Загальна характеристика системи суб'єктів адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти, Національний університет «Львівська політехніка»

Загальна характеристика системи суб'єктів адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування

Личенко Ірина Олександрівна -- доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права та процесу

В даній статті розкрито систему, повноваження та компетенцію суб'єктів адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування.

Авторами акцентовано увагу, що публічне адміністрування сферою дитячого харчування являє собою регламентована нормативно-правовими актами діяльність уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, що спрямована на: забезпечення здоровим та раціональним дитячим харчування дітей, розвиток підприємств сфери дитячого харчування, здійснення державного регулювання процесів виробництва та обігу дитячого харчування в Україні, притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства в сфері дитячого харчування.

Визначено, що принципи діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування - це основні вихідні ідеї та закономірності, що покладено в основу виробничих та логістичних процесів з метою забезпечення дітей грудного та раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням та реалізації конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень, охорону здоров'я і життя.

Запропоновано принципами діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування поділити на: загальні принципи публічного адміністрування; спеціальними принципи; інституціональні принципи. Якщо перша та група принципів знайшли своє вираження в наукових дослідженнях, то інституційні принципи характеризуються специфічними особливостями, що визначають осноположні засади розвитку сфери дитячого харчування в цілому.

Визначено, що суб'єктами публічної адміністрації у сфері дитячого харчування є: 1) суб'єкти загальної компетенції: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України; 2) суб'єкти спеціальної компетенції: Міністерство охорони здоров'я України; Міністерство аграрної політики та продовольства України; Міністерство економіки України; Державна служба з питань безпечності та якості харчових продуктів та захисту прав споживачі інші органи та установи; органи місцевого самоврядування.

Ключові слова: суб'єкти адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування, виробництво та обіг дитячого харчування, дитяче харчування, дитина, охорона здоров'я, суб'єкти публічної адміністрації, виробництво та обіг дитячого харчування.

Iryna О. Lychenko -- doctor of juridical sciences, professor, Head of the Department of Civil Law and Procedure, Educational-Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University

General Characteristics of the System Subjects of Administrative and Legal Regulation of Production and Circulation of Baby Food

This article has emphasized the subjects of administrative and legal regulation ofproduction and circulation of baby food.

The authors emphasize that public administration is regulated by normative-legal acts by the activity of authorized bodies of state and local self-government bodies, state-owned enterprises aimed at: providing healthy and rational baby food for children, development regulation of processes of production and circulation of baby food in Ukraine, bringing the perpetrators to justice for violation of legislation in the field of baby food.

It is determined that the principles ofpublic administration of baby food are the main starting ideas and patterns, which underlies production and logistics processes in order to provide infants of infants and early age sufficient, high quality and safe baby food and the realization of the child's constitutional rights to a sufficient standard of living, Health and life.

It is proposed to divide the principles of public administration of the sphere of baby food into: general principles ofpublic administration; special principles; Institutional principles. If the first and a group of principles are expressed in scientific research, then institutional principles are characterized by specific features that determine the basic principles of development of baby food as a whole.

It is determined that the subjects of public administration in the field of baby food are: 1) subjects of general competence: Verkhovna Rada of Ukraine, President of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine; 2) subjects of special competence: Ministry of Health of Ukraine; Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine; Ministry of Economy of Ukraine; State Service for Food Safety and Quality and Protection Consumers other bodies and institutions; local governments.

Keywords: subjects of administrative and legal regulation of production and circulation of baby food, production and circulation of baby food, baby food, child, health care, public administration, production and baby food.

Вступ

Постановка проблеми. Діти - це наше майбутнє. Забезпечення їхнього життя та здоров'я є найважливішим завданням держави та батьків. Визначальним чинником в чому є саме забезпечення дітей здоровий та раціональним харчуванням. Саме тому, держава повинна сприяти та вживати необхідні заходи для захисту права дітей на охорону здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання сфери харчування та сфери дитячого харчування, зокрема, були предметом дослідження: О.В. Запотоцької, Т. В. Маланчука, С.М. Орєхова, Д.Ф. Крисанов, Н.Г. Колбіна, Л.В. Дейнеко, Н.А. Головіної, О.В. Булгакова, Г.Є. Поліщук, Н.С. Юрченко та ін.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні наукове осмислення і подальша розробка теорії публічної адміністрації є одним із головних напрямків доктринального оновлення адміністративного права України, важливим підґрунтям його трансформації в сучасну юридичну галузь європейського змісту.

Ґрунтуючись на доктринальних положеннях фундатора модифікації відповідного інституту адміністративного права В.Б. Авер'янова, його послідовники і більшість сучасних вітчизняних вчених-адміністративістів віддають перевагу терміну «публічна адміністрація», який акумулює у собі дві складові - «публічна» (спільна, доступна для всіх, яка слугує всім, поєднує у собі державну (національну) та самоврядну (територіальну)) та «адміністрація» («слугує для» - із вказівкою на підпорядкованість політичній владі та служіння публічним інтересам як головне завдання діяльності) й адекватно відтворює реальний зміст і сутність виконавчої організаційно-сервісної діяльності публічної влади [2]. Саме за таким сучасним розумінням національного адміністративного права та перспектив його розвитку має формуватися й сучасна доктрина адміністративного права для досягнення подальшого якісно нового етапу національної адміністративно-правової науки.

Публічна адміністрація в адміністративному праві європейських країн у більшості випадків визначається як сукупність органів та установ, які реалізують публічну владу шляхом виконання закону, підзаконних актів та вчинення інших дій у публічних інтересах. Таке її розуміння є актуальним і для української правової системи. Публічне адміністрування - це діяльність суб'єкта публічної адміністрації на виконання владних повноважень публічного змісту (управління, надання адміністративних послуг, застосування адміністративних стягнень тощо). Вона спрямована на реалізацію публічного інтересу і, як правило, регламентована процесуальними нормами. Публічне адміністрування - це визначена публічними (суспільними) потребами діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також інших суб'єктів у разі делегування їм публічних повноважень, спрямованих на виконання владних повноважень публічного змісту (управління, надання адміністративних послуг, застосування адміністративних стягнень) [1, с. 14].

Запровадження демократичних стандартів діяльності органів публічної адміністрації - органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - виступає однією з передумов розвитку в Україні правової держави, утвердження верховенства права, громадянського суспільства, забезпечення всебічної реалізації прав та свобод, законних інтересів громадян [4, с.157]. Тому першочергового перегляду потребують існуючі взаємовідносини між зазначеними органами та громадянами. Особливого значення ці відносини набувають у сфері дитячого харчування.

Публічне адміністрування є складником системи державного управління. Його часто плутають з публічним управлінням. Публічне управління - це процес колективного прийняття та реалізації стратегічних рішень на основі узгодження і координування мети і дій усіх ключових учасників. Відповідно, публічне адміністрування (англ. «public management») - це регламентована законами та іншими правовими актами, діяльність публічної адміністрації, спрямована на: прийняття адміністративних рішень; надання адміністративних послуг; здійснення внутрішнього адміністрування суб'єкта публічного адміністрування. У вузькому сенсі публічне адміністрування передбачає взаємодію суб'єктів виключно з виконавчою гілкою влади (Кабінет Міністрів та структури, що йому безпосередньо підпорядковані). У широкому сенсі - з усіма трьома гілками влади (законодавчою, виконавчою, судовою) та на різних рівнях прийняття рішень (державний, регіональний, муніципальний)[6, с. 23].

Сучасна правова теорія розглядає публічне адміністрування як вузькому, так і у широкому значенні. У вузькому - публічне адміністрування передбачає взаємодію суб'єктів виключно з виконавчою гілкою влади. У широкому - з усіма гілками влади та на різних рівнях прийняття рішень [4, с.142]. адміністративний дитячий харчування

Доповнити вищенаведене можна таким чином: публічне адміністрування стосується реалізації управлінських функцій способами, визначеними в інструкціях, регламентах і процедурах, воно концентрується на впровадженні в життя директив, розпоряджень, наказів тощо. Таким чином, предметом публічного адміністрування є суспільні відносин, що виникають з приводу досягнення національних цілей шляхом впливу на діяльність суб'єктів публічної сфери адміністративними методами [7, с. 14].

Публічне адміністрування галузі, підгалузі, інституту обґрунтовуються на підставі основоположних ідей (принципів), що визначають їх сутність функціональне призначення та спрямування. Принципи як правова категорія відноситься до фундаментальних ознак та містить багатогранні і багато якісні сторони і опосередкування, які важко охопити якою-небудь однією загальною дефініцією [5, с. 6].

Отже, загальними принципами публічного адміністрування є: - верховенство права (тобто діяльність повинна здійснюватися тільки відповідно до законів та адміністративних актів); - об'єктивність (неупередженість виконання рішень); - пропорційність (масштаб адміністративного рішення і засоби здійснення повинні відповідати цілям адміністрування); - незловживання владою (тобто діяльність публічної адміністрації здійснюється тільки у межах, правилах та процедурах, що дозволені та чітко прописані у діючому законодавстві); - службова співпраця (при підготовці адміністративних рішень надання допомоги різним відомствам); - ефективність (економне використання ресурсів при прийнятті рішень щодо адміністрування, тобто з мінімальними витратами); - субсидіарності (рішення повинні здійснюватися на тих рівнях, де їх виконання є найбільш ефективним); - «Єдиного вікна» (підготовка інформації за замовленням громадян, прийом скарг, пропозицій та відповіді на них передбачається на одному робочому місці, задля уникнення незручностей, пов'язаних із бюрократизацією процесу вирішенням питання) [6].

Слід відзначити, що принципи публічного адміністрування сфери дитячого харчування являють собою основоположні ідеї та закономірності, які мають свої особливості, але підгрунтям для яких стали константи принципів публічного адміністрування. Так, ми можемо говорити що принципи публічного адміністрування сфери дитячого харчування є: загальними; спеціальними; інституціональними. Якщо перша та група принципів знайшли своє вираження в наукових дослідженнях, то інституційні принципи характеризуються специфічними особливостями, що визначають осноположні засади розвитку сфери дитячого харчування в цілому.

Таким чином, принципи діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування - це основні вихідні ідеї та закономірності, що покладено в основу виробничих та логістичних процесів з метою забезпечення дітей грудного та раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням та реалізації конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень, охорону здоров'я і життя.

Так, на нашу думку, до інституціональних принципів публічного адміністрування сфери дитячого харчування слід віднести: 1) формування набору дитячого харчування є забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку здорового організму; 2) ідентифікація небезпечних факторів, яким необхідно запобігти або які необхідно усунути або зменшити до прийнятного рівня; 3) визначення критичних контрольних точок на етапах, на яких контроль управління є визначальним для запобігання виникненню небезпечних факторів, їх усунення або зменшення до прийнятного рівня; 4) установлення критичних меж у критичних контрольних точках, які дають змогу відрізнити прийнятність харчового продукту від неприйнятності з точки зору його безпечності; 5) проведення процедур моніторингу в критичних контрольних точках, які забезпечують отримання даних для оперативного управління небезпечними факторами; 6) запровадження коригувальних дій, які повинні проводитися, якщо результати моніторингу свідчать про те, що певна критична контрольна точка вийшла з-під контролю [10].

Безпечність та якість харчових продуктів дитячого харчування урегульована законами України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів", "Про ветеринарну медицину". Кожен з зазначених актів, в тій чи іншій мірі визначає особливості публічного адміністрування сфери дитячого харчування: встановлюють критерії формування набору дитячого харчування для забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку здорового організму; критерії для системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, оператори ринку.

Публічне адміністрування у сфері дитячого харчування реалізовується через системне застосування засобів, що діють відповідно до визначеного механізму і націлені на отримання якісного результату. Оскільки безпечність та якість дитячого харчування не можуть забезпечуватись та проявлятись самі по собі, ними необхідно управляти (адмініструвати).

Н.Г. Колбіна відзначає, що система суб'єктів адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування характеризується такими ознаками: становить систему державних органів (Верховна Рада України, Президент України, радник уповноважений Президента України з прав дітей та дитячої реабілітації, органи виконавчої влади різних рівнів) та органів місцевого самоврядування; 2) виконують як власні, так і делеговані повноваження визначені Конституцією України та законами України; 3) адміністративно-правові відносини, що виникають у сфері виробництва та обігу дитячого харчування урегульовані нормами адміністративного права; 4) регулюють і охороняють переважно публічно-правові інтереси, що виникають у діяльності органів виконавчої влади, державного управління, адміністрацій органів місцевого самоврядування щодо виробництва та обігу дитячого харчування; 5) під час реалізації своїх завдань та функцій використовують управлінські та сервісні адміністративно-правові засоби публічного адміністрування [11, с.53].

Суб'єктами публічної адміністрації у сфері дитячого харчування є:

1) суб'єкти загальної компетенції: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України;

2) суб'єкти спеціальної компетенції:

Міністерство охорони здоров'я України; Міністерство аграрної політики та продовольства України; Міністерство економіки України; Державна служба з питань безпечності та якості харчових продуктів та захисту прав споживачі інші органи та установи; органи місцевого самоврядування.

Так, наприклад до повноважень Міністерства аграрної політики та продовольства України належать наступні завдання: бере участь у реалізації державної політики у сфері виробництва продуктів дитячого харчування; здійснює заходи щодо економічного стимулювання виробників харчової продукції, задоволення потреб населення у продуктах харчування та насичення продовольчого ринку харчовими продуктами; організовує розроблення технічних регламентів, замовляє розроблення стандартів та інших нормативних документів, забезпечує виконання функцій у сфері технічного регулювання у визначених законом сферах діяльності; забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, здійснення державного нагляду (контролю) у визначених законом сферах [8].

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу, охорони прав на сорти рослин), державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері [9]. Слід відзначити, що в науковій літературі зустрічаються наукові пропозиції щодо реформування структури Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Так, Н.Г. Колбіна, зазначає, що відсутній будь-який структурний підрозділ, який окремо займався би питаннями безпечності та якості дитячого харчування, наближенням системи управління дитячого харчування до європейських принципів НАССР. Відповідно авторкою запропоновано створити в структурі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Комісію з питань розвитку сфери дитячого харчування [11, с.53].

До повноважень органів місцевого самоврядування в сфері дитячого харчування належать: 1) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм; 2) вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу, закладах професійної (професійно-технічної) освіти та утримання учнів спеціальних закладів освіти, про надання пільг на утримання дітей у пансіонах закладів освіти, а також щодо оплати харчування дітей у закладах освіти (групах подовженого дня).

Висновки

Отже, суб'єкти адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування - це регламентована нормативно-правовими актами діяльність уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, що спрямована на: забезпечення здоровим та раціональним дитячим харчування дітей, розвиток підприємств сфери дитячого харчування, здійснення державного регулювання процесів виробництва та обігу дитячого харчування в Україні, притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства в сфері дитячого харчування.

Список використаних джерел

1. Мінка Т. П. Адміністративно-правові режими та їх забезпечення органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07. Дніпропетровськ, 2011. 36 с.

2. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч. К.: Юрінком Інтер, 2011. 576 с.

3. Доненко В. В. Публічне адміністрування безпеки дорожнього руху: дис. на здоб. наук. ступ. докт. юрид. наук зі спец. 12.00.07. Д.: ДУВС, 2012. 436 с.

4. Запотоцька О.В. Управління сферою безпечності та якості харчової продукції в Україні: адміністративно-правове дослідження: монографія. К.: Видавничим центр «Кафедра», 2018. 400 с.

5. Свердлык Г.А. Принципы советского гражданского права. Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. 199 с.

6. Заплотинський Б.А., Тупкало В.М. Менеджмент організацій і адміністрування. URL: http://pidruchniki.com/74964/menedzhment/vstup_menedzhment_organizatsiy.

7. Публічне управління та адміністрування: навч. посіб. / Ю. Г. Кальниш, Т. М.Лозинська, В. І. Тимцуник. Полтава: РВВВ ПДАА, 2015. 280 с.

8. Про затвердження Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. № 1119. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/248740107.

9. Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 667. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/248464285.

10. Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів: Закон України від 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1998. № 19. Ст. 98.

11. Колбіна Н.Г. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування. Актуальні проблеми правознавства. 2022. Вип. 2(30). С.51-57. URL: http://appj.wunu.edu.ua/index.php/appj/article/view/1379/1426.

References

1. Minka T. P. Administratyvno-pravovi rezhymy ta yikh zabezpechennia orhanamy vnutrishnikh sprav: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia d-ra yuryd. nauk: spets. 12.00.07. Dnipropetrovsk, 2011. 36 s.

2. Kolomoiets T. O. Administratyvne pravo Ukrainy. Akademichnyi kurs: pidruch. K.: Yurinkom Inter, 2011. 576 s.

3. Donenko V. V. Publichne administruvannia bezpeky dorozhnoho rukhu: dys. na zdob. nauk. stup. dokt. yuryd. nauk zi spets. 12.00.07. D.: DUVS, 2012. 436 s.

4. Zapototska O.V. Upravlinnia sferoiu bezpechnosti ta yakosti kharchovoi produktsii v Ukraini: administratyvno-pravove doslidzhennia: monohrafiia. K.: Vydavnychym tsentr “Kafedra”, 2018. 400 s.

5. Sverdlik H.A. Pryntsypi sovetskoho hrazhdanskoho prava. Krasnoiarsk: Yzd-vo Krasnoiar. un-ta, 1985. 199 s.

6. Zaplotynskyi B.A., Tupkalo V.M. Menedzhment orhanizatsii i administruvannia. URL: http://pidruch- niki.com/74964/menedzhment/vstup_menedzhment_organizatsiy.

7. Publichne upravlinnia ta administruvannia: navch. posib. / Yu. H. Kalnysh, T. M.Lozynska, V. I. Tymtsunyk. Poltava: RVVV PDAA, 2015. 280 s.

8. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Ministerstvo ahrarnoi polityky ta prodovolstva Ukrainy: zatv. Post-anovoiu Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 25 lystopada 2015 r. № 1119. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/248740107.

9. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Derzhavnu sluzhbu Ukrainy z pytan bezpechnosti kharchovykh produktiv ta zakhystu spozhyvachiv: zatv. Postanovoiu Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 2 veresnia 2015 r. № 667. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/248464285.

10. Pro osnovni pryntsypy ta vymohy do bezpechnosti ta yakosti kharchovykh produktiv: Zakon Ukrainy vid 23 hrudnia 1997 roku № 771/97-VR. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1998. № 19. St. 98.

11. Kolbina N.H. Sub'iekty administratyvno-pravovoho rehuliuvannia vyrobnytstva ta obihu dytiachoho kharchuvannia. Aktualniproblemy pravoznavstva. 2022. Vyp. 2(30). S.51-57. URL: http://appj.wunu.edu.ua/in- dex.php/appj/arti cle/view/1379/1426.

Размещено на Allbest.ru