Конституційні права дитини і міжнародні стандарти їх захисту в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конституційні права дитини і міжнародні стандарти їх захисту в умовах воєнного стану

Володимир Анатолійович Шатіло

доктор юридичних наук, професор

завідувач кафедри конституційного

та адміністративного права

Національного транспортного університету

Андрій Дмитрович Мусієнко

аспірант Київського університету права НАН України

Резюме

право дитина збройний конфлікт

Шатіло В.А., Мусієнко А.Д.

Конституційні права дитини і міжнародні стандарти їх захисту в умовах воєнного стану

У статті висвітлюються конституційні права дитини та міжнародні стандарти їх захисту в умовах воєнного стану. Виділено три рівні прав дитини в умовах воєнного стану: 1) права дитини в широкому розумінні в контексті прав людини; 2) права дитини у вузькому розумінні у контексті прав, зумовлених особливостями віку; 3) права дитини, які зумовлені саме воєнним станом, до яких віднесено право на статус біженця, право на захист у збройному конфлікті, зокрема, від залучення до воєнних дій і депортації; право на участь у заходах для сприяння фізичному і психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою збройних конфліктів. Досліджено відповідність забезпечення прав дитини в умовах воєнного стану Конвенції ООН про права дитини як універсальному стандарту прав дитини.

Ключові слова: права дитини, воєнний стан, міжнародні стандарти прав дитини, жертва збройного конфлікту, заборона залучення дітей до військових дій, фізичне та психологічне відновлення дитини, соціальна інтеграція.

Summary

Volodymyr Shatilo, Andrii Musiienko

Constitutional rights of children and international standards for their protection under the conditions of the state of martial

In the article are highlighted the constitutional rights of children and international standards for their protection under martial law. The definion of the constitutional rights of children is formulated. The constitutional rights of children are the set of human rights defined in the Constitution of Ukraine, taking into account the peculiarities of human development before reaching the age of majority, which are specified in other normative legal acts regulating the issue of childhood protection.

Three levels of children's rights under martial law conditions are distinguished: 1) children's rights in a broad sense in the context of human rights; they are eshrined in the Chapter II of Constitution of Ukraine; 2) the rights of the children in the narrow sense in the context of the rights due to age characteristics; they are eshrined in different acts of domestic legislation; 3) the rights of the child, which are determined precisely by the state for martial situation: the right to get refugee status, the right to be protected in an armed conflict, which includes compliance with the norms of humanitarian law in relation to such a person, in particular, in terms of the prohibition of involving children in military operations, the prohibition of deportation; the right to participate in measures to promote the physical and psychological recovery and social integration of a child who is a victim of armed conflicts.

Also, the compliance of the provision of children's rights under martial law with the UN Convention on the Rights of the Child as a universal standard of children's rights has been studied. UN Convention on the Rights of the Child is the Universal International Standard for ensuring the rights of the child both in peacetime and in times of war. It is concluded that provisions of the legislation of Ukraine regarding the provision of children's rights and the mechanism of their implementation generally correspond to the provisions of this international legal document. However, in certain issues, in particular, in terms of taking measures to promote the physical and psychological recovery and social integration of a child who is a victim of armed conflicts, there is a need to develop a state strategy and mechanism for the implementation of children's rights during martial situation.

Key words: children's rights, martial law, international standards of children's rights, victim of armed conflict, prohibition of involvement of children in military operations, physical and psychological rehabilitation of the child, social integration.

Постановка проблеми

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Проте в умовах воєнного стану виконання державою цього завдання є ускладненим, тому що до обов'язків держави щодо захисту конституційних прав дитини, що здійснюється в кожному суспільстві, додаються ті, які безпосередньо зумовлені воєнним станом або веденням війни.

За відомостями Офісу Генерального прокурора України станом на 5 вересня 2023 року, згідно з офіційною інформацією ювенальних прокурорів, 503 дитини загинули та понад 1120 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Найбільше від воєнних дій постраждало дітей у Донецькій області - 485, Харківській - 300, Київській - 129, Херсонській - 124, Запорізькій - 99, Миколаївській - 97, Дніпропетровській - 96, Чернігівській - 71, Луганській - 67. Проте ці відомості не є остаточними, адже триває робота з їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово захоплених та звільнених територіях¹.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми захисту конституційних прав дитини та їх міжнародних стандартів під час війни неодноразово становили предмет досліджень науковців, зокрема, В. Бєлєвцевої, І. Волошиної, Н. Доброжанської, О. Китайко, І. Коржа, Н. Кудерської, О. Кудрявцевої, Н. Опольської, В. Подорожного, О. Радзієвського, Л. Шобей та ін. Проте зазначені науковці переважно зосереджувались на окремих аспектах захисту конституційних прав дитини та міжнародних стандартів захисту дитини під час війни, що має наслідком недостатність дослідження конституційних прав дитини та міжнародних стандартів їх захисту в умовах воєнного стану.

Формулювання мети статті

Мета статті полягає у висвітленні конституційних прав дитини та міжнародних стандартів їхнього захисту в умовах воєнного стану та визначенні ступеня втілення цих стандартів у законодавстві України.

Викладення основного матеріалу

Згідно зі ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. У Законі України «Про охорону дитинства» зазначено, що охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом, що «має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні» і засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини².

Підсумовуючи позиції дослідників, зокрема Ю. Губаль, О. Китайки, С. Коталейчука, Н.М. Опольської, П. Шляхтуна³, стосовно визначення конституційних прав дитини, можна сформулювати їх дефініцію: це сукупність прав людини, визначених у Конституції України, з урахуванням особливостей розвитку людини до досягнення нею віку повноліття, які конкретизуються в інших нормативно-правових актах, що регламентують питання охорони дитинства. Це зумовлює динамічний характер конституційних прав дитини та їх невичерпність: права дитини у широкому розумінні визначаються розділом ІІ Конституції України в контексті прав людини, а також у вузькому розумінні у контексті прав, зумовлених особливостями віку, - нормами законів України «Про охорону дитинства», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про освіту», Цивільного і Сімейного кодексів та ін. Проте, як очевидно, застосування положень зазначених нормативно-правових актів спрямоване на реалізацію конституційних прав людини як у звичайному порядку, так і з особливостями, зумовленими воєнним станом і веденням бойових дій.

Універсальним міжнародним стандартом прав дитини, положенням яких відповідають наведені нормативно-правові акти, є Конвенція ООН про права дитини 1989 року, у положеннях якої закріплено: 1) право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. Конвенції); 2) право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання (ст. 8); 3) право не розлучатись з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини (ст. 9); 4) право вільно висловлювати свої думки та шукати інформацію (ст. 12-13); 5) право на свободу думки, совісті та релігії (ст. 15); 6) право на захист закону від втручання або посягання в здійснення її права на особисте й сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність (ст. 16); 7) право на доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини (ст. 17); 8) право на особливий захист і допомогу держави дитини, яка позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні (ст. 20); 9) право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами лікування хвороб (ст. 24); 10) право користуватися благами соціального забезпечення (ст. 26); 11) право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (ст. 27); 12) право на освіту (ст. 28); 13) право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом (ст. 31).

Крім цього, ратифікувавши Конвенцію ООН про права дитини, Україна взяла на себе низку зобов'язань стосовно:1) вжиття заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону (ст. 11); 2) захисту дитини від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень (ст. 34); 3) вжиття заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди в будь-яких цілях і в будь-якій формі (ст. 35); 4) забезпечення того, щоб жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження чи покарання, не була позбавлена волі незаконним або свавільним чином, отримала право на негайний доступ до правової та іншої відповідної допомоги, а також на гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і повагу до гідності її особи з урахуванням потреб осіб її віку (ст. 37)⁴.

Ці положення Конвенції ООН про права дитини набули відображення у національному законодавстві. Крім цього, окремі з прав дитини, закріплених у Конвенції ООН про захист прав дитини, зокрема, положення про право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки (ст. 8) та право не розлучатись з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини (ст. 9), набули актуальності в контексті воєнного стану з огляду на численні порушення прав дитини через незаконне вивезення українських дітей на територію рф та білорусі, а також необхідність дотримання інтересів дитини під час евакуації з зони бойових дій.

Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз'єднання їх із членами сім'ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування першочергово проводять відселення дітей, які опинилися чи можуть опинитися у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів, до безпечних районів. Відселення дітей проводиться разом з батьками, законними представниками або, за їхньою згодою, без супроводження чи з іншими особами⁵. Це зумовило вжиття Україною таких заходів, як створення Державного порталу розшуку дітей «Діти війни», на якому координуються зусилля органів державної та місцевої влади, правоохоронців і суспільства для допомоги дітям, що постраждали через повномасштабну збройну агресію РФ, створення державних центрів для роботи з дітьми, яких повернуто з РФ і Білорусі⁶.

Також у Конвенції ООН про права дитини містяться положення, які передбачають здійснення державою обов'язків стосовно забезпечення прав дитини під час збройного конфлікту, на підставі чого можна стверджувати про наявність ще одного рівня прав дитини, які безпосередньо зумовлені воєнним станом: право на статус біженця, право на захист у збройному конфлікті, який включає в себе дотримання стосовно такої особи норм гуманітарного права, зокрема, у частині заборони залучення дітей до військових дій, заборони депортації; право на участь у заходах для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою збройних конфліктів.

Зокрема, відповідно до ст. 22 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дитині, яка бажає одержати статус біженця або яка вважається біженцем, відповідно до застосовуваних міжнародним або внутрішнім правом і процедурами, як тій, що супроводжується, так і тій, що не супроводжується її батьками або будь-якою іншою особою, належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні застосовуваними правами, викладеними в цій Конвенції та інших міжнародних документах з прав людини або гуманітарних документах, учасницями яких є зазначені держави.

Крім цього, згідно зі ст. 38 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці зобов'язані поважати норми міжнародного гуманітарного права, що застосовуються до них у випадку збройних конфліктів і мають відношення до дітей, та забезпечувати їх додержання. Держави-учасниці вживають усіх можливих заходів для забезпечення того, щоб особи, які не досягли 15-річного віку, не брали безпосередньої участі у воєнних діях. Держави-учасниці утримуються від призову будь-якої особи, яка не досягла 15-річного віку, на службу до збройних сил. При вербуванні з числа осіб, які досягли 15-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років, держави-учасниці прагнуть віддавати перевагу особам більш старшого віку. Згідно зі своїми зобов'язаннями за міжнародним гуманітарним правом, пов'язаним із захистом цивільного населення під час збройних конфліктів, держави-учасниці зобов'язані вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких зачіпає збройний конфлікт, та догляду за ними.

Оскільки Конвенція ООН про права дитини регламентує лише мінімальні гарантії прав людини, стосовно цих норм доцільно наголосити, що в Україні особа до 18-річного віку вважається дитиною, а тому не може бути призвана до армії або залучена до участі в бойових діях. Захист прав дітей, які постраждали від воєнних дій в Україні, регулюється Законом України «Про охорону дитинства», згідно зі ст. 30 якого участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, включаючи вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання дітей з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, залучення та/або втягування дітей до не передбачених законами України воєнізованих чи збройних формувань, пропаганда війни забороняються⁷.

Також згідно зі ст. 39 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів для сприяння фізичному і психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров'я, самоповагу і гідність дитини.

Як зазначає В. Подорожний, «навіть за відсутності прямої загрози для життя та безпеки, індивідуального насильства та руйнувань, пов'язаних з воєнним конфліктом, збройні конфлікти впливають на всю соціальну екологію дітей». При цьому, як вказує дослідник, «для вирішення безлічі проблем психосоціального та психічного здоров'я дітей у районах, де відбувається збройний конфлікт, існує потреба в комплексних системах допомоги, які б об'єднували підходи до профілактики та лікування. Цього можна по-справжньому досягти лише за умови належного розгляду соціальних детермінант психічного здоров'я дітей. Варто запроваджувати систему догляду, яка буде об'єднувати адресну психосоціальну підтримку та психічну охорону здоров'я службами захисту дітей, які вирішують і запобігають проблемам дитини, зловживанню та нехтуванню, а також заходи, спрямовані на сприяння розвитку шкільного середовища, які будуть спільно спрямовані на покращення добробуту дітей та сприяння розвитку їхньої резистентності. Система допомоги має поєднувати в собі комплекс заходів, які діятимуть на різних рівнях дитячої екології та матимуть різну інтенсивність. Для усунення загальних перешкод для догляду, зокрема стигматизації та недостатнього вияву дітей, які потребують догляду»⁸.

Поряд з тим слід констатувати недостатність даних про вплив війни на дітей, зокрема, у тих районах, де не проводились бойові дії, що ускладнює можливість визначення, у якій саме допомозі є потреба і чи є можливість надавати таку допомогу через існуючу систему освітніх закладів. Проте, враховуючи, що в Україні відсутні державні центри з реабілітації навіть для такої вразливої категорії дітей, як ті, що були депортовані або перебували у полоні, що мало бути б першочерговим завданням держави, не можна стверджувати про ефективне виконання Україною положень ст. 39 Конвенції ООН про права дитини.

Висновки

Конституційні права дитини становлять сукупність прав людини, визначених у Конституції України, з урахуванням особливостей розвитку людини до досягнення нею віку повноліття, які конкретизуються в інших нормативно-правових актах, що регламентують питання охорони дитинства. З огляду на динамічний характер конституційних прав дитини можна виділити їх три рівні в умовах воєнного стану: права дитини у широкому розумінні, які визначаються розділом ІІ Конституції України в контексті прав людини; права дитини у вузькому розумінні у контексті прав, зумовлених особливостями віку; права дитини, які зумовлені саме воєнним станом: право на статус біженця, право на захист у збройному конфлікті, який включає в себе дотримання стосовно такої особи норм гуманітарного права, зокрема, в частині заборони залучення дітей до воєнних дій, заборони депортації; право на участь у заходах для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою збройних конфліктів.

Універсальним міжнародним стандартом забезпечення прав дитини як у мирний час, так і під час воєнного стану є Конвенція ООН про права дитини. Положення законодавства України щодо забезпечення прав дитини та механізм їх реалізації в цілому відповідають положенням цього міжнародно-правового документа, проте в окремих питаннях, зокрема, у частині вжиття заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою збройних конфліктів, є потреба у виробленні державної стратегії та механізму реалізації прав дітей під час воєнного стану.

Література

1. Діти війни. Єтатистичні відомості. Офіс Генерального прокурора. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3757128-armia-rf-poranila-v-ukraini-1120-ditej.html.

2. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 № 2402-III. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2402-14#Text.

3. Губаль Ю.В. Концептуальні підходи щодо визначення категорій «дитина» та «права дитини» за вітчизняним та міжнародним законодавством. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. 2015. Вип. 16(1). С. 33-34; Китайка О.В. Конституційні права дитини як основний елемент конституційно-правового статусу дитини. Правове життя сучасної України: у 2 т.: матер. наук.-практ. конф. (Одеса, 17 трав. 2019 р.). Одеса: ВД «Гельветика». 2019. Т 1. С. 336-338. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/21084; Опольська Н.М. Правове забезпечення прав та свобод дитини в Україні (загальнотеоретичний аспект): автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ. 2010. С. 12; Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. Київ: Либідь, 2005. С. 218.

4. Конвенція ООН про права дитини: міжнародно-правовий акт від 20.11.1989. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text.

5. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 № 2402-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text.

6. В Україні запрацював портал «Діти війни». Харківська обласна військова адміністрація. URL: https://kharkivoda.gov.ua/news/118228; Нетюхайло М. Колишній дитячий омбудсмен Микола Кулеба: Під владою окупанта - близько 1,5 млн. українських дітей. Їх треба повертати. URL: https://www.unian.ua/society/deportaciya-ditey-kolishniy-dityachiy-ombudsmen-rozpoviv-skilki-ukrajinskih-ditey-v-okupantiv-12341046.html.

7. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 № 2402-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text.

8. Подорожний В.Г. Проблематика підтримки дітей в умовах війни: соціальний та психологічний аспекти. Захист прав дітей в умовах війни: збірник матеріалів круглого столу до 110-річчя Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, 17 травня 2022 р.). Вінниця, 2022. С. 47. URL: http://ippi.org.ua/sites/default/files/krug lii_stil_17_travnya_2022.pdf.

Размещено на Allbest.ru