Формування правових технологій органів публічної влади для сектору безпеки держави

Розгляд формування правових технологій органів публічної влади у секторі безпеки держави. Ознаки, що характеризують систему органів публічної влади в сфері національної безпеки. Формування правових технологій органами публічної влади в секторі безпеки.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 15.02.2024
Размер файла 25,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування правових технологій органів публічної влади для сектору безпеки держави

Цибульник Неллі Юріївна кандидат юридичних наук, доцент, м. Харків,

Анотація

Стаття присвячена дослідженню формування правових технологій органів публічної влади у секторі безпеки держави. Констатовано, що органами публічної влади є суб'єкти, що мають можливість здійснювати погоджений вплив на конкретні суспільні відносини за допомогою конкретно визначених методів, інструментів, форм та має на меті забезпечення публічних інтересів. Визначено, що якісні та кількісні зміни, яких зазнав концепт державного при перетворенні на концепт публічного, торкнувся і суб'єктного виміру управлінської діяльності.

Зроблено висновок про те, що не усі органи публічні влади задіяні в виконанні завдань сектору безпеки і навпаки, не виключно органи сектору безпеки є уповноваженими на забезпечення безпеки держави.

Виокремлено ознаки, що характеризують систему органів публічної влади в сфері національної безпеки, а саме: 1) узгодженість та організованість органів, які не є ієрархічно підпорядкованими, але мають діяти узгоджено та цілеспрямовано; 2) метою діяльності органів публічної влади в секторі безпеки є забезпечення публічного інтересу - забезпечення національної безпеки держави, що є інтересом держави та суспільства в цілому, а не окремих громадян і соціальних груп; 3) органи публічної влади опирається на владні повноваження, виконуючи публічні функції в сфері забезпечення національної безпеки; 4) діяльність органів публічної влади щодо забезпечення національної безпеки поширюється на все суспільство; 5) діють на основі комплексу способів впливу: правових, політичних, економічних, соціальних через застосування методів правового регулювання, типу узгодження, переконання, стимулювання, примус тощо.

Акцентовано увагу на визначені поняття «правова технологія» як нормативно визначеного способу впорядкування конкретного виду суспільних відносин, який може застосовуватись уповноваженим конкретним суб'єктом. Виокремлено види правових технології в залежності від: 1) суб'єкта, що застосовує правову технологію; 2) суспільних відносин, які будуть впорядковані за допомогою правової технології. Формування правових технологій органами публічної влади в секторі безпеки є зовнішнім проявом компетенції уповноважених на забезпечення національної безпеки органів. безпека держави публічна влада

Ключові слова: правова технологія, публічна влада, орган публічної влади, сектор безпеки, формування правової технології.

Tsybulnyk Nelli Yuriivna PhD in Law, associate professor, Kharkiv

FORMATION OF LEGAL TECHNOLOGIES OF PUBLIC AUTHORITIES FOR THE STATE SECURITY SECTOR

Abstract. The article is devoted to the study of the formation of legal technologies of public authorities in the state security sector. It has been established that public authorities are entities that have the ability to exert a concerted influence on specific social relations with the help of specifically defined methods, tools, forms and have the goal of ensuring public interests. It was determined that the qualitative and quantitative changes that the state concept underwent when it was transformed into a public concept also affected the subjective dimension of management activity.

It was concluded that not all public authorities are involved in the performance of the tasks of the security sector and vice versa, not only the security sector authorities are authorized to ensure the security of the state.

The features that characterize the system of public authorities in the field of national security are singled out, namely: 1) coherence and organization of bodies that are not hierarchically subordinate, but must act in a coordinated and purposeful manner; 2) the purpose of the activities of public authorities in the security sector is to ensure the public interest - ensuring the national security of the state, which is the interest of the state and society as a whole, and not of individual citizens and social groups; 3) bodies of public authority rely on authority, performing public functions in the field of ensuring national security; 4) the activity of public authorities to ensure national security extends to the entire society; 5) act on the basis of a complex of methods of influence: legal, political, economic, social through the use of methods of legal regulation, such as coordination, persuasion, stimulation, coercion, etc.

Attention is focused on the defined concept of "legal technology" as a normatively determined way of regulating a specific type of social relations, which can be applied by an authorized specific subject. The types of legal technology are distinguished depending on: 1) the subject applying the legal technology; 2) social relations, which will be regulated with the help of legal technology. The formation of legal technologies by public authorities in the security sector is an external manifestation of the competence of the bodies authorized to ensure national security.

Keywords: legal technology, public authority, public authority, security sector, formation of legal technology.

Постановка проблеми

Велика кількість загроз та потенційних ризиків для цілісності національної безпеки України є чинником, що спричиняє потреби в удосконалені правового регулювання сектором безпеки держави. Ключову роль в означеному напрямі змін відведено органам публічної влади, які можуть своїми рішеннями впливати на стан безпеки в державі. Примітно, що пошук оптимізації впливу на формування та забезпечення належного стану національної безпеки актуалізовано різними суспільними процесами, типу глобалізації та цифровізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наукові висновки, що стосуються сектору безпеки держави та ролі владних суб'єктів у цьому процесові зроблено: В.Б. Авер'яновим, О.М. Бандуркою, Ю.П. Битяком, Р.А. Калюжним, В.А. Ліпканом, Ю.В.Мех, В.Я.Настюком, Р.В.Шаповалом та іншими [1,2,3]. Враховуючи потреби сучасності можна стверджувати, що питання формування нових підходів до діяльності органів публічної влади в секторі безпеки держави не розглядалось на належному доктринальному рівні.

Метою статті є дослідження формування правових технологій діяльності органів публічної влади в секторі безпеки держави.

Виклад основного матеріалу

Первинно окреслимо коло суб'єктів, що є органами публічної влади. Виходячи з формулювання «публічні органи влади» концептуального значення має вказівка на публічний статус органів влади. Різниця між «публічним» та «державним» полягає у якісних та кількісних показниках. Щодо кількісних відмінностей, то вони стосуються етимологічних порівнянь про відносно більший обсяг публічного. Суб'єктами публічної влади, крім органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, віднесено органи місцевого самоврядування, організації, наділені делегованими повноваженнями, і не виключено, що й інші носії публічної влади. Так, у вітчизняній адміністративістиці набула широкого застосування категорія «публічна служба». Необхідність переосмислення ролі публічної влади забезпечила появу нових соціальних ролей громадян, підвищивши їх правознавство і формуючи в них правову культуру, з однієї сторони. Об'ємне превалювання «публічної служби» підтверджено положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 під публічною службою розуміється діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування [4]. Тобто, поняття «публічне» є ширшим, ніж поняття «державне».

Як слушно відмічає Яковлев І.П. основною метою публічного є публічний інтерес, гарантування загального блага громадянського суспільства, його стабільного розвитку, поєднаного із забезпеченням і підтриманням ефективних інститутів саморегулювання. По-друге, у довідниковій літературі термін «публічний» додатково констатує необхідність інформаційної взаємодії суб'єктів владних повноважень із суспільством, що стало однією із якісних ознак адміністрування [5, с. 34]. Бондаренко К.В. поняття «публічного» та «державного» розмежовує через критерії суб'єктного складу, здійснення, змісту, сутності, ознаками [6, с. 81]. По суті, ці критерії відображають якісні та кількісні зміни, яких зазнав концепт державного при перетворенні на концепт публічного і стосовно суб'єктного виміру управлінської діяльності.

Таким чином, органами публічної влади є суб'єкти, що мають можливість здійснювати погоджений вплив на конкретні суспільні відносини за допомогою конкретно визначених методів, інструментів, форм та має на меті забезпечення публічних інтересів.

Національна система публічно-владних інституції досить розгалужена, а її елементи можуть бути задіяні в регулюванні певних суспільних відносин. Відповідно до положень Закону України «Про національну безпеку», сектор безпеки держави реалізується у діяльності визначених суб'єктів та визначається через «...діяльність уповноважених суб'єктів - систему державних інституцій, утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, діяльність яких за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадян та громадських об'єднань, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України» [7].

Таким чином, не усі органи публічні влади задіяні в виконанні завдань сектору безпеки і навпаки, не виключно органи сектору безпеки є уповноваженими на забезпечення безпеки держави. До органів публічної влади, які уповноважені на забезпечення безпеки, віднесемо: 1) тих, що в значенні профільного законодавства в секторі безпеки держави, уповноважено здійснювати демократичний цивільний контроль (наприклад, Президента України, якого уповноважено здійснювати контроль за сектором безпеки і оборони; РНБО як спеціально уповноваженого суб'єкта в секторі безпеки держави; Верховну Раду України в частині здійснення парламентського контролю та законотворчої діяльності; Кабінет Міністрів України щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства та реалізацією державної політики у сферах національної безпеки і оборони; Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, суди); 2) тих, що в значенні профільного законодавства, віднесено до сектору безпеку.

Характеризуючи органи публічної влади як суб'єктів, що впливають на забезпечення національної безпеки держави, зазначимо, що їх статус має два виміри: функціональний та організаційно-структурний. При цьому, функціональний вимір передбачає їх розгляд як діяльності відповідних структурних утворень щодо виконання функцій, спрямованих на реалізацію публічного інтересу та забезпечення національної безпеки, а організаційно- структурний - сукупності органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади [8, с. 23]. Як слушно акцентовано увагу авторами підручника «Адміністративне право України» за загальною редакцією Галунько В., Діхтієвського П., Кузьменко О. та Стеценко С. [9, с. 73], органи публічної влади утворюють єдину та чинну систему органів державного управління, передусім органів виконавчої влади та владних структур місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, а також установ, організацій, окремих недержавних структур, які відповідно до законодавства здійснюють публічні управлінські функції з метою задоволення публічного інтересу - забезпечення національної безпеки держави.

До ознак, що характеризують систему органів публічної влади в сфері національної безпеки, можна віднести:

1) узгодженість та організованість органів, які не є ієрархічно підпорядкованими, але мають діяти узгоджено та цілеспрямовано;

2) метою діяльності органів публічної влади в секторі безпеки є забезпечення публічного інтересу - забезпечення національної безпеки держави, що є інтересом держави та суспільства в цілому, а не окремих громадян і соціальних груп;

3) органи публічної влади опирається на владні повноваження, виконуючи публічні функції в сфері забезпечення національної безпеки;

4) діяльність органів публічної влади щодо забезпечення національної безпеки поширюється на все суспільство;

5) діють на основі комплексу способів впливу: правових, політичних, економічних, соціальних через застосування методів правового регулювання, типу узгодження, переконання, стимулювання, примус тощо.

Щодо правових технологій, які використовуються органами публічної влади, зазначимо наступне. Поняття «технологія» може тлумачитись по- різному: як сукупність знань, методів чи способів, що супроводжують певний тип діяльності. Для цілей тлумачення поняття «технологія» у праві, доцільним є врахування усталеної позиції щодо визначення цього поняття як такого, що відображає складний результат інтелектуальної діяльності, включає в себе сукупність систематизованих науково-технічних знань (або науково-технічних результатів), виражених у формі об'єктів прав інтелектуальної власності чи інших не охоронюваних законом результатів інтелектуальної діяльності, які застосовуються при організації й функціонуванні конкретного виробничого процесу, виконанні робіт чи наданні послуг, під час збуту або споживанні [10, с. 37]. Отже, правова технологія - це нормативно визначений спосіб впорядкування конкретного виду суспільних відносин, який може застосовуватись уповноваженим конкретним суб'єктом.

Специфікація правових технологій залежатиме від двох чинників:

1) того, хто застосовуватиме правову технологію (суб'єктний критерій);

2) сфери для якої буде сформовано правову технологію (об'єктний критерій). Встановлення черговості їх застосування є недоцільним в правовому полі.

Отже, правові технологій діяльності органів публічної влади в секторі безпеки - це сукупність нормативно встановлених способів забезпечення національної безпеки держави, які можуть застосовуватись суб'єктами демократичного цивільного контролю та суб'єктами, що входять до сектору безпеку.

Формування правових технологій органами публічної влади в секторі безпеки є зовнішнім проявом компетенції уповноважених на забезпечення національної безпеки органів, що відображає певну послідовність дій. При цьому, будь-які правові технології, що застосовуються органами публічної влади в секторі безпеки мають відповідати таким вимогам: застосовуватись виключно за умови дотримання принципу верховенства права; застосовуватись виключно у межах компетенції конкретного суб'єкта; застосовуватись для забезпечення публічних інтересів. Формування правових технологій з оновленим змістом пов'язується з зобов'язанням України реформувати законодавство відповідно до стандартів ЄС, а також наявним рівнем суспільних відносин. До прикладу, одним із напрямів реформування сектору безпеки та новою правовою технологією, яку мають використовувати органи публічної влади в секторі безпеки, є оборонний менеджмент всіх рівнів організації і регулювання організаційної діяльності. Первинно відбувається формулювання політики на вищих рівнях командування й уряду, і поширюється на керівництво і контроль, іноді в найменших деталях, щодо всіх аспектів службової діяльності. Керівники повинні правильно оцінити обстановку для того, щоб планувати, організовувати, направляти, координувати і контролювати зусилля підпорядкованих організації. Як організаційний процес, оборонний менеджмент перебуває між формуванням політики оборони і фактичним управлінням збройними силами. Цей процес повинен охоплювати такі області діяльності, як управління оборонними ресурсами, управління персоналом і управління закупівлями. Оборонний менеджмент є важливим способом впорядкування сектору безпеки, оскільки він прагне до ефективності й економічності сил оборони, створюючи їм умови для виконання своїх обов'язків щодо забезпечення державної безпеки і захисту від зовнішніх загроз найефективнішим чином. Завдяки тому, що ресурси витрачаються стратегічно правильно, у відповідності до більш широкої політики національної безпеки, оборонний менеджмент сприяє ефективному управлінню. Це передбачає суворе дотримання прозорості та підзвітності на всіх організаційних рівнях та наявності ефективної системи контролю [11].

Якісно формування правових технологій в секторі безпеки буде засновано на юридичній техніці: 1) законодавчій (при прийнятті законів в означеній сфері); 2) адміністративній (при прийнятті нормативно-правових актів підзаконного характеру в означеній сфері).

Динамічна сторона формування правових технологій органів публічної влади в секторі безпеки відображатиметься через процедури:

1) процедуру видання Президентом України наказів і директиви з питань оборони, указів і розпоряджень з питань національної безпеки і оборони, які є обов'язковими до виконання на території України [12];

2) процедуру видання у межах повноважень наказів організаційно- розпорядчого характеру Міністерством оборони України з питань, що стосуються національної безпеки [13];

3) процедуру видання директив і наказів військам (силам) Збройних Сил, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, Держспецтрансслужбі і Держспецзв'язку, що залучаються до виконання завдань у сфері оборони начальником Генерального штабу Збройних Сил України [14];

4) процедуру видання Головою Адміністрації Держспецтрансслужби наказів, розпоряджень і директив з питань здійснення організаційних заходів щодо забезпечення стійкого функціонування транспорту, що використовується в інтересах оборони держави, в мирний час та в особливий період [15] тощо.

Висновки

Підсумовуючи приходимо до висновку, що формування правових технологій органами публічної влади в секторі безпеки - це зовнішній прояв компетенції уповноважених на забезпечення національної безпеки органів. Динамічна сторона формування правових технологій органів публічної влади в секторі безпеки відображатиметься через конкретні процедури прийняття нормативно-правових актів у відмінній правовій формі, але змістовно орієнтованими на забезпечення національної безпеки. Доцільним є подальше дослідження юридичної техніки, що застосовуватиметься при формуванні правових технологій в секторі національної безпеки.

Література:

1. Mekh Y., Georgiievskyi I., Ignatchenko I., Maslova I., Kostenko I. Public-Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista De La Universidad Del Zulia. Volume: 13, Issue: 37, 2021. P. 347-361.

2. Shapoval, R. V., Nastyuk, V. Y., Bezpalova, O. I., Khrystynchenko N. P. Path towards national security in the European Union: genesis and further development processes. Journal of Security and Sustainability. 2018. Issues 8 (1). P. 45-54.

3. Мех Ю.В. Методологія державно-приватного партнерства в секторі безпеки України: сучасний адміністративно-правовий погляд. Наукові перспективи. .№10 (40). 2023. С. 615-625.

4. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. URL: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show /2747-15

5. Яковлєв І.П. Форми і методи публічного адміністрування у державній митній справі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Яковлєв Іван Петрович. Одеса, 2016. 224 с.

6. Бондаренко К.В. До питання розмежування понять «державне управління» та «публічне адміністрування». Держава та регіони. 2018. № 3. Ст. 80-84.

7. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. № 2469. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text

8. Курс адміністративного права України : підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко,

І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.] / за ред. В.К. Колпаков. К. : Юрінком Інтер, 2012. 808 с.

9. Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.

10. Адамюк Д.І. Поняття технології: встановлення змісту та співвідношення з іншими суміжними поняттями. Право та інноваційне суспільство. 2015. № 1 (4). С. 34-41.

11. About defence management. URL: https://securitysectorintegrity.com/defence-management/ about-dm/

12. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

13. Про затвердження положення про Міністерство оборони України: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 671. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/671 -2014-%D0%BF#T ext

14. Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України: Указ Президента України від 21.06.2006 р. URL: https://ips.ligazakon.net/document/U769_06?an=9

15. Питання Державної спеціальної служби транспорту: Указ Президента України від 06.08.2004 р. № 873. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/873/2004#Text

References:

1. Mekh, Y., Georgiievskyi ,I., Ignatchenko, I., Maslova, I., Kostenko, I. (2021). Public- Private Partnership in the Security Sector: Updating in the Conditions of Counteracting the COVID-19 and Armed Aggression in Eastern Ukraine. Revista De La Universidad Del Zulia. Volume: 13, Issue: 37, P. 347-361 [in English].

2. Shapoval, R. V., Nastyuk, V. Y., Bezpalova, O. I., Khrystynchenko N. P. (2018). Path towards national security in the European Union: genesis and further development processes. Journal of Security and Sustainability. Issues 8 (1). P. 45-54 [in English].

3. Mekh, Yu.V. (2023). Metodolohiia derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sektori bezpeky Ukrainy: suchasnyi administratyvno-pravovyi pohliad [Methodology of public-private partnership in the security sector of Ukraine: modern administrative and legal view]. Naukoviperspektyvy, 10 (40), 615-625 [in Ukrainian].

4. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 06.07.2005 r. № 2747-IV. [Code of Administrative Procedure of Ukraine: Law of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show /2747-15

5. Yakovliev, I.P. (2016). Formy i metody publichnoho administruvannia u derzhavnii mytnii spravi: dys. ... hand. yuryd. nauk: 12.00.07 [Forms and methods of public administration in the state customs business: Candidate of Laws of Ukraine]. Odesa. 224 s.

6. Bondarenko, K.V. (2018). Do pytannia rozmezhuvannia poniat «derzhavne upravlinnia» ta «publichne administruvannia» [On the issue of distinguishing between the concepts of "public administration" and "public administration"]. State and regions. № 3. pp. 80-84.

7. Zakon Ukrainy «Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy» [Law of Ukraine «On National Security of Ukraine»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2469-19#Text [in Ukrainian].

8. Kurs administratyvnoho prava Ukrainy: pidruchnyk / V.K. Kolpakov, O.V. Kuzmenko, I.D. Pastukh, V.D. Sushchenko [ta in.] / za red. V.K. Kolpakova [Course of Administrative Law of Ukraine: textbook], K.: Yurinkom Inter, 2012. 808 s.

9 Administratyvne pravo Ukrainy. Povnyi kurs: pidruchnyk / Halunko V., Dikhtiievskyi P., Kuzmenko O., Stetsenko S. ta in. [Administrative Law of Ukraine. A complete course: textbook]. Kherson: OLDI-PLIuS, 2018. 446 s.

10 Adamiuk, D.I. (2015). Poniattia tekhnolohii: vstanovlennia zmistu ta spivvidnoshennia z inshymy sumizhnymy poniattiamy [The concept of technology: establishing the content and correlation with other related concepts. Pravo ta innovatsiine suspilstvo. № 1 (4). S. 34-41.

11. About defence management. URL: https://securitysectorintegrity.com/defence-management/ about-dm/ [in English].

12. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR [The Constitution of Ukraine: Law of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

13. Pro zatverdzhennia polozhennia pro Ministerstvo oborony Ukrainy: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 26.11.2014 r. № 671 [On Approval of the Regulation on the Ministry of Defense of Ukraine: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671-2014-%D0%BF#Text

14. Polozhennia pro Heneralnyi shtab Zbroinykh Syl Ukrainy: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 21.06.2006 r. [Regulation on the General Staff of the Armed Forces of Ukraine: Decree of the President of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://ips.ligazakon.net/ document/U769_06?an=9

15. Pytannia Derzhavnoi spetsialnoi sluzhby transportu: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 06.08.2004 r. № 873. [Issues of the State Special Transport Service: Decree of the President of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/873/2004#Text

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.