Обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану в Україні

Д.Д. Гриньо

право свобода людини воєнний стан

Гриньо Д.Д. Обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану в Україні.

У статті досліджуються наукові підходи до розуміння ґенези та змісту поняття «обмеження прав і основоположних свобод людини в умовах воєнного стану» в Україні та наявних проблем у законодавстві та правозастосуванні, які є важливим елементом правових систем практично всіх держав світу.

Уперше зроблено цілісну спробу узагальнити зміст і юридичну природу обмежень прав і свобод у світлі основоположної конституційної ідеї - забезпечення кожній людині максимально можливої в демократичному суспільстві міри свободи.

В ході дослідження вперше зроблено спробу узагальнити погляди різних науковців на природу, сутність, мету обмежень права і свобод, дати теоретичне визначення поняття «обмеження права (свободи)» саме з позиції відображення у цьому понятті конституційних ідей та принципів.

Ключові слова: права людини, свободи людини, обмеження прав і свобод людини, правовий режим воєнного стану, проблеми в законодавстві та правозастосуванні.

Summary

Dmytro Grynyo. Deliberation of human rights and freedoms in the minds of a war camp in Ukraine rights acting.

The article has been researched with the knowledge of genesis and the meaning of understanding “Substitution of human rights and fundamental freedoms in the minds of the military camp” in Ukraine and obvious problems in legislation and human rights, which are practical to all powers with an important element of legal systems.

The author, for the first time, having developed a full test of the establishment of the world and legal nature, the obsemination of rights and freedoms in the world of the fundamental constitutional idea - the absence of the skin of people as much as possible in the democratic environment of freedom.

The test of the visualisation of different children at nature, the essence of the obsement of rights and freedoms and the date of the author's meaning of the concept of “deprivation of the right and freedoms of people in the minds of the country)” itself from the position of good in this understanding of constitutional actions and princes, as norms of international law.

Key words: people's rights, free people, deprivation of human rights/freedom, legal regime of the military camp, problems in the legislation and human rights.

Постановка проблеми

Повномаштабне вторгнення в Україну військ російської федерації та агресивні дії на окупованих територіях змушує публічні органи української влади вживати адекватних заходів для оборони держави та захисту цивільного населення, а це певною мірою пов'язано з обмеженням прав і свобод громадян. Проблема забезпечення суспільного інтересу та правового обмеження прав і свобод людини в період воєнного стану в Україні набуває особливого значення.

Дослідження проблематики обмеження прав і свобод людини в умовах встановленого режиму воєнного стану становило для попередніх наукових досліджень певні труднощі в розумінні особливостей різних аспектів взаємодії держави, суспільства й особистості, не сприяло підвищенню якості та ефективності законотворчої і правозастосовної діяльності державних інститутів та органів місцевого самоврядування різних рівнів.

Історія держави і права показує, що еволюційно на різних її ступенях розвитку існувало своє юридичне визначення поняття обмеження прав і свобод людини, яке визначалося рівнем розвитку.

Конституція України гарантувала права і свободи людини відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права¹. У зв'язку з цим вважаємо, що в міжнародному праві існують не тільки певні стандарти в переліку прав і свобод, а й, що особливо важливо, стандарти в обмеженнях цих прав і свобод, які виражаються в загальних умовах, а також конкретні способи обмежень прав і свобод.

Формулювання мети статті. Виявлення і пізнання в сучасних умовах воєнного стану сутності обмежень прав і свобод людини, об'єктивне дослідження стану законодавства і практики застосування, теоретичних наукових напрацювань у цей період, враховуючи міжнародно-правові стандарти у відповідній сфері відносин і статус держави України як кандидата в члени Європейського Союзу, надає можливість зробити наукове переосмислення розуміння змісту цього поняття та дати авторське визначення поняття «обмеження прав і основоположних свобод людини в умовах воєнного стану» у світлі основоположної конституційної ідеї - забезпечення кожній людині максимально можливої в демократичному суспільстві міри свободи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням забезпечення прав людини під час дії окремих правових режимів у юридичній літературі присвячена певна увага науковців. Водночас аспекту обмеження прав і свобод людини в умовах дії спеціального правового режиму воєнного стану приділялася недостатня увага та в сучасній юридичній науці має фрагментарний характер.

Так, у період антитерористичної операції на Сході України спеціальне дисертаційне дослідження «Конституційно-правові обмеження прав і свобод людини і громадянина в Україні» здійснила О. Андрієв- ська (2018 р.)².

Сучасні науковці, як зарубіжні, так і українські, значну увагу приділяють питанню прав людини. Дослідженню цих проблем присвячені праці багатьох представників юридичної школи: Т. Андрусяка, О. Андрієвської, А. Стрекалова, О. Лейста, О. Марцеляк, О. Малько, М. Орзіха, Н. Раданович, Ю. Решетова, С. Головатого, В. Погорілко, В. Тацій, М. Козюбри, В. Колісник, А. Колодій, Ю. Тихомірова, С. Федика, Л. Воєводіна, Г. Гаджієва, В. Грибанова, Р. Гольдмана, В. Савицького, В. Хайде, В. Шаповала, Ю. Шемшу- ченка, І. Шумака, Е. Бредлі, В. Федоренка, М. Хавронюка, П. Рабіновича, В. Буткевича, М. Делмас-Марті, М. Дженіса, В. Євінтова, Л. Заблоцької, Й. Мервілса та ін.

Отже, необхідність обмежень прав і свобод людини в юридичній літературі вказується практично всіма дослідниками минулого і сьогодення. Водночас важко назвати будь-яку теоретичну розробку, в якій глибоко і цілеспрямовано аналізувалися саме поняття та природа обмеження прав і свобод людини в умовах правового режиму воєнного стану в Україні.

Викладення основного матеріалу

Обмеження прав і свобод людини і громадянина як у мирний час та і в період дії воєнного стану виступає необхідним елементом правової системи будь-якої правової демократичної держави світу, зокрема України, в якій наразі вже дев'ятий місяць триває війна, що об'єктивно зумовлює його законодавче врегулювання, сталість і законність судової практики та характеризується тим, що такі обмеження повинні мати виключно правовий характер і накладатися лише відповідно до загального інтересу - національної безпеки, правопорядку, захисту норм моралі, захисту прав і свобод іншої людини, але з урахуванням приватних інтересів шляхом встановлення справедливого балансу.

Конституція України (ст. 64) передбачає можливість обмеження прав і свобод людини й громадянина «...в умовах воєнного або надзвичайного стану», але з істотними застереженнями в частині прав і свобод, що не підлягають обмеженню (всього - 18 статей). Крім того, у ст. 23 Конституції закріплено традиційне для вітчизняної' та світової' правової системи положення, яке належить до принципів правового статусу особи, відповідно до якого «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших».

У такий спосіб на конституційному рівні, тобто принципово, визначено підстави й цілі обмежень прав і свобод громадян, а також межі здійснення таких прав і свобод. Однак ці встановлення мають потребу в конкретизації й подальшому науковому осмисленні, тим більше, що після прийняття Конституції науковцям так і не вдалося дійти єдиного трактування їх змісту. Не вироблено навіть загальної точки зору на те, які права і свободи можна віднести до так званих абсолютних, тобто тих, які не можуть бути обмежені ні за яких умов.

Характерний приклад: передбачений ч. 2 ст. 64 Конституції України перелік прав і свобод, що не підлягають обмеженню при введенні воєнного або надзвичайного стану, відрізняється від того, який міститься в п.п. 1 і 2 ст. 4 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права³. Український перелік значно ширший (18 проти 7), у якому до абсолютних прав додатково віднесено: право на житло (ст. 47); право на шлюб (ст. 51); рівність у правах дітей (ст. 52); судовий захист прав і свобод (ст. 55) та інші норми-гарантії.

Саме тому чинне законодавство України та акти міжнародно-правового регулювання містять низку важливих гарантій охорони прав і свобод людини і громадянина, серед яких - обов'язкова їх вичерпність та заборона розширеного тлумачення, категорична заборона обмеження певного переліку прав, визначених у частині другій ст. 64 Конституції України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року⁴ в Україні було введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та запроваджено військовому командуванню разом із органами місцевого самоврядування здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави зі створенням ради оборони органами місцевого самоврядування.

Заходи правового режиму воєнного стану за ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджуються та здійснюються в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, військовим командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або з залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Поняття воєнного стану в Україні визначено ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», однак відсутнє поняття «обмеження прав і основоположних свобод людини в умовах воєнного стану», що надає право органам публічної влади широко на свій розсуд тлумачити це поняття із прийняттям рішень, обмежуючи права і свободи людини.

Існуючі на початку повномасштабного вторгнення конституційно-правові засади функціонування державної влади в умовах воєнного стану та стан законодавства щодо діяльності органів публічної влади (закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні») призвели до певних негативних явищ щодо обмеження прав і свобод людини на порушення вимог Основного Закону, оскільки у значної кількості органів публічної влади взагалі не було жодних повноважень, які б регулювали нормативно повноваження цих органів у режимі воєнного стану.

Водночас правове регулювання обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану здебільшого здійснюється не законами, а підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України на реалізацію частини першої ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо комендантської години, перетину кордону України, трудової повинності тощо.

Наочним прикладом необхідності модернізації діючих норм законодавства України є зміст норми прямої дії Основного Закону України (п. 1 ст. 92) про те, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов 'язки громадянина.

При цьому поняття «закон» у практиці ЄСПЛ узагалі означає не лише акт парламенту, а й будь-яке джерело права певної держави, судове прецедентне право. Тому останні також можуть вважатися «законом», який дає підстави для встановлення обмежень за умови, що відповідні норми є чіткими та доступними.

У контексті досліджуваного питання обмеження прав людини в умовах воєнного стану, окрім законодавчих приписів Основного Закону України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану»⁵, саме положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прийняті на їх основі рішення Європейського суду з прав людини виступають основними міжнародно-правовими регуляторами відносин держави і людини. Реалізація приписів Конвенції та виконання рішень Суду сьогодні є ефективним механізмом контролю за дотриманням конвенційних гарантій щодо забезпечення «трьох основ» Європейського Союзу: демократії, захисту прав людини та верховенства права. Такий механізм контролю передбачає дотримання принципу пропорційності, відповідно до якого національне законодавство повинно бути чітким, передбачуваним і доступним, а втручання у права, гарантовані Конвенцією, має здійснюватися «згідно із законом», відповідати законній (легітимній) меті та бути «необхідним у демократичному суспільстві» (критерії виправданості втручання у права, гарантовані Конвенцією, що у сукупності становлять так званий трискладовий тест Європейського суду з прав людини).

Враховуючи стратегічний курс України на вступ до Європейського Союзу та отримання статусу кандидата в членство ЄС, імплементація європейських правових стандартів набула виняткової важливості та потребує наукового дослідження співвідношення підходів до нормативного регулювання обмеження реалізації прав людини під час дії воєнного стану в Конституції України та Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики ЄСПЛ.

До того ж практика Європейського Суду з прав людини щодо обмеження реалізації прав і свобод постійно розширюється, що вимагає продовження наукових досліджень із зазначеної проблематики.

Водночас за результатами дослідження вітчизняного законодавства можна констатувати, що певні свободи людини обмежені юридичними рамками й унаслідок цього ототожнюються з правами людини. Це є підставою для висновку, що позиція законодавця полягає у неподільності категорій «права людини» та «свободи людини», а отже, в розумінні та використанні їх як однотипних конструкцій з тією лише відмінністю, що термін «свободи людини» застосовують здебільшого у випадках, пов'язаних із творчістю, інтелектуальним розвитком, самосвідомістю та світоглядом людини.

Загальний для всіх прав і свобод людини принцип розуміння їхньої внутрішньої природи з боку законодавця пояснює, як застосовуються ці категорії під час встановлення обмеження прав і свобод людини, тобто повна аналогія.

Теоретично категорії «права людини» та «свободи людини» є різними за своєю внутрішньою природою, проте законодавці ототожнюють ці поняття і, використовуючи цю категорію для побудови норм права, не відходять від їхньої єдності.

Аналіз наявних у науці позицій та уточнення онтології категорій «права людини» та «свободи людини» приводить до висновку, що ці категорії є неоднаковими за своєю внутрішньою природою (права людини проголошені й обмежені державою, володіють механізмом реалізації, а свободи людини - абсолютні та реалізуються за сприятливих соціальних обставин).

Відмінність між цими двома категоріями «права людини» та «свободи людини» С. Головатий називає «неіснуючою»⁶.

Своєю чергою В. Троян пояснює, що поняття «свобода» розкриває широкі можливості вибору, не підкреслюючи його конкретні результати, а термін «право» визначає конкретні дії людини, тож доцільно з'ясувати, що за своєю юридичною природою й системою ці поняття рівноцінні⁷.

Водночас деякі науковці наголошують на нетотожності цих категорій. Так, О. Скакун вважає, що «термін «права» передбачає конкретні напрями діяльності людини, тобто вказує міру її можливої поведінки, закріплену в нормативно-правових актах. Термін «свобода» підкреслює широкі можливості людини, втім, не позначає конкретних результатів, а націлює на самостійний вибір індивідом варіанта своєї поведінки»⁸.

Тому одне з найважливіших завдань сучасної юридичної науки, законодавчої та правозастосовної діяльності, в контексті визнання Конституцією України прав і свобод людини найвищою цінністю, може бути сформульоване так: яке повинно бути визначення поняття і зміст обмеження прав і свобод людини в період дії в Україні правового режиму воєнного стану для співмірного балансу між реалізацією легітимної мети держави з національної безпеки і оборони та забезпечення захисту людини при обмеженні її прав і свобод в умовах воєнного стану в Україні дотримуючись норм міжнародного права?

Висновки

Проблема узгодження суспільно значущих інтересів громадян і влади в умовах воєнного стану та агресивної війни і протиправних дій агресора росії не може бути вирішена без досягнення балансу інтересів особистості, громадянського суспільства й держави. Такий баланс досягається шляхом накладення якихось розумних обмежень як на владу держави над громадянином, так і на права й свободи особи. У зв'язку з цим виникає закономірне, що має принциповий характер, питання - що розуміти під поняттям «обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану», й до яких меж влада вправі обмежувати права громадян.

Виходячи з поставленої мети в дослідженні, виявлених проблем у законодавстві та правозастосуванні під час дії правового режиму воєнного стану з урахуванням міжнародно-правових стандартів правового регулювання обмежень прав і свобод людини, автор пропонує внести до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» таке визначення поняття «обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану - законне право на застосування публічними органами влади чітко обраного державою примусу у реалізації прав і свобод людини за встановленим законом правовим регулюванням з легітимною метою та дотриманням пропорційності в період дії воєнного стану, за винятком державного примусу до прав і свобод, передбачених ст. 64 Конституції України».

Литература

1 Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141 (зі змінами, внесеними Законом України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого 2014 року. Офіційний вісник України. 2014. № 19. Ст. 583).

2 Андрієвська О. В. Конституційно-правові обмеження прав і свобод людини і громадянина в Україні: дис. ... канд. юрид. наук (доктора філософії): 12.00.02 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ, 2018.

3 Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_043#Text

4 Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. URL: https://www.president.gov.ua/ documents/642022-41397

5 Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ 389-19

6 Головатий С. Тріада європейських цінностей - верховенство права, демократія, права людини - як основа українського конституційного ладу (частина третя: права людини). Право України. 2015. № 1. С. 13-19. С. 42.

7 Троян В. А. Права і свободи людини та інтереси держави як об'єкт публічно-сервісної діяльності Національної поліції України. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2017. № 1 (15). С. 229-239. С. 233.

8 Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник. Київ: Алерта; ЦУЛ, 2011. С. 68.

Размещено на Allbest.ru