Порівняльний аналіз законодавства України та зарубіжних країн щодо закріплення строків досудового розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Порівняльний аналіз законодавства україни та зарубіжних країн щодо закріплення строків досудового розслідування

Околотенко Дмитро Сергійович аспірант кафедри кримінального процесу

м. Дніпро

Анотація

Наукова стаття присвячена висвітленню особливостей нормативного закріплення строків досудового розслідування в законодавчій практиці європейських країн, а також країн Середнього та Дальнього Сходу.

На підставі компаративного аналізу обґрунтовано, що в законодавчій практиці закордонних країн простежується три основних підходи до визначення тривалості розслідування. Так, у КПК окремих іноземних держав (Азербайджанської Республіки, Італії, КНР, Латвії, Польщі, Хорватії, Чехії) встановлюється граничний строк здійснення досудового розслідування. Іншим варіантом визначення тривалості розслідування, який застосовується в практиці закордонних держав, є встановлення процесуальних строків досудового розслідування прокурором (Болгарія, Франція). Третя група процесуальних строків передбачає розумний термін здійснення досудового розслідування з урахуванням відповідних критеріїв (Грузія, Естонія, Молдова, Норвегія).

Відзначено переваги регламентації процесуальних строків третьої групи у порівнянні зі строками, що мають чітко визначені часові межі. Мова йде про відсутність необхідності обраховувати строки досудового розслідування у випадку коли кримінальне провадження було закрито, а згодом постанова про закриття була скасована; у разі ухвалення судом рішення про повернення прокурору обвинувального акту тощо.

Акцентовано увагу на тому, що законодавці зарубіжних країн при встановленні розумних строків досудового розслідування визначили процесуальним запобіжником від невиправданого затягування кримінального переслідування органами досудового розслідування можливість його прискорення у разі якщо у конкретній кримінальній справі існує небезпека порушення таких строків.

Констатовано відмінність законодавчих підходів щодо регламентації процесуальних строків досудового розслідування у кримінальному процесуальному законодавстві зарубіжних країн. Ця відмінність прослідковується як у встановленні часових проміжків часу, так і порядку їх продовженні у разі необхідності.

Відмічено, що спільним правовим положенням виступає встановлення додаткових процесуальних гарантій учасників кримінального провадження щодо своєчасності досудового розслідування та невідкладності кримінального провадження у випадках, коли підозрюваними чи потерпілими є неповнолітні або підозрювані перебувають під вартою.

Ключові слова: досудове розслідування, кримінальне провадження, процесуальні строки, розумні строки.

Abstract

Okolotenko Dmytro Serhiyovych graduate student of the Department of Criminal Procedure, National Academy of Internal Affairs, Dnipro

COMPARATIVE ANALYSIS OF THE LEGISLATION OF UKRAINE AND FOREIGN COUNTRIES REGARDING THE FIXING OF PRE- JUDICIAL INVESTIGATION TERMS

The scientific article is devoted to highlighting the peculiarities of the normative fixation of pre-trial investigation periods in the legislative practice of European countries, as well as the countries of the Middle and Far East.

On the basis of a comparative analysis, it is substantiated that in the legislative practice of foreign countries, three main approaches to determining the duration of the investigation can be traced. Thus, the Criminal Procedure Code of certain foreign countries (Azerbaijan Republic, Italy, China, Latvia, Poland, Croatia, Czech Republic) sets a deadline for conducting a pre-trial investigation. Another option for determining the duration of the investigation, which is used in the practice of foreign countries, is the establishment of the procedural terms of the pre-trial investigation by the prosecutor (Bulgaria, France). The third group of procedural terms provides for a reasonable term for conducting a pre-trial investigation, taking into account the relevant criteria (Georgia, Estonia, Moldova, Norway).

The advantages of regulating the procedural terms of the third group in comparison with the terms with clearly defined time limits are noted. We are talking about the absence of the need to calculate the terms of the pre-trial investigation in the case when the criminal proceedings were closed, and later the resolution on the closure was canceled; in the case of a court decision to return the indictment to the prosecutor, etc.

Attention is drawn to the fact that the legislators of foreign countries, when establishing reasonable terms of pre-trial investigation, defined as a procedural safeguard against unjustified prolongation of criminal prosecution by pre-trial investigation bodies the possibility of its acceleration in case there is a danger of violation of such terms in a specific criminal case.

The difference of legislative approaches regarding the regulation of procedural terms of pre-trial investigation in the criminal procedural legislation of foreign countries has been noted. This difference is followed both in the establishment of time intervals and in the order of their extension in case of need.

It was noted that a common legal provision is the establishment of additional procedural guarantees for participants in criminal proceedings regarding the timeliness of pre-trial investigation and the urgency of criminal proceedings in cases where the suspects or victims are minors or the suspects are in custody.

Keywords: pre-trial investigation, criminal proceedings, procedural terms, reasonable terms.

Постановка проблеми

Досудове розслідування є початковою стадією кримінального провадження відповідно до національного законодавства, призначенням якої є швидке та повне встановлення всіх істотних обставин кримінального правопорушення та особи, яка могла його вчинити; створення умов для належного розгляду справи в суді; дотримання прав різних осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Однак на практиці розслідування справи не триває вічно і має певний термін. Якщо говорити про швидкість розслідування, то однією з найвагоміших гарантій її забезпечення є встановлені законом процесуальні строки досудового розслідування. Важливість швидкості розслідування має два основних значення. Перше лежить у доказовій площині, коли з плином часу з моменту вчинення діяння існує небезпека негативного впливу на якість доказів або їх неотримання взагалі. Друге - у своєчасному призначенні покарання за вчинене кримінальне правопорушення, яке має бути застосовано до правопорушника якнайшвидше після його вчинення.

Зволікання у здійснення досудового розслідування можуть бути зумовлені складністю справи, обсягом збитків, завданих кримінальним правопорушенням, та кількістю потерпілих, призначенням необхідних експертиз, кількістю обвинувачених та ін. Відтак об'єктивні причини можуть викликати затримки в провадженні, проте уникнути їх повністю нереально. У зв'язку з цим неможливо встановити такий термін, який був би універсально розумним єдиного розміру з урахуванням різноманітності та унікальності кожного кримінального провадження. В той же час встановлені законом строки створюють певний тиск на органи досудового розслідування з тією метою, щоб останні доклали максимум зусиль для їх дотримання.

Становить інтерес досвід зарубіжних країн щодо нормативного закріплення аналізованого інституту. Адже кожна країна моє своє розуміння сутності, значення, порядку, суб'єктів даного етапу кримінального провадження, моменту його початку та закінчення, а також визначення таких строків досудового розслідування, які б сприяли дотриманню розумного балансу між своєчасним та всебічним його проведенням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання темпоральних засад здійснення досудового розслідування виступало предметом наукового осмислення та обговорення низки вчених, зокрема, таких як: Ю. Аленін, І. Басиста, В. Жмудінський, В. Завтур, О. Малахова, О. Музиченко, Н. Опольська, Г. Тетерятник, Ю. Циганюк та ін. Окремі аспекти законодавчої регламентації строків початкового етапу кримінального провадження вивчали О. Габорак, Є. Говорун, В. Кушнєрьов, В. Максименко тощо. Однак аналіз кримінального процесуального законодавства зарубіжних країн в контексті розуміння строків досудового розслідування, порядку їх обчислення та продовження не втрачає своє актуальності з огляду на існування проблем дотримання розумних строків у кримінальному провадженні.

Мета статті - дослідження правових положень кримінально-процесуального законодавства зарубіжних країн, що регламентують процесуальні строки досудового розслідування.

Виклад основного матеріалу

У порядку компаративного аналізу в законодавчій практиці європейських країн, а також країн Середнього та Дальнього Сходу простежується три основних підходи до розуміння процесуальних строків досудового провадження.

До строків досудового розслідування першої групи ми відносимо встановлені законом граничні строки здійснення досудового розслідування. Передусім вказаний тип строків розслідування передбачений національним законодавством. Так, чинна редакція КПК України встановлює чіткі терміни аналізованої стадії кримінального провадження, які обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 КПК України, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч.1 ст.219 КПК України) [1].

При цьому законодавець відповідно до згаданого правового припису, беручи за основу ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, розмежовує строки досудового розслідування злочинів і кримінальних проступків, встановлюючи для досудового слідства значно більші строки, адже досудове розслідування злочинів потребує більших затрат часу для його проведення. досудовий розслідування законодавчий

Схожа регламентація аналізованих строків передбачена кримінальним процесуальним законодавством Азербайджанської Республіки, Італії, КНР, Латвії, Польщі, Хорватії, Чехії тощо.

Так, у положеннях статті 48 КПК Азербайджанської Республіки [2] (Забезпечення швидкості провадження у кримінальному переслідуванні) передбачено, що провадження з кримінального переслідування має бути розпочато та закінчено дізнавачем, слідчим, прокурором або судом у передбачені кодексом строки, таким чином, щоб: було забезпечено своєчасне отримання та дослідження доказів; особи не чекали надмірно довго пред'явлення їм звинувачення, розгляду справи та відновлення порушених прав. При цьому у статті 218 КПК вказаної країни визначено граничні строки, які диференціюються в залежності від суспільної небезпеки злочинів щодо яких здійснюється попереднє розслідування та обчислюються з дня порушення кримінальної справи до дня прийняття постанови про направлення справи до суду або про припинення провадження.

Подібне положення закріплено і в статті 176 КПК Латвії [3], якою визначено, що досудове розслідування має бути проведене у найкоротший строк, але не більше ніж: за кримінальне правопорушення - протягом трьох місяців з дня порушення досудового розслідування; за легкі, необережні та необережні злочини - протягом шести місяців; за тяжкі та особливо тяжкі злочини - протягом дев'яти місяців. У зв'язку зі складністю, великим обсягом або іншими важливими обставинами справи передбачені строки можуть бути продовжені постановою старшого прокурора за клопотанням прокурора, який здійснює досудове розслідування.

Якщо досудове розслідування триває надто довго, тобто, якщо протягом шести місяців після першого допиту підозрюваного досудове розслідування не закінчено, підозрюваний, його представник або захисник можуть подати судді досудового розслідування скаргу про відкладення досудового розслідування (ст. 215). Для розгляду скарги суддя досудового слідства організовує судове засідання, на яке запрошуються підозрюваний або його захисник, прокурор. Розглянувши скаргу, суддя досудового слідства постановляє одну з таких ухвал: відхилити скаргу; зобов'язати прокурора закінчити досудове розслідування у встановлений строк; припинити досудове розслідування.

Аналогічне законодавче ставлення щодо порядку обчислення та розмежування процесуальних строків досудового розслідування прослідковується у правових приписах КПК Чехії (ст.167) [4], та у кримінальному процесі Польщі. Так, відповідно до КПК Польщі першою стадією кримінального процесу є підготовче провадження, яке здійснюється у формі дізнання та слідства тривалістю 2 і 3 місяці відповідно. Після закінчення цього терміну розслідування може бути продовжено на наступний строк, визначений прокурором, який здійснює нагляд або прокурором вищого рівня. Цей «подальший фіксований період» не може перевищувати одного року. Однак слід зазначити, що цей строк завершення розслідування у особливо обґрунтованих випадках може бути продовжено вищестоящим прокурором на певний термін (ст. 310 КПК Польщі) [5]. Таким чином немає терміну, після якого існував би юридичний обов'язок припинити розслідування. У свою чергу сторона, яка не задоволена тривалістю підготовчого провадження (і водночас не має наміру пасивно чекати далі), загалом має два варіанти прискорення здійснення підготовчого провадження: 1) звернення до керівника органу розслідування зі скаргою на певні повільні та несвоєчасні дії, якщо вони мають місце; 2) подання скарги до суду на тривалість провадження відповідно до Закону «Про скарги на порушення права сторони на невідкладний розгляд справи у підготовчому провадженні, яке здійснюється прокурором або під наглядом прокурора, а також у судовому провадженні» від 17 червня 2004 року [6].

Можна зробити висновок, що встановлені КПК Польщі та Латвії терміни проведення досудового розслідування мають рекомендаційний характер, отже, недотримання їх органами попереднього розслідування, зазвичай, не тягне за собою жодних наслідків за умови якщо не подано скаргу до суду на надмірну його тривалість.

Конкретно встановлені проміжки часу досудового слідства передбачені і у кримінальному процесуальному законодавстві Китайської народної республіки. Однак, на відміну від регламентації попередніх країн, у статті 156 КПК КНР [7] встановлено єдиний строк як слідства для всіх кримінальних проваджень так і тримання під вартою підозрюваного у вчиненні злочину після затримання, який не може перевищувати двох місяців. Якщо справа є складною і не може бути закінчена після закінчення строку, він може бути продовжений на один місяць за погодженням з Народною прокуратурою вищого рівня. Таким чином, максимальний термін розслідування становить три місяці.

Водночас цей строк може бути продовжений тільки у двох випадках. По- перше згідно зі статтею 158 КПК КНР, якщо після закінчення терміну, розслідування не може бути закінчено, строк може бути продовжено на два місяці за погодженням або рішенням Народної прокуратури краю. Наведене стосується великих та складних справ у віддалених районах із дуже незручним транспортом; щодо кримінальних правопорушень, вчинених злочинними групами; пов'язаних з широким спектром злочинів і труднощами в отриманні доказів. По-друге відповідно до статті 175 КПК КНР при розгляді справи народна прокуратура може повернути її до органів громадської безпеки для додаткового розслідування, або може провести власне розслідування. У таких випадках додаткове розслідування закінчується протягом одного місяця, та може бути продовжено не більше двох разів.

Таким чином КПК КНР хоча і встановлює однаковий для всіх проваджень строк досудового розслідування, однак, продовжити його можна тільки у складних справах, що обумовлюється кількістю вчинених злочинів, осіб, що причетні до їх вчинення та труднощами у збиранні доказів.

Заслуговує на увагу законодавче забезпечення швидкості та своєчасності досудового розслідування, а також захисту інтересів підозрюваного та потерпілого у кримінальному процесі Хорватії. Зокрема закон Хорватії про кримінальний процес [8] покладає на державного прокурора зобов'язання порушити кримінальну справу (шляхом винесення постанови про проведення розслідування), якщо є обґрунтована підозра у вчиненні певною особою кримінального правопорушення. При цьому відповідно до частини 1 статті 229 вказаного закону державний прокурор зобов'язаний завершити розслідування протягом шести місяців. А у разі наявності поважних причин неможливості закінчення розслідування у визначений термін, державний прокурор зобов'язаний вжити заходів для завершення розслідування. До таких заходів відноситься продовження строку не більше ніж на шість місяців. У виняткових випадках такий строк може бути продовжений ще щонайбільше шість місяців вищестоящим прокурором. Разом з тим законодавець зазначеної країни надає підозрюваному та потерпілому (якщо розслідування не було завершене в межах зазначених вище строках) право під час розслідування подати скаргу через затягування процесу до слідчого судді. При цьому моментом закінчення досудового розслідування згідно зі статтею 230 вважається дата внесення запису про закінчення досудового розслідування до реєстру кримінальних обвинувачень. Протягом місяця з цієї дати прокурор зобов'язаний або пред'явити обвинувальний акт, або зупинити розслідування, або залишити справу без розгляду. За наявності поважних причин вищестоящий прокурор може продовжити цей строк до двох місяців. Якщо ж прокурор не пред'явив обвинувачення у визначений строк, він вважається таким, що відмовився від кримінального переслідування.

Інтерес становить кримінально-процесуальне законодавство Італії, яке внаслідок реформи Картабії (законодавчий декрет № 150 від 2022 р.) зазнало суттєвих змін, направлених на реформування системи кримінального правосуддя країни у частині зменшення тривалості судових процесів та уникнення затримок у судових справах (у тому числі кримінальних), полегшення роботи суддів, спрощення деяких процедур та заохочення до укладення угоди про визнання провини, щоб запобігти передачі справ до суду.

Відповідно до пункту 2 статті 405 КПК Італії (у редакції реформи Картабії) строк попереднього розслідування починає обчислюватися з дня реєстрації імені особи, щодо якої проводиться слідство, у журналі реєстрації злочинів [9]. Вказана норма визначає, що прокурор повинен завершити розслідування в такі строки:

при притягненні до кримінально відповідальності протягом одного року з дня взяття на облік підозрюваного;

при провадженні у справі про правопорушення - протягом шести місяців з моменту внесення імені підозрюваного до реєстру злочинів;

при притягненні до кримінальної відповідальності за злочини, що викликають серйозну суспільну тривогу (наприклад злочини організованої злочинності), протягом одного року і шести місяців з моменту реєстрації імені підозрюваного в журналі повідомлень про злочини.

Однак, як знову підкреслено в пункті 2 статті 405 КПК Італії, існують два випадки, за яких ці умови можуть зазнати змін. Це може статися, коли прокурор подає клопотання про продовження строків попереднього розслідування (ст. 406) або коли прокурор протягом шести місяців з дня реєстрації заяви про злочин подає вмотивоване клопотання про відкладення повідомлення про завершення попереднього розслідування або дозвіл на продовження розслідування у разі, якщо особа, яка вчинила злочин, невідома. (ст. 415).

Варто відмітити, що реформа Картабії суттєво змінила регулювання продовження строків розслідування. Виходячи з попередньої редакції статті 406 КПК Італії, перед закінченням кожного строку прокурор міг подати клопотання до суду про продовження строку попереднього розслідування. Могло бути кілька продовжень, доки не буде досягнуто максимальної тривалості розслідувань. Прокурор міг обґрунтувати клопотання про перше продовження загальною «справедливою причиною». Згодом прокурор міг вимагати наступного продовження «у випадках особливої складності розслідування» або «об'єктивної неможливості завершити у збільшений термін». Кожне продовження могло бути санкціоновано суддею на період, що не перевищує шести місяців. Натомість чинні частини 1 і 2 статті 406 КПК (зі змінами, внесеними реформою Картабії) встановлено, що прокурор може просити суддю про продовження строків попереднього розслідування лише один раз і на строк, що не перевищує шести місяців. Наразі прокурор може вимагати продовження лише, якщо провадження є складним, а сам запит має містити пояснення причин, які вимагають пролонгації строків розслідування. Важливим є те, що суддя зобов'язаний забезпечити повідомлення потерпілого та підозрюваного про ініціативу прокурора щодо продовження розслідування.

Друга категорія процесуальних строків досудового розслідування встановлюється прокурором. За кримінально-процесуальним законодавством Франції згідно зі статтями 75, 75-1 КПК зазначеної країни попереднє розслідування проводять офіцери судової поліції за вказівкою прокурора. Доручаючи працівникам судової поліції проведення попереднього розслідування, прокурор встановлює строк, у який це розслідування має бути завершено. Він може його продовжити з огляду на обґрунтування слідства. При цьому строк попереднього розслідування не може перевищувати двох років з моменту вчинення першої слідчої дії, у тому числі якщо вона мала місце в рамках кримінального розслідування. Однак попереднє розслідування може бути продовжено один раз не більше ніж на один рік після закінчення зазначеного вище строку за письмовим і вмотивованим дозволом прокурора, який додається до процесуальних матеріалів [10].

Згідно зі статтею 212 КПК Болгарії [11] досудове провадження розпочинається за постановою прокурора, а також може вважатися розпочатим зі складенням протоколу першої слідчої дії (це може бути огляд, обшук, виїмка і допит свідків), якщо їх негайне виконання є єдиною можливістю збирання і збереження доказів. Законодавець хоча і встановлює граничний строк розслідування (не більше 2-місяців), але разом з тим наділяє прокурора повноваженнями визначити менший строк.

Особливість в даному випадку полягає в тому, що законодавець зазначених країн зобов'язав прокурора з урахуванням обставин провадження встановлювати термін, необхідний для здійснення розслідування.

Третя група процесуальних строків передбачає розумний термін здійснення досудового розслідування з урахуванням відповідних критеріїв.

На відміну від кримінального процесуального законодавства зазначених вище країн, де чітко визначені процесуальні терміни для проведення досудового розслідування, КПК Молдови у статті 259 [12] регламентує здійснення кримінального переслідування у розумний термін, дотримання якого у конкретній справі забезпечується офіцером у кримінальному переслідуванні та прокурором у справі з урахуванням критеріїв визначення розумного строку. Відповідно до статті 20 такими критеріями є: складність справи; поведінка учасників процесу; поведінка органу кримінального переслідування та судової інстанції; значущість процесу для зацікавленої особи; недосягнення потерпілим 18 років. При цьому кримінальне переслідування у справах, що стосуються одного чи кількох злочинів, з яких щонайменше одне є корупційним або пов'язаним з корупційними діяннями злочином, а також у справах, у яких проходять особи, які перебувають під арештом, або неповнолітні, провадиться у невідкладному та пріоритетному порядку.

Варто відмітити, що в даному випадку процесуальним запобіжником від невиправданого затягування кримінального переслідування органами досудового розслідування є можливість його прискорення у разі якщо у конкретній кримінальній справі існує небезпека порушення розумних строків. Зокрема сторони процесу можуть звернутися до судді з кримінального переслідування за місцем його провадження із заявою про його прискорення (стаття 259-1 КПК України). Суддя з кримінального переслідування за результатами розгляду заяви про прискорення кримінального переслідування, у разі наявності підстав може зобов'язати орган кримінального переслідування здійснити процесуальну дію або видати процесуальний акт, встановивши за потреби конкретний термін для прискорення або відхилити заяву.

Схоже уявлення про строки досудового розслідування міститься і у положеннях КПК Естонії. На правду, варто зауважити, що зазначений законодавчий акт взагалі не містить вказівки на конкретні строки досудового розслідування. І лише, виходячи із аналізу змісту статей КПК Естонії, можна зробити висновок про встановлення розумних строків як здійснення кримінального провадження в цілому, так і - досудового розслідування зокрема з огляду на наступне. По-перше, відповідно до статті 2 джерелами кримінально-процесуального права є серед іншого загально визнані засади (передусім загальні принципи права ЄС) та норми міжнародного права. Як основні загальні принципи права ЄС можна назвати такі добре відомі принципи, як законність, рівне ставлення, правова визначеність, принцип ne bis in idem, неприпустимість зворотної сили, принцип пропорційності та ін. Основними процесуальними правами вважаються гарантії судової процедури, такі як доступ до правосуддя, принцип незалежного суду, ефективний правовий захист, публічні слухання та виконання судових рішень, і зрештою - розгляд справи протягом розумного строку (ЄКПЛ, ст. 6).

По-друге, із змісту статті 205-2 КПК Естонії (Припинення кримінального провадження у зв'язку із закінченням розумного терміну провадження) вбачається, що у разі, якщо у досудовому провадженні виявиться, що кримінальну справу неможливо розглянути протягом розумного часу, то Державна прокуратура за згодою підозрюваного, враховуючи тяжкість злочину, складність та обсяг кримінальної справи, а також попередній перебіг кримінального провадження та інші обставини, своєю постановою може припинити кримінальне провадження [13]. Вживання словосполучення «розумний час» свідчить, що держава покладає обов'язок на слідчого, прокурора здійснювати досудове розслідування у розумні строки.

КПК Грузії також у статті 103 (Строки слідства) передбачає, що слідство ведеться в розумні терміни, але не більше терміну давності кримінального переслідування, встановленого Кримінальним кодексом Грузії для переслідування [14].

Згідно зі статтею 226 КПК Норвегії розслідування має бути проведено якомога швидше і таким чином, щоб ніхто не піддавався непотрібним підозрам або ризику. Відповідно до статті 249 судове переслідування має бути протягом розумного періоду після того, як хтось може вважатися підозрюваним [15].

Наведений порядок обчислення процесуальних строків досудового розслідування з нашої точки зору заслуговує на увагу. Останнім часом все частіше національними правозастосувачами обговорюються проблемні питання законодавчого врегулювання, що стосується правил обчислення строків досудового розслідування у випадку коли кримінальне провадження було закрито, а згодом постанова про закриття була скасована; у разі ухвалення судом рішення про повернення прокурору обвинувального акту; у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення кримінального провадження та ін. Визначення у законодавстві «розумних строків» досудового розслідування відповідно до критеріїв, задекларованих у Конвенції, розв'язало б ці проблеми та скоротило б витрати часу на такі математичні підрахунки.

Висновки

Дослідження процесуальних строків досудового розслідування у кримінальному процесуальному законодавстві зарубіжних країн дозволяє говорити про відмінність законодавчих підходів щодо його регламентації. Ця відмінність прослідковується як у встановленні часових проміжків часу, так і порядку їх продовженні у разі необхідності. Не дивлячись на різні точки зору законодавця зазначених вище країн спільним правовим положенням виступає законодавча регламентація щодо встановлення додаткових процесуальних гарантій учасників кримінального провадження в частині: своєчасності досудового розслідування, невідкладності кримінального провадження у випадках, коли підозрюваними чи потерпілими є неповнолітні або підозрювані перебувають під вартою; забезпечення права звернення з клопотанням про необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені у кримінальному процесуальному законодавстві.

Разом з тим, проводячи паралель між підходом українського законодавця та законодавства зарубіжних країн до строків досудового розслідування можна зробити висновок, що обраний нашим законодавцем варіант визначення тривалості досудового розслідування є прийнятним у міжнародній практиці.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10. № 11-12. № 13. ст. 88.

2. Azarbaycan Respublikasinin Cinayat-Prosessual Macallasi: tasdiq edilmi§dir. Azarbaycan Respublikasinin 2000-ci il 14 iyul tarixli Qanunu ila. № 907-IQ. Континент.

3. Latvijas Republikas Kriminalprocesa kodekss: apstiprinats. Ar 2002.gada 14.marta likumu № IX-785.

4. Zakon c. 141/1961 Sb. o trestmm rizeni soudnim (trestm rad).

5. Kodeks post^powania karnego : Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 r. Dz. U. 1997 Nr 89 poz. 555. Internetowy System Aktow Prawnych.

6. Ustawa z dnia 17 czerwca 2004 r. o skardze na naruszenie prawa strony do rozpoznania sprawy w post^powaniu przygotowawczym prowadzonym lub nadzorowanym przez prokuratora i post^powaniu s^dowym bez nieuzasadnionej zwloki. Dziennik Ustaw. 2004 p. № 179. ст. 1843.

7. Hrvatski Zakon o kaznenom postupku stupio je na snagu 01.01.2021 .NN 152/ 08 , 76/09 , 80/11 , 121/11,91/12 , 143/12,56/13 , 145/13 , 152/14,70/17 , 126/19 , 126/19 , 130/20.

8. Zakon o kaznenom postupku Italije. 2023. (Ukaz predsjednika od 22. rujna 1988., br. 477). [Azurirano od 11.2.2023.]. Brocardi.it - L'avvocato in un click!

9. Code de procedure penale de la France.

10. Наказателно-процесуален кодекс на България от 10 август 2005 г.

11. Codul de procedura penala al Republicii Moldova : COD Nr. 122 din 14-03-2003.

12. Eesti kriminaalmenetluse seadustik 12.02.2003.

13. Om behandling av straffesaker (straffeprosessloven): Lov fra Kongeriket Norge av 22. mai 1981. nr. 25.

References

1. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny [Criminal Procedure Code of Ukraine]. (2012, April 13). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. № 9-10. № 11-12. № 13. st. 88.

2. Azarbaycan Respublikasinin Cinayat-Prosessual Macallasi: tasdiq edilmi§dir.

3. Azarbaycan Respublikasinin 2000-ci il 14 iyul tarixli Qanunu ila. № 907-IQ.

4. Latvijas Republikas Kriminalprocesa kodekss: apstiprinats. Ar 2002.gada 14.marta likumu № IX-785.

5. Zakon с. 141/1961 Sb. o trestnim nzern soudnim (trestrn rad).

6. Kodeks post^powania karnego : Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 r. Dz. U. 1997 Nr 89 poz. 555. Internetowy System Aktow Prawnych.

7. Ustawa z dnia 17 czerwca 2004 r. o skardze na naruszenie prawa strony do rozpoznania sprawy w post^powaniu przygotowawczym prowadzonym lub nadzorowanym przez prokuratora i post^powaniu s^dowym bez nieuzasadnionej zwloki. Dziennik Ustaw. 2004 p. № 179. ст. 1843. 1979 ^ 7 Я 1 So

8. Hrvatski Zakon o kaznenom postupku stupio je na snagu 01.01.2021.NN 152/08,76/09,80/11 , 121/11,91/12,143/12,56/13 , 145/13 , 152/14,70/17 , 126/19 , 126/9 , 130 /20.

9. Zakon o kaznenom postupku Italije. 2023. (Ukaz predsjednika od 22. rujna 1988., br. 477). [Azurirano od 11.2.2023.]. Brocardi.it - L'avvocato in un click!

10. Code de procedure penale de la France.

11. Наказателно-процесуален кодекс на България от 10 август 2005 г.

12. Codul de procedura penala al Republicii Moldova : COD Nr. 122 din 14-03-2003.

13. bobb^ob b^Gro^ob ЬбЗ^т^дЬт З^фо^о: Закон Гру Ьб^ь^тздф>тЬ з^бтбо 2009 ^^ob 9 т^^тЗ&^офбб. № 1772. bb3, 31, 03/11/2009.

14. Om behandling av straffesaker (straffeprosessloven): Lov fra Kongeriket Norge av 22. mai 1981. nr. 25.

Размещено на Allbest.ru