До питання дихотомії сфери національної безпеки і оборони та демілітаризаційного статусу космічного простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання дихотомії сфери національної безпеки і оборони та демілітаризаційного статусу космічного простору

Пічко Роман Сергійович кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро,

Анотація

Тема дихотомії між забезпеченням національної безпеки та оборони з одного боку та демілітаризацією космічного простору з іншого боку привертає увагу до складних взаємозв'язків між суверенітетом держав, потребами в безпеці та цивілізаційного значення космічного простору. Вона окреслює вузол важливих економічних, політичних, правових, філософських питань.

Національна безпека і оборона традиційно асоціюються з забезпеченням територіальної цілісності, захистом від загроз зовнішнього та внутрішнього характеру. Однак у контексті космічних досліджень та експлуатації космічного простору, особливо на тлі проголошення дослідження і використання його як блага, з'являються складності пов'язані з військовою стратегією, розвитком збройних сил держав, зокрема застосуванням супутників військового призначення та можливістю використання космосу для військових цілей. Забезпечення безпеки в космосі є складною задачею, яка вимагає глибокого аналізу і балансу між різними інтересами. Наприклад, національні інтереси, безперечно, включають захист космічних активів, військову стратегію, а також суверенітет у використанні космосу для власних потреб держави. Публічний інтерес вимагає збереження саме мирного використання космосу. В той же час, міжнародні домовленості балансують на рівні досягнення та забезпечення мирного використання космічного простору із комерційною конкуренцією та воєнною конкуренцію при певному рівні співпраці.

Для розгляду зазначеної дихотомії перше, що варто врахувати, це ростуча кількість країн, які розвивають свої космічні програми. Кожна з цих країн має свої власні національні інтереси в космосі, чи то наукові дослідження, розвиток технологій чи стратегічне використання космічних ресурсів. Це створює потребу у забезпеченні національної безпеки через відповідні стратегії та заходи, щоб захистити власні космічні активи. По- друге, це різність цих країн в науковому, економічному, військовому розвитку та територіальному розмірі і людському потенціалі. Однак, космос є також загальним простором, який не належить жодній конкретній державі. Тому міжнародні співтовариства ведуть переговори та укладають договори, спрямовані на мирне використання космосу та його демілітаризацію. Ці угоди, зокрема такі як Договір про космос, хоча на цей час і є застарілими і неконкретними актами, все ж таки створюють основу для спільного міжнародного діалогу і розробки стратегії збереження космосу як мирного простору для всіх. Саме співпраця та діалог міжнародних спільнот можуть допомогти знайти компромісні рішення, які задовольнять інтереси різних держав та сприятимуть загальній безпеці. Передбачена, хай і часткова, демілітаризація космічного простору, відображає прагнення забезпечити безпеку та мир у космічному просторі, уникнути гонки озброєнь у космосі та зберегти цей простір для мирних цілей, таких як дослідження, комунікації та спостереження. Розуміння факторів стимулювання, технологічних траєкторій та можливих наслідків для безпеки є надзвичайно важливим для прийняття рішень політиків, науковців та практиків, оскільки вони пристосовуються до еволюції динаміки військово-космічної області.

Ключові слова: міжнародне космічне право, Договір про космос, Комітет ООН з космосу, демілітаризація космічного простору, державний, національний інтерес, публічний інтерес, адміністративні процедури, адміністративне право. міжнародне космічне право

Pichko Roman Serhiiovich Associate Professor of the Department of Civil, Labor and Economic Law, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro

ON THE DICHOTOMY OF NATIONAL SECURITY AND DEFENCE AND THE DEMILITARISATION STATUS OF OUTER SPACE

Abstract. The topic of the dichotomy between ensuring national security and defense on one side and the demilitarization of space on the other side draws attention to the complex relationships between state sovereignty, security needs, and the civilization significance of space. It delineates a knot of significant economic, political, legal, and philosophical issues.

National security and defense are conventionally associated with ensuring territorial integrity and protection from both external and internal threats. However, in the context of space exploration and utilization, especially against the backdrop of proclaiming exploration and utilization as a common good, complexities arise linked to military strategy, the development of armed forces of states, including the deployment of military satellites, and the potential use of space for military purposes. Securing safety in space poses a challenging task that requires a profound analysis and balance among diverse interests. For instance, national interests inherently involve safeguarding space assets, military strategy, and sovereignty in using space for national purposes. Public interest demands the preservation of space primarily for peaceful uses.

At the same time, international agreements aim to strike a balance between achieving and ensuring peaceful utilization of space and commercial and military competition, albeit at certain levels of cooperation. Considering this dichotomy necessitates acknowledging the increasing number of countries developing their space programs, each with its unique national interests in space, whether for scientific exploration, technological advancement, or strategic utilization of space resources. This creates the need for ensuring national security through appropriate strategies and measures to protect national space assets.

Furthermore, the diversity among these countries in scientific, economic, military development, territorial size, and human potential emphasizes the shared space as a common domain not owned by any specific state. Thus, international communities engage in negotiations and agreements directed towards the peaceful use of space and its demilitarization. Although these agreements, such as the Outer Space Treaty, may be outdated and somewhat vague, they establish a foundation for joint international dialogue and strategy development to preserve space as a peaceful domain for all.

Collaboration and dialogue among international communities can aid in finding compromise solutions that satisfy the interests of different states and contribute to overall safety. The envisaged, albeit partial, demilitarization of space reflects a desire to ensure safety and peace in the cosmic domain, avoid an arms race in space, and reserve this space for peaceful purposes such as exploration, communication, and observation. Understanding the stimuli factors, technological trajectories, and potential consequences for security is immensely crucial for policymakers, scientists, and practitioners as they adapt to the evolving dynamics within the military-cosmic domain.

Keywords: International space law, Outer space Treaty, UN Committee on the peaceful uses of Outer space (COPUOS), demilitarization of Outer space, State, national interest, Public interest, administrative procedures, administrative law

Постановка проблеми

Ми є свідками помітного зростання інвестицій, наукових досліджень та розвитку, спрямованих на підвищення військового потенціалу держав світу у сфері космосу, зокрема, щодо забезпечення національної оборони і захисту від можливих ударів з космосу чи по власній космічній інфраструктурі. Отже необхідність задоволення зазначеного національного, публічного інтересу призводить до побічної мілітаризації космічного простору, збільшення вірогідності його включення як зони військового зіткнення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В роботах зарубіжних дослідників таких як Irmgard Marboe, Peter Lothian Nelson, Theresa Hitchens, Frans von der Dunk, Fabio Tronchetti, George S. Robinson, а також в роботах вітчизняних вчених як Ю. С. Шемшученко, Н. Р. Малишева, Л. В. Сорока, О. М. Григоров досліджуються питання забезпечення демілітаризаційного статусу космічного простору. Тим не менш, практична діяльність держав по власному озброєнню не знімає актуальність подальших досліджень цього питання і не виключно у сфері міжнародно-правової регуляції.

Мета статті

Ця стаття ставить за мету надати комплексний аналіз факторів, що стимулюють тенденцію тихої мілітаризації космічного простору, конкретні зусилля, вжиті державами по забезпеченню національної оборони та безпеки та можливі наслідки для міжнародної правопорядку в космічній сфері. Компаративний аналіз державних дій та технологічних траєкторій надає уявлення про різноманітні мотивації, що підштовхують ці держави встановлювати та зміцнювати свою мілітарну присутність в космосі.

Виклад основного матеріалу

Як свідчать багаточисленні історичні приклади якщо держава прагне як мінімум регіонального лідерства або статусу гегемону в більш значній територіальній площині, важливою сферою її прикладної діяльності є зовнішня політика, яка обов'язково підкріплена економічним впливом і військовим блоком. Класичними прикладами цього є Римська імперія, Франція XVII ст., Британська імперія та сучасні США, Китай та інші амбітні держави.

Вакуум універсальної влади та сили, який утворився у Європі після укладання у 843 році Верденського договору опосередковано призвів до появи двох протиборчих політико-філософських концепцій - світської імперської влади та духовної влади Папи Римського або Universum Imperium та Universum Res Publica Christiana. Довготривале політичне протистояння Імператора і Римського понтифіка мало прямий ефект - політичну суб'єктивізацію держав та їх правителів. Зокрема, один із радників французького короля Філіпа IV ввів політичну концепцію rex in regno suo imperator est (король є імператором в своєму королівстві). В подальшому Вестфальський мирний договір, яким завершилася Тридцятирічна війна фактично закріпив політичний демонтаж Universum Imperium та Universum Res Publica Christiana і домінування нової політичної реальності вираженої у концепції державного інтересу або raison d'etat [1, с 78].

«Батьком-ідеологом» концепції raison d'etat зазвичай вважають Макіавеллі. Однак практичні аспекти втілення raison d'etat як засіб державотворення та досягання блага держави розвинув саме кардинал Рішельє.

Принцип raison d'etat припускає, що благополуччя держави виправдовує застосування будь-яких засобів для забезпечення національних інтересів, що замінювало середньовічне уявлення про універсальність моралі. А принцип рівноваги сил прийшов на місце ностальгії за універсальною монархією і давав втіху, що кожна окремо держава, переслідуючи власні егоїстичні інтереси, тим чи іншим чином сприятиме безпеці та прогресу всіх інших. Отже в XVII ст. базуючись на філософсько-політичних працях Макіавеллі та практичній діяльності кардинала Рішельє антично-середньовічна концепція моральних цінностей та блага як теологічного аспекту діяльності людини (держави) була замінена принципом raison d'etat. Цей принцип достатньо швидко укоренився в зовнішній політиці тогочасних держав і фактично нікуди не зник і по наш час [2, с. 47].

Raison d'etat вимагає від політика та державного лідера добиватися переваг над суперниками та іншими державами за допомогою засобів, які не є контрпродуктивними; а цього доводиться побоюватися, якщо застосовувати на практиці не найбільш педантичні методи Макіавеллі [3, с. 44].

Один із найвпливовіших американських істориків початку XX ст. Чарлз Остін Бірд для наукового опису зовнішньополітичної діяльності держави запропонував замість терміну «державний інтерес» використовувати визначення «національний інтерес». Однак така заміна не призвела до суттєвої зміни сутності принципу raison d'etat, вона скоріше доповнювала його новою акцентацією. Це виходить з того, що в своїй філософській основі принцип raison d'etat дає раціональну основу поведінці окремих держав, але не відповідає на настійні вимоги створення світового порядку. Концепція вищих інтересів держави могла призвести до претензій на верховенство або встановлення рівноваги сил. Але сама рівновага сил рідко виникала внаслідок заздалегідь продуманих розрахунків. Зазвичай рівновага сил ставала результатом протидії спробам певної держави панувати над іншими. Сам успіх політики raison d'etat залежить від правильної оцінки співвідношення сил. Нажаль, консенсус щодо характеру рівноваги сил, зазвичай, досягається за допомогою періодичних конфліктів, які до появи ООН були звичайним засобом розв'язання зовнішньо політичних спорів та претензій, а з 1945 р. стали викликом архітектури колективної безпеки[2, с. 55].

4 жовтня 1957 року для людства космос перестав бути чимось далеким та недосяжним, але став фронтиром усієї людської цивілізації. Опанування космічного простору розпочалося на тлі протистояння СРСР та США, що отримало назву «Холодна війна». Тому не дивно, що до трьох існуючих сфер військового протистояння - земля, вода та повітря в середині ХХ ст. долучилася четверта - космічний простір. Саме військове освоєння космічного простору розпочалося успішним запуском СРСР в 1961 р. космічного супутника «Зеніт-2», основним призначенням якого було фотоспостереження земної поверхні.

Активна роль ООН та політичний консенсус США та СРСР привели до прийняття 19 грудня 1966 р. Генеральною Асамблею ООН своєрідної «космічної конституції» - Договору про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. Знайомлячись з його текстом ми з одного боку, бачимо закріплення, що дослідження та використання космосу є надбанням всього людства та здійснюються на благо та в інтересах усіх країн, а з іншого - проголошення використання космічного простору та небесних тіл виключно у мирних цілях із забороною розміщення в космічному просторі будь-яких об'єктів з ядерною зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення, створення військових баз та аналогічних споруджень[4, с. 77].

Стаття IV Договору по космосу стосується певних видів використання космічного простору і небесних тіл у військових цілях. Стаття містить конкретну заборону на "розміщення на орбіті навколо Землі будь-яких об'єктів, що несуть ядерну зброю або будь-які інші види зброї масового знищення". Стаття, однак, не забороняє військове використання космічного простору як таке. Вона також не забороняє протисупутникові або космічні системи протиракетної оборони за умови, що вони не несуть "ядерну зброю" або "зброю масового знищення". Історично Сполучені Штати і Радянський Союз покладалися виключно на статтю IV Договору по космосу, щоб заперечувати законність космічної зброї і стверджувати, що протисупутникові або космічні системи протиракетної оборони є законними. Тлумачення статті IV Договору про косомс, по суті, зосереджувалося на значенні терміну "мирне використання", який використовується в Договорі. Протягом тривалого часу існувало дві школи з цього питання: Радянський Союз наполягав на тому, що "мирне" означає "невійськове", в той час як США стверджували, що цей термін слід розуміти як "цивільне" і "військово неагресивне". Зрештою, де-факто взяла гору американська позиція, і суперечка припинилася, принаймні щодо видів космічної військової підтримки, які переважали на той час. Але в середині 1970-х років ХХ ст. виникла тема надмірної мілітаризації космосу. І кілька держав почали висловлювати своє занепокоєння з цього приводу. За наполяганням деяких держав, особливо великих космічних держав, форумом для обговорення використання космосу у військових цілях стала Конференція з роззброєння. Це було вмотивовано тісним зв'язком між загальним контролем над озброєннями і використанням космічного простору у військових цілях. Однак як показала практика, прогрес на Конференції з роззброєння гальмується у важливих питаннях контролю над озброєннями, а тому вона також залишається бездіяльною у питаннях мілітаризації космічного простору. Зі свого боку Генеральна Асамблея ООН продовжує закликати до дій з цього питання, але Комітету ООН з космосу фактично не "дозволено" обговорювати це питання, оскільки деякі держави, особливо деякі великі космічні держави, вважають, що цей орган повинен займатися лише невійськовими космічними питаннями [5].

Сьогодні закріплений в міжнародному космічному праві принцип часткової демілітаризації космічного простору знаходиться під ударами нового протистояння космічних держав, передусім США, Росії та Китаю. Серед іншого декларується, що оборона держави як прояв національного інтересу включає в себе і здійснення оборонних заходів щодо недопущення ударів із космосу. Однак, по суті, такі заходи приводять к поступовій мілітаризації космічного простору через поступове нарощування обороноздатності, наприклад, чого стоїть новина про те, що Ізраїль використав свою систему протиракетної оборони "Ерроу", щоб збити балістичну ракету за межами атмосфери Землі. Вважається, що це перший бій, який коли-небудь мав місце в космосі[6].

Не дивлячись, що в обстановці припинення «холодної війни» та серії великих договорів щодо роззброєння наприкінці 1980-х років США та СРСР, а потім і росія згорнули свої програми протисупутникових засобів в 2022 р. на тлі успіхів ЗСУ та підтримки західними партнерами нашої держави, росія заявила, що вона може розглядати як свої законні цілі західні комерційні супутники, якщо їх використовують для допомоги Україні у війні. На це, США відповіли, що американські сили дадуть відповідь у разі атаки на будь-яку американську інфраструктуру, у тому числі і супутники. І це повністю відповідає Національній космічній стратегії, що була прийнята США 23 березня 2018 р. Зокрема, в ній зазначено, що будь-яке шкідливе втручання або атака на критично важливі компоненти космічної архітектури США зустріне передбачувану відповідь у той час, у тому місці, тим способом та в тій області, які оберуть США [7].

Зі свого боку Китай вважає, що супутники системи Starlink загрожує його державним інтересам. Згідно з документом дослідників Пекінського інституту стеження та телекомунікаційних технологій, підпорядкованого Народно-визвольній армії, Китай повинен розробити стратегії, що уможливлять у разі необхідності фізично знищити супутниковий інтернет Starlink, оскільки він "становить ризики та небезпеку для суверенітету та національної безпеки Китаю" [8].

На тлі того, що Пекін продовжує просувати свої власні проєкти з розвитку космосу, а такожу у відповідь на зростання військового використання космічного простору Китаєм і росією, Японія 13 червня 2023 р. прийняла свій перший проєкт політики космічної безпеки з метою ефективного використання космічних засобів для цілей оборони протягом наступних 10 років. Особливістю цією політики є те, що Японія бере курс на просування власних оборонних проєктів, використовуючи космічні технології приватного сектора. При цьому, головною основою проєкту є план посилення систем збирання інформації для підвищення ефективності засобів нанесення контрудару або удару по ворожих базах, тобто розвиток оборонних можливостей, які Японія зобов'язалася забезпечити наприкінці 2022 р., дотримуючись при цьому положень своєї конституції про відмову від війни [9].

Отже, військова діяльність у космічному просторі є одним із найважливіших, а також суперечливих питань міжнародного космічного права в контексті міжнародної та національної безпеки.

З початком космічної ери держави усвідомили переваги, які може надати використання космічного простору з військової точки зору. Сьогодні космічні засоби використовуються для підтримки військових операцій на землі та стали невід'ємною складовою стратегій національної безпеки та оборони більшості держав.

Зокрема, для збереження лідерства США в космічній галузі було запропоновано: встановити передбачене фінансування та стійкі інвестиції в космічні розробки, розвиток державно-приватного партнерства; розвиток міжнародного співробітництва, перш за все на МКС; прискорення розробки нових американських пускових засобів, зокрема, закінчення проєктів по створенню надважкої ракети- носія SLS і багатоцільового пілотованого корабля Orion; продовження співпраці з приватними компаніями щодо надання ними послуг у сфері орбітального транспортування та забезпечення; підтримка конкурентоздатних інноваційних проектів; продовження реалізації космічної програми в області національної безпеки, здатної забезпечити перевагу США в космічному просторі [10]. 23 березня 2018 р. в США була прийнята Національна космічна стратегія, спрямована на захист американських інтересів у космосі за допомогою переглянутих військово-космічних підходів та реформи комерційного регулювання. Згідно з документом, стратегія включає чотири «основні елементи», які складають загальнодержавний підхід до лідерства Сполучених Штатів у космосі в тісній співпраці з приватним сектором та нашими союзниками. Три з них пов'язані з діяльністю національної безпеки в космосі, включаючи перехід до більш стійких космічних архітектур, посилення можливостей стримування та ведення бойових дій у космосі, а також покращення «базових можливостей, структур та процесів», які включають поінформованість про космічну ситуацію, розвідку та пріоритетні питання. Стратегія підтверджує, що будь-яке шкідливе втручання або атака на критично важливі компоненти космічної архітектури США зустріне передбачувану відповідь у той час, у тому місці, тому способі та в тій області, які оберуть США. Четвертий елемент присвячений створенню «сприятливих» умов для роботи з комерційними та міжнародними партнерами. Так, розпочато роботу з оптимізації нормативно-правової бази, політики та процесів, щоб краще використовувати та підтримувати комерційну галузь США [11]. Крім цього, 12 червня 2023 р. підкомітет Збройних сил Палати представників США з розвідки та спеціальних операцій запропонував заснувати Національний центр космічної розвідки як оперативне агентство Космічних сил. Згідно з текстом Закону про національну оборону на 2024 рік, центр «аналізуватиме та здійснюватиме науково-технічну розвідку стосовно космічних та протикосмічних загроз з боку іноземних противників». Прообраз Національного центру космічної розвідки вже існує у вигляді підрозділу Space Delta 18, який був сформований у червні 2022 року. Створення центру як оперативного агентства значно розширить його повноваження та дасть йому можливості проводити польову діяльність «за межами будь-якого з основних командувань». Другим важливим фактором, є нове розуміння обізнаності про космічний простір, яке зосереджується на можливих загрозах, а не на «управлінні космічним рухом». На цей час відбувається процес передачі відповідальності за нагляд за безпечними космічними польотами операторів цивільних і комерційних супутників від Міністерства оборони США до цивільного Управління космічної торгівлі. Третім фактором є нарощування засобів кіберзахисту у масштабі всіх збройних сил, які мають завадити противнику досягти несподіванки в цій сфері [12].

В контексті кібербезпеки в рамках 28-ї місії Commercial Resupply Services компанії SpaceX на Міжнародну космічну станцію разом з вантажним космічним кораблем Dragon виведено кубсат Moonlighter - платформа для кібервипробувань, розроблена компанією Aerospace Corporation спільно з Командуванням космічних систем і Дослідницькою лабораторією ВПС США. Moonlighter - це перший та єдиний на цей час космічний об'єкт розроблений та запущений для покращення розуміння кібербезпеки космічних систем. Супутник відіграватиме важливу роль у здійсненні оборонних кібероперацій, розробці кібертактики, методів і процедур, а також перевірці комплексної оцінки та запобігання кіберзагрозам [13].

Оборонні успіхи США у космічному просторі та їх всесвітній статус приводи до того, що все більше космічних країн прагнуть співпрацювати з США над технологіями та стратегіями захисту своїх активів від протисупутникової зброї, і все активніше роблять власні інвестиції у космічні оборонні системи. На цей час захист супутників став першочерговим питанням після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Російські війська обстріляли комунікаційну інфраструктуру України ракетами та здійснили кібератаки на мережі KA-SAT компанії Viasat і Starlink компанії SpaceX. Космічні сили США планують незабаром створити підрозділ кіберзахисту у складі Європейського командування США на авіабазі Рамштайн у Німеччині. Аналогічні компоненти вже створено у Тихоокеанському командуванні США, об'єднані Збройних сил США в Кореї та Центральному командуванні США [14].

В цілому, ЄС і США протягом тривалого часу тісно співпрацюють у космічній сфері. Однією із важливих тем діалогу між ними є тема, що присвячена космічній безпеці, особливо в контексті нещодавно ухваленої Спільної заяви Європейської Комісії та Високого представника щодо космічної стратегії ЄС з безпеки та оборони. Так обговорюються можливості поглиблення співробітництва між ЄС і США та ширшого трансатлантичного співробітництва у сфері космічної безпеки у взаємовигідний спосіб, включаючи космічну кібербезпеку та багатосторонню співпрацю з просування норм, правил і принципів відповідальної поведінки в космосі [15].

Зі свого боку британська армія приймає участь в ініціативі Космічного командування США (SPACECOM), яка зосередженій на закупівлі комерційних даних про космічний простір. SPACECOM керує так званою Об'єднаною оперативною групою комерційних операцій з оборони космічного простору. Сполучене Королівство у 2020 році сформувало групу JCO-UK для розширення можливостей відстеження космосу Національного центру космічної оборони Космічного командування. Відомо, що JCO купує дані та аналітичні послуги у комерційних компаній. Вважається, що утворення JCO-UK сприятиме реалізації моделі JCO «слідування за сонцем», яка включає восьмигодинні робочі зміни, починаючи з місцевих європейських часових поясів, що дозволяє кожній групі працювати в звичайний робочий час [16].

Як відомо ще у березні 2001 р. росія утворила космічні війська, що відповідають за військові операції в космосі. 19 листопада 2019 р. 29 країн- членів Північноатлантичного альянсу (НАТО) оголосити космос окремою сферою проведення операцій. 20 грудня 2019 року військові космічні сили були утворені в США. Очільник SpaceX Ілон Маск підтримав голову США щодо створення космічних сил тим, що людство розширює свої кордони й виходять на космічний рівень. Керівник НАСА Джим Брайденстайн позитивно відгукнувся про захист мереж GPS, що є базою для функціонування багатьох служб.

У червні 2019 року військові космічні сили з'явилися у Франції. Зазначимо, що Франція запустила свою першу програму розробки військових космічних апаратів (SAMRO) в часи холодної війни, в 1978 році. Її звернули через чотири роки із-за фінансових складнощів. Напрацювання були використані через кілька років під час запуску програми Helios. Перший французький військовий супутник серії Helios було виведено на орбіту 1995 року. Це сталося після війни у Перській затоці (1990-1991), яка продемонструвала залежність європейських країн від американських військово-космічних технологій. Французька оборонна стратегія з 2019 до 2025 роки передбачає фінансування космічних програм на рівні 3,6 млрд євро. Франція планує вдосконалювати розвідувальні супутники серії CSO та супутники зв'язку Syracuse, а також вивести на орбіту три супутники радіоелектронної розвідки CERES [17]. Окрім цього, 27 червня 2023 р. Головне управління озброєнь Міністерства оборони Франції повідомило про успішне проведення 26 червня з випробувального ракетного полігону DGA Biscarosse випробувального пуску ракети-зонду, яка несла демонстратор гіперзвукового планера VMaX. Таким чином, Франція увійшла до «клубу п'яти». Після США, Китаю, Північної Кореї та росії, ставши 5-ю країною, що розробила гіперзвуковий планер, який працює на швидкості понад 5 Махів. Гіперзвукові планери-- це апарати, які запускаються балістичною ракетою та повертаються в атмосферу, використовуючи підйомну силу та маневреність для досягнення непередбачуваної (небалістичної) траєкторії в атмосфері [18].

Збройні сили Німеччини - бундесвер 13 липня 2021 р. ввели в експлуатацію власний космічний центр, який розмістився на базі федеральної землі Північний Рейн - Вестфалія. Німеччина наголошує, що космос став критичною інфраструктурою, яку необхідно захищати. Основними завданнями космічного центру, розташованого в місті Уедемі поблизу кордону з Нідерландами, є захист шести німецьких військових супутників, що знаходяться на орбіті, та відстеження космічного сміття й аналіз розвідувальної діяльності інших держав у космосі [19]. Окрім цього Нідерланди мають намір розвивати власні супутникові можливості разом з європейськими партнерами та партнерами з НАТО. Таким чином, країна репрезентує себе як відповідного партнера у космічній галузі, з яким можна співпрацювати. Нідерланди усвідомлюють, що успішні операції збройних сил все більше залежать від даних та інформації з космосу. Тому, зміцнюючи власні інформаційні позиції, Нідерланди стануть менш залежними від партнерів по коаліції та/або комерційних компаній. Тоді збройні сили зможуть діяти ефективно та брати участь в альянсі як партнер по співпраці. Головною метою визначено отримати перший оперативний супутник до 2025 року. Крім того, до 2029 року МО Нідерландів передбачає мати розвинені можливості, щоб стати надійним і затребуваним партнером у космічній галузі на міжнародному рівні [20].

Правовий режим, що регулює діяльність людини в космічному просторі і, зокрема, діяльність військового характеру, досі зумів зберегти космічний простір вільним від військових протистоянь. Тим не менш, через деякі критичні недоліки, такі як відсутність ясності щодо законності розгортання та випробування звичайних озброєнь у космосі та способів актів самооборони в космосі, такий режим може бути не в змозі досягти мету «збереження мирного космосу для людства» в наступні десятиліття. Дійсно, як наслідок зростаючої залежності сучасних держав від використання космосу, у держав може виникнути спокуса вдатися до військової сили для захисту своїх цінних космічних об'єктів та національних інтересів у космосі не дивлячись на його інтернаціональний статус і фактичну десуверенізацію [21, с. 381].

Висновки

Як бачимо у перші два десятиліття ХХІ ст. сформувалася помітна тенденція, коли провідні країни активно розширюють свої військово- космічні можливості, зокрема утворюючи окремий військовий рід військ. Цей розвиток свідчить про зміну парадигми глобального буття, оскільки держави все більше визнають значущість космосу для підвищення ефективності як оборонних, так і можливих агресивних (наприклад, превентивних) військових операцій. Можна виділити декілька взаємопов'язаних факторів, що сприяють прискоренню розвитку військово-космічних можливостей провідних країн. По-перше, наміри досягнення стратегічної автономії та необхідність підвищення та забезпечення національної безпеки змушують держави диверсифікувати свої військові можливості, розширюючи свої можливості за межами земної поверхні. По-друге, конкурентна природа міжнародних відносин спонукає держави встановити своє господарювання в космосі, як засіб стримування та впливу на геополітичну карту. Більше того, важливу роль відіграє розвиток технологій, з інноваціями в сфері супутникового зв'язку, розвідки та наглядових можливостей, які підвищують ефективність військових операцій. Зростаюча інтеграція штучного інтелекту та кіберможливостей додатково підсилює стратегічне значення космічних об'єктів, спонукаючи держави вкладати значні ресурси в ці області для отримання прогнозованих результатів. Зрозуміло, що конструкція ст. IV Договору про космос хоча і передбачає частковий демілітаризаційний статус космічного простору, але в нових умовах не може забезпечити безпековість земної кулі від здійснення активних військових дій з космосу. Це видно з того, що згадані в ст. IV Договору про космос «будь-які об'єкти з ядерною зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення» можуть бути найменшою небезпекою в контексті масової мілітаризації орбіти навколо Землі та ближнього космосу зброєю яка не є ані ядерною, ані зброєю масового знищення. Сучасна ескалація політичних протиріч між державами та збільшення військово-космічних можливостей викликає критичні питання щодо ймовірних наслідків для конструкції міжнародної безпеки. Можемо стверджувати, що поширення військово-космічних можливостей серед провідних держав свідчить про трансформаційний етап у глобальній геополітиці, який, нажаль, не знаходить адекватного правового реагування на рівні Комітету ООН з космосу та міжнародного правопорядку в цілому.

Отже, необхідно доповнювати існуючу нормативну базу, що регулює використання космічного простору у військових цілях, положеннями, спрямованими на забезпечення більш високого рівня безпеки космічних об'єктів і збереження мирного характеру космічного середовища. І дійсно, Україна може грати в цьому контексті провідну роль. Не стільки через те, що ми є космічною державою, а виходячи з фактичного контексту сьогодення. Тому, доцільно було б, щоб Комітет ООН з космосу був долучений до напрацювання підходів для регламентації використання військових космічних об'єктів та цивільних космічних об'єктів подвійного призначення в космічному просторі. Це доречно було б зробити шляхом погодження керівних принципів з дотримання демілітаризаційного статусу космічного простору з детальним прописуванням певних адміністративних процедур чи принципів адміністрування мілітарної космічної діяльності для їх імплементації в національне законодавство. Більш того, визнання обов'язковості застосування таких принципів з відповідною імплементацією у національне законодавство та практику повинно стати умовою для здійснення законної космічної діяльності, яка відповідає нормам Статуту ООН.

Література:

1. Martin Levi van Creveld. The Rise and Decline of the State, Cambridge University Press, 1999. 439р.

2. Henry Kissinger. Diplomacy. New York: Simon & Schuster, 1994., 912р.

3. F. R. Ankersmit (2002) Political Representation. Stanford, Calif.: Stanford University Press, 266р.

4. С. Р. Карпенко, Р. С. Пічко, І. Л. Степанов, С. В. Шевцов. Загальна теорія космічного права: підручник. Київ: ВД «АДЕФ-Україна», 2022. 460 с.

5. Ram Jakhu LEGAL ISSUES RELATING TO THE GLOBAL PUBLIC INTEREST IN OUTER SPACE URL: https://ssrn.com/abstract=2801681

6. Harriet Barber How Israel shot down a ballistic missile in space for the first time URL: https://www.telegraph.co.uk/world-news/2023/11/04/how-israel-shot-down-ballistic-missile-in- space-houthis/

7. New National Space Strategy emphasizes «America first» policies. URL: https://spacenews.com/new-national- space-strategy-e mphasizes-america- first-policies

8. SpaceX Starlink Маска під прицілом китайських військових? URL: https://www.dw.com/ uk/spacex-starlink-ilona-maska-pid-prytsilom-kytaiskykh-viiskovykh-a-62011269/a-62011269

9. Japan adopts space security policy, vows to expand defense use URL: https://english.kyodonews.net/news/2023/06/caac42b9ada8-japan-adopts-space-security-policy- vows-to-expand-defense-use.html

10. Ensuring U.S. leadership in space // Space Foundation. 2016. March 4 URL: http://www.spacefoundation.org

11. New National Space Strategy emphasizes “America first” policies URL: https://spacenews.com/new-national-space-strategy-emphasizes-america-first-policies

12. How the Space Force Will Avoid a `Pearl Harbor' in Space, According to Its No. 2 Officer URL: https://www.airandspaceforces.com/space-force-pearl-harbor/

13. MOONLIGHTER URL: https://aerospace.org/sites/default/files/2023-04/AK23_114_ F act%20Sheet_Moonlighter_REVB.pdf

14. U.S. Space Force in talks with allies about how to jointly protect space assets URL: https://spacenews.com/u-s-space-force-in-talks-with-allies-about-how-to-jointly-protect-space-assets/

15. The 12th EU-US Space Dialogue convened in Brussels URL: https://www.eeas.europa.eu/ eeas/12th-eu-us-space-dialogue-convened-brussels_en

16. U.K. joins U.S. Space Command's commercial space-tracking cell URL: https://spacenews.com/u-k-joins-u-s-space-commands-commercial-space-tracking-cell/

17. Kosmicheskoe protivostoyanie suchasnosti URL: https://universemagazine.com/ kosmicheskoe-protivostoyanie-sovremennosti/

18. La France a teste le planeur hypersonique VMAX d'Ariane Group URL: https://www.ouest-france.fr/politique/defense/la-france-a-teste-le-planeur-hypersonique-vmax- dariane-group-e 1f98112-14be-11ee-ae57-25b1d1 d54a03

19. Zbrojni sili nimechchini vveli v ekspluataciyu vlasnij kosmichnij centr URL: https://mind.ua/ news/20228579-zbrojni-sili-nimechchini-vveli-v-ekspluataciyu-vlasnij-kosmichnij-centr

20. Defensie zet in op eigen operationele satellietcapaciteit URL: https://www.defensie.nl/ actueel/nieuws/2023/06/05/defensie-zet-in-op-eigen-operationele-satellietcapaciteit

21. HANDBOOK OF SPACE LAW Edited by Frans von der Dunk. Cheltenham, UK and Northampton, MA, USA. 2015. 1136 p.

References:

1. Martin Levi van Creveld. The Rise and Decline of the State, Cambridge University Press, 1999. 439р.

2. Henry Kissinger. Diplomacy. New York: Simon & Schuster, 1994., 912 р.

3. F. R. Ankersmit (2002) Political Representation. Stanford, Calif.: Stanford University Press, 266р.

4. Karpenko S. R., Pichko R. S., Stepanov I. L., Shevtsov S. V. (2022). Zahal'na teoriia kosmichnoho prava [Common theory of Space Law]. Kyiv: ADEF-Ukraine [in Ukrainian].

5. Ram Jakhu LEGAL ISSUES RELATING TO THE GLOBAL PUBLIC INTEREST IN OUTER SPACE https://ssrn.com/abstract=2801681

6. Harriet Barber How Israel shot down a ballistic missile in space for the first time URL: https://www.telegraph.co.uk/world-news/2023/11/04/how-israel-shot-down-ballistic-missile-in- space-houthis/

7. New National Space Strategy emphasizes «America first» policies URL: https://spacenews.com/new-national- space-strategy-e mphasizes-america- first-policies

8. SpaceX Starlink mask under the cover of Chinese troops? URL: https://www.dw.com/ uk/spacex-starlink-ilona-maska-pid-prytsilom-kytaiskykh-viiskovykh-a-62011269/a-62011269

9. Japan adopts space security policy, vows to expand defense use URL: https://english.kyodonews.net/news/2023/06/caac42b9ada8-japan-adopts-space-security-policy- vows-to-expand-defense-use.html

10. Ensuring U.S. leadership in space // Space Foundation. 2016. March 4 URL: http://www.spacefoundation.org]

11. New National Space Strategy emphasizes “America first” policies URL: https://spacenews.com/new-national-space-strategy-emphasizes-america-first-policies]

12. How the Space Force Will Avoid a `Pearl Harbor' in Space, According to Its No. 2 Officer URL: https://www.airandspaceforces.com/space-force-pearl-harbor/

13. MOONLIGHTER URL: https://aerospace.org/sites/default/files/2023-04/AK23_114_ F act%20Sheet_Moonlighter_REVB .pdf

14. U.S. Space Force in talks with allies about how to jointly protect space assets URL: https://spacenews.com/u-s-space-force-in-talks-with-allies-about-how-to-jointly-protect-space-assets/

15. The 12th EU-US Space Dialogue convened in Brussels URL: https://www.eeas.europa.eu/ eeas/12th-eu-us-space-dialogue-convened-brussels_en

16. U.K. joins U.S. Space Command's commercial space-tracking cell URL: https://spacenews.com/u-k-joins-u-s-space-commands-commercial-space-tracking-cell/

17. Kosmicheskoe protivostoyanie suchasnosti URL: https://universemagazine.com/ kosmicheskoe- protivostoyanie-sovremennosti/

18. La France a teste le planeur hypersonique VMAX d'Ariane Group URL: https://www.ouest-france.fr/politique/defense/la-france-a-teste-le-planeur-hypersonique-vmax- dariane-group-e1f98112-14be-11ee-ae57-25b1d1d54a03

19. Zbrojni sili nimechchini vveli v ekspluataciyu vlasnij kosmichnij centr URL: https://mind.ua/ news/20228579-zbrojni-sili-nimechchini-vveli-v-ekspluataciyu-vlasnij-kosmichnij-centr

20. Defensie zet in op eigen operationele satellietcapaciteit URL: https://www.defensie.nl/ actueel/nieuws/2023/06/05/defensie-zet-in-op-eigen-operationele-satellietcapaciteit

21. HANDBOOK OF SPACE LAW Edited by Frans von der Dunk. Cheltenham, UK and Northampton, MA, USA. 2015. 1136 p.

Размещено на Allbest.ru