Розвиток будівельної галузі як системотворчої складової сучасної економіки в контексті публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра публічного управління та адміністрування

Розвиток будівельної галузі як системотворчої складової сучасної економіки в контексті публічного управління

В.І. Шандрик, к. держ. упр., докторант

У статті розкриваються окремі публічно-управлінські аспекти розвитку будівельної галузі як системотворчої складової сучасної економіки.

Встановлено, що перебіг процесів становлення державного регулювання в будівельній галузі та впровадження механізмів і моделей державного регулювання зазначених вище відносин може відрізнятися в різних країнах, але загальний тренд полягає в поліпшенні управління, підвищенні якості та безпеки будівельних проектів, а також постійного впровадження інновацій та використання найбільш передових для кожного етапу цивілізаційного поступу людства технологій для подальшого розвитку й розквіту держави.

Зроблено висновок, що саме цифровізацію економічної політики держави у контексті стратегічного публічного управління будівельною галуззю варто визнавати головним трендом сучасного розвитку будівельної галузі, що має на меті впровадження інноваційних цифрових технологій та методів для оптимізації процесів у цій галузі. Світові та вітчизняні підходи до цього завдання можуть варіюватися, але основні механізми цифровізації державної економічної політики в будівництві мають певні спільні для більшості держав технологічні контури та особливості.

The development of the construction industry as a system-forming component of the modern economy in the context of public administration

The article reveals certain public-management aspects of the development of the construction industry as a system-forming component of the modern economy and a key indicator of the development of the state itself as a whole.

Keywords: public administration, construction, state regulation of construction, construction industry.

Вступ

Постановка проблеми. Широковідомим і загальноприйнятими є словосполучення "розбудова держави" та "державне будівництво". З давніх давен державні керманичі усіма силами розбудовували свої держави. В контексті нашого дослідження хочеться звернути увагу на семантичне й онтологічне значення використання в наведених словосполученнях саме слів "розбудова" та "будівництво", які підкреслюють виключне та першорядне значення будівництва й будівельної галузі у створенні та розвитку держав, адже "будівельники не просто зводять місто, а створюють систему життєзабезпечення, спрямовану на формування інфраструктури комфортного середовища проживання" [6, с. 11]. Саме тому з давніх давен держави завжди намагалися регулювати, управляти та контролювати будівельну сферу, суспільно-владні й соціально-економічній відносини в цій царині людської життєдіяльності.

Очевидно, що генезис становлення державного регулювання в будівельній галузі та впровадження механізмів і моделей державного регулювання зазначених вище відносин може відрізнятися в різних країнах, але загальний тренд полягає в поліпшенні управління, підвищенні якості та безпеки будівельних проектів, а також постійного впровадження інновацій та використання найбільш передових для кожного етапу цивілізаційного поступу людства технологій для подальшого розвитку й розквіту держави - не випадково про велич і ступінь розвитку держав у першу чергу складали свої судження з архітектури та планування головних міст кожної країни.

Таким чином, рівень розвитку будівництва будь-якої країни можемо визначити як ключовий показник розвитку й самої держави в цілому. Це обумовлює актуальність дослідження особливостей процесів розвитку будівельної галузі як системотворчої складової сучасної економіки в контексті публічного управління, що й становить мету даного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стан та проблематика розвитку будівельної галузі в українському науковому дискурсі можна охарактеризувати як доволі жвавий та динамічній інтерес представників багатьох наукових напрямків: державного й публічного управління, економіки та будівництва, технічних наук та менеджменту, інформаційних технологій та екології, соціології та національної безпеки. Зокрема, в зазначеній сфері плідно працюють такі українські дослідники як: Л. В. Антонова, І. В. Білецький, І. Бойко, О. О. Борзенко, О. О. Квасницька, А. І. Козаченко, О. Козич, Є. Г. Комар, С. В. Подлєсний, Ю. О. Єрфорт та В. М. Іскрицький, С. В. Сімак, Т. П. Ткаченко та С. О. Тульчинська, О. Ф. Тугай, В. О. Поколенко, А. Д. Осипенко та О. В. Дубинка та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження

Насамперед визначимося з традиційним розумінням двох ключових понять нашого дослідження. Так, під державним регулюванням будівельної галузі дослідники розуміють "сукупність інструментів, за допомогою яких органи державної влади встановлюють обов'язкові для виконання вимоги до підприємств і громадян, які вступають у суспільно-владні й соціально-економічній відносини в сфері будівництва, а також здійснюють відповідну діяльність у будівельній галузі". Таким інструментарієм постають "закони, формальні і неформальні приписи та допоміжні правила, встановлювані державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження" [1, с. 144]. Водночас з позицій системного підходу державне регулювання будівництва розглядається як комплекс заходів державних органів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, спрямованих на стабілізацію та адаптацію чинної економічної системи до мінливих умов розвитку, що включає такі положення: формування цілей та завдань розвитку будівельного комплексу, визначення об'єктів регулювання, організація керуючої системи, виокремлення суб'єктів регулювання і формування їхньої структури, розмежування функцій і вибір необхідних методів регулювання, оцінювання результатів регулювання [5, с. 139].

У свою чергу державне управління полягає у безпосередній функціонально обумовленій діяльності органів державної виконавчої влади усіх рівнів та органів місцевого самоврядування в межах делегованих їм державою повноважень з формування та реалізації державної політики розвитку сфери будівництва. Серед основних завдань такої політики необхідно виокремити створення чітких та прозорих стандартів виробничого процесу та прийому готової продукції, а також забезпечення умов для розвитку інфраструктури, цивільного, комерційного та промислового будівництва.

Директор навчально-наукового інституту енергетичної, інформаційної та транспортної інфраструктури Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова І. В. Білецький зазначає державне управління будівельної галузі "охоплює дві важливі складові вітчизняної економіки: 1) - сфера будівництво, що є галуззю матеріального виробництва, яка забезпечує створення та реконструкцію об'єктів промислового, комунального, соціального, культурного та житлового призначення. 2) - житлова сфера, що зорієнтована на управління житловим фондом та утримання, будівництво і ремонт об'єктів комунального господарства". При цьому процес "управління будівництвом включає проведення єдиної профільної політики в галузі, планування та розробку організаційно -правових засад проектування та будівництва, їх фактичне, технічне та фінансове забезпечення, стандартизацію, роботу з персоналом, організацію пристроїв безпеки та охорони праці, реалізація заходів щодо підвищення якості архітектурно-будівельних послуг, контроль за дотриманням будівельних норм, норм та стандартів" тощо [2, с. 15]. Проте на нашу думку цей перелік необхідно доповнити третьої принципово важливою складовою - інфраструктурного будівництва - інженерних споруд, мережі транспортних комунікації, логістичних центрів та заправочних станцій, що становлять собою "кровеносну систему функціонування національної економіки".

Суб'єкти державного регулювання та державного управління в сфері будівництва, господарюючі суб'єкти й, наукові, виробничі, фінансові та інші інституції, що здійснюють свою діяльність в цій сфері у своїй сукупності створюють Систему управління будівельним комплексом країни. Ця система "складається з керуючої й керованої підсистем. Керуюча підсистем представляє собою державні, регіональні органи управління та органи місцевого самоврядування, що прямо або опосередковано регулюють інвестиційно - будівельну діяльність. Керована підсистема будівельного комплексу - як об'єкт управління - це складна соціально-економічна й територіальна система, у яку входять чотири підсистеми: населення; географічне середовище; містоутворююча база, що задовольняє потреби соціально-економічної системи більш високого порядку; містообслуговуюча база, що забезпечує функціонування й розвиток саме будівельного комплексу" [7, с. 10].

До структури механізмів державного управління будівництвом входять - нормативно-правовий механізм, що включає законодавчі, регулятивні підзаконні акти та державні стандарти будівельної діяльності правового поля забезпечення діяльності будівельно галузі; економічно-фінансовий механізм, що передбачає методи та способи економічного регулювання будівельної галузі та організаційно-управлінський механізм, що передбачає методи та форми управління будівельною галуззю.

На нашу думку, генезис становлення державного регулювання діяльності будівельної галузі та запровадження в її управління інноваційних цифрових технологій можемо поділити на низку історичних етапів за критеріями появи й розвитку концептуальних підходів, які сприяли модернізації та покращенню цієї галузі. З певною умовністю розвиток процесів державного регулювання діяльності будівельної галузі можна окреслити в такій історичній послідовності:

1. Початок регулювання будівельної галузі, який можна віднести до стародавніх часів, коли держави почали введення будівельних норм і правил для забезпечення безпеки та якості будівництва. Поступово з'явилися спеціальні установи та органи, які відповідали за контроль і регулювання будівельних проектів.

2. Розвиток нормативно-правової бази в епоху середньовіччя, коди було створено все більше нормативних документів та законодавства, яке регулювало будівельну галузь. Це включало в себе будівельні кодекси, будівельні стандарти, правила забудови, а також закони, що визначали відповідальність за порушення будівельних правил.

3. Поступовий перехід до певної децентралізації в регулюванні та управлінні в сфері будівництва з моменту впровадження "Магдебурського права", коли на територіях соціально й економічно значимих міст держава дотримувалася принципу невтручання, а більшість сфер муніципальної життєдіяльності включно з будівництвом віддавалися до юрисдикції муніципалітетів.

4. Запровадження державного стратегічного планування в розвитку будівельної сфери, яке розпочалося з масовим переходом розвинених держав у 18 - 19 столітті до розробки Генеральних планів великих і середніх міст та початку міської забудови за системним підходом, коли планування відбувається з урахуванням принципу раціонального просторового розміщення інфраструктурних, обслуговуючих, транспортних, виробничих, житлових та інших об'єктів середовища життєдіяльності територіальної громади.

5. Бурхливий розвиток інфраструктурного будівництва на початку ХХ століття (насамперед у США та Німеччині), а також масового житлового та господарчого (нежитлового) будівництва у другій половині ХХ століття з домінуванням тенденцій економічності, ергономічності та промислової технологічності.

6. Широке запровадження в будівельному секторі моделі партнерства державних інституцій та муніципальних виконавчих органів з приватним сектором економіки від останньої чверті минулого століття. Для успішного впровадження інноваційних технологій у будівельну галузь, підвищення їх ефективності та прискорення процесів будівництва на рівні держави розроблялися спеціальні законодавчі акти й впроваджувалися практики активної співпраці органів публічної з приватним сектором у форматах концесії, оренди, тимчасової приватизації, будівництва з наступною передачею у власність та ін.

7. Масова технологізація будівельного процесу та самих будівель кінця ХХ - початку ХХІ століття з переходом до домінування енергоощадних та "зелених" технологій, автономності будівель у форматі "смарт сіті", "розумний будинок", тощо як один з ключових напрямків реалізації світової концепції Сталого Розвитку.

8. Зростання інтересу до новітніх інноваційних технологій епохи переходу до інформаційного суспільства від початку ХХІ століття, коли з'явилися науково-дослідницькі розробки автоматизованих систем управління будівельними проектами, будівельного інформаційного моделювання (BIM), технологій 3d-друку в будівництві, штучного інтелекту в сфері проектування будівель та інші цифрові рішення. Держави та галузеві органи розпочали вивчати можливості використання цих технологій для покращення управління будівництвом.

9. Закріплення стратегічних підходів держави до цифровізації в цілому та цифровізації будівельної сфери з розробкою та ухваленням відповідних державних Стратегій та Концепцій впровадження інноваційних цифрових технологій у будівельну галузь, планів її цифрової трансформації, розвитку стандартів інтероперабельності між різними цифровими системами, державної підтримки спеціальних програм використання BIM та інших цифрових рішень у проектах будівництва тощо.

Обмеженість розміру статті не дозволяє нам розкрити кожен із зазначених вище етапів, тому надалі ми зосередимо уваги лише на останніх з них, оскільки саме вони визначають основні тренди розвитку будівельної сфери сьогодення.

Визнаним є факт, що будівельна галузь є однією з ключових галузей будь-якої економіки. Наприклад, у ЄС її частка становить 9 % ВВП [9], тоді як в Україні в середньому за останнє десятиріччя це значення знаходиться на рівні 2,98 % від ВВП [3]. При цьому в розрізі трьох основних секторів: житловий, нежитловий (комерційний і соціальний) та інфраструктурний. В Європі у передковідному 2018 р. 78 % від усього будівництва становили житлові та нежитлові об'єкти, а решту 22 % становили інженерні споруди [10]. Водночас в сучасній Україні відсоток житлових та нежитлових будівель від усього будівництва становить 47,3 %, інженерних споруд - 52,7 %. При цьому у 2022 році нове будівництво складало лише 36,9%; реконструкція та технічне переоснащення становили 24,5% від загального обсягу виконаних будівельних робіт; капітальний і поточний ремонти - 38,6% відповідно [6]. Динаміку загального та за окремими видами обсягу будівельної продукції в Україні в останнє десятиріччя демонструє Таблиця 1.

За останні два десятиліття приріст продуктивності праці в будівельній галузі Європи становив лише приблизно чверть темпу зростання у промисловості (відповідно 1,0 % проти 3,6 %), що зробило будівельний сектор найгіршим виконавцем з точки зору продуктивності [11]. Частково це пояснюється відставанням будівельного сектору у впровадженні інноваційних цифрових технологій, які значним чином підвищили за цей час продуктивність та прибутковість низки інших галузей економіки. Наприклад, будівельна галузь витрачає лише 1 % свого доходу на R&D-проєкти (Research and Development), науково-дослідницьку роботу, розробку нових технологій та методологій тощо) проти 3,5 % - 4,5 % для автомобільної та космічної промисловості.

Науковці Київського національного університету будівництва і архітектури окреслюють низку й інших типових для багатьох країн сучасних викликів-трендів. До таких викликів, зокрема віднесено:

Зарегульованість. Будівництво - одна з найбільш зарегульованих галузей, що нараховує велику кількість законів, постанов, інших нормативно-правових актів (деякі з них не змінювались десятиліттями), багато бюрократичних процедур, що прямо або опосередковано впливають на її діяльність, швидкість та ефективність;

публічний управлінський будівельний

1. Антонова Л. В. Стратегічні пріоритети розвитку державного регулювання будівельної галузі економіки України. Наукові праці. Державне управління. 2014. Вип. 223. Т. 235. С. 143-149.

2. Білецький І. В. Будівельна галузь та ринок житлової нерухомості як об'єкти державного управління. Підприємництво та інновації. 2023. Вип. 26. С. 14-18.

3. Валовий внутрішній продукт (ВВП) в Україні 2023. Minfin.ua. URL: https://index.minfin.com.ua/ua/ economy/gdp

4. Квасніцька О. О. Сучасні тенденції розвитку правового регулювання відносин диджиталізації у сфері будівництва. Право України. 2022. № 8. С. 6275.

5. Козич О. Державне регулювання діяльності будівельної галузі України. Публічне управління: теорія та практика. 2012. № 3 (11). С. 138-142.

6. Обсяг виробленої будівельної продукції за видами у 2010-2022 роках.

Держстат України: офіційний сайт. URL:

https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2023/bud/ovb/ovb_u/ovbp_vyd_u.htm

7. Сімак С. В. Проблеми та шляхи удосконалення системи державного управління будівельним комплексом України. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. 2022. Т. 33(72), № 1. С. 8-13.

8. Тугай О. А., Поколенко В. О., Єсипенко А. Д., Дубинка О. В. Передумови і шляхи впровадження БІМ-концепції в будівельній галузі. Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин. 2020. Вип. 45. С. 166-184.

9. European Commission Internal - Market, Industry, Entrepreneurship and

SMEs - Construction. European Commission. URL: https://single-market-

economy.ec.europa.eu/sectors/construction/observatory_en

10. EU construction sector output. Learning from mistakes. URL: https://buildingradar.com/construction-blog/eu-construction-sector-2018

11. European Construction Sector Observatory - Trend Paper - Building Information Modelling in the EU construction sector. March 2019. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/docsroom/documents/34518

References

1. Antonova, L. V. (2014), “Strategic priorities for the development of state regulation of the construction industry of the Ukrainian economy ”, Naukovi pratsi. Derzhavne upravlinnya, vol. 223, no. 235, pp. 143-149.

2. Biletskyi, I. V. (2023), “The construction industry and the residential real estate market as objects of state administration”, Pidpryyemnytstvo ta innovatsiyi, vol. 26, pp. 14-18.

3. Minfin.ua, (2023), “The Gross Domestic Product (GDP) in Ukraine 2023”, available at: https://index.minfin.com.ua/ua/economy/gdp (Accessed 28 November 2023).

4. Kvasnitska, O. O. (2022), “Modern trends in the development of legal regulation of digitalization relations in the field of construction”, Pravo Ukrayiny, vol. 8, рр 62-75.

5. Kozych, O. (2012), “State regulation of the construction industry of Ukraine”, Publichne upravlinnya: teoriya tapraktyka, vol. 3 (11), pp. 138-142.

6. State Statistics Service of Ukraine (2023), “The volume of manufactured construction products by types in 2010-2022”, available at: https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2023/bud/ovb/ovb_u/ovbp_vyd_u.htm (Accessed 28 November 2023).

7. Simak, S. V. (2022), “Problems and ways of improving the system of state management of the construction complex of Ukraine”, Vcheni zapysky Tavriys'koho natsional'noho universytetu imeni V. I. Vernads'koho. Seriya: Ekonomika i upravlinnya, vol. 33(72), no. 1, pp. 8-13.

8. Tugai, O. A., Pokolenko, V. O., Yesypenko, A. D., Dubinka, O. V. (2020), “Prerequisites and ways of implementing the BIM concept in the construction industry”, Shlyakhypidvyshchennya efektyvnosti budivnytstva v umovakh formuvannya rynkovykh vidnosyn, vol. 45, pp. 166-184.

9. European Commission, (2022), “European Commission lnternal - Market, Industry, Entrepreneurship and SMEs - Construction”, available at: https://single- market-economy.ec.europa.eu/sectors/construction/observatory_en (Accessed 28 November 2023).

10. Building Radar, (2018), “EU construction sector output. Learning from mistakes”, available at: https://buildingradar.com/construction-blog/eu-construction- sector-2018 (Accessed 28 November 2023).

11. European Commission, (March 2019), “European Construction Sector Observatory - Trend Paper - Building Information Modelling in the EU construction sector”, available at: https://ec.europa.eu/docsroom/documents/34518 (Accessed 28 November 2023).

Размещено на Allbest.ru