Особливості кримінально-правової кваліфікації дій особи за порушення законів і звичаїв війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Особливості кримінально-правової кваліфікації дій особи за порушення законів і звичаїв війни

Андрій Михайлович Гпушко, аспірант

Резюме

Глушко А. М. Особливості кримінально-правової кваліфікації дій особи за порушення законів і звичаїв війни.

У статті розглянуто питання правового і практичного змісту, які можуть виникнути під час вирішення питання кримінально-правової кваліфікації дій особи за порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України). Визначено форми виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України. Окреслено проблемні питання, що виникають у зв'язку із бланкетним формулюванням ст. 438 КК України, адже потрібно звертатися до великої кількості міжнародних нормативних актів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України для того, щоб розуміти, які засоби ведення війни потрапили під заборону міжнародного права і є предметом кримінальної відповідальності за національним законодавством.

Ключові слова: кримінальне законодавство, кримінальне правопорушення, кримінальна відповідальність, закони та звичаї війни, проблеми кримінально-правової кваліфікації, судове рішення.

Summary

Andrii Hlushko. Peculiarities of the criminal-legal qualification of a person's actions for violating the laws and customs of war.

The article deals with issues of legal and practical content that may arise when solving the issue of the criminal-legal qualification of a person's actions for violating the laws and customs of war (Article 438 of the Criminal Code of Ukraine). Forms of identifying signs of a criminal offense provided for in Art. 438 of the Criminal Code of Ukraine. Problematic issues arising in connection with the blanket wording of Art. 438 of the Criminal Code of Ukraine, because it is necessary to refer to a large number of international normative acts, the consent to the binding of which was given by the Verkhovna Rada of Ukraine in order to understand which means of waging war are prohibited by international law and are subject to criminal liability under national law.

Ukraine is not a party that signed and ratified the Rome Statute of the International Criminal Court, therefore it cannot be claimed that the unofficial codification of crimes included in the Rome Statute of the ICC can be automatically and unconditionally applied when deciding the qualification of the actions of persons under Art. 438 of the Criminal Code of Ukraine. It is noted that taking into account the blanket wording of Art. 438 of the Criminal Code of Ukraine, in the criminal-law qualification of acts, it is necessary to refer to a large number of international normative acts, the consent to the binding of which has been given by the Verkhovna Rada of Ukraine in order to understand which means of waging war are prohibited by international law and are subject to criminal liability under national law legislation However, it should be noted that thanks to coordination with Ukraine's international partners, a certain number of judges have already been trained to ensure effective consideration of cases of this category. Since this category of cases does not have a statute of limitations, the recording of crimes, the evidence base, the legality of investigative actions, compliance with standards in the process of pre-trial investigation and trial of these cases are important. This will make it possible to talk about the fact that Ukraine is a legal state with a European orientation of development.

In contrast to the traditional structure of the composition of the crime (subject, object, subjective side and objective side), war crimes have a different structure, which is provided by the normative documents of the International Criminal Court: a material element, a mental element and a contextual element (or contextual circumstances). In particular, the existence of an armed conflict must be established, the awareness of the person who is brought to criminal responsibility, that he violates the norms of international humanitarian law. In the conditions of an international armed conflict, judicial guarantees for prisoners of war meet the minimum standards of Art. 6 of the ECHR, compliance with which is mandatory. National courts cannot comply with society's requests and violate minimum judicial guarantees. Trials of Russian prisoners of war should be a manifestation of Ukraine's recognition and observance of its obligations under international humanitarian law and international human rights law.

Key words: criminal legislation, criminal offense, criminal responsibility, laws and customs of war, problems of criminal-legal qualification, court decision.

Вступ

Постановка проблеми. Статтею 438 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачена кримінальна відповідальність за порушення законів і звичаїв війни. У правозастосовній практиці існують невирішені питання про форми виявлення об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення, ознаки його суб'єктивної сторони, відмежування від інших складів кримінальних правопорушень. Станом на 20 лютого 2023 року згідно зі статистичними даними до судів надійшло 75 кримінальних проваджень щодо обвинувачення за ст. 438 КК України, 19 з яких уже розглянуто. Це звичайно небагато, але вже є база, і тут дуже важлива координація зусиль, починаючи від розслідування, процесуального керівництва і закінчуючи судовим розглядом та ухваленням судового рішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам кримінально-правової кваліфікації, розслідування воєнних злочинів та іншим пов'язаним питанням у різний час приділили увагу А. Андрушко, М. Бондаренко, І. Гловюк, С. Дмитрів, Ю. Дмитрик, Д. Коваль, Ю. Комісарчук, О. Кравчук, І. Красницький, В. Миронова, М. Піддубна, Т. Садова, Г. Тетерятник, М. Хавронюк, О. Червякова та ін. В українській правовій науці питанням кримінальної відповідальності за порушення законів і звичаїв війни приділено значну увагу, проте з огляду на бланкетність ст. 438 КК України її положення здебільшого досліджувались під кутом зору «воєнних злочинів», що передбачені міжнародним правом, або з позиції загальної характеристики злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Водночас дослідженню порушення законів і звичаїв війни як складу злочину, проблемам кваліфікації цього злочину приділено недостатньо уваги. Жахливі наслідки агресії рф в Україні висунули на перший план саме ці проблеми кримінальної відповідальності за ст. 438 КК України.

Формулювання мети статті. Метою цієї статті є висвітлення особливостей кримінально-правової кваліфікації кримінальних правопорушень щодо порушення законів і звичаїв війни за кримінальним законодавством України.

Викладення основного матеріалу

Упродовж усієї своєї історії людство перманентно перебувало у стані війни. Лише наприкінці ХІХ століття почалось формування правил ведення війни (Гаазькі конвенції), а за результатами Другої світової війни, яка продемонструвала світові небачений раніше масштаб ведення бойових дій і його катастрофічні наслідки як для комбатантів, так і цивільних осіб, були розроблені правила ведення війни чи інших збройних конфліктів і сформульовано норми, що забороняють подібні діяння і встановлюють відповідальність за їх вчинення (Женевські конвенції 1949 року). У зв'язку з повномасштабною агресією росії проти України особливого значення набуло здійснення судового розгляду кримінальних проваджень про вчинення злочинів, передбачених розд. ХХ «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку»; розд. І «Злочини проти основ національної безпеки України» (зокрема, державна зрада та колабораціонізм); розд. ХІХ «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)» Особливої частини КК України¹.

Що таке закони та звичаї війни? Нині у світі це називається «міжнародне гуманітарне право» (МГП). Закони та звичаї - старіший, але й простіший для розуміння термін. Вони регулюють поведінку сторін під час збройних конфліктів. Обмежують насильство, забороняючи певні методи і зброю, щоб метою було не винищення всього живого, а лише військове ослаблення супротивника. Також ці правила захищають жертв війни й окремі верстви людей. Міжнародне гуманітарне право стосується винятково збройних конфліктів - як міжнародних, так і внутрішніх. Воно не працює в мирні часи, під час заворушень чи інших «неспокійностей» усередині країн Закони і звичаї війни: звідки вони беруться і про що в них йдеться. URL: http://bug.org.ua/article/zakony-i-zvychayi-vijny- zvidky-vony-berutsya-i-pro-shho -v-nyh-j detsya-651303/.

Україна не є стороною, яка підписала та ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, тому не можна стверджувати, що неофіційна кодифікація злочинів, які включені до Римського статуту МКС, може бути автоматично й беззастережно застосована під час вирішення питання про кваліфікацію дій осіб за ст. 438 КК України. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду поширюється на територію України відповідно до Заяви Верховної Ради України до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції МКС щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та Заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян». Елементи злочинів є нормативним документом МКС, у якому йдеться про критерії (елементи), які мають бути відображені під час обґрунтування висновку суду за встановленими обставинами щодо конкретно вчиненого злочину. МКС виходить з наявності та аналізу так званого матеріального критерію (ncttis reus), тобто об'єктивного елементу - зовнішнього виявлення діяння, що фактично відповідає нашим уявленням про ознаки об'єктивної сторони вчиненого правопорушення. Ментальний критерій (mens rea) можна вважати суб'єктивним елементом правопорушення. Крім того, конкретним видам міжнародних злочинів (ідеться про воєнні злочини та злочини проти людяності, які охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 438 КК України) притаманні спеціальні елементи. Мається на увазі контекстуальний елемент, який обов'язково має бути встановлений під час вирішення питання про наявність у діях особи ознак складу цих злочинів. Контекстуальний елемент є найскладнішим. Контекст повинен бути пов'язаний з воєнним конфліктом, а інкриміноване кримінальне правопорушення має бути в контекстуальному, причинному й логічному зв'язку з вчиненими діяннями, незважаючи на те, в чому це діяння виявляється (це може бути вбивство, зґвалтування, викрадення, заволодіння чужим майном та ін.). Положення Римського статуту МКС є орієнтиром до застосування норм міжнародного гуманітарного права, водночас, з огляду на те, що Україною не ратифіковані його положення, для обґрунтування ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України, потрібно звертатися до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях; Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі; Женевська конвенція про поводження з військовополоненими; Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни), Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми (Протокол ІІІ), від 8 грудня 2005 року. Крім того, джерелами міжнародного гуманітарного права є Гаазькі конвенції, які забороняють і обмежують засоби ведення війни, а також звичаєві норми міжнародного гуманітарного права Під час кваліфікації дій особи як порушення законів та звичаїв війни важливим є встановлення контекстуального аспекту. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1291154.

Серед форм виявлення ознак кримінального правопорушення передбаченого ст. 438 КК України виділяють такі: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням; вигнання цивільного населення для примусових робіт; розграбування національних цінностей на окупованій території; застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом; інші порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; віддання наказу про вчинення таких дій. Так, ст. 27 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни визначено право цивільних осіб, за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. Статтею 31 цієї Конвенції передбачено, що жодний примус фізичного чи морального характеру не може застосовуватися до осіб, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей. Крім того, державам забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей (ст. 32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни). Заборонені колективні покарання, так само як і будь-які залякування та терор (ст. 33 Конвенції).

Вироки за ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни» ухвалюють суди, які розташовані переважно на деокупованих від російських загарбників територіях. Але суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Н. Марчук прогнозує, що згодом цю статтю застосовуватимуть і в інших регіонах. Вона проаналізувала вироки за ст. 438 КК України, опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і виокремила найбільш поширені проблемні питання. Вона нагадала, що порушенням законів і звичаїв війни в контексті КК України є жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій. Друга частина цієї статті стосується тих самих діянь, якщо вони поєднані з умисним убивством. За словами Н. Марчук, не виникає особливих труднощів з обвинуваченнями за дії, які прямо передбачені ст. 438 КК України. Але суддя порадила звертатися до міжнародного кримінального права навіть у ситуаціях, коли йдеться про жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням. Слід, наприклад, перевіряти, чи дійсно потерпілі мають передбачений міжнародними документами статус військовополоненого, цивільного населення. Якщо ж ідеться про застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, то в КК України перелік цих засобів не передбачений, і навряд чи можна говорити, що він є вичерпним у міжнародних документах. «Тому треба звертатися до великої кількості міжнародних нормативних актів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України для того, щоб розуміти, які засоби ведення війни потрапили під заборону міжнародного права і є предметом кримінальної відповідальності за національним законодавством», - наголосила суддя ККС ВС. Є деякі труднощі із бланкетним формулюванням ст. 438 КК України, адже потрібно звертатися до міжнародних договорів і до міжнародних нормативних актів, утім, лише так можна знайти відповідь на запитання, що таке засоби ведення війни, звичаї війни, закони війни. Також вона звернула увагу на те, що диспозиція цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за віддання наказу про вчинення таких дій. Тобто ст. 438 КК України поширюється як на осіб - безпосередніх виконавців, так і на тих, хто віддає накази вчиняти злочини. Крім того, як акцентувала Н. Марчук, ст. 438 КК України не охоплює діяння, що вчиняються стосовно цивільного населення чи військовослужбовців власної сторони, а поширюються лише на діяння протилежної сторони збройного конфлікту. Також вона нагадала, що, на відміну від традиційної структури складу злочину (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона та об'єктивна сторона), для воєнних злочинів притаманна інша структура, яка передбачена нормативними документами Міжнародного кримінального суду: матеріальний елемент, ментальний елемент і контекстуальний елемент (або контекстуальні обставини). Зокрема, має бути встановлена наявність збройного конфлікту, усвідомлення особою, яка притягується до кримінальної відповідальності, того, що вона порушує норми міжнародного гуманітарного права. кримінальний правопорушення війна

В умовах міжнародного збройного конфлікту, судові гарантії для військовополонених відповідають мінімальним стандартам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання яких має обов'язковий характер. Національні суди не можуть виконувати запити суспільства та порушувати мінімальні судові гарантії. Судові процеси над російськими військовополоненими повинні стати проявом того, що Україна визнає та дотримується зобов'язання з міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.

Висновки

Дійсно, враховуючи бланкетне формулювання ст. 438 КК України, при кримінально-правовій кваліфікації діянь необхідно звертатися до великої кількості міжнародних нормативних актів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України для того, щоб розуміти, які засоби ведення війни потрапили під заборону міжнародного права і є предметом кримінальної відповідальності за національним законодавством. Проте варто заначити, що завдяки координації з міжнародними партнерами певна кількість суддів уже пройшла підготовку з метою забезпечення ефективного розгляду справ цієї категорії. Оскільки ця категорія справ не має строку давності, важливими є фіксування злочинів, доказова база, правомірність слідчих дій, дотримання стандартів у процесі досудового розслідування та судового розгляду цих справ. Це дасть змогу говорити про те, що Україна є правовою державою з європейським орієнтиром розвитку.

Размещено на Allbest.ru