Удосконалення правових механізмів протидії корупції в органах державного управління з огляду на країни ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення правових механізмів протидії корупції в органах державного управління з огляду на країни ЄС

Луцька Катерина Петрівна аспірантка Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

У цій статті було проаналізовано досвід країн ЄС щодо створення органів, організацій, механізмів щодо запобігання корупції в державних органах з метою покращення ситуації боротьби з корупцією в Україні. Розглянуто актуальну проблематику що запобігання та протидії корупції в Україні за такими напрямами: сучасний стан та проблемні питання в запобіганні та протидії корупції в Україні в органах державного управління на основі досвіду країн ЄС. На основі аналізу досвіду європейських країн продемонстровані заявлені положення про пріоритетні шляхи вдосконалення чинного законодавства в галузі запобігання та протидії корупції в нашій державі.

Було досліджено одні з головних прийнятих документів, програм, нормативно-правових актів міжнародного та національного права країн, цей аналіз забезпечив краще дослідження ситуацій країн та їх боротьби з корупцією. Так як на сьогодні корупція є одною з головних проблем країн, а також України, вона підриває довіру громадян і становить реальну небезпеку для країну на різних рівнях. Також в статті було досліджено що досвід країн ЄС має на меті використання всього арсеналу засобів та заходів боротьби з корупцією, які вважаються як пріоритетні порівняно з іншими проблемами. Було досліджено певні програми, які були створені щодо запобігання корупції в державних органах країн ЄС. На основі європейських програм та механізмів були зроблені висновки і визначені проблеми що стосуються України. Зазначено що розглянуті механізми можна використовувати в Україні і на досвіді європейських країн покращувати ситуацію з корупцією.

Також в статті було розглянуто основні фактори, що сприяють поширенню корупції, це є бідність населення в цілому, погіршення кримінального становища, високий рівень нерівності в розподілі прибутку, відсутність систем соціального захисту і процес економічних і соціальних перетворень.

Ключові слова: антикорупційний механізм, корупція, корупційне правопорушення, міжнародні стандарти, органи місцевого самоврядування, протидія корупції, публічно-правове забезпечення, регіональний розвиток, територіальна громада.

Lutska Kateryna Petrovna PhD student, Educational and scientific institute of public administration and civil service, Taras Shevchenko Kyiv National University, антикорупційний механізм корупційне правопорушення

IMPROVEMENT OF LEGAL MECHANISMS FOR ANTI- CORRUPTION IN PUBLIC ADMINISTRATION BODIES WITH A

Постановка проблеми

Корупція в сучасних умовах-одна з головних загроз економічній безпеці України. На міжнародному рівні Україна здобула репутацію дуже корумпованої країни. Цей факт закладає основу для подальшої роботи та запозичення закордонного досвіду з метою переосмислення організаційно-правової основи антикорупційної політики в розвинених країнах та її подальшої реалізації в Україні. Аналіз міжнародного досвіду боротьби з корупцією показує, що прояви корупції в сучасних умовах стають реальною загрозою національній безпеці і демократичному розвитку в багатьох країнах світу, чинником, що негативно впливає на всі аспекти суспільного життя. Незважаючи на багатовимірний характер виникнення і поширення корупції в окремих державах, основними факторами, що сприяють її поширенню, є, з одного боку, зростаюча бідність населення в цілому, непорозуміння, високий рівень нерівності в розподілі допомог і відсутність систем соціального захисту в деяких країнах.

Фактори, що сприяють боротьбі з корупцією, давно відомі і підтверджені міжнародним співтовариством. Це, перш за все, відкритість уряду, прозорість і чіткість рішень, які приймаються державними органами, ефективні механізми контролю громадського суспільства за діяльностю державних органів громадянським суспільством, свобода вираження думок, свобода і незалежність ЗМІ. Корупція в більшості європейських країн і в тих, які виникли на пострадянському просторі, полягає в тому, що вони знаходяться в стані економічних і соціальних перетворень. Корупція як соціальне явище притаманна кожному суспільству чи державі. Жодна країна в сучасному світі не може позбутися корупції. Але деякі країни світу можуть ефективно боротися з цим негативним явищем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Міжнаціональний досвід профілактики та боротьби з корупцією, інтеграція українського законодавства в законодавство Європейського Союзу у своїх працях досліджували Н. Ахтирська, Н. Задирака, Р. Кабанець, Н. Колісніченко, Н. Підбережник, О. Соснін, В. Чепелюк, І. Чемерис та інші. Ці науковці досліджують та аналізують питання досвіду країн з цієї проблеми з метою ефективної реалізації її на території України.

Мета статті є дослідження механізмів запобігання та протидії корупції в державних органах в країнах ЄС та з'ясування можливості їх застосування в Україні.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні корупція є однією з головних проблем країн Європи, яка становить загрозу національній безпеці. Явище негативно впливає на загальний розвиток держави, на її економіку, політичний розвиток. Корупція є складним, багатозначним та системним соціальним явищем. Основні фактори через які виникає корупція, є низький рівень забезпечення населення, погіршення криміногенної ситуації, високі показники нерівності розподілу прибутків, відсутність системи соціального захисту. Ці всі фактори певним чином пов'язані між собою. Через високі показники нерівності розподілу прибутків виникає низький рівень забезпечення населення, через що відбуваються певні сутички, підвищення рівню криміногенної ситуації. Корупція здійснює негативний вплив на всі сфери суспільного життя і все глибше вкорінюється як головний, найшвидший і ефективний незаконний спосіб вирішення проблем і досягнення корисливих цілей конкретної людини.

Україну також не оминуло це явище і ми стикаємось з високим рівнем корупції. Для нас це є серйозною проблемою та перешкодою, так як Україна стоїть на шляху до вступу в Європейське співтовариство. Тому для України є важливим розробити механізм протидії корупції для успішного її подолання. Питання ефективного запобігання корупції в Україні вимагає негайного прийняття комплексних, систематичних і послідовних заходів, які можуть бути засновані на антикорупційному досвіді країн ЄС. Тому нам варто проаналізувати досвід країн Європи, яких також не оминуло це явище і на їх досвіді побудувати свій механізм протидії корупції.

Сьогодні майже кожен житель Європейського Союзу вважає, що корупція є основною проблемою в їхній країні. Вартість збитку, який він завдає країнам ЄС, перевищує 1000 мільярдів євро на рік. Серед країн Європейського Союзу найбільші прояви корупції спостерігалися у Словаччині, Румунії, Італії, Латвії, Угорщині та Греції. У цих країнах існує прямий взаємозв'язок між рівнем корупції та бюджетним дефіцитом. Таким чином, боротьба з корупцією та запобігання корупції є одним з основних завдань інституцій ЄС та національних урядів держав-членів. Одним з основних елементів побудови та впровадження ефективної антикорупційної системи є не тільки відкрита взаємодія держави, особливо правоохоронних органів регіонального та міжнародного рівнів, а й їх участь у заходах по боротьбі з цим негативним явищем, запроваджених у межах Організації Об'єднаних Націй, Радою Європи, Інтерполом, Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та іншими міжнародними інституціями.

Виникнення такого соціального явища, як корупція, можливо в будь-якому суспільстві. Таким чином, боротьба з цим негативним явищем з давніх часів була постійною складовою людської історії, людської природи і недосконалості окремих державних інститутів.

Деякі країни ЄС продемонстрували успішні результати в боротьбі з корупцією, досягнуті в основному за рахунок реформи державного управління, реалізації програм з підвищення якості управління на місцевому рівні, а також активізації політичної участі громадян [1, с. 72]. Тому враховувати зарубіжний досвід формування і функціонування системи антикорупційних інститутів, формування і функціонування системи антикорупційних інститутів для подолання власної коріпції є важливим кроком на шляху боротьби.

Першим розглянемо досвід Франції Комісія з фінансової гласності політичного життя. Вона здійснюю контроль над майновим становищем уряду.

В її складі діє Національна комісія з рахунків виборчих кампаній і фінансування політичних партій, правоохоронні органи, Міністерство юстиції; Відділ з боротьби проти корупції, що діє з 2004 р. в рамках Управління боротьби проти економічних та фінансових злочинів при Судовій поліції; Центральна служба запобігання корупції [2, с. 125].

Розглянемо більш детально Центральну службу запобігання корупції - (ЦСЗК), яка існує у структурі Міністерства юстиції Франції з 1993 року. Незважаючи на невеликі розміри, служба має сильний аналітичний потенціал декомунізації, оскільки об'єднує експертів, найнятих багатьма державними установами судової та адміністративної системи. Основними видами діяльності ЦСЗК є збір інформації та консультації незалежних експертів з питань, пов'язаних з корупцією та ризиками розслідуваних корупційних справ.

Більшість запитів на консультацію надходять від місцевої влади. Останнім часом служба все частіше займається освітньою діяльністю та підтримує прийняття етичних норм в організаціях державного та приватного секторів, це сприяє покращенню рівню подолання корупції. Важливим фактором, що сприяє успіху антикорупційної політики Франції, є активна участь цієї країни в антикорупційній діяльності ЄС. Франція ратифікувала всі антикорупційні угоди Європейського Союзу. Правоохоронні органи активно співпрацюють з Європолом, Євроюстом (Європейським бюро судової співпраці), ОЛАФ (спеціальний підрозділ фінансової поліції при Є^ функції якого включають боротьбу з шахрайством). Крім того, об'єктивні фактори, такі як збільшення ролі управління мережею порівняно з традиційною ієрархічною владою, зменшення державного втручання в економічні процеси та регулювання сектору послуг, сприяють подоланню ознак корупції у французькому державному секторі.

Якщо підвести підсумки антикорупційної програми Франції, то ми бачимо, що головним органом протидії корупції є ЦСКЗ, який має значний аналітичний потенціал та здійснює важливу роботу з запобігання корупції. Служба виконує такі функції, як збір інформації та аналіз ризиків корупції; надання консультацій державним органам та організаціям щодо запобігання корупції, а також проведення освітньої діяльності з метою підвищення рівня етичних норм у суспільстві. Отже можна визначити певні результати, які є внаслідок діяльності цієї служби. Результатом є покращення прозорості та підзвітності державних органів, тобто їх діяльність може контролюватись у відкритому доступу, що спрощує контроль на корупцією. Також зменшення можливості корупційних зловживань, і з цього випливає підвищенню рівня довіри до державних органів з боку громадян, так як вони бачать всю діяльність відкрито.

Активна участь Франції в антикорупційній діяльності ЄС також сприяє успіху антикорупційної політики країни. У рамках цієї діяльності Франція ратифікувала всі антикорупційні угоди ЄС, а правоохоронні органи активно співпрацюють з Європолом, Євроюстом та ОЛАФ. Крім того, об'єктивні фактори, такі як збільшення ролі управління мережею, зменшення державного втручання в економічні процеси та регулювання сектору послуг, також сприяють подоланню ознак корупції у французькому державному секторі. Так, збільшення ролі управління мережею, яке передбачає більшу децентралізацію влади та більшу взаємодію між різними державними органами, ускладнює корупційні схеми. Зменшення державного втручання в економічні процеси сприяє зменшенню можливостей для корупції в сфері державних закупівель та інших сферах, де держава має значний вплив. Регулювання сектору послуг також сприяє підвищенню прозорості та підзвітності державних органів та організації, які надають послуги населенню. У цілому, діяльність ЦСЗК та антикорупційна політика Франції в цілому є ефективними та сприяють подолання корупції у французькому державному секторі.

Наступною країною на прикладі якої хотілось би розглянути механізми протидії корупції в органах державного управління є Німеччина та Словаччина. Досвід цих країн є одним з найефективніших. Боротьба з корупцією у Федеративній Республіці Німеччина в основному заснована на завданні знищення матеріалу, який є фінансовою основою злочинних угруповань. Це досягається шляхом створення належної правової бази для конфіскації майна та запобігання відмиванню грошей. Основне завдання Уряду Німеччини в області боротьби з корупцією - викорінити зловживання офіційним статусом державних службовців в результаті законодавчих, організаційних, кадрових та інших заходів [3].

Що ж стосується Словаччини, то там діє Антикорупційний комітет, який здійснює проведення дій та комплексів, що обмежують певні права та свободи людини та розслідування фактів корупції. Для одержання інформації про офіційні злочини і локалізації цього явища в правоохоронних органах встановлюються спеціальні телефонні лінії, а громадяни країни можуть повідомляти про протиправні дії відомих їм співробітників правоохоронних органів. У той же час в міжнародній інформаційній мережі «Інтернет» буде створена веб-сторінка, на якій бажаючі зможуть рекомендувати необхідні заходи по боротьбі з корупцією в державних установах.

Таким чином, обидві країни мають ефективні антикорупційні механізми, які базуються на комплексному підході, що включає законодавчі, організаційні, кадрові та інші заходи. У Німеччині основний акцент робиться на завданні фінансової основи злочинних угруповань, що займаються корупцією. У Словаччині основним органом, відповідальним за боротьбу з корупцією, є Антикорупційний комітет, який має право на проведення превентивних заходів та розслідування фактів корупції. Крім того, в країні діють спеціальні телефонні лінії та веб-сайт, на яких громадяни можуть повідомляти про корупцію.

Хорошим прикладом боротьби з корупцією є використання та створення громадських організацій, такі практику використовує Швеція. Там діє громадська організація «Демократичний аудит», яка здійснює належний контроль за рівнем корумпованості та в яку входять політологи, економісти та інші науковці. Але у Швеції проблема корупції не є нагальною і не вважається такою, що створює значну небезпеку, тому країна не потребує спеціальних урядових програм з подолання корупції. Та знаходячись на такому рівні корупції корисно мати подібний орган як громадські організації задля певного контролю, щоб корупційна діяльність не зростала.

Коротко розглянемо Італію, де для протидії корупції створено міжвідомчий спеціальний орган - «Управління розслідувань Антимафія» (ДІА), який складається з фахівців слідчих органів Державної поліції, карабінерів та Фінансової гвардії із залученням цивільних фахівців у галузі інформатики, технічного та адміністративного забезпечення. Завданнями цього органу є запобігання злочинам з наявними ознаками мафіозії. Як приклад, те що судова влада є незалежною у своїй діяльності і тому є однією з важливих гілок влади системі механізмів боротьби з корупцією.

Наступною країною чий досвід ми не могли оминути є Польща. Найбільше були охоплені корупцією уряд та парламент, фінансовий сектор політичних партій, суди і прокуратура, регіональна влада, публічні закупівлі, процес приватизації, податкова, митна та дозвільні служби, сфера охорони здоров'я. Як майже і всюди, корупція здійснюється у вигляді крадіжок, шахрайства, призначення на посаду родичів чи знайомих, вплив на прийняття політичних рішень з метою особистої вигоди. Такий прояв корупції є дуже схожим з Україною, тому дослідити досвід Польщі щодо протидії корупції є важливим. Польща є країною, яка входить в склад Європейського Союзу, тому відбувався деякий тиск, який змусив Польщу робити певні дії для того щоб побороти корупцію, вжити певні заходи. Тому в 2000р. в Польщі була створена робоча група, яка мала за мету розробляти зміст щодо основних причин корупції та механізмів її подолання. До цієї групи в склад увійшли міністри, представники урядових інституцій, експерти Світового банку та Інституту громадських справ при програмі “Проти корупції” [4]. Під час своєї діяльності результатом групи були пропозиції щодо боротьби з корупцією у судочинстві, у сфері охорони здоров'я, митній службі, фінансовій сфері. Проте вони не були враховані урядом. Але серйозна антикорупційна політика держави почалась під впливом Єврокомсії урядом Державної програми боротьби з корупцією “Антикорупційна стратегія”.

В її склад входили національні та міжнаціональні норми, які відносились до протидії корупції. Антикорупційна політика, заснована на антикорупційній стратегії, забезпечує виявлення корупційних злочинів, впровадження ефективних механізмів боротьби з корупцією в органах влади та підвищення обізнаності громадськості. Для досягнення цієї стратегії були внесені зміни до Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів.

Реалізація антикорупційної стратегії в Польщі проходила в кілька етапів. Під час першого (2002-2004 рр.) до польського законодавства було внесено зміни, і було прийнято кілька нових антикорупційних постанов.

На другому етапі (2005-2009 рр.) були прийняті правові, організаційні, освітні та інформаційні заходи, а ефективність антикорупційних заходів в цілому контролювалася. Основним завданням було впровадження заходів, спрямованих, перш за все, на запобігання корупції, з метою популяризації в суспільстві стандартів етичної поведінки, що не сприяють корупційним діянням. Стратегічною метою було визнано запобігання випадкам корупції, обмеження терпимості громадськості до корупційної поведінки та створення прозорої та дружньої до громадян адміністративної структури.

Третій етап реалізації антикорупційної стратегії (2011-2015). Реалізація цієї стратегії забезпечується не тільки структурою уряду, а й активною участю в цьому процесі автономних організацій, неурядових організацій і дослідницьких центрів.

Під час реалізації цієї стратегії було надано юридичної сили деяким конвенціями та угодам у сфері протидії з корупцією, та було запроваджено багато нових антикорупційних законів та нормативно-правових актів. Так, в склад польського антикорупційного законодавства стали: Конвенція про охорону фінансових інтересів Євопейської спільноти від липня 1995 р., Резолюція Ради Європи щодо запобігання та боротьби з корупцією від 24.11.1996 р.

Успіх боротьби з корупцією в Польщі пов'язаний з чотирма факторами, а саме прозорістю суспільної сфери, контролем політики, особистою участю громадян та активністю засобів масової інформації. Прозорість публічної сфери забезпечила програма «Прозора Польща», яка мала за мету принципи діяльність самоврядних органів влади, зокрема, прозорість, нетерпимість до корупції, громадська участь, передбачуваність, професіоналізм, оцінювання.

Принцип прозорості висвітлюється через пресу та інші канали зв'язку. Кожен громадянин має можливість ознайомитись з основами і напрямками діяльності уряду, прийняттям та виконанням управлінських рішень. Громадяни мають право ознайомлюватись зі статутом установи, деклараціями посадових осіб. В Польщі це дозволяє зробити «карта послуг», яка містить інформацію з конкретним описом документів, які стосуються рішень, які приймаються державними органами.

Принцип передбачуваності пояснюється тим, що державні органи мають діяти відповідно до попередньо продуманої стратегії, планів. Це забезпечує передбачуваність дій влади, тим самим забезпечує її прозорість.

Таким чином, політика запобігання та боротьби з корупцією в Польщі реалізується за допомогою реалізації широкого спектру заходів, таких як створення спеціалізованих установ по боротьбі з корупцією, співпраця державних органів з неурядовими організаціями в боротьбі з корупцією. Всі ці заходи в сукупності наближають Польщу до держави з мінімальним рівнем корупції, що дає позитивні результати в боротьбі з корупцією в державному секторі.

Висновки та пропозиції

Проаналізувавши досвід деяких країн, вдалось визначити що для більшості країн Європи є наявність структури спеціалізованих служб. На прикладі Франції було досліджено Центральну рахункову Палату, Служба попередження корупції, Центральна дирекція юридичної поліції, Центральна дирекція загального інформування та найголовнішу - Центральну службу запобігання корупції. Ці структури є державними і фінансуються з бюджету, кожна служба працює в певній області. Водночас французькі експерти вважають, що створення професійних антикорупційних служб та асоціацій слід розглядати не як головну мету, а як засіб досягнення мети.

На прикладі Італії було розглянуто орган, який створений з метою запобігання корупції, а саме Управління розслідувань Антимафія. Одним з ключових елементів антикорупційної системи Італії є незалежна судова влада. Суди в Італії мають широкі повноваження щодо розслідування та притягнення до відповідальності за корупційні злочини. Це сприяє тому, що корупціонери не можуть уникнути покарання, навіть якщо вони мають зв'язки з політичною елітою або мафією.

У багатьох країнах також створені міжвідомчі комітети з представників відповідних міністерств для координації діяльності державних органів в області декомунізації на державному рівні і підготовки пропозицій щодо вдосконалення існуючої системи боротьби з цим явищем.

Таким чином, аналіз особливостей боротьби з корупційними злочинами в країнах Європейського Союзу ляже в основу розробленої Національної антикорупційної стратегії, яка в даний час необхідна для її розвитку в Україні. Необхідна сильна політична воля, тобто здатність суб'єкта політика проявляти наполегливість у виборі мотивів до дії, до досягнення поставленої мети. Якщо не буде політичної волі, то безглуздим будуть законодавчі акти, адміністративні та інші заходи протидії корупції. Також не менш важливим є громадський контроль з боку громадянського суспільства, який регулюється по всій адміністративній системі. Це є неодмінною умовою для створення атмосфери прозорості. Важливу роль задля цього відіграють засоби масової інформації. Вони теж створюють своєрідний контроль, так як розповсюдження інформації про корупцію є важливим. Висвітлення такої інформації сприяє підвищенню обізнаності суспільства.

Так як ситуації з корупцією в Україні є найближчою до ситуації в Польщі, то було дуже доречно розглянути механізми протидії корупції в державних органів Польщі. Як показує досвід Польщі в боротьбі з корупцією, ефективність антикорупційної державної політики безпосередньо пов'язана з прозорістю керівництва, залученістю громадян, здатністю громадськості контролювати діяльність адміністрації та діяльністю засобів масової інформації в боротьбі з корупцією. Тому в рамках антикорупційної політики України, крім створення ефективних правових та інституційних механізмів запобігання та боротьби з корупцією, необхідно, перш за все, забезпечити дотримання принципу "належного управління". Зокрема, це стосується прозорості діяльності державних органів та посилення політичної участі громадян, а також організованого соціального контролю громадянського суспільства над адміністративною системою. Щоб перейти від концентрації влади до "центру", до перерозподілу на користь регіону, необхідно застосовувати європейські принципи державності. Крім того, в рамках антикорупційної політики на рівні регулюючих органів існує необхідність в розробці "етичних норм" для державних службовців, реалізації програм юридичної освіти для громадян, суворої підзвітності тих, хто має повноваження, незалежним органам, які контролюють діяльність державних службовців і надають їм повноваження залучати державних службовців до відповідальності.

Література:

1. Грига М. А. Система антикорупційних органів Польщі. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі : матеріли V міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 9-10 груд. 2020 р.). Київ : НАВС, 2020. С. 72-74.

2. Підбережник Н. Антикорупційна політика в країнах західної Європи: досвід для України. Ефективність державного управління : зб. наук. праць. 2013. Вип. 37. С. 123-132.

3. Чубата Л. В. Міжнародний досвід боротьби з проявами корупції / Л. В. Чубата // Часопис Київського університету права. - 2010. - № 2. - С. 338-342.

4. Korupcja i polityka antykorupcyjna [Electronic resourse] : Raporty krajowe. -- Access mode : http://www.batory.org.pl/ftp/program/przeciw-korupcji.

References:

2. Pidberezhnyk, N. (2013). Antykoruptsiyna polityka v krayinakh zakhidnoyi Yevropy: dosvid dlya Ukrayiny. [Anti-corruption policy in the countries of Western Europe: experience for Ukraine.] Efficiency of public administration. Issue 37. pp. 123-132. [in Ukrainian].

3. Chubata, L.V. (2010). Mizhnarodnyy dosvid borot'by z proyavamy koruptsiyi. [International experience of fighting corruption.]. Chasopys Kyyivs'koho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law, 2, 72-74. [in Ukrainian].

4. Korupcja i polityka antykorupcyjna. [Corruption and anti-corruption policy]. Retrieved from http://www.batory.org.pl/ftp/program/przeciw-korupcji.

Размещено на Allbest.ru