Можливість новації вексельних зобов’язань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Можливість новації вексельних зобов'язань

Маслова-Юрченко Катерина Олександрівна кандидатка юридичних наук, асистентка кафедри цивільно-правової політики, права інтелектуальної власності та інновацій, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Анотація

Статтю присвячено дослідженню понять векселю та новаційного зобов'язання. вексіль правовий угода

Спочатку авторкою розглядаються ознаки векселю, які забезпечують його здатність до обігу. Зазначається, що вексель має абстрактний характер, оскільки його правова природа заснована на обіцянці виплатити гроші з настанням певного строку і не залежить від інших угод чи зобов'язань, а також є безумовним, що означає, що векселедавець зобов'язується виплатити визначену суму векселедержателю без будь-яких умов чи обставин, що можуть вплинути на чинність цього обов'язку. Підкреслюється сутність векселю як безспірного боргового документу, що має ознаки темпоральності, сталості, і виконує посвідчувальну функцію.

Детально розглядається ситуація, коли борг по договору, який існував між сторонами до видачі векселів, замінюється спочатку вексельними зобов'язаннями, а потім сторони підписують новий договір, який замінює борг по векселях на ще одне нове зобов'язання. Наголошується, що вексель як цінний папір не може бути об'єктом новації, тому вексельні зобов'язання мають припинитися до новації у встановленому законом порядку, новація по своїй правовій природі передбачає припинення попереднього зобов'язання та виникнення нового. Обґрунтовано, що об'єктом новації виступає не вексель, а борг за векселем, а отже вексель повинен втратити свою чинність як цінний папір та повернутися до векселедавця, і після цього має статус боргового документа, знаходження якого в боржника підтверджує, що обов'язок було припинено. Саме таким чином через співвідношення з конструктом новації розкривається посвідчувальна функція векселя, яку він несе як під час своєї легальної дійсності, так і після втрати ним статусу цінного папера. Авторка показує, що в той час, як вексель має абстрактний характер, договір про заміну вексельного зобов'язання є не абстрактним, а каузальним, адже його дійсність залежить від підстави. На основі аналізу українського законодавства і міжнародно правових норм робиться висновок про те, що позовну давність за векселем не можна ані зменшити, ані збільшити угодою сторін, але вже після досягнення домовленості про новацію позовну давність можна збільшити відповідно до Цивільного кодексу України.

У статті проведено аналіз судової практики та праць українських вчених.

Ключові слова: цінні папери, боргові цінні папери, вексель, новація, заміна зобов'язання, абстрактний правочин, каузальний правочин, боргова розписка, позовна давність.

Maslova-Yurchenko Kateryna Oleksandrivna PhD in Law, Assistant Professor at the Department of Civil Law Policy, Intellectual Property and Innovations, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

POSSIBILITY OF NOVATION IN PROMISSIBLE OBLIGATIONS

Abstract. The article is devoted to the study of the concepts of promissory note and novation. First, the author examines those characteristics of the promissory note that ensure its ability to circulate. It is noted that a promissory note is abstract, since its legal nature is based on a promise to pay money at a certain time and does not depend on other agreements or obligations, and it is also unconditional, which means that the drawer undertakes to pay a specified amount to the holder of the promissory note without any conditions or circumstances that may affect the validity of this obligation. The essence of the promissory note is emphasized as an indisputable debt document that possesses the features of both temporality and permanence, and performs a certifying function. The situation is considered in detail when the debt under the contract, which existed between the parties before the issuance of promissory notes, is first replaced by promissory notes, and then the parties sign a new contract, which replaces the promissory note debt with another new obligation (this process is the novation). It is emphasized that a promissory note as a security cannot be the object of novation, therefore promissory obligations must cease before the novation in accordance with the procedure established by law, novation by its legal nature involves the termination of a previous obligation and the emergence of a new one. It is justified that the object of novation is not a promissory note itself, but a debt on a promissory note. Therefore the promissory note must be returned to its drawer, and after such return it has the status of a debt document (but not a security anymore), and being in the debtor's possession it confirms the legal termination of the previous obligation and serves as a proper proof that the obligation on promissory note is no longer valid. Thus, through novation the evidentiary function of the promissory note is revealed, which it carries both during its legal validity and after it loses its status as a security. The author shows that while the promissory note has an abstract nature, the agreement on novation is not abstract, but causal, its validity depends on the basis (latin - causa). Having analyzed Ukrainian legislation and international legal norms the author concludes that the statute of limitations for an obligation on the promissory note cannot be reduced or increased by agreement of the parties, and only after concluding an agreement on novation the statute of limitations can be increased in accordance with the Civil Code of Ukraine. The article analyzes judicial practice and the works of Ukrainian scientists.

Keywords: securities, debt securities, promissory note, novation, substitution of obligation, abstract deed, causal deed, promissory note, statute of limitations.

Постановка проблеми. Вексель - це один із видів цінних паперів, що використовуються в цивільному обороті для опосередкування фінансових транзакцій та виконання грошових обов'язків. За усталеним у науці, законі та практиці уявленням, векселем називають юридичний документ, який містить безумовне обіцянку однієї сторони (векселедавця) виплатити певну суму грошей іншій стороні (векселедержателю) в певний строк, визначений у векселі, після пред'явлення векселя до виконання.

Вексельний обіг дозволяє сторонам у зручний спосіб укладати грошові угоди, включаючи кредитні операції, оплату товарів і послуг, позики тощо. Завдяки своїм юридичним властивостям вексель може бути доказом існування боргу, отже, може мати й доказову цінність. Крім того, підкресливши такі риси векселю, як зручність та легальність, хотілося б зазначити, що вексель має велику важливість для юридичних та фізичних осіб, оскільки його використання дозволяє здійснювати готівкові та безготівкові операції та забезпечує режим законності фінансових потоків.

У кредитно-фінансових відносинах вексель може бути використаний як для залучення фінансування, так і для кредитування. Вексель може бути проданий третій стороні (наприклад, банку) за гроші до терміну його погашення, що дозволяє векселедавцю отримати необхідні кошти раніше. Вексель може слугувати інструментом захисту від недобросовісних партнерів у бізнесі, оскільки його використання створює юридичний обов'язок сплатити певну суму коштів, і право вимоги за векселем підлягає захисту як нотаріусом (через вчинення виконавчого напису), так і судовому захисту. Загалом вексель є важливим інструментом для забезпечення фінансової стабільності та безпеки в цивільному обороті, дозволяючи сторонам проводити різноманітні фінансові операції та взаємодіяти в бізнесових угодах з більшою впевненістю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням обігу та використання векселів у науковій літературі приділяли увагу такі вчені й дослідники, як С.М. Бервено [1], В.В. Воловик [2], С.В. Мирославський [3], Л.В. Григоровська-Якубівська [4], І. Ф. Сидоров [5]. Однак наукові праці з питань вексельного права, в основному, зосереджені на загально теоретичних аспектах даного цікавого правового поняття. Цю ж статтю нам би хотілося приділити проблемі, що періодично виникає на практиці, коли векселедавець з настанням строку платежу не в змозі заплатити вексельну суму і сторони мають знайти взаємовигідний вихід з цієї ситуації, що склалася. Одним зі способів, якими можна вирішити це питання, є новація (зокрема, новація боргу в позикове зобов'язання [6]). Подібні справи досить часто виносяться на розгляд у судах України [7-9]. Тому, на нашу думку, незважаючи на те, що в українській цивілістичній науці питання вексельного права достатньо добре досліджені, проблематика заміни вексельного зобов'язання іншим зобов'язанням є відкритою.

Мета статті полягає в тому, щоб всебічно дослідити поняття векселю у його співвідношенні з поняттям новації для того, щоб дійти висновків щодо можливості заміни обов'язку, передбаченого векселем, іншим обов'язком через процедуру новації.

Виклад основного матеріалу. Для того, щоб розв'язати поставлену проблему, слід у першу чергу дослідити дефініції та основні фундаментальні риси поняття векселю та поняття новації. Що стосується законодавчого визначення векселю, то слід почати з аналізу положень Цивільного кодексу України, де в статті 177 цінні папери перераховані в переліку об'єктів цивільних прав, стаття 194 дає визначення цінних паперів, а стаття 195 визначає види та групи цінних паперів (зокрема, таку групу як боргові цінні папери). Таким чином, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам (стаття 194 Цивільного кодексу України), а борговими є цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання (пункт 2 частини 1 статті 195 Цивільного кодексу України). На даний момент Цивільний кодекс України не містить визначення видів цінних паперів, тому звернемося до спеціального законодавства.

За п. 2 частини 7 статті 8 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" № 3480-IV від 23 лютого 2006 року [10] боргові цінні папери визначаються як цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають обов'язок емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги, а також інші права власника та обов'язки емітента і осіб, які надають забезпечення за облігаціями.

Серед боргових цінних паперів Законом названо векселі. Визначенню векселя призначено статтю 28 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", де сказано, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 року № 2374-Ш [11]. Також Україна приєдналася до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі [12].

Відповідно до статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Згідно зі статтею 7 5 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікованого закону), простий вексель містить такі реквізити: назву "вексель", безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей, строк платежу, місце, в якому повинен бути здійснений платіж, найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, дата та місце видачі векселя, підпис векселедавця. У наступній статті 76 уточнюється, що документ, у якому відсутній будь-який з перелічених реквізитів, не має сили простого векселя.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 8 червня 2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" [13] у пункті 3 зазначав, зокрема, таке: "документ, який не містить обов'язкових реквізитів, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки".

За статтею 545 Цивільного кодексу України розписка, що знаходиться в боржника, може свідчити про виконання ним свого обов'язку перед кредитором, а в частині 2 статті 1045 Цивільного кодексу розписка згадується як можливе підтвердження того, що був укладений договір позики. Але розписка ніколи не має юридичної сили цінного паперу та його оборотоздатності.

У Рішенні № 4856684 Господарського суду Дніпропетровської області, ухваленому 3 вересня 2009 року у справі № 8/214-09 [14] сказано, що за своєю правовою природою зобов'язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов'язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов'язання є безспірним і безумовним - сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того, вексель може бути переданий за індосаментом.

До того ж у цьому зв'язку хотілося б відмітити й нещодавні зміни в законодавстві. 10 серпня 2023 року відбулася значна подія в історії української цивілістики, був прийнятий Закон України Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо розширення кола об'єктів цивільних прав № 3320-ІХ [15], який набув чинності лише 3 вересня поточного року. Найбільшою новелою цього Закону, звичайно, є доповнення Кодексу статтею 179 ^і і запровадження поняття цифрової речі. Але ж і статті 177 торкнулися значні зміни.

До прийняття цього Закону стаття 177 містила таке формулювання: "Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери". Представники наукової спільноти України роками висловлювали критику в бік цього положення. У монографії В.Л. Яроцького з основ інструментальної концепції цінних паперів висловлено та аргументовано думку, що цінні папери і гроші завдяки інструментальності їхньої правової природи мають як подібність, так і відмінності, які сукупно створюють підстави констатувати теоретичну необґрунтованість їх беззастережної законодавчої належності до різновидів речей [16, С. 131].

Таким чином, нова редакція статті 177, де тепер речі, гроші та цінні папери перелічені через кому і як рівноправні об'єкти цивільних прав, є значно вдалішою, ніж попередня, і, хоча стосовно поняття та визначення цифрової речі можуть ще точитися дискусії в науковій спільноті, то в плані відокремлення поняття цінних паперів від речі має бути консенсус. Тож цінні папери є особливим об'єктом цивільних прав.

Таким чином, здатність векселя до обігу забезпечується його властивостями як абстрактного, безумовного та безспірного зобов'язання. До того ж, вексель є цінним папером, який оформлюється на бланку з відповідним ступенем захисту та з переліком необхідних реквізитів, якого треба дотримуватися при видачі векселя. Вексель, таким чином, має подвійну правову природу - з одного боку, як цінний папір та об'єкт цивільних прав, а з іншого - також як інструмент, засіб посвідчення зобов'язання.

До того ж, як наголошує В. Скрипник, особливість векселя як об'єкта цивільних прав полягає і у його статичності: сутність векселя не змінюється протягом усього часу перебування в цивільному обороті - з моменту видачі до моменту його погашення, і також визначальною ознакою векселя є його темпоральність, тобто період існування в часі, протягом якого він є втіленням майнових прав [17, С. 46].

Стосовно посвідчувальної функції векселя А.С. Ємельянов звертав увагу на процедуру доміциляції векселя, яку він визначив через ті операції, які банк вчинює за дорученням довірителя-платника за векселем на підставі одержаних від довірителя інструкцій. Сюди може бути віднесено такі операції з векселем: 1) приймання векселю до платежу від належного векселетримача; 2) здійснення платежу за векселями; 3) передання векселів платнику після повної оплати векселя [18, С. 292]. Таким чином, знаходження доміцильованого векселя в платника свідчить про належне виконання ним зобов'язання, і відповідно, вексель виконує функцію посвідчення та доведення.

Тепер розглянемо правову природу новації. Стаття 1053 Цивільного кодексу України "Новація боргу у позикове зобов'язання" встановлює, що за домовленістю сторін борг, який виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Одразу ж відмітимо, що, таким чином, об'єктом новації є саме борг, тобто дійсний обов'язок сплатити певну грошову суму. Цінний папір, і зокрема вексель, не може бути об'єктом новації, лише сам борг за ним.

Далі в частині другій статті 1053 Цивільного кодексу України уточнюється, що заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з дотриманням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики. Крім того, стаття 1046 цього Кодексу встановлює, що в позику переходять або грошові кошти, або встановлена кількість речей певного роду та певної якості. Пояснення цього поняття можна знайти в статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її, при цьому речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. І навпаки, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою та мірою, і при цьому речі, що мають лише родові ознаки, є замінними.

За цією класифікацією вексель як об'єкт цивільних прав не слід відносити до речей певного роду або до речей, визначених родовими ознаками. Через те, що кожний вексель є у першу чергу цінним папером, документом, який оформлюється на бланку з відповідними індивідуальними реквізитами, тобто юридично вексель аж ніяк не є замінною річчю, то передавати в позику векселі неможливо, і за тією ж логікою вексель як цінний папір не може бути предметом новаційного зобов'язання. Тобто вексель як цінний папір є особливим об'єктом цивільних прав. І, відповідно, не варто розглядати векселі в якості речей, визначених родовими ознаками.

Але при цьому вексель посвідчує грошову вимогу, тому постає питання, чи не можна через новацію замінити цю грошову вимогу новим зобов'язанням? Що стосується боргу за векселем, то в принципі, сам обов'язок сплати певної грошової суми, який виник за векселем, може бути об'єктом новації, бо стаття 1053 Цивільного кодексу не містить виключного переліку боргів, за якими може відбуватися новація. Крім того, відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Також ця стаття містить норму, згідно з якою на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Таким чином, борг, який існував, перетворюється на зобов'язання сплатити грошову суму за векселем із настанням певного терміну, тобто між сторонами вже було зобов'язання за договором, яке тепер замінює вексельне зобов'язання.

Частина третя статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у чинній редакції визначає, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, і в разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Тобто, може на практиці виникнути така ситуація, коли борг по договору, який існував між сторонами до видачі векселів, замінюється спершу вексельними зобов'язаннями, а потім сторони підписують новий договір, який замінює борг по векселях на ще одне нове зобов'язання. В принципі, тут нема нічого забороненого, але вексельні зобов'язання мають бути припинені до новації у встановленому законом порядку, бо новація також передбачає припинення попереднього зобов'язання та виникнення нового.

Таким чином, за умови, що об'єктом новації визнається не сам вексель, а борг по ньому, можна передати грошові зобов'язання, що виникли з векселів, у новацію за договором. Але це має відбутися з дотриманням певної процедури, аналогічній пред'явленню векселя до платежу, бо сам вексель як цінний папір має бути погашений.

Якщо вексельне зобов'язання підлягає новації, то чи є воно умовним з точки зору обов'язку векселедержателя повернути векселедавцеві векселі, зобов'язання з яких підлягають новації'? Адже у випадку неповернення векселів є ризик подвоєння зобов'язань.

На умовний характер попередньої домовленості про новацію боргу вказувала, зокрема, Є. О. Тупицька. На її думку, ознака умовності пов'язана з тим, що виникнення прав та обов'язків за новаційним договором позики, а також вступ у дію його умов перебувають у залежності від можливості настання чи ненастання тих чи інших обставин, за яких первісне зобов'язання не може бути виконане в натурі [19, с. 34].

Звичайно, допускати подвоєння зобов'язань було б неправильно. Умовою новації є те, що попереднє зобов'язання припиняється, а виникає нове. Тобто для того, щоб відбулася новація, певне зобов'язання має припинитися, бувши заміненим новим зобов'язанням, і відповідно для того, щоб новації піддати борг по векселях, треба спочатку ці векселі погасити. Якщо допустити, щоб борг за векселями пішов за новацією, але самі векселі залишилися в векселедержателя, то виникне ситуація, коли нічого не забороняє векселедержателю опротестувати векселі, строк виконання за якими настав, і стягнути по них борг, який було замінено по договору новації. Тобто з одного зобов'язання раптом виникає два, це не правильно з точки зору юридичної техніки. Тим більше, що виникнуть проблеми з оподаткуванням боргу, який виник "нізвідки" [20; с. 85-88].

Якщо строк платежу за векселями на момент, коли сторони домовилися стосовно новації, вже добігає кінця, то векселедержатель може пред'явити вексель до платежу в зазначеному місті, а потім укласти угоду про новацію та передати векселі вексельному боржнику, тобто особі, яка зобов'язана була заплатити по векселю, але тепер у результаті новації отримує інший обов'язок замість попереднього. Уніфікований закон у статті 38 встановлює правило, що держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. І тоді можна передати векселі боржнику в порядку статті 39 Уніфікованого закону та укласти договір новації боргу.

Так, вексель є абстрактним правочином і не залежить від новаційного договору, але у випадку, коли вексельне зобов'язання передує договору новації, слід припинити вексельне зобов'язання, щоб наступне нове зобов'язання за договором новації було дійсним. Тут слід звернути увагу на статтю 40 Уніфікованого закону, якою встановлено можливість держателя відмовитися від прийняття платежу до настання строку (на противагу цьому стаття 39 Уніфікованого закону встановлює, що держатель не може відмовитися від прийняття часткового платежу, а в разу часткового платежу трасат може вимагати, щоб відмітка про такий платіж була вчинена на векселі і щоб йому була видана про це розписка). Але в нашому випадку між сторонами, які бажають укласти договір новації, має бути згода стосовно цього питання - зобов'язання за векселем припиняється, вступає в дію договір новації, який замінює вексельне зобов'язання на нове. Про це можна написати на векселі, щоб забезпечити засоби доведення на майбутнє. Після цього вексель треба передати боржнику. Це буде слугувати своєрідним засобом підтвердження, що між сторонами існувала така домовленість на заміну зобов'язання.

Звичайно, законом не передбачено такі написи на векселі (тому, що це не є загальним випадком, частіше навпаки векселі замінюють борг, що виник раніше за певним договором, а тут зворотна ситуація), тому виникне питання про те, чи не знищить це вексель як цінний папір. Але, по аналогії зі сказаним у згадуваній вище Постанові Пленуму, такий вексель, хоч і не бувши вже цінним папером, має силу звичайного документу, який підтверджує укладену домовленість.

Приблизно такі правила закріплені в статті 545 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі; якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові (у разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає); наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку; у разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання (це вважається, при цьому, простроченням кредитора). Написи на векселі повинні бути складені таким чином, щоб вони не припускали можливості їх подвійного тлумачення. Тому, на нашу думку, слід було б написати на векселях, що вони передані векселедавцю в зв'язку з договором новації від такої-то дати. І з цього моменту знаходження векселя, як і боргової розписки, в боржника свідчить про припинення зобов'язання по борговому документу.

Договір про заміну вексельного зобов'язання має непоіменований характер і має вважатися самостійною (незалежною від векселів) підставою виникнення зобов'язання, але він не є безумовною підставою, цей договір є каузальним правочином, дійсність якого залежить від підстави. Бо не може мати абстрактний характер зобов'язання з невизначеною правовою природою.

Абстрактними є дуже обмежене коло цивільно-правових правочинів - вексель, банківська гарантія, відступлення права вимоги, чек. Інші, і це переважна більшість правочинів, мають каузальний характер, від causa - підстава вчинення. Якщо підстава вчинення правочину є неправомірною, недійсною, або була правомірною та дійсною, але згодом відпала, втратила чинність - виникає відповідно і недійсність правочину.

На останок, скажемо декілька слів про позовну давність у подібних випадках. Виникає питання щодо співвідношення статті 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину) та Уніфікованого закону як безумовного міжнародного зобов'язання (стаття 70 Уніфікованого закону) в частині можливості продовження договором строків позовної давності по векселях.

a. Стаття 70 Уніфікованого закону:

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасата погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат".

Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

b. Пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007 № 5, яким визначено: "Встановлені статтею 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб". Виникає питання можливої фактичної нікчемності правочинів щодо продовження строків позовної давності у тому випадку, якщо все ж таки дійти висновку про те, що підставою виникнення боргу є векселі, а сторони при цьому договором збільшили позовну давність. Окрім цього цікавить принципове питання нікчемності правочину, наприклад, договору про продовження строку позовної давності по векселю у випадку порушення норми статті 70 Уніфікованого закону щодо присічності позовної давності по векселю.

При вирішенні цього питання, на нашу думку, слід спиратися на те, яким чином оформлений договір про подовження строку позовної давності. У якому документі він фіксується? У самих векселях, у новаційному договорі або в окремому документі, і якщо в окремому, то чи робиться в ньому посилання на вексель як на підставу виникнення зобов'язання чи на договір новації'?

Вексель є цінним папером з відповідним порядком оформлення: на бланку зі ступенями захисту та відповідними реквізитами. Строк позовної давності до цих реквізитів не входить, тому зазначення додаткових домовленостей на бланку векселя призводить до його недійсності, цей вексель не може знаходитися в обігу. Приблизно те саме буде й з випадком, якщо сторони уклали між собою додаткову угоду про позовну давність по векселю. Вексель є одночасно цінним папером та абстрактним зобов'язанням, він не має залежати від додаткових угод, навіть якщо вони викладені в окремому документі. Тому ця додаткова угода як додаток до векселя також буде нікчемною, а позовна давність буде визначатися правилами Уніфікованого закону. Таким чином, дійсно, позовну давність за векселем не можна ані зменшити, ані збільшити угодою сторін, і дія статті 259 Цивільного кодексу України на цей випадок не розповсюджується, тим більше тут не йдеться про правомірність правочину за статтею 204 Цивільного кодексу України.

Якщо ж подовжений строк позовної давності визначено договором новації або якоюсь додатковою угодою до цього договору, то слід, загалом, керуватися приписами статті 259 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, причому договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Висновки. Вексель має низку характеристик, що забезпечують його здатність до обігу. Вексель має абстрактний характер, оскільки його правова природа заснована на обіцянці виплатити гроші по настанню певного строку і не залежить від інших угод чи зобов'язань. Зобов'язання з векселю є безумовним, що означає, що векселедавець зобов'язується виплатити визначену суму векселедержателю без будь-яких умов чи обставин, що можуть вплинути на чинність цього обов'язку. Згідно з принципом безспірності, вексель вважається безспірним борговим документом. Це робить його дуже ефективним інструментом у цивільних правовідносинах. Вексель має форму цінного паперу з визначеними реквізитами. Вексель має подвійну правову природу, функціонуючи і як цінний папір, і як інструмент посвідчення грошового обов'язку. Захист векселя через відповідні реквізити та використання бланків з певним ступенем захисту також важливий для забезпечення його легальності. У цілому, вексель виконує важливу роль у системі об'єктів цивільних прав, забезпечуючи гнучкість, легальність та безпечність грошових зобов'язань.

На практиці часто виникає ситуація, коли борг по договору, який існував між сторонами до видачі векселів, замінюється спочатку вексельними зобов'язаннями, а потім сторони підписують новий договір, який замінює борг по векселях на ще одне нове зобов'язання. Але слід підкреслити, що вексель як цінний папір не може бути об'єктом новації, тому вексельні зобов'язання мають припинитися до новації у встановленому законом порядку. Новація по своїй правовій природі передбачає припинення попереднього зобов'язання та виникнення нового. Вексель є абстрактним правочином і не залежить від новаційного договору, але у випадку, коли вексельне зобов'язання передує договору новації, слід припинити вексельне зобов'язання, щоб наступне нове зобов'язання за договором новації було дійсним. Таким чином, об'єктом новації виступає не вексель, а борг за векселем. Вексель має повернутися до векселедавця, і після цього має статус боргового документа, знаходження якого в боржника підтверджує, що вексельний борг було припинено (замінено новим зобов'язанням завдяки новації). Договір про заміну вексельного зобов'язання має не абстрактний, а каузальний характер, його дійсність залежить від підстави. Позовну давність за векселем не можна ані зменшити, ані збільшити угодою сторін, а після укладення домовленості про новацію позовну давність можна збільшити відповідно до статті 249 ЦК.

Література

1. Бервено С.М. Проблеми вексельного права України: навч. посіб. Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків: Право, 2016. 334 с.

2. Воловик В.В. Вексель як об'єкт цивільних прав: дис. ... канд. юрид. наук: 12:00:03. НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2004. 217 с.

3. Мирославський С.В. Вексель як борговий цінний папір: дис. ... канд. юрид. наук: 12:00:03. НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2008. 209 с.

4. Григоровська-Якубівська Л.В. Цивільно-правові аспекти вексельного обігу в Україні : дис. ... канд. юрид. наук: 12:00:03. Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2007. 217 с.

5. Сидоров І. Ф. Виконання вексельних зобов'язань: дис. ... канд. юрид. наук: 12:00:03. НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2003. 192 с.

6. Тупицька Є.О. Новація боргу у позикове зобов'язання за законодавством України: Монографія. Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Х. : ФІНН, 2012. 160 с.

7. Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26 березня 2012 року у Справі № 2-319/11, провадження № 2/203594/2012. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/22536494

8. Рішення Господарського суду Харківської області від 16 квітня 2013 року у Справі № 922/1164/13. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/30943672

9. Рішення Господарського суду Харківської області від 4 червня 2013 року у Справі № 922/2005/13. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/30943672

10. Про ринки капіталу та організовані товарні ринки: Закон України від 23.02.2006 р. № 3480-IV. Законодавство України. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https ://zakon.rada.gov.ua/l aws/ show/3480-15.

11. Про обіг векселів в Україні : Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-Ш. Законодавство України. Офіційний сайт ВерховноїРади України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2374-14.

12. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (Додаток I - Уніфікований Закон; Додаток II). Законодавство України. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_009

13. Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5. Законодавство України. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-07

14. Рішення № 4856684 Господарського суду Дніпропетровської області, ухвалене 3 вересня 2009 року у справі № 8/214-09. URL: https://youcontrol.com.ua/catalog/court- document/4856684/

15. Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо розширення кола об'єктів цивільних прав: Закон України від 10.08.2023 р. № 3320-ІХ. Законодавство України. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: № 3320-ІХ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3320-20#n6]

16. Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) : монографія. Харків: Право, 2006. 544 с.

17. Скрипник В. Вексель у системі об'єктів цивільних прав. Підприємництво, господарство і право. 3/2020. С. 42-47.

18. Ємельянов А.С. Правовий статус векселів та їх види. Форум права. 2013-1, С. 290-293. URL: http://archive .nbuv.gov.ua/e-j ournal s/FP/2013-1/13eactiv.pdf

19. Тупицька Є. О. Поняття та правова природа договору новації боргу у позикове зобов'язання. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. Вип. 35(1.2). С. 32-35. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvuzhpr_2015_35(1

20. Дергачова В.В., Скоробогатова Н.Є., Шик Л.М. Облік у зарубіжних країнах. К.: НТУУ "КПІ", 2011. 257 с. URL: http://ied.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/10/Облік-у- зарубіжних-країнах.pdf

21. References:

22. Berveno, S. M. (2016). Problemy vekselnoho prava Ukrainy [Problems of the promissory notes law of Ukraine] Kharkiv : Pravo. [in Ukrainian].

23. Volovyk, V V. (2004). Vekselyak ob 'iekt tsyvilnykh prav [Promissory note as an object of civil rights] Kyiv : PhD dissertation. [in Ukrainian].

24. Myroslavskyi, S. V (2008). Veksel yak borhovyi tsinnyi papir [Promissory note as a debt security] Kyiv : PhD dissertation. [in Ukrainian].

25. Hryhorovska-Iakubivska, L. V. (2007). Tsyvilno-pravovi aspekty vekselnoho obihu v Ukraini [Civil and legal aspects of promissory notes circulation in Ukraine] Lviv: PhD dissertation. [in Ukrainian].

26. Sydorov, I. F. (2003). Vykonannia vekselnykh zobov'iazan [Fulfillment of promissory obligations] Kyiv : PhD dissertation. [in Ukrainian].

27. Tupytska, Ye.O. (2012). Novatsiia borhu u pozykove zoboviazannia za zakonodavstvom Ukrainy [Debt novation into a loan obligation under the legislation of Ukraine]. Kharkiv : FINN. [in Ukrainian].

28. Rishennia Chervonozavodskoho raionnoho sudu mista Kharkova 26.03.2012 Case № 2319/11 [Decision of the Chervonozavod district court of the city of Kharkiv]. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen [Unified state register of court decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/22536494 [in Ukrainian].

29. Rishennia Hospodarskoho sudu Kharkivskoi oblasti [Decision of the Commercial court of Kharkiv region] 16.04.2013 Case № 922/1164/13. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen [Unified state register of court decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 30943672 [in Ukrainian].

30. Rishennia Hospodarskoho sudu Kharkivskoi oblasti [Decision of the Commercial court of Kharkiv region] 04.06.2013 Case № 922/2005/13. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen [Unified state register of court decisions]. Retrieved from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 30943672 [in Ukrainian].

31. Pro rynky kapitalu ta orhanizovani tovarni rynky [On capital markets and organized commodity markets] 23.02.2006 Law of Ukraine № 3480-IV. Zakonodavstvo Ukrainy. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy [Legislation of Ukraine. Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 [in Ukrainian].

32. Pro obih vekseliv v Ukraini [On circulation of promissory notes in Ukraine] 05.04.2001 Law of Ukraine № 2374-Ш. Zakonodavstvo Ukrainy. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy [Legislation of Ukraine. Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2374-14 [in Ukrainian].

33. Konventsiia, yakoiu zaprovadzheno Unifikovanyi zakon pro perekazni vekseli ta prosti vekseli [Convention establishing the Uniform Law on Bills of Exchange and Promissory Notes]. Zakonodavstvo Ukrainy. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy [Legislation of Ukraine. Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_009 [in Ukrainian].

34. Postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy "Pro deiaki pytannia praktyky rozghliadu sporiv, pov'iazanykh z obihom vekseliv" [On some issues of the practice of consideration of disputes related to the circulation of promissory notes: Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine] 08.06.2007 № 5. Zakonodavstvo Ukrainy. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy [Legislation of Ukraine. Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-07 [in Ukrainian].

35. Rishennia Hospodarskoho sudu Dnipropetrovskoi oblasti [Decision of the Commercial court of Dnipropetrovsk region] № 4856684 03.09.2009 Case № 8/214-09. Retrieved from: https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/4856684/ [in Ukrainian].

36. Pro vnesennia zmin do Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy shchodo rozshyrennia kola ob'iektiv tsyvilnykh prav [On amendments to the Civil Code of Ukraine regarding the expansion of the range of objects of civil rights] 10.08.2023 Law of Ukraine № 3320-ІХ. Zakonodavstvo Ukrainy. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy [Legislation of Ukraine. Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3320-20#n6 [in Ukrainian].

37. Yarotskyi, V. L. (2006). Tsinni papery v mekhanizmi pravovoho rehuliuvannia mainovykh vidnosyn (osnovy instrumentalnoi kontseptsii) [Securities in the mechanism of legal regulation of property relations (fundamentals of the instrumental concept)]. Kharkiv : Pravo. [in Ukrainian].

38. Skrypnyk, V (2020). Veksel u systemi ob'iektiv tsyvilnykh prav [Promissory notes in the system of objects of civil rights]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo [Entrepreneurship, economy and law], 3/2020. С. 42-47. [in Ukrainian].

39. Yemelianov, A. S. (2013). Pravovyi status vekseliv ta yikh vydy [Legal status of bills of exchange and their types]. Forum prava [Law Forum], 2013-1, 290-293. Retrieved from: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-1/13eactiv.pdf [in Ukrainian].

40. Tupytska, Ye.O. (2015). Poniattia ta pravova pryroda dohovoru novatsii borhu u pozykove zobov'iazannia [Concept and legal nature of the contract of novation of debt into a loan obligation]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu [Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University], 35(1.2)., 32-35. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ nvuzhpr_2015_35(1 [in Ukrainian].

41. Derhachova, V.V., & Skorobohatova, N. Ye., & Shyk, L.M. (2011). Oblik u zarubizhnykh krainakh [Accounting in foreign countries]. Kyiv : NTUU "KPI". Retrieved from: http://ied.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/10/Облік-у-зарубіжних-країнах.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru