Перспективи вдосконалення правового статусу національного природного парку в контексті аналізу досвіду Сполучених Штатів Америки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи вдосконалення правового статусу національного природного парку в контексті аналізу досвіду Сполучених Штатів Америки

Тихоненко Аліса Вячеславівна

студентка IV курсу факультету юстиції, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Лисаков Владислав Віталійович

студент І курсу магістратури факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

У статті розглядається проблематика законодавчого визначення національних природних парків України і їхнього правового статусу в цілому. Шляхом аналізу Закону України «Про природо-заповідний фонд» автори доходять висновку, що сучасне законодавство про національні природні парки має значні недоліки, особливо у визначенні статусу цих парків в природо- заповідному фонді. Основна проблема полягає у невизначеності статусу парків, що виникла через одночасне визначення національних природних парків і через категорію «установа», і через категорію «об'єкт», поєднання яких неможливо з точки зору вчення про юридичних осіб.

Стаття проводить порівняльний аналіз законодавства США, виявляючи відмінності у підходах до визначення поняття національних парків та управління ними в Україні та США. Зокрема, найголовніша відмінність між регулюванням статусу національних парків в Україні і США полягає у тому, що українське законодавство тяжіє до віднесення їх до родової категорії юридичних осіб, а законодавство США - до категорії територій як об'єктів, а не суб'єктів права, що проявляється на рівні як загального регулювання статусу національних парків, так і в нормативних актах про створення окремих парків. Особлива увага під час порівняльного дослідження звертається на практику об'єднання парків в одну систему та централізованого управління ними через Службу національних парків.

У статті автори доходять висновку про необхідність реформування українського законодавства у сфері національних природних парків. Зокрема, запропоновано уніфікувати поняття та статус національних парків, враховуючи досвід відповідної системи в США. Національні природні парки запропоновано визначати як установи, а до об'єктів природо-заповідного фонду відносити їхні території. Це має сприяти усуненню концептуальних протиріч і встановленню централізованого підходу до управління національними природними парками відповідно до загальноприйнятих стандартів природоохоронного законодавства.

Ключові слова: національний природний парк, природо-заповідний фонд, національний парк, території національного природного парку, Служба національних парків США, Єллоустонський національний парк.

Abstract

Tykhonenko Alisa Vyacheslavivna fourth year student of the Faculty of Justice, Yaroslav Mudryi National Law University,

Lysakov Vladyslav Vitaliyovych first-year master's student of the Faculty of the Prosecutor's Office, Yaroslav Mudryi National Law University,

PROSPECTS FOR IMPROVING THE LEGAL STATUS OF THE NATIONAL NATURE PARK IN THE CONTEXT OF ANALYSIS OF THE EXPERIENCE OF THE UNITED STATES

The article discusses the problems of the legislative definition of national natural parks of Ukraine and their legal status in general. By analyzing the Law of Ukraine "On the Nature Reserve Fund", authors come to the conclusion that the current legislation on national natural parks has significant shortcomings, especially in determining the status of these parks in the nature reserve fund. The main problem lies in the uncertainty of the status of parks, which arose due to the simultaneous definition of national natural parks both through the category of "institution" and through the category of "object", the combination of which is impossible from the point of view of the doctrine of legal entities.

The article conducts a comparative analysis of the US legislation, revealing differences in approaches to the definition of the concept of national parks and their management in Ukraine and the United States. In particular, the most important difference between the regulation of the status of national parks in Ukraine and the United States is that Ukrainian legislation tends to refer them to the generic category of legal entities, and the US legislation - to the category of territories as objects, not subjects of law, which is manifested at the level of both general regulation of the status of national parks and regulations on the creation of individual parks. During the comparative study, special attention is paid to the practice of combining parks into one system and centrally managing them through the National Park Service.

In the article, authors come to the conclusion about the need to reform Ukrainian legislation in the field of national natural parks. In particular, it is proposed to unify the concept and status of national parks, taking into account the experience of the relevant system in the United States. It is proposed to define national natural parks as institutions, and to include their territories as objects of the nature reserve fund. This should contribute to the elimination of conceptual contradictions and the establishment of a centralized approach to the management of national natural parks in accordance with generally accepted standards of environmental legislation.

Keywords: national nature park, nature reserve fund, national park, territories of the national nature park, National Park Service, Yellowstone National Park.

Постановка проблеми

правовий статус природний парк

Незважаючи на свою перманентну актуальність, питання недосконалості законодавчої техніки під час написання текстів спеціалізованих нормативно-правових актів, які регулюють функціонування тих сфер суспільного життя, провадження діяльності у яких потребує спеціальних наукових знань, з метою виокремлення перспективних шляхів вдосконалення сучасного законодавства про природо-заповідний фонд, зокрема, і національні природні парки, набуло особливої важливості після початку повномасштабної російської агресії проти України. 6 червня 2023 року країна-терорист здійснила підрив греблі Каховської гідроелектро-станції, спричинивши цим масштабну екологічну катастрофу. Величезний ризик для екосистеми України і світу полягає у тому, що наразі (на момент листопада 2023 року) у зоні ведення активних бойових дій або під тимчасовою російською окупацією і, як наслідок, в зоні найбільшого ризику постраждати від чергового акту екоциду опинились сумарно 11 з 56 національних природних парків України: «Чарівна гавань» (АР Крим), «Святі гори» (Донецька обл.), «Приазовський» (Запорізька обл.), «Олешківські піски» (Херсонська обл.), «Нижньодніпровський» (Херсонська обл.), «Меотида» (Донецька обл.), «Кремінські ліси» (Луганська обл.), «Кам'янська січ» (Херсонська обл.), «Джарилгацький» (Херсонська обл.), «Великий Луг» (Запорізька обл.), «Азово-Сиваський» (Херсонська обл.). І з метою захисту природо-заповідного фонду України і забезпечення невідворотності настання відповідальності російської федерації за злочини, завдані в тому числі і природоохоронним територіями України, ми маємо забезпечити узгодженість нормативно-правових актів, які регламентують правовий статус територій та об'єктів природо-заповідного фонду, зокрема національних природних парків, та високий рівень законодавчої техніки під час їх формування. Саме цим і обумовлена актуальність даного питання. Порівняння нинішніх законодавчих дефініцій ми вбачаємо за доцільне провести саме із законодавством США - держави, яка досягла успіхів у природоохоронній діяльності і на території якої наразі успішно функціонує 63 національні парки, серед яких Єллоустонський національний парк (Yellowstone National Park) площею 898,3 тис. га - перший у світі національний парк.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Незважаючи на широке дослідження питань, пов'язаних із визначенням статусу земель природо- заповідного фонду, проблема недосконалості дефініції національних природних парків України є вкрай недослідженою. Зокрема, проблемам висвітлення недоліків поняття національного природного парку в аспекті суперечливості поєднання характеристик «національний» і «природний» стосовно цієї категорії парків, а також невідповідності дефініції «національний природний парк» класифікації, запропонованій Міжнародною спілкою охорони природи, присвячена стаття Х. М. Марич [1, ст. 389]. Правовий режим національних природних парків в контексті віднесення їх до екологічної мережі розглядав у своїй науковій роботі Т. В. Кошелюк [2, ст. 92]. Проте в цілому проблема правового статусу національних природних парків України в контексті аналізу концептуальних недоліків його законодавчої дефініції залишається мало- дослідженою. Наукова новизна даної роботи полягає у тому, що авторка виділяє суперечності у визначенні національного природного парку відповідно до українського законодавства, проводить порівняльне дослідження законодавства про національні природні парки США та еволюцію розвитку спеціалізованих природоохоронних інституцій, а також виводить на основі цього конкретні перспективи для вдосконалення сучасного правового статусу національних природних парків України.

Мета статті - проаналізувати правовий статус національних природних парків України на предмет виділення його недоліків і суперечностей; здійснити порівняльне дослідження правового статусу національних парів в США і їх досвід управління національними парками з метою порівняння із сучасною українського законодавчою практикою задля обґрунтованого виділення напрямків вдосконалення чинного законодавства України про національні природні парки.

Виклад основного матеріалу

Сучасне законодавство України містить норми, що регламентують правовий статус національних природних парків, у Законі України «Про природо-заповідний фонд України» (далі - Закон). Зокрема, відповідно до частини 1 статті 20 Закону національним природним парком слід вважати природоохоронну, рекреаційну, культурно-освітню, науково-дослідну установу загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність [3]. Визначення національного природного парку саме як установи корелює із положенням частини 4 статті 5 Закону, яка визначає, що національні природні парки (наряду з природними і біосферними заповідниками, ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками загальнодержавного значення і регіональними ландшафтними парками) є юридичними особами [3].

Однак на даному етапі дослідження цього питання вже можна говорити про наявність термінологічної суперечності в Законі, оскільки із пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону ми можемо дізнатись, що національні природні парки відносять до природних територій та об'єктів поряд з природними і біосферними заповідниками, регіональними ландшафтними парками, заказниками, пам'ятками природи та заповідними урочищами [3]. У зв'язку із цим виникає закономірне запитання: все ж таки національні природні парки є установами чи територіями/об'єктами?

Щодо визначення родової приналежності національного природного парку, то тут варто відзначити, що з точки зору вчення про юридичних осіб визначення національного природного парку унеможливлює його характеристику як об'єкта права власності, оскільки однією з ознак юридичних осіб є здатність виступати у цивільному обороті від власного імені [4, ст. 72], будучи наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, з можливістю виступати в суді від власного імені (стаття 80 Цивільного кодексу України) [5]. Отже, віднесення національного природного парку до територій та об'єктів (що також створює проблеми, оскільки території та об'єкти є різними поняттями, які також не варто ототожнювати) є термінологічно і змістовно неправильним, оскільки це суперечить основам законодавства України щодо юридичних осіб.

Незважаючи на це, чинне законодавство частково перейняло неправильну практику ототожнення юридичних осіб із об'єктами, що проявилося, зокрема, у Положенні про Азово-сиваський національний парк, затвердженому Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 вересня 2015 року №354, у пункті 1.1 якого зазначається, що «парк є об'єктом державної власності» [6], І це є абсолютно неправильним, оскільки юридичні особи (як і фізичні) не можуть бути об'єктом права власності. Саме тому і національний природний парк перебувати у власності не може - відповідні охоронювані території можуть перебувати у його власності, але аж ніяк парк як установа може належати комусь.

Однак тоді виникає інша проблема - як у такому разі визначати склад природо-заповідного фонду України? Оскільки сучасне законодавство про природо-заповідний фонд визначає, що до нього належать дві групи об'єктів: природні території та об'єкти і штучно створені об'єкти. Відповідно виникає проблема: національні природні парки, якщо вони визначені як установи, не можуть бути віднесені до жодної з цих категорій, оскільки, як ми з'ясували вище, юридичні особи апріорі не можуть бути об'єктами.

Ми переконані, що такі законодавчі суперечності вкорінені у наше законодавство про природно-заповідний фонд з причини помилкового ототожнення національного природного парку як установи і відповідних територій національного природного парку як об'єктів природо-заповідного фонду, задля ефективного управління якими і створюються відповідні установи.

Можемо зазначити, що аналіз світової практики розуміння сутності національного природного парку підштовхує нас до висновку, що загальна практика організації захисту природо-заповідного фонду є подібною до України. Зокрема, ключовими етапами у даному процесі є (1) визначення переліку територій, яким необхідний захист відповідного рівня, і (2) віднесення цих територій до відання спеціально уповноваженого суб'єкта, на який буде покладено обов'язок здійснювати відповідні заходи із захисту об'єктів природо-заповідного фонду, які віднесено до складу територій національного парку.

Саме такий підхід було обрано і Сполученими Штатами Америки, де на даний момент управління національними парками та іншими об'єктами, які мають важливе значення для збереження природи та історичної пам'яті США, належить до спеціально створеної Служби національних парків (the National Park Service), яка підпорядкована Департаменту внутрішніх справ США (the Department of the Interior). Відповідно до Органічного акту (the National Park Service Organic Act (16 U.S.C. l 2 3, and 4), підписаного ще 28-м Президентом США Вудро Вільсоном у 1916 р., яким регламентувалося створення Служби національних парків, усі національні парки та інші охоронювані пам'ятки природи та об'єкти культурного спадку об'єднано у єдину Систему національних парків (the National Park System), і управління усіма охоронюваними територіями здійснюється централізовано [7].

У зв'язку із цим поняття національних парків у США і національних природних парків в Україні не є тотожними. Так, Органічний акт, визначаючи мету заснування Служби національних парків, містить таке положення: «Заснована таким чином служба сприяє і регулює використання федеральних територій, відомих як національні парки, пам'ятники і заповідники, визначених нижче, такими засобами і заходами, які відповідають основним цілям зазначених парків, пам'ятників і заповідників, метою яких є збереження пейзажів, природних і історичних об'єктів та дикої природи в них, а також забезпечення користування ними таким способом і такими засобами, які залишить їх неушкодженими для задоволення майбутніх поколінь» [7]. Отже, американським законодавством національні парки визначаються саме як території, управління якими покладено на спеціально створену для цілей належного менеджменту інституцію - Службу національних парків.

Практика віднесення національних парків саме до категорії територій закріплюється і в актах Конгресу США про створення кожного окремого національного парку. Зокрема, відповідно до Єллоустонського акту від 1 березня 1872 року (Yellowstone Act, повна назва - an Act to set apart a certain tract of land lying near the headwaters of the Yellowstone river as a public park) новостворений парк визначався буквально шляхом перерахування територій, для яких встановлюється особливий режим охорони, зокрема, і шляхом виселення населення з них і вилучення цих територій із цивільного обороту: «ділянку землі на територіях Монтани і Вайомінгу, що лежить біля верхів'їв річки Єллоустоун, і яка описана наступним чином: починається в місці злиття річки Г ардінер з річкою Єллоустоун і йде на схід до меридіана, що проходить в десяти милях на схід від самої східної точки Єллоустонського озера; звідти на південь уздовж зазначеного меридіана до паралелі широти, що проходить за десять миль на південь від найпівденнішої точки Єллоустонського озера; звідти на захід уздовж зазначеної паралелі меридіана, що проходить за п'ятнадцять миль на захід від найзахіднішої точки озера Медісон; звідти на північ уздовж зазначеного меридіана до широти злиття річок Єллоустоун і Гардінер; звідти на схід до місця початку, цим [Актом - прим. автора] зарезервовано і вилучено із заселення, зайняття та продажу відповідно до законодавства Сполучених Штатів Америки, а також визначено і відокремлено як громадський парк або місце відпочинку на благо і для задоволення людей; і всі особи, які знаходитимуться і оселяться в ньому або займатимуть його або будь-яку його частину, за винятком випадків, передбачених Актом, вважатимуться порушниками і мають бути усунуті з парку» [8]. Отже, практика визначення національних парків саме через категорію територій виникла із самого початку заснування перших національних парків у США, і є застосовною і актуальною досі.

В контексті дослідження даного питання варто дослідити також і еволюцію управління національними парками. Так, на момент заснування Єллоустонського національного парку у США не існувало окремої інституції, до повноважень якої входило б здійснення контролю за політикою управління природоохоронними зонами, і саме тому спершу управління Єллоустонським національним парком було покладено на Департамент внутрішніх справ США. Також існувала практика підпорядкування новостворених національних парків Військовим департаментом США (the War Department) та Лісовою службою Департаменту сільського господарства (the Forest Service of the Department of Agriculture) [9]. Тобто, природоохоронну територію у вигляді національного парку було виділено раніше, аніж була підготовлена відповідна правова інфраструктура, яка б регламентувала процедуру менеджменту парку. Однак у процесі розвитку природоохоронної практики США було прийнято рішення про підпорядкування усіх національних парків та інших категорій природоохоронних територій єдиному органу, створеному спеціально для управління цим територіями. Саме з таких підстав і було прийнято рішення про створення Служби національних парків у 1916 р., яка наразі успішно функціонує, здійснюючи керування понад 400 територіями, які охоплюють 84 мільйони акрів (339 936 км2) [9].

Дослідження статусу національних парків в США та еволюції управління цими територіями можуть стати дієвим кроком на шляху до модернізації вітчизняного законодавства про національні природні парки. Так, незважаючи на те, що українське законодавство розглядає національний природний парк як юридичну особу, а американське - як території, у чому полягає принципова відмінність цих концепцій, достатньо актуальним для України є дослідження практики віднесення управління національними парками до одного спеціалізованого органу, як це функціонує у США зі Службою національних парків.

Так, контраст практики управління національними парками в України та США є разючим, оскільки у той самий час, як у США усі національні парки та інші охоронювані території об'єднані у Систему національних парків, для централізованого управління якою функціонує окрема Служба національних природних парків, в Україні підпорядкування національних природних парків відбувається різним суб'єктам, а саме:

- Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів: «Святі гори», «Білобережжя Святослава», «Бузький Гард», «Великий Луг», «Верховинський», тощо.

- Державному управлінню справами: «Азово-сиваський», «Біло- озерський», «Залісся» тощо.

- Державне агентство лісових ресурсів «Галицький», «Гомільшанські ліси», «Зачарований край» тощо.

Як бачимо, наразі різні національні природні парки України підпорядковані різним органам державної влади, що створює ситуацію правової невизначеності щодо того, за якими саме критеріями відбувається розподіл підпорядкування національних природних парків між різними суб'єктами, що залишає значний простір для корупційних ризиків. Ба більше, відсутність уніфікації у підпорядкованості національних природних парків гальмує їх рівномірний розвиток та унеможливлює функціонування їх як єдиної природоохоронної системи, що поглиблює відмінності у регулюванні діяльності національних природних парків на локальному рівні. Така практика є вкрай негативною, і задля поліпшення ситуацій вкрай доцільно буде врахувати досвід США у об'єднанні усіх національних природних парків у єдину мережу і централізоване їх підпорядкування відповідному компетентному органу. Ми вважаємо, що це позитивно вплинуло б на практику регулювання діяльності національних природних парків України і сприяло б запровадженню єдиних уніфікованих стандартів охорони територій природо-заповідного фонду [19].

Висновки

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що сьогоднішнє законодавче визначення національних природних парків України далеке від ідеалу. Найголовніша проблема полягає у невизначеності, яку створив Закон України «Про природо-заповідний фонд», оскільки він одночасно відносить національні природні парки і до юридичних осіб, і до об'єктів, що є неможливим, оскільки юридичні особи за своєю природою є самостійними учасниками правовідносин і не можуть бути об'єктом права власності. Даний недолік законодавчої техніки повинен бути виправлений, а поняття національного природного парку - уніфіковане. Доцільно було б залишити розуміння національного природного парку як установи, а в контексті об'єктів природо-заповідного фонду, зокрема у частині 1 статті 3 Закону, згадувати не про національні природні парки, а про території національних природних парків.

Аналіз законодавства США щодо національних парків дозволив виокремити загальну практику віднесення національних парків до категорії територій, у чому полягає відмінність із українським законодавчим визначенням. Також у США апробована практика об'єднання усіх національних парків в одну Систему національних парків і віднесення управління ними до компетенції спеціально створеного для даної цілі органу - Служби національних парків, що забезпечує централізованість менеджменту і уніфікацію підходів до регулювання функціонування національних парків. Даний досвід став би особливо корисним в українських реаліях, коли фактично і юридично однакові за своїм правовим статусом національні природні парки підпорядковуються різним державним органам. Саме тому в контексті наближення українського природоохоронного законодавства до визнаних світових практик надзвичайно важливо провести реформування нинішнього регулювання діяльності національних природних парків із урахуванням необхідності усунення концептуальних суперечностей і запровадження централізованого і уніфікованого підходу до захисту територій природо- заповідного фонду.

Література:

1. Марич Х. М. Історія становлення та розвитку національних природних парків. Актуальні проблеми держави і права. 2006. С. 390-394.

2. Кошелюк Т. В. Правовий режим національних природних парків як складника екологічної мережі. Юридичний бюлетень. 2018. № 7. С. 91-99.

3. Про природно-заповідний фонд України : Закон України від 16.06.1992 р. № 2456-XII : станом на 24 серп. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456- 12#Text (дата звернення: 10.11.2023).

4. Цивільне право (частина загальна). Курс лекцій : навч. посіб. / за ред. І. Спасибо- Фатєєвої. - Харків : ЕКУС, 2021. - 448 с.

5. Цивільний кодекс України : Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV : станом на 5 жовт. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 15.11.2023).

6. Про затвердження Положення про Азово-Сиваський національний природний парк у новій редакції : Наказ від 28.09.2015 р. № 354 : станом на 29 квіт. 2020 р. URL: https://ips.ligazakon.net/document/FN014399.

7. The National Park Service Organic Act : of 25.08.1916 no. 16 U.S.C. l 2 3, and 4. URL: https://www.nps.gov/grba/learn/management/organic-act-of-1916.htm.

8. An Act to set apart a certain tract of land lying near the headwaters of the Yellowstone river as a public park : of 01.03.1872 no. 17 Stat. 32. URL: https://www.nps.gov/parkhistory/ online_books/anps/anps_1c.htm.

9. Quick History of the National Park Service. 2022. URL: https://www.nps.gov/articles/ qui ck-nps-hi story.htm.

10. Про затвердження Положення про національний природний парк «Білоозерський» : Наказ від 15.03.2021 р. № 188. URL: https://ips.ligazakon.net/document/ FN067949.

11. Про затвердження Положення про національний природний парк «Білобережжя Святослава» : Наказ від 31.08.2011 р. № 313 : станом на 3 лют. 2012 р. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0313737-11#Text.

12. Про затвердження Положення про національний природний парк «Святі Гори» у новій редакції : Наказ від 12.12.2011 р. № 520. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/ v0520737-11#Text.

13. Про створення національного природного парку «Бузький Гард» : Указ Президента України від 30.04.2009 р. № 279/2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/279/2009#Text.

14. Про створення національного природного парку «Великий Луг» : Указ Президента України від 10.02.2006 р. № 121/2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 121/2006#Text

15. Про затвердження Положення про національний природний парк «Верховинський» : Наказ від 14.10.2011 р. № 389 : станом на 3 лют. 2012 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/ show/v0389737-11#Text.

16. Положення про національний природний парк «Гомільшанські ліси» : Наказ від 30.09.2011 р. № 367 : станом на 8 груд. 2012 р. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/ FIN70212?an= 10&ed=2016_12_08.

17. Положення про національний природний парк «Залісся» : Наказ від 15.03.2021 р. № 189 : станом на 31 січ. 2022 р. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/FN067950? an=58&ed=2022_01_31.

18. Про створення національного природного парку «Зачарований край» : Указ від 21.05.2009 р. № 342/2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/343/2009#Text.

19. Токарєва К.С. Забезпечення інформаційних прав людини в соціальних мережах. Актуальні проблеми правознавства. 2023. №4. С.88-93. http://appj.wunu.edu.ua/index.php/ appj / arti cl e/vi ew/1502

References:

1. Istoriia stanovlennia ta rozvytku natsionalnykh pryrodnykh parkiv [History of formation and development of national natural parks]. / Marych H. M. (2006). Aktualniproblemy derzhavy i prava - Actual problems of the state and law, 390-394 [in Ukrainian].

2. Pravovyi rezhym natsionalnykh pryrodnykh parkiv yak skladnyka ekolohichnoi merezhi [The legal regime of national natural parks as a component of the ecological network]. / Kosheliuk T. V. (2018). Yurydychnyi biuleten - Legal bulletin, №7, 91-99 [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy «Pro pryrodno-zapovidnyi fond Ukrainy» [Law of Ukraine «On the Nature Reserve Fund of Ukraine»] (1992, August 16). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https ://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2456-12#Text [in Ukraini an].

4. Tsyvilne pravo (chastyna zahalna). Kurs lektsii [Civil law (general part). Course of lectures]. / I. Spasybo-Fatieieva ta in. (2021). Navch. posibnyk - Tutorial. Kharkiv, ECUS, 448 [in Ukrainian].

5. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [The Civil Code of Ukraine]. (2003, January 16). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

6. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Azovo-Syvaskyi natsionalnyi pryrodnyi park u novii redaktsii [On the approval of the Regulations on the Azov-Syvas National Natural Park in the new edition]. (2015, September 28). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://ips.ligazakon.net/ document/FN014399 [in Ukrainian].

7. The National Park Service Organic Act : of 25.08.1916 no. 16 U.S.C. l 2 3, and 4. Retrieved from: https://www.nps.gov/grba/learn/management/organic-act-of-1916.htm.

8. An Act to set apart a certain tract of land lying near the headwaters of the Yellowstone river as a public park : of 01.03.1872 no. 17 Stat. 32. Retrieved from: https://www.nps.gov/ parkhi story/online_books/anps/anps_1c.htm.

9. Quick History of the National Park Service. 2022. Retrieved from: https://www.nps.gov/ articles/quick-nps-history.htm.

10. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro natsionalnyi pryrodnyi park «Biloozerskyi» [On the approval of the Regulation on the «Biloozerskyi» National Nature Park]. (2021, March 15). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://ips.ligazakon.net/document/FN067949 [in Ukrainian].

11. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro natsionalnyi pryrodnyi park «Biloberezhzhia Sviatoslava» [On the approval of the Regulations on the «Svyatoslav's Biloberezhya» National Nature Park]. (2011, August 31). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ rada/show/v0313737-11#Text [in Ukrainian].

12. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro natsionalnyi pryrodnyi park «Sviati Hory» u novii redaktsii [On the approval of the Regulation on the «Holy Mountains» National Nature Park in the new edition]. (2011, December 12). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ rada/show/v0520737-11#Text [in Ukrainian].

13. Pro stvorennia natsionalnoho pryrodnoho parku «Buzkyi Hard» [About the creation of the Buzy Gard National Nature Park]. (2009, April 30). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/279/2009#Text [in Ukrainian].

14. Pro stvorennia natsionalnoho pryrodnoho parku «Velykyi Luh» [About the creation of the Velykyi Luh National Nature Park]. (2006, February 10). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121/2006#Text [in Ukrainian].

15. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro natsionalnyi pryrodnyi park «Verkhovynskyi» [On the approval of the Regulation on the Verkhovynskyi National Nature Park]. (2011, October 14). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0389737-11#Text [in Ukrainian].

16. Polozhennia pro natsionalnyi pryrodnyi park «Homilshanski lisy» [Regulations on the National Nature Park «Homilshan Forests»]. (2011, September 30). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://ips.ligazakon.net/document/view/FIN70212?an=10&ed=2016_12_08 [in Ukrainian].

17. Polozhennia pro natsionalnyi pryrodnyi park «Zalissya» [Regulations on the Zalissya National Nature Park]. (2021, March 15). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://ips.ligazakon.net/ document/view/FN067950?an=58&ed=2022_01_31 [in Ukrainian].

18. Pro stvorennia natsionalnoho pryrodnoho parku «Zacharovanyi krai» [About the creation of the «Enchanted Land» National Nature Park]. (2009, May 21). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/343/2009#Text [in Ukrainian].

19. Tokareva K.S. Ensuring human information rights in social networks. Actual problems of jurisprudence. 2023. No. 4. P.88-93. http://appj.wunu.edu.ua/index.php/appj/article/view/1502

Размещено на Allbest.ru