Екологічна безпека: правовий зміст і легітимація
Окреслення сучасного розуміння змісту екологічної безпеки та виявлення його нормативного закріплення й регламентації у національному та європейському законодавстві. Аналіз змістовного наповнення поняття "екологічна безпека" та його правового вираження.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.02.2024 |
| Размер файла | 28,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Екологічна безпека: правовий зміст і легітимація
Міщук Інна Володимирівна кандидат юридичних наук, професор, завідувачка кафедри конституційного права та галузевих дисциплін, Навчально- науковий інститут права Національного університету водного господарства та природокористування
Анотація
У доктрині екологічного права екологічна безпека нині трактується як важлива складова національної безпеки. У представленій роботі порушується тема актуального змістовного наповнення поняття «екологічна безпека» та його правового вираження. Отже, метою роботи є окреслення сучасного розуміння змісту екологічної безпеки та виявлення його нормативного закріплення й регламентації у національному та європейському законодавстві. екологічна безпека правове вираження
Показано, що явище екологічної безпеки належить до тих правових явищ, що постійно знаходяться у полі зору правознавців. Даний факт пояснюється належністю екобезпеки до конституційного дискурсу. Наголошується на важливості коректного визначення поняття «екологічна безпека» для здійснення державної екологічної політики як легальної системи цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів у сфері використання природних ресурсів й охорони навколишнього середовища.
У роботі представлені результати аналізу низки кодексів - земельного, водного, лісового та про надра, щодо використання поняття «екологічна безпека». Акцентована увага на те, що вказані акти не містять визначення поняття «екологічна безпека» у прив'язці до системи відношень, які ними регулюються. Лише Земельний кодекс України характеризується належною легітимацією принципу пріоритету вимог екологічної безпеки.
Автор дотримується позиції, що увага до явища екологічної безпеки і його правового вираження очевидно зростатиме, чому сприятиме інтеграція України до Євросоюзу, що, серед іншого, накладатиме на нашу державу додаткові зобов'язання у сфері екологічної політики, зокрема щодо реалізації права громадян на екологічну безпеку. Для України особливої актуальності набуває інтеграція теми екологічної безпеки у різноманітні сфери державної політики, що зумовлює необхідність переосмислення й оновлення нормативно- правових актів екологічного права.
Ключові слова: екологічні проблеми, екологічна безпека, екологічне право, екоцид, навколишнє природне середовище.
Mishchuk Inna Volodymyrivna PhD, professor, head of the department of constitutional law and branch disciplines Educational and Scientific Institute of Law, National University of Water Management and Environmental Engineering
ENVIRONMENTAL SAFETY: LEGAL CONTENT AND LEGITIMATION
Abstract. Environmental safety is now interpreted as an important component of national security in the doctrine of environmental law. The presented work deals with the topical content of the concept of “environmental safety” and its legal expression. Therefore, the purpose of the work is to outline the modern understanding of the content of environmental safety and to identify its normative consolidation and regulation in national and European legislation.
It is shown that the phenomenon of environmental security belongs to those legal phenomena that are constantly in the field of view of lawyers. This fact is explained by the fact that eco-safety belongs to the constitutional discourse. The importance of the correct definition of the concept of “ecological safety” for the implementation of state environmental policy as a legal system of purposeful activity of authorized subjects in the field of natural resource use and environmental protection is emphasized.
The work presents the results of the analysis of a number of codes - land, water, forest and subsoil, regarding the use of the concept of “environmental safety”. Emphasized attention to the fact that the specified acts do not contain a definition of the concept of “environmental safety” in relation to the system of relations regulated by them. Only the Land Code of Ukraine is characterized by proper legitimation of the principle of priority of environmental safety requirements.
The author takes the position that attention to the phenomenon of environmental safety and its legal expression will obviously grow, which will be facilitated by the integration of Ukraine into the European Union, which, among other things, will impose additional obligations on our state in the field of environmental policy, in particular regarding the realization of the right of citizens to environmental safety. In particular, the integration of the topic of environmental safety into various spheres of state policy is gaining special relevance for Ukraine, and it causes the need to rethink and update the regulatory legal acts of environmental law.
Keywords: environmental problems, environmental safety, environmental law.
Постановка проблеми
Загарбницька війна росії проти України, серед іншого завдала нашій державі надзвичайних екологічних втрат. Станом на серпень 2023 року зафіксовано майже 2,5 тисячі випадків завдання шкоди довкіллю, українській правоохоронці розслідують майже 200 справ про екологічні військові злочини. Крім того 20% природоохоронних територій України перебувають під окупацією або у зоні бойових дій, майже третина українських лісів постраждала через російську агресію. Зрештою, близько 250 тисяч квадратних кілометрів території України забруднені мінами та снарядами, що співмірно з територією Великої Британії [1]. На жаль, вказані екологічні втрати Украйни внаслідок російської агресії не є остаточними - кожен день війни матиме руйнівні насідки для українського довкілля.
Не дивно, що «Українська формула миру», що її 15 листопада 2022 року під час Саміту лідерів G20 на Балі в Індонезії оприлюднив Президент України Володимир Зеленський, серед іншого містила пункт «Протидія екоциду», що орієнтувала світову громадськість на необхідність гарантувати Україні екологічну безпеку та притягнути росію до відповідальності за екозлочини скоєні проти України. Іншими словами, жахливі обставини війни ще раз нагадали про актуальність теми екологічної безпеки.
Відзначимо, що у доктрині екологічного права екологічна безпека трактується як важлива складова національної безпеки, що «гарантує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, що їх створюють антропогенні чи природні чинники» [2, с. 60]. При цьому, фундаментальне значення екобезпеки для здоров'я людей й забезпечення їхніх інтересів, прав і свобод, а також інтересів суспільства і держави та беручі до уваги вплив рівня екологічної безпеки на життєво важливі сторони функціонування держави, експерти справедливо вважають, що явища й відносини, що пов'язані з екологічною безпекою, підлягають обов'язковому правовому регулюванню [3, с. 13]. Обгрунтованою є позиція, що екологічна безпека є специфічним інститутом права: «правовий інститут екологічної безпеки допустимо потрактовувати як комплекс юридичних правил, що організовані навколо однієї центральної ідеї - забезпечення екологічних прав людини» [4, с. 647]. У контексті означеного і зважаючи на перспективу євроінтеграції України актуальною є увага змісту явища екологічної безпеки, зокрема у нормативноправовому контексті.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Явище екологічної безпеки належить до тих правових явищ, що постійно знаходяться у полі зору правознавців. Очевидно даний факт можна пояснити належністю екобезпеки до конституційного дискурсу, оскільки ст. 16 Конституції України прямо вказує, що «забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави» [5]. Отож екологічна безпека, її зміст та особливості розглядалися і у конституційному контексті, і владно- управлінському, політико-економічному.
Зокрема, екобезпеку як елемент екологічної політики покликану надати її правове забезпечення, розглядав О. Заржицький [2]; пошуку ефективної системи адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки присвятила свою увагу І. Личенко, наголосивши на актуальності удосконалення її адміністративно-правового регулювання [7]; міжнародні аспекти розвитку правового регулювання екобезпеки досліджувала Ю. Краснова, яка обстоює ідею створенні глобальної системи безпеки [8]; основні підходи до визначення поняття «екологічна безпека» та їхнє нормативно-правове трактування систематизував О. Калашник [9]; феномен екологічної безпеки як чинник соціально-економічного розвитку розглядали А. Прокіп і С. Восканян [10]; мотивації щодо формування й легітимації соціально-правових норм екобез- печної життєдіяльності досліджували Т. Гарасимів й Т. Дашо, пов'язавши такі мотивації з потребами соціальних суб'єктів [11].
Вказані роботи надають уявлення про явище екологічної безпеки і різні його аспекти. Водночас, зважаючи на специфічний характер цього явища, а також його динамічний характер, змістовні характеристики екобезпеки зазнають певних змін, як і способи його правового вираження. Крім того спеціальної уваги потребує правове вираження екологічної безпеки у європейських документах враховуючи перспективу євроінтеграції України.
Метою статті є окреслення сучасного розуміння змісту екологічної безпеки та виявлення його нормативного закріплення й регламентації у національному та європейському законодавстві.
Методологічні засоби цього дослідження продиктовані його теоретичним характером, що робить доречним звернення до загально-теоретичних й аналітичних методів дослідження нормативно-правової бази регламентації відповідних правовідносин й теоретичних й практичних напрацювань за обраною проблематикою.
Виклад основного матеріалу
Як було відзначено вище, поняття екологічної безпеки прямо згадується у тексті Конституції України, що само по собі вже надає йому особливого значення. Водночас, визначення поняття «екологічна безпека» Основний закон не дає. Не містить такого визначення, як не дивно, і Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від 28 лютого 2019 року, хоча широко послуговується поняттями «екологічна політика», «екологічне управління», «екологічно безпечні технології», «екологічні проблеми», тощо. Щоправда серед основних засад державної екологічної політики український парламент передбачив (не на чільних позиціях) «забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України» [12].
Натомість, профільний Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. визначає екологічну безпеку як такий стан «навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей» [13]. Відзначимо, що у доктрині екологічного права екологічну безпеку розглядають як правову категорію у суб'єктивному й об'єктивному смислах: 1) як право громадян, що тісно пов'язане з правом на безпечне для їхнього життя і здоров'я довкілля (суб'єктивний підхід); 2) як об'єктивно існуючу систему правового забезпечення екологічної безпеки (сукупність норм і приписів, яка регламентує природокористування й природоохоронну діяльність, а також природоохоронну превенцію) [14, с. 77]. У нашому подальшому викладі екологічну безпеку розглядатимемо у суб'єктивному смислі - як право громадян.
Наголосимо, що Конституція України визначає у ст. 50, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. При цьому кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля і така інформація ніким не може бути засекречена [5]. Принципово відзначити, що вказана норма конституції пов'язує право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (або екологічну безпеку) і стан довкілля. Іншими словами, екологічна безпека має певні кількісні й якісні виміри, що сприяє її практичному забезпеченню шляхом реалізації зваженої владно-управлінської діяльності у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища.
Розуміння відповідного адміністративно-правового аспекту явища екологічної безпека зумовлює особливу на зміст і характер державної екологічної політики як легальної системи цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів, що заснована на певних принципах, за допомогою сукупності методів і способів, і яка має конкретні форми вираження, зокрема через ухвалення й реалізацію екологоорієнтованих управлінських рішень у сфері використання природних ресурсів й охорони навколишнього середовища. На практиці принципи і напрями державної екологічної політики концентровано виражені у системі норм екологічного права, що містять вже згаданий Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також кодекси України - передусім, земельний, водний, лісовий та про надра. Розглянемо як поняття «екологічна безпека» представлене у цих нормативно-правових актах, а також як ці документи орієнтовані на забезпечення права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля (або екологічну безпеку).
Земельний кодекс України (далі - ЗКУ) як основний нормативно- правовий акт земельного законодавства серед іншого визначає принципи земельного законодавства (ст. 5). У відповідній статті Кодексу визначено, що земельне законодавство базується на принципі пріоритету вимог екологічної безпеки [15]. Саме поняття «екологічна безпека» Кодексом не розкривається, хоча законодавець очевидно до нього апелює. Так ст. 1 ЗКУ наголошує, «використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі». При цьому, до підстав припинення права користування земельною ділянкою належить використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.
Крім цього, ЗКУ встановлює, що завданнями охорони земель є, серед іншого, забезпечення збереження та відтворення екологічної цінності природних і набутих якостей земель (ст. 163), а власне охорона земель включає забезпечення раціонального землекористування, захист земель від техногенного навантаження й несприятливих природних процесів (ст. 164). Практичним напрямом забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян є нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів (ст. 165) [15].
Водночас засобом забезпечення екологічної безпеки є підстави розглядати землеустрій, що ст. 181 визначено як сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, метою яких відповідно до ст. 182 є забезпечення раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів. Іншим засобом забезпечення екобезпеки відповідно до Земельного кодексу України є моніторинг земель, що ст. 191 визначено як передумову науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки [15].
Викладене вказує на те, що Земельний кодекс України, хоч і не містить прямого визначення поняття «екологічна безпека», проте створює правові передумови для цілеспрямованої діяльності у сфері земельних відносин уповноважених Кодексом суб'єктів, що заснована на принципі пріоритету вимог екологічної безпеки.
Водний кодекс України (далі - ВКУ) є основним нормативно-правовим актом, що регламентує відносини у сфері водокористування й охорони вод. Прикметно, що у преамбулі відзначається, що цей Кодекс покликаний забезпечити екологічної безпеки населення України, а також сприяти формуванню водно-екологічного правопорядку [16]. Водночас, укладачі цього документу надавши визначення у ст. 1. ВКУ понад сімдесяти основних термінів визначення поняття «екологічна безпека» не формулюють. Натомість у Кодексі міститься поняття «норматив екологічної безпеки водокористування», яке детально розор живається у ст.ст. 36 і 37 ВКУ.
Крім того, до поняття «екологічна безпека» законодавець звертається у контексті теми спеціального водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення. Зокрема ст. 58. ВКУ встановлює, що «для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення використовуються води, якісні характеристики яких відповідають встановленим нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам» [16]. Нарешті ст. 108, що присвячена невідкладним заходам щодо запобігання стихійному лихові, спричиненому шкідливою дією вод, аваріям на водних об'єктах та ліквідації їх наслідків, наголошує, що місцеві ради зобов'язані інформувати населення про можливе порушення екологічної безпеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.
Здійснений нами аналіз змісту Водного кодексу України надає підстави стверджувати про недостатню термінологічну визначеність поняття «екологічна безпека» у зв'язку із його застосуванням у контексті регламентації відносини у сфері водокористування й охорони вод.
Основним документом, що регулює правові відносини з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони й відтворення лісів, а також задоволення потреб суспільства і держави у продуктах лісу є Лісовий кодекс України (далі - ЛКУ) [17]. Про особливе екологічне значення лісів говорить той факт, що в Україні поділ лісів здійснюється за екологічним і соціально-економічним значенням (ст. 39 ЛКУ). Крім цього, ст. 45 вказує, що лісовпорядкування, серед іншого спрямоване на охорону, захист, раціональне використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів.
Між тим поняття «екологічна безпека» згадується у Лісовому кодексі у зв'язку із моніторингом лісів, що «є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища» (ст. 55 ЛКУ). Моніторинг лісів потрактовується як умова дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку. В інших нормах ЛКУ поняття «екологічна безпека» не застосовується. Відсутнє у кодексі і визначення цього поняття. Вважаємо, що такий стан речей не сприяє забезпеченню якісної регламентації й реалізації правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони й відтворення лісів, оскільки принцип пріоритету вимог екологічної безпеки у даному випадку не набув належної легітимації.
Кодекс України про надра (далі - КУпН), будучи актом, що регулює гірничі відносини, спрямований на охорону надр, а також гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього середовища [18]. При цьому тема екологічно екологічної безпеки порушується у цьому кодексі у зв'язку з вимогами щодо геологічного вивчення надр (ст. 38), під час якого має забезпечуватися екологічно безпечний для життя і здоров'я людей стан навколишнього природного середовища. Водночас, вимоги екологічної безпеки мають враховуватися під час проектування гірничодобувних об'єктів, а також підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (ст. 48). Законодавець також встановив, що при розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечуватися застосування екологічно безпечних технологій видобування корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів (ст. 53). Зрештою, більше у Кодексі України про надра поняття «екологічна безпека» не вживається, а його визначення у цьому нормативному акті не надається.
Прикметно, що у жодному із згаданих кодексів поняття «екологічна безпека» не має термінологічного визначення. Крім цього звертає на себе увагу той факт, що у Водному кодексі (1995 р.), Лісовому кодексі (1994 р.) і Кодексі України про надра (1994 р.) вживання відповідного поняття мінімальне, а принцип пріоритету вимог екологічної безпеки не набув належної легітимації. В цьому плані Земельний кодекс України (2001 р.) у більш виграшній позиції - хоч він і не містить відповідного визначення, втім очевидним є базове значення явища екологічної безпеки.
Очевидно, що загалом означена ситуація є у певному дисонансі із визнанням на глобальному рівні одним з ключових завдань світової спільноти забезпечення екологічної безпеки як квінтесенції концепції сталого розвитку. При цьому екологічну безпеку у європейській практиці розглядають як особливий вид суспільного блага, на збереження й примноження якого має бути орієнтована національна й загальноєвропейська екологічна політика: «екологічна безпека - це соціально необхідний рівень якості навколишнього середовища, при якому відсутні загрози здоров'ю людей та життєдіяльності суспільства, виникненню негативних змін у функціонуванні природних екосистем» [19, с. 6]. Відповідне розуміння явища екобезпеки й необхідності її забезпечення зумовило формування Спільної екологічної політики (СЕП) в Європі, інституційно бере свій початок від конференції глав держав та урядів, що відбулася ще у1972 р. в Парижі.
Сучасна екологічна політика ЄС базується на принципах безпеки, запобігання та ліквідації забруднення в джерелі, а також на принципі «забруднювач платить». Ефективність екологічної політики ЄС забезпечується Директивою про екологічну відповідальність (Directive 2004/35/CE of the European Parliament and of the Council of 21 April 2004 on environmental liability with regard to the prevention and remedying of environmental damage), що має імперативний характер для усіх держав-членів Євросоюзу. Показово, що сфера дії цієї директиви була тричі розширена, щоб включити управління відходами видобутку, експлуатацію геологічних сховищ і безпеку морських нафтових і газових операцій відповідно [20]. Експерти європейського парламенту вказують на те, що інтеграція теми екологічної безпеки й охорони довкілля відбулася досі і в інші сфери політики ЄС та стала важливою концепцією в європейській політиці. У грудні 2019 року Європейська Комісія запустила Європейську зелену угоду, яка має сприяти зосередженню політики ЄС на перетворенні Європи на перший безпечний для клімату континент у світі. Очевидно, що інтеграція України до європейських структур накладатиме на нашу державу додаткові зобов'язання у сфері екологічної політики, зокрема щодо реалізації права громадян на екологічну безпеку.
Висновки
Вихідним положенням нашого дослідження є теза про особливу увагу до явища екологічної безпеки, право на яке є одним з фундаментальних конституційних прав. Водночас, специфічний характер цього явища, а також його динамічний характер зумовлюють необхідність постійної актуалізації відповідного поняття.
Проведене нами дослідження засвідчує, що досі явище екологічної безпеки розглядалося у конституційному, владно-управлінському, політико- економічному контекстах. У зав'язку з цим, науковцями напрацьовано різноманітні варіанти визначення й трактування поняття «екологічна безпека». Своєю чергою, результати аналізу основних нормативно-правових актів зі сфери українського екологічного права вказують, що правове визначення цього поняття містить профільний Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року.
Специфікою цього визначення вважаємо той факт, що екобезпека має певні кількісні й якісні виміри, а це сприяє її практичному забезпеченню шляхом реалізації зваженої владно-управлінської діяльності у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища. Водночас, аналіз низки кодексів - земельного, водного, лісового та про надра, що вказані акти не містять визначення поняття «екологічна безпека» у прив'язці до системи відношень, які ними регулюються. Лише Земельний кодекс України (2001 р.) у більш виграшній позиції, адже у ньому належної легітимації здобув принцип пріоритету вимог екологічної безпеки.
Увага до явища екологічної безпеки і його правового вираження очевидно зростатиме, чому сприятиме інтеграція України до Євросоюзу, що, серед іншого, накладатиме на нашу державу додаткові зобов'язання у сфері екологічної політики. У зв'язку з цим земельний, водний, лісовий кодекси та кодекс про надра потребують переосмислення й оновлення. Зокрема поняття «екологічна безпека» потребує визначення у прив'язці до системи відношень, які регулюються згаданими кодексами. Відповідне завдання визначатиме зміст наших нових досліджень.
Література:
1. Дайджест ключових наслідків російської агресії для українського довкілля за 12 серпня - 25 серпня 2023 року. ЕкоЗагроза. URL: https://ecozagroza.gov.ua/news/129 (дата звернення 25.11.2023).
2. Заржицький О. С. Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної політики України (теоретичні аспекти). Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2012. 200 с.
3. Ємець Л. О. Адміністративно-правові засади управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави : автореф. дис. ... док. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2019. 42 с.
4. Сивицький В. С. Екологічна безпека як особливий інститут права. Актуальні питання у сучасній науці. Серія «Право». 2023. № 8 (14). С. 638-647.
5. Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0% B2%D1%80#Text (дата звернення: 25.11.2023).
6. Бригадир І. В. Щодо визначення екологічної безпеки як правової категорії. Форум права. 2010. № 4. С. 109-114.
7. Личенко І. Екологічна безпека як об'єкт адміністративно-правового забезпечення у нових соціально-політичних умовах. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Юридичні науки. 2017. № 865. С. 398-404.
8. Краснова Ю. А. Особливості міжнародно-правового розвитку права екологічної безпеки. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2017. Випуск 45. Том 1. С. 143-147.
9. Калашник О. Екологічна безпека як складова державної політики України: понятійно-термінологічний аспект. Демократичне врядування. 2018. Вип. 21. С. 1-8. URL : https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2022/feb/26675/151074-tekststatti-326497-1- 10-20181214.pdf (дата звернення: 25.11.2023).
10. Прокіп А. В., Восканян С. Ю. Екологічна безпека адміністративно-територіальної одинці як важливий чинник соціально-економічного розвитку. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2019. № 1. С. 1-10.
11. Гарасимів Т., Дашо Т. Феномен екологічної безпеки як об'єкт аксіологічно- правової рефлексії. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки”. 2022. № 2 (34). С. 30-36.
12. Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року : Закон України від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text (дата звернення 25.11.2023).
13. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-XII (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n714 (дата звернення 25.11.2023).
14. Гетьман А. П., Шульга М. В. Екологічне право України. Харків : Право, 2005. 328 с.
15. Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2768-14#Text (дата звернення: 25.11.2023).
16. Водний кодекс України : Закон України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2768-14#Text (дата звернення: 25.11.2023).
17. Лісовий кодекс України : Закон України від 21 січня 1994 року № 3852-XII (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3852-12#Text (дата звернення: 25.11.2023).
18. Кодекс України про надра: Закон України від 27.07.1994 № 132/94-ВР (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 25.11.2023).
19. Екологічна безпека в європейських країнах: методи економічного регулювання й досвід для України: наукова доповідь / В. С. Кравців, П. В. Жук, Ю. І. Стадницький та ін.; ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»; наук. ред. В.С. Кравців. Львів, 2020. 97 с. (Серія «Проблеми регіонального розвитку»).
20. Kurrer Ch., Lipcaneanu N. Environment policy: general principles and basic framework. European Parliament. 04.2023. URL : https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/ sheet/71/environment-policy-general-principles-and-basic-framework (дата звернення: 25.11.2023).
References:
1. Daidzhest kliuchovykh naslidkiv rosiiskoi ahresii dlia ukrainskoho dovkillia za 12 serpnia - 25 serpnia 2023 roku pnia - 25 serpnia 2023 roku [Digest of the key consequences of Russian aggression for the Ukrainian environment for August 12 - August 25, 2023]. ЕкоЗагроза. Retrieved from https://ecozagroza.gov.ua/news/129 [in Ukrainian].
2. Zarzhytskyi O. S. (2012). Aktualni problemy pravovoho zabezpechennia ekolohichnoi polityky Ukrainy (teoretychni aspekty) [Actual problems of legal support of environmental policy of Ukraine (theoretical aspects)]. Dnipropetrovsk: Natsionalnyi hirnychyi universytet. [in Ukrainian].
3. Iemets L. O. (2019). Administratyvno-pravovi zasady upravlinnia u sferi zabezpechennia ekolohichnoi bezpeky derzhavy [Administrative and legal principles of management in the field of ensuring environmental security of the state]: avtoref. dys. ... dok. yuryd. nauk: 12.00.07. Kharkiv. [in Ukrainian].
4. Syvytskyi V. S. (2023). Ekolohichna bezpeka yak osoblyvyi instytut prava [Environmental safety as a special institution of law]. Aktualni pytannia u suchasnii nautsi. Seriia «Pravo» - Current issues in modern science. Law series, 8 (14), 638-647. [in Ukrainian].
5. Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 roku (zi zminamy ta dopovnenniamy) [The Constitution of Ukraine dated June 28, 1996 (with amendments and additions)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].
6. Bryhadyr I. V. (2010). Shchodo vyznachennia ekolohichnoi bezpeky yak pravovoi katehorii [Regarding the definition of environmental safety as a legal category]. Forum prava - Law forum, 4, 109-114. [in Ukrainian].
7. Lychenko I. (2017). Ekolohichna bezpeka yak obiekt administratyvno-pravovoho zabezpechennia u novykh sotsialno-politychnykh umovakh [Environmental safety as an object of administrative and legal support in new social and political conditions]. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivskapolitekhnika". Seriia: “Iurydychni nauky ” - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: "LegalSciences", 865, 398-404. [in Ukrainian].
8. Krasnova Yu. A. (2017). Osoblyvosti mizhnarodno-pravovoho rozvytku prava ekolohichnoi bezpeky [Peculiarities of the international legal development of environmental security law]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia PRAVO - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Series: Law, 45 (V. 1), 143-147. [in Ukrainian].
9. Kalashnyk O. (2018). Ekolohichna bezpeka yak skladova derzhavnoi polityky Ukrainy: poniatiino-terminolohichnyi aspekt [Environmental safety as a component of the state policy of Ukraine: a conceptual and terminological aspect]. Demokratychne vriaduvannia - Democratic governance, 21, 1-8. Retrieved from https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2022/ feb/26675/151074-tekststatti-326497-1 - 10-20181214.pdf [in Ukrainian].
10. Prokip A. V., Voskanian S. Yu. (2019). Ekolohichna bezpeka administratyvno-terytorialnoi odyntsi yak vazhlyvyi chynnyk sotsialno-ekonomichnoho rozvytku [Ecological safety of the administrative-territorial unit as an important factor of socio-economic development]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs, 1, 1-10. [in Ukrainian].
11. Harasymiv T., Dasho T. (2022). Fenomen ekolohichnoi bezpeky yak obiekt aksiolohichno- pravovoi refleksii [The phenomenon of ecological security as an object of axiological and legal reflection]. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Seriia: “Iurydychni nauky” - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: "Legal Sciences", 2 (34), 30-36. [in Ukrainian].
12. Pro osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku : Zakon Ukrainy vid 28 liutoho 2019 roku № 2697-VIII (zi zminamy ta dopovnenniamy) [On the main principles (strategy) of the state environmental policy of Ukraine for the period until 2030: Law of Ukraine dated February 28, 2019 No. 2697-VIII (with amendments and additions)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text [in Ukrainian].
13. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha : Zakon Ukrainy vid 25 chervnia 1991 roku № 1264-XII (zi zminamy ta dopovnenniamy) [On environmental protection: Law of Ukraine dated June 25, 1991 No. 1264-XII (as amended)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n714 [in Ukrainian].
14. Hetman A. P., Shulha M. V. (2005). Ekolohichne pravo Ukrainy [Environmental law of Ukraine]. Kharkiv : Pravo. [in Ukrainian].
15. Zemelnyi kodeks Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 25 zhovtnia 2001 roku № 2768-III (zi zminamy ta dopovnenniamy) [Land Code of Ukraine: Law of Ukraine dated October 25, 2001 No. 2768-III (as amended)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text [in Ukrainian].
16. Vodnyi kodeks Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 6 chervnia 1995 roku № 213/95-VR (zi zminamy ta dopovnenniamy) [Water Code of Ukraine: Law of Ukraine dated June 6, 1995 No. 213/95-VR (as amended)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text [in Ukrainian].
17. Lisovyi kodeks Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 21 sichnia 1994 roku № 3852-XII (zi zminamy ta dopovnenniamy) [Forest Code of Ukraine: Law of Ukraine dated January 21, 1994 No. 3852-XII (as amended)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text [in Ukrainian].
18. Kodeks Ukrainy pro nadra: Zakon Ukrainy vid 27.07.1994 № 132/94-VR (zi zminamy ta dopovnenniamy) [The Code of Ukraine on Subsoil: Law of Ukraine dated 27.07.1994 No. 132/94-VR (as amended)]. Retrieved from https://zakon. rada.gov. ua/laws/show/132/94-%D0% B2%D1%80#Text [in Ukrainian].
19. Ekolohichna bezpeka v yevropeiskykh krainakh: metody ekonomichnoho rehuliuvannia y dosvid dlia Ukrainy: naukova dopovid [Environmental security in European countries: methods of economic regulation and experience for Ukraine: scientific report] (2020) / V. S. Kravtsiv, P. V. Zhuk, Yu. I. Stadnytskyi ta in.; DU «Instytut rehionalnykh doslidzhen imeni M.I. Dolishnoho NAN Ukrainy»; nauk. red. V. S. Kravtsiv. Lviv. (Seriia «Problemy rehionalnoho rozvytku»). [in Ukrainian].
20. Kurrer Ch., Lipcaneanu N. Environment policy: general principles and basic framework. European Parliament. 04.2023. Retrieved from https://www.europarl.europa.eu/factsheets/ en/sheet/71/environment-policy-general-principles-and-basic-framework.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз понять "екологічної безпеки" та дослідження її правового змісту у плануванні та забудові міст України. Проведення класифікації екологічної безпеки за видами діяльності. Історія екологізації містобудівного процесу від античності до наших днів.
реферат [46,3 K], добавлен 15.05.2011Загальна характеристика чинного законодавства України в сфері забезпечення екологічної безпеки і, зокрема, екологічної безпеки у плануванні і забудові міст. Реалізація напрямів державної політики забезпечення сталого розвитку населених пунктів.
реферат [42,4 K], добавлен 15.05.2011Історично-правовий аспект виникнення та нормативного закріплення шахрайства у національному законодавстві. Дослідження об’єкту злочину і предмету злочинного посягання. Порівняльно-правова характеристика ознак шахрайства у законодавстві зарубіжних країн.
дипломная работа [123,2 K], добавлен 19.07.2016Роль та місце інформаційної безпеки в понятійно-категорійному апараті інформаційного права. Поняття, зміст та розвиток інформаційної безпеки. Характеристика становища інформаційної безпеки України та механізм правового регулювання управління нею.
дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.10.2013Еволюція теоретичного визначення поняття та сутності заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині. Співвідношення заходів безпеки з покаранням, заходами соціального захисту та профілактики. Аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн.
автореферат [55,2 K], добавлен 10.04.2009Поняття об’єкта правовідносин та його юридичного змісту (суб’єктивних прав і юридичних обов’язків). Механізм правового регулювання як цілісний процес упорядкування, закріплення суспільних відносин, що виникає через взаємодію його системних елементів.
статья [22,9 K], добавлен 11.09.2017Вихідні засади політики екологічної безпеки, сформульовані у Декларації про державний суверенітет України. Метод правового регулювання екологiчних відносин. Правовi заходи охорони земель у процесі землевикористання. Проблема охорони земель в Україні.
контрольная работа [30,0 K], добавлен 16.12.2007Суспільна небезпека злочинів проти довкілля. Загальна характеристика злочинів проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря, охорони водних ресурсів, лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 09.09.2010Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014Поняття надзвичайної екологічної ситуації техногенного та природного характеру, аварії та катастрофи. Законодавство України про надзвичайні екологічні ситуації. Державне регулювання відносин, що виникають у зв'язку з надзвичайною екологічною ситуацією.
контрольная работа [48,5 K], добавлен 01.07.2010Заснування Служби безпеки України (СБУ). Голова СБ України. Визначення правового статусу. Розміщення і компетенція Центрального управління СБУ. Взаємодія з Управлінням охорони вищих посадових осіб України. Нагляд за додержанням і застосуванням законів.
контрольная работа [21,1 K], добавлен 29.11.2014Загальнотеоретична характеристика значення й сутності часу відпочинку працівників. Опис головних рис цього правового явища. Аналіз норм регламентації робочого часу в чинному законодавстві України як однієї з гарантій забезпечення права на відпочинок.
статья [19,6 K], добавлен 14.08.2017Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012Загальна характеристика права землевикористання. Екологічна безпека як юридична категорія. Право постійного, орендного та концесійного землевикористання. Право власності на землю, його об’єкти та суб’єкти. Правова охорона земель згідно Закону України.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 21.05.2009Поняття та завдання безпеки банківської діяльності. Законодавство України, яке регламентує діяльність банків щодо захисту їх безпеки на ринку банківських послуг. Захист права банківської діяльності – частина захисту права інтелектуальної власності.
реферат [141,6 K], добавлен 22.07.2008Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Аналіз кримінального аспекту міжнародної інформаційної безпеки, а саме питання кіберзлочинності. Огляд теоретичних концепцій щодо розуміння данної проблематики та порівняння різних підходів до визначення і класифікації кіберзлочинів на глобальному рівні.
статья [23,0 K], добавлен 11.08.2017Аналіз теоретико-методологічних підходів щодо визначення поняття "механізм держави" та дослідження його характерних ознак. Необхідність удосконалення сучасного механізму Української держави. Аналіз взаємодії між структурними елементами механізму держави.
статья [20,3 K], добавлен 11.09.2017Поняття управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Класифікація органів управління в сфері, що досліджується, різновиди, особливості діяльності. Повноваження місцевих державних адміністрацій в даній сфері.
реферат [21,8 K], добавлен 14.05.2011Поняття та правова природа заповіту як одностороннього правочину. Його форма та зміст, нотаріальне посвідчення і порядок виконання. Принцип свободи при його складенні. Право заповідача на скасування та зміну заповіту. Підстави визнання його недійсним.
курсовая работа [35,9 K], добавлен 15.04.2014
