Конституційне регулювання права на підприємницьку діяльність: порівняльний аналіз законодавства Естонії, Латвії, Литви та України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАН України

Конституційне регулювання права на підприємницьку діяльність: порівняльний аналіз законодавства Естонії, Латвії, Литви та України

А.Р. Крусян, д.ю.н., професор, п.н.с.

Постановка проблеми

Конституціоналізм є тим центром, навколо якого «обертається» вся наукова та практична проблематика розвитку сучасної державності. Це універсальний носій теоретичної енергії правотворення, основна парадигма сучасного державотворення, критерій конституційності діяльності суб'єктів права, умова становлення «динамічної юриспруденції», яка, на відміну від «статичної», орієнтована на розвиток права, реформування політико-правової дійсності.

Аналіз останніх тенденцій у юридичній доктрині свідчить про підвищену увагу до питань конституційного регулювання економічної організації держави. Невід'ємною складовою такого регулювання є закріплення в основних законах переліку економічних прав, зокрема і права на підприємницьку діяльність. Підприємницька діяльність є тим рушієм, який створює та змінює економічну дійсність у тій чи іншій країні. У зв'язку з цим підхід до конституціоналізації цього права, аби надати йому особливої ваги та додаткових гарантій захисту видається цілком зрозумілим та обґрунтованим.

Триваюча війна ставить перед Україною низку викликів і в частині післявоєнної відбудови. Успішна післявоєнна відбудова неможлива без налагодження системи, яка сприятиме відновленню та розвитку української економіки. У цьому світлі особливого теоретичного та практичного значення набуває оцінка наявного правового регулювання підприємницької діяльності в Україні, передусім його підвалин - конституційного регулювання. З огляду на євроінтеграційний рух України, для критичної оцінки українського регулювання надзвичайно корисним видається дослідження конституційного регулювання права на підприємницьку діяльність у державах - членах Європейського Союзу. Для України особливо цікавим видається дослідження досвіду тих держав - членів ЄС, які раніше були складовою СРСР (Естонії, Латвії та Литви, далі - країни Балтії) і які змогли успішно перебороти спадщину радянського минулого з побудови економіки на планових засадах, де свободі приватної підприємницької діяльності не було місця, та, забезпечивши належне функціонування різних сфер економіки на ринкових принципах, увійти до складу ЄС. Дослідження досвіду конституційного регулювання права на підприємницьку діяльність у цих державах є корисним для України як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання конституційного регулювання права на підприємницьку діяльність в Україні та в зарубіжних країнах у тому чи іншому аспекті були предметом дослідження різних вітчизняних вчених. Серед останніх конституційно-правових досліджень можна, зокрема, виділити дисертацію на здобуття ступеня доктора юридичних наук Ю. Кириченка, яка зачіпала аналіз регулювання права на підприємницьку діяльність у конституціях країн континентальної Європи та його порівняння з українським. Водночас праця Ю. Кириченка, більше зосереджуючись на порівняльному дослідженні конституційного регулювання економічних прав загалом, зачіпає право на підприємницьку діяльність доволі побіжно і при цьому без особливого фокусу на країнах Балтії. Комплексні порівняльні дослідження конституційно-правового регулювання права на підприємницьку діяльність саме в країнах Балтії та в Україні відсутні. З огляду на це порівняльне дослідження конституційно-правового регулювання права на підприємницьку діяльність в Естонії, Латвії, Литві та Україні не є тією сферою, яка вичерпно висвітлена у вітчизняній правовій науці, що зумовлює актуальність нашого дослідження.

Формулювання мети статті. Тож метою статті є проведення дослідження конституційного регулювання права на підприємницьку діяльність в Естонії, Латвії та Литві, виокремлення загальних трендів зазначеного регулювання у цих країнах, порівняння конституційного регулювання досліджуваного питання з українським.

Викладення основного матеріалу

конституційний правовий підприємницький балтія україна

Підприємницька діяльність є одним з головних рушіїв перетворень у ринковій економіці. Тому не дивно, що з огляду на його значущість право на підприємницьку діяльність конституціоналізоване в багатьох державах, передусім тих, економічні системи яких організовані на ринкових засадах.

Як зазначає Ю. Кириченко, незважаючи на відсутність у міжнародно-правових актах прямої вказівки на існування права на підприємницьку діяльність як самостійного виду економічних прав, Конституція України збільшила «набір» економічних свобод і тим самим розширила межі обсягу прав і свобод людини і громадянина. Таким шляхом, крім України, пішли й законодавці 32 із 42 держав континентальної Європи, які аналізоване право в різних формулюваннях і обсязі закріпили у своїх конституціях.

Що стосується конституційного регулювання права на підприємницьку діяльність в Україні, Конституція України закріплює, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ч.1 ст.42 Основного Закону України). Водночас у Основному Законі обмеження свободи підприємницької діяльності прямо конституціоналізоване в частині певних категорій осіб. Так, відповідно до ч.2 ст.42 Конституції України підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом. Конкретні обмеження свободи підприємницької діяльності та сумісництва для різних категорій суб'єктів, які виконують публічні функції, можна зустріти й в інших статтях Конституції України, зокрема, ст.78 - у частині народних депутатів України, ст.103 - щодо Президента України, ст.120 - у частині членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, ст.127 - щодо суддів.

Важливим елементом забезпечення реалізації права на підприємницьку діяльність у ринковій економіці є конкуренція між суб'єктами господарювання, оскільки завдяки змаганню між різними економічними ініціативами досягаються позитивні економічні результати: створення нових товарів, покращення якості існуючих, розвиток інновацій тощо. Отже, захист конкуренції у підприємницькій діяльності є важливою засадою державної політики.

Відповідно до ч.3 ст.42 Основного Закону України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Конституція України прямо закріплює перелік недопустимих діянь у підприємницькій діяльності: зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Крім того, відповідно до Основного Закону види та межі монополії визначаються законом (ч.3 ст.42 Конституції України). Стаття 92 Основного Закону України закріплює, що правові засади і гарантії підприємництва, як і правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання, визначаються виключно законами України.

Що стосується конституційного регулювання підприємницької діяльності в досліджуваних країнах Балтії, то підприємницькій діяльності присвячені статті 46 і 48 Конституції Литви. Обидві розміщені у розділі IV під назвою «Національна економіка та праця». Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції Литви економіка Литви базується на праві приватної власності, свободі індивідуальної економічної діяльності та економічній ініціативі. Зазначені положення надалі розвиваються в інших положеннях цієї ж статті. Згідно з ч.2 ст.46 Конституції Литви держава підтримує економічні зусилля та ініціативи, які є корисними для суспільства. Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції Литви держава регулює економічну діяльність таким чином, щоб вона слугувала загальному благополуччю нації⁴.

У частині безпосереднього закріплення права на підприємницьку діяльність, на відміну від Конституції України, де право на працю і право на підприємницьку діяльність розведені в дві окремі статті (статті 43 і 42 Конституції України відповідно), у Конституції Литви ці два права поєднані в одній статті. Відповідно до ч.1 ст.48 Конституції Литви кожен може вільно обирати роботу чи підприємницьку діяльність, має право на належні, безпечні та здорові умови праці, а також на справедливу оплату праці та соціальне забезпечення на випадок безробіття.

У Конституції Литви також містяться положення, які встановлюють обмеження щодо діяльності осіб, які виконують функції органів публічної влади. Такі обмеження, зокрема, передбачені для членів Сейму. Відповідно до ч.1 ст.60 Конституції Литви обов'язки членів Сейму, за винятком їхніх обов'язків у Сеймі, несумісні з будь-якими іншими обов'язками в державних установах чи організаціях або з роботою в підприємницьких, комерційних чи інших приватних закладах чи підприємствах. Схожі обмеження Конституцією Литви встановлені й для прем'єр-міністра і міністрів, які, зокрема, не можуть працювати у будь-яких підприємницьких, комерційних чи інших приватних закладах чи підприємствах, як і отримувати будь-яку іншу винагороду, окрім тієї, яка встановлена за виконання ними відповідних урядових обов'язків, та оплати за творчу діяльність (ч.1 ст.99). Подібні обмеження накладені і на суддів, які відповідно до ч.1 ст.113 Конституції Литви не можуть працювати в будь-яких підприємницьких, комерційних чи інших приватних закладах чи підприємствах. Судді також не можуть одержувати будь-яку винагороду, крім винагороди, встановленої для суддів, та оплати за освітню чи творчу діяльність (ч.1 ст.113 Конституції Литви).

Містить Конституція Литви і аналоги положень ч.3 ст.42 Конституції України щодо захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Відповідно до ч.4 ст.46 Конституції Литви законом встановлюється заборона монополізації виробництва та ринку і захищається свобода чесної конкуренції. При цьому Конституція Литви закріплює, що держава, політичні партії, політичні та громадські організації, інші установи чи особи не можуть монополізувати засоби масової інформації (ч.2 ст.44).

У Естонії право на підприємницьку діяльність також конституціоналізоване. Відповідно до §31 Конституції Естонії громадяни Естонії мають право займатися підприємницькою діяльністю, створювати комерційні асоціації та федерації. Закон може передбачати умови і процедури, які обмежують здійснення цього права. Якщо інше не передбачено законом, громадяни іноземних держав та особи без громадянства, які перебувають на території Естонії, користуються цим правом нарівні з громадянами Естонії⁵. Ця стаття поміщена у розділі ІІ Конституції Естонії під назвою «Основоположні права, свободи та обов'язки», подібно до підходу, застосованого в Основному Законі України.

Хоча загальний підхід у частині конституційного закріплення права на підприємницьку діяльність у Естонії подібний до українського - декларується свобода підприємницької діяльності, проте ця свобода не абсолютна та може обмежуватися законом, Конституція Естонії встановлює дещо відмінні правила в частині закріплення носіїв права на підприємницьку діяльність. Якщо за Конституцією України цим носієм є будь- яка особа (формулювання ч.1 ст.42 «кожен має право на підприємницьку діяльність»), першочерговим носієм права на підприємницьку діяльність відповідно до Конституції Естонії є саме громадян, з подальшим прирівнюванням до них громадян іноземних держав та осіб без громадянства, які перебувають на території Естонії, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до абз.2 §30 Конституції Естонії стосовно певних категорій державних службовців право займатися підприємницькою діяльністю та створювати комерційні асоціації (§31) можуть бути обмежені законом. Отже, у Конституції Естонії застосовується підхід, подібний до застосованого в ч.2 ст.42 Конституції України. У частині конституційних обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю особам, які виконують функції органів публічної влади, прямих заборон Конституція Естонії не містить. Водночас відповідно до §99 Конституції Естонії члени Уряду Республіки, серед іншого, не можуть входити до керівного органу або наглядової ради комерційного підприємства.

На відміну від Конституцій України, Литви та Естонії, в яких право на підприємницьку діяльність прямо конституціоналізоване, Конституція Латвії право на підприємницьку діяльність як таке не закріплює. Це ж стосується і положень щодо обмеження підприємницької діяльності особами, які виконують функції публічної влади, як і положень щодо захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Підсумовуючи проведений аналіз конституційного регулювання права на підприємницьку діяльність у Естонії, Латвії та Литві, можна відмітити, що більшість з цих держав, окрім Латвії, обрали шлях прямої конституціоналізації права на підприємницьку діяльність. При цьому в частині конституційного закріплення цього права вбачаються певні спільні риси, а саме, що свобода підприємницької діяльності не є абсолютною, реалізація права на підприємницьку діяльність обмежується певними рамками, чи то шляхом прямого обмеження на конституційному рівні, чи шляхом відсилань до встановлення таких обмежень закону. При цьому з усіх досліджуваних держав лише Конституція Литви встановлює правила щодо захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Із проведеного аналізу видається, що конституційне регулювання права на підприємницьку діяльність в Основному Законі України можна вважати більш комплексним порівняно із регулюванням в досліджуваних державах, передусім у частині державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Тож прогресивні ідеї, закладені у конституційному регулюванні права на підприємницьку діяльність у країнах Балтії, у Конституції України враховані.

Висновки

Конституціоналізація, у тому чи іншому вигляді, права на підприємницьку діяльність є домінуючим трендом у країнах Європи. Більшість із досліджуваних країн Балтії, а саме Естонія і Литва, цей тренд свого часу підхопили. Підхоплений цей тренд і Основним Законом України. Зрозуміло, що конституціоналізація права на підприємницьку діяльність не є сама по собі гарантією, що воно буде належним чином реалізовуватися на практиці, так як забезпечення умов для адекватної та ефективної його реалізації залежить від широкого кола факторів (якість правового регулювання здійснення підприємницької діяльності на рівні законів і підзаконних актів, інституційна спроможність держави запобігати порушенням цього права та забезпечити адекватні працюючі механізми для його захисту у випадку порушення тощо). Водночас підхід щодо конституціоналізації права на підприємницьку діяльність видається практично доцільним і обґрунтованим, оскільки цей підхід дає змогу застосувати додатковий спосіб охорони та захисту цього права у вигляді конституційного контролю.

За результатами проведеного порівняльного дослідження конституційного регулювання права на підприємницьку діяльність в Україні та країнах Балтії можна стверджувати, що українське регулювання є більш комплексним порівняно з регулюванням у досліджуваних державах. Це передусім стосується положень щодо захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Прогресивні ідеї, закладені у конституційному регулюванні права на підприємницьку діяльність у країнах Балтії, в Основному Законі України враховані та відображені.

Література

1. Кириченко Ю.В. Конституційно-правове регулювання прав людини в Україні в контексті гармонізації з законодавством європейських держав: дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.02. Ужгород, 2018. 512 с.

2. Там само. С. 269.

3. Конституція України: прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.

4. The Constitution of the Republic of Lithuania. The Constitutional Court of the Republic of Lithuania: website.

5. The Constitution of the Republic of Estonia. Riigi Teataja: website.

6. The Constitution of the Republic of Latvia. Latvijas Republikas SAEIMA: website.

Размещено на Allbest.Ru