представництво, адміністративна справа, адміністративне судочинство.

Abstract

Significance of lawyer's activities in cases of appeals of individual and normative legal acts

Us M.V., Graduate student, Yaroslav Mudryi National Law University, National University of Law named after Yaroslav the Wise, Kharkiv

The article analyzes the features of the lawyer's activity in cases of appeal of individual and normative legal acts. The work states that the foundation of the European standard of state development and a fair trial is the right of a person to go to court and to have his complaint heard fairly.

In cases of appeal of individual and normative legal act acts, it seems possible to single out the participants of such proceedings. First, these are interested parties in the case (plaintiffs, defendants, parties to the process, third parties, representatives of the parties and third parties); secondly, these are persons who contribute to the implementation of administrative proceedings (court secretaries, witnesses, experts, specialists, translators). According to part 1-2 of Art. 57 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, a lawyer or a legal representative can be a representative in court.

Some attention is paid to the importance of the lawyer's activity in cases of appeal of individual and normative legal acts, which is colossal. In particular, attention has been drawn to the fact that in cases of minor complexity and in other cases (cases of appeal of individual and normative legal acts) delineated in the Code of Administrative Procedure of Ukraine, the representative may be a natural person who, in accordance with Part 2 of Art. 43 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine has administrative procedural capacity.

It is noted that in the course of administrative proceedings, lawyers or legal representatives may apply to the administrative court in the interests of another person, and their participation in consideration of cases challenging individual and regulatory legal acts is regulated in accordance with the Constitution of Ukraine and procedural legislation. Let us add that the court, recognizing an individual or normative legal act as illegal, protects not the subjective right, but the individual's interest, since it is a prerequisite and the goal of the individual's subjective right, i.e. the individual realizes his interest through the corresponding subjective right. Among the interests of individuals there are those that are mediated by subjective law and those that are not mediated by it.

Prospects for further research provide for the improvement of the lawyer's activities in cases of appeal of individual and normative legal acts.

The results of the study can be useful for lawyers, students and any other person who is interested in the issues of administrative proceedings and the role of the lawyer in certain categories of cases.

The results of the study can be useful for lawyers, students and any other person who is interested in the issues of administrative proceedings and the role of the lawyer in certain categories of cases.

Keywords: lawyer, individual act, normative legal act, the principle of the rule of law, representation, administrative case, administrative proceedings.

Постановка проблеми

Позови про незаконність індивідуальних та нормативно-правових актів стосуються публічної сфери діяльності уповноважених органів держави чи органів місцевого самоврядування, завдяки чому ця категорія позовів розглядається в межах адміністративного судочинства, завданням якого в першу чергу є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України). Так, науковці визначають право на судове оскарження як право фізичних та юридичних осіб звертатися до суду з вимогою визнати недійсними акти, рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб, якщо вони суперечать Конституції, законодавству чи іншим правовим актам, що мають більшу юридичну силу [1, с. 377].

Звернемо увагу, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [2] передбачає, що кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Слід зазначити, що наведені вище положення стосуються насамперед судового захисту цивільних прав і захисту прав у кримінальному процесі. Слід мати на увазі, що при розробці Конвенції не передбачалося, що її положення поширюватимуться на адміністративні справи. Те ж саме стосується і компетенції Європейського суду з прав людини. Наразі ж Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях обґрунтовано стверджує, що за певних умов гарантії Конвенції мають застосовуватися і в адміністративних справах.

Додамо, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується та забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Тому, фундаментом європейського стандарту розвитку держави та справедливого судового процесу є право особи на звернення до суду й на справедливий судовий розгляд її скарги [3, с. 19-22].

У справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів видається можливим виокремити учасників такого провадження. По-перше, це - зацікавлені особи у справі (позивачі, відповідачі, сторони процесу, треті особи, представники сторін і третіх осіб); по-друге, це - особи, які сприяють здійсненню адміністративного судочинства (секретарі суду, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі). Згідно з частиною 1-2 ст.57 Кодексу адміністративного судочинства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності і в інших випадках (справи з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів), розмежованих у Кодексі адміністративного судочинства України, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч.2 ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність [4]. В свою чергу, представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні [5].

Тобто, в порядку адміністративного судочинства до адміністративного суду можуть звертатися в інтересах іншої особи адвокати або законні представники і їх участь у розгляді справ з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів регламентована відповідно до Конституції України та процесуального законодавства.

Враховуючи вище викладене, зазначимо, що питання значення діяльності адвоката у справах з оскарження індивідуальних та нормативно- правових актів є актуальними для дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. При написання статті використовувались праці таких науковців з теорії держави та права, адміністративного права та адміністративного судочинства, як: В.Б. Авер'янова, В.М. Бевзенка, Е.Ф. Демського, С.В. Ківалова, А.М. Колодія, А.Т.Комзюка, О.В.Кузьменко, Т.О. Коломоєць, Р.С. Мельника, О.М. Пасенюка, В.Г. Перепелюка, C.В. Потапенка та ін.

А загальні засади діяльності адвоката досліджували такі вчені, як: О.І. Безпалова, А.М. Бірюкова, Ю.М. Бисаги, С.Б. Булеца, Є.О. Бусуріна, Т.Б. Вільчик, Л.О. Волошина, І.В. Головань, Н.С. Горбань, С.М. Гусаров, М.В. Джафарова, В.Р. Дюкина, М.Ю. Єфіменко, В.В. Заборовський, С.О. Іваницький, А.Т. Комзюк, Л.Г. Лукацька, Ю.О. Меліхова, О.М. Музичук, В.В. Нікітченко, Н.О. Обловацька, М.А. Погорецький, Ж.М. Пустовіт, І.О. Русанова, А.В. Савченко, В.В. Сокуренко, Н.О. Чудик, Є.Ф. Шкребець, О.О. Юхно, О.Г. Яновська та ін.

Метою статті - є значення діяльності адвоката у справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів.

адвокат оскарження індивідуальний справедливий судовий

Виклад основного матеріалу

Право на правничу допомогу є, з одного боку, одним з основоположних прав людини, яким володіє кожна людина як учасник і суб'єкт правовідносин, у які вона вступає у своєму суспільному житті, а з другого боку, однією з основних конституційних гарантій прав і свобод людини, її конституційно-правового статусу, якого їй надає Конституція України, яка забезпечує та реалізує права та свободи людини й громадянина, визначені в Конституції України [6, с. 434].

Це підтверджується рішенням Конституційного суду України за Конституційним зверненням від 30 вересня 2009 р. №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень ст.59 Кримінального Кодексу України (справа про право на правничу допомогу), в якому суд постановив, що важливу роль у забезпеченні реалізації, охорони й захисту прав і свобод громадян відводиться праву на правничу допомогу, передбаченому ст.59 Конституції України, як одному з невід'ємних прав людини, що закріплено в Конституції. Далі роз'яснюється, що, виходячи зі змісту ч.1 ст.59 Конституції України, у словосполученні "кожен має право на правничу допомогу" термін "кожен" містить у собі без винятку громадян України, іноземних громадян, які перебувають на території України, та осіб без громадянства [7].

Вбачається за доцільне окремо зупинитися на понятті "правнича допомога", оскільки його трактування вперше було передбачено в Законі України "Про безоплатну правничу допомогу". Так, відповідно до ст.2, ч.1, п.3 Закону, безоплатною правничою допомогою визнається надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації, захисту та поновлення прав і свобод людини і громадянина в разі їх порушення [8].

З метою всебічного розгляду цього питання вважаємо за доцільне наголосити на тому факті, що в правовій доктрині існує два підходи до тлумачення терміна "правнича допомога". З огляду на те, що багато питань теорії та практики правничої допомоги розвивалися насамперед у межах вивчення адвокатури як правового інституту, найпоширенішою на сьогоднішній день є думка про те, що правнича допомога - це встановлена законом діяльність адвокатури з надання професійної правничої допомоги фізичним та юридичним особам (адвокатура) та, що вона здійснюється адвокатами в межах організаційної форми, встановленої законом [9, с. 15]. Таким є бачення представників першого ("вузького") підходу. Свою точку зору вони пояснюють тим, що, згідно з Основним законом держави, правнича допомога є прерогативою лише одного інституту - адвокатів.

Звернення до адміністративного суду з оскарження індивідуальних і нормативно-правових актів здійснюється на підставі Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України. А однією з основних проблем у практиці є надання безоплатної правової допомоги, яку адвокати реалізують у справах з оскарження індивідуальних правових актів чи нормативно-правових актів. Так, як вже зазначалося, діяльність адвоката регулюється Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Кодексом адміністративного судочинства України. Водночас, слід зазначити, що Закон України не містить чіткого визначення обов'язків та функцій адвоката. Що стосується Кодексу адміністративного судочинства України, то в ньому передбачені лише загальні завдання адміністративного судочинства, а відповідно згадуючи частину 1 статті 2 передбачено, це справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судами спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту від порушень прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень. І це включає в себе наступне. У цьому випадку адвокат надає правову допомогу як представник, і учасники судового процесу мають право скористатися нею. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Також, варто зазначити, що на етапі підготовки позовної заяви у справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів адвокат може зіткнутися з непростою проблемою розмежування рішень контролюючого органу та рішень особистого характеру. Правильне вирішення цієї проблеми може допомогти з самого початку обрати правильну політику захисту. Іншими словами, можна визначити порядок розгляду адміністративних справ (загальний чи спрощений), територіальну та предметну юрисдикцію.

Що стосується відповідності рішень правовим актам, які мають більшу юридичну силу, то тут важливо мати чітке уявлення про те, що таке юридична сила правового акту. Тому під час визначення законності індивідуального акту або відповідності рішення нормативно-правовому акту вищої юридичної сили важливим критерієм для адвокатів є правильне визначення місця, яке посідає компетентний суб'єкт у системі органів державного управління. В свою чергу, можна повністю погодитися із твердженням, що суд, визнаючи індивідуальний або нормативно-правовий акт незаконним, захищає не суб'єктивне право, а інтерес особи, оскільки він є передумовою й метою суб'єктивного права особи, тобто особа реалізує свій інтерес через відповідне суб'єктивне право. Серед інтересів особи є такі, що опосередковані суб'єктивним правом і не опосередковані ним.

З вищевикладеного слід зазначити, що значна частина завдання із забезпечення нормальної реалізації конституційних гарантій покладена на державу, яка розробила і впровадила для цього відповідні державні структури та механізми оскарження незаконних індивідуальних та нормативно-правових актів і перш за все, Конституція України гарантує право кожної людини на одержання юридичної допомоги, а на державу покладає відповідний обов'язок щодо її надання [10]. В свою чергу, закріплення на законодавчому рівні механізму з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів надає широкої можливості захистити громадянам або за допомогою адвоката свої права шляхом звернення до суду у випадку неправомірних рішень суб'єктів владних повноважень, що яскраво характеризує ступінь розвитку демократії в країні.

Висновки

Звернення до адміністративного суду щодо оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів здійснюється на підставі Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України та за допомогою адвоката як представника. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Щодо значення адвоката у справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів, то воно є колосальним, і полягає у тому, що: діяльність адвоката реалізується під час надання безоплатної правової допомоги, яка містить певні проблеми на практиці під час звернення з позовами щодо оскарження незаконних актів; Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить чіткого визначення обов'язків та функцій адвоката, а в Кодексі адміністративного судочинства України, передбачені лише загальні завдання адміністративного судочинства; на етапі підготовки позовної заяви у справах з оскарження індивідуальних та нормативно-правових актів адвокат може зіткнутися з непростою проблемою розмежування рішень контролюючого органу та рішень особистого характеру; під час визначення законності індивідуального акту або відповідності рішення нормативно-правовому акту вищої юридичної сили важливим критерієм для адвокатів є правильне визначення місця, яке посідає компетентний суб'єкт у системі органів державного управління.

Література

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод №995-004 від 04.11.1950 р.

3. Рябченко Я.С. Принципи оскарження нормативно-правових актів у порядку адміністративного судочинства. Юридична Україна. 2008. №10. С. 19-22.

4. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 р. №2747-IV.

5. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05.07.2012 р. №5076-VI.

6. Конституція України. Науково-практичний коментар /редкол.: В.Я. Тацій (голова редкол.), О.В. Петришин (відпов. секретар), Ю.Г. Барабаш та ін. 2-ге вид., переробл. і допов. Харків: Право, 2011.

7. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя І.В. щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) №23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року.

8. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 08.07.2011 №3460-VI.

9. Головань І.В. До питання про поняття адвокатської діяльності. Адвокат. 2012. №1(136). С. 12-15.

10. Грицай, С. "Поняттєвий ряд-віртуальні активи." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право 70 (2022): 313-317.

References

1. Y.I. Langer, V.V. Zaborovskyi (2018). Pravova spezifika prirodu oskarzhennya normatuvno-pravovuh ta induvidyalnih aktiv organiv pyblihnoi vladu. [Legal specifics of the nature of appeals against normative and individual acts of public authorities]. Porivnyalno- analituhne parvo - Comparative and analytical law, 2, 376-378[in Ukrainian].

2. Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms №995-004 від 04.11.1950 р.

3. Riabchenko Y.S. (2008). Prinzipi oskarzhennya normatuvno-pravovuh aktiv y poryadky administratuvnogo sydohunstva. [Principles of appeal of normative legal acts in the order of administrative proceedings]. Uridihna Ukraina - Legal Ukraine, 10, 19-22 [in Ukrainian].

4. Administrative Judicial Code of Ukraine: Law of Ukraine dated July 6, 2005 No. 2747-IV.

5. Zakon Ukrainy Pro advokatyry ta advokatsky diyalnist pryiniatyi 5 may 2012 roku No 5076-VI. [Law of Ukraine on advocacy and advocacy from May 5, 2012, No 5076-VI].

6. Konstityzia Ukraine [Constitution of Ukraine] (2011). Naykovo-praktuhniu komentar. /editor: V.Ya. Tatsii (chief editor), O.V. Petryshyn (corresponding secretary), Yu.G. Barabash and others. 2nd ed., revised. and added Kharkiv: Law

7. Rishennya Konstutyziynogo Sydy Ukrainy [Decision of the Constitutional Court of Ukraine] (2009, September 30 No. 23-рп/2009)

8. Zakon Ukrainy Pro bezoplatny pravovy dopomogy pryiniatyi 8 july 2011 roku No 3460-VI. [Law of Ukraine about free legal assistance from July 8, 2011, No 3460-VI].

9. Golovan I.V. (2012). Do putannya pro ponyattya advokatskoi diyalnosti [To the question about the concept of advocacy]. Advocat - Lawyer, 1 (136), 12-15 [in Ukrainian].

10. Hrytsai, S. "Conceptual series - virtual assets." Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Series: Law 70 (2022): 313-317.

Размещено на Allbest.Ru