Особливості правового регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин у агрохолдингах

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Навчально-науковий інститут права

Кафедра земельного та аграрного права

Особливості правового регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин у агрохолдингах

Т.О. Коваленко, д.ю.н., професор

Резюме

Коваленко Т.О. Особливості правового регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин у агрохолдингах

У статті обґрунтовано авторське визначення поняття «внутрішні аграрні організаційно-управлінські правовідносини в агрохолдингу», а також встановлено, що для зазначених правовідносин у агрохолдингу властиві такі особливості:

а) наявність як мінімум двох de jure незалежних суб'єктів агробізнесу - учасників агрохолдингу;

б) такі відносини базуються на відносинах підпорядкування;

в) наявність генеруючого центру прийняття рішень у материнській компанії, рішення якого адресуються корпоративним (дочірнім) підприємствам та/або їх органам управління;

г) належність холдинговій (материнській) компанії на праві власності пакета акцій / часток / паїв корпоративного (дочірнього) підприємства дає змогу такій компанії вирішально впливати на процес волеформування підконтрольної юридичної особи.

Ключові слова: аграрні правовідносини, аграрний холдинг, внутрішні організаційно-управлінські правовідносини, корпоративне (дочірнє) підприємство, корпоративне управління, сільськогосподарський товаровиробник, товарне сільськогосподарське виробництво, холдингова (материнська) компанія.

Summary

T. Kovalenko. Peculiarities of legal regulation of internal agrarian organizational and managerial relations in agricultural holdings

The article analyzes the peculiarities of the legal regulation of internal agrarian organizational and management relations in agricultural holdings, taking into account the need to ensure food security of Ukraine and guarantee the constitutional right of everyone to a sufficient standard of living. It has been established that the following features are characteristic of internal agrarian organizational and management legal relations in an agricultural holding:

a) the presence of at least two de jure independent agribusiness subjects - participants of the agricultural holding;

b) such relations are based on subordination relations, which are characterized by the state of legal and organizational dependence of one subject (corporate (subsidiary) enterprise) on another subject (holding (parent) company);

c) the presence of a generating decision-making center in the parent company (general meeting of the parent company, executive body of the parent company), whose decisions are addressed to corporate (subsidiary) enterprises and/or their management bodies;

d) the holding (parent) company's ownership of a package of shares/parts/units of a corporate (subsidiary) enterprise allows the holding (parent) company to decisively influence the process of vole-formation of a controlled legal entity, thereby influencing the decision-making process by the executive bodies of the corporate (subsidiary) enterprises.

Legal regulation of internal organizational and management relations in agrarian holdings is ensured by the prescriptions of both laws and local regulatory acts, such as statutes, regulations, etc., as well as contracts concluded between the participants of the agrarian holding.

The author's definition of the concept of «internal agrarian organizational and management legal relations in an agricultural holding» is substantiated as regulated by laws, subordinate legal acts, local legal acts of the participants of the agricultural holding, as well as contracts, concluded between them, social relations between the holding (parent) company and its corporate (subsidiaries) enterprises that arise in connection with the process of purposeful activity of the authorized bodies of the holding company, aimed at organizing and coordinating the activities of corporate (subsidiary) enterprises in the implementation of the unified policy of the agricultural holding to achieve the desired result in the field of production, processing, storage and/or sale commercial agricultural products.

Key words: agrarian legal relations; agricultural holding; agricultural producer; corporate (subsidiary) enterprise; corporative management; commodity agricultural production; holding (parent) company; internal organizational and managerial legal relations.

Постановка проблеми

У структурі аграрних правовідносин аграрні холдинги посідають особливе становище. Агрохолдинг не є суб'єктом таких правовідносин, оскільки за своєю правовою природою є горизонтальним або вертикальним інтегрованим об'єднанням підприємств за принципом підпорядкування корпоративних (дочірніх) підприємств холдинговій (материнській) компанії. В аграрному законодавстві відсутні приписи, які б визначали особливості створення та діяльності агрохолдингів у агросфері. Водночас аграрні холдинги посідають досить істотне місце на аграрному ринку України.

Напередодні воєнної агресії російської федерації проти України аграрні холдинги в Україні контролювали менш як 15% - близько 6,5 млн га сільгоспземель¹. Унаслідок воєнних дій і ряду інших факторів у першому кварталі 2022 року більшість аграрних компаній були збитковими, серед них і агрохолдинги. У другому кварталі збитки вдалося зменшити, або навіть вийти на обмежений прибуток.

Незважаючи на воєнний стан, агрохолдинги продовжують доволі успішно функціонувати на аграрному ринку України. Наприклад, доходи агрохолдингу «Астарта-Київ» за 1 півріччя 2022 року зросли на 45% проти аналогічного періоду минулого року до 218 млн євро, з яких 35% забезпечив сегмент агровиробництва. Тому варто зробити припущення, що і в повоєнний період внесок агрохолдингів у валове сільськогосподарське виробництво буде істотним, адже більшість аграрних холдингів, незважаючи на значні втрати внаслідок окупації території, де знаходились їх матеріальні активи, складнощі з експортом зерна та іншої аграрної продукції, інші обставини, викликані веденням воєнних дій і введенням воєнного стану, планують відбудовуватись та відновлювати своє виробництво⁴.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науці аграрного права України правові аспекти створення та діяльності агрохолдингів в Україні досліджували О. Бургер (Костур), І. Костяшкін, Г. Корнієнко, П. Кулинич, Ю. Павлюченко, Я. Самсонова, А. Статівка, В. Уркевич та інші вчені. У 2019 році В. Дударенко захистив дисертацію, присвячену дослідженню специфіки правового статусу аграрних холдингів в Україні та за кордоном. Поряд з тим зміни чинного законодавства, пов'язані з введенням воєнного стану, а також необхідність обґрунтування оптимальних моделей аграрних правовідносин у повоєнний період зумовлюють актуальність дослідження особливостей правового регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин у агрохолдингах.

Формулювання мети статті. Метою цієї статті є проведення аналізу особливостей правового регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин у агрохолдингах з урахуванням необхідності забезпечення продовольчої безпеки України та гарантування конституційного права кожного на достатній життєвий рівень в умовах воєнного стану.

Викладення основного матеріалу

Однією із характерних ознак агрохолдингу є специфічні взаємозв'язки холдингової (материнської) та корпоративних (дочірніх) підприємств, які полягають у підпорядкуванні корпоративних (дочірніх) підприємств холдинговій (материнській) компанії. Найбільш яскраво проявляється ця ознака у внутрішніх аграрних організаційно-управлінських правовідносин у аграрному холдингу.

Коваленко Т.О. Особливості правового регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин...

У науці аграрного права до об'єктів внутрішніх аграрних управлінських (організаційно-управлінських) правовідносин відносять управлінську діяльність, поведінку, дії учасників останніх. Суб'єктами таких правовідносин В. Уркевич визнає самі сільськогосподарські підприємства і їх членів. Підтримуючи наведений підхід зауважимо, що варто розширити суб'єктний склад внутрішніх аграрних організаційно-управлінських правовідносин, включивши до нього учасників агрохолдингу - холдингову (материнську) компанію та корпоративні (дочірні) підприємства.

Аналіз приписів аграрного, господарського, цивільного законодавства, спрямованого на регулювання створення та діяльності холдингових компаній і корпоративних підприємств, дає можливість виокремити ряд особливостей правового регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин у агрохолдингах, які розглянемо докладніше.

По-перше, для агрохолдингу притаманні всі характерні ознаки холдингового управління, оскільки він є холдинговою структурою за своєю правовою та організаційною природою. В юридичній літературі, присвяченій питанням холдингового управління, відмічається, що поняття «управління» і «контроль» мають доволі тонку межу, відмінності між ними є майже непомітними, тому зазначені терміни («управління», «контроль») вживаються як синоніми. Тобто окремо розмежовувати категорію управління та контролю в агрохолдингу не є доцільним, оскільки ці поняття доповнюються, забезпечуючи досягнення спільної мети агрохолдингу - розширення меж агробізнесу, сфер впливу і завоювання нових секторів аграрного ринку.

Зміст корпоративного управління в агрохолдингу полягає в управлінні акціями / частками (паями) та відрізняється від управління виробництвом, організації виробництва і від безпосередньої виробничої діяльності (технології виробництва). Зокрема, у літературі розрізняють управління організаційно-правовою формою підприємницької діяльності, що здійснюється через органи юридичної особи, мета якої - управління власністю та контрольними пакетами акцій (часток), та управління виробничо-господарською діяльністю організації. Корпоративне управління в аграрному холдингу здійснюється за трьома основними напрямами: управління сільськогосподарською виробничо-господарською діяльністю, управління власністю або пакетами акцій (часток), управління фінансовими активами.

По-друге, управління агрохолдингом базується на трирівневій системі внутрішнього управління, а саме:

а) втілення волі агрохолдингової (материнської) компанії в об'єктивовану форму у вигляді рішення загальних зборів агрохолдингової (материнської) компанії або рішення виконавчого органу агрохолдингової (материнської) компанії;

б) втілення волі корпоративного (дочірнього) підприємства в об'єктивовану форму у вигляді рішення загальних зборів учасників (акціонерів), прийняте на підставі (або на виконання) рішення загальних зборів агрохолдингової (материнської) компанії або рішення виконавчого органу агрохолдингової (материнської) компанії;

в) здійснення безпосередньо активних дій (прийняття рішень, видача розпоряджень, укладання договорів тощо) уповноваженим виконавчим органом корпоративного (дочірнього) підприємства, спрямованого за реалізацію виконання рішення загальних зборів учасників (акціонерів) корпоративного (дочірнього) підприємства, прийнятого на підставі (або на виконання) рішення загальних зборів агрохолдингової (материнської) компанії або рішення виконавчого органу агрохолдингової (материнської) компанії. правовий організаційний управлінський агрохолдинг

По-третє, правове регулювання внутрішніх організаційно-управлінських відносин в аграрних холдингах забезпечується приписами як законів, так і локальних нормативних актів, таких як статути, положення тощо, а також укладеними між учасниками аграрного холдингу договорами. Зокрема, корпоративне (дочірнє) підприємство агрохолдингу може бути прямо або опосередковано підпорядковане (з певних питань) холдинговій (материнській) компанії згідно з правами, зафіксованими в установчих документах або в угодах, зокрема, про довірче управління, спільну діяльність, оренду, лізинг, фінансову підтримку тощо. Крім цього, у певних випадках діяльність агрохолдингу, як цілісного утворення, може додатково визначатися так званим договором про підпорядкування, умовами якого врегульовуються особливості входження, правосуб'єктності та виходу зі складу учасників такого холдингу.

По-четверте, правове регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин у агрохолдингах ґрунтується на принципах, щодо яких у юридичній та економічній літературі немає одностайності. Так, І. Лукач виділяє такі принципи: поєднання централізації та децентралізації; координації діяльності дочірніх підприємств; поінформованості холдингової компанії про основні виробничі та фінансові показники дочірніх підприємств; відповідальності холдингової компанії за неефективне управління дочірнім підприємством; принцип формування консолідованої звітності.

Аналізуючи вищенаведені принципи, навряд чи можна віднести останні з двох до принципів управління агрохолдингом, оскільки відповідальність материнської компанії та формування консолідованої звітності не впливають на процес цілеспрямованої діяльності органів управління холдингової (материнської) компанії щодо корпоративних (дочірніх) підприємств агрохолдингу. Аналіз приписів чинного законодавства дає підстави до принципів правового регулювання внутрішніх аграрних організаційно-управлінських відносин у агрохолдингах віднести такі: принцип рівності корпоративних (дочірніх) підприємств агрохолдингу, що полягає у забезпеченні для них рівних умов ведення агробізнесу та гарантування права на свободу вибору контрагентів; принцип цілісності агрохолдингу; принцип поєднання централізації та децентралізації в управлінні агрохолдингом, що закріплює ієрархічну структуру агрохолдингу й визначає субординацію між його учасниками, яка досягається завдяки чіткому розподілу стратегічного й оперативного планування, невтручанню в оперативне управління, обмеження повноважень керівників корпоративних підприємств тощо; принцип інформаційної взаємодії між учасниками аграрного холдингу.

У державах інших правових систем є різні правові моделі корпоративного управління, а саме:

а) англо-американська дволанкова структура корпоративного управління, що включає загальні збори і раду директорів (правління), та, субсидіарно, виконавчий орган, наприклад, в особі президента;

б) німецька правова модель, яка передбачає триланкову систему органів управління, що складається з правління (виконавчий орган), наглядової ради та загальних зборів акціонерів / учасників (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Голландія).

В Україні як країні континентальної системи права впроваджено триланкову систему управління (німецька модель) у холдингових (материнських) компаніях. Відповідно до ст.1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 року холдингова компанія - це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Законом України «Про акціонерні товариства» від 27 липня 2022 року врегульовано особливості правового регулювання внутрішніх організаційно-управлінських відносин у акціонерних товариствах. Так, структура управління акціонерним товариством може бути однорівневою або дворівневою. За однорівневої структури управління органами управління акціонерним товариством є загальні збори та рада директорів.

Така структура управління передбачає здійснення функцій контролю та управління діяльністю акціонерного товариства єдиним колегіальним органом - радою директорів. За дворівневої структури управління органами управління акціонерним товариством є загальні збори, орган, відповідальний за здійснення нагляду (наглядова рада), і виконавчий орган (колегіальний або одноосібний). Дворівнева структура управління передбачає чіткий розподіл функцій з безпосереднього управління поточною діяльністю акціонерного товариства, які здійснює виконавчий орган, і функцій контролю за роботою виконавчого органу та інших керівників акціонерного товариства, які здійснює наглядова рада.

До складу наглядової ради входять члени наглядової ради, частина з яких у встановлених законом випадках є незалежними директорами. Варто зазначити, що діяльність усіх органів управління впливає не лише на агрохолдингову (материнську) компанію, а й на корпоративні (дочірні) підприємства, які в результаті виконання рішень материнської компанії реалізують план усього агрохолдингу.

На рівні загальних зборів материнської (холдингової) компанії агрохолдингу вирішуються фундаментальні питання діяльності всього агрохолдингу, в тому числі це може бути кадрова політика, інвестиційна та виробничо-технологічна стратегія аграрного виробництва. Це повинно поєднуватись із наділенням корпоративних (дочірніх) підприємств агрохолдингу достатньою самостійністю для виконання поставлених таким холдингом стратегічних питань у сфері агробізнесу. Перш ніж загальні збори агрохолдингової (материнської) компанії приймуть те чи інше рішення, воно повинно бути підготовлене та погоджене виконавчим органом материнської компанії, а також у разі необхідності додатково погоджене з наглядовою радою.

Необхідно також враховувати особливості правового регулювання внутрішніх організаційно-управлінських відносин у акціонерних товариствах, що є холдинговими (материнськими) компаніями в агрохолдингах, які врегульовані Законом України «Про холдингові компанії в Україні», зокрема:

а) у разі якщо до порядку денного загальних зборів акціонерів холдингової компанії включено питання про відчуження будь-яких пакетів акцій / часток / паїв корпоративних підприємств та/або ліквідацію холдингової компанії, такі загальні збори визнаються правомочними за умови реєстрації для участі в них акціонерів чи їх представників, що мають відповідно до статуту холдингової компанії понад 80% голосів;

б) прийняття рішення про відчуження будь-яких пакетів акцій / часток / паїв корпоративних підприємств або ліквідацію аграрної холдингової компанії належить до виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії. Такі рішення приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів чи їхніх представників, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, з урахуванням обмежень, встановлених Законом «Про холдингові компанії в Україні»;

в) до виключної компетенції загальних зборів аграрної холдингової компанії належить вирішення питань: формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики щодо корпоративних підприємств; визначення напрямів і порядку використання прибутку таких підприємств; затвердження планів виробничого та соціального розвитку корпоративних підприємств. До виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії законом або статутом може бути також віднесене вирішення також інших питань;

г) статутом аграрної холдингової компанії встановлюються обмеження щодо правочинів, які мають право вчиняти органи управління компанії, а також випуску цінних паперів.

Управління виробничо-господарською діяльністю корпоративних підприємств агрохолдингу здійснюють їх органи відповідно до своїх статутних повноважень і залежно від організаційно-правової форми. Водночас у агрохолдингу, як специфічному об'єднанню суб'єктів агробізнесу, до компетенції органів управління та посадових осіб холдингових (материнських) компаній входить прийняття управлінських рішень на правах суб'єктів організаційно-господарських повноважень. При цьому належність холдинговій (материнській) компанії на праві власності пакета акцій / часток / паїв корпоративного (дочірнього) підприємства дає змогу материнській (холдинговій) компанії вирішально впливати на процес волеформування підконтрольної юридичної особи, тим самим впливаючи й на процес прийняття рішень виконавчими органами того чи іншого корпоративного (дочірнього) підприємства аграрного холдингу.

Водночас ініціатива прийняття того чи іншого рішення, вироблення стратегії розвитку агрохолдингу в цілому може безпосередньо виходити від виконавчого органу одного із корпоративних (дочірніх) підприємств такого холдингу, загальні збори якого, прийнявши відповідне рішення, можуть звернутися до виконавчого органу або до загальних зборів материнської агрохолдингової компанії. Загальні збори материнської (холдингової) компанії або її виконавчий орган, розглянувши надіслану «знизу» пропозицію, можуть визнати її доцільною та взяти за основу для побудови майбутньої стратегії розвитку всього холдингу.

Також варто мати на увазі, що материнська компанія агрохолдингу, володіючи контрольним пакетом акцій / часток, здатна призначати вищих посадових осіб товариства (наприклад, голову правління, генерального директора тощо). Однак, незважаючи на те, що голова виконавчого органу корпоративного (дочірнього) підприємства нестиме відповідальність за свої дії перед дочірнім підприємством, субсидіарно може на рівні локального правового регулювання передбачатися й відповідальність посадових осіб виконавчого органу перед холдинговою (материнською) компанією, яка, по суті, і призначила зазначених осіб на ці посади. За наявності такого механізму контролю зі сторони материнської компанії агрохолдингу остання може додатково забезпечити процес відшкодування збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб корпоративного (дочірнього) підприємства.

Висновки

Підбиваючи підсумки проведеного дослідження, внутрішні аграрні організаційно-управлінські правовідносини в агрохолдингу можна визначити як урегульовані законами, підзаконними нормативно-правовими актами, локальними нормативно-правовими актами учасників агрохолдингу, а також укладеними між ними договорами суспільні відносини між холдинговою (материнською) компанією та її корпоративними (дочірніми) підприємствами, які виникають у зв'язку з процесом цілеспрямованої діяльності уповноважених органів холдингової компанії, спрямованої на організацію та координацію діяльності корпоративних (дочірніх) підприємств при реалізації уніфікованої політики агрохолдингу для досягнення бажаного результату у сфері виробництва, переробки, зберігання та/або реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Для внутрішніх аграрних організаційно-управлінських правовідносин в агрохолдингу властиві такі особливості:

а) наявність як мінімум двох de jure незалежних суб'єктів агробізнесу - учасників агрохолдингу;

б) такі відносини базуються на відносинах підпорядкування, які характеризуються станом правової та організаційної залежності одного суб'єкта (корпоративного (дочірнього) підприємства) від іншого суб'єкта (холдингової (материнської) компанії);

в) наявність генеруючого центру прийняття рішень у материнській компанії (загальні збори материнської компанії, виконавчий орган материнської компанії), рішення якого адресуються корпоративним (дочірнім) підприємствам та/або їх органам управління;

г) належність холдинговій (материнській) компанії на праві власності пакета акцій / часток / паїв корпоративного (дочірнього) підприємства дає змогу холдинговій (материнській) компанії вирішально впливати на процес волеформування підконтрольної юридичної особи, тим самим впливаючи на процес прийняття рішень виконавчими органами корпоративного (дочірнього) підприємства.

Література

1. Сільське господарство під час війни: зміна пріоритетів. Урядовий кур'єр. 2022. 13 вересня.

2. Огляд агропромислового сектору України: вплив війни, ситуація з посівною, експортом, прогноз на 2023.

3. Огляд агропромислового сектору України: вплив війни, ситуація з посівною, експортом, прогноз на 2023.

4. Втрати агрохолдингів у війні з росією. Спойлер: великі, але всі планують відбудовуватися.

5. Аграрне право: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. В.П. Жушмана та А.М. Статівки. Харків: Право, 2010. С. 43.

6. Уркевич В.Ю. Проблеми теорії аграрних правовідносин: монографія. Харків: Харків юридичний, 2007. С. 431.

7. Шиткина И.С. Холдинги: правовой и управленческий аспекты. Москва: Городец-издат, 2003. С. 304.

8. Мармазова С.И. Гражданско-правовые проблемы управления холдингом: дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 2003. С. 72.

9. Суржик В.Г. Економічна природа холдингів як сучасної форми бізнесу. Наукові праці НДФІ. 2008. Вип. 1 (42). С. 102.

10. Лукач І.В. Правове становище холдингових компаній за законодавством України: дис. канд. юрид. наук. Київ, 2007. С. 164-166.

Размещено на Allbest.Ru