Безоплатна правнича допомога як складова забезпечення доступу до правосуддя у кримінальному провадженні в Україні

Keywords: access to justice, free legal aid, criminal proceedings, protection, free secondary legal aid, legal guarantees, guarantees of individual rights.

Вступ

Постановка проблеми. Держава на рівні Основного Закону гарантує кожному право на доступ до правосуддя та професійну правничу допомогу, в тому числі на безоплатній основі.

Означена гарантія імплементована і у кримінальному процесі через призму спеціальних норм.

Послугами безоплатної правової допомоги щороку користується все більше громадян, що зумовлює необхідність удосконалення системи її надання. Так, з 2021 року простежується тенденція до значного попиту на послуги безоплатної правової допомоги, зокрема зафіксовано на 23% більше звернень у порівнянні із попередніми роками [1].

Крім того, впродовж 2022 року зареєстровано понад 642,1 тис. звернень клієнтів до центрів надання безоплатної правової допомоги, з них 506,9 тис. випадків щодо первинної правової допомоги, 135,2 тис. - вторинної [2]. З такої статистики можна дійти висновків, що для забезпечення рівного доступу до правосуддя всіх громадян потрібно розвивати та удосконалювати систему безоплатної правової допомоги в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика безоплатної правової допомоги становила предмет дослідження В. Бойко, І. Гловюк, Ю. Грошевого, О. Дроздова, В. Маляренка, О. Овчаренко Н. Сакари, О. Шило та інших дослідників.

Невирішені раніше проблеми. Однак, досі залишається невирішеними такі ключові питання як забезпечення доступу до правосуддя та обмеженість права на безоплатну правову допомогу у кримінальному провадженні за суб'єктним складом, формальний підхід суду до участі захисника залученого через центри безоплатної правової допомоги та формальний захист клієнта з боку безоплатного адвоката.

Метою цієї статті є аналіз механізму забезпечення доступу до правосуддя в Україні через систему безоплатної правової допомоги, його законодавче підґрунтя, оцінка ефективності, дієвості та пошук шляхів удосконалення - виходу за межі декларативних засад доступу до правосуддя.

Виклад основного матеріалу

безоплатна правнича допомога кримінальний

Доступ до правосуддя - це принцип, який закріплений нормативно не тільки на рівні національного законодавства, але й міститься у ключових міжнародних актах, зокрема в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а також активно застосовується у правозастосовній практиці Європейського суду з прав людини.

Конституція України проголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен може звернутись до суду та оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб [3]. Зважаючи на вказане, в конституційному розумінні доступ до правосуддя полягає у тому, що будь-яка особа має можливість звернутись до суду як незалежної інституції за захистом своїх прав та інтересів і така можливість забезпечена гарантією з боку держави. При цьому, ні Конституція України, ні міжнародні акти не оперують поняттям «доступ до правосуддя». Крім того не виділяють окремо доступ до правосуддя у кримінальному провадженні. Самі по собі ці нормативні положення цих актів є першоосновою його становлення, яке відображається і впроваджується у практичній площині завдяки нормам спеціального законодавства.

Так, одним із принципів кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України є «доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень». Як вбачається із ст. 21 КПК України доступ до правосуддя у кримінальному провадженні складається із двох взаємопов'язаних елементів (1) гарантія на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, а також (2) гарантія на участь особи у розгляді в суді будь-якої інстанції справи щодо її прав та обов'язків [4]. Тобто КПК України значно розширює принцип доступу до правосуддя. Останній являє собою не тільки захист прав і свобод особи та можливість оскарження дій, рішень або ж бездіяльності органів влади до суду, але є забезпечує справедливий розгляд справи, законним судом, який є незалежним та неупередженим, в найкоротші строки, за присутності особи, якої ця справа стосується.

Серед науковців в сфері кримінального процесу точаться дискусії щодо розрізнення категорій «доступ до суду», «доступ до правосуддя» та «доступ до судового контролю». У науковій літературі відзначається, що доступ до суду є ширшою категорію, яка охоплює можливість розгляду справи на етапі досудового розслідування (доступ до судового контролю), розгляду справи по суті під час судового провадженні (доступ до правосуддя). Відтак, доступ до правосуддя остання визначає як забезпечення можливості розгляду кримінальної справи по суті у судових стадіях кримінального процесу [5, C. 265].

З позицією вченої щодо доступу до судового контролю та доступу до суду дійсно варто погодитись, зважаючи на наступне. КПК України визначає суб'єктом судового контролю у кримінальному провадженні слідчого суддю, а у випадках визначених законом суддів апеляційного суду (наприклад, надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій), голову суду [4]. Закон покладає обов'язок на слідчого суддю здійснювати контроль за діяльністю правоохоронних органів під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження. Тобто доступ до судового контролю являє собою право сторін кримінального провадження звертатись до суду на етапі досудового розслідування з метою захисту їх прав та інтересів та забезпечення контролю за дотриманням законності під час проведення розслідування. Поряд із цим, «доступ до суду» є узагальнюючою категорією, яка гарантує абсолютне право особи на звернення до суду незалежно від стадії кримінального провадження. Однак, що стосується доступу до правосуддя ситуація є не такою однозначною. КПК України, проголошуючи принцип доступу до правосуддя, не здійснює прив'язку терміну «правосуддя» виключно до вирішення справи по суті на етапі судового провадження, а надає цьому поняттю загальне значення у вигляді доступу до правосуддя у кримінальному провадженні. Правосуддя як ми знаємо є функцією незалежної судової гілки влади, яка здійснюється виключно судами. У зв'язку із цим, не можна категорично стверджувати, що правосуддя стосується виключно судового провадження, враховуючи специфіку кримінального провадження та появи інституту судового контролю, який здійснюється слідчими суддями.

Повертаючись до місця безоплатної правничої допомоги при забезпеченні доступу до правосуддя, варто перш за все зауважити, що ст. 59 Основного Закону наділяє кожного правом на професійну правничу допомогу, з можливістю у окремих випадках користуватись нею за рахунок держави (безоплатно). Також Конституція України гарантує свободу вибору захисника своїх прав [3]. Відразу хочемо звернути увагу на те, що 3 серпня 2023 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги», яким було внесено зміни до низки законодавчих актів та замінено поняття «правова допомога» на «правнича допомога» [6].

Згідно ст. 1 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (надалі - Закон), безоплатна правнича допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. А правнича допомога - це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення [7]. Тобто безоплатна правнича допомога - це механізм захисту та реалізації прав особи, який забезпечується шляхом надання особі юридичних послуг з питань, що потребують спеціальних знань, витрати на які покриваються за кошти держави.

Згідно Закону в Україні діє два види безоплатної правничої допомоги первинна та вторинна. Первинна надається всім без виключення і не пов'язана безпосередньо із зверненням до суду. Суб'єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги можуть роз'яснити особі, що вона має право на звернення до суду (наприклад, під час надання консультації), однак вони не переходять до реалізації цього права.

Реалізація доступу до правосуддя є предметом безоплатної вторинної правничої допомоги. Це не ставиться під сумнів і з положень Закону. Відповідно до ст. 13 Закону безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя [7]. Отже, спираючись на нормативне підґрунтя можна стверджувати, що з позиції законодавця виключно безоплатна вторинна правнича допомога є механізмом саме реалізації доступу до правосуддя.

До 2011 р. (прийняття Закону України «Про безоплатну правничу допомогу») безоплатних адвокатів в кримінальному провадженні призначали правоохоронні, органи кримінального розслідування і суди, тобто не було єдності і централізації такого призначення.

Статистика опитаних осіб із сфери кримінального провадження віддає перевагу новій системі призначення безоплатних адвокатів, так як він забезпечує руйнування небезпечних зав'язків між органами кримінального розслідування, прокуратурою, судами, з одного боку, і адвокатами, з іншого боку. Призначення адвокатів центрами надання безоплатної правничої допомоги істотно зміцнила незалежність адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу [8].

З ними варто погодитись, оскільки призначення адвокатів безпосередньо правоохоронними органами або ж судами може допускати можливість впливу на них з боку суду, прокуратури і законом не було встановлено жодних стримуючих факторів на цей випадок. При цьому, центри безоплатної правничої допомоги повинні бути неупередженими і вони відповідають в тому числі за якість надання безоплатної правничої допомоги. У випадку ж порушення прав суб'єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу вони можуть оскаржити їх в адміністративному порядку, або ж безпосередньо до суду.

Повертаючись до співвідношення «доступу до правосуддя» та «безоплатної вторинної правничої допомоги» варто зупинитись і на суб'єктах права на отримання цього виду правничої допомоги. Як вже вище згадувалось, право на вторинну правничу допомогу не є абсолютним. Закон чітко визначає перелік осіб, які вправі звернутись за безоплатної вторинною правничою допомогою. Зокрема, ч. 1 ст. 14 Закону відносить до них 29 категорій осіб. Звертаємо увагу, що ще на початку 2022 р. цих категорій в законі було 14. Після початку повномасштабного вторгнення було внесено зміни і доповнено статтю також категоріями, постраждалими від збройної агресії рф. Предметний аналіз положень статті дозволяє дійти висновку, що це малозахищені соціальні групи, і можна розрізнити за такими критеріями (1) рівень матеріального забезпечення, (2) вік, (3) обмеження прав, (4) обов'язкова участь захисника у кримінальному провадженні; (5) уразливі категорії; (6) громадянство та інші.

Крім того, потрібно визначити і послуги, які можуть бути предметом правничої допомоги. До таких належать: захист, представництво та складення процесуальних документів. При цьому, розрізнення послуг захисту і представництва, як нам відомо, здійснюється у кримінальному провадженні за статусом суб'єкта права на безоплатну правову допомогу. Захист на відміну від представництва може здійснюватися виключно у кримінальному процесі.

При цьому, не потрібно плутати судовий захист - можливість звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів, із захистом в кримінальному провадженні, який здійснюється захисником або підозрюваним, обвинуваченим особисто, тобто захист від пред'явленого обвинувачення (саме в другому контексті поняття «захист» вживається в Законі України «Про безоплатну правничу допомогу»).

Однак, належність до тієї чи іншої категорії не забезпечує особі права на всі правничі послуги, які надаються в порядку безоплатної вторинної правничої допомоги, а також в окремих випадках мають місце обмеження кількісного характеру. Так, наприклад, особи до яких застосовано тримання під вартою можуть скористатись наступними послугами - захист та складення процесуальних документів, а у випадку застосування до таких осіб насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження під час перебування під вартою - представництво інтересів [7].

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону, право отримати безоплатну вторинну правничу допомогу, але не більше шести разів протягом року можуть:

(1) особи, які мають відповідний визначений в законі рівень доходів; внутрішньопереміщені особи;

(2) ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

(3) особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, та особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;

(4) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України;

(5) викривачі корупції;

(6) особи, які зазнали позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

(7) громадяни України, які звернулися з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов'язаних з відновленням втрачених документів, необхідних для отримання компенсації шкоди майну, завданої збройною агресією російської федерації проти України.

Отож, чи може встановлення таких фільтрів у законодавстві щодо отриманні безоплатної вторинної правничої допомоги обмежувати доступ до правосуддя особі у кримінальному провадженні? На нашу думку, обмеження щодо послуг, які можуть надаватись тій чи іншій категорії осіб не може свідчити про перешкоди у реалізації у доступі у правосудді, оскільки таке обмеження встановлено враховуючи специфіку кримінального провадження. Як вбачається із ст. 14 Закону, якщо особі залучається безоплатний адвокат з метою здійснення захисту (тобто для підозрюваного, обвинуваченого, затриманого) їм повинні надаватись послуги захисту і складення процесуальних документів. У такому випадку цього обсягу правничих послуг є достатньо для них за виключенням окремих ситуацій, які також прописані у законі (коли може забезпечуватись представництво). Коли ж особа у кримінальному провадженні має статус потерпілого надання їй послуг у вигляді представництва і складення процесуальних документів достатньо для забезпечення її прав і свобод, а також реалізацією нею доступу до правосуддя, оскільки захисту особа не потребує в силу свого статусу.

Таким чином, конкретизація правничих послуг, які можуть надаватись тій чи іншій категорії осіб має на меті правову визначеність, спрощення надання безоплатної правничої допомоги, а не обмеження доступу до правосуддя.

Зауважимо, що за видом надання правничих послуг суб'єктів права на надання безоплатної вторинної правової допомоги класифікують на 3 групи: 1) особи, що мають право на всі види правничих послуг; 2) особи, що мають право на захист та складення процесуальних документів; 3) особи, що мають право на здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру [9, с. 71].

Що стосується обмеження кількісного використання права на безоплатну правову допомогу. Можна віднести таке обмеження до проблем системи безоплатної правової допомоги і відповідно обмеження доступу до правосуддя, оскільки з огляду на суб'єктів, яким встановлено таке обмеження є велика ймовірність неможливості залученнями ними захисника на платній основі. Зокрема, обмеження на звернення за безоплатною правничою допомогою встановлене, особам які мають низький рівень доходів, внутрішньо переміщені, ветерани, а також постраждалі від збройної агресії рф. Ці категорії населення потребують захисту як ніхто інший. Звісно КПК України встановлює випадки, коли участь захисника є обов'язковою, відповідно якщо особа і належить до вищевказаної категорії, але має право на обов'язкову участь захисника їй буде забезпечене право на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Однак, потрібно враховувати і той факт, що статус такої особи в кримінальному провадженні може бути різним свідок, потерпілий і у такому випадку якщо наприклад рівень доходів особи є незадовільним і вона скористалась послугами безоплатної правничої допомоги 6 разів за рік вона залишається сам на сам із своєю правовою проблемою. Очевидно, що вона може скористатись правовою консультацією, але не може отримати захист, або ж представництво на безоплатній основі. Це питання є досить дискусійним наразі, зміни до законодавства і встановлення такого обмеження відбулось Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 р.

Наступною перепоною у доступі до правосуддя через систему безоплатної правничої допомоги є формальний підхід до залучення адвоката (захисника) судом у випадку, коли його участь є обов'язковою. Досить часто на практиці суди залучають безоплатного захисника за клопотанням сторони обвинувачення для розгляду тих чи інших клопотань лише з метою розглянути таке клопотання, а не з метою забезпечення рівної можливості сторонам кримінального провадження. В чому це проявляється? Наприклад, непоодинокими є випадки, коли суд залучає безоплатного захисника для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному у зв'язку із неможливістю явки захисника за договором, коли участь захисника у справі є обов'язковою. При цьому, доручає регіональному центру надання безоплатної правової допомоги забезпечити прибуття захисника і призначає наступне судове засідання на цей же день. Захисник прибуває, просить ознайомитись із матеріалами справи, суд надає йому три години (у кращому випадку), по спливу трьох годин приступає до розгляду клопотання, незважаючи на те, що захисник просить додатковий час, оскільки справа налічує велику кількість матеріалів, кримінальне провадження є складним. І разом із цим, варто пам'ятати, що застосування запобіжних заходів спрямоване на істотне обмеження прав підозрюваних, тому лінія захисту має бути виваженою і ґрунтовною. Три години для вивчення справи і підготовки навіть усних заперечень є об'єктивно неможливою, при тому що строків підготовки клопотання про застосування запобіжного заходу для сторони обвинувачення невизначені, тобто це може бути будь-який час. Тому у таких випадках, суд однозначно формально підходить до безоплатної правничої допомоги і реалізації стороною захисту її прав.

Як можна боротись із такими ситуаціями: (1) заявляти відвід судді на підставі об'єктивних сумнівів у його неупередженості; (2) оскаржувати дії суддів до Вищої ради правосуддя; (3) звертатись до ради адвокатів із заявами про захист прав адвокатів та забезпечення гарантій адвокатської діяльності.

Так, Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ надав правовий висновок щодо недопущення обмежень та порушень прав захисника під час судового розгляду і встановив, що «...Визначення судом часу - достатнього часу для ознайомлення захисником з матеріалами кримінального провадження, має здійснюватися індивідуально в кожному випадку як окремому, з комплексним урахуванням відповідних критеріїв притаманних конкретному кримінальному провадженню, що в свою чергу забезпечить недопущення порушення найважливіших гарантованих прав, зокрема права на захист.» [10].

Трапляються випадки і коли безоплатні адвокати діють недобросовісно. Наприклад, адвокати, які захищали клієнта у резонансних кримінальних провадженнях протягом 3-років і сумлінно виконували свої обов'язки, не змогли з'явитись до суду через участь в іншому судовому засіданні у той же час. В свою чергу, суд відсторонив їх від участі в справі і залучив безоплатного захисника. Безоплатний захисник прибув і просив ознайомитись із справою, однак справа налічувала 100 томів матеріалів та 20 годин відеозапису, що вимагало об'єктивно тривалого часу ознайомлення. Тому суд залучив другого безоплатного захисника, якому також був потрібен час на ознайомлення. І лише третій захисник, залучений судом через систему безоплатної правничої допомоги ознайомився з матеріалами у стислі строки та приступив до участі у справі. При цьому безоплатний адвокат аргументував свої дії тим, що мало часу на ознайомлення витратив, оскільки конкретне засідання, на його думку, вимагало вивчення обмеженого кола питань. Захисники за договором оскаржили такі дії до Ради адвокатів України [11]. Крім того, такі дії можна оскаржити і до центру надання безоплатної правової допомоги, адже тут постає питання якості надання адвокатом правової допомоги, що повинно забезпечуватись відповідними центрами та удосконалюватись із кожним роком. Однак, на жаль Закон поки що не має детальної правової регламентації оскарження таких дій.

Висновки

Зважаючи на вищевикладене, сьогодні вбачаються позитивні зміни в системі надання безоплатної правової допомоги. Зокрема, розширено суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу (доповнено їх внутрішньо переміщеним особами, постраждалими від збройної агресії рф), удосконалено систему шляхом централізації розподілу безоплатних адвокатів (створено центри надання безоплатної правової допомоги), введено в діє Реєстр адвокатів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Разом із цим, невирішеним залишається питання щодо обмеження права на безоплатну вторинну правову допомогу у вигляді можливості звернення за правничими послугами окремих категорій осіб не більше шести разів на рік, а також формального підходу суду та сторони обвинувачення до участі в процесі безоплатних захисників, що в свою чергу перешкоджає ефективному і належному доступі до правосуддя. Вирішити ці проблеми можна шляхом прийняття законодавчих змін, зокрема відновити практичну можливість дисциплінарного провадження відносно суддів, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, притягнення до відповідальності недобросовісних адвокатів, виключити обмеження реалізації права на безоплатну вторинну правову допомогу.

Список використаних джерел

1. На 23% зросла кількість звернень за безоплатною правовою допомогою. URL: https://minjust.gov.ua/news/ministry/na-23-zrosla-kilkist-zvernen-za-bezoplatnoyu- pravovoyu-dopomogoyu.

2. Про підсумки роботи системи БПД у 2022 році: цифри та факти. URL: https://legalaid.gov.ua/novyny/pro-pidsumky-roboty-systemy-bpd-u-2022-roczi-czyfry-ta-fakty/.

3. Конституція України. Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/4651-17#Text.

5. Балацька О. Доступ до правосуддя як загальна засада кримінального провадження. Підприємництво, господарство і право. 2020. 8/2020. С. 262-268.

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги. Закон України від 10.04.2023 № 3022-ГХ. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3022-20#Text.

7. Про безоплатну правничу допомогу. Закон України від 02.06.2011 № 3460-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text.

8. Оцінювання системи безоплатної вторинної правової допомоги в Україні у світлі стандартів і передового досвіду Ради Європи. Рада Європи. 2016. 96 c.

9. Шестерніна Н.П. Актуальні проблеми надання безоплатної вторинної правової допомоги малозахищеним громадянам у контексті судової реформи в Україні. Науковий вісник Ужгородського Національного університету. 2018. Т. 2., № 50. С. 69-72.

10. Правовий висновок щодо недопущення обмеження та порушення прав захисника під час судового розгляду. Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ. 22.06.2020. URL: https://www.facebook.com/124473864613650/posts/1064645947263099/.

11. Беручи участь у процесі адвокат має зважати на волю підзахисного, а не на рішення суду. Закон і бізнес. 2018. URL: https://zib.com.ua/ua/131922.html.

References

1. Na 23% zrosla kilkist zvernen za bezoplatnoiu pravovoiu dopomohoiu. URL: https://minjust.gov.ua/news/ministry/na-23-zrosla-kilkist-zvernen-za-bezoplatnoyu-pravovoyu-dopomogoyu.

2. Pro pidsumky roboty systemy BPD u 2022 rotsi: tsyfry ta fakty. URL: https://legalaid.gov.ua/no- vyny/pro-pidsumky-roboty-systemy-bpd-u-2022-roczi-czyfry-ta-fakty/.

3. Konstytutsiia Ukrainy. Zakon Ukrainy vid 28.06.1996 № 254k/96-VR. URL: https://za- kon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

4. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy. Zakon Ukrainy vid 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.

5. Balatska O. Dostup do pravosuddia yak zahalna zasada kryminalnoho provadzhennia. Pidpry- iemnytstvo, hospodarstvo ipravo. 2020. 8/2020. S. 262-268.

6. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo sproshchennia dostupu do bezoplatnoi pravnychoi dopomohy. Zakon Ukrainy vid 10.04.2023 № 3022-IX. URL: https://za- kon.rada.gov.ua/laws/show/3022-20#Text.

7. Pro bezoplatnu pravnychu dopomohu. Zakon Ukrainy vid 02.06.2011 № 3460-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text.

8. Otsiniuvannia systemy bezoplatnoi vtorynnoi pravovoi dopomohy v Ukraini u svitli standartiv i peredovoho dosvidu Rady Yevropy. Rada Yevropy. 2016. 96 s.

9. Shesternina N.P. Aktualni problemy nadannia bezoplatnoi vtorynnoi pravovoi dopomohy maloz- akhyshchenym hromadianam u konteksti sudovoi reformy v Ukraini. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsion- alnoho universytetu. 2018. T. 2., № 50. S. 69-72.

10. Pravovyi vysnovok shchodo nedopushchennia obmezhennia ta porushennia prav zakhysnyka pid chas sudovoho rozghliadu. Komitet zakhystu prav advokativ ta harantii advokatskoi diialnosti NAAU. 22.06.2020. URL: https://www.facebook.com/124473864613650/posts/1064645947263099/.

11. Beruchy uchast u protsesi advokat maie zvazhaty na voliu pidzakhysnoho, a ne na rishennia sudu. Zakon i biznes. 2018. URL: https://zib.com.ua/ua/131922.html.

Размещено на Allbest.ru