Проблематика притягнення до відповідальності за порушення муніципального права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії внутрішніх справ

Проблематика притягнення до відповідальності за порушення муніципального права України

В.В. Руденко

Віталій Володимирович Руденко, аспірант

Резюме

Руденко В. В. Проблематика притягнення до відповідальності за порушення муніципального права України.

Стаття аналізує актуальну проблематику притягнення до відповідальності за порушення муніципального права в Україні. З урахуванням зростаючої важливості муніципальних структур і посадових осіб виникає необхідність у вдосконаленні механізмів контролю та санкцій за невиконання або недобросовісне використання повноважень.

Особлива увага приділяється процедурам притягнення до відповідальності, які вимагають більшої чіткості та об'єктивності. Недоліки в цих процедурах можуть призвести до нерівності у застосуванні санкцій, а також до можливих зловживань.

У статті акцентується на наслідках порушень муніципального права для муніципалітетів і громадян. Зловживання або недобросовісне використання повноважень може призвести до корупційних схем, фінансових труднощів та підриву довіри до муніципальних структур.

Узагальнюючи, у статті стверджується, що вирішення проблематики притягнення до відповідальності за порушення муніципального права має стратегічне значення для забезпечення стабільного розвитку місцевого самоврядування, зміцнення законності та довіри до органів влади.

Ключові слова: притягнення до відповідальності, порушення муніципального права, муніципальне право України, муніципальні структури, місцеве самоврядування, законодавча база, відповідальність посадових осіб, процедури санкцій, прозорість та об'єктивність, наслідки порушень, корупційні схеми.

Summary

Vitaliy Rudenko. Issues of prosecution for violation of municipal law of Ukraine.

This article delves into the pressing issue of accountability for violations of municipal law in Ukraine. Given the growing importance of municipal structures and officials, the need to enhance mechanisms of oversight and sanctions for non-compliance or misuse of powers becomes evident.

The article examines the legislative framework governing accountability for breaches of municipal law and underscores the necessity for further refining this legislation to ensure more effective control and transparency.

Particular attention is devoted to the procedures of accountability, necessitating greater clarity and objectivity. Deficiencies in these processes can lead to unequal application of sanctions and potential abuses.

The article emphasizes the repercussions of municipal law violations on both municipal entities and citizens. Misuse or improper exercise of powers may lead to corruption schemes, financial difficulties, and undermine trust in municipal institutions.

Highlighting accountability as a means to safeguard citizens' rights, the article underscores the importance of robust sanction mechanisms to facilitate transparent and responsible governance at the local level.

In conclusion, the article asserts that resolving the intricacies of accountability for violations of municipal law holds strategic significance in ensuring stable municipal self-governance, strengthening legality, and fostering trust in governmental entities.

Key words: Prosecution, Violations of municipal law, Municipal law of Ukraine, Municipal structures, Local self-government, Legislative framework, Liability of officials, Sanction procedures, Transparency and objectivity, Consequences of violations, Corruption schemes.

Постановка проблеми

Досягнення подальшого динамічного прогресу на шляху будівництва суверенної і незалежної, соціально справедливої та правової демократичної України неможливе без систематичного поліпшення правового статусу місцевого самоврядування та посадових осіб. Особливу вагу має інститут муніципально-правової відповідальності.

Тож ключовим напрямом сучасної конституційної реформи є децентралізація влади, яка включає передачу повноважень від центральних органів держави до місцевих органів самоврядування. Саме місцеві органи та їх керівники знаходяться найближче до громадян і можуть найефективніше вирішувати місцеві проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різноманітність порушень муніципального права варіює від корупційних діянь до невиконання фінансових зобов'язань. Це може вплинути на фінансове становище муніципалітетів, а також на якість життя громадян. Притягнення до відповідальності за такі порушення є важливим кроком у забезпеченні законності та ефективного управління. Захист прав та інтересів громадян. Притягнення до відповідальності за порушення муніципального права також має важливий аспект захисту прав та інтересів громадян. Це стимулює відповідальну поведінку посадових осіб і сприяє довірі громадян до муніципальних органів. Увага до відповідальності за порушення муніципального права є актуальною та потребує уваги як з боку законодавців, так і з боку науковців та практиків. Удосконалення процедур, збільшення прозорості та ефективності притягнення до відповідальності може сприяти покращенню якості місцевого самоврядування та захисту прав громадян.

Формулювання мети статті

Важливо, щоб процес децентралізації влади в Україні відбувався системно та науково обґрунтовано, а не за кулісами, в інтересах окремих політичних або фінансових груп. Цей процес повинен супроводжуватися розвитком і зміцненням інституту муніципально-правової відповідальності, який на даний момент майже відсутній.

В іншому випадку проведення децентралізації влади без законодавчого закріплення муніципально-правової відповідальності для місцевих органів і посадових осіб може призвести до дисбалансу в системі управління, надмірної автономізації місцевих органів, зростання регіональних нерівностей і загрози національній безпеці України.

Викладення основного матеріалу

Нормативне закріплення муніципально-правової відповідальності для місцевих рад і голів сільських, селищних і міських об'єднань є ключовим аспектом сучасної конституційної реформи щодо децентралізації влади.

Дослідження муніципально-правової відповідальності показали, що в Україні відсутні докладні роботи, які б комплексно розглядали цю тему. У вітчизняній науці муніципального права починають з'являтися спроби аналізу цього питання, але залишається багато невивчених аспектів.

За кордоном вже існує більше досліджень, присвячених муніципально-правовій відповідальності органів місцевого самоврядування. Серед авторів, які займаються цією проблематикою, можна назвати І. Алєк- сєєва, С. Гуркову, М. Долгополову, К. Заболотську, А. Кочергу та ін.

Також варто зазначити, що деякі аспекти муніципально-правової відповідальності вже досліджувались в українській науковій літературі, зокрема роботами науковців С. Авак'яна, М. Баймуратова, Ю. Бальція, О. Батанова, Н. Бобрової, С. Болдирєва та ін.

Загалом, необхідно враховувати іноземний досвід і продовжувати наукові дослідження в галузі муніципально-правової відповідальності для забезпечення ефективної конституційної реформи та створення стійкої системи місцевого самоврядування в Україні.

Місцеве самоврядування є невід'ємною складовою на шляху створення держави. Саме цей інститут відіграє одну з найважливіших ролей у процесі поєднання в єдине ціле інтересів держави, суспільства та кожної окремої особистості, сприяє гармонійному об'єднанню прав і свобод людини й громадянина з інтересами держави і суспільства. Місцеве самоврядування - це різнобічне, багатогранне та комбіноване полі- тико-правове явище, котре тлумачиться досить широко.

Якщо спиратися на Конституцію України, то місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - на свій розсуд з'ясовувати питання місцевого значення в межах відповідних нормативно-правових актів1. Здійснюють своє право на участь у місцевому самоврядуванні громадяни України за належністю до відповідних територіальних громад. Під терміном «територіальна громада» слід розуміти жителів, що поєднані постійним проживанням у межах села, селища чи міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або безпримусове об'єднання жителів декількох сіл зі спільним адміністративним центром2.

Держава гарантує право на місцеве самоврядування, а це означає, що функції та повноваження територіальних громад повинні бути гарантовані, недоступні для порушення, у тому числі й заходами державного впливу. І, відповідно до цього, існує ст. 145 Конституції України, якою забезпечується захист права на місцеве самоврядування в судовому порядку. Також максимально забороняються будь-які обмеження для участі у місцевому самоврядуванні залежно від раси особи, її кольору шкіри, соціального статусу, релігійних уподобань, мови спілкування тощо. Для посилення ефективності впливу на становище соціального й економічного розвитку та виведення зі стану кризи нашої країни, іде процес створення нової модерної системи управління державою, завдяки проведенню адміністративної реформи. Однією з основних цілей даної реформи є створення дієвої організації виконавчої влади на місцевому рівні й запровадження сучасної системи місцевого самоврядування3.

Децентралізація - це перебирання органами місцевого самоврядування певних повноважень і бюджету від державних органів на себе. А яка ж система управління була притаманна Україні до реформи? Передусім це модель радянської централізованої системи управління, дуже заплутаний і дискретний адміністративно- територіальний устрій, нераціональний і неоднозначний розподіл повноважень між владними структурами, «ручний» режим розподілу бюджету, відсутність відповідальності місцевої влади перед виборцями, через це між владою та народом втрачається зв'язок. Саме на вирішення цих проблем спрямована адміністративно- територіальна реформа. Слід розібрати кожен крок реформи детальніше. Тому крок перший: створення трьохрівневої системи адміністративно-територіального устрою. Така система є оптимальною для України.

І перший рівень - це регіони (АР Крим, 24 області, міста Київ та Севастополь); другий - райони (490 районів, 178 міст обласного призначення); третій - громади (12 068 міських, селищних, сільських рад). На кожному рівні адміністративно-територіального устрою має функціонувати обрана виборцями рада та виконавчий орган, створений радою. Лише раціональне впорядкування територіального устрою може дати можливість збалансування повноважень, ресурсів і відповідальності4.

Другий крок: розподіл функцій між органами місцевого самоврядування за принципом субсидіарності. Задля найефективнішого здійснення повноважень необхідно найважливіші для людей повноваження передати на найближчий до населення рівень влади. У громадах забезпечити наявність дошкільної та шкільної 18 освіти, первинної медицини й швидкої допомоги, комунального господарства, охорони правопорядку, пожежної охорони, соціального захисту. Кожен район матиме спеціалізовану шкільну освіту (спортивні школи, школи-інтернати тощо), вторинну медицину (стаціонари загального профілю). І в усіх регіонах гарантувати існування професійно-технічної освіти, спеціалізованої медичної допомоги (онкологічні центри, кардіологічні центри та інше), планування регіонального розвитку, збереження природних ресурсів, створення доріг та іншої регіональної інфраструктури.

Отже, кожен рівень місцевого самоврядування отримає свої виключні повноваження. Третій крок: передача основних повноважень місцевих державних адміністрацій органам місцевого самоврядування, залишивши виконавчій владі лише контролюючі та координуючі функції. Завдяки цьому, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади позбавляються невластивих їм функцій, працюють у межах тільки своєї компетенції й перетворюються із конкурентів на партнерів. Четвертий крок: повне оновлення бюджетної системи. Завдяки збільшенню розмірів громади та району з'являються додаткові місцеві ресурси та можливість їх раціонального використання. Усі місцеві бюджети отримують прямі стосунки з державним бюджетом, що в результаті дає прогнозованість і стабільність надходжень. Місцеві податки стають основою місцевого бюджету, який прямо залежить від громади та її влади. Це мотивує владу громади до збору податків, а населення - до їх сплати.

У результаті створюється нове коло зростання - посилення можливостей місцевих бюджетів надає належних умов до планомірного зростання місцевої економіки. Отже, зникають адміністративні бар'єри для формування та розвитку малого та середнього бізнесу на значно більших територіях громади, потім з'являються нові робочі місця і все ж таки зростають надходження до місцевого бюджету. Збільшення бюджету веде до нових можливостей для подальшого розвитку громади, району, регіону. Та останній, п'ятий крок: збалансування повноважень органів влади відповідальністю. За наявності достатньої кількості повноважень і ресурсів зростає авторитет органів місцевого самоврядування та їх вплив на середовище існування. Народ починає розуміти, що саме від його голосування та вибору залежить ефективність місцевої влади та, врешті-решт, якість життя людей. Органи місцевого самоврядування стають відповідальними перед виборцями за свою ефективність, а перед державою - за законність власної діяльності. Можна зробити висновок, що завдяки реформі, кожен рівень місцевого самоврядування отримує свої виключні повноваження, необхідні ресурси для їх виконання та встановлений порядок відповідальності перед виборцями і державою. Реформа повністю змінить систему влади та управління в Україні на краще. Розглянувши місцеве самоврядування в Україні, можна сказати, що цей правовий інститут наразі перебуває на стадії свого реформування. Та все ж існування демократичної, правової держави неможливе без ефективного функціонування місцевого самоуправління. Самостійність територіальних громад можна назвати одним із основних елементів розбудови України на будь-якому рівні.

Поряд з тим окремі науковці, наприклад О. Скакун, вирізняють два аспекти юридичної відповідальності: перспективний (або позитивний) і ретроспективний (або негативний), що відповідно передбачають різні підстави для її настання. Зміст першого аспекту відповідальності полягає в заохоченні - за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги (морально свідоме ставлення до виконання обов'язків). Другий аспект передбачає покарання за правопорушення (юридична характеристика наслідків невиконання обов'язків)5.

Рішуче не погоджуюся із двохаспектим розумінням юридичної відповідальності (позитивним і негативним), у тому числі у системі місцевого самоврядування. Адже за цих умов законослухняний суб'єкт (що має місце за позитивної юридичної відповідальності) і правопорушник (що має місце за негативної юридичної відповідальності) ставляться на одну площину, що категорично неправильно, виходячи з правової природи юридичної відповідальності, яка має передбачати негативні наслідки до суб'єктів, що порушують, ігнорують, не виконують правові приписи. Зважаючи на це, наполягаю на ретроспективному розумінні юридичної відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, яка за цих умов є реальною гарантією конституційності, законності та правопорядку в системі суспільних відносин, пов'язаних з реалізацією права на місцеве самоврядування.

Отже, з огляду на наведене та беручи до уваги нові політико-правові процеси щодо децентралізації публічної влади в Україні, інститут юридичної відповідальності набуває особливого значення для регулювання та забезпечення суспільних відносин, пов'язаних з реалізацією права на місцеве самоврядування. При цьому традиційно, як правило, виділяють конституційно-правову, адміністративну, кримінальну, цивільно- правову, дисциплінарну відповідальність як самостійні види юридичної відповідальності, що забезпечують загальну охоронну функцію.

Однак муніципально-правова відповідальність, яка, на нашу думку, беззаперечно існує поряд із зазначеними видами юридичної відповідальності та має велике значення в охороні суспільних відносин, пов'язаних з реалізацією права на місцеве самоврядування, незаслужено обділена увагою законодавця. Як наукова категорія муніципально-правова відповідальність порівняно недавно одержала наукове визнання і є всі підстави сподіватися, що в перспективі вона буде ефективною, повноцінною правовою реалією.

Поряд з тим мушу констатувати, що доктринальні витоки муніципально-правової відповідальності найперше пов'язані з конституційно-правовою відповідальністю. Цей взаємозв'язок, на нашу думку, зумовлений тим, що муніципальне право донедавна було підгалуззю конституційного права (такою ж підгалуззю, якими є на сьогодні парламентське право, виборче право, референдне право, що мають усі перспективи перетворитися на окремі, самостійні галузі національної системи права України). З огляду на це, усебічне та повноцінне розкриття науково-теоретичної основи муніципально-правової відповідальності місцевих рад і сільських, селищних, міських голів передбачає прискіпливу увагу до доктринальної бази проблематики конституційно-правової відповідальності, що за своєю правовою природою найбільше наближена до муніципально-правової відповідальності.

Переконливості цьому твердженню додає й та обставина, що дослідження конституційно-правової відповідальності в юридичній науці розглядалося правознавцями не лише щодо органів державної влади, їх посадових і службових осіб, а й щодо органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів та інших елементів системи місцевого самоврядування. санкція повноваження муніципальний

Наявні в Україні наукові дослідження з цього питання набули відображення на початку ХХІ століття в роботах українських учених конституціоналістів, які розглядали питання розв'язання загальнотеоретичних проблем конституційно-правової відповідальності як окремого виду юридичної відповідальності, що, як справедливо зауважує Л. Наливайко, має важливе значення в системі «стримувань» і «противаг»6. Беручи до уваги наведене, можна виокремити такі роботи: М. Авдеєнкова «Конституційно-правова відповідальність», Н. Батанова «Конституційні делікти в Україні: проблеми теорії та практики», В. Виноградов «Конституційно-правова відповідальність: питання теорії і правового регулювання», Л. Забровська «Конституційно-правові делікти», Н. Колосова «Конституційна відповідальність у РФ: відповідальність органів державної влади та інших суб'єктів права за порушення конституційного законодавства РФ», О. Краснікова «Конституційна відповідальність у системі захисту правового статусу суб'єктів місцевого самоврядування», О. Майданник «Конституційно-правова відповідальність», О. Мельник «Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади», Л. Наливайко «Конституційно-правова відповідальність: питання теорії та практики», В. Полевий «Конституційна відповідальність політичних партій в Україні», А. Червяцова «Конституційно-правова відповідальність у системі видів юридичної відповідальності: теоретико-правовий аспект», підручник з «Конституційного права України», написаний авторським колективом у складі В. Погорілка та

Федоренка, монографія Ю. Тодики «Конституція України: проблеми теорії та практики», наукові дослідження в цій проблематиці Л. Кривенко «Конституційно-правова відповідальність - елемент конституційно- правового статусу Верховної Ради України» тощо.

Науково-теоретичне дослідження інституту муніципально-правової відповідальності нині має поверхневий характер. Це призводить до недостатнього та фрагментарного нормативно-правового закріплення цього інституту, що негативно впливає на ефективність функціонування всієї галузі муніципального права України. Необхідне проведення ґрунтовного та комплексного дослідження муніципально-правової відповідальності, яке є важливим та актуальним завданням науки муніципального права. Це дослідження необхідне для повного утвердження та розвитку галузі муніципального права в Україні.

Варто зазначити, що значення інституту муніципально-правової відповідальності особливо збільшується в умовах євроінтеграційного розвитку України. При реалізації процесу децентралізації публічної влади органи місцевого самоврядування та їх посадові особи відіграють важливу роль. Саме вони беруть на себе більшість обов'язків щодо забезпечення прав і інтересів територіальних громад, забезпечуючи їх повноцінне та ефективне втілення у практику. Отже, ключовим аспектом сучасної конституційної реформи щодо децентралізації влади є належне нормативно-правове закріплення муніципально-правової відповідальності для місцевих рад і голів сільських, селищних та міських об'єднань.

Дослідження науково-теоретичної бази, яке проводилося на рівні дисертаційних робіт, свідчить про відсутність в Україні комплексних досліджень, що безпосередньо присвячені муніципально-правовій відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Такі дослідження повинні розглядати це питання всебічно, глибоко та системно.

Висновки

Проблематика притягнення до відповідальності за порушення муніципального права в Україні має велике значення для забезпечення законності, ефективного місцевого самоврядування та захисту прав громадян. Незважаючи на наявність відповідних законодавчих актів і механізмів, притягнення до відповідальності за порушення муніципального права стикається з рядом складнощів та недоліків.

Законодавча база, хоча й визначає права та обов'язки посадових осіб та органів місцевого самоврядування, потребує подальшого удосконалення щодо конкретних механізмів притягнення до відповідальності. Недостатня прозорість та відсутність єдиної методології можуть призвести до нерівності у застосуванні заходів відповідальності.

Процедури притягнення до відповідальності, зокрема дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність, повинні бути більш прозорими, ефективними та справедливими. Забезпечення об'єктивного розгляду справ та уникнення зловживань є важливою умовою вдосконалення системи притягнення до відповідальності.

Важливим аспектом є розуміння наслідків порушень муніципального права для муніципалітетів та громадян. Недобросовісне використання повноважень може призвести до фінансових труднощів, корупційних схем, а також підриву довіри до муніципальних структур.

Притягнення до відповідальності за порушення муніципального права є не лише засобом покарання, а й засобом захисту прав та інтересів громадян. Це важливий крок у підтриманні прозорого та відповідального управління на місцевому рівні.

Урізноманітнення порушень муніципального права вимагає адаптованої та гнучкої системи притягнення до відповідальності, яка враховувала б різноманітні аспекти порушень та їх можливі наслідки.

Надалі у дослідженні цієї теми слід зосередитися на розробці конкретних пропозицій щодо удосконалення законодавства, процедур і практичних механізмів притягнення до відповідальності, зокрема шляхом аналізу міжнародного досвіду та вивчення успішних практик інших країн.

Загалом, вирішення проблематики притягнення до відповідальності за порушення муніципального права є важливим елементом у забезпеченні стійкого розвитку місцевого самоврядування, правопорядку та довіри громадян до органів влади.

Література

1. Конституція України.

2. Колісник В. П., Барабаш Ю. Г. Конституційне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. Харків: Право, 2008. 416 с. С. 379-404.

3. Ткачук А. Ф. Місцеве самоврядування та децентралізація: практичний посібник. Київ: ТОВ «Софія», 2012. 120 с.112.

4. Торгонська А. В. Реформування органів місцевого самоврядування в Україні. Право і суспільство. 2017. № 1(2). С. 42-47. С. 43.

5. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник [пер. з рос.]. Харків: Консум, 2001. 664 с. С. 431.

6. Грищук В. К. Соціальна відповідальність: навч. посіб. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 152 с.

Размещено на Allbest.ru