Особливості використання тактичних прийомів під час проведення слідчим допиту неповнолітніх осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра спеціальних юридичних дисциплін

Навчально-наукового інституту права

Національний університет водного господарства та природокористування

Особливості використання тактичних прийомів під час проведення слідчим допиту неповнолітніх осіб

Давидюк Петро Петрович, старший викладач

Киричук Богдана Сергіївна, здобувач освіти

Анотація

У статті досліджуються доктринальні основи й правові підстави проведення слідчим допиту неповнолітніх осіб, а також, враховуючи сучасний досвід й тенденції здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, визначено особливості використання тактичних і психологічних прийомів для досягнення ефективних результатів допиту неповнолітніх осіб.

Встановлено, що допит неповнолітніх як окремої категорії учасників кримінального провадження, означений низкою особливостей, оскільки потребує від слідчого врахування таких характеристик, як вік, розумовий розвиток, психологічний стан, зацікавлення і вподобання допитуваного. Критеріями допустимості застосування тактичних прийомів є законність, науковість, пізнавальна цінність та етичність.

Визначено, що специфіка проведення допиту варіюється в залежності від особи, яку допитують. У зв'язку з цим слідчому необхідно будувати певну лінію комунікації, яка, за загальними правилами, складається з трьох основних етапів: підготовчого, робочого й етапу фіксації. На першому етапі слідчий повинен з'ясувати якомога детальнішу інформацію про особистість неповнолітнього й обставини вчиненого кримінального правопорушення. У межах робочого етапу відбувається основний інформаційний обмін між учасниками допиту, у ході якого слідчий задає нагадувальні, контрольні й деталізуючі питання, а неповнолітній намагається дати на них повну й об'єктивну відповідь. Для встановлення надійного психологічного контакту слідчому пропонується застосовувати спеціальну методику контактної взаємодії, яка передбачає застосування низки тактичних прийомів, спрямованих на безперешкодне отримання необхідних показань і пояснень.

У ході дослідження також встановлено, що важливим аспектом під час допиту неповнолітнього є обстановка й місце проведення цієї процесуальної дії. Одним із пріоритетних напрямків реформування кримінального процесуального законодавства України визнається застосування концепції так званої «Зеленої кімнати», яка являє собою систему заходів для повноцінного забезпечення прав і свобод неповнолітнього під час проведення його допиту.

Ключові слова: допит, неповнолітня особа, слідчі (розшукові) дії, концепція «зеленої кімнати», Кримінальний процесуальний кодекс України, тактика допиту, психологічні прийоми допиту, досудове розслідування.

Davydiuk Petro Petrovych Senior Lecturer at the Department of Special Legal Disciplines, Educational and Research Institute of Law, National University of Water and Environmental Engineering

Kyrychuk Bohdana Serhiivna 4th year student of the Educational and Research Institute of Law, National University of Water and Environmental Engineering

Peculiarities of the use of tactical techniques during the interrogation of minors by an investigator

Abstract

The article examines the doctrinal foundations and legal grounds for conducting an interrogation of minors by an investigator, and, taking into account the current experience and trends in the pre-trial investigation of criminal offenses, the author identifies the specifics of using tactical and psychological techniques to achieve effective results of interrogation of minors.

It is established that the interrogation of minors as a separate category of participants in criminal proceedings is characterized by a number of peculiarities, since it requires the investigator to take into account such characteristics as age, mental development, psychological state of interest and preferences of the interrogated person. The criteria for the admissibility of tactical techniques are legality, scientificity, cognitive value and ethics.

The authors determine that the specifics of interrogation vary depending on the person being interrogated. In this regard, the investigator needs to build a certain line of communication, which, according to general rules, consists of three main stages: preparatory, working and recording stages. At the first stage, the investigator must find out as much detailed information as possible about the identity of the minor and the circumstances of the criminal offense. During the working stage, the main information exchange between the participants of the interrogation takes place, during which the investigator asks reminder, control and detailing questions, and the minor tries to give a complete and objective answer to them. In order to establish reliable psychological contact, the investigator is encouraged to use a special method of contact interaction, which involves the use of a number of tactical techniques aimed at obtaining the necessary testimony and explanations without hindrance.

The study also found that an important aspect during the interrogation of a minor is the setting and place of this procedural action. One of the priority areas for reforming the criminal procedure legislation of Ukraine is the application of the so- called "Green Room" concept, which is a system of measures to fully ensure the rights and freedoms of a minor during his/her interrogation.

Keywords: interrogation, minor, investigative (detective) actions, the concept of the "green room", the Criminal Procedure Code of Ukraine, interrogation tactics, psychological interrogation techniques, pre-trial investigation.

Вступ

Постановка проблеми. З-поміж слідчих (розшукових) дій, які проводять під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, учинених щодо неповнолітніх осіб, чільне місце належить допиту. Пояснення і показання, зафіксовані під час проведення допиту у формі протоколу та додатків до нього, мають важливе значення для встановлення всіх обставин кримінального провадження, адже дозволяють отримувати інформацію «з перших вуст», тобто без посередників та сторонніх осіб.

У рамках кримінального процесуального права України допит неповнолітніх як окремої категорії учасників кримінального провадження характеризується низкою особливостей, оскільки неповнолітні, які потрапляють у конфлікт із законом або які стають жертвами вчинених стосовно них кримінальних правопорушень, є вразливими категоріями осіб та в силу свого вікового розвитку не розуміють всього, що відбувається під час кримінального процесу.

Для досягнення оптимального результату під час проведення допиту чинне кримінальне процесуальне законодавство України пропонує залучати законного представника, педагога, психолога й, за необхідності, лікаря. Однак, як доводить багаторічна практика проведення досудового розслідування, саме лише залучення сторонніх осіб до проведення допиту неповнолітніх без використання слідчим індивідуального психологічного підходу не сприятиме підвищенню ефективності цієї процесуальної дії. Для зняття стану напруженості й хвилювання під час проведення допиту повинна застосовуватися низка спеціальних тактичних і психологічних прийомів, які реалізуються за наявності особливого місця для проведення допиту неповнолітніх - так звана «зелена кімната розуміння».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З огляду на те, що з-поміж слідчих (розшукових) дій, які проводять під час розслідування кримінальних правопорушень, першість належить такій процесуальній дії, як допит, проблема швидкого й повного отримання показань є предметом активного обговорення багатьох вчених у галузі права. Теоретичну й практичну основу даного дослідження складають наукові праці таких вітчизняних вчених, як Горошко В.В., Готвянської М.А., Кашпур А.С., Литвиненка О.Г., Паська О.М., Попович М.В., Сокиран Ф.М. та Циганій С.О. У той же час, віддаючи належне напрацюванням дослідників, зауважимо, що питання допиту неповнолітніх осіб з використанням особливих тактичних прийомів, відмінних від тих, що використовуються для дорослих, все ще залишається недослідженим, а відтак потребує переосмислення, враховуючи сучасний досвід становлення України як правової і демократичної держави європейського зразка.

Мета статті - комплексно й всебічно проаналізувати доктринальні основи й правові підстави проведення слідчим допиту неповнолітніх осіб, а також, враховуючи сучасний досвід й тенденції здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, визначити особливості використання тактичних та психологічних прийомів для досягнення ефективних результатів допиту неповнолітніх осіб.

Виклад основного матеріалу

За своєю сутністю будь-який допит - це процесуальна дія, яка розуміється вченими у галузі права як регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес взаємодії учасників допиту з метою отримання повної та неупередженої інформації про відомі допитуваному факти, що матимуть значення для встановлення істини у кримінальному провадженні [2, с. 251].

У свою чергу допит неповнолітнього - це слідча дія, у процесі якої від неповнолітньої особи, яка володіє відомостями, що мають значення в кримінальній справі, отримується словесна інформація про обставини події кримінального правопорушення, а також інформація про інші факти, які можуть мати значення для встановлення об'єктивної істини й забезпечення правильного застосування правових норм чинного кримінального законодавства України [8, с. 260].

На наше переконання, складність і багатогранний характер допиту неповнолітніх (незалежно від їхнього процесуального статусу) зумовлюється наявністю багатьох аспектів, зокрема, процесуального, тактичного, організаційного, психологічного, педагогічного й етичного. Наведений перелік безпосередньо впливає на процесуальну діяльність слідчого й знаходить своє відображення в тому, що останній має можливість використовувати тактичні прийоми лише в суворій відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства й загальноприйнятих норм моралі. Поряд з цим, вміння інтерпретувати суворий характер законів України у творчий підхід дозволить створити надійну криміналістичну платформу, з використанням інструментів якої слідчий швидко отримає позитивні результати під час проведення допиту неповнолітнього.

Нам імпонує думка О. Паська й В. Горошко, які визначають, що особистість неповнолітнього наділена деякими специфічними рисами, що у своїй сукупності виступають як психологічна основа протиправних дій. Для неповнолітнього нерідко характерні сугестивність, надмірна довірливість, схильність до наслідування. Також характерні підвищена активність, рухливість, ініціативність, надлишок енергії, викликаний загальним підйомом життєдіяльності, ростом життєвих сил. Неповнолітні особливо бажають активної діяльності, незвичних пригод, гостро конфліктних ситуацій. Підлітки мають схильність до впертості, роздратованості, супротиву, критичності, агресивності, ненависті, ізоляції, байдужості. Основною причиною такої впертості є бажання звільнення, сильна потреба у свободі й самостійності. Підліток внутрішньо віддаляється від батьків, стає байдужим до сімейного та шкільного життя. Отже, важливе місце вікових особливостей підлітка посідають негативізм, потреба у визнанні, свободі й самостійності [7, с. 275].

Як слушно зазначають А. Кашпур і Ф. Сокиран, для ефективної реалізації такої мети система тактики допиту неповнолітніх повинна передбачати наявність трьох основних етапів - підготовчого, робочого й етапу фіксації [3, с. 65].

Так, зважаючи на те, що допит неповнолітніх залежить від ряду важливих обставин, зокрема, віку й процесуального статусу неповнолітнього (свідок, потерпілий, підозрюваний), слідчий на першому (підготовчому) етапі повинен отримати повну інформацію про умови життя, виховання, навчання, типові форми поведінки, зацікавлення й вподобання такої особи. У подальшому отримана інформація використовуватиметься для встановлення між слідчим і неповнолітнім надійного психологічного контакту або, іншими словами, найбільш сприятливої психологічної атмосфери допиту.

У межах робочого етапу між учасниками кримінального процесу відбувається основний інформаційний обмін у формі вільної розповіді, у ході якої слідчий задає питання (нагадувальні, контрольні й деталізуючі), а неповнолітній намагається сформувати найбільш точну відповідь. Як слушно зазначає О. Литвиненко, у ході допиту слідчий повинен формування такі питання, які не підштовхують до однозначної відповіді про винність або невинність підозрюваного, натомість змушують неповнолітнього задуматися над правильною відповіддю. Такі питання варто формувати з врахуванням віку, рівня фізіологічного розвитку й психологічного стану неповнолітнього [6, с. 192]. Завдяки дотриманню таких правил під час робочого етапу слідчий має можливість визначити схильність неповнолітнього до навіювання, його комунікативність, а також загальні рівні тривожності й агресивності.

Важливим чинником для налагодження психологічного контакту є вияв людського ставлення, демонстрування доброзичливості й неупередженості, розуміння проблем, що хвилюють неповнолітнього. Не слід негативно оцінювати деякі риси неповнолітнього, уживати вислови, що принижують його гідність. Необхідно ґрунтовно вивчити з психологічної точки зору особистість неповнолітнього, обставини його життя, ставлення до предмета допиту й осіб, які можуть стосуватися його показань.

Водночас, не можемо не погодитися з твердженням В. Шепітька про те, що слідчий, у першу чергу, представник правоохоронних органів, а тому невід'ємною частиною його роботи є отримання консультативної допомоги фахівців, знання яких доповнюють загальну картину психологічного й медичного стану неповнолітнього [10, с. 96]. Так, відповідно до ст. 226 КПК України, допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день [5]. Водночас, у редакції згадуваної статті відсутні чіткі роз'яснення щодо того, у яких випадках повинно бути забезпечено участь педагога, а в яких - психолога. На практиці, найчастіше це питання вирішує безпосередньо слідчий за власною ініціативою або клопотанням захисника. Разом з тим, якщо слідчий має право запросити будь-якого педагога чи психолога, то чи буде в такому разі очікувана користь від участі при допиті незнайомої для неповнолітнього людини (хоча й згадуваного фаху)? Як показує практика, якщо неповнолітній навчається в освітньо закладі, то в нього обов'язково є педагог, який його знає. А інших випадках, коли неповнолітній ніде не навчається, доречніше було б запросити його колишнього педагога або психолога, який коли0-небудь підтримував з підлітком контакт. Важливу роль тут також відіграє практичний досвід та профільна освіта такого педагога. І, на наше переконання, саме таке право слід закріпити в чинній редакції КПК України. У свою чергу, педагог або психолог мають право з дозволу слідчого ставити питання неповнолітньому, а по закінченню допиту ознайомлюватися з протоколом і викладати зауваження щодо правильності й повноти записів у ньому, про що прямо визначено у ч.2 ст.227 КПК України. Разом з тим, задля мінімізації (або унеможливлення) негативного впливу на неповнолітнього слідчому доцільно завчасно обговорити з особами, які беруть участь у допиті, загальний тактичний план, роль і ступінь їх участі в допиті неповнолітнього, у тому числі, про неприпустимість постановки навідних питань, повчальної інтонації, роздратування тощо.

Якщо має місце інформація про те, що неповнолітній є членом злочинної групи або іншого незаконного угруповання, слідчий повинен з'ясувати такі питання:

- склад групи, місця зустрічей членів групи; по кожному із них - місце проживання, навчання, роботи; наявність у групі дорослих осіб та їх характеристика;

- взаємовідносини у групі, можливі протиріччя в ній;

- мета існування групи (захист від інших угрупувань, для умисного вчинення кримінальних правопорушень);

- зміст протиправної діяльності групи та її членів (вид і спосіб вчинення кримінальних правопорушень, наявність зброї тощо).

При знаходженні неповнолітнього в складі злочинної групи підвищується ймовірність того, що він буде протидіяти розслідуванню. Особливу складність набувають випадки, коли неповнолітні є членами різного роду релігійних організацій деструктивного характеру, втягненими у їх лави з використанням різноманітних видів обману і технік контролю свідомості неповнолітнього. Ступінь контролю свідомості окремих осіб може досягати такого стану, що колишня особистісна ідентифікація стирається, доводиться до стану психічної неспроможності, що потребує врахування під час допиту таких неповнолітніх.

При наявності в групі внутрішніх протиріч і конфліктів, слідчий може використовувати це при виборі тактичних прийомів допиту неповнолітнього у випадку, якщо той обрав конфліктну позицію. У такі ситуації слідчий повинен докласти зусиль для з'ясування функцій управління групи (організації), рольової діяльності кожного її члена (включаючи самого неповнолітнього).

У зв'язку з цим, зауважимо, що слідчому необхідно спочатку нейтралізувати негативну установку неповнолітнього. Зокрема, можливе звернення до позитивних якостей особи неповнолітнього, заклик до почуття совісті, чесності тощо. Вважається, що слідчий може використовувати весь арсенал розроблених криміналістикою допустимих тактичних засобів впливу на неповнолітнього, але за умови врахування особливостей, притаманних цій категорії допитуваних.

Наступна стадія - фіксація ходу й результатів проведення допиту неповнолітнього. Згідно з ст.ст. 104, 105 КПК України, хід і результати проведення такої процесуальної дії повинні фіксуватися слідчим у відповідному протоколі, а безпосередні результати допиту - за допомогою технічних засобів (аудіо-, відеофіксація), які в розумінні кримінального процесуального закону є додатками до протоколу [5].

Цінність здійснення відеозапису під час проведення допиту полягає в тому, що за допомогою такої техніки в розпорядження слідчого, прокурора й суду надається важлива криміналістична інформація, зокрема, невербального характеру. Як зазначають з цього приводу вчені, процес традиційного невербального спілкування складається з декількох видових форм передачі інформації, зокрема:

1) оптико-кінетичної форми: експресивно-виразні рухи обличчя й тіла, наявність візуального контакту (міміка, пантоміміка);

2) проксемічної форми: дистанція спілкування й зміна просторової орієнтації учасників спілкування;

3) акустичної форми: вокальні якості голосу, тембр, діапазон, тональність, а також включення в усне мовлення пауз й інших засобів, зокрема, покашлювання й сміху [4, с. 5].

За потреби, для пояснення змісту невербального спілкування неповнолітнього може бути залучено відповідного спеціаліста. Тобто результати досліджень у галузі психології є невід'ємною частиною кримінального процесу й повинні використовуватися правоохоронними органами в комплексі з усіма напрацьованими в теорії та практиці криміналістики методами й засобами проведення допиту.

У зв'язку з цим варто згадати про так звану «методику контактної взаємодії» - особливу процедуру діяльності слідчого - ініціатора контакту, який ставить перед собою мету встановити довірливі стосунки з неповнолітньою особою. Згідно з цією методикою, неповнолітні, до яких раніше вже застосовувалися стереотипні засоби педагогічного впливу й примусового моралізування, нерідко досить добре уявляють процес бесіди з правоохоронними органами, передбачають звинувачення, що викликає в них опір і прагнення не допустити втручання у своє особисте життя. Розроблена методика контактної взаємодії, яка реалізується через конкретні тактичні прийоми, дає змогу вийти на психологічний контакт із співрозмовником без виникнення конфліктних ситуацій [7, с. 275].

На першій стадії - накопичення згоди - слідчому варто застосовувати заходи, спрямовані на зняття первинних психологічних бар'єрів і стереотипних переконань неповнолітньої особи. Зокрема, на цій стадії пропонується застосовувати такі тактичні прийоми: діагностування стану (слідчий аналізує невербальні ознаки поведінки неповнолітнього, зокрема, наявність тремтіння і різких рухів, а відтак запитує в цієї особи про її психологічний стан) і співвіднесення запитань (слідчий задає допитуваному лише ті запитання, які передбачають ствердну відповідь). На цьому етапі ефективним визнається поступове скорочення пауз між поставленими питаннями, зменшення кількості запитань з відповіддю «так/ні» й збільшення кількості тих питань, що передбачають розгорнуту усну відповідь.

Друга стадія - пошук спільних інтересів - передбачає формування єдиної психологічної атмосфери й досягнення взаєморозуміння. Зокрема, на цій стадії пропонується застосовувати такий тактичний прийом, як постановка проблемного питання (слідчий інформує допитуваного про загальну проблему, яка опосередковано стосується кримінального правопорушення, для того, щоб почути від неповнолітнього варіанти її розв'язання).

Третя стадія - окреслення невизначеностей у спілкуванні - передбачає від слідчого вміння виявити негативні якості, які допитуваний намагається приховати, а також прогнозування їх вияву. На цій стадії застосовують такі тактичні прийоми, як висловлювання сумнівів (слідчий виражає недовіру до деяких висловлювань допитуваного, якщо є підстави вважати, що він стверджує неправдиве), зіставлення суперечностей (слідчий здійснює пошук й акцентує увагу на розбіжностях у наданій інформації), а також прийом добудовування (слідчий стимулює допитуваного до підбиття підсумків й узагальнення інформації, яка умисно приховується) [7, с. 276].

Цікаву теорію допиту висувають вітчизняні науковці Кашпур А.С. і Сокиран Ф.М., які стверджують, що для подолання опору неповнолітнього під час допиту слідчим та дізнавачам також варто застосовувати такі прийоми впливу, зокрема:

- використання або створення стану емоційної напруженості - прийому ґрунтується на тому, що в стані емоційно\ напруженості в неповнолітнього суттєво знижується здатність здійснювати свідомий контроль за змістом мовних повідомлень та власною поведінкою;

- використання ефекту раптовості - сутність полягає в несподіваній для допитуваного появі фактів та обставин, що доводять невиправданість його показань. Цей прийом, на відміну від вищезазначеного прийому, не зводиться до створення атмосфери емоційної напруженості, оскільки раптово подана інформація може мати переконуючий вплив на раціональну сферу особистості, схиляючи неповнолітнього до усвідомленої потреби давати правдиві й точні показання;

- допущення легенди - реалізація цього прийому полягає у створенні в процесуальних межах таких умов, що видаються допитуваному природними. Наприклад, він отримує можливість ознайомитися з паперами, що знаходяться на столі слідчого в момент його «вимушеної» відсутності в кабінеті. Ефективним може бути розміщення в кабінеті слідчого речей і предметів, які фігурують у кримінальному провадженні як розшукувані;

- вільна розповідь - допитуваному надають можливість у розповідній формі, докладно, без обмежень часу та деталізуючих запитань викласти власний варіант послідовності подій. Протягом розповіді слідчий аналізує інформацію, відшукуючи суперечності, на які в подальшому спрямовує допит. У цьому випадку досить інформативними є обмовки, паузи, повтори, які робить допитуваний;

- пред'явлення контрдоказів - прийом передбачає спростування кожного неправдивого показання конкретним доказом. Так, заперечення присутності на місці події відразу спростовують висновком експертизи про залишені сліди відбитків пальців рук або наданими відеозаписами з камер спостереження;

- поєднання прискореного й уповільненого темпів допиту - дія прийому ґрунтується на тому, що інтенсивний темп не дозволяє допитуваному ретельно обмірковувати варіанти. Ефективність прийому підвищує зміна темпу: малозначущі запитання задають повільно, зі значними паузами (з огляду на що виникає відчуття спокою, монотонності, навіть нудьги), натомість викривальні питання задають у прискореному темпі. Це зумовлює створення передумов для підвищення емоційного напруження [3, с. 67].

Таким чином, слідчий, вільно володіючи майстерністю застосування тактичних прийомів на визначених методикою стадіях психологічного впливу, зможе швидко й безперешкодно реалізувати завдання, поставлені чинним кримінальним процесуальним законодавством України.

На наше переконання, ще одним важливим аспектом проведення ефективного допиту неповнолітнього є правильний вибір обстановки й приміщення, спеціально призначених для допиту. З цього приводу Винниченко Ю.Д. зазначає, що визначаючи місце допиту неповнолітнього, слід виходити з того, що підлітків у віці 14-18 років рекомендовано допитувати безпосередньо в кабінеті слідчого, оскільки офіційна й ділова обстановка в поєднанні з роз'ясненням про необхідність розповісти все, що відомо про подію кримінального правопорушення, підкреслює серйозний характер процесуальної дії та налаштовує неповнолітнього на дачу повних і правдивих показань [1, с. 121]. Ми не можемо погодитися з таким твердженням, адже обстановка кабінету слідчого може здійснити абсолютно протилежний, тобто негативний впив на психіку допитуваного, внаслідок чого неповнолітній може замкнутися і в подальшому плутатися в показаннях, що заважатиме повноцінному ходу досудового розслідування.

Враховуючи психологічні аспекти комунікативної поведінки неповнолітнього, сучасними вченими рекомендується застосовувати можливості «Кімнати, дружньої до опитування підлітків», або, як її ще називають у наукових колах, «Зеленої кімнати» або «Барнхаус». Система роботи в «Зелених кімнатах» ураховує вікові й психологічні особливості як тих підлітків, які перебувають у конфлікті з законом (скоїли правопорушення чи злочин), так і тих, що безпосередньо постраждали від протиправного діяння. Дана кімната обладнується зручними меблями, необхідною відео- та аудіозаписуючою апаратурою, а також методичними матеріалами для роботи з дітьми й неповнолітніми відповідно до вимог європейських правоохоронних стандартів. Як правило, «Зелена кімната» складається з двох суміжних приміщень: у першому знаходиться терапевтичний зал, де з неповнолітніми працює медик, психолог і педагог, а другий зал - кімната спостереження - безпосереднє місце роботи слідчого.

О. Литвиненко наголошує, що доволі часто слідчі відмовляються проводити допит неповнолітнього у «Зеленій кімнаті», мотивуючи це тим, що КПК України немає чіткої регламентації цієї процедури, а відтак, допит продовжують проводити у своїх робочих кабінетах [6, с. 191]. Ми погоджуємося з таким твердженням, адже відмова від інструментів «Зеленої кімнати» зумовлена не тільки невмінням правильно користуватися такою методикою, але й процесуальною неврегульованістю даного питання. У 2021 році у Верховній Раді України було зареєстровано відповідний Проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо юстиції, дружньої до дитини» №5618, у якому запропоновано доповнити КПК України статтею 496-2 «Особливості проведення слідчих (розшукових) дій з неповнолітнім, який є потерпілим чи свідком». У даній статті зазначається, що при проведенні слідчих (розшукових) дій з неповнолітнім потерпілим, свідком необхідно враховувати індивідуально-психологічні та психофізіологічні властивості неповнолітніх, зокрема ставити особі, яка допитується, питання через психолога, а також використовувати спеціальні методики («Зелена кімната», «Барнахус» тощо). Через два роки, а саме 05.09.2023 даний законопроект був включений до порядку денного Верховної Ради України. Зважаючи на важливість й актуальність запропонованих змін, вважаємо що розгляд даного законопроекту є кроком назустріч європейським правозастосовним стандартам, а тому потребує негайної імплементації в національне законодавство України. У період з березня 2022 року запрацювала посилена модель «Барнхаус+», у якій акцент створено на терапевтичному завданні (на спеціалізації психологічних послуг), на виведенні дитини-потерпілого чи свідка зі складного психологічного стану в світ, повний можливостей та перспектив.

Висновки

тактичний слідчий допит неповнолітній

Таким чином, комунікативна готовність слідчого до процедури допиту неповнолітнього, у першу чергу, визначається його здатністю майстерно використовувати базові тактичні прийоми криміналістики, а також вмінням знайти індивідуальний психологічний підхід до неповнолітнього [11]. Для швидкого досягнення результатів допиту вітчизняними вченими у галузі права рекомендується застосовувати техніку «Зеленої кімнати», яка являє собою спеціальну систему заходів для повноцінного забезпечення прав і свобод неповнолітнього під час проведення його допиту. Через відсутність належного законодавчого закріплення правоохоронні органи України невмотивовані використовувати цю техніку та не вважають її ефективною, незважаючи на те, що європейський досвід доводить протилежне.

Проведене дослідження не претендує на остаточне вирішення усіх аспектів обраної проблеми, однак подальша перспектива може бути спрямована на пошук інших способів проведення допиту неповнолітніх, використовуючи сучасні тактичні прийоми й методики налагодження надійного психологічного контакту.

Література

1. Винниченко Ю. Д. «Зелена кімната» у практиці досудового розслідування: поняття та значення. Тези доповідей І Міжнародної науково-практичної конференції «Захист прав людини: міжнародний та вітчизняний досвід» (16 травня 2019 року). Київ: Національна академія прокуратури України, 2019. С. 120-122.

2. Готвянська М. А. Тактика допиту неповнолітнього, втягнутого у злочинну діяльність (окремі аспекти). Вісник ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. 2019. Вип. 2 (86). С. 246-254.

3. Кашпур А. С. Допит неповнолітнього: криміналістична й психологічна характеристика. Юридична психологія. 2021. №2 (29). С. 61-68.

4. Коваленко А. Б. Теоретико-методологічні засади дослідження невербального спілкування. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2010. Вип. 8. С. 3-9.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України: за станом на 15 листопада 2023 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). Офіц. вид. Київ.: Парлам. вид-во, 2012. 326 с.

6. Литвиненко О. Г. Окремі аспекти використання «зеленої кімнати» як місця допиту неповнолітнього підозрюваного. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2022. №5. С. 189-194.

7. Пасько О. М., Горошко В. В. Комунікативна готовність слідчого як необхідний складник допиту неповнолітніх. Південноукраїнський правничий часопис. 2022. №1 (2). С. 273-277.

8. Попович М. В. Синергетичний осередок як невід'ємна складова прояву дитиноцентризму під час допиту неповнолітнього у кримінальному провадженні України. Право і суспільство. 2022. №5. С. 258-263.

9. Проект Закону України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо юстиції, дружньої до дитини. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/ Bills/Card/26914.

10. Туркот М. С. Судовий допит: науково-практичний посібник. Київ: Норма права, 2020. 232 с.

11. Бондарчук Ю.В. Сучасний стан розвитку адміністративно-правового регулювання надання психіатричної допомоги. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. №2. С. 302-305. http://lsej.org.ua/2_2023/69.pdf

References

1. Vynnychenko Y. D. (2019). «Zelena kimnata» u praktytsi dosudovoho rozsliduvannia: poniattia ta znachennia [«Green Room» in the practice of pre-trial investigation: concept and significance]. Proceedings from MIIM '19: I Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Zakhyst prav liudyny: mizhnarodnyi ta vitchyznianyi dosvid» - The First International Scientific and Practical Conference «Human rights protection: international and domestic experience». (pp. 120-122). Kyiv: National Academy of Prosecutors of Ukraine [in Ukrainian].

2. Hotvianska M.A. (2019). Taktyka dopytu nepovnolitnoho, vtiahnutoho u zlochynnu diialnist (okremi aspekty) [Tactics of interrogation of a minor involved in criminal activity (some aspects)]. Visnyk LDUVS im. E.O. Didorenka - Bulletin of E.O. Didorenko Lviv State University of Internal Affairs, 2 (86), 246-254 [in Ukrainian].

3. Kashpur A. S., & Sokiran F. M. (2021). Dopyt nepovnolitnoho: kryminalistychna y psykholohichna kharakterystyka [Interrogation of a minor: forensic and psychological characteristics]. Yurydychna psykholohiia - Legal psychology, 2(29), 61-68 [in Ukrainian].

4. Kovalenko A.B. (2010). Teoretyko-metodolohichni zasady doslidzhennia neverbalnoho spilkuvannia [Theoretical and Methodological Foundations of the Study of Nonverbal Communication]. Problemy ekstremalnoi ta kryzovoi psykholohii - Problems of extreme and crisis psychology, 8, 3-9 [in Ukrainian].

5. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine]. (2023, November 15). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

6. Lytvynenko O. G. Okremi aspekty vykorystannia «zelenoi kimnaty» yak mistsia dopytu nepovnolitnoho pidozriuvanoho [Certain aspects of using the «green room» as a place of interrogation of a juvenile suspect]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii - Current issues of national jurisprudence, 5, 189-194 [in Ukrainian].

7. Pasko O. M. & Horoshko V. V. Komunikatyvna hotovnist slidchoho yak neobkhidnyi skladnyk dopytu nepovnolitnikh [Communication readiness of the investigator as a necessary component of the interrogation of minors]. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys - South Ukrainian Law Journal, 1(2), 273-277 [in Ukrainian].

8. Popovych M. V. Synerhetychnyi oseredok yak nevidiemna skladova proiavu dytynotsentryzmu pid chas dopytu nepovnolitnoho u kryminalnomu provadzhenni Ukrainy [Synergistic cell as an integral part of the manifestation of child-centeredness during the interrogation of a minor in criminal proceedings of Ukraine]. Pravo i suspilstvo - Law and Society, 5, 258-263 [in Ukrainian].

9. Proekt Zakonu Ukrainy Pro vnesennia zmin do Kodeksu Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia, Kryminalnoho kodeksu Ukrainy ta Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy shchodo yustytsii, druzhnoi do dytyny [Draft Law of Ukraine On Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Criminal Code of Ukraine and the Criminal Procedure Code of Ukraine on Child Friendly Justice]. Retrieved from https://itd.rada.gov.ua/ billInfo/Bills/Card/26914 [in Ukrainian].

10. Turkot M. S. (2020). Sudovyi dopyt: naukovo-praktychnyi posibnyk [Judicial interrogation: a scientific and practical guide]. Kyiv: Norma Prava [in Ukrainian].

11. Yu.V. Bondarchuk The current state of development of administrative and legal regulation of psychiatric care. Legal scientific electronic journal. 2023. No. 2. P. 302-305. http://lsej.org.ua/2_2023/69.pdf

Размещено на Allbest.ru