Міжнародне космічне право в контексті концепції глобального адміністративного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Міжнародне космічне право в контексті концепції глобального адміністративного права

Пічко Роман Сергійович кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права

Анотація

Стаття присвячена аналізу питання поєднання міжнародного космічного права та концепції глобального адміністративного права як механізму уніфікації реалізації принципів використання та дослідження космічного простору закріплених на рівні ООН. Розглядаються різні теоретичні підходи до визначення глобального адміністративного права та розуміння глобального адміністративного права в контексті діяльності адміністративних інституцій міжнародного управління. Саме в міжнародному публічному адмініструванні космічної діяльності, імплементація його та підпорядкування йому національної регуляції космічної діяльності вбачається можливість як реалізації затверджених у 60-х рр. ХХ ст. засад діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, так і подальшого розвитку міжнародного космічного права в цілому.

Міжнародне публічне адміністрування космічної діяльності визначається комплексом міжнародних норм, правил і механізмів, спрямованих на організацію, координацію та регулювання діяльності суб'єктів у космічній сфері. Це включає у себе розробку та прийняття міжнародних документів, стандартів та угод, спрямованих на встановлення загальних принципів експлуатації космічного простору та використання космічних ресурсів та їх імплементацію у практичну діяльність глобальних адміністративних органів та суб'єктів космічної діяльності. Отже, важливою складовою міжнародного публічного адміністрування космічної діяльності є створення міжнародних організацій чи бажано єдиної космічної міжнародної організації, яка буде відповідати за розробку стратегій співпраці, нормативного регулювання, а також моніторингу й контролю за дотриманням установлених норм у сфері дослідження і використання космічного простору. Крім того, міжнародне публічне адміністрування космічної діяльності передбачає співпрацю між державами з метою спільної реалізації проектів у космосі, обміну технологіями та інноваціями, а також розвитку міжнародних програм спостереження, наукових досліджень та освоєння космічного простору в мирних цілях.

Отже, міжнародне публічне адміністрування космічної діяльності відіграє ключову роль у забезпеченні спільної координації, стабільності та розвитку в сфері космосу, сприяючи мирному та ефективному використанню космічних ресурсів для блага всього людства.

Ключові слова: міжнародне космічне право, Договір про космос, Комітет ООН з космосу, адміністративні процедури, глобальне адміністративне право.

Abstract

Pichko Roman Serhiyovych Associate Professor of the Department of Civil, Labor and Economic Law, Oles Honchar Dnipro National University

INTERNATIONAL SPACE LAW IN THE CONTEXT OF THE CONCEPT OF GLOBAL ADMINISTRATIVE LAW

Keywords: International space law, Outer space Treaty, UN Committee on the peaceful uses of Outer space (COPUOS), administrative procedures, global administrative law.

Вступ

Постановка проблеми. Ще у 1909 р. Пол С. Рейнш досліджуючи питання співвідношення міжнародного адміністративного права і національного суверенітету писав, що не завжди легко з упевненістю сказати, чи є формування того чи іншого об'єднання результатом переважно державної чи приватної ініціативи. Зазвичай ми відзначаємо взаємодію впливів. Приватні асоціації або групи осіб можуть виявити потребу в міжнародних діях щодо певного інтересу і можуть взяти на себе зобов'язання закликати до створення міжнародних договорів та адміністративних органів. У великій кількості випадків, однак, союзи утворювалися безпосередньо з громадської або державної ініціативи. В окремих випадках нації усвідомлювали необхідність договірних домовленостей з таких питань, як контроль над телеграфним, залізничним або поштовим зв'язком. Окремі договори, що множилися з року в рік і містили багато суперечливих положень, мали тенденцію до невиправданого ускладнення та неефективності роботи національних адміністрацій. Таким чином, природним чином виникло прагнення до уніфікації на загальній міжнародній основі. В інших випадках технічні галузі національної адміністрації виявляли у своїй практичній діяльності потребу в загальному міжнародному договорі і, приводячи в рух уряд, домагалися безпосереднього створення міжнародних конвенцій і союзів [1]. Сучасна цивілізація у найближчому майбутньому розглядає можливість більш активного використання космічного простору, зокрема. Колонізації Місяця та інших небесних тіл, видобуток космічних ресурсів, здійснення розважальної космічної діяльності - космічні готелі, космічний туризм. Недостатність міжнародного космічного права в регуляції та плануванні здійснення такої діяльності вже не ставиться під сумнів, тому держави починають врегульовувати такі питання на національному рівні чи в міждержавних угодах. Шкідливість таких процесів пряма пропорціональна їх ефективності і може привести не тільки к загостренню конкуренції на ринку космічних товарів та послуг, але і к іншим юридичним та неюридичним конфліктам. В якості альтернативного шляху можна запропонувати інструментарій глобального адміністративного права. Не дивлячись, що концепція глобального адміністративного права ще розвивається, однак в поєднанні із принципами міжнародного космічного права для регуляції космічної діяльності таке поєднання наукових підходів може мати позитивні наслідки. Серед яких може бути утворення глобальної космічної організації чи окремо чи на базі Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях, яка буде опікуватися всіма аспектами космічної діяльності. Таким принципи космічної діяльності, які закладені в Договорі про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, а також інших міжнародних договорах з міжнародного космічного права знайдуть своє вираження в уніфікованій міжнародній регуляції здійснення різними суб'єктами космічної діяльності за допомогою таких принципів вироблених концепцією глобального адміністративного права, зокрема, як транспарентність (прозорість), гармонізація, еквівалентність та належне урядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В роботах таких українських вчених як Ю. С. Шемшученко, Н. Р. Малишева, Л. В. Сорока, О. М. Григоров, О. В. Бєглий та зарубіжних дослідників, зокрема, Theresa Hitchens, Frans von der Dunk, Fabio Tronchetti, Irmgard Marboe, Peter Lothian Nelson, George S. Robinson здійснено дослідження і аналіз різних аспектів міжнародного космічного права. З іншого боку, в роботах таких вчених як Кормич Б. А., Hisashi Owada, Sabino Cassese, Giulio Napolitano, B. Kingsbury, Stephan Schill здійснено розкриття сутності концепції глобального адміністративного права. Однак питання можливості поєднання міжнародного космічного права і глобального адміністративного права і потенціалу для уніфікації на цьому грунті регуляції здійснення космічної діяльності не достатньо приділено уваги.

Мета статті - дослідження можливостей поєднання теоретичних та практичних підходів для реалізації принципів міжнародного космічного права в контексті концепції глобального адміністративного права.

Виклад основного матеріалу

Зі стрімким розвитком глобалізації міжнародне право почало поширюватися на нові сфери, які традиційно належали до виключної компетенції національного права. Як наслідок, дедалі частіше виникають проблеми, пов'язані із взаємодією між міжнародним та національним правопорядками. Я відзначає Хісасі Овада (Hisashi Owada), суддя і голова (2009-2012р.р.) Міжнародного суду ООН, виникли труднощі з імплементацією міжнародно-правових рішень у національне право. У своїй роботі «Проблеми взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного правових порядків» ця проблема розглянута ним в трьох різних площинах, а саме як процес інкорпорації міжнародних договорів у національну правову систему, як питання імплементації резолюцій Ради Безпеки в національне законодавство, і як питання імплементації в національну правову систему рішень міжнародних судів і трибуналів. В цілому вчений приходить до висновку, що в епоху становлення глобального співтовариства як соціально- економічної реальності обидва правопорядки повинні працювати разом, щоб просувати спільну державну політику, віддаючи належну повагу рішенням міжнародних інститутів [2, с. 246]. Ідея про те, що концепції адміністративного права можуть залишатися стабільними з плином часу, була відкинута. Сьогодні адміністративні органи більше не розглядаються як просто виконавчі "машини" та командно-адміністративні органи. У країнах зростає напруженість між виконавчою владою та суспільними очікуваннями щодо правових інституцій, а адміністративні органи, відповідно, розвиваються все більш проміжним та інкрементальним чином. Правові системи стали більш взаємозалежними через імпорт-експорт адміністративних моделей: це має кілька наслідків, наприклад, той факт, що деякі основні принципи адміністративного права розвиваються за межами держави. держави розвиваються деякі базові принципи адміністративного права. Це вимагає прийняття міждисциплінарних підходів у вивченні цієї сфери [3].

Відмітимо, що ще в 1935 р. Паул Негулеску започаткував дослідження в сфері міжнародного адміністративного права, яке він визначив як "сферу публічного права, що, розглядає юридичні феномени, які становлять комплекс міжнародної адміністрації, і яка націлена на виявлення, уточнення і систематизацію норм, що керують цією адміністрацією" [4, с. 593]. Тобто, на думку вченого, міжнародне адміністративне право вивчає організацію національних або міжнародних служб, створених для задоволення міжнародних інтересів, спосіб їх функціонування та втручання, регулювання, контроль і координацію діяльності держав, пов'язаної з цими інтересами. Міжнародне адміністративне право вивчає норми, що регулюють управління загальними інтересами, які за своїм характером і значенням виходять за межі територіальних кордонів держав у відносинах між державами або між державами та приватними особами. У міжнародному адміністративному праві основним явищем є міжнародна публічна служба, так само як у національному адміністративному праві центральним явищем є національна публічна служба. Внутрішнє адміністративне право вивчає, як держава втручається через публічні послуги з метою обмеження діяльності приватних осіб або отримання певних переваг. У міжнародному адміністративному праві втручання міжнародної спільноти спрямоване на обмеження та регулювання певних видів діяльності публічної служби держави з метою налагодження координації. Міжнародне адміністративне право розглядається як право Міжнародної адміністрації, головним представником якої була Ліга Націй. Наразі в доктрині обговорюється концепція глобального адміністративного права яка має на меті залучити до процесу глобалізації всіх без винятку державних чи приватних, національних чи міжнародних суб'єктів, залучених до процесу глобалізації, що встановлює правила, які виходять за межі державних бар'єрів. Водночас, глобальний адміністративний простір розглядається як сфера адміністративної конвергенції в якій діють держави, окремі особи, підприємства, неурядові організації та інші групи або представники національних та глобальних соціальних чи економічних інтересів [5, с. 3].

Отже, глобалізація веде до розчинення найфундаментальніших категорій, які використовують для структурування і визначення галузей права або навіть юридичних порядків, а саме дихотомії національного і міжнародного права з одного боку, і публічного та приватного права, з іншого боку [6, с. 7]

Як відмічає Сабіно Кассезе, колишній Суддя Конституційного суду Італії, на початку 20-го століття, і особливо після Першої світової війни, з'явилися нові поняття і слова, серед яких:

1. міжнародне адміністративне право (або міжнародне інституційне право), що означає право, яке стосується міжнародної адміністрації або організації (наприклад, правила, процедури та інститути, за допомогою яких міжнародні організації вирішують трудові спори);

2. наднаціональне право (або інститути) - право організації, що стоїть над державами, наприклад, право Європейського Союзу;

3. транснаціональні відносини - "транскордонна взаємодія за участю недержавних суб'єктів - транснаціональних корпорацій, міжнародних недержавних організацій, епістемічних спільнот та адвокаційних мереж";

4. глобальне право (або інститути), що означає вищий рівень автономного права, пов'язаного з міжнародними організаціями (але французи віддають перевагу слову "мондіалізація", а деякі автори вважають за краще говорити про "космополітичне право");

5. глобальний адміністративний простір - регуляторний простір, який виходить за межі міжнародного права і внутрішнього адміністративного права, відмінний від міждержавних відносин;

6. глобальне адміністративне право: "[....] структури, процедури та нормативні стандарти прийняття регуляторних рішень, включаючи прозорість, участь та перегляд, а також неврегульовані механізми впровадження цих стандартів, які застосовуються до офіційних міждержавних регуляторних органів; до неформальних міжурядових регуляторних мереж, до регуляторних рішень національних урядів, якщо вони є частиною міжнародного міжурядового режиму або обмежені ним; і до гібридних державно-приватних або приватних транснаціональних" [7].

Як зазначає Якуб Гандрліка (Jakub HANDRLICA) сьогодні термін "міжнародне адміністративне право" традиційно розуміється у двох різних значеннях. З одного боку, деякі автори використовували цей термін щодо адміністративної компетенції різних "міжнародних адміністративних союзів". З іншого боку, інші автори використовували цей термін виключно для позначення норм національного адміністративного права, які стосуються певних іноземних елементів. Тобто як паралель до дисципліни міжнародного приватного права. Обидва застосовні підходи до визначення «міжнародного адміністративного права» мали певні наслідки для подальшого розвитку юридичної науки. Перший підхід був нещодавно сприйнятий новоствореною доктриною "глобального адміністративного права". Головною рисою цієї доктрини виступає особливість здійснення міжнародного адміністрування недержавними суб'єктами або не суб'єктами міжнародного права. Якщо великі майстри "міжнародного адміністративного права" belle epoque (У. Борсі, С. Джемма, Х. Гаскон-і-Марін, П. Казанський, А. Рапісарді-Мірабеллі, П. Негулеску) розглядали питання, що випливають з існування "міжнародних адміністративних союзів", то сучасні автори (Б. Кінгсбері, Н. Кріш, Р. Стюард) займаються питаннями, що виникають у зв'язку з діяльністю певних суб'єктів, які мають подібну природу. Другий підхід, що визначає "міжнародне адміністративне право" як галузь паралельну до міжнародного приватного права, також здобув певний ступінь визнання. Зокрема, у зв'язку зі збільшенням кількості джерел права ЄС, що передбачають розгляд справ з іноземним елементом в адміністративних правовідносинах, концепція розмежувальних норм знову привертає увагу правової науки. Отже, незважаючи на досить песимістичний погляд на цю галузь права, висловлений у 1970-х роках праці таких вчених як П. Федоцці, К. Ноймаєр та Дж. Біскоттіні останнім часом знову розглядаються як джерела, здатні вирішити певні складні проблеми, що виникають при застосуванні права ЄС [8, с. 373]. На цей час, у процесі інтеграції до системи цінностей ЄС державне управління відіграє подвійну роль. По-першу, роль інструменту або інтерфейсу, через який реалізуються програми фінансової допомоги, правозастосування та освіти ЄС в дусі "єдності в різноманітності" об'єднаної Європи. По-друге, як автономний суб'єкт зі своїми засобами дії та персоналом. У рамках першого аспекту часто говорять про підвищення спроможності державного управління реагувати на постійно диверсифіковані вимоги інтеграції. У другому аспекті йдеться про ефективність і узгодженість адміністративних актів та демократизацію державної служби. В будь-якому разі, як вираження верховенства права, скрізь в Європейському Союзі, мета національних адміністрацій однакова: служити найкращим інтересам громадян [9, с. 132]. адміністративний міжнародний космічний

В 2005 р. Бенедикт Кінгсбері, Ніко Кріш и Річард Б. Стюарт (Benedict Kingsbury, Nico Krisch, Richard B. Stewart) опублікували статтю «Поява глобального адміністративного права». Серед іншого вченими було виділено п'ять сфер сучасного міжнародного адміністрування: (1) адміністрування офіційними міжнародними організаціями; (2) адміністрування засноване на колективних діях транснаціональних мереж співробітництва між національними регуляторними органами; (3) розподілене адміністрування, що здійснюється національними регуляторними органами в рамках договірних, мережевих або інших режимів співробітництва; (4) адміністрування за допомогою гібридних міжурядово-приватних механізмів та (5) адміністрування приватними установами з регуляторними функціями. В цілому вони відмічали, що залишається простір для реальних суперечок про те, чи корисно говорити про "глобальну адміністрацію" і "глобальний адміністративний простір", або про "глобальне адміністративне право" як галузь дослідження. Однак визначення галузі глобального адміністративного права може допомогти встановити зв'язки між спеціалізованими сферами теорії та практики, і таким чином виявити паралелі та протиріччя, які не були помічені раніше. Завдяки широкому набору тематичних досліджень практики в конкретних сферах, у поєднанні з зусиллями з розробки порівняльних і синтетичних концептуальних структур і нормативних теорій, питання про розробку і потребу в участі механізмів прозорості, участі, контролю та законності в глобальному управлінні можуть бути більш повно розглянуті. В цілому констатувалося, що потреба в альтернативних підходах до нині домінуючих моделей глобального управління та адміністративного права є нагальною, але тільки починає усвідомлюватися [10].

Як зазначає Себастьян Лопес Ескарсена (Sebastian Lopez Escarcena) школа Глобального адміністративного права (ГАП) розвивалася в Північній Америці та Західній Європі дещо по-різному. У той час як у Сполучених Штатах вона є більш прагматичною, надаючи перевагу процесуальним аспектам ГАП, в Італії та Франції, а також в Іспанії вона є більш теоретичною, здебільшого зосередженою на матеріально-правових аспектах цього права. Незалежно від того, чи походить ГАП з Північної Америки чи Західної Європи, учасники проекту ГАП загалом погоджуються з тим, що кожна реалізація повноважень, яка має вплив на державних чи приватних суб'єктів, є предметом дослідження. Цей проект по суті, стверджує існування права, яке застосовується до процесів адміністративного характеру, що мають юридично-політичний адміністративний характер за участю правових і політичних структур, які виходять за рамки суто внутрішньодержавних меж. Так, маніфест 2005 року визначив ГАП як право що складається з механізмів, принципів, практик і підтримуючих соціальних розумінь, які сприяють або іншим чином впливають на підзвітність глобальних адміністративних органів, зокрема, шляхом забезпечення дотримання ними належних стандартів прозорості, участі, обґрунтованості рішень та законності, а також шляхом забезпечення ефективного перегляду правил та рішень, які вони приймають [11, с. 64].

В цілому можна погодитися із Сабіно Кассезе, який вказував, що глобальне адміністративне право ґрунтується на 3-х головних елементах, відмінних один від одного: міжнародне право, адміністративне право і міжнародне інституційне право. У центрі уваги галузі глобального адміністративного права знаходиться не конкретний зміст матеріальних норм, а скоріше функціонування існуючих або можливих принципів, процесуальних норм та перегляду та інших механізмів, пов'язаних з підзвітністю, прозорістю, участю та забезпеченням законності в глобальному управлінні"

Як відзначає український вчений Кормич Б. А., С. Кассезе застосував для формулювання загальних принципів правового регулювання в межах глобального адміністративного права цікавий підхід на основі аналізу норм угод СОТ та процедурних норм Комісії Кодексу Аліментаріус (Codex Alimentarius Commission). Це дозволило визначити спільні для всіх цих документів норми, які регламентують такі аспекти, як:

- Транспарентність (прозорість) у даному випадку розглядається у двох аспектах. По-перше, своєчасне доведення рішень публічної адміністрації до зацікавлених сторін, по-друге, обов'язок публічної адміністрації пояснити причини прийняття тих або інших рішень.

- Гармонізація полягає у заохоченні національних публічних адміністрацій базувати свої дії та рішення на міжнародних стандартах, керівних принципах та рекомендаціях, причому не лише тих, що встановлені безпосередньо міжнародними угодами, а й тих, що сформульовані відповідними міжнародними організаціями та їх органами.

- Еквівалентність розглядається як оціночна категорія щодо сприйняття заходів публічної адміністрації кожної окремої держави як еквівалентних, якщо досягнутий у їх результаті рівень захисту або обмежень такий самий, як і у інших зацікавлених сторін.

- Консультації виступають способом взаємодії публічних адміністрацій різних країн у питаннях узгодження інтересів. Причому окремо розглядається узгодження конфліктуючих інтересів, окремо - узгодження колективних публічних інтересів (наприклад, між міжнародною торгівлею, екологією, зайнятістю, розвитком тощо).

- Контрольні процедури, які встановлюють вимоги щодо наявності та характеристик національних контрольних процедур, спрямованих на дотримання тих або інших міжнародних зобов'язань (наприклад, правила сертифікації, ліцензування, передвідвантажувальна інспекція тощо) [12, с. 29].

Глобалізаційні тенденції державно-управлінських процесів становлять основні риси "багатополярного адміністративного права", що формується, де традиційні подвійні відносини між адміністративними органами та громадянами замінюються багатосторонніми відносинами між безліччю автономних державних органів і конфліктуючими публічними, колективними та приватними інтересами. Тривалий час адміністративне право розглядалося як монолітна галузь права, яка залежала від права, яке залежало від свого господаря, сучасної держави: як таке, адміністративне право було покликане бути сферою стабільності та безперервності. Однак, починаючи з останньої чверті 20-го століття обидва припущення стали застарілими. Адміністративні інститути зазнали значних змін, зумовлених кількома факторами, такими як глобалізація, приватизація, участь громадян та нові глобальні фіскальні зобов'язання. Для аналізу цього нового багатополярного адміністративного права першою метою має бути відірвати вивчення адміністративного права від його традиційних національних основ. Згідно з цією традицією, адміністративне право має національний характер, а "останньою межею" для юриста є порівняння, що є суто науковою вправою. На противагу цьому адміністративне право в усьому світі ґрунтується на певних базових і загальних принципах, таких як пропорційність, обов'язок вислухати і надати аргументи, належна правова процедура та обґрунтованість. Ці принципи по- різному застосовуються в різних контекстах, але вони мають спільне коріння [3].

Сучасні транснаціональні правові процеси впливають і на адміністративне право. Вони ілюструють фундаментальний розрив з традиційною ідеєю про те, що адміністративна влада, а отже, і адміністративне право, обов'язково пов'язані з національною державою. Натомість, адміністративна діяльність сьогодні відбувається як на національному, так і на міжнародному рівні, і походить як від державних, так і від приватних суб'єктів. Це збільшує кількість правових джерел адміністративного права, а також суб'єктів, які його застосовують і, що найважливіше, творчо формують. Таким чином, транснаціональні правові процеси ставлять під сумнів ідею про те, що адміністративне право має центр або акме, подібне до того, яке існувало у формі класичної національної держави з її веберовською командно- адміністративною бюрократією, що керувала зверху вниз. Сьогодні адміністративне право в цілому є багатополярним, оскільки воно не має ієрархічної структури, а натомість складається з мережі численних суб'єктів, які застосовують своє розуміння та підходи до адміністративного права у вирішенні адміністративно-правових проблем [13, с. 40].

Глобальне адміністративне право пробує торкатися комплексних процесів, які неможливо вписати в рамки традиційних відносин, що розглядаються в міжнародному праві або в праві міжнародних організацій, концентрується на розмиванні меж юридичних режимів за умови збереження певних адміністративних особливостей зазначених режимів у частині регулювання питань державного управління. Це зумовлено потребою у розв'язанні низки глобальних проблем, які перебувають поза межами компетенції та можливостей національної держави, при тому, що кожна національна держава виконує лише певний тип "адміністративних" функцій для впровадження прийнятих на міжнародному (глобальному) рівні рішень. У сучасному світі існує досить багато таких "сфер за межами національної компетенції", наприклад, міжнародна торгівля товарами, фінансово- банківський сектор, екологія, технічні стандарти, інвестиції, транспорт, інтелектуальна власність, телекомунікації тощо [12, с. 24].

Починаючи з 1957 року держави активно здійснюють дослідження і використання космічного простору. З початку ХХІ ст. до цієї діяльності все активніше залучаються приватні комерційні суб'єкти та міжнародні недержавні організації. Структура сучасної космічної діяльності представляє собою три основні напрямки: науково-дослідницький, військовий та комерційний, в тому розумінні, що космос використовується з комерційною метою, зокрема різні супутникові послуги, запуски космічних об'єктів, розвиток космічного туризму тощо. На глобальному рівні централізованого адміністрування космічної діяльності по цим напрямкам не має, хоча на цю роль і мляво претендує Комітет ООН по мирному використанню космічного простору. Міжнародне космічне право закріпило основні принципи та підходи до дослідження і використання космічного простору. В деяких документах окремих міжнародних організацій вирішуються адміністративні питання регулювання того чи іншого виду космічної діяльності. Зокрема, такі організації як INTELSAT і INMARSAT з самого початку були створені як гібридні державні консорціуми, в яких держави-члени через конвенцію або угоду встановлювали загальні правові параметри їхньої діяльності, тоді як операційна угода між їхніми відповідними телекомунікаційними підприємствами регулювала більш операційні аспекти діяльності організації [14, с. 110].

В цілому сучасний світовий ринок космічних послуг та технологій з правової точки зору являє собою систему публічно- та приватноправових зв'язків, які формалізують відносини між такими суб'єктами цього ринка як держави, міжнародні міжурядові організації, фізичні та юридичні особи, в тому числі різні міжнародні неурядові організації, транснаціональні корпорації, різноманітні фінансові установи тощо [15, c.85].

Сучасність національного регулювання здійснення космічної діяльності демонструє існування різноманітних способі, якими держави регулюють національну космічну діяльність. Причиною такого розмаїття є те, що держави прийняли національні правові рамки з урахуванням своїх конкретних потреб і практичних міркувань і часто тісно пов'язані з типом здійснюваної космічної діяльності. Крім того, важливу роль відіграє ступінь комерціалізації та приватизації космічного сектору у відповідній країні. З точки зору адміністрування космічної діяльності в різних країнах можна виділити такі підходи:

1) інститут ліцензування є природним і необхідним заходом регулювання та нагляду за комерційною космічною діяльністю приватного сектору нагляду за комерційною космічною діяльністю приватного сектору;

2) врегулюванню підлягає низка різних питань, зокрема, запуск об'єктів у космос та їх повернення з космосу у космос та їх повернення з космосу, експлуатація космодрому або майданчика для запуску чи повернення, експлуатація та управління космічними об'єктами тощо. експлуатація та управління космічними об'єктами тощо;

3) з усіх країн світу лише 26 прийняли нормативно-правові акти у сфері комерційної космічної діяльності. Національне космічне законодавство може міститися в окремих актах (Бельгія, Бразилія, Чилі та ін.) або в комбінації національних правових документів (Аргентина, Австрія, Канада, Франція та ін.). Деякі країни регулюють космічну діяльність на рівні підзаконних актів (Китай, Індія). Крім того, деякі держави адаптували свою національну правову базу до конкретних потреб і практичних міркувань щодо обсягу космічної діяльності та ступеня участі комерційного сектору (США, Люксембург та ін.);

4) більшість країн вимагають від суб'єктів комерційної космічної діяльності, окрім отримання дозволу на здійснення такої діяльності дозволу на здійснення такої діяльності, отримати ліцензію на здійснення окремих видів космічної діяльності [16].

З іншого боку, космічні договори ООН передбачають особливий режим відповідальності, який не існує в інших галузях права. В принципі, завжди є держава, яка несе відповідальність і зобов'язання. Однак той факт, що "держава, яка запускає" (а не лише держава реєстрації) несе відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами, не допомагає запобігти шкоді, заподіяній космічними об'єктами, які не були виведені на навколоземну орбіту в належному технічному стані. У космічному просторі запобігання є життєво важливим. Фінансове відшкодування навряд чи може компенсувати всю шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок аварій або зіткнень. Тому в інтересах усіх учасників космічної діяльності - як державних, так і приватних - продовжувати прагнути до відповідального використання космічного простору в майбутньому всіма залученими суб'єктами. Держави, які не мають систем дозволів, відшкодування збитків і страхування, можуть зіткнутися з величезними компенсаційними вимогами і мати проблеми з поверненням своїх грошей. Тому слід виходити з того, що міжнародне космічне право не здатне за своїм призначенням відрегулювати практичні питання здійснення космічної діяльності [14, с. 184]. Розмаїття національних нормативно- правових актів в цій сфері в апріорі не може бути зведена в єдину систему. Тим не менш, грунтуючись на загальних принципах та підходах дослідження та використання космічного простору з огляду на сучасну тенденцію співробітництва та кооперації між державами в реалізації космічних проєктів, можна стверджувати, що поступово може сформуватися глобальна адміністративно-правова система регламентації та управління здійснення космічною діяльності. В цій системі міжнародне космічне право буде відігравати зовнішній контур визначаючи цінності формалізовані в правових нормах, а адміністративне право визначати внутрішній чи прикладний контур (праксеологічний) діяльності суб'єктів залучених до такої діяльності. Перші сліди такої тенденції ми можемо знайти в норма Угоди про співпрацю з Міжнародної космічної станції цивільного призначення та Угоди "Артеміда» щодо принципів співробітництва у цивільному дослідженні та використанні Місяця, Марса, комет та астероїдів в мирних цілях. Саме тому дотичність концепції глобального адміністративного права до міжнародного космічного права збереже і посилить важливу роль міжнародного права у формуванні майбутнього справедливого, відповідального і мирного використання космічного простору.

Висновки

Сучасне міжнародне космічне право передбачає базові правила для дослідження та використання космічного простору. Актуальні проблеми щодо забезпечення демілітаризації космічного простору, запобігання утворенню космічного сміття та управління космічним рухом не можуть бути врегульовані виключно нормами міжнародного космічного права. Тому, збільшення обсягів космічної діяльності зумовлює потребу в ефективній системі міжнародного адміністрування космічної діяльності, ефективність якого буде полягати у поєднанні міжнародних принципів формуючих каркас міжнародного космічного права та сучасних підходів, які висунуті концепцією глобального адміністративного права. Таке поєднання є природнім розвитком і теорії міжнародного космічного права і концепції глобального адміністративного права, бо як відмічалося в Доповіді Третьої Конференції ООН по дослідженню і використанню космічного простору в мирних цілях космічна діяльність дедалі частіше опиняється під впливом сфери міжнародного економічного права, що розширюється, яке стирає межі між публічним і приватним правом і вимагає більшою мірою спиратися на рекомендовані стандарти і практику. У цих умовах важливо створити механізми врегулювання спорів для забезпечення гнучкого і своєчасного застосування принципів космічного права. Своєю чергою стрімке розширення таких галузей, як комерційні служби дистанційного зондування, а також складність комерційної діяльності, вплив, що чиниться на міжнародне співробітництво, та науково-промислове застосування таких послуг зумовлюють необхідність розгляду відповідних норм регулювання [17, с.154-155]. Це, зокрема, дозволить уніфікувати процедурні питання регулювання здійснення космічної діяльності на національному рівні з дотриманням принципу безпечності дослідження та використання космічного простору. Таке поєднання може призвести до розроблення комплексного глобального правового багатостороннього режиму здійснення космічної діяльності, зокрема з її важливими аспектами по управлінню космічним рухом, запобігання утворенню космічного сміття, демілітаризації космічного простору, послуг запуску космічних об'єктів, добросовісної конкуренції на ринку космічних товарів та послуг. Отже, міжнародне публічне адміністрування космічної діяльності визначається комплексом міжнародних норм, правил і механізмів, спрямованих на організацію, координацію та регулювання діяльності суб'єктів у космічній сфері. Це включає у себе розробку та прийняття міжнародних документів, стандартів та угод, спрямованих на встановлення загальних принципів дослідження і використання космічного простору та їх імплементацію у практичну діяльність глобальних адміністративних органів та суб'єктів космічної діяльності.

Література

1. P. Reinsch, International Administrative Law and National Sovereignty, URL: https://www._j stor.org/stable/2186206.

2. Owada, Hisashi. “Problems of Interaction Between the International and Domestic Legal Orders”. In: Asian Journal of International Law, vol. 5, nr. 2, 2015. pp. 246 - 278

3. Sabino Cassese, Giulio Napolitano, Lorenzo Casini Prologue: Towards a Multipolar Administrative Law: A Theoretical Perspective Transnational Legal Approaches to Administrative Law URL: https://jeanmonnetprogram.org/wp-content/uploads/2014/12/Schill.pdf

4. Ndgulesco, Paul. “Principes du droit international administratif ”. In: Recueil des cours, vol. 51, Paris, 1935.

5. B. Kingsbury, N. Krisch, R. B. Stewart, Symposium: The Emergence of Global Administrative Law, New York University School of Law, in „Law and Contemporary Problems”, vol. 68, Summer-Autum 2005

6. Schill, Stephan W. “Transnational legal approaches to administrative law: Conceptualizing public contracts in globalization”. In: Rivista Trimestrale di Diritto Pubblico, nr. 1, 2014

7. Cassese, Sabino. “Introduction: Regulation, Adjudication and Dispute Resolution Beyond the State”. In: Global Administrative Law Cases and Materials, 2006, University of Rome “La Sapienza” URL: https://images.irpa.eu/wp-content/uploads/2019/03/2GalCasebook.pdf

8. Handrlica, Jakub. “Two faces of `international administrative law'”. In: Juridical Tribune, vol. 9, nr. 2, 2019

9. Catalin-Silviu Sararu European Administrative Space - recent challenges and evolution prospects, ADJURIS - International Academic Publisher, Bucharest 2017 144 p.

10. Kingsbury, Benedict, Krisch, Nico, Stewart, Richard B. THE EMERGENCE OF GLOBAL ADMINISTRATIVE LAW URL: https://scholarship.law.duke.edu/cgi/viewcontent.cgi? article=1361&context=l cp

11. Escarcena, Sebastian Lopez. “Contextualizing Global Administrative Law”. In: Gonzaga Journal of International Law, vol. 21, nr. 2, 2018

12. Кормич Б. А., ГЛОБАЛЬНЕ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО: КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ LEX PORTUS № 1 (9)'2018

13. Schill, Stephan W. “Transnational legal approaches to administrative law: Conceptualizing public contracts in globalization”. In: Rivista Trimestrale di Diritto Pubblico, nr. 1, 2014

14. HANDBOOK OF SPACE LAW Edited by Frans von der Dunk. Cheltenham, UK and Northampton, MA, USA. 2015. 1136 р.

15. О. В. Бєглий Правові проблеми регулювання світового космічного ринку // Матеріали 6 Міжнародної науково-технічної конференції "АВІА-2004" - Київ, 2004 - Т. 6 "Правові засади державотворення України".

16. Public Administration of Space Activities of Individual Countries of the World at the Present Stage by Larysa Soroka, Anna Danylenko and Maksym Sokiran URL: https:// journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/1823125

17. Doc. UN A/CONF.184/6 URL: https://daccess-ods.un.org/tmp/7981165.05146027.html

References

1. P. Reinsch, International Administrative Law and National Sovereignty, URL: https://www.j stor.org/stable/2186206.

2. Owada, Hisashi. “Problems of Interaction Between the International and Domestic Legal Orders”. In: Asian Journal of International Law, vol. 5, nr. 2, 2015. pp. 246 - 278

3. Sabino Cassese, Giulio Napolitano, Lorenzo Casini Prologue: Towards a Multipolar Administrative Law: A Theoretical Perspective Transnational Legal Approaches to Administrative Law URL: https://jeanmonnetprogram.org/wp-content/uploads/2014/12/Schill.pdf

4. Ndgulesco, Paul. “Principes du droit international administratif ”. In: Recueil des cours, vol. 51, Paris, 1935.

5. B. Kingsbury, N. Krisch, R. B. Stewart, Symposium: The Emergence of Global Administrative Law, New York University School of Law, in „Law and Contemporary Problems”, vol. 68, Summer-Autum 2005

6. Schill, Stephan W. “Transnational legal approaches to administrative law: Conceptualizing public contracts in globalization”. In: Rivista Trimestrale di Diritto Pubblico, nr. 1, 2014

7. Cassese, Sabino. “Introduction: Regulation, Adjudication and Dispute Resolution Beyond the State”. In: Global Administrative Law Cases and Materials, 2006, University of Rome “La Sapienza” URL: https://images.irpa.eu/wp-content/uploads/2019/03/2GalCasebook.pdf

8. Handrlica, Jakub. “Two faces of `international administrative law'”. In: Juridical Tribune, vol. 9, nr. 2, 2019

9. Catalin-Silviu Sararu European Administrative Space - recent challenges and evolution prospects, ADJURIS - International Academic Publisher, Bucharest 2017 144 р.

10. Kingsbury, Benedict, Krisch, Nico, Stewart, Richard B. THE EMERGENCE OF GLOBAL ADMINISTRATIVE LAW URL: https://scholarship.law.duke.edu/cgi/viewcontent.cgi? arti cle=1361& context=lcp

11. Escarcena, Sebastian Lopez. “Contextualizing Global Administrative Law”. In: Gonzaga Journal of International Law, vol. 21, nr. 2, 2018

12. Kormych B. A., Hlobalne administratyvne pravo: kliuchovi aspekty kontseptualizatsii LEX PORTUS № 1 (9)'2018

13. Schill, Stephan W. “Transnational legal approaches to administrative law: Conceptualizing public contracts in globalization”. In: Rivista Trimestrale di Diritto Pubblico, nr. 1, 2014

14. HANDBOOK OF SPACE LAW Edited by Frans von der Dunk. Cheltenham, UK and Northampton, MA, USA. 2015. 1136 p.

15. O. V. Biehlyi Pravovi problemy rehuliuvannia svitovoho kosmichnoho rynku // Materialy 6 Mizhnarodnoi naukovo-tekhnichnoi konferentsii "AVIA-2004" - Kyiv, 2004 - T. 6 "Pravovi zasady derzhavotvorennia Ukrainy".

16. Public Administration of Space Activities of Individual Countries of the World at the Present Stage by Larysa Soroka, Anna Danylenko and Maksym Sokiran URL: https:// journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/1823125

17. Doc. UN A/CONF.184/6 URL: https://daccess-ods.un.org/tmp/7981165.05146027.html

Размещено на Allbest.ru