Діалектика формування основних професійних і моральних вимог до представників правничих професій: європейський досвід та українське право

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

Діалектика формування основних професійних і моральних вимог до представників правничих професій: європейський досвід та українське право

Бордюк Христина Михайлівна студентка I курсу магістратури,

Габа Анна Ігорівна студентка, студентка I курсу магістратури, Гальчинська Софія Вікторівна, студентка I курсу магістратури,

Анотація

релігія мораль професійний правничий

У статті розкривається суть професійних та етичних вимог до юристів під призмами національного та міжнародного законодавства та досвіду в цілому. Проаналізовано вплив релігії на формування моралі, поведінкових особливостей юриста у професійному житті та визначено її важливе місце для взаєморозуміння з клієнтами, належного сприйняття інформації.

Обумовлюється важливість взаємозв'язку кожного елемента для цільності розуміння даної проблематики, наводяться ключові етичні, професійні принципи діяльності адвокатів, суддів і прокурорів: належний рівень освіти та базової професійної підготовки, дотримання чинного законодавства та духу права, захист основоположних прав людини, дотримання балансу між суспільними, державними й особистими інтересами, чесність, відповідальність, терпеливість, конфіденційність, заборона отримання подарунків і винагород. Виявлено такі негласні стандарти як широта думки, уміння критично милити - як невід'ємні риси юриста. Виділяться наявні проблеми вищої освіти в Україні, як однієї з причин появи вад у етиці юристів та аналізуються способи вирішення даного питання. Досліджуються підходи до цих стандартів у різних державах. Зроблено висновки щодо необхідності дотримання вимог через стійкі внутрішні орієнтири правника, які були набуті внаслідок життєвого досвіду, поваги та прийняття релігії як невід'ємної частини соціуму та підкоренню загальновизнаним закріпленим у правовому полі правилам етики.

В даній публікації автори звертаються до ключових актів, які регулюють питання вимог до юриста, як в Україні (Кодекс суддівської етики; Кодекс правил професійної етики нотаріусів України; Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів), так і в міжнародній спільноті (Міжнародний кодекс етики 1988 року; Пекінські правила; Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського співтовариства; Європейська хартія про закон «Про статус суддів»; Стандарти незалежності правничої професії Міжнародної асоціації юристів), а також до судової практики, історичних обставин і сучасного досвіду.

Ключові слова: етика, професійні й етичні вимоги, національне законодавство, міжнародні стандарти, релігія.

Bordiuk Khrystyna Mykhailivna 1st year master's student, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv,

Haba Anna Igorivna 1st year master's student, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

Halchynska Sofia Viktorivna 1st year master's student, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

THE DIALECTIC OF THE FORMATION OF BASIC PROFESSIONAL AND MORAL REQUIREMENTS FOR LEGAL

PROFESSIONS REPRESENTATIVES: EUROPEAN EXPERIENCE

AND UKRAINIAN LAW

Abstract

The article reveals the essence of professional and ethical requirements for lawyers under the prism of national and international legislation and experience in general. The author analyzes the influence of religion on the formation of morality and behavioral characteristics of a lawyer in professional life and determines its important place for mutual understanding with clients and proper perception of information.

The author emphasizes the importance of the interconnection of each element for a holistic understanding of this issue, and provides the key ethical and professional principles of lawyers, judges and prosecutors: proper level of education and basic training, compliance with applicable law and the spirit of law, protection of fundamental human rights, maintaining a balance between public, state and personal interests, honesty, responsibility, patience, confidentiality, and prohibition of receiving gifts and rewards. It is identified that such unspoken standards as breadth of thought and critical thinking skills as essential features of a lawyer. The article highlights the existing problems of higher education in Ukraine as one of the reasons for the emergence of flaws in the ethics of lawyers and analyzes the ways to solve this issue. Approaches to these standards in different countries are studied. The author draws conclusions about the need to comply with the requirements due to the lawyer's stable internal guidelines which were acquired as a result of life experience, respect and acceptance of religion as an integral part of society and obedience to the generally recognized rules of ethics enshrined in the legal field.

In this publication, the authors refer to the key acts regulating the requirements for lawyers both in Ukraine (Code of Judicial Ethics; Code of Professional Ethics for Notaries of Ukraine; Code of Professional Ethics and Conduct for Prosecutors) and in the international community (International Code of Ethics 1988; Beijing Rules; the Common Code of Conduct for Lawyers of the European Community; the European Charter on the Status of Judges; the International Bar Association Standards of Independence of the Legal Profession), as well as to case law, historical circumstances and modern experience.

Keywords: ethics, professional and ethical requirements, national legislation, international standards, religion.

Постановка проблеми. Правнича професія була та є однією з найпривабливіших для українських абітурієнтів, про що свідчить статистика кількості поданих заяв для вступу на юридичні факультети вищих навчальних закладів на всій територій нашої держави. Проте не всі потенційні студенти відповідають вимогам, які ставляться до юристів. Мова йде не так про професійні якості, адже їх формування - це одне з основних якостей правничих шкіл, як про моральні характеристики, які проявляються достатньою мірою вже після здобуття повної середньої освіти чи навіть під час цього процесу. Як результат, не всі юристи, які свого часу також могли бути засліплені перспективою багатства, престижу й успіху, можуть вважатися достойними представниками правничих професій. Одним із китів, на яких стоїть ця проблема, є те, що досі немає чіткого розуміння, яким має бути справжній юрист: як із людської точки зору, так і професійної.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З огляду на постійну наявність та актуальність цієї проблеми, було багато спроб знаходження її причин, її узагальнення, структуризації та вирішення. Зокрема в роботах таких видатних діячів у сфері права, як: В. М. Сущенка, Л. В. Радовецької, С. П. Лясковської, О. О. Тихомирова й інших. Проте об'єм і комплексний характер цього питання зумовлює потребу його безперервного дослідження. Щоденні зміни та розвиток як у юридичному полі, так і в суспільному житті загалом є ще однією причиною «вічності» піднятої проблеми.

Мета статті - це аналіз процесу формування основних моральних і професійних вимог до представників юридичних професій, їх підґрунтя, виправданості чи недоречності, шляхів удосконалення та демонстрація на прикладі реальних ситуацій.

Виклад основного матеріалу. До представників правничих професій завжди в силу специфіки їхньої роботи ставилися високі як професійні, так і моральні вимоги. Формування цих категорій обумовлено багатьма факторами, які залежать як від тенденцій суспільства, так і від якості освіти та норм державного регулювання.

Основу професійних та етичних вимог до представників юридичних професій сьогодні складають, зокрема Кодекс суддівської етики, Правила адвокатської етики, Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів та інші.

Одним з важливих аспектів формування як професійних, так і моральних вимог до правника є насамперед освіта. Високий рівень юридичної освіти дозволяє встановлювати якісну планку очікуваної професійності майбутніх спеціалістів із сформованим глибинним розумінням права й етичних стандартів в ході ведення практичної діяльності.

Зокрема в Концепції розвитку вищої юридичної освіти в Україні визначаються наявні проблеми:

недостатній рівень теоретичних знань і практичних навичок у значної частини випускників правничих шкіл України;

брак уваги до формування у здобувачів юридичної освіти цілісного світогляду правника з розумінням суспільної місії, цінностей і значення правничої професії для утвердження верховенства права в сучасному демократичному суспільстві;

непрозора система формування державного замовлення на підготовку правників;

відсутність ефективної внутрішньої системи забезпечення якості освіти в закладах вищої освіти;

недостатньо висока якість наукових досліджень у сфері права та їхня невідповідність сучасним потребам держави та суспільства;

надмірна кількість закладів вищої освіти, які готують правників;

низький рівень працевлаштування випускників правничих шкіл. [1]

Вирішення вищевказаних проблем шляхом реформування системи освіти, удосконалення змісту освітніх програм для здобувачів вищої юридичної освіти, організація наукових досліджень в галузі права дозволять підвищити професійні й етичні стандарти юриста вже на етапі їхньої підготовки.

Уже були намагання удосконалення системи освіти, відтак у 2017 році до Верховної Ради України було подано проєкт Закону «Про юридичну (правничу) освіту та загальний доступ до правничої професії». Загалом в нормах цього закону дублюються положення Концепції розвитку юридичної освіти. [2]

Також не слід забувати, що левова частка на формування професійних та етичних стандартів припадає також і на наявний суспільний устрій. Оскільки Україна сповідує та прагне розвивати багато цінностей, зокрема і європейського права, таких як демократія, верховенство права, рівність, повага до прав людини й інших, то відповідно це впливає і на прояви поведінки самих юристів. А тому і в нашому національному законодавстві є ряд актів, які закріплюють спеціальні вимоги до правничих професій для найповнішого забезпечення та розвитку вищезгаданих цінностей.

Так, у Кодексі суддівської етики зазначено, що: «з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов'язані демонструвати та пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.» [3]

Стаття 1 вказаного Кодексу встановлює, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону та принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість і справедливість суду. [3]

Суддя є однією з найповажніших і найвідповідальніших професій, а тому формування високих етичних та професійних вимог є не просто примхою, а необхідністю, для забезпечення справедливості та балансу в суспільстві.

Також, до прикладу, в Правилах адвокатської етики вказано, що «надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов'язків, які покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта й інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності та верховенства права.

У своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту та представництва прав і законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.» [4]

В роботі адвокату завжди потрібно знаходити баланс між інтересами клієнта та дотримання вимог закону, оскільки високе почуття справедливості, як одна з етичних складових цієї професії, може як допомогти досягнути бажаної мети, так і «засліпити», що в свою чергу може призвести до краху.

Щодо прокурорів, то Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів покликаний «забезпечити компетентне й ефективне здійснення прокурорами своїх професійних обов'язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, визначення морально- етичних стандартів внутрішньої та зовнішньої комунікації; та створити умови для розвитку у прокурорів почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей, запобігання проявам корупції, а також сформувати принципової морально- правової позиції у взаєминах з громадянами, колегами, керівниками та підлеглими.» [5]

«Прокурор повинен ставитися до людей справедливо, уважно, доброзичливо, згідно зі загальнолюдськими принципами моралі, не допускаючи дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.» [5]

Загалом, як видно, правничі професії мають ряд обґрунтовано встановлених обмежень і вимог, як професійних, так і етичних, які покликані забезпечити якісне функціонування інструментів захисту прав людини та порядку у суспільстві. Проте значний вплив також становлять і міжнародні акти.

Міжнародні стандарти професійної діяльності правників - це узгоджені та визнані міжнародним співтовариством загальні деонтологічні вимоги, які складаються з принципів і норм та адресовані професійним юристам - суддям, адвокатам, прокурорам, нотаріусам у галузі права незалежно від державних кордонів їхньої професійної діяльності для гуманізації суспільних відносин, утвердження принципів верховенства права, встановлення законності та правопорядку в кожній країні світу [6, ст. 169].

Стандарти правничої професії закріплені переважно в документах міжнародних професійних правничих організацій, наділених статусом Правил корпоративної етики (поведінки), а також у документах міжнародно-правових організацій, інституцій і політичних організацій, і мають рекомендаційно- зобов'язальний характер для їхніх членів та учасників.

Основними базовими документами, які встановлюють професійні стандарти для юристів є: Кодекс поводження посадових осіб з підтримання правопорядку (1979 року); Основні принципи, які стосуються незалежності судових органів (1985 року); Пекінські правила (1985 року); Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського співтовариства (ухвалено делегаціями Асоціацій адвокатів 12 країн учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі у жовтні 1988 року); Основні положення про роль адвокатів, прийняті на конгресі ООН (1990 року); Стандарти незалежності правничої професії Міжнародної асоціації юристів (ухвалено МАЮ у Нью-Йорку у вересні 1990 року); Рекомендація №(94)12 «Незалежність, дієвість і роль суддів» (ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні 13 жовтня 1994 року); Європейська хартія про закон «Про статус суддів» (ухвалено Радою Європи, Лісабон, 1998 року); Рекомендація N 2000/19 «Про роль державної прокуратури в системі кримінального судочинства» (ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 року).

Результати аналізу цих документів вказують на ключові принципи професійної юридичної діяльності, серед яких можна виокремити наступні:

захист правниками основоположних прав і свобод людини та громадянина незалежно від здійснюваних ним професійних завдань і функцій;

безумовне дотримання правниками всіх складових принципу верховенства права (включаючи приписи національного та міжнародного права);

незалежність представників правничої спеціальності від сторонніх неправомірних впливів щодо їхньої діяльності незалежно, звідки надходить цей вплив, - з боку держави, її посадових осіб або суспільства, внутрішнього впливу правників один на одного;

самоврядність професійної правничої діяльності, основою якої є беззаперечна повага та дотримання встановлених корпоративних етичних правил поведінки на високому рівні відповідальності за неї;

провідна роль правників у дотриманні балансу приватних, суспільних і державних інтересів;

принципи службової несумісності та гласності тільки там і тоді, коли це не заборонено. Правник зобов'язаний зберігати професійну таємницю щодо своєї роботи та конфіденційну інформацію, отриману під час виконання ним своїх обов'язків.

Особлива увага в документах цих організацій приділена: 1) допуску до професійної правничої діяльності; 2) механізмам і процедурам застосування методів дисциплінарного впливу до тих, хто порушує чи не дотримується встановлених правил [7].

Саме ці перелічені стандарти повторюються в Етичних кодексах багатьох держав: починаючи від Японії, завершуючи Німеччиною та Британією. Існують хіба що незначні відмінності, які проявляються у власних підходах до визначення та забезпеченні дотримання цих стандартів, що, на нашу думку, є правильним, оскільки враховуються історичні особливості держав і різниця правових систем, які є головними чинниками появи додаткових вимог.

Ще одним цікавим моментом є негласна, але тим не менш базова, вимога, особливо до юристів США та країн загального права, - це наявність таких інтелектуальних рис: широта думки, уміння критично милити. Саме цей аспект є рушієм права, у ньому поєднуються всі особистісні інтелектуальні надбання та високий рівень професіоналізму. В цьому контексті слід згадати відому справу Riggs v. Palmer: у 1889 році у Сполучених Штатах Америки суд мав вирішити питання про те, чи може спадкоємець, названий в заповіті свого діда, отримати спадщину відповідно до цього заповіту навіть у тому випадку, якщо спадкоємець убив свого діда з метою отримання цієї спадщини (цивільне законодавство на той момент не передбачало положення, відповідно до якого «не може бути спадкоємцем особа, яка протиправно позбавила життя спадкодавця») [8].

Юрист, відповідно до європейської культури, має діяти не через страх перед санкціями, а лише через внутрішні моральні переконання. У такому підході різко окреслюється значення чітко сформованих моральних переконань юриста і норм поведінки (назвемо їх трудовими стандартами поведінки), які мають конвенційний (договірний) характер. Ці норми є конвенційними (договірними) та визначаються як прийняті зразки або установлені правила (чи то заборони, чи то повеління). Але при цьому порушення норми тягне за собою застосування до порушника санкцій.

Для європейської спільноти є характерним очікування, що юрист має бути високоморальною особистістю, рівень моральної культури якої формується через сімейне та суспільне виховання, а також постійна робота над собою (морального самовиховання). Суспільство вимагає від юриста високого рівня моральної культури як показника його морального розвитку і зрілості. Це проявляється на трьох рівнях: здатність до співчуття, емпатії та милосердя (культура моральних почуттів); розуміння етичного мислення, що є раціональною складовою моральної свідомості та включає знання моральних вимог, цінностей і суспільних норм, а також вміння обґрунтовувати моральний вибір; культура поведінки як засіб реалізації поставки моральних цілей і здійснення вчинків відповідно до етично-етикетної системи соціуму [9, ст. 150-158] .

Формування цих стандартів на міжнародному рівні було розпочато зі схвалення Міжнародною асоціацією адвокатів Міжнародного кодексу етики в 1956 році, який визначив засади того, що Міжнародна асоціація юристів розглядала як бажану лінію поведінки всіх юристів, залучених у здійснення міжнародної юридичної практики [10]. Він став одним із перших еталонів етично-правових засад діяльності адвокатури в Європейському Союзі.

Радою Адвокатур ЄС 16 вересня 1977 року спочатку було прийнято декларацію, в якій було вміщено головні засади, на яких повинні були формувати етичні кодекси адвокатури держав-членів Європейського Союзу, а 28 жовтня 1988 року - Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейської спільноти [11]. Цим самим було сформовано основу для наднаціонального та національного регулювання етичних вимог до адвокатів у державах-членах Європейського Союзу.

Міжнародний досвід свідчить про те, що стосовно юридичної професії може бути встановлена така сукупність вимог, обов'язків та обмежень:

вимоги щодо наявності високих моральних якостей - взаємоповага, гідність, чесність, відповідальність, старанність, конфіденційність;

вимоги «попереджувальної поведінки» як при виконанні професійних обов'язків, так і поза службою, щоб не тільки не допустити порушень, але й не викликати підозр у порушенні;

обмеження чи заборона на отримання винагород і подарунків;

обмеження чи заборона щодо заняття політичною та будь- якою іншою діяльністю.

Крім цього, неможливо аналізувати формування основних моральних вимог до представників правничих професій, як у контексті українського досвіду, так і європейського, без дослідження впливу релігії на цей процес.

Почнемо з того, кого ми уявляємо, коли чуємо слово «понтифік»? Більшість і звичайних людей, і навіть самих юристів асоціюють цей термін із Папою Римським, тобто главою Римської католицької церкви. Не дивно, бо це загальноприйняте визначення, що підтверджується його наявністю в Академічному тлумачному словнику української мови. [12] Проте справжні фанати своєї професії знають, що понтифіки - це перші юристи, які одночасно були членами вищого жрецького інституту царського та республіканського періодів у Стародавньому Римі. Тобто правничі професії не те, що не відокремлювалися від релігії повністю тоді, а навпаки - ототожнювалися з нею.

Очевидно, що не можна говорити про наявність такої ситуації зараз. Приписи частини 3 статті 35 Конституції України, відповідно до яких церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви, та держава не може визнати жодну релігію як обов'язкову - це аргумент на підтвердження вищенаведеної тези. [13] Знову ж таки, більшість і звичайних людей, і юристів підтримують таких підхід, аргументуючи свою позицію тим, що державні закони можуть відрізнятися чи навіть прямо суперечити Закону Божому, тому церква та держава не можуть ні зливатися в одне ціле, ні підміняти одна одну. Церква не має втручатися в життя держави, а держава у внутрішнє життя церкви. Проте вони можуть співпрацювати на благо один одного та суспільства загалом.

З іншого боку, заперечувати вплив релігії повністю неправильно також. Зрештою, якби діяльність церкви та релігійних організацій в Україні не мала ніякого значення, то навряд чи ми спостерігали би за подіями, які пов'язані з протистоянням української православної церкви, більше відомої в народі, як православної церкви так званого московського патріархату, та правоохоронних органів України. Проте повернімося ближче до теми нашої статті.

Часто можна почути порівняння юристів, адвокатів зокрема, зі священиками, які проводять сповідь, бо ніби і ті, і інші мають вислухати все з розумінням і без зайвої емоційності. З одного боку, можна сказати, що терпливість - це та риса представника правничої професії, яка сформувалася не без впливу релігії. Проте з іншого боку саме релігійні переконання можуть завадити раціональному сприйняттю інформації, яку клієнт надає, що робить це порівняння дещо абсурдним. Наприклад, Сомов Андрій Едуардович, який, до слова, є керівником громадської організації «Асоціація християн-юристів України», яка була зареєстрована ще в далекому 2013 році, давав інтерв'ю з назвою «12 принципів юриста-християнина» журналістці сайту «Юрліга» Юлії Шешуряк у тому самому 2013 році та сказав, що він не займається справами, які пов'язані з розлученнями, бо вірить у святість шлюбу та радить клієнтам докласти всіх зусиль, щоб зберегти сім'ю. На його думку, єдиний вихід - це не працювати з такими клієнтами, бо прибуток, який можна отримати, не окупить втрату поваги до себе й авторитету. [14]

Як правильно зазначає кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України Володимир Сущенко у своїй статті «Модель професійної культури адвоката» для «Юридичної газети», що релігія, а точніше розуміння того, що релігійні переконання людей є духовним базисом їхнього повсякденного життя - це одна з базових складових внутрішньої структури професійної культури правників. Рівень релігійної культури важливий, бо професія юриста пов'язана з пізнанням людей і їхніх проблем, які з'являються в повсякденному житті й інколи можуть бути вирішені тільки з допомогою правників. [15]

Питання не в тому, чи сам юрист є релігійною людиною чи в якого Бога він вірить, хоча можна бути релігійною людиною та не вірити в жодного Бога, бо атеїзм - це також релігія свого роду. Проте представники правничих професій мають розуміти значення релігійної культури в системі духовних цінностей як кожної людини окремо, так і суспільства загалом. Знання хоча би основних релігійних вчень і конфесій - це вимога, яка ставилась і продовжує ставитись до юристів усіх часів і народів. Зрештою, мета, мотиви та причини як правомірної, так і неправомірної поведінки особи часто містяться в релігійних вченнях, конфесіях, постулатах, традиціях і ритуалах. Високий рівень релігійної культури юристів допомагає їм встановити психологічний контакт із клієнтами, проаналізувати їхню проблему глибше та повніше, зрозуміти справжнє підґрунтя тих чи інших дій або подій і знайти правильне рішення, яке приведе до взаємовигідного результату. Низький рівень релігійної культури унеможливлює це та може спричинити допущення навіть непоправних помилок на будь-якій стадії роботи представників правничих професій: від надання звичайної консультації щодо нескладного юридичного питання до судового розгляду навіть у найвищій інстанції.

Крім цього, більшість релігійних заборон все-таки співпадає зі законодавчими заборонами, які закріплені в нормативно-правових актах. Не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво проти ближнього твого - це найпростіші приклади, які у випадку наявності бажання та достатніх знань у юридичній сфері, можна перефразувати більш точно та формалізовано, процитувавши відповідні приписи Кримінального кодексу України чи процесуальних нормативно-правових актів, наприклад. Проте відмінності є також. Наприклад фразеологізм біблійного походження «якщо тебе вдарили у праву щоку, то підстав ліву» не дуже узгоджується з концепцією права на самозахист, яка закріплена в законодавстві більшості прогресивних держав.

Висновки

Диплом бакалавра чи магістра права відкриває багато можливостей перед його власником, у тому числі в органах, які стоять найвище в ієрархічній системі та забезпечують нормальне функціонування держави. Проте потрібно розуміти, що велика сила - це велика відповідальність. Стати професіоналом насправді не дуже важко, хоча цей процес також вимагає постійного самовдосконалення шляхом самоосвіти насамперед. Набагато важче відповідати моральним вимогам, які ставляться до юристів, бо недостатньо закріпити їх в тих чи інших актах, а потрібно усвідомлювати потребу та важливість на підсвідомому рівні, на який майже кожен аспект нашого життя впливає, що і було продемонстровано вище.

Література

Концепція розвитку вищої юридичної освіти в Україні (редакція від 14.10.2009 р.) ([Електронний ресурс]. // Режим доступу: https://www.google.ru/search?client=opera&q= Нова+концепція+розвитку+вищої+юридичної+освіти&8оигсеій=орега&іе=иТТ-8&ое=иТТ-8)

Проєкт Закону «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=62613.

Кодекс суддівської етики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/ show/n0001415-13#Text

Правила адвокатської етики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/ show/n0001891-17#n554 )

Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001900-17#Text

Юридична деонтологія. Від навчання до практики : навч. посіб. / [Л. В. Радовецька, С. П. Лясковська, О. О. Тихомиров та ін.]. - Київ : Видавничий дім «Кондор», 2019. - 296 с.

Michael G. Karnavas. Lawyer's Ethics. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.osce.Org/files/f7documents/a/e/315081.pdf

Philo Riggs, as Guardian ad litem et al., Appellants, V Elmer E. Palmer et al., Respondents. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.nycourts.gov/reporter/ archives/riggs_palmer.htm

Аронов Я. Професійна культура юриста та її значення у юридичній практиці - Вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК». - Київ, 2020 - 150-158 c.

International code of ethics (1956). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.ibanet.org/MediaHandler?id=EA337128-CF90-4FE0-B9FA-01CCC21901DB

Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/994_343#Text

Академічний тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum.in.ua/.

Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР[Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2% D1%80#Text

Юлія Шешуряк. 12 принципів юриста-християнина | ЮРЛІГА. ЮРЛІГА. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://jurliga.ligazakon.net/intervyu/98852_12- printsipv-yurista-khristiyanina

Сущенко В. М. Модель професійної культури адвоката: критерії та підходи - Юридична Газета. Юридична газета - онлайн версія. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/model-profesiynoyi-kulturi- advokata-kriteriyi-ta-pidhodi.html

References

Kontseptsiia rozvytku vyshchoi yurydychnoi osvity v Ukraini (redaktsiia vid 14.10.2009 r.)[ The concept of the development of higher legal education in Ukraine (edited on October 14, 2009)] Retrieved from https://www.google.ru/search?client=opera&q=Нова+концепція+ розвитку+вищої+юридичної+осв іти&sourceid=opera&ie=UTF-8&oe=UTF-8) [in Ukrainian].

Proiekt Zakonu «Pro yurydychnu (pravnychu) osvitu i zahalnyi dostup do pravnychoi profesii».[ Draft Law "On Legal Education and General Access to the Legal Profession"]. w1.c1.rada.gov.ua Retrieved from http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62613. [in Ukrainian].

Kodeks suddivskoi etyky [Code of judicial ethics]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/rada/ show/n0001415-13#Text [in Ukrainian].

Pravyla advokatskoi etyky [Rules of lawyer ethics]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n554 ) [in Ukrainian].

Kodeks profesiinoi etyky ta povedinky prokuroriv [Code of Professional Ethics and Conduct of Prosecutors]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ n0001900-17#Text [in Ukrainian].

Iurydychna deontolohiia. Vid navchannia do praktyky[Legal deontology. From study to practice] : navch. posib. / [L. V. Radovetska, S. P. Liaskovska, O. O. Tykhomyrov ta in.]. - Kyiv: Vydavnychyi dim «Kondor», 2019. - 296 s. [in Ukrainian].

Michael G. Karnavas. Lawyer's Ethics. www.osce.org Retrieved from https://www.osce.org/ files/f/documents/a/e/315081.pdf [in English].

Philo Riggs, as Guardian ad litem et al., Appellants, V Elmer E. Palmer et al., Respondents. www.nycourts.gov Retrieved from https://www.nycourts.gov/reporter/archives/ riggs_palmer.htm [in English].

Aronov Ya. Profesiina kultura yurysta ta yii znachennia u yurydychnii praktytsi [Professional culture of a lawyer and its importance in legal practice] - Vyshchyi navchalnyi zaklad «Universytet ekonomiky ta prava «KROK». - Kyiv, 2020 - 150-158 c. [in Ukrainian].

International code of ethics (1956). www.ibanet.org Retrieved from

https://www.ibanet.org/MediaHandler?id=EA337128-CF90-4FE0-B9FA-01 CCC21901DB [in English].

Zahalnyi kodeks pravyl dlia advokativ krain Yevropeiskoho Spivtovarystva.[ The general code of rules for lawyers of the countries of the European Community]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_343#Text [in Ukrainian].

Akademichnyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [Academic explanatory dictionary of the Ukrainian language ]. sum.in.ua Retrieved from http://sum.in.ua/ [in Ukrainian].

Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 roku № 254k/96-VR [Constitution of

Ukraine. June 28, 1996 No. 254k/96-BP ] zakon.rada.gov.ua Retrieved from

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

Yuliia Sheshuriak. 12 pryntsypiv yurysta-khrystyianyna[12 principles of a Christian lawyer].| JURLIGA -YURLIHA]. Retrieved from доступу: https://jurliga.ligazakon.net/intervyu/ 98852_12-printsipv-yurista-khristiyanina [in Ukrainian].

Sushchenko V. M. Model profesiinoi kultury advokata: kryterii ta pidkhody[Model of professional culture of a lawyer: criteria and approaches] - Yurydychna Hazeta. Yurydychna hazeta - onlain versiia Yurydychna Hazeta- Legal Gazette Retrieved from https://yur-gazeta.com/ publications/ practice/inshe/model-profesiynoyi-kulturi-advokata-kriteriyi-ta-pidhodi.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru