Специфіка використання методик роботи органів управління щодо планування реагування на загрози у сфері воєнної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Специфіка використання методик роботи органів управління щодо планування реагування на загрози у сфері воєнної безпеки

Мейко Олександр Васильович доктор наук з державного управління, перший заступник ректора,

Федик Андрій Олександрович кандидат психологічних наук, Доцент кафедри загальновійськових дисциплін факультету безпеки державного кордону

Анотація

Специфіка дій воєнного характеру, що визначає статус і роль суб'єктів полягає у такому: просторовій розрізненості напрямків дій підрозділів; розрізненому характеру збройних зіткнень із супротивником; максимально можливою взаємодією військових і правоохоронних формувань; обмеженні щодо застосування різновидів важкого озброєння і бойової техніки; використанні зведених тактичних груп та загонів за цільовим призначенням та з відповідною тактикою ведення бойових дій; глибині дій під час виконання бойових завдань тощо.

Проблематика у дослідженні діяльності прикордонного відомства у складі сил оборони та безпеки пов'язана з чималою кількістю елементів, що регулюються різними правовими нормами, і яким притаманні зміни, а отже - безперервний розвиток. Відповідна їх оцінка вимагає врахування умов, специфіки обстановки, ендогенних та екзогенних факторів, алгоритмів діяльності, що співвіднесені із функціями, завданнями суб'єктів та міжвідомчими зв'язками. Розподіл сил між елементами встановлюється на основі врахування обсягів їх завдань та можливостей. Зазначені елементи бойового порядку в різних формуваннях та відомствах формуються у залежності від форм дій.

Розроблено методику оцінки та прогнозування стабільності в прикордонних регіонах. Запропоновано визначати ступінь стабільності в прикордонному просторі за такими показниками: вірогідність співробітництва між сторонами, ймовірність негативного характеру відносин між сторонами та коефіцієнт стабільності у прикордонних регіонах. Модель стабільності спроектована на основі апарату теорії графів, теорії випадкового процесу, а також ключових положень теорій надійності. Аналіз моделі та методики, що пропонують дослідники, свідчить, що вони зорієнтовані на розроблення прогнозу двох- та багатосторонніх відносин у воєнній, політичній, економічній, соціальній та решті сферах. Однак вони не забезпечують встановлення параметрів протиправної діяльності та відповідних йому управлінських параметрів для спільних дій суб'єктів.

Сформульовано висновки дослідження.

Ключові слова: прикордонна служба, загрози, методика, планування, реагування воєнна безпека, органи управління.

Abstract

Meiko Olexandr Vasyliovych Doctor of Sciences in Public Administration, First Deputy Rector, National Academy of the State Border Service of Ukraine named after Bogdan Khmelnitsky, Khmelnitsky,

Fedik Andriy Oleksandrovich Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Combined Arms Disciplines of the Faculty of State Border Security, National Academy of the Bohdan Khmelnytsky State Border Guard Service of Ukraine, Khmelnitsky

SPECIFICITY OF USING THE METHODS OF THE WORK OF THE MANAGEMENT BODIES REGARDING THE PLANNING OF RESPONSE TO THREATS

The specificity of military actions that determine the status and role of subjects is as follows: spatial fragmentation of the directions of action of units; the scattered nature of armed clashes with the enemy; the maximum possible interaction of military and law enforcement forces; restrictions on the use of varieties of heavy weapons and military equipment; the use of combined tactical groups and detachments for their intended purpose and with the appropriate tactics of warfare; depth of action during combat missions, etc.

The problems in the study of the activities of the border department as part of the defense and security forces are associated with a considerable number of elements regulated by various legal norms, and which are characterized by changes, and therefore - continuous development. Their corresponding assessment requires taking into account the conditions, the specifics of the situation, endogenous and exogenous factors, activity algorithms that are correlated with the functions, tasks of subjects and interdepartmental connections. The distribution of forces between elements is established on the basis of taking into account the volume of their tasks and capabilities. These elements of combat order in different formations and departments are formed depending on the forms of action.

A methodology for assessing and predicting stability in border regions has been developed. It is proposed to determine the degree of stability in the border space by the following indicators: the probability of cooperation between the parties, the probability of the negative nature of relations between the parties and the stability coefficient in the border regions. The stability model is designed on the basis of the apparatus of graph theory, the theory of a random process, as well as the key provisions of reliability theories. Analysis of the model and methodology proposed by the researchers shows that they are focused on the development of a forecast of bilateral and multilateral relations in the military, political, economic, social and other spheres. However, they do not ensure the establishment of parameters of illegal activities and the corresponding management parameters for joint actions of subjects.

The conclusions of the study are formulated.

Keywords: border service, threats, methodology, planning, military security response, management bodies.

Постановка проблеми

Процес реагування на загрози та виклики у сфері національної безпеки України уможливлює посилення охорони та захисту державного кордону, проведення передислокації з'єднань і частин сил оборони, активізацію розвідки та проведення заходів стримування та зупинки збройної агресії, локалізації та припинення збройного конфлікту. Першою чергою, здійснюється блокування державного кордону задля недопущення поширення воєнних дій українськими територіями.

Основна мета прикриття ділянок державного кордону полягає у відбитті або послабленні ударів агресора, забезпеченні необхідних умов та засобів для розгортання військ і здійснення ними бойових дій, а також припинення проривів незаконними збройними формуваннями, диверсійно-розвідувальними групами через державний кордон у мирний та воєнний час. Зазначене прикриття державного кордону є пріоритетним завданням Збройних Сил України. Ті військові угруповання, на які покладено завдання прикриття державного кордону є зведеними у визначену систему і розгорнутими поблизу державного кордону частин і підрозділів різних видів військових та правоохоронних формувань. У ситуації загострення обстановки автономна відокремлена діяльність окремих державних інституцій, у режимі «закритої системи», не є ефективною, оскільки виникають проблеми за умови обмеженості певних ресурсів, юридичними та просторово -часовими рамками діяльності суб'єктів та ін. Специфіка дій воєнного характеру, що визначає статус і роль суб'єктів полягає у такому: просторовій розрізненості напрямків дій підрозділів; розрізненому характеру збройних зіткнень із супротивником; максимально можливою взаємодією військових і правоохоронних формувань; обмеженні щодо застосування різновидів важкого озброєння і бойової техніки; використанні зведених тактичних груп та загонів за цільовим призначенням та з відповідною тактикою ведення бойових дій; глибині дій під час виконання бойових завдань тощо.

Метою запропонованої статті є аналіз методик роботи органів управління щодо планування реагування на загрози у сфері воєнної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні засади та практичні напрацювання щодо застосування військ (сил) у локальних війнах і збройних конфліктах досліджені чималою кількістю відомих вчених: І. Романченко [6], В. Шуєнкін [6] (методологічні аспекти обґрунтування бойового складу військ в операціях за критерієм запобіжного збитку); В. Палій [7], А. Седляр [8], В. Фролов [8] (методика оцінки ефективності розподілу зусиль військ за завданнями реагування на загрози у сфері воєнної безпеки України); С. Полторак (математична модель застосування резервів для реагування на воєнні загрози) [4]; В. Телелим [9] (дослідження особливості планування сил для виконання бойових завдань у сучасних війнах); Ю. Пунда [9] (дослідження проблеми організації підготовки території України до оборони, в основу якої покладено методи стратегічного аналізу).

У працях згаданих дослідників концептуально представлено підхід щодо визначення та розподілу функцій в структурах безпеки та оборони, який полягає в необхідності розподілу завдання, ресурсу задля забезпечення національної безпеки, розроблено методику обґрунтування завдань для суб'єктів системи забезпечення національної безпеки з метою ліквідації або нейтралізації встановленого зростання рівня загрози воєнного характеру. За такого підходу існує можливість системного підходу до визначення завдань суб'єктів системи.

Виклад основного матеріалу

Проблематика у дослідженні діяльності прикордонного відомства у складі сил оборони та безпеки пов'язана з чималою кількістю елементів, що регулюються різними правовими нормами, і яким притаманні зміни, а отже - безперервний розвиток. Відповідна їх оцінка вимагає врахування умов, специфіки обстановки, ендогенних та екзогенних факторів, алгоритмів діяльності, що співвіднесені із функціями, завданнями суб'єктів та міжвідомчими зв'язками. Розподіл сил між елементами встановлюється на основі врахування обсягів їх завдань та можливостей. Зазначені елементи бойового порядку в різних формуваннях та відомствах формуються у залежності від форм дій. воєнний прикордонний оборона

Процедури реагування на воєнні загрози являє собою складну систему спільних дій підрозділів різних формувань та відомств, рівнів, структури та їх призначення, з властивими їм різними формами та способами використання, що об'єднані між собою комунікаціями задля дій у різних сферах в рамках єдиного оборонного простору. Усі суб'єкти взаємодіють між собою, здійснюючи організаційні, діагностичні, інформаційно -комунікативні, аналітичні, юридичні, воєнні дії. Механізмами функціонування та управління обороною системою, по суті, є процесом узгодження та балансування дій. Основними факторами планування спільних дій можна вважати: взаємодію, координацію, співробітництво, узгодженість дій, що ґрунтується на раціональному поєднанні діяльності (дій) суб'єктів. Процес спільний дій слід трактувати як формування між суб'єктами оборони зв'язків, що забезпечують удосконалення та зростання їх потенціалу та підвищення загального ефекту діяльності.

Отже, зростання ролі спільних дій у реагуванні на виклики та загрози у сфері воєнної безпеки України спровоковане специфікою тактики дій супротивника, розвитком шляхів застосування підрозділу, необхідністю об'єднання зусиль підрозділів у використанні засобів розвідки, ураження та управління. Існує потреба у створенні угруповань реагування на виклики та загрози у сфері української воєнної безпеки, що передбачають військові та правоохоронні підрозділи, з метою реалізації комплексних завдань і мають відповідні ресурси.

Документи законодавчого та відомчо-нормативного характеру з питань включення військ (сил) у виконання завдань реагування на загрози у сфері воєнної безпеки України [5] є визначальними щодо дій частин та підрозділів прикордонної служби, які безпосередньо дотичні до виконання завдань з охорони, а з початком бойових дій залучені у захист державного кордону, стримування та стабілізаційні дії, операції початкового періоду війни. Військові частини та підрозділи охорони державного кордону виступають ключовими виконавцями завдань щодо ліквідації диверсійно-розвідувальних та терористичних угрупувань, відбиття збройних та зупинка неозброєних провокацій на кордоні та у контрольованих прикордонних районах.

За результатами аналізу становлення прикордонного відомства України як правоохоронного органу спеціального призначення [10], змін у системі національної безпеки України, змісту пріоритетних стратегічних документів, досвіду воєнних дій на українських територіях, свідчить про загострення протирічь між вимогами щодо формувань прикордонної служби як до правоохоронного органу спеціального призначення та водночас, як до військової інституції.

Початковому періоду війни властиві такі ознаки: значна перевага угруповань супротивника; необхідність утримувати рубежі за обмеженої кількості сил та засобів, ведення відокремлених дій, суттєва залежність дій від маневрів та відсутності суцільного фронту оборони, нестача сил та слабкого прикриття. Смугу забезпечення можна створювати на глибину до 40 км. Окремі ділянки кордону, зокрема поруч із державним кордоном, у зв'язку із недостатністю військ можна утримувати незначними за складом частинами Збройних Сил України або можуть не буди зайнятими ними взагалі. Це вимагає максимального результативного застосування прикордонних підрозділів, що дислокуються у районі розгортання Збройних Сил України.

Можна констатувати, що та практика, що формується у сфері охорони та захисту державного кордону, зокрема щодо функцій прикордонної служби, закріплена в основних законах: «Про Державний кордон України» та «Про Державну прикордонну службу України». У період їх прийняття відбулось накопичення значного масиву нормативно-правових актів, що можуть регламентувати правовідносини у цій галузі та створювати самостійні механізми участі частин та підрозділів прикордонного відомства з метою реагування на виклик та загрози у сфері української воєнної безпеки.

Прикордонна служба України в системі охорони та захисту державного кордону виконує функції центрального суб'єкту. Основними повноваженнями прикордонного відомства є ті, що визнач ені у нормах вище згаданих законів України. Такими повноваженнями є:

реалізація розвідувальної, інформаційної, аналітичної та оперативно - розшукової діяльності з метою забезпечення захисту державного кордону;

захист та охорона українського державного кордону на суходолі, морі, річках, озерах та інших водоймах щодо недопущення незаконних змін проходження його лінії, дотримання режимів державного кордону та прикордонного;

координаційні дії у діяльності військових формувань та правоохоронних органів, пов'язаних із охороною та захистом державного кордону;

припинення у процесах взаємодії з правоохоронними органами збройних конфліктів та певних провокацій на державному кордоні;

взаємодія зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав;

виконання заходів територіальної оборони, а також таких, що спрямовані на дотримання правового режиму воєнного і надзвичайного станів.

Узагальнення результатів проведеного аналізу свідчить про те, що визначені у нормативно -правових документах функцій та завдань щодо участі і координації дій у сфері охорони та захисту державного кордону, є не конкретно визначеними. Сформована на сьогодні організаційно-штатна структура, певною мірою, вносить обмеженні щодо виконання завдань захисту.

Вивчення дій сил та засобів прикордонної служби щодо реагування на виклики та загрози у сфері воєнної безпеки України можна пояснити появою та збільшенням нових потенційних загроз у прикордонній безпеці, що провокують дестабілізацію ситуації в Україні, розвиток сепаратизму та тероризму, втрату контролю над окремими ділянками державного кордону України, анексію окремих територій.

Зважаючи на докорінні зміни безпекової ситуації через військову агресію росії проти України, фіксують різке зростання терористичної, розвідувальної та диверсійної діяльності різних угруповань, виникла також потреба у перегляді повноважень прикордонного відомства та розширення його оперативного потенціалу.

Сучасні потенційні загрози у сфері національної безпеки України, і зокрема захисту державного кордону, зумовлюють потреби щодо удосконалення законодавчого та нормативно -правового забезпечення прикордонної безпеки, що слід спрямувати на формування системи інтегрованого управління безпекою державного кордону, підвищення рівня боєздатності органів охорони державного кордону та їх здатності до виконання завдань із захисту кордону, задля захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, реалізації її політичних, торговельно-економічних та інших національних інтересів, а також відновлення територіальної цілісності держави, реінтеграції тимчасово окупованих і неконтрольованих територій.

Захист і охорона державного кордону це система передбачених законодавством політико-правових, оперативних, організаційних, економічних, екологічних, військово-технічних та інших заходів, що здійснюються задля забезпечення недоторканності державного кордону України і дотримання адміністративних режимів, що встановлюють в прикордонному просторі. Процес охорони та захисту державного кордону є невід'ємною складовою загальнодержавної структури забезпечення національної безпеки і передбачає координацію діяльності військових формувань та правоохоронних, організацію і порядок діяльності яких визначаються відповідними законами. Така діяльність має місце у межах наданих їм повноважень на основі вжиття сукупності політичних, організаційно -правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних та контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних та інших заходів [3].

Необхідно зазначити, що заходи реагування на виклики та загрози у сфері воєнної безпеки можна реалізовувати в обстановці відновлення державного кордону, для якої характерними є: широкий спектр провокацій, диверсійно-терористичних дій; порушення комунікацій; поширення збройних, у тому числі іррегулярних формувань противника серед місцевого населення; ведення спільних бойових дій у прикритті ділянки державного кордону угрупованням міжвідомчих сил.

У процесі ескалації збройний конфлікт може змінювати стан до воєнно небезпечного й характеризуватися такими ознаками: відсутність воєнної небезпеки на ділянці кордону; потенційна воєнна небезпека на кордоні (у зоні конфлікту здійснюють заходи щодо посилення охорони кордону); реальна воєнна небезпека (проведення зосередження угрупувань збройних сил сусідньої держави безпосередньо у прикордонному районі, зростання кількості збройних провокацій); воєнна загроза (організація прикриття кордону угрупованнями військ задля забезпечення сприятливих умов у проведенні стабілізаційних дій та оборонних операцій і веденні бойових дій, припиненні проривів незаконними збройними формуваннями та диверсійним и групами державного кордону); воєнні дії (організація і проведення оборонних операцій силами військ прикриття спільно з угрупованнями зі складу основних сил оборони та військовими формуваннями інших силових відомств з метою завдання поразки військам агресорів).

У сучасній війні змінились умови охорони, захисту та оборони кордону. Для прикордонної служби, зокрема, визначено роль ключового виконавця в ситуаціях, що пов'язані із припиненням збройних і не збройних провокаційних дій, припиненні намагань перетину кордону диверсійними групами тощо. Зазначені приклади ситуацій, в яких підрозділи прикордонного відомства є безпосередніми учасниками. Аспект невизначеності правових питань та відсутність теоретичних напрацювань щодо участі формувань прикордонної служби у реагуванні на виклики та загрози у сфері воєнної безпеки ускладнює процеси прийняття рішень, розвиток тактичних дій та способів виконання завдань, планування спільних дій з військовими та правоохоронними формуваннями.

Вимога щодо удосконалення процесу планування спільних дій суб'єктів сил оборони зумовлено наявністю загальної мети, функцій і завдань правоохоронних органів та військових формувань, потребою комплексного підходу до формування системи і забезпечення процесів відбиття агресії, удосконалення форм і способів виконання завдань. З -поміж організаційних питань реагування на виклики та загрози у сфері воєнної безпеки найбільша кількість проблем виникає у питанні організації взаємодії і створення єдиного угруповання для виконання завдань.

За результатами аналізу умов та факторів, що визначають участь формувань прикордонної службі у реагуванні на воєнні загрози свідчить, що пріоритетними проблемами є раціональне використання підрозділів, забезпечення динаміки дій та швидкої адаптації до змін обстановки, раціональність поєднання правоохоронних та військових способів дій, а також взаємодія з рештою суб'єктів реагування на воєнні виклики та загрози.

Вченими розроблено методику оцінки та прогнозування стабільності в прикордонних регіонах. Запропоновано визначати ступінь стабільності в прикордонному просторі за такими показниками: вірогідність співробітництва між сторонами, ймовірність негативного характеру відносин між сторонами та коефіцієнт стабільності у прикордонних регіонах. Модель стабільності спроектована на основі апарату теорії графів, теорії випадкового процесу, а також ключових положень теорій надійності. Аналіз моделі та методики, що пропонують дослідники, свідчить, що вони зорієнтовані на розроблення прогнозу двох- та багатосторонніх відносин у воєнній, політичній, економічній, соціальній та решті сферах. Однак вони не забезпечують встановлення параметрів протиправної діяльності та відповідних йому управлінських параметрів для спільних дій суб'єктів.

Вивчення питань взаємодії військ присвячено чимало наукових праць [1]. Розроблено теоретичні та організаційні засади взаємодії прикордонної служби з відомствами сил безпеки та оборони у випадку спільного виконання завдань охорони державного кордону. Виокремлено напрямки взаємодії прикордонної служби із силами безпеки. Спроектовано концептуальну модель взаємодії частин та підрозділів МВС України з органами охорони кордону при спільному виконанні службово-бойових завдань. Сформовано структурно - функціональну модель взаємодії та розроблено методику розрахунку показників структурно-функціональної подібності завдань військових формувань та оцінки ефективності організації щодо їх взаємодії. Дослідниками сформовано науково -методичний апарат оцінки ефективності взаємодії військових і правоохоронних формувань під час спільного виконання завдань, надає синтез варіантів зазначеної синергії. Варіанти взаємодії являють собою комплекс двох структурних та функціональних елементів структурно-функціонального середовища. Проте, варто наголосити, що в межах представлених досліджень не вирішено питання розподілу завдань за врахування взаємодії та створення структури з урахуванням результатів структурного функціонального аналізу.

Науковцями [2] спроектовано методичний апарат щодо оцінки результативності взаємодії за результатом діяльності угрупувань, рівнем реалізації мети, прогнозованим збитком, ймовірністю збереження об'єктів, результативністю дій за певного сценарію (варіанту) дій, зростанням ефективності виконання службово-бойових завдань та ін. Оцінка ефективності здійснюється з урахуванням умов ситуації.

Узагальнений аналіз сформованого науково-методичного апарату свідчить про те, що, згідно із метою та завданнями наявних у науковому просторі праць, не вивчали питання щодо підпорядкованості дій різних відомчих суб'єктів спільній меті дій, питання планування узгодженого виконання завдань підрозділами різних інституцій. Зазначений науково -методичний апарат обґрунтування і планування сценаріїв застосування прикордонної служби щодо реагування на виклики та загрози у сфері воєнної безпеки, які б враховували їх особливості, не розроблено.

Проблематика розроблення методики обґрунтування сценаріїв участі підрозділів прикордонної служби у реагуванні на виклики та загрози у сфері воєнної безпеки полягає в існуванні різних відомчих підходів щодо оцінки параметрів противника та загроз, оцінки результативності дій, визначення мети, структури та функцій суб'єктів, обґрунтування на їх основі моделей реагування на воєнні загрози. Науково -методичний апарат, яким нині послуговуються, не враховує особливостей дій підрозділів прикордонної служби, як суб'єктів реагування на виклики та загрози у сфері воєнної безпеки. У правоохоронних інституціях (організаціях) з метою оцінки стану обстановки та результатів оперативно-службової діяльності звертаються до ймовірнісного підходу, методів статистичного аналізу. Оцінка результативності дій правоохоронних структур визначається на основі таких показників, як ймовірність виявлення та затримання правопорушника, ймовірність успішного виконання завдань кожним елементом системи, стан безпеки, його стабільність та ін. Щодо Збройних Сил, то основними параметрами оцінки супротивника та своїх підрозділів є їх бойовий потенціал. Результативність дій можна оцінити здатністю виконувати сформульовані завдання, тривалістю зберігати боєздатність тощо. Основними підходами в організації взаємодії існуючих формувань є взаємодія завдяки обміну ресурсами.

Отже, проведений аналіз методики організації службово-бойової діяльності підрозділів прикордонної служби, обґрунтування дій правоохоронних та військових формувань свідчить про те, що окремі їх методи можна адаптувати для процедур планування реагування на воєнні загрози. Водночас, ті відомчі методи та моделі планування, що використовують нині не враховують нові умови та обстановку спільного виконання завдань військовими та правоохоронними формуваннями, що мають місце в сучасних воєнних умовах та не можуть забезпечити обґрунтування варіантів участі підрозділів прикордонного відомства.

Висновки

Отже, обґрунтування процесу планування дій для реагування на загрози та виклики воєнного характеру залежить від таких умов: рівень визначеності стану обстановки та її змін; ступінь визначеності взаємозалежності мети, функцій та завдань реагування на загрози та виклики у сфері воєнної безпеки; визначеність компонентів, структури, завдань та функції реагування на загрози, її окремих суб'єктів, їх взаємодії; стан функціонування інформаційного, аналітичного, наукового, методичного, організаційного, технічного, ресурсного та правового забезпечення тощо.

Подані вище умови не є взаємозв'язаними між собою, комплексно та неоднозначно мають вплив на планування реагування на загрози та виклики у сфері воєнної безпеки, а також ускладнюють його оцінку.

Література

1. Бабков Ю. П. Система принципів створення угруповань військ (сил) Національної гвардії України. Честь і закон. 2015. № 1 (52). С. 12-14.

2. Дузь-Крятченко О. П. Методичні підходи до оцінки ефективності системи територіальної оборони. Труди академії. Вид-во НАОУ. 2006. №68. С. 25- 30.

3. Кириченко І. О. Визначення форм і способів застосування військ у локальних конфліктах. Методичний аспект. Честь і закон. 2005. № 4. С. 17-21.

4. Мисик А. Б. Модель спільних дій підрозділів військових формувань та правоохоронних органів під час виконання завдань територіальної оборони. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки / голов. ред. Олексієнко Б. М. Хмельницький : Вид -во НАДПС України, 2017. № 1 (71). С. 87-107.

5. Мисик А. Б. Місце і роль частин та підрозділів Державної прикордонної служби в територіальній обороні. Труди академії. К., 2017. С. 43-48.

6. Романченко І. С., Шуєнкін В. О. Методичні аспекти обґрунтування бойового складу військ у операції з позицій запобіжного збитку цих військ. Труди університету. 2015. 4(131) . С. 43-49.

7. Романченко І. С., Фролов В. С., Палій В. В. Шляхи підвищення ефективності системи управління територіальною обороною України. Наука і оборона. 2009. №4. С. 6-14.

8. Романченко І. С., Фролов В. С., Седляр А. А. Оцінка ефективності розподілу зусиль військ за завданнями територіальної оборони для забезпечення застосування військ (сил) у зоні воєнного конфлікту. Труди університету. 2011. 4(103). С. 5-11.

9. Телелим В. М., Музиченко Д. П. , Пунда Ю. В. Модульний принцип створення міжвидових угруповань військ : проблеми запровадження та шляхи їх розв'язання. Наука і оборона. 2014. № 2. С. 20-26.

10. Шмаков О. М. Службово-бойова діяльність сил охорони правопорядку як інструмент забезпечення національної безпеки України. Честь і закон. 2010. № 2. С. 4-12.

References

1. Babkov Yu. P. (2015) Systema pryntsypiv stvorennya uhrupovan' viys'k (syl) Natsional'noyi hvardiyi Ukrayiny [System of principles of creation of groups of troops (forces) of the National guard of Ukraine]. Honor and law. № 1 (52). S. 12-14. [in Ukrainian]

2. Duz-Kryatchenko O. P. (2006) Metodychni pidkhody do otsinky efektyvnosti systemy terytorial'noyi oborony. [Methodological approaches to assessing the effectiveness of the territorial defense system]. Works of the Academy. Publishing house of NAOU. №68. P. 25-30. [in Ukrainian]

3. Kirichenko I. O. (2005) Vyznachennya form i sposobiv zastosuvannya viys'k u lokal'nykh konfliktakh. Metodychnyy aspekt. [Definition of forms and methods of use of troops in local conflicts. Methodical aspect]. Honor and law. № 4. S. 17-21. [in Ukrainian]

4. Mysyk A. B. (2017) Model' spil'nykh diy pidrozdiliv viys'kovykh formuvan' ta pravookhoronnykh orhaniv pid chas vykonannya zavdan' terytorial'noyi oborony. [Model of joint actions of units of military formations and law enforcement agencies during the execution of territorial defense tasks]. Collection of scientific works of the National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine. Series: Military and Technical Sciences/main. Ed. Alekseenko B. M. Khmelnitsky: Publishing House of NADPS of Ukraine. № 1 (71). P. 87-107. [in Ukrainian]

5. Mysyk A. B. (2017) Mistse i rol' chastyn ta pidrozdiliv Derzhavnoyi prykordonnoyi sluzhby v terytorial'niy oboroni. [The place and role of units of the State Border Guard Service in territorial defense]. Works of the Academy. K. P. 43-48. [in Ukrainian] [in Ukrainian]

6. Romanchenko I. S., Shuenkin V.A. (2015) Metodychni aspekty obgruntuvannya boyovoho skladu viys'k u operatsiyi z pozytsiy zapobizhnoho zbytku tsykh viys'k. [Methodological aspects of the justification of the combat composition of the troops in the operation from the positions of preventive damage of these troops]. Works of the university. 4(131) =. S. 43-49. [in Ukrainian]

7. Romanchenko I. S., Frolov V. S., Paliy V. V. (2009) Shlyakhy pidvyshchennya efektyvnosti systemy upravlinnya terytorial'noyu oboronoyu Ukrayiny. [Ways to increase the efficiency of the territorial defense management system of Ukraine]. Science and defense. №4. S. 6-14. [in Ukrainian]

8. Romanchenko I. S., Frolov V. S., Sedlyar A. A. (2011) Otsinka efektyvnosti rozpodilu zusyl' viys'k za zavdannyamy terytorial'noyi oborony dlya zabezpechennya zastosuvannya viys'k (syl) u zoni voyennoho konfliktu. [Assessment of the effectiveness of the distribution of forces on the tasks of territorial defense to ensure the use of troops (forces) in the zone of military conflict]. Works of the university. 4(103). S. 5-11. [in Ukrainian]

9. Telelym V. M., Muzychenko D. P., Punda Yu. V. (2014) Modul'nyy pryntsyp stvorennya mizhvydovykh uhrupovan' viys'k : problemy zaprovadzhennya ta shlyakhy yikh rozv"yazannya. [Modular principle of creation of interspecific groups of troops: problems of introduction and ways of their solution]. Science and defense. № 2. P. 20-26. [in Ukrainian]

10. Shmakov O. M. (2010) Sluzhbovo-boyova diyal'nist' syl okhorony pravoporyadku yak instrument zabezpechennya natsional'noyi bezpeky Ukrayiny. [Service and combat activities of law enforcement forces as a tool for ensuring the national security of Ukraine]. Honor and law. № 2. S. 4-12. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru