Концепції (доктрини) Верховного суду, сформульовані у трудових спорах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепції (доктрини) Верховного суду, сформульовані у трудових спорах

Тарнавська М.І., к.ю.н., доцент кафедри цивільного права та процесу

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Стаття присвячена концепціям (доктринам), зокрема тим, які формулює Верховний Суд при розгляді трудових спорів. Цей правовий феномен новий для нашої правової системи і є наслідком судового активізму. Концепції (доктрини), що формулюються Верховним Судом, дозволяють запобігати і ефективно реагувати на зловживання правом, боротися зі «схемами» і формалізмом. Знання та вміння орієнтуватись в таких концепціях є необхідною компетентністю для практикуючого юриста. Втім, саме через новизну і незвичність цього явища воно іноді є доволі непросте для розуміння і вивчення студентами. В традиційних підручниках з теорії права концепції (доктрини) не описуються, таким чином існує як наукова, так і дидактична потреба осмислення цього феномену.

З цією метою пропонується порівняння концепцій (доктрин) з практики ВС з принципами тієї чи іншої галузі права. Так, між цими двома поняттями є певний логічний зв'язок, адже концепції (доктрини) теж є своєрідними принципами, алгоритмами дії, які декларує і якими користується у своїй діяльності Верховний Суд. Констатується, що галузеві принципи пронизують всю галузь, концепції (доктрини) ВС не є такими «спільнокореневими», втім мають зв'язок з конкретною галуззю права, де сформульовані. Галузеві принципи є відображенням тих цінностей, на яких збудована та чи інша галузь права. Доктрини (концепції), за нашим спостереженням, навпаки, як правило, пов'язані з певними негативними явищами, для боротьби з якими Верховний Суд і формулює ту чи іншу концепцію. Хоча сама по собі концепція є позитивною цінністю, адже метою її існування і застосування є відновлення справедливості, боротьба зі зловживанням, нечесністю, недобросовісністю, «схемами» тощо. Галузеві принципи позначають бажані напрями розвитку певної галузі права. Натомість доктрини (концепції), які напрацьовує Верховний Суд у своїй практиці, часто окреслюють і відсікають саме негативні, небажані напрями, корегують їх. Тим самим доктрини уможливлюють втілення в життя галузевих принципів. Галузеві принципи можуть бути закріплені законодавчо, що, однак, не позбавляє науковців можливості формулювати і інші принципи, що прямо не названі в законодавстві. Натомість, доктрини (концепції), як правило, не виписані законодавчо і здебільшого, ще не встигли отримати наукове осмислення. Формою їх існування і втілення є судова практика, саме на неї і через неї вони і чинять активний вплив. верховний суд цивільний право

Ключові слова: Верховний Суд, доктрини, концепції, принципи права, судова практика, трудові спори.

CONCEPTS (DOCTRINES) OF THE SUPREME COURT FORMULATED IN LABOR CASES

The article is devoted to concepts (doctrines), in particular those formulated by the Supreme Court when considering labor cases. This legal phenomenon is new for our legal system and is a consequence of judicial activism. Concepts (doctrines) formulated by the Supreme Court allow to prevent and effectively respond to the abuse of law, fight against "schemes" and formalism. Knowledge and ability to navigate such concepts is a necessary competence for a practicing lawyer. However, precisely because of the novelty and unusualness of this phenomenon, it is sometimes quite difficult for students to understand and study. Concepts (doctrines) are not described in traditional textbooks on the theory of law, so there is both a scientific and a didactic need to understand this phenomenon.

For this purpose, a comparison of concepts (doctrines) from the practice of the Supreme Court with the principles of one or another branch of law is proposed. Yes, there is a certain logical connection between these two concepts, because concepts (doctrines) are also peculiar principles, algorithms of action, which the Supreme Court declares and uses in its activities. It is noted that branch principles permeate the entire branch, the concepts (doctrine) of the Supreme Court are not so "common-rooted", however, they are related to the specific branch of law where they are formulated. Branch principles are a reflection of those values on which this or that branch of law is built. Doctrines (concepts), according to our observation, on the contrary, are usually associated with certain negative phenomena, to combat which the Supreme Court formulates this or that concept. Although the concept itself is a positive value, because the purpose of its existence and application is the restoration of justice, the fight against abuse, dishonesty, bad faith, “schemes”, etc. Branch principles indicate the desired directions of development of a certain branch of law. Instead, the doctrines (concepts) developed by the Supreme Court in its practice often delineate and cut off precisely the negative, undesirable directions, and correct them. Thus, the doctrines enable the implementation of industry principles. Branch principles can be established by law, which, however, does not deprive scientists of the opportunity to formulate other principles that are not directly named in the legislation. On the other hand, doctrines (concepts), as a rule, are not legislated and, for the most part, have not yet had time to receive scientific understanding. The form of their existence and embodiment is judicial practice, it is precisely on it and through it that they exert an active influence.

Key words: Supreme Court, doctrines, concepts, principles of law, judicial practice, labor cases.

Постановка проблеми

Знання правозастосовних концепцій, які сьогодні активно напрацьовує Верховний Суд у своїй практиці [1], є вкрай важливим для практикуючого юриста. Воно дає не лише розуміння того, як саме суд може повестись в тій чи іншій ситуації, а й дозволяє передбачити можливі проблемні аспекти і проконсультувати клієнта щодо можливостей їх уникнення (наочно, на прикладі уже існуючих справ, де ВС застосував ту чи іншу концепцію).

Однак, зважаючи на те, що цей механізм є для нас доволі новим і незвичним, існують певні труднощі у вивченні і викладанні концепцій, яких стає все більше і більше у практиці Верховного Суду. Так, важко підібрати аналоги цього явища у нашій правовій системі, і традиційні підручники з теорії права ніяк не пояснюють цей феномен (адже він з'явився у нашій практиці, чи то пак, був запозичений у неї зовсім недавно).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проводячи будь-який аналіз публікацій за цією тематикою, неможливо не згадати суддю Верховного Суду і науковця Василя Крата, адже він не лише досліджує доктрини, а й безпосередньо втілює їх у судовій практиці ВС, таким чином перебуваючи у самих витоків цього явища. Напевне, перелічити усі численні публікації цього автора буде доволі проблематично, назвемо лише телеграм-канал «Трохи про приватне право» і однойменну збірку [2; 3]. Чимало публікацій присвячені окремим концепціям, що сформульовані при розгляді справ різної галузевої належності [4-12]. Правовій доктрині у її класичному розумінні присвячена публікація О. І. Попова [9]. Дещо обділеними увагою сьогодні залишаються доктрини, сформульовані Верховним Судом при розгляді трудових спорів. До того ж, крім галузевих аспектів, є і теоретико-правові, які наразі, здебільшого, невисвітлені в наукових публікаціях. Зокрема, викликає інтерес співвідношення доктрин (концепцій) з галузевими принципами. Дослідження вказаних питань і є метою даної публікації.

Порівняння концепцій (доктрин) з практики ВС з принципами тієї чи іншої галузі права може стати тим стартовим пунктом, з якого можна розпочати знайомство студентів з цим доволі неординарним правовим явищем. Так, між цими двома поняттями є певний логічний зв'язок, адже концепції (доктрини) теж є своєрідними принципами, алгоритмами дії, які декларує і якими користується у своїй діяльності Верховний Суд. Отже, власне порівняння:

1. Галузеві принципи пронизують всю галузь, кожна норма якої так чи інакше є (чи повинна бути) втіленням певного принципу. Концепції (доктрини) ВС не є такими «спільнокореневими» для всіх норм галузі, однак вони мають зв'язок з конкретною галуззю права, оскільки сформульовані при розгляді спорів певної галузевої належності (трудових спорів, цивільно-правових тощо), відтак відображають специфіку галузі.

2. Галузеві принципи, як правило, мають позитивний характер, оскільки є відображенням тих цінностей, на яких збудована та чи інша галузь права (наприклад, засади добросовісності, справедливості, розумності у цивільному праві). Доктрини (концепції), за нашим спостереженням, навпаки, як правило, пов'язані з певними негативними явищами, для боротьби з якими Верховний Суд і формулює ту чи іншу концепцію. Хоча сама по собі концепція є позитивною цінністю, адже метою її існування і застосування є відновлення справедливості, боротьба зі зловживанням, нечесністю, недобросовісністю, «схемами» тощо. Так, концепція фраудаторного правочину [11] є дієвим інструментом боротьби з нечесними боржниками та відомою практикою «переписування майна на тещу»; концепція прихованого працевлаштування (deemed employment) покликана побороти ухилення від сплати належних платежів, пов'язаних з трудовими відносинами тощо [12].

3. Галузеві принципи позначають бажані напрями розвитку певної галузі права, як для законодавця, так і для суб'єктів права чи правозастосовної діяльності. Натомість доктрини (концепції), які напрацьовує Верховний Суд у своїй практиці, часто окреслюють і відсікають саме негативні, небажані напрями, корегують їх (див. пункт 2). Тим самим доктрини уможливлюють втілення в життя галузевих принципів.

4. Галузеві принципи можуть бути закріплені законодавчо, що, однак, не позбавляє науковців можливості формулювати і інші принципи, що прямо не названі в законодавстві. Натомість, доктрини (концепції), як правило, не виписані законодавчо і здебільшого, ще не встигли отримати наукове осмислення. Формою їх існування і втілення є судова практика, саме на неї і через неї вони і чинять активний вплив.

Концепції (доктрини) - потужний правовий інструмент, що здатний активно змінювати існуючу юридичну практику й руйнувати «схеми», які існували десятиліттями.

Концепції, які напрацьовує Верховний Суд у своїй практиці - новий і дуже цікавий правозастосовний механізм. Втім, як правило, більша частина усіх існуючих на сьогодні концепцій стосуються саме цивільно-правових питань. Втім, Верховний Суд застосовує концепції і при вирішенні трудових спорів. Так концепція прихованої зайнятості (deemed employement) була запозичена із рекомендацій МОП і застосована Верховним Судом для розмежування трудових і цивільно-правових відносин. Складність спорів вказаної категорії полягає не лише в тому, що існують відносини, які перебувають на межі між трудовими і цивільно-правовими (наприклад, фрі- ланс), але насамперед тому, що часто трудові відносини навмисно маскуються під цивільно-правові.

Так, у постанові від 30 березня 2021 р. № 380/1563/20 Верховний Суд застосував концепцію прихованого працевлаштування, зокрема її розуміння, що викладене у Рекомендаціях про трудове правовідно- шення № 198 Міжнародної організації праці. Згідно них, зокрема, ознаками трудових правовідносин є «підпорядкованість» та «залежність». «Підпорядкованість» має місце якщо 1) робота виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2) існує інтеграція працівника в організаційну структуру підприємства; 3) виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4) виконується працівником особисто; 5) виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6) має характерну тривалість/продовжуваність; 7) вимагає особисту присутність працівника; 8) передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником

[13] . Відтак, Суд зазначив, що незважаючи на підписання сторонами цивільно-правової угоди, між сторонами існували саме трудові правовідносини [13]. Верховний Суд звернув увагу на те, що виконувалась конкретна трудова функція - сестри медичної зі стоматології, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалась в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер) [13].

Як видається, дана концепція відповідає вище виокремленим особливостям, що притаманні усім концепціям загалом. Так, вона відображає специфіку трудового права, зокрема позначаючи один з найбільш конфліктних і проблемних моментів; спрямована на боротьбу з ухиленням від належного оформлення трудових відносин, є інструментом подолання доволі поширеної схеми такого ухиляння.

Не є окремою концепцією (принаймні, не названа такою), але втім, стосується концептуальних питань висновок ВС щодо специфіки застосування ст. 9 КзПП України (недійсність норм трудового договору). Так, у Постанові ВС від 22 травня 2019 р. у справі № 757/49315/16-ц

[14] виникло питання стосовно можливості визнання трудового договору недійсним з підстав, передбачених ч. 5 ст. 203 ЦК України (правочин, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним). У цьому рішенні ВС наголошує на тому, що норми цивільного права про умови дійсності і наслідки недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору [14].

З одного боку це видається досить обґрунтованим. Так, адже концепції недійсності договору в цивільному і трудовому праві значно різняться. В трудовому праві єдиною підставою недійсності трудового договору є погіршення становища працівника порівняно з законодавством України про працю. В цивільному ж праві існує значно ширша свобода договору і підстав для недійсності правочину є досить багато. Таким чином і справді концепції недійсності в обох цих галузях не можуть бути схожі і взаємозамінні, не повинні застосовуватись за аналогією. Водночас, ВС, постановивши рішення в цій конкретній справі, жодним чином не розв'язав правову проблему, що і призвела до виникнення даного спору. Більше того, Верховний Суд констатує наявність прогалини, забороняє використовувати аналогію з цивільним законодавством для її вирішення і зупиняється на тому. Цікаво, що ситуація яка і стала підставою судового спору досить схожа на ті, в яких Верховний Суд вдавався до формулювання нових концепцій (доктрин), зокрема, щоб усунути можливість зловживання правом чи іншої недобросовісної поведінки.

Як видається, в подібних справах існує потреба для формулювання нової концепції, адже норми трудового права в частині визнання недійсним трудового договору спрямовані виключно на унеможливлення погіршення становища працівника і не враховують всього різноманіття можливих випадків, зокрема і тих, що пов'язані з різного роду зловживанням правом.

Концепцій, сформульованих Верховним Судом при розгляді і вирішенні трудових спорів наразі є набагато менше, аніж тих, що сформульовані в цивільно-правових спорах. Це можна пояснити, зокрема і тим, що саме в цивільно-правових відносинах частіше зустрічається зловживання правом, а концепції (доктрини) і є одним з методів боротьби з цим явищем.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лазебний Л. Фраудаторний правочин як новий тренд судової практики. Юридична газета. 7 червня 2021. URL: https://yur-gazeta. com/dumka-eksperta/fraudatomiy-pravochin-yak-noviy-trend-sudovoyi-praktiki.html

2. Трохи про приватне право. Телеграм-канал судді Верховного Суду Василя Крата. URL: https://t.me/glossema

3. Крат В. Трохи про приватне право у судовій практиці 2022 URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/ supreme/rizne/Glossema_2022.pdf?fbclid=IwAR21Hpdw8YKtlVCwex26NF3qDddn2XzQ9YDnHAen48JCSx807XCTkjbF7VU

4. Крапивін Є. Доктрина «Inevitable discovery» по-українськи: як Верховний Суд розширює межі допустимості доказів у кримінальному провадженні. Портал Justtalk. URL: https://justtalk.com.ua/post/doktrina-inevitable-discovery-po-ukrainski-yak-verhovnij-sud-rozshiryue- mezhi-dopustimosti-dokaziv-u-kriminalnomu-provadzhenni

5. Білецька Л. Правочин на шкоду кредиторам. Закон і Бізнес. 19.01.2023. URL: https://zib.com.ua/ua/154493.html

6. Верховний Суд застосував доктрину «uberrima fides» і стандарт розумного повідомлення про ризик. Прес-служба Верховного Суду. Юридична газета. 26 березня 2021. URL: https://yur-gazeta.com/golovna/verhovniy-sud-zastosuvav-doktrinu-ubemma-fides-i-standart- rozumnogo-povidomlennya-pro-rizik.html

7. Величко Д. Концепція процесуального естопелю в господарському судочинстві в огляді правових позицій Верховного Суду. Портал Вищої школи адвокатури НаАу. 10.04.2023. URL: https://www.hsa.org.ua/blog/koncepciia-procesualnogo-estopeliu-v-gospodarskomu- sudocinstvi-v-ogliadi-pravovix-pozicii-verxovnogo-sudu

8. Ясинська М. Заборона суперечливої поведінки: коли суди застосовують доктрину venire contra factum proprium. Юридична практика. № 19-20 (1220-1221). URL: https://pravo.ua/articles/superechlyvi-zaborony/

9. Попов О. І. Правова доктрина та її застосування Верховним Судом України при перегляді судових рішень у цивільних справах. Проблеми законності. 2016. Вип. 132. С. 83-90 URL: https://core.ac.uk/download/pdf/233584159.pdf

10. Юрченко Р Зняття корпоративної вуалі в Україні. Юридична газета online. 25 червня 2020. URL: https://yur-gazeta.com/publications/ practice/korporativne-pravo-ma/znyattya-korporativnoyi-vuali-v-ukrayini.html

11. Пархоменко А. Не по правочину. Юридична газета. № 11-12 (1210-1211). URL: https://pravo.ua/articles/ne-po-pravochynu/

12. Семенова М. Актуальні позиції Верховного Суду в трудових спорах. Юрист &Закон. № 45. URL: https://uz.ligazakon.ua/ua/ magazine_article/EA015222

13. Постанова КАС у складі Верховного Суду від 30 березня 2021 р. № 380/1563/20 провадження № К/9901/33340/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95904412

14. Постанова КЦС у складі Верховного Суду від 20 листопада 2019 р. у справі № 295/8991/17 провадження № 61-41341св18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/85868744

Размещено на Allbest.ru