Антикорупційні цифрові рішення і сфері публічного управління та адміністрування та їх вплив на охорону культурної спадщини України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

АНТИКОРУПЦІЙНІ ЦИФРОВІ РІШЕННЯ В СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ

Корчак Наталія Миколаївна

доктор юридичних наук, доцент,

Анотація

антикорупційний культурний цінність корупція

У контексті глобалізації та стрімкого технологічного розвитку, корупція виступає як одна з головних загроз для ефективної охорони та збереження культурної спадщини. Розвиток цифровізації відкриває нові шляхи для підвищення прозорості та ефективності у цій сфері, одночасно зменшуючи корупційні ризики та сприяючи більшій доступності і збереженню культурних цінностей. Інноваційні підходи, зокрема використання блокчейну та штучного інтелекту, відіграють ключову роль у боротьбі з корупцією та незаконною торгівлею культурними цінностями, забезпечуючи водночас їх захист і збереження.

Важливість глобальної співпраці та розробки ефективних антикорупційних програм і стратегій, які можуть бути інтегровані у сучасні системи управління культурною спадщиною, є неоціненною. Впровадження цих стратегій дозволяє не лише запобігти корупції, а й підвищити якість управління культурними ресурсами, роблячи їх більш доступними для широкої громадськості.

Окрім того, виклики та проблеми, пов'язані з впровадженням цифрових рішень щодо питання захисту даних та необхідність розвитку кваліфікацій фахівців, потребують ретельного аналізу та системного підходу. В Україні дослідження та впровадження цифрових рішень у сфері охорони культурної спадщини відіграють ключову роль у розвитку цифрового суспільства та покращенні ситуації в боротьбі з корупцією.

Цифровізація надає нові можливості для забезпечення довгострокової збереженості культурних цінностей, стаючи інструментом для збільшення прозорості, формування довіри громадськості до державних інституцій, просування культурної спадщини та зменшення можливості корупційних дій у цій сфері діяльності, що є важливим компонентом розвитку кожної нації і світової спільноти в цілому.

Ключові слова: державна політика, цифровізація, цифрова трансформація, культурна спадщина, антикорупційні цифрові рішення.

Abstract

Korchak Nataliia Mykolaivna Doctor of Law, Associate Professor, Head of the Department of Publik Policy, Educational and Scientific Institute of PublicAdministration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv,

ANTI-CORRUPTION DIGITAL SOLUTIONS IN THE FIELD OF PUBLIC MANAGEMENT AND ADMINISTRATION AND THEIR IMPACT ON THE PROTECTION OF CULTURAL HERITAGE OF UKRAINE

In the context of globalisation and rapid technological development, corruption is one of the main threats to the effective protection and preservation of cultural heritage. The development of digitalisation opens up new ways to increase transparency and efficiency in this area, while reducing corruption risks and contributing to greater accessibility and preservation of cultural property. Innovative approaches, including the use of blockchain and artificial intelligence, play a key role in the fight against corruption and illicit trafficking in cultural property, while ensuring its protection and preservation.

The importance of global cooperation and the development of effective anti - corruption programmes and strategies that can be integrated into modern cultural heritage management systems is invaluable. The implementation of these strategies not only prevents corruption, but also improves the quality of cultural resource management, making them more accessible to the general public.

In addition, the challenges and problems associated with the implementation of digital solutions for data protection and the need to develop the skills of specialists require careful analysis and a systematic approach. In Ukraine, the research and implementation of digital solutions in the field of cultural heritage protection play a key role in the development of a digital society and improving the situation in the fight against corruption.

Digitalisation provides new opportunities to ensure the long-term preservation of cultural property, becoming a tool for increasing transparency, building public trust in government institutions, promoting cultural heritage and reducing the possibility of corruption in this area, which is an important component of the development of each nation and the global community as a whole.

Keywords: state policy, digitalization, digital transformation, cultural heritage, anti-corruption digital solutions.

Постановка проблеми

Культурна спадщина кожної країни є не лише невід'ємною частиною її історичної та культурної ідентичності, а й значним фактором у розвитку туризму та економіки. Проте, глобалізація та розвиток ринкових відносин відкрили шлях для численних корупційних схем, які загрожують збереженню цих безцінних активів. Корупція у сфері охорони культурної спадщини має різноманітні прояви - від незаконної торгівлі артефактами до неправомірного фінансування реставраційних проектів. Це ставить під загрозу не лише збереження історичних пам'яток, але й підриває довіру громадськості до державних інституцій.

Сучасний світ пропонує інноваційні цифрові технології, які можуть зіграти ключову роль у боротьбі з корупцією в цій сфері. Впровадження таких технологій, як блокчейн, штучний інтелект та використання великих даних, може значно збільшити прозорість та зменшити можливості для корупційних дій у сфері публічного управління та адміністрування. Однак, для реалізації позитивних цифрових рішень для охорони культурної спадщини є ряд перешкод: недостатній рівень інтеграції інноваційних технологій у існуючу систему, непідготовленими кадрами у сфері публічного управління з питань збереження та охорони культурної спадщини в умовах викликів та загроз, відсутністю забезпечення високого рівня безпеки та конфіденційності даних.

В Україні дослідження цифровізації, як потужного інструменту у боротьбі з корупцією у сфері публічного управління та адміністрування щодо охорони культурної спадщини дозволяє визначити основні виклики та перспективи, що стоять перед цим процесом, а також запропонувати шляхи їх вирішення. Доцільно зазначити, що важливим аспектом у прийнятті антикорупційних цифрових рішень у сфері публічного управління та адміністрування щодо охорони культурної спадщини є аналіз позитивного міжнародного досвіду та вивчення можливостей його адаптації в українських реаліях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження цифрових трансформацій у сфері публічного управління та адміністрування з питань збереження та охорони музейних установ, впровадження цифрового розвитку для Україна в цілому має велике значення. Тому не випадково, що окресленій проблематиці присвятили свої праці вітчизняні - Г. Андрощук, О. Розгон, О. Баркова, М. Лелик, В. Троцька та зарубіжні вчені, серед яких: К. Девайн, К. Перселл, Д. Розенталь, А. Шерман, Д. Віссер та Д. Річардсон та ін.

Все більше наукова спільнота сьогодні демонструє зацікавленість до питань вдосконалення та модернізації державної політики в сфері музейної справи (Є. Огнарьов, О. Романуха, О. Гриценко, В. Солодовник, К. Балабуха, В. Карлова) в контексті державного управління сферою культури, а також державного управління у сфері туризму та безпеки культурної спадщини (О. Малишева).

На разі залишилися поза увагою науковців дослідження у сфері використання сучасних цифрових антикорупційних рішень для ефективного публічного управління та захисту культурної спадщини у контексті глобалізаційних викликів та загроз. А це, у свою чергу, засвідчує актуальність нашого дослідження в межах даної публікації.

Мета статті - дослідження та аналіз можливостей використання сучасних цифрових антикорупційних рішень для ефективного публічного управління та адміністрування щодо захисту культурної спадщини у контексті глобалізації.

Виклад основного матеріалу

Збереження культурної спадщини є важливим аспектом підтримки культурного розмаїття та самобутності. Глобалізація глибоко вплинула на збереження культурної спадщини. Україна поступово інтегрується в єдиний цифровий ринок Європейського Союзу (ЄС), що в свою чергу потребує цифрової присутності культурної спадщини України на цифрових платформах.

Однак зі стрімким розвитком цифрового суспільства та глобальним викликом - впровадженням на різних рівнях публічного управління та адміністрування процесів цифровізації, виникає потреба у пошуку та дослідженні нових й існуючих цифрових рішень для захисту та збереження культурної спадщини [1].

Виникнення корупційних ризиків, наприклад “незаконної торгівлі культурними цінностями”; “викраденням та вивезенням об'єктів культурної спадщини в супереч законодавству України через тривалу війну” погіршує ситуацію із оцифруванням об'єктів культурної спадщини, а відтак цифрової присутності України і цифрового лідерства на теренах ЄС. Тому виникає потреба у пошуку та дослідженні нових й існуючих антикорупційних цифрових рішень для захисту та збереження культурної спадщини.

Відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 08 червня 2000 року (редакція від 02 жовтня 2023 року) “об'єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність” [18]. Тобто “культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини” [18]. Основні повноваження щодо державного управління охороною культурної спадщини покладені на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини та й інші органи охорони культурної спадщини.

Важливість для України розроблення та впровадження ефективних інструментів збереження культурної спадщини підкреслено окремими положеннями Державної антикорупційної програми на 2023 -2025 роки, яка постановою Кабінету Міністрів України затверджена від 4 березня 2023 р. №220 (далі - Постанова КМ України № 220) [21]. Саме в цьому урядовому документі “непублічність інформації у сфері містобудування та землеустрою” визначено як одну із проблем із корупційним забарвленням у сфері будівництва, земельних відносин та інфраструктури. А охорона культурної спадщини є однією із суміжних із містобудуванням сфер.

Доцільно відзначити, що запровадження з липня 2020 року Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (маємо на увазі запуск Реєстру будівельної діяльності та публічного порталу системи) є першим кроком на шляху впровадження у державному управлінні антикорупційних цифрових рішень [22]. На жаль, маємо підстави констатувати недоліки у проєктуванні цієї системи, як в цілому, так і відсутності єдиних методологічних підходів до її наповнення, зокрема. На практиці також існує в державному управлінні проблема систематизації та взаємодії існуючих на місцях реєстрів та кадастрів.

Попри те, що Україна є своєрідною колискою культурної спадщини на теренах європейського простору, наразі відсутня публічна інформація щодо відповідних об'єктів (маємо на увазі, зокрема, відсутність системного підходу до наповнення та ведення переліку об'єктів культурної спадщини, брак єдиних методологічних прийомів встановлення режимів і меж історичних ареалів населених місць, меж і режимів використання зон охорони об'єктів культурної спадщини), а колізії у містобудівному і пам'яткоохоронному законодавстві призводять до зловживань та забудови пам'яток культури в цілому. Непрозорість у діяльності уповноваженого органу охорони культурної спадщини, тобто, відсутність у публічному доступі інформації про прийняті управлінські рішення, про видані документи дозвільного/ погоджувального/ розпорядчого характеру відносно конкретного об'єкта культурної спадщини) сприяє поширенню корупційної практики у відповідній сфері публічного управління та адміністрування.

В умовах широкомасштабної російсько -української війни захист культурної спадщини та збереження відповідних об'єктів, у тому числі від незаконної забудови, набуває особливого ціннісно-цивілізаційного значення. Розуміючи важливість збереження матеріальних доказів національної культурної ідентичності серед заходів з виконання Державної антикорупційної програми Постановою Кабінету Міністрів України № 220 передбачено, зокрема:

- в термін з листопада 2023 р. по лютий 2024 р. виконання заходів по забезпеченню інтеграції та електронної інформаційної взаємодії між Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва та Електронним реєстром об'єктів культурної спадщини не лише за адресою, а й за геопросторовими даними об'єктів та реєстраційним номером об'єкта культурної спадщини;

- в термін з січня 2024 р. по квітень 2024 р. розроблення проекту закону щодо внесення змін до деяких законів щодо створення та функціонування, яким передбачено інформаційну інтеграцію Єдиного електронного містобудівного кадастру, Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Електронного реєстру об'єктів культурної спадщини, Державного лісового кадастру, Державного кадастру територій та об'єктів природнозаповідного фонду та інших необхідних інформаційних ресурсів держави, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України у порядку ведення Єдиного електронного містобудівного кадастру;

- в термін з жовтня 2024 р. по березень 2025 р. введення в експлуатацію Єдиного електронного містобудівного кадастру, засобами якого має бути забезпечено взаємний обмін та інтеграцію даних Єдиного електронного містобудівного кадастру, Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Електронного реєстру об'єктів культурної спадщини, Державного лісового кадастру, Державного кадастру територій та об'єктів природнозаповідного фонду, геопросторових даних про територію, адміністративно -територіальні одиниці, екологічні, лісові кадастри (бази даних), інженерногеологічні умови, об'єкти інженерно -транспортної інфраструктури, наявні та запроектовані інженерні мережі, лінійні об'єкти енергетичної інфраструктури, розподіл потужностей інженерних мереж, даних про наявні вільні потужності та видані технічні умови, геопросторових даних технічної інвентаризації та обліку об'єктів нерухомого майна, єдиного адресного реєстру.

З огляду на викладене вище звертаємо увагу, що задля ефективного контролю виконання заходів з реалізації Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки Національне агентство з питань запобігання корупції запустило окрему інформаційну систему моніторингу, яка відображає стан реалізації відповідних заходів кожним виконавцем. Запуск такої інформаційної системи моніторингу є потужним цифровим інструментом реалізації громадського контролю в режимі онлайн та слугує цілям забезпечення прозорості дій відповідного державного органу.

Вважаємо, що проведення інвентаризації об'єктів культурної спадщини, забезпечення наповнення та публічність електронного реєстру об'єктів культурної спадщини, а також прийняття закону із чітким визначенням обсягу повноважень органів охорони культурної спадщини - це ті пріоритетні завдання у сфері охорони культурної спадщини, реалізація яких має забезпечуватися через повну цифровізацію та доброчесність усіх державних процесів.

Прийняття та реалізація антикорупційних цифрових рішень у сфері публічного управління та адміністрування є вкрай важливою з огляду на необхідність повернення довіри суспільства до влади, в тому числі і в процесі збереження та охорони об'єктів історико-культурної спадщини. Принцип доброчесності безпосередньо пов'язаний із запобіганням корупції, оскільки є невід'ємною складовою правової культури публічного службовця (особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи органу місцевого самоврядування).

Ми вже акцентували увагу на тому, що відсутність прозорості в публічному управлінні історичними пам'ятками формує серйозні корупційні ризики в діяльності компетентного державного органу. Тому впровадження антикорупційних цифрових інструментів сприятиме модернізації системи публічного управління та адміністрування об'єктами культурної спадщини та повернення довіри суспільства до спроможності українського уряду охороняти культурну спадщину.

Охорона та використання культурної спадщини вимагає конкретної співпраці між різними зацікавленими сторонами, включаючи державні установи та територіальні місцеві громади. Адже в умовах наявності корупційних дій в органах публічної влади підривається довіра до їхньої співпраці з інститутами громадянського суспільства, що це може призвести до безгосподарності, нехтування та навіть знищення історичних пам'яток.

Поява великих даних значно вплинула на системне проведення моніторингу та аналітичне забезпечення охорони та збереження культурної спадщини у світі. Інтеграція цифрових технологій у всі сфери суспільства призводить до фундаментальних змін у способах взаємодії громадян з установами [10], що включає в себе сферу публічного управління, де визначаються та впроваджуються основні концепції світового масштабу, такі як цифрова трансформація. Як результат - використання аналітики великих даних стає все більш важливим для збереження культурної спадщини, боротьби з незаконним обігом культурних цінностей і сприяння співпраці між країнами [11; 12; 13]. Так, Європейський Союз та окремі його країни -члени надають Україні значну практичну допомогу у збереженні культурної спадщини [12]. Тим часом ЮНЕСКО надає інструментарій для європейських судових та правоохоронних органів для боротьби з незаконним обігом культурних цінностей [13]. У сфері публічного управління цифрові технології використовуються для автоматизації та оптимізації процесів, зменшуючи залежність від окремих посадових осіб із серйозними дискреційними повноваженнями [14]. Тож переконані, що впровадження цифрових рішень (інструментів та підходів) може допомогти в зусиллях із збереження та захисту культурної спадщини (див. табл. 2). Задля цього необхідно використовувати відкриті процедури прийняття рішень, які б забезпечили доступ до новітніх технологій в межах розробки та реалізації ефективних антикорупційних програм [2; 3]. У таблиці 1 виокремлені цифрові рішення, подана їх стисла характеристика, яка впливає на забезпечення доступу, захисту та збереження об'єктів культурної спадщини, зокрема, це цифрова документація, прозорість та доступність, блокчейн, система електронного врядування та електронних закупівель, моніторинг за допомогою дронів та супутників, електронні платформи для залучення громадськості, штучний інтелект для аналізу даних.

Розглянемо детальніше два антикорупційних цифрових рішення, які є основою у забезпеченні доступу, захисту та збереженні об'єктів культурної спадщини у сфері публічного управління та адміністрування - блокчейнтехнології та використання штучного інтелекту.

Таблиця 1.

Цифрові рішення, що спрямовані на мінімізацію корупційних ризиків у сфері охорони культурної спадщини

*Примітка: автор. розробка