Використання зброї у злочинах проти життя та здоров’я: контрастні аспекти

Размещено на http://allbest.ru

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Використання зброї у злочинах проти життя та здоров'я: контрастні аспекти

Борисенко Ігор Володимирович кандидат юридичних наук,

доцент кафедри криміналістики,

В'юник Максим Вікторович кандидат юридичних наук,

асистент кафедри кримінального права

м. Харків

Анотація

В умовах складної криміногенної ситуації, спричиненою збройною агресією РФ проти України, має місце нормативне розширення прав громадян на володіння вогнепальною зброєю. Вочевидь це вбачається обґрунтованим заходом, спрямованим на протидію насильницькому криміналу. Відтак, принциповим є, по-перше, визначення порядку застосування вогнепальної зброї під час самозахисту, а по-друге, імплементація цього запобіжного інструменту у загальну систему кримінальної превенції.

Мета статті - вдосконалення заходів запобігання злочинів, що вчиняються із застосуванням вогнепальної зброї через засади імплементації заходів запобігання злочинності з використанням вогнепальної зброї у систему превенції злочинів проти життя та здоров'я. Емпіричною базою дослідження за окресленою проблематикою стали нормативні акти вітчизняного законодавства та відомості кримінально- правової статистики.

Вогнепальна зброя є небезпечною з кількох причин.

1. Смертельність. Вогнепальна зброя призначена для вбивства або завдання серйозних травм, тому вона може спричинити серйозні тілесні ушкодження або навіть смерть.

2. Потенціал для агресії. Вогнепальна зброя може бути використана незаконно або для злочинних цілей, що утруднює контроль та безпеку.

3. Ненавмисні поранення. Навіть при неправильному використанні або недбалому поводженні вогнепальна зброя може спричинити ненавмисні поранення, які можуть бути серйозними і навіть фатальними. Необережне поводження з вогнепальною зброєю може призвести до випадкового вистрілу, що може завдати шкоди невинним людям.

4. Створення ризику для громадської безпеки. Незаконний обіг вогнепальної зброї спричиняє зростання злочинності та збільшує загрози для громадської безпеки.

5. Масові вбивства. Вогнепальна зброя може бути використана для вчинення масових вбивств, що призводить до трагічних наслідків для громадськості.

Зброя у насильницьких посяганнях має два аспекти - по-перше, у аспекті криміногенності, а з іншого боку - у аспекті самооборони громадян від протиправних посягань.

Використання вогнепальної зброї для самооборони має етичні та нормативні підстави в тих випадках, коли існує конкретна загроза для життя або тілесної цілісності особи.

Суб'єктами запобігання злочинів проти життя та здоров'я з використанням вогнепальної зброї є фізичні особи (неспеціалізовані суб'єкти) та державні органи (спеціалізовані та неспеціалізовані суб'єкти).

Державна політика щодо використання вогнепальної зброї з метою самооборони реалізується, зокрема, через діяльність дозвільної системи органів Національної поліції України.

Ключові слова: вогнепальна зброя, злочини проти життя та здоров'я особи, запобігання злочинності, обіг вогнепальної зброї, правове регулювання.

Abstract

Use of weapons in crimes against life and health: contrasting aspects

Borysenko Ihor Volodymyrovych PhD in Law, Associate Professor of the Department of Criminalistics, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

Viunyk Maksym Viktorovich PhD in Law, Associate Professor of the Department of Criminal Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv,

In the context of a difficult crime situation, caused by the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine, there is a normative expansion of the rights of citizens to own firearms. Obviously, this is a reasonable measure aimed at to counteract violent crime. Therefore, it is important to, firstly determining the procedure for the use of firearms in self-defense, and secondly, the implementation of this preventive tool in the general system of of criminal prevention.

The purpose of the article is to improve the measures to prevent crimes committed with the use of firearms through the principles of implementation of measures to prevent crime involving firearms into the system of prevention of crimes against life and health.

The empirical basis of the study on the outlined the empirical basis of the study on the outlined issues were the normative acts of domestic legislation and of criminal law statistics.

Firearms are dangerous for several reasons. weapons are dangerous for several reasons.

1. Lethality. Firearms are designed to kill or seriously injure, so they can cause serious bodily harm or even death.

2. Potential for aggression. Firearms can be used illegally or for criminal purposes, making them difficult to control and secure.

3. Unintentional injuries. Even when misused or mishandled, firearms can cause firearms can cause unintentional injuries that can be serious or even fatal. be serious and even fatal. Careless handling of firearms can lead to accidental firearms can result in an accidental discharge, which can harm innocent people.

4. Pose a risk to public safety. Illicit trafficking in firearms leads to an increase in crime and threats to public safety.

5. Mass murder. Firearms can be used to commit mass murder, leading to tragic mass murders, with tragic consequences for the public.

Weapons in violent attacks have two aspects first, in terms of criminality, and on the on the other hand, in the aspect of self-defense of citizens against unlawful attacks.

The use of firearms for self-defense has ethical and normative grounds in cases where there is a specific threat to the life or bodily integrity of a person integrity of a person.

The subjects of prevention of crimes against life and health with the use of firearms are with the use of firearms are individuals (non-specialized subjects) and state bodies (specialized and non-specialized subjects).

The state policy on the use of firearms for self-defense for self-defense is implemented, in particular, through the activities of the licensing system of the National Police of Ukraine.

Keywords: firearms, crimes against human life and health, crime prevention, firearms trafficking, legal regulation.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах складної криміногенної ситуації, спричиненою збройною агресією РФ проти України, має місце нормативне розширення прав громадян на володіння вогнепальною зброєю. Вочевидь це вбачається обґрунтованим заходом, спрямованим на протидію насильницькому криміналу. Відтак, принциповим є, по-перше, визначення порядку застосування вогнепальної зброї під час самозахисту, а по-друге, імплементація цього запобіжного функціоналу у загальну систему кримінальної превенції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичному обґрунтуванню заходів запобігання злочинності приділяли увагу багато вітчизняних фахівців.

Голіна В. В. окреслив основні засади запобігання злочинності, як фундаментальної проблеми теоретичної і прикладної кримінології. Дослідник надав характеристику загально-соціального і спеціально-кримінологічного її запобігання, об'єкта і суб'єктів, методів запобіжних дій, принципів діяльності, ресурсного забезпечення, державного і регіонального програмування і досвіду реалізації заходів запобігання злочинності в Україні, системи міжнародної організації протидії злочинності у світі, СНД і в деяких провідних країнах Європи та Америки[1].

Оболенцев В. Ф.[2] на засадах системного підходу змоделював систему запобігання злочинності відповідно до нормативного регулювання державної політики у цій сфері.

Вітчизняні науковці Фріс П. Л.[3], Борисов В. І.[4], Шепітько М. В. [5] дослідили проблематику державної кримінально-правової політики щодо запобігання насильницької злочинності, зокрема - збройній.

Втім, до цього часу потребує додаткового вивчення проблематика імплементації заходів запобігання злочинності з використанням вогнепальної зброї у систему загальної превенції кримінально-караних посягань проти життя та здоров'я. Саме це визначило вибір теми нашого дослідження.

Мета статті. Мета статті - вдосконалення заходів запобігання злочинів, що вчиняються із застосуванням вогнепальної зброї через засад імплементації заходів запобігання злочинності з використанням вогнепальної зброї у систему превенції злочинів проти життя та здоров'я.

Матеріали та методи дослідження. Емпіричною базою дослідження за окресленою проблематикою стали нормативні акти вітчизняного законодавства. Для їх опрацювання було використано метод дослідження документів. При тому особливу увагу було приділено Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів[6], затвердженою Наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622. (далі - Інструкція 622).

Для оцінки стану злочинності нами використовувались статистичні дані, що містяться у звітах Офісу Генерального прокурора. Вони опрацьовувались методом історичного аналізу та логічного порівняння.

Виклад основного матеріалу

У вітчизняному законодавстві вогнепальна зброя визначається як ствольна зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами (крім гумових чи аналогічних за своїми властивостями снарядів несмертельної дії), що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що перебуває на визначеній відстані. Достатньою для ураження цілі є питома кінетична енергія снаряда, величина якої на відстані одного метра від дульного зрізу зброї повинна бути рівна чи більша за 0,5 Дж/мм^-2 (пункт 8.2. Інструкції 622).

Вогнепальна зброя є небезпечною з кількох причин.

1. Смертельність. Вогнепальна зброя призначена для вбивства або завдання серйозних травм, тому вона може спричинити серйозні тілесні ушкодження або навіть смерть.

2. Потенціал для агресії. Вогнепальна зброя може бути використана незаконно або для злочинних цілей, що утруднює контроль та безпеку.

3. Ненавмисні поранення. Навіть при неправильному використанні або недбалому поводженні вогнепальна зброя може спричинити ненавмисні поранення, які можуть бути серйозними і навіть фатальними. Необережне поводження з вогнепальною зброєю може призвести до випадкового вистрілу, що може завдати шкоди невинним людям.

4. Створення ризику для громадської безпеки. Незаконний обіг вогнепальної зброї спричиняє зростання злочинності та збільшує загрози для громадської безпеки.

5. Масові вбивства. Вогнепальна зброя може бути використана для вчинення масових вбивств, що призводить до трагічних наслідків для громадськості.

Бойова вогнепальна зброя визначається як вогнепальна зброя, призначена для ураження людини та (або) техніки (п. 8.3. Інструкції 622).

Спортивна вогнепальна зброя в п. 8.7. Інструкції 622 визначається як зброя, призначена для ураження цілей під час спортивних тренувань і змагань, що відповідає правилам спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій відповідних всеукраїнських спортивних федерацій та правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації.

Мисливська вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, що відповідає вимогам, установленим до мисливської зброї технічним регламентом, а за його відсутності - національним (галузевим) стандартом (п.8.8 Інструкції 622). самооборона безпека україна зброя кримінальний

Порівнюючи наведене можна звернути увагу, що визначення бойової, спортивної та мисливської зброї є різновидами вогнепальної зброї, що відрізняються між собою призначенням. Функціональність же у них залишається майже та сама. Приблизно однаковою є й небезпечність. Окрім іншого, ця обставина має значення, з одного боку, у аспекті криміногенності, а з іншого боку - у аспекті самооборони громадян від протиправних посягань.

Щодо першого аспекту, де зброя розуміється як знаряддя агресії. Статистика свідчить[7], що зброя залишається небезпечним засобом злочинних посягань. У зв'язку з повномасштабною військовою агресією рф впливовість цього криміногенного чинника посилилась. Так, за 2022 р. було зафіксовано зростання на 37% кількості злочинів, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї в Україні. При тому більш як 10 тис. одиниць зброї потрапили до громадян непідконтрольним чином[8].

Другий аспект насильницьких злочинів, де зброя застосовується як засіб самооборони.

Використання вогнепальної зброї для самооборони має етичні та нормативні підстави в тих випадках, коли існує конкретна загроза для життя або тілесної цілісності особи. Загроза може включати напад, грабіж, насильство чи злочинну агресію. Особиста безпека та захист власного життя є фундаментальними правами особистості, тому в таких ситуаціях використання зброї для самозахисту етично обґрунтовано. Проте важливо пам'ятати, що використання зброї має бути останнім засобом захисту, коли інші можливості уникнути конфлікту чи використання фізичного насильства вичерпались.

Зброя може бути використана для захисту лише в умовах загрози для життя. Використання зброї для самозахисту є останнім варіантом і повинно бути обґрунтованим та здійсненим в межах закону. Людям, які вирішили мати зброю для самозахисту, треба отримати відповідну підготовку з безпеки та правильного використання зброї, дотримуватися законів своєї місцевості та регулярно проходити перевірки та періодично оновлювати свої знання. Найкращим варіантом захисту є уникання конфліктів та врегулювання ситуацій діалогом.

Також важливо враховувати закони та правила, які регулюють використання зброї в конкретній юрисдикції, та діяти в межах цих норм. Етичне використання зброї для самооборони передбачає також розуміння відповідальності за наслідки своїх дій та уміння оцінити ситуацію, активно намагаючись уникати застосування сили, допоки це можливо.

Вказане відповідає нормам діючого українського законодавства. Частина 2 статті 27 Конституції України передбачає право кожного на захист свого життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань[9]. Нормами цивільно-правового законодавства також передбачено можливість самостійного захисту від протиправних посягань. Стаття 281 Цивільного кодексу України встановлює, що фізична особа має право захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом [10].

Наведених норми не містять заборони на використання вогнепальної зброї для самооборони. Але існує стаття 36 Кримінального кодексу України, яка визначає підстави та межі необхідної оборони. Йдеться про дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. [11].

Безумовно, для правоохоронної практики принципове значення має імплементація можливості застосування вогнепальної зброї у існуючу систему запобігання насильницьких злочинів проти життя та здоров'я особи. Задля формування практичних рекомендацій передусім маємо визначити основні елементи цієї системи. При тому, безумовно, треба врахувати вказані два аспекти, у яких проявляється зброя у вказаних посяганнях - аспект зброї як засобу агресії та аспект зброї як знаряддя самооборони.

Запобігання злочинності - це діяльність, спрямована на подолання криміногенно небезпечних протиріч у суспільних відносинах з метою їх позитивного вирішення і поступового витиснення (так зване загально- соціальне запобігання), а також спеціальна випереджальна практика протидії формуванню і реалізації на різних стадіях злочинних проявів (спеціально- кримінологічне запобігання)[1, с. 16].

Об'єктом запобіжного діяння - це окремі негативні явища і процеси реальної дійсності матеріального і духовного характеру (або їх сукупність), різні за генезою, сферою, формами та інтенсивністю проявів, які, взаємодіючи з властивостями особистості, призводять до виникнення кримінальної мотивації, наміру, прийняття рішення на вчинення злочину та його реалізацію[1, с. 49]. Відповідно до цього об'єктом заходів запобігання кримінальних правопорушень (злочинів) проти життя та здоров'я з використанням вогнепальної зброї є життя та здоров'я людини.

Вочевидь принциповим питанням є визначення місця таких заходів у загальній системі запобігання злочинів досліджуваного виду. Вбачаємо, що у цих випадках можна казати про спеціально-кримінологічне запобігання: профілактику, випередження та припинення злочинів.

Профілактика захисту розглядається як сукупність заходів, що здійснюються з метою ліквідації умов, які сприяють виникненню злочинних проявів, та (опосередковано) антигромадських поглядів[1, с. 29]. Цей вид запобіжних заходів має на меті створення належного захисту людей. Йдеться, з одного боку, про засоби особистого захисту якою є зброя. З іншого ж боку, об'єктом профілактики захисту є правосвідомість потенційних злочинців. Тут особливістю є те, що ці заходи впливають на свідомість необмеженого кола потенційних злочинців. Сам факт наявності зброї зупиняє багато правопорушників від посягань.

Вказане проявляється й у відверненні злочинів, яке розуміється як активна запобіжна діяльність суб'єктів, розрахована як на конкретних осіб, що замислюють вчинення злочинів, домовляються про це заздалегідь, з метою формування їх відмови від злочинної мотивації та наміру продовжувати злочинну діяльність[1, с. 31]. Специфікою є те, що об'єктом запобіжного впливу у цих випадках є свідомість осіб, які вже проявляють свою криміногенну мотивацію до вчинення безпосереднього посягання.

Чи не найефективніше зброя як знаряддя самозахисту проявляється у випадках реалізації заходів припинення розпочатих злочинів. Тут йдеться про безпосереднє застосування властивостей цих знарядь вражати нападника, аж до спричинення йому тілесних ушкоджень. Тут реалізуються так звані заходи активного втручання - термінова реакція відповідних правоохоронних структур перед безпосереднім початком злочинних дій. Заходи оперативного втручання передбачають, оперативні дії, спрямовані на недопущення закінчення розпочатого злочину, настання більш тяжких його наслідків [1, с. 39]. Саме зброя дозволяє ефективно зупинити злочинців при реалізації заходів самооборони. Але важливо враховувати норми діючого законодавства про необхідну оборону та її перевищення. Стаття 36 Кримінального кодексу України визначає, що перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає [11].

Суб'єктами окреслених заходів є громадяни - володарі зброї. Тож можна стверджувати, що профілактичне значення має державна політика, яка реалізує доступ громадян до зброї. Сама ж політика щодо використання вогнепальної зброї громадянами реалізується через діяльність органів дозвільної системи поліції. Вона поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам господарювання та громадянам. Первинним завданнями цих органів (підрозділів) поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.

Нормативно встановлено, що мисливську гладкоствольну зброю, її основні частини та пристрої мають право придбавати громадяни України, які досягли 21-річного віку, а мисливську нарізну зброю, її основні частини - громадяни України, які досягли 25-річного віку. Для мінімізації криміногенного потенціалу від застосування зброї рішення про надання фізичним особам дозволу на придбання, зберігання та носіння зброї приймається після вивчення ними матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування. Вочевидь такі обмеження мають перевентивне значення, оскільки таким чином обмежується коло осіб-володарів вогнепальних знарядь.

Висновки

Вогнепальна зброя є небезпечною з кількох причин: смертельність, потенціал для агресії, ненавмисні поранення, вірогідність випадкового пострілу, створення ризику для громадської безпеки, масові вбивства. Зброя у насильницьких посяганнях має значення, з одного боку, у аспекті криміногенності, а з іншого боку - у аспекті самооборони громадян від протиправних посягань. Статистика свідчить про збільшення випадків використання вогнепальної зброї як знаряддя агресії останнім часом. Пояснити це можна, зокрема, поширенням обігу нелегальної зброї в умовах повномасштабної російської агресії проти нашої держави.

Громадянам України надано право використовувати вогнепальну зброю задля захисту життя та здоров'я у порядку самооборони.

Суб'єктами запобігання злочинів проти життя та здоров'я з використанням вогнепальної зброї є фізичні особи та державні органи.

Державна політика щодо використання вогнепальної зброї з метою самооборони реалізується через діяльність дозвільної системи органів поліції. Змістовне регулювання державної політики щодо реалізації прав громадян на використання вогнепальної зброї здійснюється підзаконним нормативним актом - Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів від 21.08.1998 р. Нагальним завданням держави є прийняття закону щодо цієї сфери суспільних відносин.

Література

2. Оболенцев В. Ф. Системний аналіз та моделювання системи запобігання злочинності в Україні: моногр. Харків: Юрайт, 2021. 192 с. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/jspui/bitstream/ 123456789/19459/1/Obolencev_2021_192.pdf

3. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. К.: Атіка, 2005. 332 с.

4. Борисов В. І. Державна політика у сфері боротьби зі злочинністю та її напрямки. Проблеми законності. 2009. Вип. 100. С. 305-312.

5. Шепітько Шепитько М. В. Понимание уголовной политики и ее модель. Наука кримінального права в системі міждисциплінарних зв'язків : матер. міжнар. наук.-практ. конф., 9-10 жовт. 2014 р. / НЮУ імені Ярослава Мудрого. Харків, 2014. С. 165-170.

6. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою Наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622. Офіційний вісник України. 1998. № 42. Ст. 1574.

7. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за січень-жовтень 2023 року. Офіс Генерального прокурора. Форма № 1 URL: https://old.gp.gov.ua/ua/file_downloader.htmi7_ m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=23 9138

8. Кількість злочинів, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї, зросла на третину - Клименко. Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3498058- kilkist-zlociniv-povazamh-iz-zastosuvannam-vognepalnoi-zbroi-zrosla-na-tretinu-klimenko.html.

9. Конституція України: закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

10. Цивільний кодекс України: закон України від 16.01.2003. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

11. Кримінальний кодекс України: закон України від 05.04.2001 № 2341 -III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25. Ст. 131.

References

1. Holina V. V. Zapobihannia zlochynnosti (teoriia i praktyka): navch. posib. Kharkiv: Nats. yuryd. akad. Ukrainy, 2011. 120 s. [in Ukrainian].

2. Obolentsev, V. F. (2021). Systemnyy analiz ta modelyuvannya system zapobihannya zlochynnosti v Ukrayini [System analysis and modeling of the crime prevention system in Ukraine].Kharkiv: Yurayt. [in Ukrainian].

3. Fris, P. L. (2005). Kryminal'no-pravova polityka Ukrayins'koyi derzhavy: teoretychni, istorychni ta pravovi problemy [Criminal and legal policy of the Ukrainian state: theoretical, historical and legal problems]. Kyiv: Atika. [in Ukrainian].

4. Borysov, V. I. (2009). Derzhavna polityka u sferi borot'by zi zlochynnistyu ta yiyi napryamky [State policy in the sphere of crime control and its directions]. Problemy zakonnosti - Problems of legality. 100, 305-312. [in Ukrainian].

5. Shepyt'ko, M. V. (2014). Ponymanye uholovnoy polytyky y ee model' [Understanding criminal policy and its model]. Proceedings from: Mizhnar. nauk.-prakt. konf., 9-10 zhovt. 2014 r. “Nauka kryminal'noho prava v systemi mizhdystsyplinarnykh zv'yazkiv - Materials of international science and practice conf., 9-10 oct., 2014 “Science of criminal law in the system of interdisciplinary relations” (p.p. 165-170). Kharkiv: NYUU imeni Yaroslava Mudroho. [in Ukrainian].

6. Instruktsiya pro poryadok vyhotovlennya, prydbannya, zberihannya, obliku, perevezennya ta vykorystannya vohnepal'noyi, pnevmatychnoyi, kholodnoyi i okholoshchenoyi zbroyi, prystroyiv vitchyznyanoho vyrobnytstva dlya vidstrilu patroniv, sporyadzhenykh humovymy chy analohichnymy za svoyimy vlastyvostyamy metal'nymy snaryadamy nesmertel'noyi diyi, ta patroniv do nykh, a takozh boyeprypasiv do zbroyi, osnovnykh chastyn zbroyi ta vybukhovykh materialiv zatverdzhenoyu Nakazom Nakaz Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrayiny vid 21.08.1998 № 622. [Instructions on the procedure for the manufacture, acquisition, storage, accounting, transportation and use of firearms, pneumatic, cold and cooled weapons, devices of domestic production for firing cartridges, equipped with rubber or similar in their properties metal projectiles of non-lethal action, and cartridges for them, as well as ammunition to weapons, main parts of weapons and explosive materials]. (Approved by Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine dated 08.21.1998 No. 622). Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny [Official Gazette of Ukraine]. 1998. No. 42. Art. 1574. [in Ukrainian].

7. Yedynyi zvit pro kryminalni pravoporushennia za sichen-zhovten 2023 roku. Ofis Heneralnoho prokurora. Forma № 1[in Ukrainian].

8. Kilkist zlochyniv, poviazanykh iz zastosuvanniam vohnepalnoi zbroi, zrosla na tretynu - Klymenko. Ukrinform. [in Ukrainian].

9. Konstytutsiya Ukrayiny: zakon Ukrayiny (28.06.1996 № 254k/96-BP). [Constitution of Ukraine: Law of Ukraine (28.06.1996 No. 254k/96-BP)]/ Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. 1996, № 30, St. 141. [in Ukrainian].

10. Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny: zakon Ukrayiny (16.01.2003. № 435-IV) [Civil Code of Ukraine: Law of Ukraine (January 16, 2003. No. 435-IV) ]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. 2003. No. 40. Ct. 356. [in Ukrainian].

11. Kryminal'nyy kodeks Ukrayiny: zakon Ukrayiny (05.04.2001 № 2341 -III) [Criminal Code of Ukraine: Law of Ukraine (05.04.2001 № 2341-III)]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. 2001. № 25. St. 131. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru