Економічна дипломатія як механізм публічного управління для відновлення конкурентоспроможності України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби

Кафедра державного управління

Зубчик О.А., д. н.

держ. управління, доцент

Магеррамов Алі, аспірант

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена аналізу ролі економічної дипломатії як механізму публічного управління для відновлення конкурентоспроможності України в умовах гібридної війни та глобальної кризи. Автори розглядають економічну дипломатію як сукупність дій держави, спрямованих на захист і просування її економічних інтересів у міжнародному просторі. Вони визначають основні функції, принципи, методи та інструменти економічної дипломатії, а також аналізують її переваги та недоліки для держави. Автори стверджують, що економічна дипломатія є важливим чинником покращення ефективності національної економіки та її адаптації до сучасних викликів. Вони також розглядають специфіку економічної дипломатії України, яка зазнала значних втрат внаслідок агресії Росії та потребує вироблення нової стратегії розвитку. Автори пропонують рекомендації щодо покращення організації та реалізації економічної дипломатії України, зокрема щодо залучення міжнародної допомоги, розширення торговельно-економічних зв'язків, поглиблення економічної інтеграції з Європейським Союзом, вирішення економічних конфліктів та формування позитивного іміджу країни.

Ключові слова: економічна дипломатія, публічне управління, конкурентоспроможність держави, Україна, гібридна війна, глобальна криза.

Abstract

Economic diplomacy as a public administration mechanism for restoration of Ukraine's competitiveness

Zubchyk O.A., Dr Sci. in Public Administration, Ass. Professor, Professor; Magerramov Ali, Graduate student of the Department of Public Administration, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

The article is devoted to the analysis of the role of economic diplomacy as a mechanism of public administration for restoring the competitiveness of Ukraine in the conditions of hybrid war and global crisis. The authors consider economic diplomacy as a set of actions of the state aimed at protecting and promoting its economic interests in the international space. They define the main functions, principles, methods and tools of economic diplomacy, as well as analyze its advantages and disadvantages for the state. The authors argue that economic diplomacy is an important factor in improving the efficiency of the national economy and its adaptation to modern challenges. They also consider the specifics of economic diplomacy of Ukraine, which suffered significant losses as a result of Russian aggression and needs to develop a new strategy of development. The authors offer recommendations for improving the organization and implementation of economic diplomacy of Ukraine, in particular regarding attracting international assistance, expanding trade and economic relations, deepening economic integration with the EU, resolving economic conflicts and forming a positive image of the country.

Keywords: economic diplomacy, public administration, competitiveness of the state, Ukraine, hybrid war, global crisis.

Постановка проблеми

Економічна дипломатія відіграє важливу роль не тільки в системі дипломатичних відносин, але є дієвим механізмом публічного управління. В умовах глобалізаційної економіки, необхідності диверсифікації ринків та постачальників, але, особливо в умовах війни, економічна дипломатія України є особливим механізмом публічного управління та адміністрування, який може стати для України ключовим для відновлення конкурентоспроможності держави, як вже зараз, в умовах війни, так і повоєнного відновлення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Переважно, серед існуючих в Україні наукових досліджень економічної дипломатії, її розглядають як економічний феномен, показуючи її значення для розвитку зовнішньоекономічній діяльності країни (Барановська В.М., Грущинська Н.М., Мамалига О.О.) [1; 3; 5]. Разом з тим, є дослідження, у яких ретельно досліджуються особливості конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу, не ігноруючи також й важливість економічного співробітництва (Вергун В.А., Зубчик О.А., Мамалига О.О., Тихончук Л.Х., Шаров О.М.) [2; 4; 5; 7]. Зарубіжними дослідниками економічна дипломатія розглядається як інструмент міжнародних відносин, зокрема, аналіз впливу економічної дипломатії на міжнародну торгівлю чи пряму зовнішню торгівлю на інвестиції [12-15]. Але є й вузькоспеціалізовані дослідження з практичними порадами, як суб'єктам досягти запланованих результатів [16;17].

Економічна дипломатія як механізм публічного управління для відновлення та підвищення конкурентоспроможності держави під час війни в Україні та повоєнного відновлення раніше як предмет наукового дослідження в Україні не розглядалася.

Мета статті - виявити можливості економічної дипломатії як механізму публічного управління для відновлення конкурентоспроможності України та розробити пропозиції щодо використання цього механізму.

Основними завданнями у цьому дослідженні є такі, що дозволяють досягти поставленої мети, а саме: у межах пріоритетних напрямів, ставиться завдання конкретизувати заходи з підвищення ефективності економічної дипломатії як механізму публічного управління для підвищення конкурентоспроможності держави.

Для досягнення мети нашого дослідження використано низку теоретичних та практичних наукових методів.

Метод наукової абстракції, який дозволяє виділити найбільш суттєві та загальні ознаки економічної дипломатії як механізму публічного управління, абстрагуючись від несуттєвих та часткових деталей. Цей метод допоміг сформулювати основні поняття, категорії, принципи та закономірності економічної дипломатії;

Монографічний метод, який полягає в глибокому та всебічному дослідженні окремих аспектів економічної дипломатії, таких як її нормативне забезпечення, основні напрями реалізації, інструменти та механізми, ефективність та результативність. Цей метод дозволяє виявити специфіку економічної дипломатії України та її вплив на конкурентоспроможність держави.

Діалектичний метод, який базується на визнанні суперечливостей та протиріч у розвитку економічної дипломатії, їх взаємодії та перетворення. Цей метод допомагає аналізувати економічну дипломатію як складний та динамічний процес, який залежить від багатьох факторів, таких як зміни у межах просторового і часового контексту, геополітична ситуація, світовий економічний порядок, національні інтереси та цінності.

Історико-логічний метод, який ґрунтується на вивченні економічної дипломатії як історичного явища, що має свою генезу, етапи розвитку, особливості та закономірності. Цей метод дозволяє виявити історичний шлях формування економічної дипломатії України, її досягнення та проблеми, а також зробити прогноз щодо її перспектив.

Структурно-логічний метод, який полягає у визначенні структури економічної дипломатії, її елементів, зв'язків та функцій. Цей метод допомагає розкрити організаційні та інституційні основи економічної дипломатії, її суб'єктів та об'єктів, а також розподіл компетенцій та відповідальності між ними.

Абстрактно-логічний метод, який використовується для побудови логічних міркувань, доведень, аргументів та висновків на основі абстрактних понять, категорій, принципів та теорій. Цей метод дозволяє обґрунтувати наукову гіпотезу, мету, завдання та результати дослідження, а також перевірити їх на внутрішню та зовнішню узгодженість.

Метод синтезу, який полягає у поєднанні окремих частин дослідження в єдине ціле. Цей метод допомагає узагальнити отримані результати, виділити основні висновки та рекомендації, а також сформулювати пропозиції щодо використання економічної дипломатії як механізму публічного управління для відновлення конкурентоспроможності України.

Виклад основного матеріалу

економічний дипломатія міжнародний конкурентоспроможність держава

У даному дослідженні конкурентоспроможність держави розглядається не лише як економічний феномен, але як результат політичної та управлінської діяльності, тобто, як здатність держави створювати умови для продукування та пропонування товарів та послуг, які задовольняють потреби споживачів на внутрішньому та зовнішньому ринках, забезпечуючи при цьому високий рівень життя населення. Конкурентоспроможність держави під час війни залежить від багатьох чинників, таких як: стан обороноздатності та безпеки держави, що вимагає значних видатків на зброю, армію, розвідку, захист кордонів, дипломатію тощо; ступінь пошкодження території, інфраструктури, промисловості, сільського господарства, екології та інших сфер життєдіяльності держави внаслідок воєнних дій; ресурсна база держави, що включає природні ресурси, людський капітал, фінансовий капітал, технологічний капітал тощо; інноваційна активність держави, що сприяє створенню нових продуктів, послуг, процесів, які покращують якість життя та конкурентну перевагу; інституційне середовище держави, що визначає правову систему, політичний режим, соціальне замовлення, культурну спадщину тощо [4].

Загалом, спираючись на економічні та соціальні показники, можна сказати, що конкурентоспроможність держави погіршується під час війни через збитки в усіх сферах економіки та суспільства. Однак, деякі держави можуть зберегти або навіть покращити свою конкурентоспроможність завдяки ефективному публічному, зокрема, державному управлінню своїми ресурсами, інноваційності та адаптації до нових умов. Для цього потрібна лідерська роль держави у формуванні нової візії країни, яка буде орієнтована на розвиток людського капіталу, запровадження інноваційних технологій та об'єднання заради успіху країни.

Розглянемо, як саме економічна дипломатія, як механізм публічного управління впливає на конкурентоспроможність держави під час війни та в повоєнний період. Економічна дипломатія - це сукупність дій держави, спрямованих на захист і просування її економічних інтересів у міжнародному просторі [5, с. 7-9]. Економічна дипломатія впливає на конкурентоспроможність держави, оскільки вона допомагає встановлювати торговельно- економічні зв'язки з іншими країнами, що сприяє розширенню ринків збуту, залученню іноземних інвестицій, обміну технологіями та інноваціями. Сприяє поглибленню економічної інтеграції з регіональними та глобальними організаціями, що забезпечує доступ до переваг світової торгівлі, стандартизації продукції, захисту власних інтересів в умовах глобалізації. Економічна дипломатія дозволяє вирішувати економічні конфлікти та спори з партнерами за допомогою переговорів, арбітражу, санкцій та інших мирних засобів, що запобігає ескалації напруженості та збереженню стабільності. Таким чином, економічна дипломатія, як механізм публічного управління є важливим чинником підвищення ефективності національної економіки, адаптації до сучасних викликів та забезпечення конкурентоспроможності держави.

Економічна дипломатія як механізм публічного управління використовується у всьому світі для розвитку партнерства, стимулює економічну лібералізацію, що підкреслює зростаюче значення регіонального співробітництва, це пов'язана з виробництвом, рухом й обміном політика, яка діє на багатосторонньому рівні у зв'язку з торговельними режимами, наприклад, у рамках Світової організації торгівлі, а міжнародні організації, як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд та різні агентства ООН, сприяють багатосторонній формі економічної дипломатії (Н. Бейн, С. Вулкок, Е. Вольф, Д. Лі, Д. Хокінг, Д. Хадсон) [9-11].

В Україні економічну дипломатію визначають, як комплекс торговельно-економічних відносин і дипломатії на різних рівнях, антикризовий інструмент, засіб реалізації економічних та політичних рішень за допомогою й посередництвом яких здійснюються співробітництво та суперництво в сучасному світі (В. Барановська, В. Вергун, Н. Грущинська, О. Зубчик, О. Мамалига, Л. Тихончук, О. Шаров) [1-5; 7; 8].

Отже, з наукової точки зору є різноманіття поглядів на сутність економічної дипломатії. Зокрема, економічна дипломатія розглядається як діяльність державних структур, спрямованих на забезпечення захисту національних інтересів країни, як життєво важливих матеріальних, інтелектуальних й духовних цінностей Українського народу, як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальних потреб суспільства й держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Основа світогляду нового публічного управління - це те, що просування економічних інтересів України є одним із головних обов'язків не тільки Міністерства закордонних справ України, а й усіх українських економічних акторів, які діють як на зовнішніх ринках, так і на внутрішніх [7].

Економічна дипломатія має багато прикладів у світовій історії та сучасності. Ось наведемо деякі з них. Наприклад, «пінг-понгова дипломатія» - це обмін гравцями Китаю і США в настільний теніс у 1970 році, який сприяв політичному зближенню двох країн і підготував до візиту президента Р. Ніксона до КНР. Відомий Маршаллівський план - це програма економічної допомоги США країнам Західної Європи після Другої світової війни, яка мала на меті відновлення їхньої економіки, зміцнення демократичних інститутів і протидію комуністичному впливу в цих країнах. Найбільший приклад економічної інтеграції - це Європейський Союз, який почався з утворення Європейського вугільно-сталевого співтовариства у 1951 році і розвинувся до сучасного союзу з єдиним ринком, валютою, законодавством і політикою. Наразі, економічне партнерство України та Європейського Союзу - це процес поглиблення економічних зв'язків між Україною та Європейським Союзом на основі Угоди про асоціацію, яка передбачає створення зони вільної торгівлі, гармонізацію стандартів, сприяння інвестиціям, співпрацю у сферах енергетики, транспорту, аграрного сектору тощо [12].

Економічна дипломатія як механізм публічного управління має свої переваги та недоліки. Переваги економічної дипломатії можуть бути такими: по-перше, вона сприяє розвитку торговельно-економічних зв'язків між країнами, що підвищує їх взаємовигідність, співробітництво та конкурентоспроможність. По-друге, вона допомагає залучати іноземні інвестиції, технології та інновації, що сприяє модернізації та диверсифікації національних економік. По-третє, вона сприяє поглибленню економічної інтеграції з регіональними та глобальними організаціями, що забезпечує доступ до переваг світової торгівлі, стандартизації продукції, захисту власних інтересів в умовах глобалізації. По-четверте, вона дозволяє вирішувати економічні конфлікти та спори з партнерами за допомогою переговорів, арбітражу, санкцій та інших мирних засобів, що запобігає ескалації напруженості та збереженню стабільності. П'яте, вона сприяє формуванню позитивного іміджу країни на міжнародному ринку, просуванню її бренду, культури та цінностей .

Разом з тим, недоліки чи слабкі сторони економічної дипломатії для держави можуть бути такими. По-перше, вона вимагає високої кваліфікації, професіоналізму та етики економічних дипломатів, які повинні мати глибокі знання з міжнародних економічних відносин, права, фінансів, торгівлі, інвестицій, інновацій тощо. По-друге, необхідно також забезпечити ефективну координацію та взаємодію між різними органами державної влади, що займаються економічною дипломатією. По-третє, вона піддається впливу політичних чинників, які можуть перешкоджати або ускладнювати досягнення економічних цілей. Наприклад, політичні конфлікти, санкції, протекціонізм, недотримання міжнародних зобов'язань тощо. Також, можливе виникнення протиріч між національними інтересами та глобальними викликами, що вимагають компромісу та співпраці. По-четверте, вона має обмежену ефективність у вирішенні складних та глобальних проблем, таких як кліматичні зміни, боротьба з бідністю, захист прав людини, регулювання міграції тощо. Для цього потрібна не тільки економічна дипломатія, а й соціальна, культурна, екологічна та інші види дипломатичної діяльності та інших механізмів публічного управління.

Таблиця