Персональні дані: використання, захист, розподілення під час надання гуманітарної допомоги

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський інститут права НАН України

Персональні дані: використання, захист, розподілення під час надання гуманітарної допомоги

І.М. Журавльова аспірантка

Резюме

Журавльова І.М. Персональні дані: використання, захист, розподілення під час надання гуманітарної допомоги

У статті розглядаються проблемні питання застосування окремих положень Закону України «Про захист персональних даних» під час розподілення гуманітарної допомоги в умовах повномасштабної війни. Зокрема, пропонується ввести зміни до чинного законодавства з метою вдосконалення захисту персональних даних фізичної особи - набувача гуманітарної допомоги.

Ключові слова: інформація, персональні дані, згода на використання персональних даних, гуманітарна допомога, бухгалтерський облік гуманітарної допомоги, звітність щодо отримання та розподілення гуманітарної допомоги.

Summary

Iryna Zhuravleva. Personal data: use, protection, distribution in the course of humanitarian aid

The article examines the problematic issues of application of certain provisions of the Law of Ukraine “On Personal Data Protection” in the course of distribution of humanitarian aid in the context of a full-scale war. In particular, the author proposes to introduce amendments to the current legislation with a view to improving the protection of personal data of an individual recipient of humanitarian aid.

Key words: information, personal data, consent to the use of personal data, humanitarian aid, humanitarian aid accounting, reporting on the receipt and distribution of humanitarian aid.

Постановка проблеми

Однією з найцінніших валют сьогодні є персональні дані, і ця валюта під час війни не втратила у ціні. Перевірка особи на блокпостах, оформлення довідки внутрішньо-переміщеної особи, отримання гуманітарної допомоги - всюди є необхідність надання персональних даних.

Формулювання мети статті. Метою даного дослідження є аналіз персональних даних їх використання, захист, розподілення під час надання гуманітарної допомоги.

Викладення основного матеріалу

Відповідно до Закону «Про захист персональних даних», який був прийнятий для приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними вимогами, «Персональні дані, також особові дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована». [1]

Міжнародним актом, який регулює використання і захист особових даних є Конвенція Ради Європи «Про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці персональних даних» від 28 січня 1981 року.[2]

Згідно до Закону «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються. [1]

Під згодою суб'єкта персональних даних слід розуміти добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. [1]

Суб'єкт персональних даних має право:

1. Знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;

2. Отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;

3. На доступ до своїх персональних даних;

4. Отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;

5. Пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;

6. Пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем і розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;

7. На захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;

8. Звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;

9. Застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;

10. Вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;

11. Відкликати згоду на обробку персональних даних;

12. Знати механізм автоматичної обробки персональних даних;

13. На захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки. [1]

Використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, у разі створення ним умов для захисту персональних даних, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Згідно закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних, поширення же персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. [1]

Метою цієї статті є аналіз отримання та зберігання персональних даних набувачів гуманітарної допомоги та наскільки організації, що надають гуманітарну допомогу і працюють з найуразливішими групами, дотримуються правил обробки персональних даних.

Слова “гуманітарна допомога” в Україні вже давно присутні в житті кожного українця та у значній частині медійних повідомлень.

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги на сьогодні регулюються Законами України «Про гуманітарну допомогу» №1192 від 22.10.1999 р. 3], «Про благодійну діяльність та благодійні організації» №5073-VI від 05.07.2012 р.[4], Постановами Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку списання товарів (предметів) гуманітарної допомоги, які мають певний термін експлуатації” №514 від 16 березня 2000 р. [12], “Про затвердження Порядку використання гуманітарної допомоги у вигляді коштів в іноземній валюті з рахунків в іноземній валюті отримувачів гуманітарної допомоги” №542 від 22 березня 2000 р. [13], “Про затвердження Порядку реєстрації отримувачів гуманітарної допомоги” №543 від 22 березня 2000 р. [14], “Про Порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги” №544 від 22 березня 2000 р. [15], “Питання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України” №553 від 22 березня 2000 р. [16], “Про затвердження Порядку вивезення за межі України або знищення неякісних та непридатних до споживання товарів (предметів) гуманітарної допомоги” №728 від 28 квітня 2000 р. [17], “Про затвердження Порядку надання Україною гуманітарної допомоги” №161 від 21 лютого 2001 р. [18] та іншими нормативними актами.

Враховуючи масштабність такої допомоги, підвищення на законодавчому рівні відповідальності за її витрачання, дуже важливе значення має документальне оформлення розповсюдження гуманітарної допомоги.

На підставі ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» №1192 від 22.10.1999 р. «Гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану». [3]

«Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів» та за умови дотримання вимог ст.3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» №5073-VI від 05.07.2012 р.[4]

Перелік отримувачів гуманітарної допомоги визначено в ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» №1192 від 22.10.1999 р. Це, зокрема, але не виключно громадські організації, релігійні організації, благодійні фонди, які внесені до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги.

Набувачами ж гуманітарної допомоги є фізичні та юридичні особи, які потребують гуманітарної допомоги та яким вона надається.

Відповідно листа Міністерства фінансів України №41020-06-5/8479 від 27.04.2022 р.[5] вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р., поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність [6]. Це означає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є у тому числі гуманітарна допомога, зокрема її отримання, списання та передача.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою ведення бухгалтерського обліку є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію і які мають відповідати за порядком їх створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку [6], а також зберігання, вимогам встановленим «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. [7] захист персональний даний гуманітарний допомога війна

Відповідно законодавства України та чинних нормативних актів, підставою для започаткування процедури надання і визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання (дарчий лист). Подальшим кроком для отримання гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. [3]

Основним первинним документом, який використовується при передачі гуманітарної допомоги є акт приймання-передачі матеріальних цінностей (гуманітарної допомоги), який містить основні реквізити первинного документу. При наданні гуманітарної допомоги міжнародним донором до акту додається митна декларація, міжнародна товарно-транспортна накладна.

Передача гуманітарної допомоги набувачам - юридичним особам оформлюється шляхом складання та підписання акту-приймання передачі гуманітарної допомоги між отримувачем та набувачем.

Складніше з набувачами-фізичними особами. Спеціальних вимог до документування таких передач законодавство не містить, однак для бухгалтерського обліку та списання гуманітарної допомоги, українське законодавство вимагає використання персональних даних. Підставою масової роздачі гуманітарної населенню для організації, що розподіляє гуманітарну допомогу, між її набувачами є наказ про роздачу гуманітарної допомоги, яким визначається місце, дата і час, вид гуманітарної допомоги та її обсяг, відповідальні особи, а також складається документ про внутрішнє переміщення гуманітарної допомоги зі складу до відповідальної особи. Таким чином, визначаються відповідальні особи за збір та збереження персональних даних але великою проблемою є саме фактичне забезпечення зберігання персональних даних фізичних осіб під час розповсюдження гуманітарної допомоги. Слід відзначити, що під час ведення активних бойових дій в умовах війни, становиться майже неможливим оформлювати письмову згоду на збір, обробку та зберігання персональних даних.

Наступним кроком, що підтверджує наявність і розподіл гуманітарної допомоги є оформлення форми звітів відповідальною особою, які затверджені наказом Міністерства соціальної політики України №539 від 31.07.2020 р., які складаються після завершення роздачі гуманітарної допомоги кінцевим набувачам, в якому міститиметься інформація про місце та дату роздачі гуманітарної допомоги, фактичні обсяги переданої допомоги, наявні залишки гуманітарної допомоги та персональні дані фізичних осіб набувачів гуманітарної допомоги, у вигляді відомості роздачі гуманітарної допомоги набувачам, яка дозволить забезпечити прозорість та можливість пост-контролю донором за розповсюдженням допомоги, якщо в цьому виникне потреба. [8]

Звіт особи відповідальної за роздачу гуманітарної допомоги є основою для складання акту на списання гуманітарної допомоги з балансу організації.

Порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги затверджено Наказом Міністерства фінансів України №298 від 14.12.1999 р. Цей порядок поширюється на юридичних осіб незалежно від видів діяльності та форм власності (крім бюджетних установ), які одержали гуманітарну допомогу (отримувачі), які її потребують і яким вона безпосередньо надається (набувачі).[9]

Нецільове (незаконне з метою отримання прибутку) використання гуманітарної допомоги відповідно до ст.201-2 Кримінального Кодексу України тягне за собою наступні наслідки:

- продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі, - караються штрафом від 2-х до 3-х тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років, або обмеженням волі на строк до 4-х років;

- ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або у великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від 2-х до 5-ти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

- дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, або під час надзвичайного або воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від 5-ти до 7-ми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років та з конфіскацією майна).[10]

Таким чином, бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність повинні здійснюватися отримувачами гуманітарної допомоги в обов'язковому порядку. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.[3]

У зв'язку з визначенням на законодавчому рівні відповідальності за нецільове використання гуманітарної допомоги (про це детальніше нижче), документальне оформлення її руху стає актуальним, як ніколи.

Незалежно від виду та підстав надання гуманітарної допомоги, організації, що працюють з постраждалими, чи з тими, хто потребує притулку, мають вести документацію і фіксувати порядок надання допомоги. Виконання цієї вимоги має на увазі збір та обробку персональних даних.

Збір персональних даних необхідно здійснювати також для визначення належності фізичної особи до вразливих груп, на підставі того, що пріоритетними набувачами гуманітарної допомоги є найбільш незахищені верстви населення: люди, які мають інвалідність, пенсіонери, одинокі батьки, багатодітні родини, отримувачі допомоги малозабезпеченим сім'ям, зокрема з числа внутрішньо переміщених осіб.

Варто усвідомлювати, що отримати індивідуальну гуманітарну допомогу без ідентифікації особи та вказання мінімальної інформації про неї майже нереально. До прикладу, видаючи засоби особистої гігієни чи одяг, гуманітарні організації потребують щонайменше дані про стать особи та розмір одягу. Також при виплаті одноразової фінансової допомоги організації потребують паспортні (або інші ідентифікаційні) дані особи, щоб пересвідчитися, що людина ще не отримувала таку допомогу. Якщо певний тип допомоги надається лише особам з дітьми - організації вимагатимуть підтвердження, що особа має дітей - наприклад, паспортні дані чи свідоцтво про народження дитини. І така практика є абсолютно нормальною з огляду на те, що організації зацікавлені у допомозі якнайбільшій кількості постраждалих від конфлікту, а також у попередженні зловживань з боку недобросовісних осіб.

Отже, вимога надати мінімальну кількість персональних даних є легітимною, коли йдеться про отримання гуманітарної допомоги, спеціального статусу чи тимчасового захисту. Втім, збирати та обробляти персональні дані, особливо чутливу інформацію про походження, стать чи сексуальну орієнтацію, можна лише за наявності згоди відповідної особи - це є ключовою підставою обробки даних і “перестрибування” через таку вимогу явно становитиме порушення. Тож ключовим питанням є: коли така згода є дійсною?

У Посібнику, розробленому Міжнародним комітетом Червоного Хреста, наведені характеристики згоди особи на обробку її даних, які роблять таку згоду валідною. Зокрема, згода повинна включати такий набір характеристик:

Інформована. Особу мають повідомити про вид персональних даних, які збирають для надання гуманітарної допомоги, мету їхнього збору (чому саме ці дані необхідні), термін та порядок зберігання персональних даних, підстави для передачі персональних даних третім особам (іншим організаціям чи державі), а також умови виправлення та видалення застарілих і неточних даних. Недостатньо просто сказати, що персональні дані збирають, особа має повністю розуміти усі процеси, в яких її персональні дані будуть задіяні. Лише в такому випадку згода є інформованою.

Чітка. В ідеалі згода має надаватися у письмовій формі на спеціальному бланку, який також містить політику конфіденційності організації, яка надає гуманітарну допомогу. Так, у разі суперечки можна встановити, чи згода справді була надана. Якщо неможливо отримати згоду у письмовій формі, вона може бути записана на відео з дозволу особи, яка надає таку згоду. Вона має бути зрозумілою і чітко віддзеркалювати позицію особи.

Своєчасна. Згода має надаватися до отримання гуманітарної допомоги. Порушенням є надання допомоги з відповідною обробкою персональних даних, після якої організація вимагає надати згоду на такі процеси. Зокрема тому, що особа не зможе заперечити чи запобігти використанню її даних, а також відмовитися від допомоги.

Вільна. Згода вважається вільною, якщо особа може відмовитися від отримання допомоги. Наприклад, особа може вважати обсяг оброблюваних даних надмірним чи не бажати залишати певну інформацію гуманітарній організації. Крім того, особа має право відмовитися від автоматизованої обробки даних. У такому випадку їй мають запропонувати обробку даних живою людиною. Також особа має усвідомлювати усі наслідки збору і обробки її даних.

Така, що враховує вразливе становище особи. Соціальне, культурне та релігійне становище особи має враховуватися при зборі персональних даних. Процес збору персональних даних слід здійснювати з повагою до особливостей особи, враховуючи:

- неграмотність, наявність/відсутність інвалідності, вік, стан здоров'я, гендер і сексуальну орієнтацію;

- місцезнаходження особи (як-от тимчасовий притулок, місце обмеження свободи, віддалене місце тощо);

- мову спілкування, незнання юридичних особливостей країни, де отримується допомога тощо;

- приналежність до політичної, етнічної чи соціальної меншості/більшості;

- потенційний вплив технологій на особу, якщо вони мають хиби взаємодії з людиною, наприклад, в залежності від її кольору шкіри, статі, віку чи інших особливостей (як це часто стається з технологіями розпізнавання обличь).

Із можливістю відкликання. На будь-якому етапі обробки даних особа має право відкликати згоду та вимагати видалення усієї інформації про неї. При цьому їй мають повідомити про наслідки відкликання згоди. До відкликання згоди застосовуються усі правила, які застосовуються до згоди- воно не має здійснюватися під тиском третіх осіб, має бути інформованим і своєчасним. [19]

Окрім обов'язкового одержання згоди, гуманітарні організації мають дотримуватися й інших принципів роботи з персональними даними осіб, яким надається допомога. Зокрема, серед основних принципів слід виокремити:

- принцип мінімізації даних (організація має використовувати мінімально необхідну кількість даних і уникати їх надмірного чи непропорційного збору);

- принцип обмеження використання даних метою їх збору (організації не мають права використовувати персональні дані для інших цілей, окрім тих, які визначені згодою особи і метою їхнього збору, - у цьому випадку, наданням гуманітарної допомоги);

- принцип якості використовуваних даних (дані, які збирають гуманітарні організації, мають бути такими, що задовольняють мету їхнього збору);

- принцип прозорості (організації мають не лише повідомляти осіб, чиї дані збирають, щодо порядку роботи з даними, а і робити публічними політику роботи з персональними даними, аби незалежні організації громадянського суспільства могли оцінити рівень безпеки роботи з персональними даними та рівень захищеності осіб, які потребують допомоги, що, втім, не передбачає розкриття конфіденційної інформації);

- принцип захищеності даних (організації, які надають гуманітарну допомогу, гарантують, що персональні дані будуть належним чином захищені технічно у питаннях зберігання і доступу інформації, а також не будуть нелегально передаватися третім особам, маючи належний рівень юридичного захисту);

- принцип знищення даних, якщо їх зберігання більше не має легітимних підстав або не є необхідним;

- принцип відповідальної передачі даних третім особам (у випадку, якщо для надання допомоги існує потреба передати дані третім особам чи організаціям, гуманітарна організація має забезпечити технічну захищеність каналів даних, попередити особу про передачу її даних і пересвідчитися, що організація, якій передають дані, також здатна забезпечити їхній технічний та юридичний захист);

- принцип перегляду правил роботи з персональними даними(гуманітарні організації мають проводити регулярні перевірки, наскільки адекватними є політики роботи з персональними даними з технічної та юридичної точки зору, а також вносити зміни до таких політик за наслідками таких перевірок або після виникнення інцидентів з персональними даними - витік даних, виявлення недотримання принципу мінімізації даних, зміна обставин зберігання даних тощо);

- принцип відповідальності (організація несе відповідальність за потенційні порушення правил обробки персональних даних і зобов'язується належно повідомляти особу, з чиїми даними працює, про будь-які порушення, що сталися або мають високий ризик того, щоб відбутися).[19]

Покладаючись на ці прості правила, кожна особа може зрозуміти, чи дотримується організація, що надає гуманітарну допомогу, правил захисту персональних даних.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновки, що відповідно законодавства України фізична особа - набувач гуманітарної допомоги повинна надавати свої персональні дані з метою її отримання, контролю її розподілення та запобігання кримінальних вчинків зі сторони розповсюджувачів гуманітарної допомоги, а з іншої фізична особа-набувач гуманітарної допомоги під час її отримання в кризовій ситуації залишається незахищеною щодо використання її персональних даних, у зв 'язку з неможливістю якісного зберігання цих даних відповідно закону України звіт та зберігання персональних даних фізичних осіб.

Згідно, п.30 Директиви 95/46 ЕС Європейського Парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24.10.1995 року передбачено, що для забезпечення законності обробки персональних даних, вона повинна, крім іншого, проводитися з дозволу суб`єкта даних чи бути необхідною для укладання чи виконання договору, обов`язкового для суб`єкта даних. [20]

Тому, на нашу думку, в Законі доцільно передбачити, як виняток, можливість обробки персональних даних, необхідних для укладення і виконання договору без згоди суб`єкта персональних даних. Доцільність таких змін обумовлена і тим, що майже кожне підприємство має таку базу персональних даних і, відповідно, зобов`язане її зареєструвати.

Література

1. Закон України «Про захист персональних даних».

2. Конвенція Ради Європи «Про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці персональних даних» від 28 січня 1981 року.

3. Закон України «Про гуманітарну допомогу» №1192 від 22.10.1999р.

4. Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» №5073-VI від 05.07.2023.

5. Лист N41020-06-5/8479 від 27.04.2022 р. «Про бухгалтерський облік окремих господарських операцій».

6. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996-XIV від 16.07.1999.

7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995.

8. Наказ Міністерства соціальної політики України №539 від 31.07.2020 р. «Про затвердження форм звітів про наявність і розподіл гуманітарної допомоги та Інструкції щодо їх заповнення».

9. Наказ Міністерства фінансів України №298 від 14.12.1999 р. Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги.

10. Кримінальний кодекс України № 2341-III від 05.04.2001 р.

11. Постанова Кабінету Міністрів України. «Деякі питання отримання, використання, обліку звітності благодійної допомоги» №202 від 05.03.2022 р.

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. №514 “Про затвердження Порядку списання товарів (предметів) гуманітарної допомоги, які мають певний термін експлуатації», від 22 березня 2000 р.

13. Постанова Кабінету Міністрів України №542 «Про затвердження Порядку використання гуманітарної допомоги у вигляді коштів в іноземній валюті з рахунків в іноземній валюті отримувачів гуманітарної допомоги», від 22 березня 2000 р.

14. Постанова Кабінету Міністрів України №543 «Про затвердження Порядку реєстрації отримувачів гуманітарної допомоги», від 22 березня 2000 р.

15. Постанова Кабінету Міністрів України №544 «Про Порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги», від 22 березня 2000 р.

16. Постанова Кабінету Міністрів України №553 «Питання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України», від 28 квітня 2000 р.

17. Постанова Кабінету Міністрів України №728 «Про затвердження Порядку вивезення за межі України або знищення неякісних та непридатних до споживання товарів (предметів) гуманітарної допомоги», 21 лютого 2001 р.

18. Постанова Кабінету Міністрів України №161 «Про затвердження Порядку надання Україною гуманітарної допомоги».

19. Посібник із захисту персональних даних під час надання гуманітарної допомоги - Handbook on data protection in humanitarian action, розроблено Міжнародним комітетом Червоного Хреста).

20. Директива 95/46 ЕС Європейського Парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24.10.1995 року.

Размещено на Allbest.Ru