Окремі питання кримінально-правової характеристики стерилізації людини

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАПрН України

НДІ вивчення проблем злочинності імені акад. В.В. Сташиса

Лабораторія досліджень проблем національної безпеки у сфері громадського здоров'я

Окремі питання кримінально-правової характеристики стерилізації людини

Т.О. Михайліченко, к.ю.н., доцент, с.н.с.

Анотація

У статті досліджуються положення чинного кримінального законодавства з точки зору відповідності міжнародно-правовим зобов'язанням, які Україна взяла на себе, ратифікувавши Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, в частині захисту репродуктивних прав людини; здійснено аналіз якості здійсненої імплементації; визначено ознаки стерилізації, яка є незаконною. Встановлено, що КК України і до прийняття Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень» від 06.12.2017 р. №2227-УШ встановлював кримінальну відповідальність за проведення незаконної стерилізації, внесення ж змін створило низку проблемних питань для кваліфікації дій винних осіб, які діють у співучасті.

Ключові слова: репродуктивні права, Стамбульська конвенція, стерилізація людини, незаконна стерилізація, примушування до стерилізації, кримінальна відповідальність.

Annotation

Mykhailichenko T.O. Separate issues of the criminal legal characteristics of human sterilization

1. Поняття стерилізації та правові передумови для її проведення в Україні

Статева стерилізація часто пов'язується з доктриною «євгеніки» Слово «eugenics» (євгеніка) було введене у кінці ХІХ ст. двоюрідним братом Ч. Дарвіна - Ф. Гальтоном., безпосереднім завданням якої є штучне поліпшення «якостей» людської популяції. Більш того, часто вона асоціюється зі злочинами, що вчинялися нацистською Німеччиною в контексті негативної євгеніки. Однак статева стерилізація може бути не лише примусовою, а й добровільною; законною та незаконною. І в сучасному світі це є одним із методів регулювання народжуваності.

Під стерилізацією людини слід розуміти штучне позбавлення людини здатності мати потомство. При цьому зберігається ендокринна функція статевих залоз. Саме цим зазначений метод відрізняється від кастрації.

Тривалий час нормативною базою проведення операції з стерилізації громадян насамперед слугував Наказ МОЗ України від 6.07.1994 р. №121 «Про застосування методів стерилізації громадян», який містив Порядок застосування методів хірургічної стерилізації жінок, Перелік медичних показань для проведення хірургічної стерилізації чоловіків та Порядок застосування методу хірургічної стерилізації чоловіків.

Однак у 2017-2018 рр., як слушно відмічає В.В. Валах, національне законодавство у сфері стерилізації людини зазнало значних змін Червяк П.І. Медична енциклопедія. Видання 3-тє, доповн. Київ: Вид. центр «Просвіта». 2012.

С. 983. Валах В.В. Правове регулювання стерилізації фізичної особи. ІХюридичні диспути з актуальних проблем приватного права, присвячені пам'яті Є.В. Васьковського: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 17 трав. 2019 р.). Одеса: Астропринт, 2019. С. 97., а саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги» від 14.11.2017 №2205-УШ із ч.5 ст.281 ЦК України та ст.49 Основ законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи) було виключено положення про можливість примусової стерилізації недієздатних осіб за медичними показаннями за згодою їх опікунів Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги: Закон України від 14.11.2017 №2205-VIII.. Така новація стала важливим кроком, адже світові тенденції говорять про заборону примусової стерилізації не лише для психічно здорових, а й для психічно хворих людей.

Чому ж примусова стерилізація, яка була дуже розповсюдженою у ХХ ст., наразі заборонена? Видається, що це обумовлено насамперед зміною парадигми сприйняття прав людини. Це проявилося в положеннях низки міжнародних актів кін. ХХ - поч. ХХІ ст., які визнають примусову стерилізацію протиправним діянням. Зокрема:

- Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. у п. (f) ч. 1 ст.11 покладає на держав-учасниць обов'язок щодо вживання усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі зайнятості, з тим щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок рівні права, зокрема право на охорону здоров'я та безпечні умови праці, включаючи захист репродуктивної функції Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (укр/рос): Конвенція; ООН від 18.12.1979.. Примітним при цьому є заключні зауваження Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок до 8 періодичної доповіді України, де у п.43b відмічається, що Комітет рекомендує державі-учасниці (Україні - прим. наша) скасувати практику примусової стерилізації без вільної і усвідомленої згоди жінок з інвалідністю та забезпечувати засоби правового захисту для жертв примусової стерилізації Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Заключні зауваження до восьмої періодичної доповіді України. 3 березня 2017 р. Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок.;

- Міжнародна конференція з питань народонаселення та розвитку (ICPD або Каїрська конференція) 1994 р. стала ще однією ключовою точкою в процесі боротьби за репродуктивні права. 20-річна «Каїрська програма дій», яка була прийнята за результатами конференції, стверджувала, що уряди несуть відповідальність за задоволення репродуктивних потреб людей Programme of Action: adopted at the International Conference on Population and Development. Cairo, 5-13 September 1994.. Як відмічають дослідники, це радикальним чином змінило «підхід міжнародного співтовариства до взаємозв'язку проблеми народонаселення і розвитку та поставила в центр уваги такі питання, як людина і права людини, а не чисельність населення і темпи його приросту» Checherskiy V. Human right to reproductive procreation as a component of public population policy.

Visegrad Journal on Human Rights. 2019. Volume 1. Р. 241.;

- Римський статут Міжнародного кримінального суду 1998 р. у ст.7 відносить примусову стерилізацію до злочинів проти людяності;

- Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) у ст.39 прямо вказала на заборону примусової стерилізації Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція): Конвенція; Рада Європи від 11.05.2011..

Отож, піддаючись загальним тенденціям, вищезгаданий Наказ був скасований на підставі Наказу МОЗ України «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 06 липня 1994 року №121» від 16.05.2018 р. №940.

Наразі питання статевої стерилізації людини регулюється:

- ч.5 ст.281 Цивільного кодексу України, згідно якої стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи Цивільний кодекс України: Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV.;

- ст.49 Основ законодавства України про охорону здоров'я, де відмічається, що право повнолітньої людини на стерилізацію є гарантованим. Більш того, прямо вказується, що застосування методів стерилізації може здійснюватися за бажанням повнолітнього пацієнта в закладах охорони здоров'я за медичними показаннями, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 №2801-XII.;

- Уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Планування сім'ї», затвердженому Наказом МОЗ України від 21.01.2014 р. № 59 (далі - Уніфікований протокол), де вказується, що стерилізація жінок в

Україні може здійснюватися лише через трубну оклюзію Трубна оклюзія - це хірургічне блокування прохідності маткових труб з метою перешкоджання злиття сперматозоїда та яйцеклітини, тобто заплідненню., а чоловікам проводиться вазектомія Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної

допомоги з питань плануванні сім'ї: Наказ; МОЗ України від 21.01.2014 №59..

кримінальний правовий незаконний стерилізація людина

2. Ознаки незаконної стерилізації людини

Виходячи із вищевикладеного можна дійти висновку, що про незаконне проведення стерилізації людини маємо говорити у випадках:

- відсутності інформованої згоди пацієнта (-ки),

- відсутності добровільної згоди пацієнта (-ки),

- використання незаконних методів,

- проведення хірургічного втручання за наявності протипоказань

- або в неналежному місці чи

- неналежним суб'єктом.

Згода вважатиметься поінформованою, якщо пацієнта (-ку), який (-а) обрав (-ла) метод добровільної хірургічної стерилізації, відповідно до Уніфікованого протоколу було попереджено, що:

«1. Жінка та її партнер можуть використовувати тимчасові (зворотні) методи контрацепції. Пацієнт/пацієнтка має право на вибір.

2. Перев'язка труб і вазектомія є хірургічною операцією.

3. Наявний ризик, пов'язаний з оперативним втручанням.

4. Пацієнт/пацієнтка більше не зможе мати дітей.

5. Передбачається, що ефект від цієї процедури буде постійним (незворотним).

6. Пацієнт/пацієнтка має право відмовитися від цієї процедури, що ніяк не вплине на його право одержувати інші послуги. Пацієнт/пацієнтка може змінити своє рішення у будь-який момент до операції» Там само..

Додатково в ст.39 Основ регламентовано, що медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII.. Пацієнт (-ка) обов'язково підписують документи, що їх поінформовано про все вищезазначене.

Примітним в даному випадку є рішення ЄСПЛ у справі «В.С. проти Словакії» від 8 листопада 2011 р., де було встановлено порушення, оскільки в тому числі заявниця не була належним чином проінформована стосовно стану свого здоров'я. Тому Суд визнав проведену процедуру стерилізації несумісною з принципом поваги до людської гідності «В. С. проти Словакії», заява № 16347/02 від 8.11.2011 р.. Так само відсутність поінформованої згоди була констатована Судом у справах «Н.Б. проти Словаччини» (№29518/10) від 12 червня 2012 р., «І.Г., М.К. та Р.Х. проти Словаччини» (№15966/04) від 13 листопада 2012 р. та ін.

Добровільність згоди є більш складним питанням. Наразі в національному кримінальному законодавстві з питанням добровільної згоди ми стикаємося насамперед при розкритті поняття зґвалтування. Зокрема, у примітці до ст.152 КК України вказано, що згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин. Вбачається, що таке трактування можна перейняти й відносно (не) добровільної стерилізації. Але слід враховувати, що не завжди лікар може виявити відсутність добровільності/примушування до проведення операції.

Водночас у ч.4 та 5 ст.134 КК України ж говориться про примушування, але єдиної думки стосовно змісту поняття «примушування» в науковій та навчальній правовій літературі наразі немає. Як справедливо вказує О.П. Дьоміна, «поняття «примус» і «насильство», «примус» і «примушування» нерідко змішуються» Дьоміна О.П. Нові склади злочинів за ст. 134 Кримінального кодексу України у світлі Стамбульської конвенції: аналіз деяких ознак. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. 2019. Вип. 3 (87). С. 112.. О.О. Володіна вважає, що «під примушуванням слід розуміти схилення потерпілої особи за відсутності її добровільної згоди (всупереч її волі) до проведення ... стерилізації, поєднане із застосуванням фізичного насильства або погроз» Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / за ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 6-те вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2020. С. 90.. При цьому авторка, як і О.О. Дудоров та М.І. Хавронюк, досить широко трактує ймовірні форми примушування. Останні пишуть, що у контексті ч.4 ст.134 КК України примушування - «це поєднане із застосуванням фізичного насильства або погроз схилення потерпілої особи всупереч її волі (за КК - за відсутності добровільної згоди потерпілої особи) до проведення ... стерилізації» Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі (науково-практичний коментар новел Кримінального кодексу України) / за ред. М. І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2019. С. 96.. Також вчені зазначають, що такий підхід законодавця із вказівкою одночасно на примусовий характер та відсутність добровільної згоди є алогічним. Дотримуючись такої ж позиції, О.П. Дьоміна відмічає, що запроваджене формулювання примушування із вказівкою на бездобровільний характер згоди потерпілої особи є також неузгодженими з галузевим законодавством Дьоміна О.П. Нові склади злочинів за ст. 134 Кримінального кодексу України у світлі Стамбульської конвенції: аналіз деяких ознак. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. 2019. Вип. 3 (87). С. 115.. Ймовірно розгадка таких неузгодженостей лежить у регуляторному законодавстві. Так, у вищезгаданому Уніфікованому протоколі міститься вказівка, що стерилізацію заборонено проводити жінці, яка не дає добровільної свідомої згоди на процедуру Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги з питань плануванні сім'ї: Наказ; МОЗ України від 21.01.2014 №9.. При цьому саме вказівка на усвідомленість вибору повною мірою корелюється з новітніми положеннями Стамбульської конвенції, які й намагалися імплементувати. Така теза побіжно знаходить своє підтвердження і в заключних зауваженнях Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок до VIII періодичної доповіді

України, де наголошено на необхідності скасувати практику примусової стерилізації без вільної і усвідомленої згоди жінок з інвалідністю Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Заключні зауваження до восьмої періодичної доповіді України. 3 березня 2017 р. Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок..

Характер примушування у досліджуваній статті неконкретизований, а отже, воно може проявлятися як у застосуванні будь-якого фізичного насильства чи погрози його застосуванням, так і через шантаж. Не варто, як видається, виключати навіть використання винною особою обману, матеріальної чи іншої залежності потерпілої особи, її уразливого стану тощо. Водночас справедливим вбачається застереження дослідників, що «за наявності підстав дії, які розцінюються як примушування до стерилізації, потребують додаткової кваліфікації за відповідними нормами КК (наприклад, статті 121, 195)» Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі (науково-практичний коментар новел Кримінального кодексу України) / за ред. М.І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2019. С. 97..

Використання незаконних методів. Наразі Уніфікований протокол вказує лише на трубну оклюзію, як спосіб стерилізації жінок методом міні- лапаротомії або лапароскопії, та на вазектомію, як спосіб стерилізації чоловіків Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги з питань плануванні сім'ї: Наказ; МОЗ України від 21.01.2014 №59.. Однак статева стерилізація може проводитися й іншими способами. Так, окрім перерахованих хірургічних методів, можуть також застосовуватися орхіектомія (хірургічне видалення яєчок у чоловіків), оваріоектомія (хірургічне видалення яєчника або яєчників у жінок), а також гістеректомія (операція із видалення матки у жінок). Можлива також медикаментозна та радіаційна стерилізація. Використання не передбачених Уніфікованим протоколом способів чи методів і буде вказівкою на незаконний характер стерилізації.

Як і будь-яке інше хірургічне втручання стерилізація як жінок, так і чоловіків передбачає низку протипоказань. Так, для жінок це вагітність (встановлена чи підозрювана); наявність нез'ясованих вагінальних кровотеч (до встановлення їхньої причини); гостра тазова або системна інфекція (до того, як інфекція буде вилікувана). Заборона також наявна у випадках загальних протипоказань для хірургічного втручання, а також якщо жінка не впевнена у своїх намірах щодо фертильності у майбутньому. Перелік же заборон для чоловіків значно менший. Заборонено проводити вазектомію чоловіку, який не впевнений у своїх намірах щодо фертильності у майбутньому та/або чоловіку, який не дає добровільної усвідомленої згоди на процедуру Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги з питань плануванні сім'ї: Наказ; МОЗ України від 21.01.2014 №59.. Там само.. Тож проведення хірургічного втручання за наявності протипоказань, на нашу думку, є проявом незаконно проведеної операції.

Відповідно до чинного українського законодавства стерилізація має проходити в закладах охорони здоров'я (ст.49 Основ), який виходячи з положень Уніфікованого протоколу, має бути забезпечений відповідним спеціальним обладнанням та медичним забезпеченням. При цьому неважливою є форма власності медичної установи. Вони можуть бути як державні чи комунальні, так і приватні.

Згідно з Уніфікованим протоколом процедуру стерилізації повинен проводити лише досвідчений хірург, якому допомагає медичний персонал.

3. Проблеми кваліфікації незаконного проведення стерилізації людини

До прийняття Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень» від 06.12.2017 р., проблемних питань щодо кваліфікації дій, які за своїми ознаками приводять до позбавлення людини здатності мати потомство, тобто стерилізації, не було. Такі дії розцінювалися зазвичай як втрата людиною репродуктивної функції або в окремих випадках як втрата органу. Відповідно до підпункту 2.1.1 п.2.1 ст.2 Наказу МОЗ України «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 17.01.1995 р. №6 такі ушкодження відносяться до тяжкого тілесного ушкодження Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: Наказ МОЗ України від 17.01.1995 №6.. А отже, у випадках, коли такі дії вчинялися умисно, відповідальність наставала за ст.121 КК України. У разі ж заподіяння таких тілесних ушкоджень з необережності, відповідальність наставала за статтями 128 або 140 КК України. Приміром, у справі «Г.Б. та Р.Б. проти Республіки Молдови» від 18 грудня 2012 р. перша заявниця народила дитину у віці 32 років шляхом кесаревого розтину, під час якого акушер видалила їй яєчники без її згоди. З того часу у неї простежуються ранні прояви проблеми зі здоров'ям, включаючи депресію та остеопороз. Суд визнав акушера винним в медичній недбалості, але звільнив його від кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим перша заявниця та її чоловік (другий заявник) порушили цивільні провадження та отримали відшкодування збитків у розмірі 607 євро. Перед судом вони скаржаться на стерилізацію першого заявника та малу суму відшкодування збитків. Суд визнав порушення ст.8 Конвенції і постановив, що сума компенсації, присуджена національним судом, була значно нижчою рівня компенсацій, хоча мало місце серйозне порушення прав.

Примушування же до проведення стосовно людини оперативного втручання, яке матиме наслідком позбавлення її здатності мати потомство, могло, залежно від конкретної форми такого примусу, визнаватися або підбурюванням, або розглядатися як організація нанесення потерпілій особі тяжких тілесних ушкоджень, тобто кваліфікуватися за частиною 3 або 5 ст.27 і ст.121 КК України відповідно. Якщо ж мало місце примушування потерпілої особи до незаконної стерилізації, яка буде проведена іншою особою, то такі дії, на нашу думку, мали кваліфікуватися як пособництво за ч.5 ст.27 і ст.121 КК України.

Однак після появи у КК України кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 та 5 ст.134 КК України даний стрункий механізм дав збій, бо примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи наразі підпадає під окрему норму. У зв'язку з цим виникають два питання:

- як кваліфікувати дії виконавця незаконного проведення стерилізації у випадках якщо останній усвідомлював, що згода особи відсутня або є нікчемною внаслідок примусу?

- як кваліфікувати дії виконавця незаконного проведення стерилізації у випадках якщо останній не усвідомлював, що згода особи відсутня або є нікчемною внаслідок примусу?

Відповіді на ці питання не завжди є очевидними, а часом породжують нові проблеми для належної та повної юридичної оцінки діянь винних осіб та призначення їм в подальшому законного та справедливого покарання.

Так, якщо особа, яка проводитиме оперативне втручання, усвідомлює, що пацієнт (потерпіла особа) в дійсності не бажає проходити стерилізацію, але знаходиться під примусом, оскільки сама перебуває у змові з суб'єктом примушування, то його дії можна кваліфікувати:

- або традиційно за ст.121 КК України, але тоді ми не можемо врахувати наявність співучасті, між особою, який здійснює стерилізацію, та особою, яка примушує потерпілу до неї;

- або як пособництво у примушуванні до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (ч.5 ст.27, ч.4 або ч.5 ст.134 КК України). Але така формула кваліфікації не відповідатиме в повній мірі тому внеску, який робить суб'єкт, що проводить стерилізацію;

- або і за ст.121, і за ч.5 ст.27, ч.4 або ч.5 ст.134 КК України, як ідеальну сукупність. Але такі дії навряд чи є ідеальною сукупністю, а отже, пропонована формула кваліфікації буде порушувати принцип non bis in idem.

Щодо питання чи не є примушування до незаконної стерилізації підбурюванням до злочину, передбаченого ст.121 КК, то вбачається, що відповідь на нього має бути позитивною. Адже за таких умов потерпіла особа не з власної волі «йде» на медичну операцію. Натомість маємо спеціальний склад кримінального правопорушення, передбачений ч.4 ст.134 КК України, який дещо втрачає свою практичну ефективність, оскільки кваліфікація примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи вже мала б вичерпуватися ст.121 КК України. А санкція ст.121 КК є значно більш суворою, тобто і караність таких протиправних дій є більшою. Отже, такі дії варто було б вважати підбуренням до тяжких тілесних ушкоджень і немає потреби в самостійній їх криміналізації.

Більш простою для кваліфікації є ситуація, коли виконавець незаконного проведення стерилізації не усвідомлює, що згода особи (пацієнта) відсутня або є нікчемною внаслідок примусу. Видається, що в таких випадках за наявності інших ознак незаконного проведення стерилізації, винний має нести відповідальність за відповідною частиною ст.121 КК України.

Отже, підводячи підсумок, насамперед варто наголосити, що ознаками незаконної стерилізації, на нашу думку, слід визнавати таке хірургічне втручання, яке полягає у відсутності інформованої згоди пацієнта (-ки), відсутності добровільної згоди пацієнта (-ки), використанні незаконних методів, проведенні хірургічного втручання за наявності протипоказань або в неналежному місці чи неналежним суб'єктом. По-друге, проведене дослідження показало, що чинну редакцію ч.4 ст.134 КК України не можна визнати вдалим проявом імплементації міжнародно-правових зобов'язань України. Внесення даної норми до національного кримінального закону створило лише додаткові проблеми, зокрема в частині кваліфікації дій винних осіб, адже не врахувало належним чином ні положення самої Стамбульської конвенції, ні норми українського регуляторного та кримінального законодавства.

Список використаних джерел

1. Checherskiy V. Human right to reproductive procreation as a component of public population policy (Право людини на репродуктивне відтворення як складова частина державної політики у сфері народонаселення). Visegrad Journal on Human Rights. 2019; 1:240-245.

2. Iemelianenko, V.V., Gornostay, A.V., Maslak, N.V. Coerced sterilization as a reproductive rights violation. Wiadomosci Lekarskie. 2020;73 (12 p. II): 2902-2908.

3. Pashkov V., Hutorova N., Noha P. Reproductive function: the protection of the rightsof the people which are sent to the area of the fighting. Wiadomosci Lekarskie. 2018;2:403-407.

4. Programme of Action: adopted at the International Conference on Population and Development. Cairo, 5-13 September 1994.

5. В.С. проти Словакії, заява №16347/02 від 8.11.2011 р.

6. Валах В.В. Правове регулювання стерилізації фізичної особи. ІХ юридичні диспути з актуальних проблем приватного права, присвячені пам'яті Є.В. Васьковського: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 17 трав. 2019 р.). Одеса: Астропринт, 2019. С. 96-99.

7. Горностай А.В., Ємельяненко В.В. Примушування до стерилізації: класифікація видів. Вісник Асоціації кримінального права України. 2021. №2(16). С. 162-177.

8. Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі (науково-практичний коментар новел Кримінального кодексу України) / за ред. М.І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2019. 288 с.

9. Дьоміна О.П. Нові склади злочинів за ст.134 Кримінального кодексу України у світлі Стамбульської конвенції: аналіз деяких ознак. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. 2019;3 (87): 109-122.

10. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (укр/рос): Конвенція; ООН від 18.12.1979.

11. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Заключні зауваження до восьмої періодичної доповіді України. 3 березня 2017 р. Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок.

12. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція):Конвенція; Рада Європи від 11.05.2011.

13. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / за ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 6-те вид., перероб. і допов. Харків: Право, 2020. 768 с.

14. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 №2801-XII.

15. Павленко Т.А. Кримінальна відповідальність за незаконне проведення аборту або стерилізації: деякі проблемні питання. Злочинність і протидія їй в умовах сингулярності: тенденції та інновації: зб. тез доп. наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті члена Правління Кримінологічної асоціації України, проф.. Т.А. Денисової (м. Харків, 16 квіт. 2021 р.). Харків: ХНУВС, 2021. С. 250-253.

16. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: Наказ МОЗ України від 17.01.1995№6.

17. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги: Закон України від 14.11.2017 №2205-УІІІ.

18. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 06.12.2017 №2227-VIII.

19. Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги з питань плануванні сім'ї: Наказ; МОЗ України від 21.01.2014 №59.

20. Репродуктивні права / Документ у перекладі О. Дроздова та О. Дроздової.

21. Цивільний кодекс України: Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003 №435-IV.

22. Червяк П.І. Медична енциклопедія. Видання 3-тє, доповн. Київ: Вид. центр «Просвіта». 2012. 1504 с.

References

1. Checherskiy, V. (2019). Human right to reproductive procreation as a component of public population policy (Pravo liudyny na reproduktyvne vidtvorennia yak skladova chastyna derzhavnoi polityky u sferi narodonaselennia). Visegrad Journal on HumanRights, 1, 240-245.

2. Iemelianenko, V.V., Gornostay, A.V., & Maslak, N.V. (2020). Coerced sterilization as a reproductive rights violation. Wiadomosci Lekarskie, 73(12 p. II), 2902-2908 [in English].

3. Pashkov, V., Hutorova, N., & Noha, P. (2018). Reproductive function: the protection of the rightsof the people which are sent to the area of the fighting. Wiadomosci Lekarskie, 2, 403-407 [in English].

4. Programme of Action: adopted at the International Conference on Population and Development. Cairo,5-13September 1994.

5. В.С. proty Slovakii, zaiava №16347/02 vid 8.11.2011.

6. Valakh, V.V. (2019). Pravove rehuliuvannia sterylizatsii fizychnoi osoby. IKh yurydychni dysputy z aktualnykh problem pryvatnoho prava, prysviacheni pamiati Ye.V. Vaskovskoho: materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (Odesa, 17 trav. 2019 r.). Odesa: Astroprynt, 96-99 [in Ukrainian].

7. Hornostai, A.V., & Yemelianenko, V.V. (2021). Prymushuvannia do sterylizatsii: klasyfikatsiia vydiv. Visnyk Asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy, 2(16), 162-177 [in Ukrainian].

8. Dudorov, O.O., & Khavroniuk, M.I. (2019). Vidpovidalnist za domashnie nasylstvo i nasylstvo za oznakoiu stati (naukovo-praktychnyi komentar novel Kryminalnoho kodeksu Ukrainy) / za red. M.I. Khavroniuka. Kyiv: Vaite [in Ukrainian].

9. Domina, O.P. (2019). Novi sklady zlochyniv za st. 134 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy u svitli Stambulskoi konventsii: analiz deiakykh oznak. Visnyk Luhanskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav im. E. O. Didorenka, 3 (87), 109-122 [in Ukrainian].

10. Konventsiia Orhanizatsii Obiednanykh Natsii pro likvidatsiiu vsikh form dyskryminatsii shchodo zhinok (ukr/ros): Konventsiia; OON vid 18.12.1979.

11. Konventsiia pro likvidatsiiu vsikh form dyskryminatsii shchodo zhinok. Zakliuchni zauvazhennia do vosmoi periodychnoi dopovidi Ukrainy. 3 bereznia 2017 r. Komitet z likvidatsii dyskryminatsii shchodo zhinok.

12. Konventsiia Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu iz tsymy yavyshchamy (Stambulska konventsiia):Konventsiia; Rada Yevropy vid 11.05.2011.

13. Kryminalne pravo Ukrainy: Osoblyva chastyna. (2020). V.Ya. Tatsii, V.I. Borysova, V.I. Tiutiuhin (Eds.). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

14. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia: Zakon Ukrainy vid 19.11.1992 №2801-XII.

15. Pavlenko, T.A. (2021). Kryminalna vidpovidalnist za nezakonne provedennia abortu abo sterylizatsii: deiaki problemni pytannia. Zlochynnist i protydiia yii v umovakh synhuliarnosti: tendentsii ta innovatsii: zb. tez dop. nauk.-prakt. konf., prysviach. pam'iati chlena Pravlinnia Kryminolohichnoi asotsiatsii Ukrainy, prof. T.A. Denysovoi (Kharkiv, 16 kvit. 2021 r.). Kharkiv: KhNUVS, 250-253 [in Ukrainian].

16. Pravyla sudovo-medychnoho vyznachennia stupenia tiazhkosti tilesnykh ushkodzhen: Nakaz MOZ Ukrainy vid 17.01.1995 №6.

17. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo nadannia psykhiatrychnoi dopomohy: Zakon Ukrainy vid 14.11.2017 №2205-VIII.

18. Pro vnesennia zmin do Kryminalnoho ta Kryminalnoho protsesualnoho kodeksiv Ukrainy z metoiu realizatsii polozhen Konventsii Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu z tsymy yavyshchamy: Zakon Ukrainy vid 06.12.2017 №2227-VIII.

19. Pro zatverdzhennia ta vprovadzhennia medyko-tekhnolohichnykh dokumentiv zi standartyzatsii medychnoi dopomohy z pytan planuvanni simi: Nakaz; MOZ Ukrainy vid 21.01.2014№59.

20. Reproduktyvni prava / Dokument u perekladi O. Drozdova ta O.Drozdovoi.

21. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: Kodeks Ukrainy; Zakon, Kodeks vid 16.01.2003 №435-IV.

22. Cherviak, P.I. (2012). Medychna entsyklopediia. Kyiv: Vyd. tsentr «Prosvita» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru