Напрями формування державної політики у сфері громадської безпеки в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрями формування державної політики у сфері громадської безпеки в умовах воєнного стану

Пастух Ігор Дмитрович доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри публічного управління та адміністрування, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Анотація

Наскільки головним для сучасної держави є захист життя, прав і свобод громадян, настільки важко реалізувати цей фундаментальний принцип правової держави. Зростаюча інтенсивність, обсяг , і масштаб громадської безпеки роблять питання її забезпечення у багаторівневих системах управління ще більш актуальними. Останнім часом наша держава суттєво змінили свій підхід до забезпечення громадської безпеки в контексті більш глобального явища - національної безпеки. Ці зміни обумовили потребу в більш масштабній та ефективній координації політики та дій на всіх рівнях управління.

Повномасштабне вторгнення на територію України з боку рф суттєво змінює підходи на побудову системи забезпечення національної безпеки держави, захисту від посягань на життя та здоров'я її населення, інші важливі соціальні цінності, вимагає перегляд існуючої державної політики у сфері громадської безпеки з урахуванням нових викликів та загроз.

Існуючий Проєкт Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту був розроблений ще у 2021 році і не враховує сучасні загрози громадській безпеці: підвищена аварійність житла громадян, об'єктів критичної інфраструктури (внаслідок їх знищення або пошкодження), забруднення території країни вибухонебезпечними предметами, збільшення кількості злочинів проти національної безпеки та майнових злочинів, порушень проти безпеки дорожнього руху та багато інших. З урахуванням ідентифікованих загроз визначено напрями державної політики у сфері громадської безпеки: розбудова України як безпечної держави, яка захищає громадян та інших суб'єктів громадянського суспільства; відновлення публічної безпеки та громадської порядку на звільнених територіях, захист громадян від правопорушень, забезпечення непорушності державних кордонів та інші.

Зазначено, що тільки цілісний, комплексний підхід до проблем громадської безпеки, її сил і засобів є найкращим способом охопити найбільшу кількість питань, пов'язаних з нею в умовах воєнного стану. Державна політика у цій сфері має враховувати міжнародне середовище, учасників, стандарти та правила, з урахуванням норм міжнародного права.

Ключові слова: безпека, громадська безпека, державна політика, напрями державної політики, загрози громадській безпеці.

Abstract

Pastukh Igor Dmytrovych Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Public Management and Administration, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

DIRECTIONS OF STATE POLICY FORMATION IN THE SPHERE OF PUBLIC SECURITY UNDER THE CONDITIONS OF THE STATE OF MARTIAL

As important as the protection of life, rights and freedoms of citizens is for the modern state, it is so difficult to implement this fundamental principle of the rule of law. The growing intensity, scope, and scale of public safety make the issue of its provision in multi-level management systems even more urgent. Recently, our state has significantly changed its approach to ensuring public safety in the context of a more global phenomenon - national security. These changes led to the need for greater and more effective coordination of policies and actions at all levels of government.

The full-scale invasion of the territory of Ukraine by the Russian Federation significantly changes the approaches to the construction of the system of ensuring the national security of the state, protection against encroachments on the life and health of its population, other important social values, requires a review of the existing state policy in the field of public security, taking into account new challenges and threats

The existing Public Safety and Civil Defense Strategy Project was developed back in 2021 and does not take into account the current threats to public safety: the increased emergency of citizens' housing, critical infrastructure objects (due to their destruction or damage), contamination of the country's territory with explosive objects, an increase in the number of crimes against national security and property crimes, traffic safety violations and many others. Taking into account the identified threats, the directions of the state policy in the field of public security were determined: the development of Ukraine as a safe state that protects citizens and other subjects of civil society; restoration of public security and public order in the liberated territories, protection of citizens from crimes, ensuring the inviolability of state borders and others.

It is noted that only a holistic, comprehensive approach to the problems of public security, its forces and means is the best way to cover the largest number of issues related to it in the conditions of martial law. State policy in this area must take into account the international environment, participants, standards and rules, taking into account the norms of international law.

Keywords: security, public safety, state policy, directions of state policy, threats to public security.

Постановка проблеми

Повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України спричиняє негативні наслідки усім сферам суспільного життя нашої країни, посягаючи на життя, здоров'я, права і свободи громадян, завдаючи шкоду економіці, соціально -культурній та іншим сферам, публічній безпеці, зокрема, та національній безпеці держави у цілому, впливаючи на стан їх захищеності та стійкості. Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, визначає, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека - найвища соціальна цінність в Україні. Реалізація цієї норми Конституції України - головна ціль державної політики національної безпеки. Україна прагне миру. Мир - запорука розвитку України. Встановлення миру, відновлення суверенітету і територіальної цілісності України у межах її міжнародно визнаного державного кордону - найвищий пріоритет держави» [1]. Ця стратегія є основою для розроблення низки фундаментальних стратегічних планів у сферах людського розвитку, воєнної, економічної екологічної, громадської та інших видів безпеки. Характеристики громадської безпеки в умовах воєнного стану накладають свій відбиток і на пізнання як загальних властивостей, так й особливостей формування та реалізації державної політики у цій сфері, її співвідношення з іншими видами державної політики, застосуванням заходів публічного управління та адміністрування.

Актуальним з цієї точки зору є дослідження та визначення напрямів формування державної політики у сфері громадської безпеки як складової безпекової державної політики в контексті нових загроз без пековому середовищу (руйнування будівель, систем життєзабезпечення, об'єктів критичної інфраструктури, зростання кількості випадків вчинення правопорушень проти держави та громадської безпеки, терористичних актів, збільшення вимушених внутрішньо переміщених осіб тощо).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти формування та розвитку державної політики у сфері громадської безпеки висвітлюються у роботах В. Б. Авер'янова, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, С. О. Кузніченка, В. А. Ліпкана, М. В. Лошицького, Ю. С. Небеського, Ю. В. Нікітіна, С.С. Теленика, Д.О. Тихомирова, В. Г. Фатхутдінова та ін. Однак наукові здобутки стосовно напрямів формування державної політики у сфері громадської безпеки в умовах воєнного стану остаточно не систематизовані, не враховано сучасні загрози у наявному проекті Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України.

Мета статті - дослідження особливостей державної політики у сфері громадської безпеки, а також визначення напрямів її формування в умовах воєнного стану в Україні.

Виклад основного матеріалу

Повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року спричинило масові жертви серед цивільного населення та руйнування цивільної інфраструктури, змушуючи людей залишають свої домівки в пошуках безпеки, захисту та допомоги. Мільйони біженців з України перетнули кордони в сусідні країни, а мільйони інших були змушені тікати всередині країни. У світлі надзвичайних ситуацій і масштабів відбулася зміна підходів до забезпечення громадської безпеки у державі, виникла потреба у адекватному упереджувальному реагуванні на стан її захищеності.

Перш ніж розглянути питання, що становлять мету даного дослідження, слід зупинитись на його понятійному апараті. Доктринальне бачення громадської безпеки складається з відповідних понять, які розкривають різноманіття його змісту, структури, зв'язків і співвідношень з іншими спорідненими поняттями (система та суб'єкти забезпечення, правова основа тощо).

Ідея громадської безпеки лежить в основі багатьох державно -політичних рішень, а також багатьох рішень, які кожен із нас робить у повсякденному житті. Науковці найчастіше визначають громадську безпеку як стан захищеності громадськості, а суб'єктами її забезпечення називають відповідних працівників цієї сфери (поліцейські, службовці цивільного захисту та інші). Багато країн формують свою політику на цій ідеї захисту фізичного добробуту людей. Вони часто зосереджуються на протидії злочинності, намагаючись допомогти громадянам почуватися в безпеці. З іншого боку, психолог Абрахам Маслоу використовував набагато ширше визначення безпеки у своїй знаменитій моделі «Ієрархії людських потреб». Він сказав, що одна з найважливіших наших потреб - це безпека. Це включає не лише фізичну безпеку, але й безпеку нашого здоров'я, грошей, майна, роботи та сім'ї [2].

Можливо, було б простіше визначити громадську безпеку на основі того, що відбувається, коли її немає. Наприклад, як може виглядати наш день, життя, робоче місце чи громада без громадської безпеки. Зокрема, відсутність громадської безпеки може означати, що шляхопровід біля вашого будинку недостатньо стійкий, щоб по ньому проїхати, місцевий парк завалений використаними голками та іншим токсичним сміттям, або вода, що витікає з крана, не може бути використана тощо. Крім повсякденного благополуччя, безпека, пов'язана із емоційним навантаження, які особа можете зазнати, якщо буде боятися, що їй завдадуть фізичної шкоди, стурбована тим, що дитина може захворіти інфекційною хворобою в школі. Дослідження свідчать, що окрім одразу передбачуваних наслідків відсутність громадської безпеки може також мати довгострокові наслідки для окремих осіб, їхніх близьких та суспільства у цілому. Громадська безпека є комплексною проблемою.

У науковій літературі можна виділити два основних погляди на громадську безпеку залежно від кола певних суспільних відносин, що її складають, чи стану їх захищеності від небезпек.

Прихильники першої групи вважають, що громадська безпека є системою суспільних відносин, яка, наприклад на думку Г. Джагупова, «включає відносини, які попереджають або усувають шкідливі для життя та здоров'я людини наслідки, котрі можуть бути заподіяні в результаті дій людей або штучним, або природним джерелом підвищеної небезпеки, що складаються відповідно до техніко -юридичних норм, при використанні об'єктів, що являють підвищену небезпеку для життя і здоров'я людей, майна державних і громадських організацій і громадян при настанні особливих умов у зв'язку зі стихійними лихами або іншими надзвичайними обставинами»[3].

Є. Б. Ольховський, який визначає громадської безпеки через захищеність цінностей суспільства, держави, людини від зовнішніх і внутрішніх загроз, який забезпечує умови для нормальної життєдіяльності та розвитку [4]. На розуміння громадської безпеки як захищеності інтересів суспільства і громадян, такого стану суспільних відносин, що запобігає загрозі спричинення шкоди і забезпечує тим самим їх нормальне функціонування, орієнтується й Ю. С. Небеський [5].

Подібні визначення належать до так званого широкого розуміння громадської безпеки, яке наближається до поняття «суспільна безпека».

У вузькому розумінні до сфери громадської безпеки відносять «суспільні відносини, пов'язані з дотриманням правил, що забезпечують безпеку дорожнього руху та пішоходів; правил проведення будівельних і ремонтних робіт у громадських місцях, правил протипожежної безпеки; правил боротьби зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями, правил користування предметами, які підпадають під ліцензійно дозвільну систему (правил придбання, зберігання та перевезення вогнепальної зброї, вибухових матеріалів)» [6]. Тут зміст громадської безпеки «становить систему взаємопов'язаних суспільних відносин, що проявляються в поведінці людей, їх діяльності, вчинках переважно в громадських місцях. Суть і специфіка громадської безпеки в її соціальній значимості - забезпечення нормальних умов життя, побуту і відпочинку людей, суспільного спокою, ефективної трудової діяльності, охорони честі та гідності людини»[4].

Зміст поняття «громадської безпеки» іноді розглядається через визначення її системи. Так, А. В. Басов вважає, що система громадської безпеки містить: зміст громадської безпеки; систему суб'єктів її забезпечення; їх завдання та принципи діяльності; перелік загроз, що створюють небезпеку для громадської безпеки; засоби її забезпечення [7]. В. А. Ліпкан розширює цей підхід і зазначає, що безпека включає також активні дії щодо моніторингу небезпечних чинників, впливу і корекції алгоритму соціального управління. «Безпека визначається ... як стан управління загрозами та небезпеками, коли останні можуть відігравати конструктивну роль» [ 8].

З урахуванням предмету цього дослідження цікавою є позиція А. В. Басова щодо системи громадської безпеки також в умовах надзвичайних ситуацій:

- зміст громадської безпеки включає в себе суспільні відносини, що виникають як у звичайних умовах життєдіяльності, так і в умовах виникнення надзвичайних ситуацій різної ґенези;

- залежно від повноважень суб'єкти забезпечення громадської безпеки поділяються на загальні, основні та додаткові;

- принципи забезпечення громадської безпеки в умовах надзвичайної ситуації - це основні ідеї, що відображають закономірності в суспільних відносинах, пов'язаних із процесом урегулювання надзвичайної ситуації, а також забезпечення належної безпеки громадян за таких умов;

- загрози для громадської безпеки поділяються за особливостями суспільної та державної діяльності: у політичній сфері, економічній сфері, соціальній сфері, техногенній сфері, екологічній сфері;

- до засобів забезпечення громадської безпеки в у мовах надзвичайної ситуації належить сукупність політичних, економічних, природоохоронних, правових, технічних, військових, соціальних, організаційних, примусових та управлінських заходів, що застосовуються загальними і спеціальними суб'єктами забезпечення громадської безпеки з метою підтримання достатнього рівня захищеності життєво важливих інтересів суспільства та держави [7].

Аналіз цих підходів свідчить про наявність системи громадської безпеки і систему її забезпечення. Їх загальне розуміння розроблено В. Г. Фатхутдіновим, який до її складових відносить: систему врегульованих нормами права суспільних відносин, пов'язаних із забезпеченням безпеки особи, громадського спокою, сприятливих умов життя громадян, нормального функціонування державних установ, громадських об'єднань, підприємств, установ і організацій; загрози щодо їх порушення від різних джерел: злочинних та інших протиправних посягань, джерел підвищеної небезпеки, явищ негативного техногенного і природного характеру та інших; відносини людей, що пов'язані з дотриманням правил безпеки дорожнього руху та протипожежної безпеки, здійснення будівельних і ремонтних робіт, поводження з вогнепальною зброєю, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами при проведенні різних заходів в громадських місцях, а також боротьби зі стихійними лихами та наслідками техногенних катастроф. Громадська безпека детермінована станом охорони громадського порядку, активності та ефективності роботи правоохоронних органів, її рівень залежить також від нормальної діяльності об'єктів життєзабезпечення (електропостачання, газопостачання, водопостачання тощо) та від стану благоустрою населених пунктів та територій, забезпечується через діяльність усіх державних органів, а також недержавних (неурядових) організацій щодо створення необхідного рівня захищеності особи, суспільства і держави [9]. Така позиція наближає розуміння громадянської безпеки у зв'язку з цивільним захистом або цивільною безпекою.

Такий розвиток наукової думки одержав своє нормативне закріплення у . Стратегія національної безпеки України [1], де у п. 66 зазначено, що «Стратегія є основою для розроблення таких документів щодо планування у сферах національної безпеки і оборони, які визначатимуть шляхи та інструменти її реалізації: Стратегія людського розвитку; Стратегія воєнної безпеки України; Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України» та інших. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України - документ довгострокового планування, що розробляється на основі Стратегії національної безпеки України за результатами огляду громадської безпеки та цивільного захисту і визначає напрями державної політики щодо гарантування захищеності життєво важливих для держави, суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, цілі та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних загроз [10]. Вона розробляється Міністерством внутрішніх справ України після затвердження Стратегії національної безпеки України та вноситься на розгляд Кабінету Міністрів України.

Проєкт Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту був розроблений МВС України ще у 2021 році, передбачає низку заходів, спрямованих на посилення спроможностей сил громадської безпеки, захист суспільства від правопорушень, створення безпечних умов життєдіяльності тощо, і, звісно, поки не враховує сучасні загрози громадській безпеці: повномасштабне збройне вторгнення ворога на територію України, підвищена аварійність житла громадян, об'єктів критичної інфраструктури (внаслідок їх знищення або пошкодження), у тому числі тих, що вже спричинили і продовжуватимуть спричинять критичні наслідки для країни, її екосистеми

(зокрема, підрив Каховської ГЕС, який спричинив екологічну катастрофу, негативно вплинув на сільське господарство півдня та всієї України), забруднення території країни вибухонебезпечними предметами, перманентна небезпека енергетичним об'єктам; збільшення кількості злочинів проти національної безпеки та майнових злочинів, порушень проти безпеки дорожнього руху та багато інших.

З урахуванням визначених загроз напрямами державної політики у сфері громадської безпеки мають стати:

розбудова України як безпечної держави, яка захищає громадян та інших суб'єктів громадянського суспільства;

відновлення публічної безпеки та громадської порядку на звільнених територіях, захист громадян від правопорушень, забезпечення непорушності державних кордонів;

створення безпечних умов життєдіяльності (у тому числі шляхом очищення території країни від вибухонебезпечних предметів), відбудова пошкоджених об'єктів з урахуванням мінімізації їх можливого пошкодження зброєю дальнього ураження у майбутньому;

розбудова системи захисту громадської безпеки з урахуванням інтеграції України у відповідності до європейських та північноатлантичних стандартів з метою спільної протидії зовнішнім загрозам;

створення ефективних механізмів протидії тероризму, злочинам проти національної безпеки та майновим злочинам, порушенням безпеки дорожнього руху та іншим правопорушенням.

Поряд з цим державна політика у сфері громадської безпеки має бути побудована за принципом субсидіарності центрального та регіонального рівнів її забезпечення, має відображати місцеві особливості та пріоритети. Це пояснюється тим, що служби першої допомоги, такі як поліція, пожежна служба, служба швидкої допомоги, є місцевими і вирішують основну частину питань, пов'язаних із громадською безпекою. Місцеві служби реагування знаходяться на передовій і забезпечують громадську безпеку. Будучи першою лінією оборони, вони, як правило, беруть на себе провідну роль у реагуванні на проблеми місцевого рівня громадської безпеки. Вони найкраще підходять для таких завдань, оскільки знайомі з місцевими умовами у своїх громадах і, отже, обирають найкраще рішення для вирішення проблеми. Оскільки урбанізація продовжується стрімко, разом із систематичними ризиками, пов'язаними з міським життям, важливість місцевої влади для громадської безпеки також зростає.

Як правильно відзначають дослідники, питання гарантування безпеки органічно пов'язані з політичними, економічними, соціальними, правовими чинниками, проблемами формування правової держави, громадянського суспільства і становлення демократії. Держава не завжди здатна ефективно протистояти новим сучасним викликам та загрозам, які стають стійким чинником дестабілізації в Україні.

Гарантування в державі публічної безпеки полягає в захисті людини і громадянина, конституційних прав і свобод, посиленням ролі не лише публічної влади, а й активної діяльності громадських інститутів, які виступають гарантом безпеки особи і суспільства, у створенні необхідної для цього правової бази й організаційного механізму її застосування, які разом розглядаються нині як основні завдання у сфері гарантування національної безпеки України [11].

Наслідком запровадження зазначених заходів має стати формування громадян безпекової культури, побудова безпекового середовища з урахуванням загроз воєнного та поствоєнного характеру, забезпечення ефективного реагування публічної адміністрації та громадян па загрози громадській безпеці шляхом ефективної взаємодії, а також розвиток міжнародного співробітництва у сфері громадської безпеки відповідно до найкращих її сатндартів.

Висновки. У дослідженні визначені загрози та відповідні пріоритетні напрями формування державної політики у сфері громадської безпеки в умовах воєнного стану. Зазначено, що тільки цілісний, комплексний підхід до проблем громадської безпеки, її сил і засобів є найкращим способом охопити найбільшу кількість питань, пов'язаних з нею. Слід розглядати широкий спектр загроз, включаючи соціально-економічні загрози, надзвичайні ситуації, тероризм тощо. Необхідна ретельна оцінка наявних засобів. Прозорість, моніторинг і підзвітність процесів і учасників є важливими. Гнучкість і готовність мають вирішальне значення в умовах безпеки, що постійно змінюється в умовах воєнного стану. Державна політика у цій сфері має враховувати міжнародне середовище, учасників, стандарти та правила, з урахуванням норм міжнародного права.

Література