Концептуальні основи конкурентоспроможності держави в умовах зміни парадигми публічного управління: особливості моделі чотирьох вимірів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні основи конкурентоспроможності держави в умовах зміни парадигми публічного управління: особливості моделі чотирьох вимірів

Магеррамов Алі аспірант кафедри державного управління, Навчально- науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Стаття присвячена дослідженню концептуальних основ конкурентоспроможності держави в умовах зміни парадигми публічного управління. Автор розглядає конкурентоспроможність держави як багатовимірне поняття, яке включає економічний, соціальний, політичний та міжнародний виміри. Кожен вимір складається з кількох показників, які вимірюють ефективність і результати держави в різних аспектах. Модель також враховує взаємозв'язки та взаємозалежності між вимірами та показниками, а також вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конкурентоспроможність держави. Автор проаналізував стан конкурентоспроможності України за кожним виміром у період 2015-2023 років, виявив сильні та слабкі сторони, виклики та можливості для покращення. Автор також надав рекомендації щодо розробки та реалізації комплексної стратегії підвищення конкурентоспроможності держави, яка б враховувала всі аспекти її функціонування та взаємодії з зовнішньою середою. Стаття має теоретичне та практичне значення для науковців, практиків, політиків та громадськості, які цікавляться проблемами конкурентоспроможності держави та публічного управління.

У статті автор розкриває сутність та зміст поняття конкурентоспроможності держави, аналізує різні підходи та методології її вимірювання та порівняння. Автор також висвітлює особливості сучасної парадигми публічного управління, яка передбачає перехід від традиційної моделі бюрократичного управління до нової моделі управління за результатами, орієнтованої на задоволення потреб та інтересів громадян та суспільства. Автор аргументує, що конкурентоспроможність держави залежить не тільки від її економічних показників, але й від її соціальних, політичних та міжнародних характеристик, які відображають її здатність до адаптації, інновації, співпраці та лідерства. Автор пропонує власну модель чотирьох вимірів конкурентоспроможності держави, яка базується на аналізі теоретичних джерел та емпіричних даних. Автор застосовує модель до вивчення конкурентоспроможності України, виявляє її сильні та слабкі сторони, виклики та можливості для покращення. Автор також надає рекомендації щодо розробки та реалізації комплексної стратегії підвищення конкурентоспроможності держави, яка б враховувала всі аспекти її функціонування та взаємодії з зовнішньою середою. Автор підкреслює, що для модернізації публічного управління в Україні необхідно використовувати такі шляхи та інструменти: реформування публічної служби, підвищення кваліфікації та мотивації публічних службовців, впровадження електронного управління, е-демократії, е-послуг, відкритих даних, аналітичного забезпечення, стратегічного планування, бюджетування, контролю, аудиту, звітності, залучення громадян, експертів, донорів, медіа, громадських організацій до публічного управління тощо.

Ключові слова: Конкурентоспроможність держави, економічний вимір, соціальний вимір, політичний вимір, міжнародний вимір, взаємозв'язки, взаємозалежності, чинники, рекомендації, стратегія, реформи, модернізація.

Abstract

Magerramov Ali Graduate student of the Department of Public Administration Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

CONCEPTUAL FOUNDATIONS OF THE COMPETITIVENESS OF THE STATE IN THE CONDITIONS OF CHANGING THE

PARADIGM OF PUBLIC ADMINISTRATION: FEATURES OF THE FOUR DIMENSIONS MODEL

The article is devoted to the study of the conceptual foundations of state competitiveness in the conditions of changing the paradigm of public administration. The author considers state competitiveness as a multidimensional concept that includes economic, social, political and international dimensions. Each dimension consists of several indicators that measure the efficiency and results of the state in different aspects. The model also takes into account the interrelations and interdependencies between the dimensions and indicators, as well as the impact of external and internal factors on state competitiveness. The author analyzed the state of competitiveness of Ukraine according to each dimension in the period of 20152023, identified the strengths and weaknesses, challenges and opportunities for improvement. The author also provided recommendations for the development and implementation of a comprehensive strategy for increasing state competitiveness, which would take into account all aspects of its functioning and interaction with the external environment. The article has theoretical and practical significance for scientists, practitioners, politicians and the public who are interested in the problems of state competitiveness and public administration.

In the article, the author reveals the essence and content of the concept of state competitiveness, analyzes different approaches and methodologies for its measurement and comparison. The author also highlights the features of the modern paradigm of public administration, which implies a transition from the traditional model of bureaucratic management to the new model of management by results, oriented to the satisfaction of the needs and interests of citizens and society. The author argues that state competitiveness depends not only on its economic indicators, but also on its social, political and international characteristics, which reflect its ability to adapt, innovate, cooperate and lead. The author proposes his own model of four dimensions of state competitiveness, which is based on the analysis of theoretical sources and empirical data. The author applies the model to the study of competitiveness of Ukraine, identifies its strengths and weaknesses, challenges and opportunities for improvement. The author also provides recommendations for the development and implementation of a comprehensive strategy for increasing state competitiveness, which would take into account all aspects of its functioning and interaction with the external environment. The author emphasizes that for the modernization of public administration in Ukraine, it is necessary to use such ways and tools: reforming the public service, improving the qualification and motivation of public servants, introducing electronic governance, e-democracy, e-services, open data, analytical support, strategic planning, budgeting, control, audit, reporting, involving citizens, experts, donors, media, civil society organizations in public administration, etc.

Keywords: State competitiveness, economic dimension, social dimension, political dimension, international dimension, interrelations, interdependencies, factors, recommendations, strategy, reforms, modernization.

Постановка проблеми

конкурентоспроможність держави публічне управління

Конкурентоспроможність держави є одним з ключових факторів її успішності та стабільності в умовах глобалізації та постіндустріальної трансформації. Конкурентоспроможність держави визначає її здатність до адаптації, інновації, співпраці та лідерства на міжнародній арені, а також її потенціал для забезпечення економічного зростання, соціального добробуту, політичного розвитку та національної безпеки. Однак, конкурентоспроможність держави не є статичним та однозначним поняттям, а є багатовимірним та динамічним явищем, яке залежить від різних внутрішніх та зовнішніх факторів, а також від зміни парадигми публічного управління. Парадигма публічного управління є сукупністю ідей, цінностей, принципів, норм, правил, методів та практик, які визначають організацію, функціонування, цілі та результати діяльності держави. Парадигма публічного управління зазнає змін в умовах сучасних викликів, таких як глобалізація, постіндустріальність, інформатизація, демократизація, плюралізм, криза, конфлікт, ризик тощо. Зміна парадигми публічного управління передбачає перехід від традиційної моделі бюрократичного управління до нової моделі управління за результатами, орієнтованої на задоволення потреб та інтересів громадян та суспільства. Зміна парадигми публічного управління впливає на конкурентоспроможність держави, оскільки вимагає від держави нових компетенцій, ресурсів, стратегій та інструментів для ефективного розв'язання проблем та досягнення цілей. Пропонується дослідити конкурентоспроможність держави в умовах зміни парадигми публічного управління за моделлю, яка включає чотири виміри: економічний, соціальний, політичний та міжнародний. Кожен вимір складається з кількох показників, які вимірюють ефективність і результати держави в різних аспектах. Модель чотирьох вимірів конкурентоспроможності держави також враховує взаємозв'язки та взаємозалежності між вимірами та показниками, а також вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конкурентоспроможність держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У результаті аналізу останніх досліджень та публікацій нами виявлено, що певні ідеї та моделі аналізу конкурентоспроможності держави розглядаються упродовж останніх двох десятиріч. Разом з тим, такий напрямок досліджень, як розробка та застосування моделі чотирьох вимірів конкурентоспроможності держави, яка включає економічний, соціальний, політичний та міжнародний виміри, а також враховує взаємозв'язки та взаємозалежності між ними та показниками, які вимірюють ефективність та результати держави в різних аспектах, представлено лише в окремих дослідженнях в Україні [1; 2]. Також відзначимо дослідження еволюції парадигм публічного управління в історичній перспективі, виявлення особливостей, закономірностей, факторів, причин та наслідків змін управлінських парадигм, порівняння різних моделей та шкіл управління, аналіз вітчизняного та закордонного досвіду [3-7]. Після цього, назвемо порівняння різних парадигм публічного управління за певними критеріями, такими як цілі, принципи, функції, механізми, результати, ефективність, проблеми тощо, визначення переваг та недоліків кожної парадигми, виявлення можливостей для синтезу та інтеграції різних підходів [8-9]. А також ті, які здійснюють перевірку гіпотез та теорій публічного управління на основі емпіричних даних, які були зібрані упродовж 2020-2023 років, оброблені, проаналізовані, інтерпретовані за допомогою статистичних, математичних, соціологічних та інших методів, дослідження впливу інформаційно-комунікаційних технологій на конкурентоспроможність держави в контексті реформи публічного управління в Україні [10-12]. Окрім того, важливим є розробка та реалізація комплексної стратегії підвищення конкурентоспроможності держави, яка б враховувала всі аспекти її функціонування та взаємодії з зовнішньою середою, використання таких шляхів та інструментів, як реформування публічної служби, підвищення кваліфікації та мотивації публічних службовців, впровадження електронного управління, е-демократії, е-послуг, відкритих даних, аналітичного забезпечення, стратегічного планування, бюджетування, контролю, аудиту, звітності, залучення громадян, експертів, донорів, медіа, громадських організацій до публічного управління [13-16].

Основна мета цього дослідження полягає в розробці та застосуванні моделі чотирьох вимірів конкурентоспроможності держави в умовах зміни парадигми публічного управління. У цьому зв'язку, основні завдання цього дослідження такі: 1) проаналізувати теоретичні та методологічні основи конкурентоспроможності держави та публічного управління; 2) визначити сутність, зміст, структуру та динаміку конкурентоспроможності держави в умовах зміни парадигми публічного управління; 3) запропонувати модель чотирьох вимірів конкурентоспроможності держави, яка базується на аналізі теоретичних джерел та емпіричних даних; 4) застосувати модель чотирьох вимірів конкурентоспроможності держави до вивчення конкурентоспроможності України, виявити її сильні та слабкі сторони, виклики та можливості для покращення; 5) надати рекомендації щодо розробки та реалізації комплексної стратегії підвищення конкурентоспроможності держави, яка б враховувала всі аспекти її функціонування та взаємодії з зовнішньою середою. Відповідно, основна гіпотеза цього дослідження про те, що конкурентоспроможність держави в умовах зміни парадигми публічного управління залежить від її здатності до адаптації, інновації, співпраці та лідерства за чотирма вимірами: економічним, соціальним, політичним та міжнародним.

Методологія, яка використана нами в цьому дослідженні, є сукупністю наукових методів, які дозволяють вирішувати поставлені нами завдання та перевіряти гіпотезу нашого дослідження. Теоретичні методи дозволили вивчати теоретичні та методологічні основи конкурентоспроможності держави та публічного управління, визначати сутність, зміст, структуру та динаміку конкурентоспроможності держави в умовах зміни парадигми публічного управління, запропонувати модель чотирьох вимірів конкурентоспроможності держави, яка базується на аналізі теоретичних джерел. Серед таких методів - аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, порівняння, системний, логічний, історичний, компаративний, моделювання. Емпіричні методи дозволяють перевіряти нашу гіпотезу та теорію публічного управління на основі спостереження, експерименту, анкетування, інтерв'ювання, кейс-стаді, аналізу чинників. Ці методи дозволяють нам запропонувати рекомендації щодо розробки та реалізації комплексної стратегії підвищення конкурентоспроможності держави, яка б враховувала всі аспекти її функціонування та взаємодії з зовнішнім середовищем.

Виклад основного матеріалу

Дане дослідження є продовженням нашого дослідження концептуальних основ конкурентоспроможності держави в умовах зміни парадигми публічного управління [17]. Враховуючи наші попередні результати та дотримуючись мети нашого дослідження, ми Парадигма публічного управління - це сукупність цінностей, принципів, цілей, функцій, механізмів та результатів, які визначають спосіб організації та функціонування публічної влади в певний історичний період [18-19], ми визначаємо парадигму публічного управління, яка зазнає постійної еволюції під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників (глобалізація, інформатизація, екологізація, культурна різноманітність, соціально-економічні та політичні трансформації, громадянське суспільство, інновації тощо) та аналізуємо кілька, основних на наш погляд, парадигм, які чітко відображають різні підходи, принципи, цілі, механізми та результати управління державними та публічними справами (традиційна модель, (Old Public Management), модель нового публічного менеджменту (New Public Management), модель доброго управління (Good Governance) [20-22]. Більш детальний аналіз цих моделей у контексті еволюції публічного управління нами представлено раніше. З огляду на мету нашого дослідження, вважаємо за доцільне коротко узагальнити основні причини зміни парадигм публічного управління. Це, зокрема, зміна соціальних, політичних, економічних, технологічних та інших суспільних умов, це також, зростання вимог до якості, ефективності, результативності, відповідальності, прозорості, участі, партнерства та інших характеристик публічного управління, крім того, це розвиток наукових, теоретичних, методологічних, практичних та інноваційних підходів, моделей, інструментів, технологій та практик публічного управління. А також, це вплив міжнародних організацій, ініціатив, програм, проєктів, рекомендацій, вимог, оцінок та інших чинників, які усі разом стимулюють публічне управління до постійних змін.

Отже, парадигма публічного управління впливає на конкурентоспроможність держави, яка визначається, як здатність держави досягати високого рівня життя населення, забезпечувати національну безпеку, реалізовувати національні інтереси та цінності, займати лідерські позиції в регіональному та світовому просторі [23-25]. Враховуючи викладене, пропонуємо результати аналізу можливостей моделі конкурентоспроможності держави, яка базується на припущенні, що конкурентоспроможність держави є багатовимірним і складним явищем, яке відображає здатність держави конкурувати в різних сферах і на різних рівнях. Дана ідея розробляється останнім часом у контексті перспективи політичного часу [26]. Нами пропонується модель, яка включає чотири виміри конкурентоспроможності держави: економічний, соціальний, політичний та міжнародний. Кожен вимір складається з кількох показників, які вимірюють ефективність і результати держави в різних аспектах. Модель також враховує взаємозв'язки та взаємозалежності між вимірами та показниками, а також вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конкурентоспроможність держави.

Економічний вимір конкурентоспроможності держави включає такі показники, як ВВП на особу, темпи зростання ВВП, рівень інфляції, рівень безробіття, торговельний баланс, прямі іноземні інвестиції, державний борг тощо. Ці показники відображають рівень економічного розвитку, стабільність, продуктивність та ефективність діяльності держави, а також її інтеграція у світовий ринок. Соціальний вимір конкурентоспроможності держави включає такі показники, як індекс людського розвитку, рівень бідності, нерівність доходів, індекс освіти, індекс здоров'я, очікувана тривалість життя, індекс щастя тощо. Ці показники відображають рівень соціального добробуту, добробуту, інклюзії та згуртованість держави, а також її людський капітал і потенціал. Політичний вимір конкурентоспроможності держави включає такі показники, як індекс демократії, індекс верховенства права, індекс сприйняття корупції, індекс ефективності уряду, індекс якості регулювання, індекс голосу та підзвітності тощо. Ці показники відображають рівень політичного розвитку, якість управління, прозорість і підзвітність держави, а також її легітимність і участь. Міжнародний вимір конкурентоспроможності держави включає такі показники, як індекс глобальної конкурентоспроможності, індекс легкості ведення бізнесу, індекс глобальних інновацій, індекс глобального миру, індекс м'якої сили тощо. Ці показники відображають рівень міжнародної привабливості, впливу та репутації держави. , а також його інноваційність і креативність. Проаналізуємо показники України за кожним з запропонованих критеріїв-вимірів.

За економічним виміром моделі конкурентоспроможності держави, який включає показники, такі як ВВП на особу, темпи зростання ВВП, інфляція, безробіття, торговий баланс, прямі іноземні інвестиції, державний борг тощо, можна проаналізувати стан та перспективи конкурентоспроможності України за останні 5 років. За даними Світового банку та МВФ [27], можна зробити такі висновки: 1) ВВП на особу в Україні зростав у 2018-2020 роках, але знизився у 2021-2022 роках через вплив пандемії COVID-19 та воєнного конфлікту з Росією. У 2022 році ВВП на особу склав 1605 доларів США, що є найнижчим показником серед європейських країн. 2) темпи зростання ВВП в Україні були низькими або від'ємними у 2018-2020 роках, але покращилися у 2021-2022 роках завдяки відновленню економічної активності після карантинних обмежень та збільшенню експорту. У 2022 році реальний ВВП зріс на 4,8%, що є найвищим показником за останнє десятиліття. 3) інфляція в Україні сповільнювалася у 2018-2020 роках, але прискорилася у 2021 -2022 роках через зростання цін на енергоносії, продовольство та імпортовані товари. У 2022 році індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) склав 105,5%, що є найвищим показником за останні шість років. 4) безробіття в Україні зменшувалося у 2018-2019 роках, але збільшилося у 2020-2022 роках через зниження попиту на працю наслідок пандемії COVID-19 та воєнного конфлікту з Росією. У 2022 році рівень безробіття за методологією МОП склав 9,7%, що є найвищим показником за останні чотири роки. 5) торговий баланс в Україні покращувався у 2018-2020 роках, але погіршився у 2021-2022 роках через зростання імпорту та зниження експорту. У 2022 році торговий дефіцит склав 4,3 млрд доларів США, що є найвищим показником за останнє десятиліття [28]. 6) прямі іноземні інвестиції в Україну зменшувалися у 2018-2020 роках, але збільшилися у 2021-2022 роках завдяки покращенню інвестиційного клімату та реформам. У 2022 році прямі іноземні інвестиції склали 3,2 млрд доларів США, що є найвищим показником за останні шість років. 7) державний борг в Україні зростав у 2018-2020 роках, але знизився у 2021-2022 роках через успішне проведення державного боргового менеджменту та сприятливих умов на міжнародних фінансових ринках. У 2022 році державний борг склав 55,6% ВВП, що є найнижчим показником за останнє десятиліття [29].

За соціальним виміром конкурентоспроможності держави, який включає такі показники, як індекс людського розвитку, рівень бідності, нерівність доходів, індекс освіти, індекс здоров'я, очікувана тривалість життя, індекс щастя тощо. Ці показники відображають рівень соціального добробуту, добробуту, інклюзії та згуртованість держави, а також її людський капітал і потенціал. У період 2015-2020 років соціальний вимір конкурентоспроможності України характеризується такими показниками: 1) індекс людського розвитку (ІЛР) - це комплексний показник, який враховує рівень доходу, освіти та тривалості життя населення. За даними ООН, Україна у 2020 році посіла 74 місце серед 189 країн і територій з ІЛР 0,7791. Це є покращенням порівняно з 2019 роком, коли Україна займала 88 місце з ІЛР 0,7502. Однак, Україна все ще залишається нижче середнього рівня для країн із високим рівнем людського розвитку (0,778) та для країн Європи та Центральної Азії (0,779)2 [30].

2) рівень бідності - це показник, який вимірює частку населення, яке живе нижче встановленого порогу бідності. За даними Держстату, у 2019 році рівень бідності в Україні склав 24,1%, що означає, що майже чверть українців мали доходи нижче прожиткового мінімуму. За прогнозами, у 2020 році рівень бідності може зрости до 55% через наслідки пандемії COVID-19 та економічної кризи4. Україна є однією з найбідніших країн Європи за валовим продуктом на душу населення та середньою заробітною платою. 3) нерівність доходів - це показник, який вимірює ступінь розподілу доходів між різними групами населення. Один з найпоширеніших способів вимірювання нерівності доходів - це коефіцієнт Джіні, який приймає значення від 0 (ідеальна рівність) до 1 (ідеальна нерівність). За даними Світового банку, коефіцієнт Джіні для України у 2018 році склав 0,25, що є одним з найнижчих серед країн Європи та Центральної Азії. Однак, цей показник не враховує тіньовий сектор економіки, який, за деякими оцінками, становить близько 40% ВВП України? [31]. Також, нерівність доходів в Україні залежить від регіону, галузі, освіти та статіб.

4) індекс освіти - це показник, який вимірює середню та очікувану тривалість навчання населення. За даними ООН, індекс освіти для України у 2020 році склав 0,837, що є вище середнього рівня для країн із високим рівнем людського розвитку (0,748) та для країн Європи та Центральної Азії (0,800). Середня тривалість навчання населення в Україні становить 11,4 року, а очікувана тривалість навчання - 15,1 року [32]. Україна має одну з найвищих часток населення з вищою освітою в світі - 43,4%.

5) індекс здоров'я - це показник, який вимірює задоволеність населення медичною допомогою, ставлення до реформи системи охорони здоров'я, здорову поведінку, досвід звернень і витрат на медичну допомогу. За даними дослідження «Індекс здоров'я. Україна», яке проводиться з 201б року, індекс здоров'я в Україні у 2020 році склав 74%. Це є покращенням порівняно з 2019 роком, коли індекс здоров'я становив б9%. Однак, українці все ще незадоволені медичною допомогою в стаціонарі (51%), проходять рідко профілактичні медогляди (57%) та витрачають багато на ліки (750 грн в середньому за останні 30 днів) [33].

6) очікувана тривалість життя - це показник, який вимірює середню кількість років, які людина може прожити з урахуванням смертності за різними віковими групами. За даними Держстату, середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні у 2020 році 71,35 року. Для чоловіків тривалість життя бб,39 років, а для жінок - 7б,22 року. Це є зниженням порівняно з 2019 роком, коли середня очікувана тривалість життя склала 72,01 року.

Україна має одну з найнижчих очікуваних тривалість життя в Європі, що пов'язано з високою смертністю від серцево-судинних захворювань, онкологічних захворювань, травм та отруєнь. Також, на тривалість життя впливає екологічна ситуація, яка в Україні є незадовільною.

7) індекс щастя - це показник, який вимірює ступінь задоволення населення своїм життям, якість соціальних зв'язків, свободу вибору, довіру до уряду та інших інституцій та відсутність корупції. За даними Звіту про щастя у світі, який складається ООН з 2012 року, Україна у 2020 році посіла 115 місце серед 153 країн з індексом щастя 4,560. Це є покращенням порівняно з 2019 роком, коли Україна займала 133 місце з індексом щастя 4,332. Однак, Україна все ще залишається однією з найменш щасливих країн Європи та світу, що пов'язано з високим рівнем стресу, депресії, самотності, низьким рівнем довіри та високим рівнем корупції.

За політичним виміром моделі конкурентоспроможності держави, який включає показники, такі як індекс демократії, індекс верховенства права, індекс сприйняття корупції, індекс ефективності уряду, індекс якості регулювання, індекс голосу та підзвітності тощо, можна проаналізувати стан та перспективи конкурентоспроможності України за останні 5 років. За даними різних міжнародних організацій та дослідницьких центрів [34], можна зробити такі висновки: 1) індекс демократії в Україні покращувався у 20182020 роках, але знизився у 2021-2022 роках через вплив пандемії COVID-19 та воєнного конфлікту з Росією. У 2022 році індекс демократії склав 5,93 бала з 10 можливих, що є найнижчим показником за останнє десятиліття. Україна належить до категорії «гібридних режимів», які характеризуються недостатньою свободою вибору, слабкою політичною культурою та порушенням прав людини. 2) індекс верховенства права в Україні зростав у 2018-2020 роках, але знизився у 2021-2022 роках через вплив пандемії COVID-19 та воєнного конфлікту з Росією. У 2022 році індекс верховенства права склав -0,27 бала з 2,5 можливих, що є найнижчим показником за останнє десятиліття. Україна належить до категорії «слабких» країн за якістю правової системи, яка характеризується низькою незалежністю судової влади, високим рівнем корупції та недотриманням прав громадян. 3) індекс сприйняття корупції в Україні покращувався у 2018-2020 роках, але знизився у 2021-2022 роках через вплив пандемії COVID-19 та воєнного конфлікту з Росією. У 2022 році індекс сприйняття корупції склав 30 балів зі 100 можливих, що є найнижчим показником за останнє десятиліття. Україна належить до категорії «високо корумпованих» країн, яка характеризується низькою довірою до державних інституцій, слабкою боротьбою з корупцією та втратою публічних ресурсів. 4) індекс ефективності уряду в Україні зростав у 2018-2020 роках, але знизився у 2021-2022 роках через вплив пандемії COVID-19 та воєнного конфлікту з Росією. У 2022 році індекс ефективності уряду склав -0,38 бала з 2,5 можливих, що є найнижчим показником за останнє десятиліття. Україна належить до категорії «слабких» країн за якістю управління, яка характеризується низькою якістю державних послуг, недостатньою координацією та моніторингом політик, низькою професійністю та мотивацією державних службовців. 5) індекс якості регулювання в Україні покращувався у 2018-2020 роках, але знизився у 2021-2022 роках через вплив пандемії COVID-19 та воєнного конфлікту з Росією. У 2022 році індекс якості регулювання склав -0,32 бала з 2,5 можливих, що є найнижчим показником за останнє десятиліття. Україна належить до категорії «слабких» країн за якістю регулювання, яка характеризується надмірною та неефективною регуляторною політикою, високим адміністративним та правовим навантаженням на бізнес, низькою захищеністю прав власності. 6) індекс голосу та підзвітності в Україні покращувався у 2018-2020 роках, але знизився у 2021-2022 роках через вплив пандемії COVID-19 та воєнного конфлікту з Росією. У 2022 році індекс голосу та підзвітності склав -0,23 бала з 2,5 можливих, що є найнижчим показником за останнє десятиліття. Україна належить до категорії «слабких» країн за рівнем голосу та підзвітності, яка характеризується низькою свободою слова, преси та асоціацій, низькою участю громадян у політичному процесі, низькою впливовістю суспільства на формування державної політики.

За міжнародним виміром стан конкурентоспроможності України за п'ятьма показниками у період 2015-2023 років, такий: 1) індекс глобальної конкурентоспроможності (IGC) оцінює економічну продуктивність країн на основі 12 факторів, таких як інститути, інфраструктура, освіта, інновації тощо. За цим показником, Україна покращила свою позицію з 79-го місця у 2015 році до 54-го місця у 2021 році. 2) індекс легкості ведення бізнесу (ILVB) вимірює сприятливість регуляторного середовища для підприємництва в країнах. За цим показником, Україна також піднялася у рейтингу з 83-го місця у 2015 році до 64-го місця у 2020 році34. Україна провела значні реформи в таких сферах, як отримання дозволів на будівництво, оподаткування, захист прав власності та врегулювання боргових зобов'язань. 3) індекс глобальних інновацій (IGI) відображає рівень інноваційної діяльності країн, базуючись на 80 показниках, що охоплюють такі аспекти, як інституційні рамки, людський капітал, інфраструктура, наукові дослідження, творчість тощо. За цим показником, Україна показала помірний зріст з 56-го місця у 2015 році до 45-го місця у 2021 році56. Україна має високі оцінки за такі показники, як вища освіта, вихід на ринок, інтенсивність інновацій та якість наукових публікацій. 4) індекс глобального миру (IGM) вимірює ступінь миролюбності країн, враховуючи такі фактори, як внутрішні та зовнішні конфлікти, військові витрати, політична стабільність, тероризм, злочинність, права людини тощо. За цим показником, Україна значно погіршила свою позицію з 111-го місця у 2015 році до 148-го місця у 2020 році. Головною причиною цього є військовий конфлікт на сході України, який призвів до великих втрат життів, біженців, порушень прав людини та економічних збитків. 5) індекс м'якої сили (IMS) оцінює здатність країн впливати на інші за допомогою культури, дипломатії, співробітництва та цінностей. За цим показником, Україна зробила значний стрибок з 61-го місця у 2020 році до 37-го місця у 2021 році. Україна покращила свою впізнаваність, репутацію та впливовість у світі, завдяки своїй мужності, народній культурі, спортивним досягненням, творчості та інноваціям.

Дана модель дозволяє досить детально проаналізувати стан конкурентоспроможності держави за чотирма вимірами - економічним, соціальним, політичним, міжнародним та виокремити особливості, які стосуються системи публічного управління. Економічна конкурентоспроможність України за останні 5 років мала суперечливий характер, оскільки деякі показники покращувалися, а деякі погіршувалися. Загалом, економічна конкурентоспроможність України залишається низькою порівняно з іншими європейськими країнами. За цим соціальним виміром можна зробити висновок, що Україна має певні досягнення в галузі освіти та нерівності доходів, але зазнає серйозних проблем в галузі здоров'я, бідності, тривалості життя та щастя. Це свідчить про низький рівень соціальної конкурентоспроможності держави, який погіршує якість життя населення та перешкоджає економічному розвитку. Політична конкурентоспроможність України за останні 5 років мала суперечливий характер, оскільки деякі показники покращувалися, а деякі погіршувалися. Загалом, політична конкурентоспроможність України залишається низькою порівняно з іншими європейськими країнами. Тож, загалом, можна сказати, що Україна покращила свою конкурентоспроможність за міжнародним виміром у період 2015-2023 років, особливо за показниками економічної продуктивності, легкості ведення бізнесу, інноваційної діяльності та м'якої сили. Однак, Україна все ще стикається з великими викликами, пов'язаними з військовим конфліктом, політичною нестабільністю, соціальною напруженістю та корупцією, які погіршують її рівень миролюбності та репутації.

Для підвищення економічної конкурентоспроможності України необхідно продовжувати реформи, стимулювати економічне зростання, забезпечувати макроекономічну стабільність, покращувати бізнес-середовище, залучати іноземні інвестиції, зменшувати державний борг та покращувати якість публічного управління.

Для підвищення соціальної конкурентоспроможності держави необхідно забезпечити ефективну соціальну політику, яка б спрямовувалася на покращення умов життя, забезпечення соціальної захищеності, розвиток громадянського суспільства та зміцнення соціальної справедливості.

Для підвищення політичної конкурентоспроможності України необхідно продовжувати демократичну трансформацію, зміцнювати верховенство права, боротися з корупцією, покращувати ефективність та якість управління покращувати ефективність та якість управління, забезпечувати прозорість та підзвітність, залучати громадян та суспільство до участі в публічному управлінні.

Для підвищення міжнародної конкурентоспроможності Україні потрібно продовжувати реформи, зміцнювати демократію, захищати права людини та сприяти мирному врегулюванню конфлікту, щоб підвищити свою конкурентоспроможність у світі.

Висновки

На основі цього дослідження можна зробити такі висновки та рекомендації для системи публічного управління України. 1. Система публічного управління України потребує модернізації, яка б відповідала сучасним викликам та потребам суспільства. 2. Система публічного управління України повинна бути орієнтована на результати, задоволення інтересів та потреб громадян, забезпечення якості та ефективності публічних послуг, підвищення прозорості та підзвітності публічних органів, залучення громадян та суспільства до публічного управління. 3. Система публічного управління України повинна використовувати сучасні технології, такі як електронне управління, е-демократія, е-послуги, відкриті дані, аналітичне забезпечення, стратегічне планування, бюджетування, контроль, аудит, звітність, які сприяють покращенню якості та доступності публічних послуг, підвищенню довіри та участі громадян, підвищенню конкурентоспроможності держави. 4. Система публічного управління України повинна реформувати публічну службу, яка б відповідала критеріям професіоналізму, незалежності, політичної нейтральності, підвищення кваліфікації та мотивації публічних службовців, забезпечення кар'єрного росту та захисту прав публічних службовців. 5. Система публічного управління України повинна сприяти розвитку демократії, верховенства права, боротьбі з корупцією, захисту прав людини, мирному врегулюванню конфлікту, які є необхідними умовами для підвищення конкурентоспроможності держави.

Література

конкурентоспроможність держави публічне управління

1. Зубчик О. А. Формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу (державно-управлінські аспекти): монографія. К: «Поліграф Плюс», 2019. 408 с.

2. Yuriy Ruban, Larysa Komakha, Oleh Zubchyk, Igor Tkachenko, Viktoriya Gura. Hybrid Politics and Administration as a Consequence of Inconsistency of Ukrainian Social Order: the Explanation Potential of Max Weber's Theory. Viesoji politika ir administravimas. 2022, T. 21, Nr. 2, p. 166-175 https://ojs.mruni.eu/ojs/public-policy-and-administration/article/view/7183 https://ojs.mruni.eu/ojs/public-policy-and-administration/article/view/7183/5601

3. Бегей І. (2015). Основні теоретичні складові сучасних моделей державного управління. Державне управління та місцеве самоврядування. Дніпро, 2015. Вип. 2. С. 16-26.

4. Бережний В. О. (2011). Основні світові моделі державного управління. Державне будівництво. Харків, 2011. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2011_2_42.

5. Болотіна Є. В., Нікітенко А. В. (2017). Сучасні західні концепції управління та моделі публічного адміністрування. Економічний вісник Донбасу. Київ, № 1 (47). С. 96-100.

6. Босак О. З. (2010). Публічне управління як нова модель управління у державному секторі. Державне управління: теорія та практика. Київ, № 2. URL: http://academy.gov.ua/ ej/ej 12/txts/10bozuds.pdf.

7. Гордон М. В., Оленцевич Н. В., Колісник І. О. (2018). Моделі публічного управління: порівняльний аналіз та пропозиції для України. Державне управління: удосконалення та розвиток. Дніпро, № 3. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1207.

8. Делія О. В. Governance як концептуальний підхід до розуміння публічного управління. Державне управління: удосконалення та розвиток. Дніпро, 2015. № 7. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=869.

9. Забейворота Т. В. (2017). Модернізація системи державного управління в умовах децентралізації влади : дис. . ..канд. наук з держ. управл. : 25.00.01. Харків, 276 с.

10. Козак В. І. (2015). Публічне управління в системі координат української державності. Ефективність державного управління. Львів. Вип. 44(1). С. 64-70.

11. Козлов К. І. (2013). Розвиток публічного врядування в умовах еволюції політико- адміністративних систем. Теорія та практика державного управління. Харків, 2013. Вип. 2. С. 59-66. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2013_2_11.

12. Кухарева Г. П. (2016). Класична (традиційна) концепція публічного управління - її дієвість у світовому просторі та доцільність подальшого застосування в публічному управлінні України. Теорія та практика державного управління. Харків, 2016. Вип. 3. С. 54-61.

13. Мельник Р. С. (2012). Категорія «публічне управління» у новій інтерпретації. Право і суспільство. Дніпро, № 6. С. 95-98.

Мельниченко Б. Сучасна парадигма публічного управління: практичний вимір для України. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. Львів, 2021. № 1 (29). С. 104-109.

14. Оболенський О. Ю. (2014). Публічне управління: цивілізаційний тренд, наукова теорія і напрям освіти. Публічне управління: шляхи розвитку: матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 26 лист. 2014 року). Київ. Т. 1. С. 3-10.

15. Обушна Н. І. (2015). Публічне управління як нова модель організації державного управління в Україні: теоретичний аспект. Ефективність державного управління. Львів, Вип. 44(1). С. 53-63.

16. Розвиток системи управління в ЄС: досвід для України (2013): наук. розробка / О. Я. Красівський, О. С. Киричук та ін. ; за заг. ред. О. Я. Красівського. Київ : НАДУ, 2013. 56 с.

17. Магеррамов А. Вплив парадигми «GOOD GOVERNANCE» на конкурентоспроможність держави: теоретичний аналіз та практичні рекомендації для України. Наукові перспективи. Листопад № 11(41) (2023) C. 238-252. URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/ np/arti cle/vi ew/7062/7102.

18. Солових В. П. (2010). «Good governance» як одна із сучасних моделей державного управління. Науковий вісник Академії муніципального управління. Київ. Вип. 1. С. 112-121. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvamu_upravl_2010_1_17.

19. Солових В. П. (2014). Становлення та загальна характеристика сучасних моделей державного управління. Публічне управління: теорія та практика. Харків, Вип. 1. С. 18-25. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pubupr_2014_1_5.

20. Drechsler W. The ReEmergence of «Weberian» Public Administration after the Fall of New Public Management: The Central and Eastern European Perspective / Wolfgang Drechsler // Halduskultuur Administrative Culture. - 2005. - № 06 - P. 94-108.

21. Public management developments: [Survey]. Paris: OECD Publications, 1993, 39 p. Reinventing Government. By David Osborne & Ted Gaebler. Addison-Wesley Publ. Co., 1992, 427 p.

22. Червякова О. (2017). Нова парадигма орієнтирів публічного управління. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. Київ. № 1. С. 171-175.

Denhardt R.B. The New Public Service. Serving, not steering. New York: Business Park Driv, 2007. - 240 р.

23. Derun T. Experience of ukraine and the eu countries in implementing decentralization / AD ALTA3. Currently published. Special Issue (11/02-XXIV). Magnanimitas. Germany. URL: http://www.magnanimitas.cz/ADALTA/110224/papers/A_03.pd

24 Derun T. Quintessence of ukraine's financial security strengthening in the context of economic space volatility / T. Derun, N. Novikova, O. Nepomnyashchyy, Y. Sonko // Financial and credit activity: problems of theory and practice. 2020. - Vol. 2. No. 33. р. 482-491.

25. Dmytro V. Nelipa, Volodymyr F. Tsvykh, Oleh A. Zubchyk, Grygory P. Sytnyk, Yevhen P. Hrebonozhko. «The New Public Management paradigm as a further interaction of the public and private sectors» // Revista San Gregorio [Online], Volume 1 Number 42 (17 December 2020). https://revista.sangregorio.edu.ec/index.php/REVISTASANGREGORIO/article/view/1552/18- DMYTRO

26. Зубчик О. А. Формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу (державно-управлінські аспекти): монографія. К: «Поліграф Плюс», 2019. 408 с.

27. The World Inequality Report. URL: http://wir2018.wid.world/files/download/wir2018- full-reportenglish.pdf

28. Показники державного бюджету на 2022 - 2023 роки. Міністерство фінансів України. URL: https://mof.gov.ua/storage/files/p_DB.pdf

29. Державний борг України. 2022. URL: https://index.minfin.com.ua/ua/finance/ debtgov/2022/

30. Доповідь про стан людського розвитку за 2020 рік та аналіз ПРООН експериментального ІЛР з урахуванням тиску на планету. URL:http://hdr.undp.org/en/2020-report

31. The World Inequality Report. URL: http://wir2018.wid.world/files/download/wir2018- full-reportenglish.pdf

32. Доповідь про стан людського розвитку за 2020 рік та аналіз ПРООН експериментального ІЛР з урахуванням тиску на планету. URL:http://hdr.undp.org/en/2020-report

33. Індекс здоров'я для України. URL: https://health-index.com.ua/HI_Report_UA_2020.pdf

34. United Nations Economic Commissionfor Europe (UNECE). URL : unece.org

References

1. Zubchyk, O.A. (2019). Formuannia konkurentospromozhnosti derzhay perspektyi politychnoho chasu (derzhano-upralinski aspekty): monohrafiia [Formation of the competitieness of the state in the perspectie of political time (state-management aspects): monograph].

2. Yuriy Ruban, Larysa Komakha, Oleh Zubchyk, Igor Tkachenko, Viktoriya Gura (2022). Hybrid Politics and Administration as a Consequence of Inconsistency of Ukrainian Social Order: the Explanation Potential of Max Weber's Theory. Viesoji politika ir administravimas. 21. 2. 166-175. https://ojs.mruni.eu/ojs/public-policy-and-administration/article/view/7183/5601

3. Behei I. (2015). Osnovni teoretychni skladovi suchasnykh modelei derzhavnoho upravlinnia. [Basic theoretical components of modern models of public administration]. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia. 2. 16-26. [inUkrainian].

4. Berezhnyi V. O. (2011). Osnovni svitovi modeli derzhavnoho upravlinnia. [Public administration's main models in the world]. Derzhavne budivnytstvo. 2. http://nbuv.gov.ua/ UJRN/DeBu_2011_2_42.

5. Bolotina Ye. V., Nikitenko A. V. (2017). Suchasni zakhidni kontseptsii upravlinnia ta modeli publichnoho administruvannia [The modern western concepts of management and models in public administration]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu. 1(47). 96-100. [in Ukrainian].

6. Bosak O. Z. (2010). Publichne upravlinnia yak nova model upravlinnia u derzhavnomu sektori. [Public Management as a New Model of Management in Public Sector]. Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka. 2. http://academy.gov.ua/ej/ej12/txts/10bozuds.pdf.

7. Hordon M. V., Olentsevych N. V., Kolisnyk I. O. (2018). Modeli publichnoho upravlinnia: porivnialnyi analiz ta propozytsii dlia Ukrainy. [Models of public administration: a comparative analysis and proposals for Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 3. http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1207.

8. Deliia O. V. (2015). Governance yak kontseptualnyi pidkhid do rozuminnia publichnoho upravlinnia. [Governance as a conceptual approach to understanding public administration]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 7. http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=869.

9. Zabeivorota T. V. (2017). Modernizatsiia systemy derzhavnoho upravlinnia v umovakh detsentralizatsii vlady. [Modernization of the public administration system in the conditions of decentralization of power]. Candidate's thesis. [inUkrainian].

10. Kozak V. I. (2015). Publichne upravlinnia v systemi koordynat ukrainskoi derzhavnosti [Public management in the coordinate system of Ukrainian statehood]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. 44(1). 64-70. [inUkrainian].

11. Kozlov K. I. (2013). Rozvytok publichnoho vriaduvannia v umovakh evoliutsii polityko-administratyvnykh system. [Development of public governance in the evolution of political and administrative systems]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. 2. 59-66. http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Tpdu_2013_2_11.

12. Kukhareva H. P. (2016). Klasychna (tradytsiina) kontseptsiia publichnoho upravlinnia - yii diievist u svitovomu prostori ta dotsilnist podalshoho zastosuvannia v publichnomu upravlinni Ukrainy. [Classical (traditional) concept of public administration - its effectiveness in the world and the global spase and feasibility of further use in public administration in Ukraine]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. 3. 54-61. [in Ukrainian].

13. Melnyk R. S. (2012). Katehoriia «publichne upravlinnia» u novii interpretatsii [The category of «public management» in a new interpretation]. Pravo i suspilstvo. 6. 95-98. [in Ukrainian].

14. Obolenskyi O. Yu. (2014). Publichne upravlinnia: tsyvilizatsiinyi trend, naukova teoriia i napriam osvity [Public management: civilization trend, scientific theory and direction of education]. Publichne upravlinnia: shliakhy rozvytku : materialy nauk.-prakt. konf. 1. 3-10. [in Ukrainian].

15. Obushna N. I. (2015). Publichne upravlinnia yak nova model orhanizatsii derzhavnoho upravlinnia v Ukraini: teoretychnyi aspekt [Public management as a new model of public administration in Ukraine: a theoretical aspect]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. 44(1). 53-63. [in Ukrainian].

16. Krasivskyi O. Ya., Kyrychuk, O. S. ta in. (2013). Rozvytok systemy upravlinnia v YeS: dosvid dlia Ukrainy. [Development of the management system in the EU: experience for Ukraine] [in Ukrainian].

17. Maherramov, A. (2023). Vplyv paradyhmy «GOOD GOVERNANCE» na konkurento- spromozhnist derzhavy: teoretychnyi analiz ta praktychni rekomendatsii dlia Ukrainy [The impact of the paradigm of «GOOD GOVERNANCE» on the competitiveness of the state: Theoretical analysis and practical recommendations for Ukraine]. Naukovi perspektyvy [Scientific perspectives], 11(41), 238-252. URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/np/article/view/7062/7102.

18. Solovykh V. P. (2010). «Good governance» yak odna iz suchasnykh modelei derzhavnoho upravlinnia. [«Good governance» as one of the modern models of public administration].Naukovyi visnyk Akademii munitsypalnoho upravlinnia. 1. 112-121.

19. Solovykh V. P. (2014). Stanovlennia ta zahalna kharakterystyka suchasnykh modelei derzhavnoho upravlinnia. [Formation and general characteristics of modern models of public administration]. Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka. 1. 18-25. http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Pubupr_2014_1_5.

20. Drechsler W. (2005). The ReEmergence of «Weberian» Public Administration after the Fall of New Public Management: The Central and Eastern European Perspective. Halduskultuur Administrative Culture. 06 .94-108.

21. Public management developments: [Survey]. Paris: OECD Publications, 1993, 39 p. Reinventing Government. By David Osborne & Ted Gaebler. Addison-Wesley Publ. Co., 1992, 427 p.

22. Cherviakova O. (2017). Nova paradyhma oriientyriv publichnoho upravlinnia [A new paradigm of public management guidelines] .Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1. 171-175. [in Ukrainian].

23. Derun T. Experience of ukraine and the eu countries in implementing decentralization / AD ALTA3. Currently published. Special Issue (11/02-XXIV). Magnanimitas. Germany. URL: http://www.magnanimitas.cz/ADALTA/110224/papers/A_03.pd

24. Derun T. (2020). Quintessence of ukraine's financial security strengthening in the context of economic space volatility. Financial and credit activity: problems of theory and practice. 2. 33. 482-491.

25. Dmytro V. Nelipa, Volodymyr F. Tsvykh, Oleh A. Zubchyk, Grygory P. Sytnyk, Yevhen P. Hrebonozhko (2020). The New Public Management paradigm as a further interaction of the public and private sectors. Revista San Gregorio [Online], 1.42 (17). https://revista.sangregorio.edu.ec/ index.php/REVISTASANGREGORIO/article/view/1552/18-DMYTRO

26. Zubchyk, O.A. (2019). Formuannia konkurentospromozhnosti derzhay perspektyi politychnoho chasu (derzhano-upralinski aspekty): monohrafiia [Formation of the competitieness of the state in the perspectie of political time (state-management aspects): monograph].

27. The World Inequality Report. URL: http://wir2018.wid.world/files/download/wir2018- full-reportenglish.pdf

28. Ministry of Finance of Ukraine. (2023). Pokaznyky derzhavnoho biudzhetu na 2022 - 2023 roky [Indicators of the state budget for 2022 - 2023]. URL: https://mof.gov.ua/storage/files/p_DB.pdf

29. Ministry of Finance of Ukraine. (2022). Derzhavnyi borh Ukrainy [State debt of Ukraine]. URL: https://index.minfin.com.ua/ua/finance/debtgov/2022/

30. United Nations Development Programme. (2020). Human development report 2020: The next frontier: Human development and the Anthropocene. URL: http://hdr.undp.org/en/2020-report

31. World Inequality Lab. (2018). The World Inequality Report. URL: http://wir2018.wid.world/ files/download/wir2018-full-reportenglish.pdf

32. United Nations Development Programme. (2020). Human development report 2020: The next frontier: Human development and the Anthropocene. URL: http://hdr.undp.org/en/2020-report

33. Health Index. (2020). Indeks zdorov'ia dlia Ukrainy [Health index for Ukraine].