Ґенеза оціночних понять у цивільному праві України

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія внутрішніх справ

Ґенеза оціночних понять у цивільному праві України

Гопанчук Василь Степанович кандидат юридичних наук, професор,

професор кафедри цивільно-правових дисциплін,

м. Київ

Анотація

Ґенеза оціночних понять у цивільному праві України

Гопанчук Василь Степанович

Чітке уявлення про те, чим саме є оціночне поняття, його видах, особливостях застосування має важливе значення для правозастосовної діяльності. У сфері цивільного права використовується понад сто оціночних понять, серед яких значне місце відводиться темпоральним (часовим). Аналіз стану наукової розробки доводить, що дослідження присвячені саме еволюції темпоральних оціночних понять відсутні; у той же час їх закріплення у праві пов'язане з необхідністю визначення часових меж існування тих або інших правових явищ.

Тому метою статті є дослідження генези цивільно-правового регулювання оціночних понять в цивільному праві. Встановлено, що оціночні поняття відомі праву ще зі стародавніх часів. Так, їх наявність можна прослідкувати вже у Законах Хаммурапі, Законах ХІІ таблиць, а також збірниках творів відомих римських юристів - Дигестах Юстиніана, Інституціях Гая, тощо.

Доведено, що найстарішим оціночним поняттям є справедливість. Аналіз джерел римського приватного права дає підстави стверджувати, що вони є родоначальниками оціночних понять, які поступово, завдяки своїй універсальності, рецепіювалися у вітчизняне цивільне право. Звернувшись до історії становлення цивільного права Київської Русі, ми з'ясували, що у тексті Руської Правди було закріплено лише одне оціночне поняття. На відміну від останньої, більш наповненими оціночними поняттями є Литовські статути. Що ж до радянського цивільного законодавства, то воно містило чималу кількість норм з оціночними поняттями (Цивільний кодекс УРСР 1922 року, 1963 року). Зауважено, що на сьогодні правові норми, що містять оціночні категорії, відомі багатьом правовим системам; значний їх масив закріплено й в імплементованих Україною міжнародних актах загальносвітового і європейського значення. У результаті проведеного дослідження виокремлено основні періоди розвитку і використання оціночних понять.

Ключові слова: історико-правовий аналіз, оціночні поняття, цивільне право, справедливість, періоди розвитку.

Abstract

Genesis of evaluative concepts in civil law of Ukraine

Hopanchuk Vasyl Stepanovych Candidate of Legal Sciences, Professor, Professor of the Department of Civil and Legal disciplines, National Academy of Internal Affairs, Kyiv,

A clear understanding of what an evaluative concept is, its types, features of application is important for law enforcement activities. In the field of civil law, more than a hundred evaluative concepts are used, among which temporal concepts are prominent. The analysis of the state of scientific development proves that there are no studies dedicated to the evolution of temporal evaluative concepts; at the same time, their consolidation in law is connected with the need to determine the time limits of the existence of certain legal phenomena.

Therefore, the purpose of the article is to study the genesis of the civil law regulation of evaluative concepts. It was established that valuation concepts have been known to the law since ancient times.

Thus, their presence can be traced already in the Laws of Hammurabi, the Laws of the XII Tables, as well as in the collections of works of famous Roman lawyers - Digests of Justinian, Institutions of Gaius, etc. It was proven that the oldest evaluative concept is justice. The analysis of the sources of Roman private law gives reasons to claim that they are the ancestors of the evaluative concepts, which gradually, due to their universality, were accepted into the domestic civil. Turning to the history of the formation of the civil law of Kyivan Rus, we found out that only one evaluative concept was enshrined in the text of Ruska Pravda. Unlike the latter, Lithuanian statutes are more filled with evaluative concepts.

As for the Soviet civil legislation, it contained a considerable number of norms with evaluative concepts (Civil Code of the Ukrainian SSR of 1922, 1963). It was noted that nowadays legal norms containing evaluative categories are known to many legal systems; a significant array of them is enshrined in the international acts of global and European significance, implemented by Ukraine. As a result of the research, the main periods of the development and use of evaluative concepts were identified.

Key words: historical and legal analysis, evaluative concepts, civil law, justice, periods of development.

Вступ

Постановка проблеми. Термін «оціночне поняття» є досягненням науки теорії права, однак в сучасних реаліях він набув свого поширення в різних галузях права, у тому числі цивільного. Чітке уявлення про те, чим саме є оціночне поняття, його видах, особливостях застосування має важливе значення для правозастосовної діяльності. Слід констатувати той факт, що у сфері цивільного права на нормативному рівні використовується понад сто оціночних понять, серед яких значне місце відводиться темпоральним (часовим) оціночним поняттям. При цьому цивільні процесуальні правовідносини розвиваються у просторово-часовому континуумі складовим елементом якого виступає правовий час, саме тому існування темпоральних оціночних понять у праві пов'язане з необхідністю визначення часових меж існування тих або інших правових явищ: суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, правових гарантій, юридичних станів тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз історичних аспектів використання оціночних понять доводять, що вони не є новелою для сучасного цивільного права, що підтверджується їх наявністю в першоджерелах цивільного законодавства. Загальнотеоретичні аспекти оціночних понять висвітлювались у працях С.І. Вільнянського; згодом все більшого змісту та характеристики оціночні поняття набували завдяки дослідженням Т.В. Кашаніної, М.І. Бару, В.В. Косович, Л.М. Бойко, В.В. Ігнатенко. Специфіка оціночних понять досліджувалась й з точки зору їх використання в різних галузях права такими вченими як В.А. Біленко, О.І. Костенко, Т.О. Коломоєць, Наумов, О.О. Пащенко та інші.

Метою цієї статті є дослідження генеза цивільно-правового регулювання оціночних понять у цивільному праві України.

Виклад основного матеріалу

Використання оцінних понять як прийому законодавчої техніки відоме праву ще із стародавніх часів. Так, наявність оцінних понять можна бачити вже у Законах Хаммурапі, де використовувалися наступні вирази: «благорозумний цар», «тяжкий гріх», «тяжка образа», «спадкоємець, приємний для очей», «інші недоліки» [1].

Оціночне поняття «тяжкий гріх» випливає з твердження закону: якщо хтось здійснив стосовно батька тяжкий гріх, достатній для позбавлення спадщини, на перший раз треба пробачити йому; якщо ж учинив тяжкий гріх удруге, то батько може позбавити свого сина спадщини. А за змістом § 9 Законів Хаммурапі, який присвячений відповідальності продавця, який продав крадену річ та правам покупця і первісного власника на таку річ, можливо із впевненістю співставити із сучасним цивільно-правовим розумінням понять «добросовісний» та «недобросовісний володілець» [2, с.9-10]. Наявність оціночних понять можна прослідкувати й у першому кодифікованому акті Стародавнього Риму - Законах ХІІ таблиць (Закони дванадцяти таблиць). До прикладу, п. 4 таблиці першої містить норму, згідно з якою "поручителем особи, яка живе своїм господарством, може бути тільки той, хто теж має своє господарство, тоді як поручителем «безгосподарного громадянина» може бути будь-хто" [3, с. 5].

Крім того, у Законах ХІІ таблиць можна знайти поняття "недобросовісного виконання обов'язків" (п. 20а таблиці 8) [3, с.10], яке належить до переліку юридичних конструкцій, заснованих на принципі добросовісності, що виникли в римському приватному праві та перейшли в сучасне цивільне право України [4]. До того ж у Законах ХІІ таблиць було частково деталізовано зміст оціночного поняття «поважність причини пропуску судового розгляду справи». Визнавалися поважними такі причини неявки до суду: тяжка хвороба, співпадіння дня судового розгляду із днем, призначеним для звинувачення когось у зраді [5, с.17]. Оціночні поняття присутні й у Інституціях Гая, одного з найбільш впливовіших римських юристів - «добра віра», «противна добрим звичаям», «добросовісний володілець», «значні борги», «малолітні, наближені до дитячого віку», «противна доброю вдачею», «злий умисел», «надмірно жорстоко» [6, с. 114-126]. Слід згадати й про збірник творів римських юристів, що містить їх вислови й думки з найбільш важливіших питань римського права - Дигести Юстиніана [7], в яких також можна зустріти оціночні поняття.

Наприклад, заслуговує уваги оціночне поняття «злий намір», яке трактується наступним чином: «злий намір здійснюється способом лукавства і обману.... Договір вважається укладеним способом злого наміру, якщо за таким договором для того, щоб обійти когось робиться одне, а симулюється інше». Крім того, Дигести наповнені такими поняттями, як «витратив нерозумно», «необачно купив», «пуста особа», «очевидна омана», «достатні підстави» та інші [6, с. 127-149].

Найстарішим оціночним поняттям є справедливість. У юридичній термінології активно використовують його лексичний відповідник з латинської мови: justitia - справедливість, jus - право. Ще в давні часи було чітке розуміння того, що судова влада повинна бути об'єктивною. У правових актах, що дійшли до нас, містилися вимоги щодо справедливості, сумлінності суддів, їх незаінтересованості у справі, необхідності пошуку і використання достовірних доказів для прийняття правильного рішення [8, с. 12]. Китайський філософ та політичний діяч Конфуцій (552-479 рр. до н.е.) [9] цінував справедливість у суспільному та правовому житті й вважав, що справедливе рішення може прийняти лише мудрий і високоморальний правитель, який сам є носієм найвищих моральних якостей [10, с. 53].

Платон (427-347 рр. до н.е.) визначав поняття справедливості пов'язуючи його з такими поняттями як мудрість, краса, гармонія і пропускаючи його через проблеми рівності, нерівності, держави, права, політики, створювали теоретичні передумови для розвитку подальших суджень про справедливість [11, с. 86]. Аристотель (384-322 рр. до н.е.) був прихильником законодавчого делегування компетентним посадовим особам, у разі доцільності, права деталізації норми закону в процесі її застосування, але відповідно до загального духу закону. У праці «Політика» Аристотель звертає увагу на те, що «правильне законодавство повинно бути верховною владою, а посадові особи - одна чи кілька - повинні мати вирішальне значення лише у тих випадках, коли закони не спроможні дати точну відповідь, оскільки нелегко взагалі дати цілком визначені настанови стосовно усіх окремих випадків» [12]. правовий оціночний український цивільний

Аналіз джерел римського приватного права дає підстави стверджувати, що вони є родоначальниками оціночних понять, які поступово, завдяки своїй універсальності, рецепіювалися у вітчизняне цивільне право. Звертаючись до історії становлення цивільного права Київської Русі, та розглядаючи в цьому контексті оціночні поняття, необхідно звернути увагу на збірку стародавнього руського права, яка складена в Київській державі у XI-XII ст. на основі звичаєвого права та містить норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства - Руську Правду. Так, у тексті Руської Правди видається знайти лише одне оціночне поняття, а саме, - в ст. 106, де говориться про право матері лишити спадщину за заповітом "доброму сину", керуючись лише ставленням дітей до неї [4]. На відміну від Руської правди, більш наповненими оціночними поняттями є Литовські статути. Ще у середені ХІХ ст. відомий польський вчений В. Мазейовецький писав: «Литовський статут є значною памяткою законодавства своєї епохи і таким, якого не мала сучасна йому Європа» [13, с. 5].

Так, у Литовському Статуті 1529 року для характеристики фізичних осіб вживаються такі оціночні поняття як: "шляхтич, достойний довіри" (Розділ 5, арт. 1), "свідки із достойних людей" (Розділ 8, арт.2), "свідок, що користується доброю славою" (Розділ 8, арт. 5). Із аналізу норм, у яких використовуються зазначені поняття, можна впевнено стверджувати, що їх зміст частково відповідає сучасному розумінню таких оціночних понять цивільного права як "добросовісність", "справедливість" [14]. Ще більше норм з оціночними поняттями зустрічається у Статутах 1566 та 1588 років. Для прикладу, один лише Розділ 6 Статуту 1588 року під назвою "Про опіку" містить такі оціночні поняття: "справедливість", "великі справи", "добрі люди", "добре виховання", "розумний і дорослий вік" та ін. [15]. Значення статутів визначається не тільки їхнім змістом, але також тим, що вони вплинули на подальший розвиток законодавства в Україні. Так, Старий Статут був використаний при створенні Соборного уложення 1649 року - універсального кодексу кримінального та цивільного права. Третій Статут (Новий) діяв в Київській, Подільській та Волинській губерніях аж до 1840 року [16, с.123]. До речі, в Соборному уложенні 1649 року також міститься оціночне поняття - «надто близько».

Слід згадати також проєкт зводу законів Гетьманщини XVIII століття, що не отримав офіційного схвалення від російських монархів, але фактично застосовувався на Лівобережній Україні, який отримав назву «Права, за якими судиться малоросійський народ» [17]. В ньому містяться такі оціночні поняття - «судити по совісті», «безволокитне відправлення справ» [18, с.97].

Доречі, яскравим прикладом трансформації темпорального оціночного поняття з джерел права того періоду до сучасного цивільного законодавства є норма, яка містилася у Вексельному статуті прийнятому у 1729 році, де зазначалось: отримувач векселя із встановленим в ньому строком здійснення платежу повинен "як швидко можна" подати вексель для підписання до оплати [4]. Поняття «як швидко можна» трансформувалось в оціночне поняття «негайно», яке є досить поширеним у Цивільному кодексі України. Що ж до радянського цивільного законодавства, то воно містило чималу кількість норм з оціночними поняттями. Так, Цивільний кодекс УРСР 1922 року містив оціночні поняття переважно у нормах, які регулювали зобов'язальне право: «помилка, яка має істотне значення» (ст. 32), «добросовісний, недобросовісний володілець», «необхідні витрати» (ст. 59), «надмірно велика неустойка», «поважний інтерес» (ст. 142), «придатність до звичайного вжитку», «дефекти, що значно зменшують ціну» (ст. 195), «корінні недоліки» (ст. 196), «звичайне призначення» (ст. 227), «обставини, що мають істотне значення» (ст. 382), «значні зміни» (ст. 385) [19]. У Цивільному кодексі УРСР 1963 року перелік оціночних понять значно розширився: «істотне значення» (ст. 56), «негайно» (ст. 138, 156, 165), «добросовісний набувач» (ст.147), «належним чином» (ст. 161), «інтереси сторін, що заслуговують на увагу» (ст. 205), «неналежне виконання» (ст. 207), «незначна частина» (ст. 226), «поважна причина» (ст. 226, 347), «вимоги, що звичайно ставляться» (ст. 233), «істотно зменшений розмір» (ст. 303), «систематичне порушення» (ст. 316), «необережність» (ст. 327), «недоліки» (ст. 350) та інші [20].

Разом із тим, правові норми, що містять оціночні категорії, відомі багатьом правовим системам. Так, у Французькому цивільному кодексі використовуються такі оціночні категорії, як «справедливе відшкодування» (ст. 545), «розумна особа» (ст. 1112), «добрі звичаї» (ст. 1133) [21]. У Німецькому цивільному уложенні - «розумний строк» (§ 281), «справедливий розсуд» (§ 660); «суттєва зміна обставин» (§574); «незначні недоліки» (§ 640); «належне ведення господарства» (§1039 [22]. На формування цього нормативного акту рішучий вплив здійснила правова думка, що відображала погляди ліберальної буржуазії того часу. Аналіз положень Німецького цивільного уложення свідчить про закріплення, зокрема, принципу здійснення договірних відносин на основі «морально-етичних принципів». Це встановлює в доволі загальній формі правило, згідно якого сторони зобов'язуються виконувати договір, взаємно довіряючи один одному і у відповідності з торговими звичаями. У зв'язку з мовчанням законодавця дане положення слугувало судовій практиці міцною опорою при вирішенні важливих економічних і соціальних проблем.

Значний масив понять оцінного характеру міститься й в імплементо- ваних Україною міжнародних актах загальносвітового і європейського значення:

1) Хартія прав людини (яка включає Загальну декларацію прав людини, проголошену Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року - «поводження, що принижує гідність» (ст. 5); «ефективне відновлення в правах компетентним судом» (ст. 8); «розгляд справи з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і неупередженим судом» (ст. 10); «ефективне відновлення в правах компетентним судом» (ст. 8);

2) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті 16 грудня 1966 року - «судовий розгляд протягом розумного строку» (п. 3 ст. 9 Пакту); «невідкладне винесення постанови» (п. 4 ст. 9 Пакту); «виняткові обставини» (п. 2 ст. 10 Пакту); «справедливий розгляд справи», «з міркувань моралі» (п. 1 ст. 10 Пакту) [23;24].

В контексті дослідження еволюції цивільно-правового регулювання оціночних понять в цивільному праві, слід підтримати запропоновану А.І. Турчином класифікацію основних періодів розвитку і застосування оціночних понять:

1. Доісторичний період (до VIII ст. до н.е.) характеризується використанням оціночних понять при відсутності відповідних теоретичних і методичних розробок та домінуванням оціночних понять у звичаєвому праві.

2. Античний період (від VIII ст. до н.е. до VI ст. н.е.) відзначається появою фундаментальних філософських праць Конфуція, Сократа, Платона, Аристотеля, Цицерона, А. Августина, присвячених ідеям справедливості та правосуддя, які було розвинуто у подальшому та які залишаються актуальними. Це стосується, зокрема, теорії тлумачення понять, спроб деталізувати окремі оціночні поняття, обґрунтування об'єктивної потреби у дозованому використанні оціночних понять у випадках, коли це справді необхідно, ідеї важливості вчасного захисту порушеного права, коректного текстуального оформлення правової норми для її тлумачення та застосування.

3. Середньовічний період (від V! ст. до XVIII ст.) характеризується подальшими спробами розробити критерії оціночної діяльності, становленням справедливості як фундаментального принципу судочинства, теоцентричністю судового тлумачення при застосуванні оціночних понять, поширеним застосуванням ордалій, що свідчить про неготовність суддів приймати складні оціночні рішення, небажання нести особисту моральну відповідальність за свою оціночну діяльність та про складність застосування оціночних понять в умовах відсутності методичних розробок. У XV ст. поширилась ідея цільового (телеологічного) тлумачення оціночних понять та було висунуто основні вимоги щодо діяльності судді, спрямовані на забезпечення його неупередженості [27].

4. Період нової історії (від XVIII ст. до XX ст.), якому притаманна насиченість правових актів оціночними поняттями (що пов'язано з розвитком юридичної техніки та поступовою відмовою від казуїстичних правових норм), хоча методології їх тлумачення ще не розроблено.

5. Період новітньої історії (XX ст. - початок ХХІ ст.) відзначається посиленням інтересу до аксіологічної концепції права, характеризується сплеском наукової активності у дослідженні оціночних понять як самостійної теоретичної категорії, що створило основу для її подальшої наукової розробки [25].

Основоположними для сучасної цивілістики стало чимало понять римського приватного права, які не втратили своїх оціночних властивостей і знаходять своє відображення у вітчизняному цивільному законодавстві. При всій безлічі наукових поглядів і думок теоретична полеміка все більше будується на замкнутій системі понять і поглядів на проблему. Основні дискусії продовжують розгортатися навколо доктринального осмислення самої категорії «оціночні поняття», повідомляючи тим самим цього предметного навчання зайву схильність до теоретизації при недостатності уваги до практичних потреб права.

Висновки

Слід підкреслити, що цивільні правовідносини розвиваються у просторово-часовому континуумі складовим елементом якого виступає правовий час. Специфіка правового часу полягає в його об'єктивному та суб'єктивному наповненні. Якщо онтологічна характеристика часу відображається через його об'єктивність, то гносеологічна сторона часу полягає у його суб'єктивному сприйнятті всіма суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин [27, с. 5].

Серед основних періодів розвитку і використання оціночних понять можемо виокремити: доісторичний (до VIII ст. до н.е.); античний (від VIII ст. до н.е. до VI ст. н.е.); середньовічний (від VI ст. до XVIII ст.); нової історії (від XVIII ст. до XX ст.); новітньої історії (від XX ст. до початку ХХІ ст.). Виявлено, що найважливішу роль у розвитку оціночних понять як правових явищ відіграли періоди античності, нової та новітньої історії. Головним чином використання оціночних понять як засобу юридичної техніки пов'язується з відмовою від казуїстичності правових норм та з орієнтованістю на узагальнення й універсалізацію їх регулятивного впливу на динамічні суспільні відносини.

Література

1. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів. 2-ге вид., випр. і доп. К.: УРЕ, 1985. 968 с.

2. Зеленко I.n. Оцінні поняття у праві: функціональний підхід. Наукові записки. Серія: Право. 2019. Випуск 7. С. 9 - 13.

3. Закони Дванадцяти Таблиць [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B8_%D0% 94%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D 1%86%D 1%8F%D 1%82%D0%B 8_% D 1%82%D0%B0%D0%B 1%D0%BB%D0%B8%D 1%86%D 1%8C

4. Жук М.С. !сторичні аспекти становлення оціночних понять у цивільному праві. Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". 2011. № 2(4). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2011/n2/11zmsutp.pdf

5. Гнатюк М.Д. Реалізація правових норм: поняття та значення. Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. 2004. Вип. 27. С. 79 - 85.

6. Демчук Т. І., Манжосова О. В., Мошинська Я. С., Лещенко О. В. Основи римського приватного права. Чернівці: Чернівецький юридичний інститут Національного університету «Одеська юридична академія», 2021. 149 с.

7. Дигести [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/% D0%94%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8

8. Марочкін І.Є., Москвич Л.М., Сібільова Н.В., Бабкова В.С., Крючко Ю.І. Порівняльне судове право : навчальний посібник. Харків: Право, 2008. 112 с.

9. Конфуцій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/% D0%9A%D0%BE%D0%BD%D 1%84%D 1%83%D 1%86%D 1%96%D0%B9

10. Причепій Є.М. Філософія : підручник для студ. вищ. навч. закл. К. : Академвидав, 2005. 592 с.

11. Блоха Я. Є. Принцип справедливості у філософії Платона та арістотеля. Філософські обрії. 2016 р. №36. С. 79-87.

12. Політика (Аристотель) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0_(%D0%90% D 1%80%D 1%96%D 1%81%D 1%82%D0%BE%D 1%82%D0%B5%D0%BB%D 1%8C)

13. Ківалов C., Музиченко П., Панькова О. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х т. Т.1. Статут Великого князівства Литовського 1529 року Одеса: Юридична література, 2002. 568 с.

14. Перший (Старий) Статут Великого князівства Литовського 1529 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://constituanta.blogspot.com/2012/11/1529.html.

15. Статут Великого князівства Литовського 1588 року[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikisource.org/wiki/% D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1% 83%D1%82_% D0%92%D0%B5% D0%BB%D0% B8%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_% D0%BA%D0% BD%D 1 %8F%D0%B7%D 1%96%D0%B2%D 1%81%D 1%82%D0%B2%D0% B0_%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE% D0%B3%D0%BE_1588_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83

16. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. Вид.третє, перероб. і доп. К.: Істина, 2011 р. 806 с.

17. Кістяківский А. Ф. Права, за якими судиться малоросійський народ. К., 1879. 1063 с.

18. Шемшученко Ю.С. Права, за якими судиться малоросійський народ. К. : АТ «Книга», 1997 р. 549 с.

19. Цивільний кодекс Української РСР 1922 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://s2.sendfile.su/download/240721/AHZXuaLEJ6a8AXyq9fKs1UJWE1zeLT8Rx2bAsjde

20. Цивільний кодекс Української РСР 1963 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1540-06

21. Code civil [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: https://www.legifrance. gouv.fr/codes/texte_lc/LEGITEXT000006070721/

22. Haferkamp H.-P. (2012). Burgerliches Gesetzbuch (BGB) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://max-eup2012.mpipriv.de/index.php/ B%C3%B Crgerliches_Gesetzbuch_ (BGB)

23. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text.

24. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text.

25. Турчин А. І. Оціночні поняття в господарському процесуальному праві України: магістерська робота. Тернопільський національний економічний університет Навчально- науковий інститут інноваційних освітніх технологій. 2018.

26. Братель О. Темпоральні властивості процесуальних юридичних фактів у цивільному судочинстві України. Підприємництво, Господарство і Право. 2017. №3. С. 5 - 10

27. Кравчук В.О. Захист персональних даних в умовах воєнного стану. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. Вип. 9. С. 319-321. DOI https://doi.org/10.32782/2524- 0374/2022-9/77

References

1. Melnychuk, O.S. (1985). Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words]. Kyiv: URE [in Ukrainian].

2. Zelenko, I.P. (2019). Otsinni poniattia u pravi: funktsionalnyi pidkhid [Evaluative concepts in law: a functional approach]. Naukovi zapysky. Seriia: Pravo - Scientific Notes, Series - Law, 7, 9 - 13.

3. Zakony Dvanadtsiaty Tablyts [Laws of the Twelve Tables]. (n.d.). Wikipedia. Retrieved from http://surl.li/gqpzf [in Ukrainian].

4. Zhuk, M.S. (2011). Istorychni aspekty stanovlennia otsinochnykh poniat u tsyvilnomu pravi [Historical aspects of the formation of evaluative concepts in civil law]. Chasopys Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Pravo» - Journal of the National University «Ostroh Academy», Series «Law», 2(4). Retrieved from http://lj.oa.edu.ua/articles/ 2011/n2/11zmsutp.pdf [in Ukrainian].

5. Hnatiuk, M.D. (2004). Realizatsiia pravovykh norm: poniattia ta znachennia [Implementation of legal norms: concept and meaning]. Derzhava i pravo. Yurydychni i politychni nauky: Zbirnyk naukovych prats. - State an Law. Lgal and Political Sciences: collection of Scentific Works, 27, pp. 79 - 85 [in Ukrainian].

6. Demchuk, T. I., Manzhosova, O. V., Moshynska, Ya. S., Leshchenko, O. V. (2021). Osnovy rymskoho pryvatnoho prava [Fundamentals of Roman private law.]. Chernivtsi: Chernivetskyi yurydychnyi instytut Natsionalnoho universytetu «Odeska yurydychna akademiia» [in Ukrainian].

7. Dyhesty [Digest]. (n.d.). Wikipedia. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/wiki/% D0%94%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8 [in Ukrainian]

8. Marochkin, I.Ye., Moskvych, L.M., Sibilova, N.V., Babkova, V.S., Kriuchko, Yu.I. (2008). Porivnialne sudove pravo: navchalnyi posibnyk [Comparative judicial law: a study guide]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

9. Konfutsii [Confucius]. (n.d.). Wikipedia. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/wiki/ %D0%9A%D0%BE%D0%BD%D 1%84%D 1%83%D 1%86%D 1%96%D0%B9 [in Ukrainian]

10. Prychepii, Ye.M. (2005). Filosofiia: pidruchnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv [Philosophy: a textbook for students of higher educational institutions]. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

11. Blokha, Ya. Ye. (2016). Pryntsyp spravedlyvosti u filosofii Platona ta aristotelia [The principle of justice in the philosophy of Plato and Aristotle]. Filosofski obrii - Philosophical horizons, 36, 79-87 [in Ukrainian].

12. Polityka (Arystotel) [Politics (Aristotle)]. (n.d.). Wikipedia. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D 1%96%D 1%82%D0%B8%D0% BA%D0%B0_(%D0%90%D 1%80%D 1%96%D 1%81%D 1%82%D0%BE%D 1%82%D0%B5% D0%BB%D1%8C) [in Ukrainian].

13. Kivalov, C., Muzychenko, P., Pankova, O. (2002). Statuty Velykoho kniazivstva Lytovskoho: U 3-kh t. T.1. Statut Velykoho kniazivstva Lytovskoho 1529 roku [Statutes of the Grand Duchy of Lithuania: In 3 volumes, T.1. Statute of the Grand Duchy of Lithuania in 1529]. Odessa: Yurydychna literatura [in Ukrainian].

14. Pershyi (Staryi) Statut Velykoho kniazivstva Lytovskoho 1529 [First (Old) Statute of the Grand Duchy of Lithuania of 1529].(2004). Konstytuanta. Retrieved from https://constituanta.blogspot.com/2012/11/1529.html [in Ukrainian].

15. Statut Velykoho kniazivstva Lytovskoho 1588 roku [Statute of the Grand Duchy of Lithuania in 1588]. (n.d.). Wikipedia. Retrieved from https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A1% D 1%82%D0%B0%D 1%82%D 1%83%D 1%82_%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0% BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2% D 1%81%D 1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%9B%D0%B 8%D 1%82%D0%BE%D0%B2%D1 % 81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_1588_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83 [in Ukrainian].

16. Kharytonov, Ye.O., Kharytonova, O.I., Startsev, O.V. (2011). Tsyvilne pravo Ukrainy: Pidruchnyk [Civil law of Ukraine: Textbook]. Kyiv: Istyna [in Ukrainian].

17. Kistiakivskyi, A. F. (1879). Prava, za yakymy sudytsia malorosiiskyi narod [The Rights On Which the Little Russian People Are Judged]. Kyiv: Universytetska typohrafiia [in Ukrainian].

18. Shemshuchenko, Yu.S. (1997). Prava, za yakymy sudytsia malorosiiskyi narod [The Rights On Which the Little Russian People Are Judged]. Kyiv: AT «Knyha» [in Ukrainian].

19. Tsyvilnyi kodeks URSR [Civil Code of Ukrainian SSR] (1922). Retrieved from: http://s2.sendfile.su/download/240721/AHZXuaLEJ6a8AXyq9fKs1UJWE1zeLT8Rx2bAsjde [in Ukrainian].

20. Tsyvilnyi kodeks URSR [Civil Code of Ukrainian SSR] (1963). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1540-06 [in Ukrainian].

21. Code civil (2023). Legifrance. Retrieved from https://www.legifrance.gouv.fr/codes/ texte_lc/LEGITEXT000006070721/ [in French].

22. Haferkamp, H.-P. (2012). Burgerliches Gesetzbuch (BGB). https://max-eup2012.mpipriv.de/ index.php/B%C3%BCrgerliches_Gesetzbuch_(BGB) [in German].

23. Mizhnarodnyi pakt pro ekonomichni, sotsialni i kulturni prava [International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text [in Ukrainian].

24. Mizhnarodnyi pakt pro hromadianski i politychni prava [International Covenant on Civil and Political Rights]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_043#Text [in Ukrainian].

25. Turchyn, A. I. (2018). Otsinochni poniattia v hospodarskomu protsesualnomu pravi Ukrainy: mahisterska robota [Evaluative concepts in economic procedural law of Ukraine: Master's thesis]. Ternopil: Ternopilskyi natsionalnyi ekonomichnyi universytet Navchalno- naukovyi instytut innovatsiinykh osvitnikh tekhnolohii [in Ukrainian].

26. Bratel, O. (2017). Temporalni vlastyvosti protsesualnykh yurydychnykh faktiv u tsyvilnomu sudochynstvi Ukrainy [Temporal properties of procedural legal facts in the civil proceedings of Ukraine]. Pidpryiemnytstvo, Hospodarstvo i Pravo - Entrepreneurship, Economy and Law, 3, 5 - 10 [in Ukrainian].

27. Kravchuk V.O. Protection of personal data in the conditions of martial law. Legal scientific electronic journal. 2022. Issue 9. P. 319-321. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-9/77

Размещено на Allbest.ru