Про ст. 1 Цивільного кодексу як камертон регулювання цивільних відносин
Верифікація напрямів та механізмів регулювання цивільних відносин у сучасних умовах. Дослідження вад ст. 1 Цивільного кодексу України, їх адекватність сучасним детермінантам і тенденціям розвитку приватного права. Кваліфікаційні вимоги цивільних відносин.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.02.2024 |
| Размер файла | 23,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Про ст. 1 Цивільного кодексу як камертон регулювання цивільних відносин
Р. Б. Шишка
Роман Богданович Шишка, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри адміністративного права, інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін Київського університету інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія»
Резюме
Шишка Р. Б. Про ст. 1 Цивільного кодексу України як камертон врегулювання цивільних відносин.
У статті йдеться про вади ст. 1 Цивільного кодексу України та їх адекватність сучасним детермінантам і тенденціям розвитку приватного права. Автор критикує її парадигму як застарілу та з урахуванням тенденцій легалізації предмета цивільного права за останній період та вплив на нього глобалізації та цифровізації пропонує своє бачення.
Встановлено, що за диспозитивності цивільного права наполягати, що кодекс узагальнено регулює цивільні (особисті немайнові та майнові) відносини некоректно, а потрібно вказати, що він передбачає виправдані та бажані нормотворцем моделі за упорядкування цих відносин.
Звернуто увагу на використаних у ній кваліфікаційних вимогах цивільних відносин - рівність і майнова самостійність. Щодо першого поняття вказано, що юридична рівність не відображає адекватно геном предмета цивільного права, оскільки ним допускаються переваги для окремих учасників. Натомість запропоновано використовувати юридичну рівновагу. цивільний кодекс приватне право
Сучасне право потребує більш тонкого правового механізму на основі та врахування сучасних корелятів і світових тенденцій, де універсалізуються інститути та підгалузі.
На підставі наведеного запропоновано інший підхід до ст. 1 ЦК України та сформовано її концепт.
Ключові слова: камертон, рекодифікація, приватне право, цивільне право, позитивне право.
Summary
Roman Shyshka. About Article 1 of the Civil Code of Ukraine as a tuning fork for the settlement of civil relations.
The article deals with the defects of Article 1 of the Civil Code of Ukraine and their adequacy to modern determinants and trends in the development of private law. The author criticizes its paradigm as outdated and, taking into account the trends of legalization of the subject of civil law over the last period and the impact of globalization and digitalization on it, offers his vision.
It has been established that under the dispositive nature of civil law, it is not correct to insist that the code generally regulates civil (personal non-property and property) relations, but it should be indicated that it provides justified and desirable models for regulating these relations.
Attention was paid to the qualification requirements of civil relations used in it: equality, property independence. Regarding the first, it is indicated that legal equality does not adequately reflect the nature of the subject of civil law, as it allows advantages for individual participants. Instead, it is suggested to use legal balance.
Modern law needs a more subtle legal mechanism based on and taking into account modern correlates and world trends where institutions and sub-sectors are universalized.
On the basis of the above, a different approach to Article 1 of the Central Committee of Ukraine was proposed and its concept was formed.
Key words: tuning fork, recodification, private law, civil law, positive law.
Постановка проблеми
Правове регулювання цивільних відносин, або, точніше, встановлення бажаної нормотворцем моделі їх побудови учасниками правовідносин, у позитивному праві. У ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)1 встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Тим, як і в його попередниках, визначено геном предмета цивільного права та підходи до регулювання. Проте воно має ряд вад: надто узагальнене, неточне, ретроградне, бо орієнтоване на Основи цивільного законодавства.
У такому сенсі воно як камертон для впорядкування цивільних відносин в актах позитивного права та при їх застосуванні на практиці непридатне. Якщо фальшивить камертон, то налаштувати інструменти оркестру на гру важко. Це й стосується побудови цивільно-правового механізму для упорядкування цих відносин. Чи не тому практика застосування судами норм цивільного права, навіть у вищих судах, інколи міняється на протилежну наданим раніше їх роз'ясненням?
Насправді, ЦК визначає загальні вимоги до учасників правовідносин, об'єктів прав, порядок їх здійснення та бажані моделі їх окремих інститутів і субінститутів. Тож є потреба визначитися як з предметом такого регулювання, так і його методами і сучасними тенденціями. У такому сенсі вона є своєрідним камертоном для впорядкування цивільних відносин у актах позитивного права та при їх застосуванні на практиці.
Цьому присвячені праці науковців: А. Довгерта, О. Кота, Р. Майданика, Ю. Матвєєва, Н. Кузнєцової, С. Погребного, О. Пушкіна, Є. Харитонова, С. Шимон, автора цих рядків та ін.
Об'єктом стали врегульовані цивільним позитивним правом відносини.
Предметом - позитивне право об'єктивізації норм цивільного права, підходи до цивільно-правового регулювання, правозастосування, судова практика та наукова доктрина.
Формулювання мети статті
Верифікувати напрями та механізм регулювання цивільних відносин у сучасних умовах.
Викладення основного матеріалу
Серед детермінантів визначення напрямів, способів і засобів впливу позитивного права та його ефективності є норми права. Зауважу, що в ньому використані умовні вислови, що, навіть за диспозитивізму цивільно-правого регулювання, фактично перетворює приписи норм права в імперативи. Зокрема, в ч. 1 ст. 1 ЦК України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже, це було визначено в його попередниках і притримується досі як постулат. Тим часом у позитивному праві від цього дистанціюються через конкретизацію цивільних відносин.
Водночас виникають запитання: як утримати в сфері цивільно-правового регулювання відносини, що є приватними (інформаційні, корпоративні та інші), але прагнуть виокремитися в окрему галузь, на чому наполягають їхні апологети? Чому практика застосування судами норм цивільного права навіть у вищих судах змінюється на протилежну наданим раніше їх роз'ясненням? І справа тут не тільки у великому обсязі спірних ситуацій, які потрапляють на вирішення судів, де важко знайти та напрацювати єдині підходи, які будуть однаково застосовні до кожного випадку. Тож правові позиції Верховного Суду з року в рік можуть видозмінюватися, конкретизуватися або взагалі переглядатися2. Недарма Р. Стефанчук наполягає, що книга 1 майбутнього ЦК України повинна бути кардинально перебудована, зокрема, щодо визначення предмета цивільного права з урахуванням досвіду новітніх кодифікацій3.
Цікавими є позиції останніх років у спорах про недійсність правочинів - формування Верховним Судом (переважно у цивільній юрисдикції) практики щодо фраудаторних правочинів і активне застосування принципу добросовісності. Фраудаторні правочини - це угоди, які вчиняються боржником на шкоду майновим інтересам кредитора, зокрема, коли боржник відчужує своє майно пов'язаним компаніям або фізичним особам, аби вивести його з-під стягнення. Зміна сталася й щодо конвалідації недійсних правочинів.
Також С. Погрібний і О. Кот наполягли, що «ст. 1 ЦК України слід модернізувати шляхом перенесення словосполучення «цивільні відносини» у кінець речення, оскільки цивільними є такі відносини, що відповідають усім критеріям, визначеним у ч. 1 цієї статті, тобто засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників», а «ознаку майнова самостійність», що притаманна усім цивільним відносинам, замінити на більш влучне словосполучення - «майнова відокремленість»4.
З останнім важко погодитися, оскільки майнова самостійність є більш вдалим і сенсово значущим. Він передбачає майнові санкції за порушення обов'язків як основних у цивільному праві. Майнова відокремленість у цьому сенсі, на нашу думку, поступається першій.
До того ж, модернізація як оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог5 передбачає збереження концепту і його поліпшення за рахунок зміни складових чи їх змісту, що навряд чи прийнято з урахуванням того, що в доктрині зарубіжних країн виділені групи суспільних відносин, які регулюються нормами цивільного права іншим чином, зокрема: 1) природні відносини (право осіб): шлюб, припинення шлюбу, фактичні шлюбні стосунки, материнство, батьківство, присвоєння імені, родинні стосунки тощо; 2) відносини економічного характеру: власність, об'єднання майна, передача права власності (речове право); 3) відносини обміну в широкому розумінні, з економічної та соціологічної точки зору (контрактне право); 4) відносини, що підтримують рівновагу в суспільстві: відновлення порушеного права, відшкодування шкоди (зобов'язальне (деліктне) право)6.
Такий підхід використано в сучасних кодифікаціях цивільного законодавства (в ЦК Нідерландів, що визнано кращим серед сучасних кодифікацій, вказано відносини за підгалузевим та інституційним критерієм, наприклад відносини добросусідства, що зведені в окремий підрозділ (розділ 4 «Права та обов'язки власників суміжних земельних ділянок» книги 5 «Речове право»)7, що відсутнє в інших кодексах, але актуальне для сучасності. До речі, у Німецькому цивільному уложенні (1896 р.) не врегульовані сусідські (добросусідські) відносини8. Відмовилися від узагальненого визначення предмета цивільних відносин й у пострадянських країнах.
Усе б було так, якби у його ст. 6 не було передбачено для договорів, як основи для здійснення прав учасників цивільних правовідносин, можливість укласти договір, що не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам, тобто тим, що встановлені його ст. 3. Проте диспозитивізм є загальним цивілістичним підходом або принципом «дозволено все , що не заборонене законом» поширено й на правове становище учасників, де постульовано вільне волевиявлення учасників цих відносин. Так, ні в кого наразі не виникає заперечень стосовно перевищення малолітніми та особливо неповнолітніми критеріїв їх правочинів, але воно має бути розумним. Звідки тоді в нас проблема підліткового пияцтва, де заборона продажу алкогольних напоїв, за залежності їх продавців від виторгу, є малодієвою чи взагалі абсурдною. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, Україна посідає перше місце серед досліджених країн світу за вживанням дітьми та підлітками алкоголю та куріння9. Принаймні автор не зустрічався з відмовою продажу такого товару неповнолітнім навіть за очевидності.
Нас зацікавив термін «регулюються хоча б тому, що він є полісемічним і має кілька значень. Визначальним для цивільного права є диспозитивізм, за якого учасники врегульованих цивільним правом відносин можуть їх вибудовувати на власний розсуд у межах «дозволене все те, що не заборонено законом». Тож легізм регулювання не є основним, хоча він є наразі домінуючим. На практиці сильна сторона встановлює свої правила, які не завжди враховують інтереси іншої сторони. Це стосується не тільки договорів про приєднання.
Окрім того, на нашу думку, не оцінено актуальну наразі кваліфікацію цих відносин як майнова самостійність, яка піддана сумніву. Вона має як оціночне, так і спеціальне значення для здійснення цивільних прав - настільки, наскільки дозволяє можливість їх здійснення через верифікацію майнового стану учасника цих правовідносин і можливість чи спроможність виконати боргові зобов'язання.
Як вказано у Вікіпедії, «правове регулювання - це упорядкування суспільних відносин, що здійснюється державою за допомогою права і сукупності правових засобів, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток»10. Таке тлумачення не досить виправдане, що ігнорує саморегулювання та мононормативні акти, зокрема договори, які є широко вживані в приватних відносинах. До того ж, ми не сприймаємо загальновживане термінологічне «сукупність», яке шкідливе для права та праворозуміння. Якщо виходити із розуміння права як системи, то очевидно, що воно в позитивному аспекті містить виправдані економічно та соціально моделі юридично значущої поведінки учасників правовідносин, де архаїзм, як випадкова взаємодія елементів механізму, не є неприйнятним. Кожному інституту та субінституту цивільного права притаманні форми, засоби та способи впливу на поведінку учасників правовідносин, що враховано в механізмі їх регулювання та захисту порушених прав. Тут ні про який архаїзм чи свавілля не може бути мови.
До речі, загальне визначення права постулює його системність, яка активно піддається ерозії прихильниками сприйняття права як сукупності. Тож нейролінгвістично значна частина поколінь правників вихована на постулаті сукупності в праві.
Окрім того, варто звернути увагу на критерій юридичної рівності, якої, насправді, не буває й досягти за різного правового становища учасників цих правовідносин доволі складно. Для деяких учасників у цивільному праві є переважні права: право власності, переважне право покупки частки у спільній власності, наймача на купівлю найманої квартири, прав споживачів стосовно прав підприємців, як основи консюмеризму. Здебільшого, йдеться про припущення юридичної рівноваги, де суб'єктивні права правоволодільців забезпечені юридичними обов'язками зобов'язаних учасників цих відносин.
У зазначеній статті ЦК також зміщено пріоритетні напрями правового регулювання в сучасній Україні. Якщо ними визнано у сфері економічних, майнових відносин сприяння розвитку ринкових відносин, додержання рівності форм власності (державної, приватної, комунальної), то незрозуміло, чому було акцентовано на немайнових відносинах. Ми поважаємо тогочасні наміри нормотворців посилити нормативізм таких відносин і самооцінку громадян України. Так, проф. Н. Кузнєцова спеціально в коментарі підкреслила, «що вперше пріоритет віддається саме особистим немайновим відносинам»11. Проте насправді ми отримали зловживання такими правами особи, що не принесло нічого суспільству, окрім того, що не здатні майново погасити наслідки своїх протиправних дій, апелюють наявністю в них прав та їх пріоритетом. Недарма в країнах розвинутих демократій, та й не тільки в них, дотримуються першості майнових відносин та виправданого: «шкодити допустимо настільки, наскільки здатен її відшкодувати».
Очевидно, що при рекодифікації ЦК потрібно це врахувати та повернутися до виправданих новітніми кодифікаціями та практикою підходів. Як і визнати, що відносини регулюються остільки, оскільки вони виникли чи відбулися на підставі юридичних фактів.
Принагідно відмічу, що в ст. 1 Господарського кодексу України12, що передбачається відмінити, визначені ним відносини, засновані на приватно-правовому геномі віднести до предмета цивільного права, було використано інший підхід. У ній визнано, що цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Якщо цивільне законодавство та його основний акт - ЦК регулюють відносити, то це фактично визнання пріоритету закону над правом, що суперечить принципу верховенства права. До речі, видається, що законодавець останній у ЦК проігнорував і в главі 1 наголосив на легітимності регулювання цивільних відносин. Тоді виникає слушне запитання, а як бути з тим же верховенством права і правом учасників правовідносин відступити від приписів закону та врегулювати їх на власний розсуд? Тим часом цивільне врегулювання чи не найбільше послуговується принципом верховенства права. Його й слід легалізувати і не сподіватися на його дію як загальних принципів права.
У тому й полягає використання словосполучення «цивільним законодавством» у ст. 1 ЦК, де не тільки визнано, що він є його основним актом, а й запрограмовано таке його значення надалі, як і відповідальність та невідповідність окремих з них. Тим більше, що таких чимало, і за вад нормотворчості та поспіху не завжди проєкти проходять прискіпливу експертизу цивілістів.
З урахуванням наведеного очевидно, що в ЦК, окрім загальних підходів, виписані бажані законодавством моделі поведінки учасників цивільних правовідносин у певних сферах. Вони уточнені та деталізовані спеціальним законодавством з урахуванням стратегічного поступу України в ЄС і не тільки. Тож тут йдеться про директивне та резолютивне право ЄС, а не законодавство, як це ознаменовано, судячи з його назви, в Законі України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Окрім того, наразі вибудована система міжнародного моделювання окремих підгалузей (право інтелектуальної власності), де Україна може лише скористатися передбаченими в конвенціях винятками для країн, що розвиваються.
Стаття 10 ЦК передбачено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Більше того, в її ч. 2 передбачено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Тим легалізовано пріоритет міжнародного права над національним.
Зверну увагу, що в ній ідеться про міжнародний договір. Проте це через розширене тлумачення поширюється й на інші акти, які не мають такого статусу. Для уникнення останнього слід поширити це правило й на інші акти, які в Україні набули обов'язковості, що й передбачено Конституцією України.
Висновки
З урахуванням наведеного вбачається потреба зміни підходів до визначення предмета визначення алгоритму регулювання цивільних відносин.
Тож убачається інша редакція ч. 1 ст. 1 рекодифікованого ЦК України: «цивільним кодексом визначені моделі для врегулювання майнових, особистих немайнових та інших відносин (цивільних відносин), що засновані на юридичній рівновазі, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, зокрема...».
Цивільний кодекс визначає загальні умови участі у цивільних відносинах, правове становище їх учасників, правовий режим об'єктів, підстави виникнення та межі їх існування, типові моделі їх побудови.
Литература
1 Цивільний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15#Text (дата звернення: 17.07.2022).
2 Монастирський Д. Цікаві позиції Верховного Суду в цивільних справах 2021 року. URL: https://jurliga.ligazakon.net/ana litycs/207539_tskav-pozits-verkhovnogo-sudu-v-tsivlnikh-spravakh-2021-roku (дата звернення: 1.08.2022).
3 Стефанчук Р.О. Руслан Стефанчук розповів про основні напрямки оновлення Цивільного кодексу України. URL: https://www.rada.gov.ua/news/Novyny/204249.html (дата звернення: 1.08.2022).
4 Погрібний С.О., Кот О.О. Оновлення Цивільного кодексу України як запорука ефективної взаємодії держави та суспільства. Вісник Національної академії правових наук України. 2021. № 1. URL: cutt.ly/fcf0vlr (дата звернення: 7.07.2022).
5 Модернізація. URL: https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?Qry=%CC%EE%E4%E5%F0%ED%B3%E7%E0%F6% B3%FF (дата звернення: 2.08.2022).
6 Шимон С. І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн: навч. посіб. (курс лекцій). Київ: КНЕУ, 2004. 220 с. С. 6.
7 Гражданский кодекс Нидерландов: книги 2, 3, 5, 6 и 7 / пер. М. Фертшман, отв. редактор Ф. Й. М. Фельдбрюгге. Изд. 2-е. Лейден, 2000. 372 с. С. 253-257.
8 Гражданское уложение Германии: вводный закон к Гражданскому уложению. Кн. 1 / науч. ред.: А. Маковский; введ.: В. Бергманн. 2-е изд., доп. Москва: Волтерс Клувер, 2006. 816 с.
9 Відповідальність за розпиття алкогольних напоїв неповнолітніми. URL: https://legalaid.gov.ua/novyny/vidpovidalnist-za- rozpyttya-alkogolnyh-napoyiv-nepovnolitnimy/ (дата звернення: 1.08.2022).
10 Правове_регулювання. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/ (дата звернення: 7.07.2022).
11 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / за відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. Київ: Юрінком Інтер, 2005. Т 1. 832 с. С. 11.
12 Господарський кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15tfText (дата звернення: 1.08.2022).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Цивільне правове регулювання суспільних відносин. Сторони цивільно-правових відносин. Спори між учасниками цивільних відносин. Цивільне правове регулювання суспільних відносин відбувається не стихійно, а з допомогою певних способів та заходів.
доклад [9,6 K], добавлен 15.11.2002Місце правовідносин в системі суспільних відносин. Поняття та ознаки цивільного правовідношення. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, специфіка їх правового регулювання. Зміст, види та елементи цивільних правовідносин.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 12.03.2011Сутність та зміст цивільних правовідносин як врегульованих нормами цивільного права майнових відносин, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності. Їх структура та елементи, класифікація та типи. Підстави виникнення, зміни, припинення правовідносин.
курсовая работа [42,1 K], добавлен 04.01.2014Види суб'єктів цивільних прав за законодавством України. Правові форми участі держави в цивільних відносинах. Органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах. Цивільно-правова відповідальність держави за цивільними зобов'язаннями.
контрольная работа [37,5 K], добавлен 18.07.2011Учасники цивільних немайнових та майнових відносин: фізичні та юридичні особи, права та обов'язки. Класифікація цивільних правовідносин за їх ознаками. Умови і підстави цивільно-правової відповідальності. Речові позови та судовий захист права власності.
контрольная работа [30,8 K], добавлен 01.05.2009Загальні положення про регулювання земельних відносин в Україні. Предметом регулювання земельного права виступають вольові суспільні відносини, об'єкт яких - земля. Регулювання земельних відносин. Земельне законодавство і регулювання земельних відносин.
реферат [19,2 K], добавлен 09.03.2009Тенденції та особливості міжнародно-правового регулювання відносин, що виникають між органами юстиції різних країн при наданні правової допомоги у формі отримання доказів при вирішенні цивільних та комерційних справ, обтяжених іноземним елементом.
статья [20,2 K], добавлен 20.08.2013Розвиток теорії цивільного права. Ознаки цивільних правовідносин. Класифікація цивільних правовідносин за загальнотеоретичним критерієм. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок. Основна класифікація цивільних правовідносин. Порушення правових норм.
курсовая работа [94,5 K], добавлен 28.05.2019Цивільне право як галузь права. Цивільний кодекс України. Поняття цивільного суспільства. Майнові й особисті немайнові відносини як предмет цивільно-правового регулювання. Юридичні ознаки майнових відносин. Методи, функції та принципи цивільного права.
курсовая работа [85,9 K], добавлен 18.12.2010Ознаки, принципи та функції приватного права. Форми систематизації цивільного законодавства, історія його кодифікації в СРСР і УРСР. Характеристика французького та німецького цивільного кодексу. Особливості розвитку сучасної цивілістичної доктрини.
курс лекций [59,3 K], добавлен 09.12.2010Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Поняття, мета та завдання стадії підготовки справи до судового розгляду в структурі цивільного процесу. Одноособові і колегіальні дії суду як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду. Попереднє судове засідання та порядок його проведення.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 16.02.2013Дослідження принципів та форм захисту цивільних прав за римським правом. Аналіз співвідношення способів захисту цивільних прав та інтересів. Особливості юрисдикційного захисту прав. Інститут самозахисту, як неюрисдикційна форма захисту цивільних прав.
курсовая работа [57,3 K], добавлен 18.02.2011Науково-практичний аналіз правових норм у сфері спадкування, закріплених у сучасному законодавстві України. Шляхи вдосконалення регулювання спадкових відносин в державі. Розробка ефективних пропозицій про внесення змін до Цивільного кодексу України.
статья [19,8 K], добавлен 19.09.2017Правовий режим об’єктів цивільних прав. Майно та підприємство як об'єкти цивільних прав. Речі як об'єкти цивільних прав, їх види. Майнові права та дії як об'єкти цивільних прав. Презумпція вільної оборотоздатності. Основні статті немайнового права.
курсовая работа [106,1 K], добавлен 11.09.2014Дослідження історичного розвитку, елементів - поняття, форми і змісту - права і обов'язки, відповідальність сторін та особливості застосування договору факторингу. Норми чинного цивільного законодавства України щодо регулювання суспільних відносин.
курсовая работа [54,0 K], добавлен 25.01.2011Теоретико-правові аспекти цивільного права як науки. Концепція приватного та цивільного права. Предмет та методологія науки цивільного права. Сучасні завдання цивілістичної науки в Україні. Місце цивільного права в сучасній правовій системі України.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 16.05.2017Сукупність норм і принципів, що встановлюють процедуру розгляду і розв'язання цивільних справ при здійсненні правосуддя. Принципи цивільного процесуального права. Суд як суб'єкт цивільного процесу: сторони, треті особи, органи прокуратури, представництво.
презентация [10,1 M], добавлен 20.04.2017Юридична сутність поняття орендних відносин. Обґрунтування комплексу проблем цивільно-правового регулювання орендних відносин. Розробка пропозицій щодо удосконалення цивільного законодавства, практика його застосування. Порядок укладання договору оренди.
курсовая работа [44,3 K], добавлен 30.01.2013Поняття завдання правового регулювання в сфері інформаційних відносин. Поняття правового регулювання і комп'ютерної програми. Законодавство про інформаційні відносини у сфері авторського права. Проблеми в законодавчій регламентації інформаційних відносин.
презентация [70,6 K], добавлен 19.02.2015
