Особливості регулювання податку на додану вартість у Франції та Україні: порівняльний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Особливості регулювання податку на додану вартість у Франції та Україні: порівняльний аналіз

Шульга Тетяна Михайлівна кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри податкового права

Жук Олеся Іванівна студентка



Анотація

Податок на додану вартість є непрямим платежем, який стягується з фізичних і юридичних осіб, що відповідно до законодавства є його платниками, та обчислюється як різниця між сумою, яка була отримана внаслідок здійснення оподатковуваних операцій, тобто постачання товарів або надання послуг, і вартістю сировини й матеріалів, що були отримані від інших виробників. Він вважається відносно молодим, адже був запроваджений лише в середині минулого століття, у 1954 році, однак уже встиг довести свою фіскальну та регулятивну ефективність. «Першопроходьцем» у його використанні стала Франція, після чого застосування податку на додану вартість почало ширитися Європою та й світом загалом. В Україні його історія почалася ще з радянських часів, але тоді він називався податком з обороту, а сучасну назву отримав уже під час незалежності й з тих пір продовжує розвиватися. На сьогодні він має питому вагу в надходженнях до державних бюджетів багатьох країн, зокрема й нашої, і загалом визнається одним із найбільш ефективних і перспективних.

Улітку 2022 року Україна здобула статус кандидата на членство в Європейському Союзі, і на сьогодні вже має значні успіхи щодо цього. Це передбачає насамперед гармонізацію національного законодавства з європейським і те, що з моменту вступу дія актів інституцій утворення розповсюджуватиметься й на нашу державу. А серед таких є і ті, що стосуються регулювання податку на додану вартість, зокрема направлені на уніфікацію його ставок у державах-членах.

У зв'язку з цим, метою статті є аналізу того, яким чином регулювання означеного платежу здійснюється у Франції, яка є учасницею Союзу та так само має дотримуватися європейських стандартів, і порівняння з тим, що існує в Україні, аби дослідити, чи значні відмінності між ними наявні. Завдяки дослідженню основних елементів податку на додану вартість, планується визначити, чи доведеться нашій державі запроваджувати суттєві зміни в цій сфері, і якщо так, то які.

Так, у статті проаналізовано особливості визначення платника та об'єкта оподаткування, різниця в ставках податку та їх відповідність законодавству Європейського Союзу, а також база оподаткування, яка, хоч і є додатковим елементом правового механізму, втім нерозривно пов'язана з іншими складовими.

Після аналізу наведених пунктів, стає зрозумілим, що розбіжності в основному стосуються саме ставок, але загалом регулювання податку на додану вартість у двох країнах є доволі схожим. Це є, не в останню чергу, наслідком поступового пристосування податкової системи України до європейських стандартів, свідченням чого може бути, наприклад, запровадження диференційованих ставок.

Ключові слова: податок на додану вартість, Україна, Франція, Європейський Союз, платник податку, об'єкт оподаткування, ставка податку, база оподаткування.



Abstract

Shulga Tetiana Mykhailivna Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor at the Department of Tax Law, Yaroslav Mudryi National Law University

Zhuk Olesya Ivanivna Student, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

THE FEATURES OF VALUE-ADDED TAX REGULATION IN FRANCE AND UKRAINE: A COMPARATIVE ANALYSIS

Value-Added Tax is an indirect tax levied on natural or legal person that are its payers in accordance with the law and calculated as the difference between the amount received as a result of taxable transactions, i.e. supply of goods or services, ant the cost of raw materials received from other producers. It is considered to be young, having been introduced only in the middle of the last century, in 1954, but has already proved its fiscal and regulatory efficiency. France became a "pioneer" in its application, after which the use of the Value-Added Tax began to spread throughout Europe and the world. In Ukraine, its history dates back to Soviet times, but then it was called a turnover tax. It received its modern name at the time of independence of Ukraine and has continued to develop since then. Nowadays, it has a significant share in the state budget revenues of many countries, and is generally recognized as one of the most effective and promising.

In the summer of 2022, Ukraine was granted EU candidate status, and today it has already made significant progress in this regard. First of all, this means harmonization of national legislation with the European one and that from the moment of accession, the acts of the EU institutions will apply to Ukraine. And there are those related to the regulation of Value-Added Tax, in particular, aimed at unifying its rates in the member states.

In this regard, the purpose of the article is to analyze Value-Added Tax regulation in France, which is a member of the EU and must also comply with European standards, and compare it with the current situation in Ukraine to investigate whether there are significant differences between them. By studying the main elements of the Value-Added Tax, it is planned to determine whether our country will have to introduce significant changes in this area, and if so, what kind of changes.

Thus, the article analyzes the peculiarities of determining the taxable person and the subject of taxation, the difference in tax rates and their compliance with the EU legislation, as well as the tax base, which, although an additional element of the legal mechanism, is inextricably linked to other components.

After analyzing the above points, it becomes clear that the differences mainly relate to the rates, but in general, the regulation of the Value-Added Tax in the two countries is quite similar. This is not least due to the gradual harmonization of Ukraine's tax system with European standards, as evidenced, for example, by the applying of differentiated rates.

Keywords: Value-Added Tax, Ukraine, France, EU, taxable person, subject of taxation, tax rates, tax base.



Вступ

Постановка проблеми. На сьогодні податок на додану вартість є важливим елементом податкових систем країн не тільки Європейського Союзу, але й всього світу: він широко застосовується та є значним важелем наповнення державних бюджетів. У Німеччині, наприклад, цей податок за питомою вагою в дохідній частині бюджету, що становить аж 28%, займає друге місце після прибуткового податку [1]. У Франції, регулювання в якій ми досліджуватимемо в статті, фіскальне значення непрямого оподаткування, зокрема податку на додану вартість, у загальній сумі надходжень до державного бюджету перевищує долю прямих [2]. За словами дослідників, цей платіж та інші податки з продажу часто становлять третину й навіть більше податкових надходжень країн [3, c. 1]. О.П. Ощепков і В.Ф. Шкепу присвятили ціле дослідження ролі досліджуваного податку у формуванні доходів державного бюджету України, та дійшли висновку, що його питома вага лише збільшується, а отже-і зростає важливість [4, с. 92]. Н.Г. Фатюха та В.О. Дендеберя також провели аналіз і визначили, що перше місце серед податкових надходжень у 2021 році посідає саме податок на додану вартість.

Саме через важливість цього платежу актуальності набуває і його подальше дослідження. Корисним є і порівняння вітчизняного регулювання податку на додану вартість із тим, що існує в інших країнах, і насамперед- країнах Європейського Союзу. Так, Україна вже набула статусу кандидата на вступ до утворення та взяла на себе зобов'язання щодо гармонізації вітчизняного законодавства до загальносоюзного. В останньому серед іншого присутні і певні акти, які стосуються уніфікації регулювання податку на додану вартість у державах-членах. А отже, важливим є дослідження такого в країнах-учасницях Європейського Союзу, аби проаналізувати, як втілюються ці норми на практиці та чи зможе українська податкова модель пристосуватися до нових обставин після вступу. Нами для цієї цілі було обрано саме Францію, адже вона є не тільки батьківщиною досліджуваного податку, але й відіграє суттєву та провідну роль у функціонуванні утворення, зокрема через великі території, кількість населення та історично сформований вплив у Європі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різним аспектам регулювання податку на додану вартість, дослідженню його окремих елементів, порівнянню з досвідом інших країн було присвячено праці багатьох вітчизняних науковців, зокрема А.М. Поддєрьогіна, Т.Б. Шаповала, Н.М. Овчаренко, О.М. Рєзніка, І.І. Рябченка, Л.Р. Самедової, О.Є. Бурцової, О.Є. Власова, Ю.Ю. Приварського, О.І. Пацули, Ю.О. Швеця, Т.В. Білобровенко та інших.

Мета статті -- дослідження особливостей регулювання основних елементів податку на додану вартість в Україні та Франції, а саме його платника, об'єкту та бази оподаткування, ставок, та їх порівняльний аналіз із метою виокремлення спільних і відмінних рис.



Виклад основного матеріалу

Для початку вважаємо за доцільне дослідити місце податку на додану вартість (далі-ПДВ) у податкових системах Франції та України, і тут треба насамперед зазначити про його особливості. Так Т.Б. Шаповал визначає, що ПДВ є одним із найбільш прогресивних непрямих податків, а також найбільш ефективним в умовах ринкової економіки. Науковець також виокремлює характерні риси платежу, зокрема те, що він є найважливішим видом загальнодержавного податку, зорієнтований на надходження виключно в дохідну частину державного бюджету та має універсальний характер [5, с. 17]. ПДВ є непрямим податком, що означає, що він сплачується покупцем товару чи послуги в момент їх придбання або отримання, адже включається в ціну такого об'єкта, однак безпосередньо перераховується до бюджету саме постачальником [6, с. 92].

ПДВ на сьогодні є основним наповнювачем бюджету багатьох країн, у тому числі європейських, вже набув широкого застосування у світі та становить важливу складову податкових систем держав, де використовується. Л.Р. Самедова зазначає, що серед розвинених країн цього податку немає лише в Японії, де його замінює податок із продажів, США, де на федеральному рівні його вводити не бажають, а на рівні штатів таке введення було б недоцільним, країнах із багатими природними ресурсами, адже вони мають інші джерела доходу, а також у мікродержавах, де майже нічого не виробляється, а отже й сенсу впроваджувати ПДВ немає [7, с. 105]. Зважаючи на таку поширеність цього податку у світі, можна зробити висновок, що він довів та продовжує доводити свою ефективність та значущість для податкових систем країн. Із цього приводу О.А. Подолянчук зазначає, що ПДВ, незалежно від фінансових результатів господарської діяльності його платників, залишається найбільш бюджетоутворюючим та фіскально ефективним податком [8, с. 96].

Щодо Європейського Союзу, то слід насамперед зауважити, що він є наднаціональним утворенням, і акти, які приймаються його інституціями, є обов'язковими для застосування в держава-членах, а отже, перш ніж досліджувати податкові системи країн окремо, слід проаналізувати регулювання на рівні всього утворення. Так, у 1967 році Радою було прийнято Першу Директиву 67/227/ЄЕС «Щодо гармонізації законодавства держав- членів стосовно податків з обороту» [9], де серед іншого було зазначено про необхідність скасування кумулятивних багатоетапних податків на користь прийняття всіма державами-учасницями загальної системи ПДВ. Якщо казати більш просто, то систему податків на оборот було замінено на систему ПДВ. У цій же Директиві було визначено, що саме розуміється під загальною системою досліджуваного платежу. Шостою Директивою Ради 77/388/EEC 1977 року [10] визначено оподатковувані операції: постачання товарів і послуг, що здійснюються за винагороду на території країни особою, яка діє як платник ПДВ. Ще однією Директивою Ради, а саме 95/7/ЄС [11], в 1995 році було внесено зміни до деяких інших актів і запроваджено нові заходи спрощення щодо ПДВ. Важливу роль відіграє і Директива Ради 2006/112/ЄС від 2006 року про спільну систему ПДВ. У ній іще раз перелічено операції, які підлягають оподаткуванню, та ті, що від такого звільняються; платників податків; місце оподатковуваних операцій; події, що призводять до виникнення податкового зобов'язання з ПДВ тощо [12]. Таким чином, Європейський Союзу продовжує рухатись у напрямку побудови та розвитку спільної системи ПДВ на території держав-членів і однакового регулювання цієї сфери в них. оподаткування європейський україна

Слід зазначити, що уповноважені інституції утворення також мали на меті гармонізацію ставок податку, однак здійснити таку не вдалося через ряд причин, серед яких дослідними зазначають [13, с. 56]:

1) деякі з держав-членів розглядають відповідну гармонізацію як втручання в національні інтереси;

2) такі зміни можуть призвести до зниження дохідної частини бюджетів тих держав-членів, де ПДВ займає основну питому вагу. Зокрема, до таких відносяться одні з найвпливовіших учасниць Союзу-Франція та Німеччина;

3) Єврокомісія не виявила бажання надавати юридичну підтримку національним податковим системам після такої суттєвої зміни як гармонізації ставок.

Дійсно, нам причини видаються доволі істотними, однак якщо поглянути на історію становлення та розвитку Європейського Союзу, можна побачити, що деякі зміни, до яких держави-члени не були спочатку готові, згодом поступово впроваджувалися, а отже залишається ймовірність, що й гармонізація ставок ПДВ із часом все ж відбудеться.

Тепер щодо конкретної держави-члена, а саме-Франції. Як уже було зазначено, саме тут цей податок (французькою-Taxe sur la valeur ajoutee) було запроваджено вперше ще в 1954 році. На сьогодні його адміністрування здійснює Міністерство фінансів. ПДВ у державі визнається податком на споживання, яким оподатковуються всі товари, що поставляються, та всі послуги, що надаються, у Франції. Досліджуваний платіж відноситься до федеральних, тобто встановлюється на загальнодержавному рівні. Слід сказати, що до ПДВ у країні застосовується особливий територіальний принцип: так, окрім безпосередньо континентальної частини самої держави, податок застосовується також на острові Корсика, у Князівстві Монако, територіальних водах і континентальному шельфі, а також у заморських департаментах Реюньон, Гваделупі та Мартинікі [14, с. 49]. У той же час, у Французькій Гвіані та Майотті, що також є заморськими департаментами, оподаткування ПДВ не використовується. Такі територіальні особливості впливають і на ставку податку, адже в різних регіонах Франції таким чином вони варіюються. Але перш ніж поговорити про них, слід зазначити про платника та об'єкт оподаткування ПДВ.

Так, платником досліджуваного платежу у Франції визначаються всі фізичні або юридичні особи, що самостійно здійснюють господарську діяльність із торгівлі, виробництва товарів або надання послуг. Ці особи застосовують ПДВ до ціни своєї продукції без урахування власне цього платежу та виставляють покупцям рахунки одразу зі включенням всіх податків [15, с. 1]. Щодо об'єкту, то загалом всі поставки товарів і надання послуг підлягають оподаткуванню, і податок нараховується кожного разу, коли відбувається відповідна операція [16]. У той же час, є винятки, які включають: медичну та парамедичну допомогу; медичні аналізи; надання в оренду обставлених житлових приміщень для проживання, здавання в оренду землі та будівель для сільськогосподарських потреб або надання в оренду незабудованих земельних ділянок; окремі види освітньої діяльності; азартні ігри; страхування тощо. Експорт також звільняється від ПДВ, однак якщо компанії-експортери є платниками, то вони можуть вирахувати той податок, що був сплачений при купівлі товарів і послуг. Імпорт, у той же час, оподатковується ПДВ, причому ставка до нього застосовується така сама, як і до ідентичних товарів і послуг, які були вироблені на території Франції [15, с. 2].

Важливим питанням тут також є місце постачання товарів або надання послуг. Так, поставка товару вважається здійсненою в державі, якщо товар знаходився у Франції в момент [14, с. 49]:

1) відвантаження або транспортування продавцем, покупцем чи іншою особою за їх дорученням;

2) монтажу чи установки продавцем чи іншою особою за його дорученням;

3) надання товару в розпорядження покупця за умови, що транспортування або відвантаження не відбувалося;

4) поставки транспортного засобу, місце прибуття якого знаходиться в одній із інших держав-членів Європейського Союзу, але лише у випадку, коли поставка така здійснюється на борту морського, повітряного судна або поїзда.

Щодо іншого об'єкта оподаткування ПДВ-послуги-то вона вважається наданою на території Франції, якщо платник податку має зареєстрований офіс або постійне представництво, або, за відсутністю таких, своє місце проживання чи звичайного перебування в державі. Таке ж правило застосовується і у випадках надання послуг особам, що не підлягають оподаткуванню досліджуваним платежем.

Слід зазначити, що відповідне питання регулюється і вищезгаданою Директивою Ради 2006/112/ЄС від 2006 року про спільну систему ПДВ [12]. Особливостям місця оподатковуваних операцій у ній присвячено окремий розділ, де вони більш детально регламентовані, зокрема зазначено про особливості щодо постачання послуг посередниками; послуг, що пов'язані з нерухомим майном, перевезенням; послуг у сфері культури, мистецтва, спорту, науки, освіти тощо й інше.

Далі, щодо ставок, то, як уже було нами зазначено вище, на них впливають територіальні особливості Франції, а саме наявність у неї заморських департаментів. Це зумовлює те, що в різних регіонах ставки застосовуються також різні. На території континентальної Франції використовуються наступні [16]:

1) ставка в 2,1% застосовується до продажу фармацевтичних препаратів, коли вони відшкодовуються соціальним страхуванням, а також до продажу газет та деяких журналів;

2) ставка в 5,5% застосовується до продуктів харчування, безалкогольних напоїв, книг, послуг людям похилого віку та людям з інвалідністю, поставок витворів мистецтва їх авторам тощо;

3) ставка в 10% застосовується до побутових послуг на кшталт прибирання, догляду за дітьми, до продажу за умови негайного вживання (наприклад, у ресторані), а також до деяких робіт і ремонтних робіт у жилих будівлях, до пасажирських перевезень, до фармацевтичних препаратів, коли вони не відшкодовуються соціальним страхуванням тощо;

4) ставка в 20% застосовується до інших оподатковуваних операцій, окрім тих, до яких застосовуються інші ставки.

Тобто, у Франції є як знижені ставки в 5,5% та 10%, так і суперзнижена в 2,1%. Загалом, відповідно до дослідження Крістіни Енач, опублікованому в 2022 році, ставки ПДВ у Франції є середніми по Європі, тобто не занадто високими та не занадто низькими [17]. Серед українських науковців схожій тематиці присвятили наукову працю Н.М. Овчаренко та О.М. Рєзнік, які також зазначали про існування у Франції підвищеної ставки в 22%, яка має застосовуватись до деяких видів товарів, зокрема автомобілів, кіно, фототоварів, алкоголю, тютюнових виробів, парфумерії та окремих предметів розкоші [18, с. 10]. Науковці також зауважували, що Україні могло б бути доцільним запровадити аналогічну ставку, насамперед-для збільшення дохідної частини бюджету та розвитку економіки. Однак наразі жодних відомостей щодо існування такої ставки в країні нам знайти не вдалося. Тут також слід згадати про особливості загальносоюзного регулювання, а саме про положення Директиви 92/77/ЄС [19], якою було встановлено, по-перше, мінімальні ставки в 15% для основної та 5% для пониженої, а по-друге, правило щодо застосування не більш як двох понижених ставок. Як можна побачити із проведеного нами дослідження, Франція не дотримується ані першої, ані другої вимоги акту, що вкотре свідчить про складність урегулювання цієї сфери на рівні всього Європейського Союзу.

У деяких заморських департаментах ставки можуть бути іншими. Наприклад, на Корсиці застосовуються наступні ставки [20]:

1) ставка в 0,90% застосовується до прем'єр деяких спектаклів, а також продажу скота, що призначений для цілей харчування тим фізичним і юридичним особам, що не є платниками ПДВ;

2) ставка в 2,1% застосовується до деяких товарів, що поставляються на Корсику, та до деяких послуг, до яких застосовуються зниженні ставки на материковій частині Франції;

3) ставка в 10% застосовується до робіт із будівництва, до сільськогосподарського обладнання, продажу електроенергії, що поставляється на низькому напруженні тощо;

4) ставка в 13% застосовується до операцій із нафтопродуктами.

В інших заморських департаментах держави також застосовуються інші ставки, що можуть частково співпадати або повністю відрізнятися від тих, що використовуються на континентальній території.

Такою є характеристика основних елементів правового механізму ПДВ у Франції. Однак, вважаємо також за важливе зазначити про базу оподаткування, адже щодо неї теж існують певні особливості. Базою оподаткування ПДВ при поставці товарів, наданні послуг або купівлі товарів на території ЄС складається з усіх грошей, цінностей, товарів чи послуг, що були отримані або що підлягають отриманню особою, включаючи субсидії, що безпосередньо пов'язані з ціною таких угод [14, с. 51]. У той же час, не включаються сюди знижки, що були надані безпосередньо покупцеві (наприклад-дисконти), а також суми, які сплачуються посередникам за їх витрати.

Говорячи про регулювання ПДВ у Франції, не можемо оминути й нещодавні зміни, що відбулися в 2021 році та стосувалися оподаткування дистанційних продажів із іноземними інвесторами. Так, до зазначених змін, режим щодо таких операцій базувався на принципі оподаткування в країні призначення товару, за умови, що річний обсяг продажів перевищував поріг, який установлений у конкретній державі-члені Європейського Союзу. Останній варіюється від 35 до 100 тисяч євро, залежно він країни. За новим же порядком, така межа була уніфікована та знижена до 10 тисяч євро на рік для всіх дистанційних продажів на території держав-членів Союзу [21, с. 5].

Нарешті, слід дослідити й регулювання ПДВ в Україні та порівняти його із тим, що існує у Франції як держав-члені Європейського Союзу. В нашій країні цей платіж було запроваджено ще в 1992 році, і він так, як і у Франції, значно поповнює національний бюджет. Так, у 2021 році чисті надходження ПДВ склали 41,4% всіх доходів державного бюджету та 49% податкових надходжень, а в 2022, тобто вже під час повномасштабної збройної агресії, 26% та 49% відповідно.

Особливості елементів правового механізму відповідного платежу врегульовуються Податковим кодексом України [22]. І почати слід із того, що ПДВ є загальнодержавним податком, а отже він встановлюється виключно Верховною Радою в Кодексі. Також у нашої держави немає заморських територій як, наприклад, у Франції, а отже і застосовується платіж на всій території України, без будь-яких винятків і особливостей у конкретних регіонах.

Питання платника ПДВ урегульовано в статті 180 Кодексу, де перелічено, які саме особи набувають відповідного статусу. Перш за все, зазначимо, що до таких відносяться як фізичні, так і юридичні особи, а отже досліджуваний податок відноситься до таких, що мають змішаного платника. Також одразу треба зауважити, що таких осіб можна поділити на дві групи: ті, що реєструються добровільно та ті, що реєструються в обов'язковому порядку. До останніх відносяться ті, в яких загальна сума від здійснення оподатковуваних ПДВ операцій, що була їм нарахована/сплачена протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує один мільйон гривень без урахування самого ПДВ. Таким чином, для визначення особи такою, що зобов'язана зареєструватися як платник цього податку, необхідним є збіг двох обставин: перевищення встановленої граничної суми та те, що така сума була надбана особою саме за встановлений період. Окрім цього, у законодавстві передбачено й можливість добровільної реєстрації, особливостям якої також присвячено окрему статтю. Вона є актуальною для особи зокрема в тому разі, якщо її контрагенти є платниками ПДВ, яким необхідно буде надати накладну на цей податок для можливості отримання бюджетного відшкодування, чого така особа не зможе здійснити до набуття відповідного статусу.

Далі, безпосередньо щодо того, які ж саме категорії осіб є платниками податку:

1) ті особи, що вже провадять або лише планують провадити господарську діяльність і вирішують зареєструватися як платники в добровільному порядку;

2) ті особи, що зобов'язані зареєструватися як платники відповідно до податкового законодавства;

3) ті особи, що ввозять товари на митну територію держави в тих обсягах, які підлягають оподаткуванню, та відповідають встановленим у статті вимогам;

4) ті особи, що ведуть облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи. За відповідним договором його учасники об'єднуються та спільно діють для досягнення певної поставленої мети, але при цьому не утворюють юридичну особу;

5) ті особи, що є управителями майна, ведуть окремий облік із ПДВ щодо тих операцій, які пов'язані з використанням майна, яке ними отримане в управління за договором;

6) ті особи, що проводять операції з постачання безхазяйного, конфіскованого майна, знахідок, того майна, за яким не звернувся власник до кінця перебігу строку зберігання, або яке з тих чи інших причин перейшло у власність держави;

7) ті особи, що є уповноваженими вносити ПДВ із тих об'єктів, які виникають внаслідок надання послуг підприємствам залізничного транспорту щодо їх основної діяльності, та перебувають у підпорядкуванні в зареєстрованого платника;

8) ті особи, що є інвесторами (операторами) та ведуть окремий податковий облік, який пов'язаний із виконанням угоди про розподіл продукції;

9) ті особи, що є нерезидентами, не мають постійного представництва та постачають на митній території держави фізичним особам, які не зареєстровані як платники, електронні послуги.

Таким чином, перелік осіб, які є платниками ПДВ, доволі детально врегульовано Кодексом. І не менш детально в ньому ж встановлено об'єкт оподаткування. Так, відповідно до статті 185 Податкового кодексу, до останнього входять наступні операції:

1) постачання товарів, якщо його місце розташоване на митній території України;

2) постачання послуг, якщо його місце розташоване на митній території України. Питання щодо визначення місця постачання товарів та надання послуг в українському законодавстві, як і у Франції, теж урегульовано та розкрито в окремому положенні;

3) ввезення товарів на митну територію держави та вивезення їх за її межі;

4) постачання послуг із міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів за допомогою автомобільного, залізничного, річкового, морського або авіаційного транспорту.

Таким чином, ПДВ фактично оподатковуються всі операції з реалізації продукції, як з вироблених в Україні товарів і послуг, так і з ввезених на митну територію держави з інших країн [23, с. 6]. Тобто, регулювання є подібним до того, що вже було досліджено під час обговорення особливостей французького платежу. Тут також слід звернути увагу на те, що в Україні, на відміну від Франції, експорт, так само як і імпорт, входить до переліку оподатковуваних операцій. Як уже було зазначено, місце постачання товарів і послуг визначається за допомогою Податкового кодексу, у якому чітко встановлено правила щодо цього. Проаналізувавши їх, ми можемо стверджувати, що такі є подібними до тих, що існують у Франції, зокрема береться до уваги місцезнаходження товару на момент постачання; місце перебування товарів під час перевезення чи пересилання; місце, де провадиться монтаж, складання чи встановлення товару, якщо він такого потребує.

Щодо місця надання послуг, то його визначення може диференціюватися залежно від об'єкта, із яким пов'язана конкретна операція. Так, якщо йдеться про рухоме майно, то місцем постачання є безпосередньо місце надання такої послуги. Якщо про нерухоме-місце фактичного місцезнаходження відповідного об'єкта. Тут слід зазначити, що йдеться не про всі послуги, які пов'язані з рухомим або нерухомим майном, а саме про ті, що чітко перелічені в Податковому кодексі. Стосовно інших застосовується критерій місця реєстрації постачальника, тобто такий самий, як у Франції. Також в національному законодавстві встановлено особливості щодо визначення місця постачання послуг у сфері культури, освіти, спорту, мистецтва, розваг та інших подібних послуг-таким вважається місце їх фактичного надання. Кодексом також встановлено перелік послуг, місцем постачання яких є те місце, де отримувач зареєстрований як суб'єкт господарювання або має місце постійного чи переважного проживання. Місцезнаходження отримувача береться до уваги як головний фактор і в разі постачання електронних послуг. Як і у випадку операцій із рухомим і нерухомим майном, у Кодексі чітко встановлено перелік послуг, до яких застосовуються означені правила.

Далі, говорячи про ставки ПДВ в Україні треба насамперед зазначити, що основна становить 20%, тобто така сама, як і у Франції, та застосовується до більшості оподатковуваних операцій окрім тих, до яких застосовуються інші. В країні також використовуються такі знижені ставки:

1) ставка в 14% застосовується до операцій, пов'язаних з постачання товарів або послуг на митній території України або з ввезенням на митну територію певної сільськогосподарської продукції;

2) ставка в 7% застосовується до операцій, що пов'язані з постачанням лікарських засобів і виробів медичного призначення. Вона є спеціальною та застосовується саме в разі постачання зазначених об'єктів та митній території України або в разі ввезення цих товарів на неї;

3) ставка в 0% застосовується до операцій з експорту та реекспорту товарів; при здійсненні міжнародних перевезень; в ряді операцій, перелік яких наведено в законодавстві, зокрема при постачанні товарів для заправки й забезпечення повітряних та морських суден, космічних ракетних носіїв, наземного військового транспорту тощо.

Таким чином, на відміну від Франції, в Україні є певні операції, що оподатковуються за нульовою ставкою. У той же час, понижені ставки у першій є загалом нижчими. Також, якщо б Україна була членом Європейського Союзу, її ставки, як і у випадку Франції, не відповідали б вимогам Директиви 92/77/ЄС [19]. Цікавим питанням є те, чи внесла би зміни наша держава до своєї системи ставок, аби узгодити її із загальносоюзними стандартами, адже фактично порушує останні цілий ряд країн, серед яких, згідно з дослідженням науковців, Данія, Іспанія, Ірландія, Люксембург, Італія та вже згадана Франція [13, с. 58-59]. Якщо Україна піде шляхом дотримання вимог Директиви, то податкове навантаження на платників значно збільшиться, адже буде встановлено поріг у 5% для понижених ставок, а отже- усунуто нульову. З одного боку, це підвищить розмір надходжень від ПДВ до державного бюджету, а з іншого-може викликати надмірний тиск на фізичних і юридичних осіб.

Загалом наявність диференційованих ставок визначається науковцями як позитивне явище. Із приводу цього О.І. Пацула зазначає, що їх застосування є ефективним як у фіскальному аспекті, адже надає можливість підвищувати ставки для предметів розкоші та знижувати їх на предмети першої необхідності, при цьому підтримуючи надходження до бюджету на стабільному рівні, так і в регулювальному, адже ставки можна знижувати, наприклад, на лікарські засоби, товари вітчизняного виробництва та інші особливі об'єкти, регулюючи таким чином їх виробництво та споживання [6, с. 93]. Ю.О. Швець та А.І. Мозолевська зауважують, що запровадження диференційованих ставок є одним із напрямків удосконалення ПДВ та сприяє зменшенню негативного впливу високої ставки на добробут тих верств населення, що є незаможними [24, с. 104]. Маємо погодитися з вищенаведеними думками науковців та нагадати, що раніше в Україні застосовувалося лише дві ставки. Так, за Законом України «Про податок на додану вартість» [25] такі становили 20% та 0%, а за первинною редакцією Податкового кодексу [26]-17%та 0%.

База оподаткування ПДВ в Україні пов'язана з договірною вартістю тих товарів і послуг, операції з постачання та надання яких є об'єктами оподаткування. При цьому ураховуються загальнодержавні податки та збори, окрім встановлених винятків. До складу такої договірної вартості включають будь-які суми коштів і вартість активів, матеріальних та нематеріальних, що передаються платнику ПДВ безпосередньо покупцем або через визначену третю особу. Тут слід визначити, що база оподаткування може відрізнятися від доданої вартості, адже використовуються різні методи для визначення податку, що передбачають різні принципи щодо його формування та формули для обчислиння [27, с. 53]. Також важливим є зазначити, що база оподаткування не може бути нижчою: а) за ціну придбаних товарів і послуг; б) за звичайні ціни, якщо йдеться про самостійно виготовлені та надані товари й послуги; в) за балансову вартість для необоротних активів, таких як споруди, будівлі, складські приміщення тощо. Таким чином, база оподаткування ПДВ в Україні схожа до такої у Франції, однак не є ідентичною, адже щодо неї встановлюються конкретні правила та граничні межі.



Висновки

Таким чином, загалом регулювання основних елементів правового механізму ПДВ у Франції та Україні є доволі схожим, однак у кожній із країн існують певні відмінні риси. Так, наприклад, у першій суттєву роль відіграють територіальні особливості, зокрема наявність заморських департаментів. Це впливає насамперед на відмінності у ставках у різних регіонах країни, чого немає в Україні, де єдині ставки запроваджуються на всій території держави. Також, в Україні, на нашу думку, законодавством елементи розкрито більше детально, із визначенням усіх нюансів та винятків із загальних правил.

Цікавим є той факт, що ані французьке, ані українське законодавство в повній мірі не відповідає тим вимогам, що встановлено на рівні всього Європейського Союзу у відповідних Директивах. Однак, ця невідповідність, на нашу думку, не є істотною та не має шкодити функціонуванню податкової системи держави в рамках утворення. Тим не менше, можливо, що Україна після вступу до Союзу вирішить піти шляхом повного дотримання всіх європейських стандартів у сфері оподаткування, і, зокрема, змінить систему ставок у відповідності до Директиви Ради 92/77/EEC.

Таким чином, ми вважаємо, що загалом регулювання в двох досліджених державах є подібним, що насамперед свідчить про те, що наша держава перебуває на шляху до вдосконалення податкової системи та бере до уваги міжнародний досвід і нові стандарти, зокрема щодо обкладення ПДВ.



Література

1. Бурцева О.Є., Власов О.О. Порівняльний аналіз податкових систем країн ЄС. Ефективна економіка. 2017. Вип. 12. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6011.

2. Інформаційна довідка: Податкова система країн-членів ЄС. 2022. Вип. 11. URL: https://pdf.usaid.gov/pdf_docs/PA00ZKX1.pdf.

3. ActionAid International Briefing Value-Added Tax (VAT). Progressive taxation policy brief: Value-Added Tax. 2018. 4 с. URL: https://pdf.usaid.gov/pdf_docs/PA00ZKX1.pdf.

4. Ощепков О.П., Шкепу В.Ф. Податок на додану вартість та його роль у формуванні доходів державного бюджету України. Економіка харчової промисловості. 2017. Вип. 4. С. 89-94.

5. Шаповал Т.Б. Податок на додану вартість: ґенеза та сучасна трансформація в умовах реформаційних правотворчих процесів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2017. Вип. 47. С. 16-19.

6. Пацула О.І. Податок на додану вартість: зарубіжний досвід та проблеми адміністрування в Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія економічна. 2018. Вип. 2. С. 91-101.

7. Самедова Л.Р. ПДВ в Україні та світі: особливості справляння. Студентський вісник Національного університету водного господарства та природокористування. 2018. Вип. 2 (10). С. 104-107.

8. Подолянчук О.А. Податок на додану вартість: сутність та стан первинного обліку. Економіка, фінанси, менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2017. Вип. 1. С. 82-102.

9. Перша Директива Ради 67/227/ЄЕС "Щодо гармонізації законодавства держав- членів стосовно податків з обороту". 994_201. 11.04.1967. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_201#Text (дата звернення: 15.11.2023).

10. Sixth Council Directive 77/388/EEC of 17 May 1977 on the harmonization of the laws of the Member States relating to turnover taxes - Common system of value added tax: uniform basis of assessment. 17.05.1997. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri= celex%3A31977L0388 (дата звернення: 15.11.2023).

11. Директива Ради 95/7/ЄС, яка вносить поправки у Директиву 77/388/ЄЕС і запроваджує нові заходи спрощення щодо податку на додану вартість - сфери дії певних винятків та практичних домовленостей щодо їх впровадження. 994_490. 10.04.1995. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_490#Text (дата звернення: 15.11.2023).

12. Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість. 994_928. 28.11.2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 994_928#Text (дата звернення: 15.11.2023).

13. Податкове право країн ЄС: посібник / М. Г. Волощук, О. О. Петріченко, О. В. Білаш, Т. О. Карабін, М. В. Менджул. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2021. 144 с.

14. Overview of the French tax system. DIRECTION GENERALE DES FINANCES PUBLIQUES (PUBLIC FINANCES DIRECTORATE GENERAL) TAX POLICY DIRECTORATE - Bureau A -. 85 c. URL: https://www.impots.gouv.fr/sites/default/files/media/1_metier/5_ internati onal/ french_tax_system .pdf.

15. La taxe sur la valeur ajoutee. Les fiches de l'encyclop6die FIPECO, le 25.04.2023. 7 с. URL: https://www.fipeco.fr/pdf/TVA.pdf.

16. France VAT Guidebook. La representation fiscale. URL: https://tra.org/wp- content/uploads/2016/02/France-VAT-Guidebook.pdf.

17. Cristina Enache 2022 VAT Rates in Europe. 2022. URL: https://taxfoundation.org/ data/all/eu/value-added-tax-2022-vat-rates-in-europe/.

18. Овчаренко Н.М., Рєзнік О.М. Порівняльна характеристика ставки податку на додану вартість в Румунії, Франції, Люксембурзі та Україні. Юридичний науковий електронний журнал Запорізького національного університету. 2015. Вип. 6. С. 138- 141.

19. Council Directive 92/77/EEC of 19 October 1992 supplementing the common system of value added tax and amending Directive 77/388/EEC (approximation of VAT rates). 19.10.1992. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A31992L0077. (дата звернення: 15.11.2023).

20. VAT rates applied in the Member States of the European Union. Situation at 1^st January 2021. 2021. URL: https://taxation-customs.ec.europa.eu/system/files/2021-06/vat_ rates_en.pdf.

21. WTS Value Added Tax Newsletter. WTSglobal. 2022. № 3. URL: https://wts.com/wts.com/ publications/global-vat/2022/2022-3-global-vat-newsletter.pdf.

22. Податковий кодекс України. 2755-VI. 02.12.2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2755-17#Text (дата звернення: 15.11.2023).

23. Маршалок Т., Матвієнко М., Андрієнко Д., Задорожня Л. Експлейнер Податок на додану вартість: особливості адміністрування і відшкодування. 20 с. URL: https://kse.ua/ wp-content/uploads/2023/07/Eksplei--ner_PDV.pdf.

24. Швець Ю.О., Мозолевська А.І. ПДВ в Україні: проблеми стягнення та перспективи впровадження закордонного досвіду. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 47-1. С. 101-106.

25. Закон України «Про податок на додану вартість». 168/97-ВР. 03.04.1997. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168/97-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 15.11.2023).

26. Податковий кодекс України. Перша редакція. 2755-VI. 02.12.2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20101202#Text (дата звернення: 15.11.2023).

27. Білобровенко Т.В. Додана вартість як об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2018. Вип. 20, ч. 1. С. 51-55.



References

1. Burceva O.Y., Vlasov O.O. (2017) Porivnyalnii analiz podatkovykh system krain YeS [Comparative analysis of tax system of the EU contries]. Efectyvna ekonomika, 12. Retrieved from: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6011 [in Ukrainian].

2. Informatsiyna dovidka: Podatkova systema krain-chleniv YeS [Information reference: Tax system of the EU member states]. 2022, 11. Retrieved from: https://pdf.usaid.gov/pdf_docs/ PA00ZKX1.pdf [in Ukrainian].

3. ActionAid International Briefing Value-Added Tax (VAT). Progressive taxation policy brief: Value-Added Tax. 2018. Retrieved from: https://pdf.usaid.gov/pdf_docs/PA00ZKX1.pdf.

4. Oshchepkov O.P., Shkepy V.F (2017) Podatok na dodanu vartist ta yoho rol u formuvanni dokhodiv derzhavnohgo byudzhetu Ukrainy [The Value Added Tax and its role in the formation of revenues of the state budget of Ukraine]. Ekonomika kharchovoipromyslovosti, 4, 89-94. [in Ukrainian].

5. Shapoval T.B. (2017) Podatok na dodanu vartist: geneza ta suchasna transformatsiia v umovakh reformatsiinykh pravotvorchykh protsesiv [Tax on added cost: genesis and modern transformation in reporting labor processes]. Naukovii visnyk Uzhhgorodskoho natsionalnoho universitety,47, 16-19. [in Ukrainian].

6. Patsula O.I. (2018) Podatok na dodanu vartist: zarubizhnii dosvid ta promlemy administruvannia v Ukrainy [Value Added Tax: foreign experience and problems of administration in Ukraine]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universitetu vnutrishnikh sprav. Seriia economichna, 2, 91-101. [in Ukrainian].

7. Samedova L.R. (2018) PDV v Ukraini ta sviti: osoblyvosti spravliannia [VAT in Ukraine and the world: peculiarities of collection]. Studentskyi visnyk Natsionalnoho universitetu vodnokho hospodarstva ta pryrodokorystuvannia, 2 (10), 104-107. [in Ukrainian].

8. Podolianchuk O.A. (2017) Podatok na dodanu vartist: sutnist ta stan pervynnoho obliku [Added value taxes: nature and state of primary accounting]. Ekonomika, financy, menedzhment: aktualni pytannia nauky i praktyky, 1, 82-102. [in Ukrainian].

9. Persha Dyrectyva Rady 67/227/YeES " Shchodo hgarmonizacii zakonodavstva derzhav- chleniv stosovno podatkiv z oborotu" [First Council Directive 67/227/EEC on the harmonisation of legislation of Member States concerning turnover taxes]. 994_201. 11.04.1967. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_201#Text. [in Ukrainian].

10. Sixth Council Directive 77/388/EES of 17 May 1977 on the harmonization of the laws of the Member States relating to turnover taxes - Common system of value added tax: uniform basis of assessment. 17.05.1997. Retrieved from: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/?uri=celex%3A31977L0388.

11. Dyrectyva Rady 95/7/YeS, yaka vnosyt popravky u Dyrectyvu 77/388/ЄЕС i zaprovadzhuie novi zahody sproshchennia shchodo podatku na dodanu vartist - sfery dii pevnyh vyniatkiv ta praktychnykh domovlenostei shchodo yikh vprovadzhennia [Council Directive 95/7/EC of 10 April 1995 amending Directive 77/388/EEC and introducing new simplification measures with regard to value added tax - scope of certain exemptions and practical arrangements for implementing them]. 994_490. 10.04.1995. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/994_490#Text. [in Ukrainian].

12. Dyrectyva Rady 2006/112/YeS vid 28 lystopada 2006 roku pro spilnyu systemu podatku na dodanu vartist [Council Directive 2006/112/EC of 28 November 2006 on the common system of value added tax]. 994_928. 28.11.2006. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/994_928#Text. [in Ukrainian].

13. M.H. Voloshchuk, O.O. Petrichenko, O.V. Bilash, T.O. Karabin, M.V. Mendzhul (2021) Podatkove pravo kraiin YeS: posibnyk [Tax law of the Eu countries: a manual]. Uzhhorod: Vydavnytstvo Oleksandry Harkushi, 144 p. [in Ukrainian].

14. Overview of the French tax system. DIRECTION GENERALE DES FINANCES PUBLIQUES (PUBLIC FINANCES DIRECTORATE GENERAL) TAX POLICY DIRECTORATE - Bureau A. Retrieved from: https://www.impots.gouv.fr/sites/default/files/media/1_metier/5_ internati onal/ french_tax_system .pdf.

15. La taxe sur la valeur ajoutbe. Les fiches de l'encyclopbdie FIPECO, le 25.04.2023. 7 p. Retrieved from: https://www.fipeco.fr/pdf/TVA.pdf.

16. France VAT Guidebook. La representation fiscale. Retrieved from: https://tra.org/wp- content/uploads/2016/02/France-VAT-Guidebook.pdf.

17. Cristina Enache 2022 VAT Rates in Europe. 2022. Retrieved from: https://taxfoundation.org/data/all/eu/value-added-tax-2022-vat-rates-in-europe/.

18. Ovcharenko N.M., Rieznik O.M. (2015) Porivnialna kharakterystyka stavky podatku na dodanu vartist v Rumunii, Frantsii, Liuksemburzi ta Ukraini [Comparative characteristics rate of VAT in Romania, France, Luxembourg and Ukraine]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 6, 138- 141. [in Ukrainian].

19. Council Directive 92/77/EEC of 19 October 1992 supplementing the common system of value added tax and amending Directive 77/388/EEC (approximation of VAT rates). 19.10.1992. Retrieved from: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex% 3A31992L0077.

20. VAT rates applied in the Member States of the European Union. Situation at 1^st January 2021. 2021. Retrieved from: https://taxation-customs.ec.europa.eu/system/files/2021-06/ vat_rates_en.pdf.

21. WTS Value Added Tax Newsletter. WTS global. 2022. № 3. Retrieved from: https://wts.com/wts.com/publications/global-vat/2022/2022-3-global-vat-newsletter.pdf.

22. Podatkovyi kodeks Ukrainy. [The Tax Code of Ukraine] 2755-VI. 02.12.2010. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text. [in Ukrainian].

23. Marshalok T., Matviienko M., Andriienko D., Zadorozhnia L. Ekspleiner Podatok na dodanu vartist: osoblyvosti administruvannia i vadshkoduvannia [Explainer Value added tax: peculiarities of administration and refund]. Retrieved from: https://kse.ua/wp-content/uploads/ 2023/07/Eksplei--ner_PDV.pdf. [in Ukrainian].

24. Shvets Y.O., Mozolevska A.I. (2019) PDV v Ukraini: problem stiahnennia ta perspectyvy vprovadzhennia zakordonnoho dosvidu [VAT in Ukraine: implementation problems and prospects of implementation of foreign experience]. Prychornomorski ekonomichni studii, 47-1, 101-106. [in Ukrainian].

25. Zakon Ukrainy «Pro podatok na dodanu vartist». [Law of Ukraine on Value-Added tax] 168/97-ВР. 03.04.1997. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168/97-%D0% B2%D1%80#Text. [in Ukrainian].

26. Podatkovyi kodeks Ukrainy. Persha redaktsia [The Tax Code of Ukraine]. 2755-VI. 02.12.2010. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20101202#Text. [in Ukrainian].

27. Bilobrovenko T.V. Dodana vartist yak obiekt opodatkuvannia podatkom na dodanu vartist [Added value as an object of taxation Value Added Tax]. Naukovii visnyk Uzhhgorodskoho natsionalnoho universitety. 2018, 20, 51-55. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...