Психологічні особливості прийняття рішень слідчим суддею

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості прийняття рішень слідчим суддею

Казарян Ірина Сергіївна, здобувач наукового ступеня доктор філософії, Одеський державний університет внутрішніх справ

Анотація

У даній статті розглядається теоретико-емпіричне дослідження, що направлено на вивчення психологічних особливостей прийняття рішення слідчим суддею під час розгляду клопотання на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД). Властивості особистості слідчого судді, що забезпечують прийняття рішення, стають предикторами вибору на наступних етапах і переходять в арсенал його засобів. Предикторами вибору, під час розгляду клопотання на проведення НСРД, є ситуаційні та диспозиційні передумови як при їх спільному впливі, так і при впливі незалежних одна від одної передумов. Такі ситуаційні передумови, як емоційний стан, як позитивний, так і негативний, а також дефіцит часу, впливають на результат розгляду клопотання на проведення НСРД: при позитивному емоційному стані збільшується ймовірність вибору стратегії співробітництва, а при негативному емоційному стані та дефіциті часу збільшується ймовірність вибору стратегії конфронтації.

У дослідженні взяли участь 78 осіб - слідчі судді. Для проведення дослідження використано валідні та надійні психодіагностичні методики. Отримано результати біноміального регресійного аналізу, де як предиктори виступають ситуаційні передумови (дефіцит часу, емоційний стан, як негативний, так позитивний). В результаті факторного аналізу виокремлено фактори, які використовувалися як предиктори прогнозу вибору стратегій взаємодії. Також як предиктори вибору стратегій було розглянуто взаємодію ситуаційних і диспозиційних передумов. З'ясовано, що особистісні риси слідчого судді можуть впливати на його схильність до прийняття певних рішень. Наприклад, високі рівні: нейротизму може призвести до того, що слідчий суддя буде більш схильний до прийняття ризикованих рішень; екстраверсії - може призвести до того, що слідчий суддя буде більш схильний до прийняття рішень, які сприяють його особистим інтересам: прихильності - може призвести до того, що слідчий суддя буде більш схильний до прийняття рішень, які відповідають його моральним принципам.

Ключові слова: прийняття рішень, риси особистості, предиктори, фактори, передумови, взаємодія.

Abstract

Psychological features of decision making investigating judge

Kazarian Iryna Serhiivna recipient of the Doctor of Philosophy degree, Odesa State University of Internal Affairs

This article examines a theoretical-empirical study aimed at studying the psychological features of decision-making by an investigating judge during the consideration of a request for secret investigative (search) actions (NSRD). The characteristics of the investigating judge's personality, which ensure decision-making, become predictors of the choice at the next stages and become part of his arsenal of tools. Predictors of choice, during the consideration of a request for conducting NSRD, are situational and dispositional prerequisites, both under their joint influence, and under the influence of prerequisites independent of each other.

Situational prerequisites such as emotional state, both positive and negative, as well as time shortage, affect the outcome of consideration of a request for NSRD: with a positive emotional state, the probability of choosing a cooperation strategy increases, and with a negative emotional state and time shortage, the probability of choosing increases confrontation strategies. 78 people - investigative judges - took part in the study. Valid and reliable psychodiagnostic methods were used to conduct the research. The results of binomial regression analysis were obtained, where situational prerequisites (lack of time, emotional state, both negative and positive) act as predictors. As a result of the factor analysis, the factors that were used as predictors of the prediction of the choice of interaction strategies were singled out. The interaction of situational and dispositional prerequisites was also considered as predictors of the choice of strategies.

It was found that the personal characteristics of the investigating judge can influence his tendency to make certain decisions. For example, high levels of: neuroticism may make the investigating judge more inclined to make risky decisions; extraversion - can lead to the fact that the investigating judge will be more inclined to make decisions that promote his personal interests: commitment - can lead to the fact that the investigating judge will be more inclined to make decisions that are in line with his moral principles.

Keywords: decision-making, personality traits, predictors, factors, prerequisites, interaction.

Постановка проблеми

Проблема прийняття судових рішень більше актуалізується через те, що ефективність цієї стадії є умовою результативності правозастосовної діяльності судових органів та підвищує дієвість правової системи в цілому. Відповідно до нашого дослідження необхідно вивчати в сукупності з особливостями професійної діяльності слідчого суді [2, 4, 6]. Вибір у прийнятті рішення є одним із детермінант розвитку особистості слідчого судді (відповідні зміни, трансформації), а його збереження - джерелом формування практичного досвіду. Керівним механізмом прийняття рішення є самореалізація особистості, що включає механізми вольової, емоційної, когнітивної та мотиваційної регуляції, кожна з яких має свою специфіку [1, 3, 10, 12].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Ухвалення будь-яких рішень особистістю завжди було і залишається актуальною проблемою для вчених різних галузей знань. Психологія посідає серед них одне з визначальних місць, оскільки прийняття рішень як суб'єктивний вибір особистості, найяскравіше виявляє її індивідуальні особливості, здібності та можливості, впливаючи на зміну різних ситуацій, формуючи активну життєву позицію, визначаючи вибір оптимального шляху професійного становлення [5, 7].

У психологічних дослідженнях з питань прийняття рішення використовуються три синонімічні поняття: людський фактор, особистісні якості та особистісні характеристики. Людський фактор впливає на процеси підготовки рішення, оцінки корисності альтернатив, а також результатів його виконання. До особистісних характеристик, що впливають на процес прийняття рішень, відносяться особливості мислення, відповідальність, реакції, готовність до ризику, темперамент, рівень емоційності, увага, досвід і воля (І. Басиста, В. Коновалова, О. Санніков, Н. Соколова, Л. Помиткіна, О. Тополенко, І. Ушакова, С. Черевичний, Ю. Черноус, В. Шепітько та ін.).

Особистісні особливості слідчого судді, що впливають на процес прийняття рішення під час розгляду клопотання, становлять так звану категорію «суб'єктивних факторів», що зумовлює важливий фундаментальний феномен теорії прийняття рішень: розбіжність реальної (дескриптивної) і ідеально раціоналістичної (нормативної) ситуації. Провідною властивістю слідчого судді, який приймає рішення, є рішучість, що охоплює систему різнорівневих ознак [1, 3, 7, 12]. Рішучість як багатокомпонентна, цілісна властивість, характеризує здатність особистості свідомо та незалежно приймати зрілі рішення, вибірково використовуючи при цьому особистісні ресурси. Рішучість представлена різнорівневими характеристиками особистості, що утворюють наступні складні компоненти: орієнтацію, налаштованість на прийняття даного рішення; ергічність (активність); стійкість (стійкість) та розумність (мудрість) (Д. Александров, В. Андросюк, О. Волошина, І. Басиста, О. Корнєв, О. Кудерміна, О. Малоголова, О. Мотлях, О. Санніков та ін.).

Мета статті - дослідження психологічних особливостей прийняття рішення слідчого суддею під час розгляду клопотання на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД).

Виклад основного матеріалу

Основне питання нашого дослідження полягає у розумінні особливостей одночасного впливу ситуаційних та диспозиційних передумов та прийняття відповідного рішення, про вибір стратегій взаємодії під час розгляду клопотання на проведення НСРД. Відповідно до висунутих гіпотез можна виділити два важливі аспекти в розумінні особливостей регуляції прийняття рішення. Перший полягає у визначенні значущих предикторів вибору стратегій взаємодії, у тому числі визначенні значущості спільного впливу ситуаційних та диспозиційних передумов. Другий аспект полягає в оцінці розміру ефекту впливу ситуаційних та диспозиційних передумов на вибір стратегій взаємодії.

Відповідно до цього було проведено дослідження щодо особливості одночасного впливу ситуаційних та диспозиційних передумов, що ґрунтувалося на побудові біноміальної регресійної моделі, завдяки якій можна визначити значущі диспозиційні та ситуаційні предиктори вибору стратегії взаємодії.

Для досягнення поставленої мети було використано ряд психодіагностичних методик: «П'ятифакторний опитувальник особистості» (адапт. А. Хромов), «Мельбурнський опитувальник прийняття рішень», «Темна тріада», «Оцінка довіри - недовіри особистості іншим людям» (О. Купрейченко), «Шкали позитивного афекту та негативного афекту» (адапт. Є. Осін). Вибірку склали 78 осіб - слідчі судді, з них 10 жінок та 68 чоловіків у віці від 25 до 65 років.

В рамках дослідження впливу ситуаційних передумов на вибір слідчого судді під час розгляду клопотання на проведення НСРД та дослідження взаємозв'язку диспозиційних передумов та вибору стратегій взаємодії були отримані та описані результати згідно з приватними гіпотезами нашого дослідження, спрямованими на вивчення впливу та зв'язку ситуаційних та диспозиційних передумов, як незалежних один від одного передумов вибору стратегії взаємодії в процесі розгляду слідчим суддею клопотання на проведення НСРД.

Дослідження впливу ситуаційних передумов вибору стратегій взаємодії під час розгляду клопотання на проведення НСРД ґрунтується на аналізі прийняття відповідного рішення при впливі ситуаційних передумов: дефіциту часу та емоційного стану.

Основна гіпотеза дослідження полягає в тому, що предиктором вибору стратегії взаємодії під час розгляду клопотання на проведення НСРД є ситуаційні та диспозиційні передумови в умовах їхнього спільного впливу, так і в умовах впливу як незалежних один від одного передумов.

Для її перевірки було проведено біноміальний логістичний регресійний аналіз, у результаті якого було побудовано прогностичну модель вибору стратегії взаємодії. Як залежна змінна виступає стратегія взаємодії, яка має два рівні: співробітництво або конфронтація. Як незалежну змінну (предикторів) виступають ситуаційні та диспозиційні передумови. Як ситуаційні передумови використовуються дефіцит часу та індукція певного емоційного стану (позитивного або негативного).

Також було проведено перевірку даних на мультиколлінеарність (з використанням методу додаткових регресій). Її результати показали, що шостий фактор корелює з сьомим та восьмим факторами, тому для подальшого аналізу сьомий та восьмий фактори не включалися.

Отже, за результатом проведеного факторного аналізу диспозиційних передумов для включення до біномної регресійної моделі були виділені такі диспозиційні фактори, які використовувалися як предиктори прогнозу вибору стратегій взаємодії:

Перший фактор включає шкали «Приязнь», «Розрахунок», «Надійність». Тому його можна позначити як фактор, що описує рівень довірчого ставлення одного опонента до іншого, і може бути названий як фактор довіри.

Другий фактор включає такі шкали як «Надмірна пильність» та «Нарцисизм» і може описувати емоційне ухвалення рішення, без інтелектуального орієнтування. При цьому він більшою мірою може описувати рівень тривожності при прийнятті рішення, що ґрунтується на сприйнятті можливої загрози власного «Я» при міжособистісній взаємодії та може бути названий як фактор тривожності.

Третій фактор включає «Свідомість» та «Відкритість досвіду». Цей чинник може описувати питання саморегуляції після ухвалення рішення, і може бути названий як фактор саморегуляції.

Четвертий фактор включає "Психопатію", п'ятий фактор - "Макіавеллізм". Шостий фактор включає шкали «Нейротизм» та «Прив'язаність» і може описувати емоційне ставлення людини до свого опонента при прийнятті рішення у ситуації соціальної взаємодії.

Виділені диспозиційні фактори використовувалися для подальшого аналізу та були включені до біномної регресійної моделі з метою прогнозування вибору стратегій взаємодії при спільному впливу з ситуаційними передумовами.

Дослідження взаємозв'язку диспозиційних передумов та вибору стратегій взаємодії включив кореляційний аналіз диспозиційних передумов (особистісних рис «великої п'ятірки», «темної тріади», критеріїв довіри та недовіри, а також особистісних стратегій прийняття рішень, таких як пильність, надмірна пильність, прокрастинація та уникнення) та ймовірності відповідного рішення, отриманої в результаті побудови біноміальної регресійної моделі в дослідженні особливості одночасного впливу ситуаційних та диспозиційних передумов вибору стратегії взаємодії під час розгляду клопотання на проведення НСРД.

Відсоток загальної помилки прогнозу вибору стратегії взаємодії дорівнює майже 43%, відсоток помилки для співпраці дорівнює 60%, відсоток помилки для стратегії конфронтації дорівнює 3%. Згідно з отриманими даними, можна припустити, що отримана прогностична модель точніше передбачає вибір стратегії конфронтації, що дозволяє говорити про її працездатність класифікувати та виділяти стратегії взаємодії. Імовірність помилки прийняття стратегії конфронтації за стратегію співробітництва також є мінімальною. Однак отримані результати показують, що ймовірність прийняття стратегії співробітництва за стратегію конфронтації досить висока, що обґрунтовує необхідність більш детального розгляду передумов, що вивчаються в контексті ймовірності вибору саме стратегії співробітництва.

Таким чином, згідно з отриманими результатами регресійної моделі як предиктори, які прогнозують вибір стратегій взаємодії, можна назвати ситуаційні причини дефіциту часу й зміни емоційного стану. У контексті диспозиційних передумов предикторами можна розглядати фактор довіри та саморегуляції, а також взаємодію такого ситуаційного фактора як дефіциту часу та диспозиційного фактора тривожності.

Уявімо в графічному вигляді можливість вибору стратегій взаємодії для кожного значного диспозиційного предиктора (Рис.1 і Рис.2).

Рис. 1. Графічне подання ймовірності вибору стратегії співробітництва, де предиктором є диспозиційний предиктор - фактор довіри

Згідно з рис. 1, можна відзначити збільшення ймовірності вибору стратегії співробітництва за високих показників фактора довіри у ситуації міжособистісної взаємодії. Інакше кажучи, якщо протилежна сторона взаємодії викликає себе довіру, як у рівні емоційного сприйняття, і лише на рівні раціональної оцінки ситуації, то збільшується ймовірність вибору стратегії співробітництва (до ~ 80% - ~ 90%).

Згідно з рис 2, можна відзначити, що диспозиційний фактор, що описує саморегуляцію, судячи з кута нахилу лінії тренду, є сильним предиктором ймовірності вибору стратегії співробітництва.

Особливу увагу варто звернути на результат взаємодії ситуаційних і диспозиційних передумов, де в якості предиктора прогнозу вибору стратегії взаємодії значним стало взаємодія ситуаційного фактора дефіциту часу та диспозиційного фактора, що описує тривожність особистості (Рис.3).

Отримані результати свідчать, що за наявності дефіциту часу зменшується ймовірність вибору стратегії співробітництва (нижче ~ 60%). У цьому можливість цього вибору також посилюється з допомогою високих показників особистісного чинника тривожності.

Рис. 2. Графічне подання ймовірності вибору стратегії співробітництва, де предиктором є диспозиційна передумова - фактор саморегуляції.

З іншого боку, за відсутності такого ситуаційного чинника, як дефіцит часу, посилюється тенденція до вибору саме стратегії співробітництва (від ~55% до ~80%). Ця тенденція також посилюється з допомогою підвищення показників, що з особистісної тривожністю. Важливо, що дефіцит часу посилює особистісний чинник, що з тривожністю після ухвалення рішення, оскільки сам собою цей чинник перестав бути значним під час виборів стратегій взаємодії. Також можна дійти невтішного висновку, що наявність чи відсутність дефіциту часу визначає можливість вибору стратегії співробітництва, попри високі показники особистісного чинника, що з тривожністю.

Як було зазначено на початку, важливим аспектом дослідження регулятивних передумов вибору стратегій взаємодії є розуміння розміру ефекту значущих диспозиційних та ситуаційних передумов. Тому для відповіді на це питання було здійснено оцінку розміру ефекту кожного значущого предиктора, отриманого в результаті побудови регресійної моделі (Див. табл. 1).

Рис. 3. Імовірність вибору стратегії співробітництва при взаємодії дефіциту часу та диспозиційної передумови - фактора тривожності

Отже, згідно з отриманими результатами оцінки розміру ефекту, не можна однозначно сказати, що одна з досліджуваних ситуаційних передумов з більшою ймовірністю робить більший вплив на вибір стратегій взаємодії, що передбачалося згідно з висунутою нами гіпотезою. Отримані результати свідчать, що диспозиційний чинник саморегуляції та емоційний стан мають практично однаковий розмір ефекту.

Таблиця 1. Оцінка розміру ефекту ситуаційних та диспозиційних пре дикторів вибору стратегій взаємодії

Примітка: *- розмір ефекту представлений у порядку зменшення

Слід зазначити цікавий факт, що ситуаційний фактор дефіциту часу сам по собі має досить низький розмір ефекту, порівняно з іншими значущими предикторами вибору стратегій взаємодії. Але, коли в поєднанні з ним з'являється диспозиційний фактор тривожності, то розмір ефекту, що надається в ситуації взаємодії цих двох предикторов, значно збільшується. Таким чином, сам по собі ситуаційний фактор дефіциту часу має слабкий ефект із наданих на вибір стратегій взаємодії. Однак коли з'являється диспозиційний фактор, сила ефекту збільшується. Завдяки появі фактору тривожності ми можемо з більшою впевненістю говорити про вплив ситуаційного чинника на можливість вибору стратегії співробітництва.

Таким чином, результати нашого дослідження дозволяють підтвердити основну гіпотезу про те, що предиктором вибору стратегій взаємодії під час розгляду клопотання на проведення НСРД можуть бути ситуаційні передумови у вигляді дефіциту часу та емоційного стану, а також диспозиційні передумови як фактор довіри та саморегуляції. Вони є предикторами вибору стратегій взаємодії як незалежні одна від одної умови. Взаємодія дефіциту часу та фактора тривожності є значним предиктором при сумісному впливі.

Приватна гіпотеза про те, що ситуаційні передумови роблять більший внесок у вибір стратегій взаємодії, ніж диспозиційні передумови, підтвердилася частково, оскільки, згідно з отриманими результатами, диспозиційний фактор саморегуляції та емоційний стан як ситуаційний фактор має майже однакові показники розміру ефекту.

Важливо, що як така ситуаційна передумова, що зі зміною емоційного стану, є значним предиктором вибору стратегій взаємодії у принципі, та заодно у залежність від спрямованості емоцій можуть спостерігатися різні ймовірності вибору стратегії співробітництва у заданих умовах.

Висновки

1. Ситуаційні передумови, такі як дефіцит часу та емоційний стан слідчого судді, можуть мати значний вплив на вибір стратегії взаємодії під час розгляду клопотання на проведення НСРД. Диспозиційні передумови, такі як особистісні риси, критерії довіри та недовіри, а також стратегії прийняття рішень, також можуть впливати на вибір стратегії взаємодії. Дефіцит часу може призвести до того, що слідчий суддя буде більш схильний до швидкого прийняття рішення, яке може бути не зовсім обґрунтованим. Емоційний стан, такий як стрес або тривога, може також впливати на здатність слідчого судді об'єктивно оцінювати ситуацію та приймати рішення.

2. Особистісні риси слідчого судді, такі як нейротизм, екстраверсія та прихильність, можуть впливати на його схильність до прийняття певних рішень. Критерії довіри та недовіри, стратегії прийняття рішень, які використовує слідчий суддя для оцінки підозрюваного, також можуть впливати на його рішення.

Важливо зазначити, що вплив ситуаційних та диспозиційних передумов на вибір стратегії взаємодії може бути різним в залежності від конкретних обставин справи. Наприклад, якщо справа є особливо складною або важливою, слідчий суддя може бути більш схильний до ретельного розгляду клопотання та прийняття обґрунтованого рішення, незалежно від своїх особистих характеристик.

Література

1. Александров Д.О. Становлення особистості працівника органів внутрішніх справ: монографія. К.: Вадекс, 2014. 307 с.

2. Басиста І.В. Прийняття і використання рішень слідчого на стадії досудового розслідування: монографія. Івано-Франківськ, 2011. 532 с.

3. Волошина О.В., Андросюк В.Г., Малоголова О.О., Мотлях О.І. Психологічні чинники формування організаційно-управлінської компетентності слідчого. Київ: 2019. 47 с.

4. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Х.: Право, 2008. 240 с.

5. Помиткіна Л.В. Психологія прийняття особистістю стратегічних життєвих рішень: монографія. К.: Кафедра, 2013. 381 с.

6. Психологія слідчої діяльності: навчальний посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / [В.Г. Андросюк, О.М. Корнєв, О.І. Кудерміна та ін.]; [за заг. ред. Л.І. Казміренко]. Київ: Правова єдність, 2009. 200 с.

7. Санников А.И. Психология жизненного выбора личности: Монография. Одесса: Изд-во ВМВ, 2015. 314 с.

8. Соколова Н.О. Креативність як чинник ефективного прийняття рішень психологом-консультантом. Наука і освіта: наук.-практ. журнал. 2011. № 11 С. 156-160.

9. Тополенко О.О. Модель впливу психологічних чинників на процес прийняття управлінських рішень. Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць. 2008. № 3(24). С. 162-167.

10. Ушакова І.М. Теоретичний аналіз проблеми прийняття рішень працівниками ДСНС в надзвичайних ситуаціях. Теорія і практика сучасної психології. 2018. №1. С. 141-145.

11. Черевичний С.В. Підходи до проблеми прийняття рішень в філософії та психології. Вісник національного університету оборони України. Зб-к. наук. праць. К.: НУОУ, 2019. Вип. 2 (52). С.146-154

12. Чорноус Ю.М. Слідчі діі: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Київ, 2005. 245 с.

слідчий суддя диспозиційний предиктор

1. Aleksandrov D.O. (2014). Stanovlemja osobistostipracivnika organiv vnutrishnih sprav [Formation of the personality of an employee of internal affairs bodies], K.: Vadeks [in Ukrainian].