Оціночна складова поняття моральної шкоди у цивільно-правовому полі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

Оціночна складова поняття моральної шкоди у цивільно-правовому полі України

Шерстюк Владислав Дмитрович

аспірант кафедри цивільного права

Анотація

моральний шкода казус право

У статті досліджено оціночний характер поняття моральної шкоди як важливої складової української правової системи. Визначено, що поняття «моральна шкода», що належить до нематеріальної сфери і обчислюється крізь призму суб'єктивного сприйняття, не має чіткої дефініції. З'ясовано, що непрозорість формулювань констатується кожного разу, коли йдеться про оціночні поняття, яким є й поняття моральної шкоди. Інтерпретація останнього нерідко викликає значні труднощі і зумовлює помилки в правозастосуванні. Проаналізовано, що в українському законодавстві окреслено лише найбільш часті та вірогідні способи прояву моральної шкоди, що не дає всебічного, вичерпного визначення, оскільки у понятті моральної шкоди, як і в будь-якому іншому оціночному понятті, неможливо виділити універсальні, визначальні, родові риси, які були б характерними для нього в цілому і вичерпували б його зміст повністю у кожному конкретному випадку. Коли слово закону неспроможне вхопити і віддзеркалити всі нюанси конкретних ситуацій, дати вичерпну детальну регламентацію суспільних відносин, йдеться про узагальнене, широке кодування конкретних казусів в нормах права за допомогою оціночних понять, зокрема поняття моральної шкоди, які у процесі їх використання дозволяють суб'єктам правовідносин самим наповнювати їх змістом, здійснювати індивідуальну регламентацію суспільних відносин. Абстрактність, неконкретність поняття моральної шкоди як оцінного, надає можливість врахувати усі особливості конкретних ситуацій, складає елемент децентралізованого регулювання. Зроблено висновок про те, що конкретизація поняття моральної шкоди в цивільно-юридичній практиці відбувається шляхом її оцінки, визначення обсягу у межах кожної конкретної справи у повній залежності від рівня правової свідомості суб'єктів правозастосування.

Ключові слова: моральна шкода, відшкодування, оціночне поняття, цивільно-правове поле України.

Sherstiuk Vladyslav Dmytrovych, Postgraduate student Department of Civil Law, Postgraduate student of the Department of Civil Law, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

The evaluative component of the concept of non-pecuniary damage in the civil law of Ukraine

Abstract

The article explores the evaluative nature of the concept of non- pecuniary damage as an essential component within the Ukrainian legal system. It's established that the notion of "non-pecuniary damage," existing within the nonmaterial sphere and evaluated through subjective perception, lacks a precise definition. It's clarified that ambiguity in formulations arises whenever dealing with evaluative concepts, like the concept of non-pecuniary damage. The interpretation of the latter often poses significant challenges and leads to errors in legal application. The analysis reveals that Ukrainian legislation only outlines the most common and likely ways in which non-pecuniary damage manifests, providing an incomplete and insufficient definition. This is because, similar to any other evaluative concept, the concept of non-pecuniary damage cannot be characterized by universal, defining, generic features that fully encapsulate its meaning in every specific case. When the law fails to encompass all the nuances of specific situations and to comprehensively regulate social relations, it resorts to generalized, broad encoding of particular cases in legal norms using evaluative concepts, including the concept of non-pecuniary damage. These concepts, in their application, allow legal entities to determine their content, facilitating individual regulation of social relations. The abstractness and lack of specificity of the concept of non-pecuniary damage as an evaluative term provide the opportunity to consider all the peculiarities of specific situations and form an element of decentralized regulation. It's concluded that the specification of the concept of non-pecuniary damage in civil and legal practice occurs through assessment, determining the scope within each specific case, entirely reliant on the level of legal consciousness of the subjects involved in legal proceedings.

Keywords: non-pecuniary damage, compensation, evaluative concept, civil law field of Ukraine

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку України як демократичної країни, з розбудовою її правничої системи у контексті євроінтеграційних процесів, набувають актуальності інститути цивільного права, яким у доктрині досі не знаходилося належного застосування. Одним з таких є інститут моральної шкоди та її компенсації.

У законодавстві України закріплено одну з загальноприйнятих класифікацій завданої шкоди, а також її поділ на матеріальну та моральну.

Якщо з визначенням факту заподіяння матеріальної (майнової) шкоди зазвичай у юридичній практиці проблем не виникає, то підтвердження факту завдання моральної (немайнової) шкоди та обчислення її обсягу може ставати вкрай складним та суперечливим для сторін делікту.

Проблематика врегулювання цивільно-правового кола питань з огляду на встановлення і відшкодування нематеріальної шкоди виникла у вітчизняних наукових колах досить давно. Законодавчо її було закріплено ще за часів СРСР у ст. 7 Основ цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік 1961 р., потому у ст. 7 Цивільного кодексу України 1963 року [1]. Зокрема йшлося про захист честі і гідності громадян та організацій, які мали право «вимагати спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності». Сутність відшкодування полягала здебільшого у необхідності спростування відомостей різними шляхами: чи-то у тих самих засобах масової інформації, через які їх було розповсюджено, чито через заміну документу, що містив відомості. Інші випадки могли бути встановлені судом. Якщо рішення суду не було виконано вчасно, то суд мав право накласти на порушника штраф, проте не на користь позивача, а на користь держави. У 1985 р. наказом Президії Верховної Ради від 20 травня N 278-XI до понять честі і гідності будо додано третє - захист ділової репутації, втім принципи відшкодування суттєво змінено не було.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» порядок застосування судами норм чинного законодавства щодо правового захисту честі, гідності та ділової репутації було суттєво розширено, він отримав детального роз'яснення.

Згодом, вже за часів набуття Україною статусу незалежної держави, 6 травня 1993 р. було прийнято закон № 3188-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій». Цивільний Кодекс 1963 р. зазнав суттєвих змін, вперше було запроваджено поняття моральної шкоди, визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, закріплено порядок її компенсації. Із прийняттям у 1996 р. Конституції України процес законодавчого врегулювання зазначених питань було унормовано [2]. Зокрема про право на моральне відшкодування йдеться у статтях:

32, у частині стосовно гарантій судового захисту права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації;

56, у частині про право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;

62, у частині про випадки скасування вироку суду як неправосудного, коли держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

152, у частині про матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, що відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

У чинному законодавстві України поняття «моральна шкода» не отримало чіткого визначення. Вочевидь у законотворців були неабиякі проблеми з прозорістю формулювання положень, вичерпністю й однозначністю визначень, адже поняття моральної шкоди, честі, гідності, душевних страждань тощо належать до нематеріальної сфери і обчислюються крізь призму суб'єктивного сприйняття.

На думку науковців, ускладнення з прозорим формулюванням виникають у законотворців кожного разу, коли вони стикаються з оціночним поняттям [3-5], яким є й поняття моральної шкоди. З урахуванням об'єму і значущості згаданої проблематики, метою й основним завданням даної статті є аналіз оціночної складової поняття моральної шкоди в практиці української цивілістики, оскільки інтерпретація останньої нерідко викликає значні труднощі і зумовлює помилки в правозастосуванні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій і виклад основного матеріалу дослідження

Ще за часів Середньовіччя філософ і теолог Тома Аквінський сформував концепцію природного права в контексті своєї теологічної філософії [6]. Він вважав, що природне право витікає з Божих законів і стосується загальних моральних принципів. Теорія природного права стверджувала наявність об'єктивних моральних принципів, що існують незалежно від створених людьми законів. В основі теорії лежить ідея, що існує "природне" чи "божественне" право, яке є вищим, універсальним і незмінним, яке люди повинні визнавати та дотримуватися незалежно від юридичних систем, що існують в конкретному суспільстві. Пізніше Джон Лок [7], британський філософ епохи Просвітництва, стверджував, що такі оціночні концепти, як право на життя, право на свободу та право на власність, є природними для кожної людини, такими, яких держава позбавляти не може.

Головним конкурентом теорії природного права є концепція юридичного позитивізму, сформульована Джоном Остіном. Він стверджував, що оціночні концепції не властиві закону, а натомість створені людськими інститутами та соціальними умовностями. Згідно з теорією, право відрізняється від моралі, а чинність правових норм не залежить від їх морального змісту. Стверджуючи, що існує два види правил поведінки: такі, що йдуть від Бога, і інші, що властиві людській сутності, Дж.Остін відносив перші до царини природного права, а інші вважав штучними, такими, які створено політиками [8, c. 368]. Юридичні позитивісти прагнуть відокремити право від моралі, наполягаючи на доцільності морально-нейтральної, описової (або "концептуальної») теорії права.

Ще однією концепцією, базованою на оціночних концептах є утилітаризм, оцінює дії та закони на основі їхніх наслідків. Утилітарна юриспруденція, представлена такими філософами, як Джеремі Бентам і Джон Стюарт Мілл, зосереджується на максимізації загального щастя чи користі. Сучасні дослідники зазначають: «Все моральне вчення Бентама підпорядковане тому, що в різні періоди творчості він називає "великим принципом щастя" або "принципом користі". The principle of utility -- поняття, що і дає назву цілому напрямкові утилітаризму.' Обстоюючи цей принцип, він не просто посилається на практичну корисність певних речей або вчинків, а вказує на те, якою мірою ці речі або вчинки можуть сприяти загальному щастю» [9, c. 102]. Оціночні концепції в цій структурі включають оцінку того, чи окремий закон чи правове рішення сприяє найбільшому благу для найбільшої кількості людей.

Теорії, що ґрунтуються на правах людини, також відомі як деонтологічні або неконсеквенціалістські етичні теорії наголошують на важливості індивідуальних прав і свобод. Вони оцінюють правові концепції з точки зору їх поваги та захисту основних прав. Ключові оціночні поняття в цьому контексті включають автономію, свободу та людську гідність. Деонтологічна етика Іммануїла Канта, викладена в його «Основі метафізики моралі та категоричного імперативу», підкреслює внутрішню цінність індивідуальних прав, зокрема поняття автономії. Кант стверджує, що до людей слід ставитися як до самоцілі, поважаючи їхню автономію та гідність [10]. Етика Канта в багатьох аспектах вважається вершиною філософії моралі нового часу, адже з- поміж класиків німецької філософії саме Кант приділив найбільшу уваги моральності та її етичній концепції.

У контексті моральності та етичних аспектів варто також згадати про етику доброчесності, засновану ще Аристотелем і розроблену його сучасними послідовниками. Вона наголошує на важливості моральних якостей і чеснот у прийнятті правових рішень. Оціночні поняття включають такі чесноти, як справедливість, мужність і мудрість, якими мають керуватися дії юристів та установ. У контексті прийняття правових рішень етика доброчесності наголошує на важливості морального характеру професійних юристів, таких як судді, адвокати та працівники правоохоронних органів, а також на етичній основі правових установ. Під оціночним поняттям професійної доброчесності зазвичай розуміється спроможність формування фахівцем або установою самостійної та відповідальної позиції, надання якісних юридичних послуг та отримання вагомих правових результатів при здійсненні професійної діяльності шляхом утвердження принципів верховенства права, законності, чесності, справедливості, добросовісності, сумлінності тощо [11].

Такі оціночні концепти, як справедливість, справедливість і легітимність опиняються у фокусі Критичних правових досліджень -- правового руху, що виник у Сполучених Штатах у 1960-1970-х роках і характеризувався критичним та міждисциплінарним підходом до вивчення права та правових інститутів. Вчені CLS, зокрема Дункан і Девід Кеннеді, прагнули розхитати сучасні правові інститути і деконструювати існуючу правову базу, поставивши під сумнів традиційні постулати, а також виявити механізми, завдяки яким закон може посилювати соціальну нерівність і дисбаланс влади [12]. CLS не обмежується традиційною юридичною наукою, а спирається на різні академічні дисципліни, включаючи соціологію, політологію, філософію та критичну теорію. Цей підхід дозволив вченим аналізувати право в його ширшому соціальному та політичному контексті.

Термін оціночне поняття у вітчизняну правову доктрину ввів професор Харківського юридичного інституту С.І. Вільнянський у 1956 р. на позначення відносно-визначених, неконкретизованих понять, зміст і обсяг яких визначається лише з урахуванням конкретних ситуацій і різних обставин конкретного казусу [13, с. 13].

Сучасне потрактування категорії "оціночне поняття" належить водночас як до сфери юриспруденції, зокрема юридичної законодавчої техніки, як її мовний прийом, так і до сфери філософії і формальної логіки. Важливо, що поняття оцінності в юриспруденції не збігається з його тлумаченням у філософії та логіці, де йдеться про суб'єктивну оцінку поняття з точки зору аксіології, у контексті дихотомії добро-зло, гарний-поганий тощо. У розрізі теорії законотворчості робиться припущення, що оскільки дійсність настільки багатовимірна, то цілком ймовірно, що інколи слово закону неспроможне вхопити і віддзеркалити всі нюанси конкретних ситуацій, дати вичерпну детальну регламентацію суспільних відносин (або їх елементів). Тоді йдеться про узагальнене, широке кодування конкретних казусів в нормах права за допомогою оціночних понять, які у процесі їх використання дозволяють суб'єктам правовідносин самим наповнювати їх змістом, здійснювати індивідуальну регламентацію суспільних відносин [3-5].

Оцінні поняття - це специфічний засіб встановлення меж індивідуального регулювання, оскільки самі по собі вони поєднують елементи централізованого і децентралізованого (індивідуального) регулювання. Абстрактність, неконкретність змісту оцінних понять, яка надає можливість врахувати усі особливості конкретних ситуацій, а також ряд моментів, які не знайшли відбитку в законі, складає елемент децентралізованого регулювання. З іншого боку оціночні поняття є водночас елементами централізованого регулювання, у цьому сенсі вони є важелями, за допомогою яких досягається визначеність правовідносин. Введення оціночних понять до норм права полегшує процес розуміння і застосування норм права, з одного боку, ставить його у межі визначених стандартів, а з іншого дозволяє наряду з цим здійснити індивідуальну регламентацію суспільних відносин.

У сучасній юридичній літературі зустрічаються терміни “каучукові поняття”, “рамочні дефініції”, “абстрактні поняття”, “високоабстрактні поняття”, “найбільш складні поняття”, “відносно визначені поняття, “оціночні поняття”, “оцінні поняття”, а також “оціночні категорії” [14, с. 54]. Проте науковці майже одностайно стверджують, що оціночне поняття вказує на найбільш загальні ознаки, властивості, якості, зв'язки і відносини і передбачає, у межах змістових критеріїв, встановлених законодавством, самостійний вибір учасником цивільних правовідносин варіанту поведінки стосовно конкретної ситуації в конкретному соціальному середовищі і в даний час з урахуванням внутрішнього переконання [15]. Негативною стороною застосування оціночних понять у законодавстві вбачається довільність та суб'єктивізм їх тлумачення, практично необмежена свобода розгляду в процесі застосування» [4-5]. Це означає, що всі дії, які регулюються оціночними поняттями, знаходяться в ситуації ризику суб'єктивної інтерпретації. Оціночними є поняття, які відбивають кількісно-якісні характеристики явищ (предметів, процесів, станів і т.п.), які розкриваються безпосередньо лише у процесі застосування норм, що їх містять, шляхом оцінки у межах, встановлених законодавцем, але з урахуванням конкретних обставин кожної справи на основі правової свідомості суб'єкта, який застосовує закон.

Законодавство України (як, доречи, і зарубіжні доктрини) рясніє оцінними поняттями на кшталт «вимоги розумності і справедливості» (ст. 23 ЦКУ), «поважна причина» (ст. 103 ЦКУ), «очевидні підстави» (ст. 538 ЦКУ), «реальна загроза» (ст. 945 ЦКУ) тощо.

Одним з оцінних термінів є поняття моральної шкоди. Конкретизація поняття моральної шкоди в цивільно-юридичній практиці відбувається шляхом її оцінки, визначення обсягу у межах кожної конкретної справи. Суб'єктами оцінки виступають:

Законотворець, який у нормах права закріплює окремі категорії, ознаки моральної шкоди,

Органи та інстанції, що застосовують ці норми, аналізуючи конкретні факти в правовій площині з точки зору нормативних стандартних ознак, які за визначенням законотворця повинні бути властиві поняттю моральної шкоди.

Сам суб'єкт, який зазнав моральної шкоди, і з метою захисту свого порушеного права має усвідомити понесені моральні збитки та обґрунтувати обсяг бажаного відшкодування.

Об'єкт оцінки - це ті правовідносини, ситуації, стани, дії, поведінка в цілому, причини і результати дій або бездіяльності, мотиви, прагнення, тощо, які призвели до вчинення моральної шкоди.

Визначення та кваліфікація моральної шкоди знаходиться в залежності від ряду суб'єктивних суспільних та особистісних факторів, як-от: естетичних поглядів, правосвідомості, суспільної думки, політичних преференцій, психологічних особливостей тощо, тобто те, крізь призму чого відбувається оцінка. В залежності від цих суб'єктивних факторів формуються аргументи, доводи, що схиляють суб'єкта оцінити шкоду саме таким чином.

Нормативні ознаки - це критерії оцінки, сукупність типових ознак моральної шкоди, які мають бути їй властиві для визнання її як такої і подальшого оцінювання.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

наявність такої шкоди,

протиправність діяння її заподіювача,

наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Лише наявність та доведеністю всіх 4 елементів такої типової для правопорушення формули дає право на відшкодування моральної шкоди. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Поняття моральної шкоди вводиться як окремий параграф ст. 23 ЦКУ, як компонент правового припису про її відшкодування. За ст. 23 «моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи» [16].

Як бачимо, законодавець визначив лише найбільш часті та вірогідні способи прояву моральної шкоди, що не дає всебічного, вичерпного визначення, оскільки у понятті моральної шкоди, як і в будь-якому іншому оціночному понятті, неможливо виділити універсальні, визначальні, родові риси, які були б характерними для нього в цілому і вичерпували б його зміст повністю у кожному конкретному випадку [17].

Саме з тієї причини, на нашу думку, законодавець у параграфі про визначення розміру відшкодування моральної шкоди окрім доволі конкретних критеріїв як-от характер правопорушення, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, вводить серед критеріїв оцінки знову ж таки оціночні поняття, як глибина фізичних та душевних страждань, а також рекомендує враховувати вимоги розумності і справедливості.

Абстрактний характер понять страждання, розумності, справедливості тощо, суб'єктивність їх змісту і неможливість його однозначно конкретизувати, дозволяє суб'єктам права тлумачити його на власний розсуд у межах закріплених законом рамок.

Таким чином, поняття моральна шкода є оціночним поняттям в юриспруденції, йому властиві характеристики, визначені різними науковими теоріями, як загальні для всіх оціночних понять. Серед них: недостатня законодавча визначеність, ознаки абстрактності і неконкретизованості, розмитості, непрозорості обсягу і змісту понять цього типу тощо, які ми не відносимо до недоліків. Конкретизація поняття моральна шкода, як і загалом конкретизація понять такого типу у процесі правової діяльності і правозастосування відбувається з урахуванням конкретних обставин справи у повній залежності від рівня правової свідомості суб'єктів правозастосування.

Література

1. Цивільний кодекс Української РСР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf7link1/KD0008.html.

2. Конституція України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D 1%80#Text.

3. Музика Т.О. Оціночні поняття в цивільному праві: ознаки та практика застосування / Т.О. Музика // Журнал східноєвропейського права. - 2020. - № 82. - С. 85-93.

4. Жук М.С. Історичні аспекти становлення оціночних понять у цивільному праві / М.С. Жук // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». - 2011. - № 2(4) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2011/n2/11zmsutp.pdf.

5. Веренкіотова О. Застосування оціночних понять права в українському законодавстві: окремі аспекти / О. Веренкіотова // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - № 12(204). - С. 22-25.

6. Тома Аквінський. Коментарі до Арістотелевої «Політики» / Т. Аквінський; пер. з латини О. Кислюк. -- 2-е вид. -- К.: Основи, 2003. -- 796 с.

7. Strauss, Leo, Locke's Doctrine of Natural law/ Leo, Strauss // American Political Science Review. - 1958. - 52. - P. 490--501.

8. Остін Джон/ Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. -- К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2002. -- Т. 4: Н -- П. -- С. 368.

9. Тихолаз А.Г. Утилітаризм Джеремі Бентама та витоки англійського правового позитивізму / А.Г.Тихолаз // Наукові записки НаУКМА, - 2001. - Т. 19: Спеціальний випуск. - Ч. 1. - C. 99-106.

10. Emmanuel Kant, The Metaphysics of Ethics, 3rd ed., ed. Henry Calderwood, trans. J.W. Semple (Edinburgh: T. & T. Clark, 1886 [1796]), [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://oll.libertyfund.org/titles/1443#Kant_0332_338.

11. Валігура К.Ю. Принцип добросовісності як категорія цивільного права/ К.Ю. Валігура // Підприємництво, господарство і право, 2020. - № 4. - С. 11-16.

12. Kennedy, Duncan, Legal Education and the Reproduction of Hierarchy: A Polemic Against the System: A Critical Edition/Duncan Kennedy, - New York University Press, 2004.

13. Вильнянский С.И. Применение норм советского права/ С.И. Вильнянский // Ученые записки Харьковского юридического института. - Вып. 7. - Харьков, 1956. - С. 13.

14. Коломоєць Т. Лютіков, П. Оціночні поняття адміністративного судочинства України: наукові підходи до їх тлумачення у правовій доктрині/ ТЕТЯНА КОЛОМОЄЦЬ, ПАВЛО ЛЮТІКОВ // Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія).- Вип.2. - 2008. - С. 54-70.

15. Салтевський М.В., Жеребкін В.Є. Оціночні поняття у праві / М.В.Салтевський, В.Є. Жеребкін // Юридична енциклопедія: в 6 т. Київ: Укр. енциклопедія, 2002. - Т. 4: Н-П. - С. 400.

16. Відшкодування моральної шкоди. Міністерство юстиції. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://minjust.gov.ua/rn/vidshkoduvannya-moralnoi-shkodi.

17. Кравчук В.О. Реалізація права на недоторканість персональних даних у соціальних мережах у системі прав і свобод людини і громадянина. Київський часопис права. 2023. № 1. С. 194-201. https://doi.org/10.32782/klj/2023.L29.

References

1. Tsyvil'nyy kodeks Ukrayins'koyi RSR [Civil Code of the Ukrainian SSR]. (n.d.). ligazakon.ua. Retrieved from http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0008.html [in Ukrainian].

2. Konstytutsiya Ukrayiny [Constitution of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua - Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

3. Musyka, Т.О. (2020) Otsinochni ponyattya v tsyvil'nomu pravi: oznaky ta praktyka zastosuvannya [Evaluative concepts in civil law: signs and practice of application] Zhurnal skhidnoyevropeys'koho prava - Journal of East European Law, 82, 85-93 [in Ukrainian].

4. Zhuk, M.S. (2011) Istorychni aspekty stanovlennya otsinochnykh ponyat' u tsyvil'nomu pravi [Historical aspects of the formation of evaluative concepts in civil law] Chasopys Natsional'noho universytetu «Ostroz'ka akademiya» - Journal of the National University "Ostroh Academy", 2(4) Retrieved from http://lj.oa.edu.ua/articles/2011/n2/11zmsutp.pdf [in Ukrainian].

5. Verenkyotova, O. (2012) Zastosuvannya otsinochnykh ponyat' prava v ukrayins'komu zakonodavstvi: okremi aspekty [Application of evaluative concepts of law in Ukrainian legislation: separate aspects] Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i parvo - Entrepreneurship, economy and law, 12(204), 22-25 [in Ukrainian].

6. Thomas Aquinas. Komentari do Aristotelevoyi «Polityky» [Commentaries on Aristotle's "Politics" (2003)] (O. Kysliuk, Trans.), Kyiv: Osnovy, 796 [in Ukrainian].

7. Strauss, Leo, (1958) Locke's Doctrine of Natural law, American Political Science Review, 52, 490--501.

8. Austin, J. (2002). Yurydychna entsyklopediya [Legal Encyclopedia] (Vol. 4: N -- P). In Y.S. Shemshuchenko (Ed.), Ukrainian Encyclopedia named after M.P. Bazhan. Kyiv: Ukrainian Encyclopedia named after M.P. Bazhan, 368 [in Ukrainian].

9. Tikholaz, A.G. (2001). Utylitaryzm Dzheremi Bentama ta vytoky anhliys'koho pravovoho pozytyvizmu [Utilitarianism of Jeremy Bentham and the origins of English legal positivism]. Naukovi zapysky NaUKMA - NaUKMA Scientific Notes, 19 (Special Issue - Part 1), 99-106 [in Ukrainian].

10. Emmanuel Kant, The Metaphysics of Ethics, 3rd ed., ed. Henry Calderwood, trans. J.W. Semple (Edinburgh: T. & T. Clark, 1886 [1796]) Retrieved from http://oll.libertyfund.org/ titles/1443#Kant_03 3 2_338.

11. Valihura, K.Y. (2020). Pryntsyp dobrosovisnosti yak katehoriya tsyvil'noho prava [The principle of good faith as a category of civil law]. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i pravo Entrepreneurship, Economy and Law, 4, 11-16 [in Ukrainian].

12. Duncan Kennedy, (2004) Legal Education and the Reproduction of Hierarchy: A Polemic Against the System: A Critical Edition, New York University Press.

13. Vilnyansky, S.I. (1956). Primeneniye norm sovetskogo prava [Application of norms of Soviet law]. Uchenyye zapiski Khar'kovskogo yuridicheskogo instituta - Scientific Notes of the Kharkov Law Institute, 7, 13 [in Russian].

14. Kolomoets, T., & Liutykov, P. (2008). Otsinochni ponyattya administratyvnoho sudochynstva Ukrayiny: naukovi pidkhody do yikh tlumachennya u pravoviy doktryni [Evaluative concepts of administrative proceedings in Ukraine: scientific approaches to their interpretation in legal doctrine]. Yurydychnyy zhurnal «Pravo Ukrayiny» - Legal Journal "Law of Ukraine", 2, 54-70. [in Ukrainian].

15. Saltevsky, M.V., & Zherebkin, V.Y. (2002). Evaluative concepts in law. [Otsinochni ponyattya u pravi] In Yurydychna entsyklopediya - Legal Encyclopedia (Vol. 4: N-P, pp. 400). Kyiv, Ukraine: Ukrainian Encyclopedia [in Ukrainian].

16. Vidshkoduvannya moral'noyi shkody [Compensation for moral harm. Ministry of Justice]. n.d. minjust.gov.ua Retrieved from https://minjust.gov.ua/rn/vidshkoduvannya-moralnoi-shkodi [in Ukrainian].

17. Kravchuk V.O. Implementation of the right to inviolability of personal data in social networks in the system of human and citizen rights and freedoms. Kyiv Journal of Law. 2023. No. 1. P. 194-201. https://doi.org/10.32782/klj/2023.L29.

Размещено на Allbest.ru